Групи крові. Фізіологія гемостазу


НазваГрупи крові. Фізіологія гемостазу
Дата конвертації07.03.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


ГРУПИ КРОВІ. ФІЗІОЛОГІЯ ГЕМОСТАЗУ


Група крові – це сукупність нормальних антигенів у певних компонентах крові, об'єднаних на генетичній основі.

  • Належність людини до тої чи іншої групи крові є її індивідуальною біологічною особливістю з раннього ембріонального періоду. Вона не змінюється протягом життя.

  • Групові антигени знаходяться в формених елементах, плазмі крові, клітинах і тканинах, секретах (слині, амніотичній рідині, шлунково-кишковому соку).

  • Розрізняють групи крові: еритроцитарні,

  • лейкоцитарні,

  • сироваткові.



Історія відкриття груп крові

  • У 1900 році австрійський лікар Карл Ландштейнер опублікував результати досліджень, де довів, що всі люди мають на три групи крові. Празький лікар Ян Янський встановив, що у людей є не 3, а 4 групи крові і дав їм позначення римськими цифрами: І, ІІ, ІІІ, ІV.

  • Якщо змішати на претметному склі кров, взяту від різних осіб, що робили Ландштейнер і Янський, то в більшості випадків відбудеться склеювання або аглютинація еритроцитів.

  • Аглютинація (лат agglutinatio – склеювання) – це процес незворотнього склеювання еритроцитів під впливом антитіл. Він, як правило, супроводжується, гемолізом. Те ж відбувається і в судинному руслі при переливанні несумісної крові.



Еритроцитарні групи крові

  • Аглютинація еритроцитів відбувається в результаті реакції антиген-антитіло. У мембрані еритроцитів є комплекси, що мають антигенні властивості. Ці антигенні комплекси називаються аглютиногенами (гемаглютиногенами). З ними взаємодіють специфічні антитіла, розчинені в плазмі – аглютиніни. У нормі в крові немає аглютинінів до власних еритроцитів.



До уваги!

  • У крові кожної людини міститься індивідуальний набір специфічних еритроцитарних аглютиногенів. Кожна людина має тільки їй характерний набір антигенів.

  • На практиці в даний час у нас враховуються в основному дві антигенні системи – це АВ0 і СDЕ.



Система АВ0

  • За цією системою еритроцити людини поділені в залежності від антигенного складу на чотири групи:

  • без антигенів (зараз відомо, що це антиген Н),

  • з антигенами А, В, АВ.

  • У плазмі відповідно знаходяться природні антитіла, що умовно позначаються: αβ; β; α і відсутні.

  • Таким чином у людей розрізняють такі комбінації антигенів і антитіл в системі АВ0:

  • 0(І)αβ ;

  • А(ІІ)β ;

  • В(ІІІ)α;

  • АВ(ІV).







Антитіла системи СDE

  • Природніх антитіл у групах крові системи резус немає. Вони можуть бути тільки набутими, імунними (при вагітностях, коли є попадання в організм Rh(-) жінки через судини плаценти Rh(+) еритроцитів плода).

  • Механізм розвитку резус конфлікту при вагітності: імунні антитіла, що утворилися в організмі резус-негативної жінки, вагітної резус-позитивним плодом, мають здатність проникати через плаценту в організм плода, викликати гемоліз його еритроцитів. Під час пологів у кров новонародженої дитини поступає багато антитіл і розвивається гемолітична хвороба.

  • Антитіла новонароджений може отримати і з молоком матері.









Лейкоцитарні групи крові

  • Вперше відомості за лейкоцитарні групи одержав французький дослідник Дассет (Dausset) в 1954 р. Відкритий ним лейкоцитарний антиген увійшов у науку під назвою "Mас" (мак).

  • Зараз налічується більше 40 антигенів лейкоцитів, які умовно поділяються на три антигенні системи:

  • 1. Загальні антигени лейкоцитів.

  • 2. Антигени гранулоцитів.

  • 3. Антигени лімфоцитів.



Згідно рекомендацій ВООЗ використовують букво-цифрове позначення для антигенів, існування яких підтверджено в ряді лабораторій при паралельному дослідженні антигенів.

  • Згідно рекомендацій ВООЗ використовують букво-цифрове позначення для антигенів, існування яких підтверджено в ряді лабораторій при паралельному дослідженні антигенів.

  • Генетично HLA-антигени належать до 4 підлокусів (А,В,С,D), кожний з яких об'єднує алельні антигени. Найбільш вивченим є сублокуси А і В. Наприклад, HLA-А1, HLA-А2, HLA-А3, HLA-А5, HLA-А7, HLA-А8.

  • Для першого підлокуса кількість антигенів становить 19, для другого – 20.

  • Антигени HLA знайдено й у клітинах різних органів і тканин (шкірі, печінці, нирках, селезінці та інших). Невідповідність донора і реціпієнта за ними супроводжується розвитком реакції тканинної несумісності. Тому встановлення цих антигенів використовують для тканинного типування при підборці для трансплантації донорів з подібним HLA-фенотипом.





Антигени гранулоцитів

  • Ця система антигенів характерна тільки для клітин мієлоїдного ряду, як у кістковому мозку, так і в крові.

  • Відомо три гранулоцитарних антигени: NA-1; NA-2; NВ-1.

  • Встановлено, що антитіла проти антигенів гранулоцитів викликають короткочасне зниження кількості нейтрофілів у новонароджених.

  • Після гемотрансфузій можуть бути фібрильні реакції обумовлені тим, що в плазмі реципієнта будуть антитіла проти антигенів, внаслідок чого виділятимуться пірогенні речовини.



Лімфоцитарні антигени

  • Лімфоцитарні антигени, характерні тільки для клітин лімфоїдної тканини.

  • Відомий поки що один антиген з цієї групи, який має позначення LYDI. Він зустрічається в людей з частотою близько 36 %. Значення цієї групи антигенів у трансфузології і трансплантології залишається мало вивченим.



Сироваткові групи крові

  • Найбільше значення серед груп сироваткових білків має генетична неоднорідність імуноглобулінів.

  • Відомі дві системи імуноглобулінів Gm і Inv.

  • Система Gm нараховує більше 20 антигенів крові, тобто 20 груп крові Gm (1) і Gm (2) і т.д., а

  • система Inv має три антигени, тобто 3 групи крові: Inv (1), Inv (2), Inv (3).



Сироваткові групи

  • Альфа-1-глобуліни. У ділянці альфа-1-глобулінів відмічається великий поліморфізм. Серед них виявлено 17 фенотипів даної системи.

  • Альфа-2-глобуліни. У цій ділянці альфа-2-глобулінів розрізняють поліморфізм, зокрема, церулоплазміну.

  • Розрізняють 4 різновиди церулоплазміну (Ср): Ср А; Ср АВ; Ср В і Ср ВС. Найчастіше зустрічається група Ср В.

  • Бета-глобуліни. До них відноситься трансферин (Тf).

  • Розрізняють такі групи: ТfС, ТfD та інші.



Переливання крові

  • Основне правило переливання: переливати тільки одногрупну кров. Перед переливанням крові визначають групу крові, в системі АВ0 і в системі резус. Після цього роблять проби на сумісність у системі АВ0 і резус-сумісність; під час переливання роблять біологічну пробу.

  • Проба на сумісність у системі АВ0 направлена на виявлення антитіл в крові реципієнта до еритроцитів донора.

  • Проба на резус-сумісність направлена на виявлення антиеритроцитарних резус-антитіл.

  • Біологічна проба (трьохразова проба).



Фізіологічні ефекти перелитої крові

  • 1. Стимулюючий – стимулює функції різних систем організму і обмінні процеси.

  • 2. Гемопоетичний – підсилює кровотворення.

  • 3. Імунологічний – підсилює захисні сили організму за рахунок введення антитіл, оксонінів.

  • 4. Живильна – з кров'ю вводяться поживні речовини.



Групи кровозамінників

  • 1. Гемодинамічні – для нормалізації порушень гемодинаміки.

  • 2. Дезинтоксикаційні – для лікування інтоксикацій.

  • 3. Препарати для парентерального живлення:

  • а) білкові гідролізати;

  • б) розчини амінокислот;

  • в) препарати жирової емульсії.

  • 4. Регулятори водно-сольового і кислотно-лужної рівноваги:

  • а) сольові розчини;

  • б) осмодіуретики.

  • 5. Кровозамінники з функцією перенесення кисню.

  • 6. Кровозамінники комплексної дії.



Загальна характеристика системи гемостазу

  • Гемостаз – фізіологічна система, яка попереджує крововтрату та підтримує кров у рідкому стані.

  • Функціонально-структурними компонентами системи гемостазу є:

  • 1.     стінка кровоносних судин;

  • 2.     клітини крові (в основному – тромбоцити);

  • 3.     ферментні і неферментні системи плазми.









ФУНКЦІЇ ТРОМБОЦИТІВ

  • Гемостатична функція – тромбоцити виділяють речовини, які приймають участь у функціонуванні системи гемостазу.

  • Ангіотрофічна функція – тромбоцити приймають участь в підтримуванні нормальної структури і відповідно функції ендотелію судинної стінки. Регенераторна функція – забезпечується фактором росту, що стимулює ріст ендотеліальних та гладком’язових клітин стінки кровоносних судин.

  • Транспортна функція – перенесення в гранулах фізіологічно активних речовин (АДФ, ферментів, серотоніну).

  • Фагоцитарна функція – здатність до фагоцитозу чужорідних тіл, вірусів та імунних комплексів.





Етапи судинно-тромбоцитарного гемостазу

  • 1. Короткочасний спазм судин.

  • 2. Адгезія тромбоцитів (прилипання тромбоцитів до судинної стінки).

  • 3. Агрегація тромбоцитів:

  • а) зворотня агрегація (утворюється нещільний тромбоцитарний згусток, через який проходить плазма крові);

  • б) незворотня агрегація (утворюється щільний гомогенний тромбоцитарний згусток, що не пропускає плазму крові).

  • 4. Ретракція тромбоцитарного тромба.





Оцінка судинно-тромбоцитарного гемостазу.

  • 1. Проби на резистентність (ламкість) капілярів. Найчастіше використовується проба Кончаловського-Румпеля-Лееде. Оцінка проводиться за кількістю точкових крововиливів, що виникли на верхній частині внутрішньої поверхні передпліччя в крузі діаметром 5 см після 5-хвилинного стискування плеча манжеткою при тиску 90-100 мм.рт.ст. Підрахунок проводять через 5 хв. після зняття манжетки.

  • 2. Проби на тривалість капілярної кровотечі. Проба Дюке.

  • 3. Підрахунок кількості тромбоцитів.

  • 4. Дослідження агрегаційної здатності тромбоцитів.





Фактори зсідання крові

  • Фактор І – фібриноген. Синтезується в основному в печінці, а руйнується в легенях. За своєю природою – це бета-глобулін. Вміст фібриногену у плазмі – 2-4 г/л.

  • Фактор ІІ – протромбін. Синтезується в печінці за участю вітаміна К. Вміст протромбіна, а також його функціональна повноцінність знижуються при недостатності вітаміна К.

  • Фактор ІІІ – тромбопластин тканинний. Являє собою фосфоліпідно-протеїновий комплекс і має тканинне походження.

  • Фактор ІV – іони кальцію.











Фази коагуляційного гемостазу.

  • Активування протромбінази (утворення тромбінази, а точніше тромбіназного комплексу) – фаза 1. Механізм активування протромбінази довго залишався невідомим. У даний час вважається, що є 2 різних механізми активування протромбінази. Один з них позначається як „зовнішній механізм”, оскільки запускається поступанням з тканин у плазму тканинного тромбопластину, що являє собою частинки клітинних мембран, які утворилися при пошкодженні стінок судин. Тканинний тромбопластин (фактор ІІІ) взаємодіє з VII фактором і активує його. Фактор ІІІ, активний VII і іони Са 2+ утворюють комплекс: VII а + ІІІ + Са 2+. Цей комплекс активує фактор Х.



„Внутрішній механізм”. Тромбоцитарний тромбопластин (фактор ІІІ) активує фактор ХІІ. За ним послідовно активуються ХІ і ІХ фактори. На основі ІХ а фактора утворюється комплекс: ІХ а + VІІІ + Са 2+, який активує фактор Х.

  • „Внутрішній механізм”. Тромбоцитарний тромбопластин (фактор ІІІ) активує фактор ХІІ. За ним послідовно активуються ХІ і ІХ фактори. На основі ІХ а фактора утворюється комплекс: ІХ а + VІІІ + Са 2+, який активує фактор Х.

  • Активований фактор Х володіє слабкою тромбіназною активністю, але вона підсилюється в 1000 разів фактором V, у присутності іонів кальцію. Тому говорять про тромбіназний комплекс. Поява тромбіназного комплексу знаменує початок ІІ фази зсідання крові – утворення тромбіну. Порівняно з першою фазою цей процес протікає практично миттєво – декілька секунд. Утворюється тромбін з протромбіну (фактор ІІ).



  • На І і ІІ фазу впливає вміст вітаміну К, оскільки VII, ІХ, Х фактори є К-залежними.

  • ІІІ фаза зсідання крові – утворення фібрину. Під дією утвореного в другу фазу тромбіну, що має ферментні властивості, наступає утворення фібрину.

  • Перший етап в утворенні фібрину – це розщеплення фібриногену до мономерів А і В. Другий етап. Мономери фібрину так би мовити шикуються паралельно один одному під дією електростатичних сил і утворюють фібрин–полімери. На цьому етапі утворений фібрин-полімер є розчинним – фібрин „S” (Solubile). Третій етап. Іде перетворення розчинного фібрину „S” у нерозчинний фібрин „I” (Insolubile). Для цього необхідним є фактор ХІІІ – фібрин-стабілізуючий, що активується тромбіном в присутності кальцію.





Оцінка зсідання крові. Коагулограма

  • 1. час зсідання крові (за Лі-Уайтом);

  • 2. час рекальцифікації плазми;

  • 3. тромботест;

  • 4. протромбіновий (тромбопластиновий) час;

  • 5. протромбіновий (тромбопластиновий) індекс;

  • 6. концентрація фібриногену;

  • 7. толерантність плазми до гепарину;

  • 8. гепариновий час.



Фібринолітична система

  • У протіканні фібринолізу розрізняють три фази:

  • 1 фаза – утворення активаторів профібринолізу

  • 2 фаза – перетворення плазміногену в фібринолізин

  • 3 фаза – розщеплення фібрину фібринолізином до пептидів та амінокислот



Загальна характеристика антикоагулянтів

  • У підтриманні крові в рідкому стані відіграють важливу роль протизсідальні речовини або антикоагулянти. Всі протизсідальні речовини, що утворюються в організмі можна розділити на дві групи:

  • 1) первинні, тобто ті, що існують незалежно від зсідання крові і синтезуються самостійно;

  • 2) вторинні, тобто ті, що утворюються в процесі зсідання крові і фібринолізу.



Первинні антикоагулянти.

  • Найбільш активним у цій групі є антитромбін ІІІ. Він інактивує тромбін (ІІа), ІХа, Ха, ХІа. Він є плазмовим кофактором гепарину, антикоагулянта цієї ж групи.

  • Альфа-2-макроглобулін також є інгібітором тромбіну. Виражену інгібуючу дію на тромбін і активовані фактори зсідання: ІХа, ХІа, ХІІа – має альфа-1-антитрипсин.



Вторинні антикоагулянти.

  • Багато прокоагулянтів і їх метаболітів у процесі зсідання крові і фібринолізу набувають антикоагулянтних властивостей. Фібрин адсорбує та інактивує тромбін, що утворюється при зсіданні крові, внаслідок чого фібрин позначається як антитромбін І. Крім того слід пам’ятати про можливість утворення в крові вторинних патологічних антикоагулянтів (антитіла до факторів VIII і V).



Роль ендотелію в збереженні рідкого стану циркулюючої крові.

  • 1. утворює найактивніший інгібітор агрегації тромбоцитів – простациклін.

  • 2. видаляє з кровотоку активовані фактори коагуляційного гемостазу;

  • 3. створює шар антикоагулянтів на межі з кров’ю, синтезуючи гепариноподібні речовини;

  • 4. продукує тканинний активатор фібринолізу.



Схожі:

Групи крові. Фізіологія гемостазу iconФізіологія системи гемостазу загальна характеристика системи гемостазу
Агрегація тромбоцитів: а) зворотня агрегація (утворюється нещільний тромбоцитарний згусток, через який проходить плазма крові)
Групи крові. Фізіологія гемостазу iconФізіологія системи крові. Еритрон. Групи крові. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Групи крові. Фізіологія гемостазу iconФізіологія гемостазу функції тромбоцитів
Агрегація тромбоцитів: а) зворотня агрегація (утворюється нещільний тромбоцитарний згусток, через який проходить плазма крові)
Групи крові. Фізіологія гемостазу iconФізіологія системи крові. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Групи крові. Фізіологія гемостазу iconФізіологія системи крові. Еритрон. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Групи крові. Фізіологія гемостазу iconФізіологія червоної крові. Еритрон. Дихальні пігменти. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Групи крові. Фізіологія гемостазу iconФізіологія червоної крові. Еритрон. Дихальні пігменти. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Групи крові. Фізіологія гемостазу iconГрупи крові – імуногенетичні ознаки крові, що зумовлені специфічними антигенами і дозволяють ділити кров особин одного виду на групи
У людини відомо 15 антигенних систем, кожна з яких нараховує від 2 до 10 антигенів
Групи крові. Фізіологія гемостазу iconПатофізіологія гемостазу значення системи гемостазу

Групи крові. Фізіологія гемостазу iconГрупи крові група крові – це сукупність нормальних антигенів у певних компонентах крові, об'єднаних на генетичній основі
Група крові це сукупність нормальних антигенів у певних компонентах крові, об'єднаних на генетичній основі

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка