Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План


НазваЛекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План
Дата конвертації08.03.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


  • Лекція 2

  • Лікарські засоби – похідні аміду сульфанілової кислоти

  • (cульфаніламідні препарати)

  • Доц. Яворська Л.П.


План

  • План

  • 1. Поняття про сульфаніламідні препарати.

  • 2. Історія розвитку хіміотерапії.

  • 3. Зв’язок між хімічною структурою і фізіологічною дією.

  • 4. Механізм дії сульфаніламідних препаратів.

  • 5. Загальні методи синтезу сульфаніламідів.

  • 6. Класифікація сульфаніламідів, хімічна структура і назви окремих представників.

  • 7. Загальні і специфічні методи ідентифікації сульфаніламідів.

  • 8. Випробування сульфаніламідів на чистоту. Виявлення специфічних і недопустимих домішок.

  • 9. Методи кількісного визначення сульфаніламідів.

  • 10. Застосування сульфаніламідних препаратів у медичній практиці.



Поняття про сульфаніламіди

  • Поняття про сульфаніламіди

  • Сульфанілова кислота (п-амінобензолсульфокислота) – продукт заміщення гідроксогрупи –ОН в молекулі сульфатної кислоти H2SO4 на залишок аніліну –C6H5–NH2 . Вона не є лікарською речовиною.







Історія розвитку хіміотерапії

  • Історія розвитку хіміотерапії

  • Поява сульфаніламідів відноситься до 30-х років XX ст. у зв'язку з пошуком барвників для текстильної промисловості. У 1908 р. Гельмо синтезував п-амінобензолсульфамід H2N–C6H4–SO2–NH2 (увійшов потім до медичної практики під назвою білий стрептоцид) і на його основі отримували азобарвники для текстильної промисловості, не підозрюючи його біологічної активності.

  • У 1909 р. був отриманий барвник хризоїдин (дуже стійкий), а в 1913 р. було доведено його бактерицидну дію і запропонований лікарський препарат під назвою пірідіум.





Це стало початком розвитку хіміотерапії – пошуку таких речовин, які вибірково діють на патогенні мікроорганізми, що викликають інфекційні захворювання, і в таких дозах практично не діють на макроорганізм.

  • Це стало початком розвитку хіміотерапії – пошуку таких речовин, які вибірково діють на патогенні мікроорганізми, що викликають інфекційні захворювання, і в таких дозах практично не діють на макроорганізм.

  • Термін “хіміотерапія” вперше ввів П. Ерліх і він в 1891 р. використовував метиленову синьку для лікування малярії (барвник не тільки фіксується збудниками, а і вбиває їх, тобто проявляє бактерицидну дію). Основні положення хіміотерапії сформулював в 1891 р. російський учений Романовський.

  • Наступним етапом в розвитку хіміотерапії було створення П. Ерліхом препаратів сальварсанового ряду (сальварсан, неосальварсан) для лікування спірохетних інфекцій (сифіліс, поворотний тиф), протозойних захворювань (малярія, лейшманіоз, амебна дизентерія).

  • У 1941 р. ввели в медичну практику антибіотик пеніцилін і так почалася ера антибіотиків.





Звязок між структурою і дією сульфаніламідів

  • Звязок між структурою і дією сульфаніламідів

  • На основі стрептоциду синтезовано понад 20 тисяч сульфаніламідів, проте з лікувальною метою застосовується їх невелика кількість.

  • Був встановлений зв'язок між хімічною будовою і фізіологічною дією і зроблені такі висновки.

  • 1. Необхідна наявність в молекулі сульфанілового радикалу, який забезпечує фізіологічний ефект.



2. Якщо аміногрупа H2N– в положенні 4 або її атоми Гідрогену замістити такими радикалами, при яких в організмі не може знову утворюватися вільна ароматична група –H2N, то така сполука є фізіологічно неактивною.

  • 2. Якщо аміногрупа H2N– в положенні 4 або її атоми Гідрогену замістити такими радикалами, при яких в організмі не може знову утворюватися вільна ароматична група –H2N, то така сполука є фізіологічно неактивною.

  • 3. Переміщення H2N-групи з положення 4 в положення 2 або 3 бензенового ядра призводить до повної втрати активності.

  • 4. Введення в бензенове ядро додаткових замісників руйнує або значно зменшує активність сполуки.



5. При заміщенні Гідрогену сульфамідної групи –SO2–NH2 різними радикалами фізіологічна дія збільшується або зменшується залежно від характеру радикалу. Кращі препарати за активністю можна отримати, якщо ці субституенти імітують деякі складові частини вітамінів. Так, до складу вітаміну В1 (тіаміну) входять тіазоловий і піримідиновий цикли, тому такі сульфаніламіди (норсульфазол, сульфазин) активніші в порівнянні з незаміщеним сульфаніламідом.

  • 5. При заміщенні Гідрогену сульфамідної групи –SO2–NH2 різними радикалами фізіологічна дія збільшується або зменшується залежно від характеру радикалу. Кращі препарати за активністю можна отримати, якщо ці субституенти імітують деякі складові частини вітамінів. Так, до складу вітаміну В1 (тіаміну) входять тіазоловий і піримідиновий цикли, тому такі сульфаніламіди (норсульфазол, сульфазин) активніші в порівнянні з незаміщеним сульфаніламідом.





ПАБК близька за структурою з сульфаніламідами і з іншого боку є чинником росту мікроорганізмів: з ПАБК синтезується в мікробній клітині фолієва і дигідрофолієва кислоти. При введенні сульфаніламідів порушується біосинтез дигідрофолієвої кислоти, оскільки сульфаніламідна молекула є біохімічним імітатором ПАБК. При цьому для витіснення 1 молекули ПАБК потрібно 23 тисячі молекул сульфаніламіду. Тому використовують ударні дози цих препаратів. Недостатні дози сульфаніламідів при лікуванні не здатні перервати інфекційний процес, причому мікроби можуть адаптуватися до часткового порушення обміну в клітині.

  • ПАБК близька за структурою з сульфаніламідами і з іншого боку є чинником росту мікроорганізмів: з ПАБК синтезується в мікробній клітині фолієва і дигідрофолієва кислоти. При введенні сульфаніламідів порушується біосинтез дигідрофолієвої кислоти, оскільки сульфаніламідна молекула є біохімічним імітатором ПАБК. При цьому для витіснення 1 молекули ПАБК потрібно 23 тисячі молекул сульфаніламіду. Тому використовують ударні дози цих препаратів. Недостатні дози сульфаніламідів при лікуванні не здатні перервати інфекційний процес, причому мікроби можуть адаптуватися до часткового порушення обміну в клітині.



Значення сульфаніламідів

  • Значення сульфаніламідів

  • Значення сульфаніламідних препаратів для розвитку хіміотерапії дуже велике. Вони відкрили еру в створенні лікарських препаратів, які діють на стрепто-, пневмо-, стафіло- і менінгококи, кишкову паличку і тому широко застосовуються для лікування інфекційних захворювань, викликаних цими збудниками.



Загальні методи синтезу сульфаніламідів

  • Загальні методи синтезу сульфаніламідів

  • Вперше в СРСР стрептоцид з ацетаніліду синтезували О.Ю. Магідсон і М.У. Рубцов.

  • Загалом, для отримання сульфаніламідів використовують різні органічні сполуки із загальною формулою,

  • тобто похідні аніліну C6H5–NH2, в яких захищена

  • аміногрупа NH2-группа (щоб захистити її від змін в процесі синтезу).



















Хімічні властивості і реакції ідентифікації сульфаніламідів

  • Хімічні властивості і реакції ідентифікації сульфаніламідів

  • І. Амфотерність сульфаніламідів та їх розчинність в кислотах і лугах Загальна формула більшості сульфаніламідів ,

  • тобто вони містять в молекулі аміногрупу –NH2, що проявляє основні властивості і заміщену

  • сульфамідну групу -SO2-NH-, що виявляє кислотні властивості. Тому більшість

  • сульфаніламідів є амфотерними сполуками.



а) Як основи, вони розчиняються в кислотах з утворенням солей типу

  • а) Як основи, вони розчиняються в кислотах з утворенням солей типу

  • HCl·

  • . Проте ці солі у воді сильно гідролізовані і практично не існують.





Легко розчиняються і в розведених кислотах і в лугах: уросульфан, норсульфазол, сульфадимезин, сульфадиметоксин.

  • Легко розчиняються і в розведених кислотах і в лугах: уросульфан, норсульфазол, сульфадимезин, сульфадиметоксин.

  • Якщо радикал R в сульфамідній групі має сильно виражені основні властивості, то такий препарат в лугах не розчиняється. Приклад – сульгін, який містить залишок гуанідину:



Навпаки, у молекулі фталазолу аміногрупа заблокирована залишком фталевої кислоти:

  • Навпаки, у молекулі фталазолу аміногрупа заблокирована залишком фталевої кислоти:



Також легко розчинний в розчині NаOH салазодиметоксин, що містить залишок 5-аміносаліцилової кислоти:

  • Також легко розчинний в розчині NаOH салазодиметоксин, що містить залишок 5-аміносаліцилової кислоти:



ІІ. Реакції на ароматичний цикл

  • ІІ. Реакції на ароматичний цикл

  • За рахунок наявності ароматичного циклу сульфаніламіди можуть вступати в реакції галогенізування, нітрування, сульфування. Наприклад, реакцію бромування в загальному вигляді можна зобразити таким рівнянням:



ІІІ. Реакції на первинну ароматичну аміногрупу

  • ІІІ. Реакції на первинну ароматичну аміногрупу

  • Більшість сульфаніламідів містять вільну первинну ароматичну аміногрупу –С6Н4– NH2, тому вступають в реакцію діазотування (з р-ном NaNO2 в середовищі НСl) з утворенням безбарвної солі діазонію з подальшим азосполученням (з лужним р-ном -нафтолу) з утворенням азобарвника червоного кольору.





Сульфаніламіди, які містять вторинну аміногрупу –NH– дають цю реакцію тільки після попереднього гідролізу (стрептоцид розчинний, фталазол, салазодиметоксин).

  • Сульфаніламіди, які містять вторинну аміногрупу –NH– дають цю реакцію тільки після попереднього гідролізу (стрептоцид розчинний, фталазол, салазодиметоксин).



IV. Виявлення Сульфуру в молекулі сульфаніламіду

  • IV. Виявлення Сульфуру в молекулі сульфаніламіду

  • Наявність Сульфуру в молекулах сульфаніламідів ідентифікують після мінералізації субстанції шляхом окиснення конц. HNO3 або спікання з 10-кратною кількістю KNO3.



Виявлення сульфат-іонів SO42–

  • Виявлення сульфат-іонів SO42–

  • Залишок після мінералізації розчиняють у воді і фільтрують. До 5 мл фільтрату додають 1 мл розв. HCl і 1 мл р-ну Р1 BaCl2 ; утворюється білий осад:

  • SO42– + Ba2+  BaSO4

  • Осад нерозчинний ні в мінеральних кислотах, ні в лугах.



V. Взаємодія з солями важких металів

  • V. Взаємодія з солями важких металів

  • Завдяки кислотним властивостям сульфамідної групи –SO2–NH–, сульфаніламіди утворюють з солями важких металів (CuSO4, CoCl2, FeCl3 та ін.) забарвлені комплекси, які розчинні або нерозчинні у воді. Для цього препарат розчиняють в 0,1 М р-ні NаOH, а потім додають сіль важкого металу. При цьому треба уникати надлишку NаOH, оскільки можуть випасти в осад гідроксиди важких металів.





VI. Реакція з реактивом Легаля

  • VI. Реакція з реактивом Легаля

  • При додаванні реактиву Легаля – р-ну натрію нітропрусиду Na2[Fe(CN)5NO] в присутності NаOH з подальшим підкисленням утворюються червоні або червоно-коричневі розчини або осади.

  • Сульфадимезин в цій реакції утворює фіолетове забарвлення.



  • VII. Піроліз субстанцій сульфаніламідів

  • При нагріванні субстанцій сульфаніламідів в сухій пробірці утворюються плави різного кольору і різні леткі продукти.

  • Наприклад, стрептоцид – плав фіолетово-синього кольору, виділ. NH3 і чути запах аніліну;

  • сульгін, уросульфан – плав фіолетово-червоного кольору, виділ. NH3;

  • норсульфазол, етазол – плав темно-бурого кольору, виділ.H2S





IX. УФ-спектроскопія

  • IX. УФ-спектроскопія

  • Знімають УФ-спектр розчину субстанції в певному розчиннику і порівнюють його з УФ-спектром ФСЗ даного сульфаніламіду.

  • X. ІЧ-спектроскопія

  • ІЧ-спектр субстанції, знятий в дисках з калій бромідом KBr, має відповідати спектру ФСЗ даного сульфаніламіду.



Кількісне визначення сульфаніламідів

  • Кількісне визначення сульфаніламідів

  • Для кількісного визначення сульфаніламідів використовують різні методи.

  • 1. Нітритометрія

  • Цей метод можна використовувати для кількісного визначення більшості сульфаніламідів, в молекулах яких міститься вільна ароматична аміногрупа: стрептоциду, сульфацил-натрію, сульгіну, уросульфану, норсульфазолу, норсульфазол-натрію, сульфадимезину, сульфадиметоксину, сульфапиридазину та ін.



В основі визначення лежить діазотування вільної ароматичної аміногрупи:

  • В основі визначення лежить діазотування вільної ароматичної аміногрупи:





Суть методики. До розчину субстанції додають 10 мл розв. Р HCl, 1 г KBr і при постійному перемішуванні титрують 0,1 М р-ном натрій нітриту NaNO2, додаючи його спочатку із швидкістю 2 мл/хв, а в кінці титрування (за 0,5 мл до точки еквівалентності) по 0,05 мл через хвилину.

  • Суть методики. До розчину субстанції додають 10 мл розв. Р HCl, 1 г KBr і при постійному перемішуванні титрують 0,1 М р-ном натрій нітриту NaNO2, додаючи його спочатку із швидкістю 2 мл/хв, а в кінці титрування (за 0,5 мл до точки еквівалентності) по 0,05 мл через хвилину.

  • Титрування проводять при температурі не вище 18–20 ºС, а в деяких випадках потрібне охолодження до 0–10 ºС.



Точку еквівалентності визначають різними методами: за допомогою

      • Точку еквівалентності визначають різними методами: за допомогою
  • - внутрішніх індикаторів: тропеоліну 00; суміші тропеоліну 00 і метиленового синього (4 краплі і 2 краплі); нейтрального червоного;

  • - зовнішніх індикаторів: йодкрохмального (йодаткрохмального) паперу;

  • -_потенціометрично (без застосування індикаторів).

    • Паралельно проводять контрольний дослід.


Надмірна крапля титранта NaNO2 реагує з КІО3 (КI) йодкрохмального паперу в середовищі HCl з утворенням йоду I2 і тому йодкрохмальний папір синіє.

    • Надмірна крапля титранта NaNO2 реагує з КІО3 (КI) йодкрохмального паперу в середовищі HCl з утворенням йоду I2 і тому йодкрохмальний папір синіє.
  • 2NaNO2 + 2KI + 4HCl  I2 + 2NO + 2KCl + 2NaCl + 2H2O

  • 5NaNO2 + 2KIО3 + 2HCl  I2 + 5NaNO3 + 2KCl + H2O

  • При використанні індикаторів титрування зазвичай проводять 3 рази перше титрування – пробне; друге – повільне збільшення титранту NaNO2, особливо поблизу точки еквівалентності; третє – “сліпа” проба.



2. Алкаліметрія в середовищі органічного розчинника

  • 2. Алкаліметрія в середовищі органічного розчинника

  • Метод придатний для кількісного визначення субстанцій кислотного характеру, які мало розчинні у воді. Органічний розчинник екстрагує з водної фази нерозчинну субстанцію і тим самим в процесі титрування не спостерігатиметься помутніння.



  • Суть методу полягає в тому, що наважку субстанції сульфаніламіду (наприклад, норсульфазолу) розчиняють в розчині спирту, нейтралізованому за тимолфталеїном, (або використовують водний-ацетоновий розчин) і титрують стандартним р-ном NаOH у присутності індикатора тимолфталеїну.



3. Алкаліметрія, неводне титрування

  • 3. Алкаліметрія, неводне титрування

  • Цей метод використовується для кількісного визначення фталазолу, фтазину, салазопіридазину та ін.

  • (ДФ Х). Наважку субстанції фталазолу (виявляє слабкокислотні властивості) вносять у суху конічну колбу, розчиняють в диметилформаміді (ДМФА, основний (протофільний) розчинник), нейтралізов. безпосередньо перед титруванням за тимоловим синім.

  • З цією метою до певного об’єму ДМФА додають 2–3 краплі тимолового синього (розчин тимолового синього в ДМФА має червоно-вишневе забарвлення) і краплями титрант - 0,1 М р-н NаOH



  • в суміші метанолу СН3ОН і бензену С6Н6 до синього забарвлення. При додаванні субстанції сульфаніламіду забарвлення стає жовте. Отриманий розчин титрують 0,1 М р-ном NаOH в суміші метанолу і бензену (1:4) у присутності індикатора тимолового синього до синього забарвлення.

  • Еm = M. м./2



4. Ацидиметрія у присутності органічного розчинника

  • 4. Ацидиметрія у присутності органічного розчинника

  • Цей метод можна використовувати для кількісного визначення Na-солей сульфаніламідівсульфацил-натрій, норсульфазол-натрій, етазол-натрій та ін. Титрування проводять станд. р-ном HCl у присутності органічних розчинників (суміш спирту і ацетону) і індикатора метилового оранжевого (до рожевого забарвлення).



Хімізм процесу в загальному вигляді можна подати таким рівнянням:

  • Хімізм процесу в загальному вигляді можна подати таким рівнянням:



5. Броматометрія, зворотне титрування, з йодометричним закінченням

  • 5. Броматометрія, зворотне титрування, з йодометричним закінченням

  • Визначений об’єм аліквоти досліджуваного розчину субстанції поміщають в колбу з притертим скляним корком, додають надлишок станд. р-ну калій бромату КBrO3, кристалічний KBr, підкисляють HCl Р (або H2SO4), закривають корком і залишають на 15 хв, періодично струшуючи.

  • KBrO3 + 5KBr + 6HCl = 3Br2 + 6KCl + 3H2O



Бром Br2, що виділився, реагує з субстанцією сульфаніламіду (реакція на бензеновое кільце) з утворенням дибромпохідного:

  • Бром Br2, що виділився, реагує з субстанцією сульфаніламіду (реакція на бензеновое кільце) з утворенням дибромпохідного:



Йод I2, що виділився, титрують стандартним розчином натрій тіосульфату Na2S2O3 у присутності крохмалю до зникнення синього забарвлення (додають крохмаль під кінець титрування):

  • Йод I2, що виділився, титрують стандартним розчином натрій тіосульфату Na2S2O3 у присутності крохмалю до зникнення синього забарвлення (додають крохмаль під кінець титрування):

  • I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6

  • I2 + 2е  2I–

  • 2S2O32– – 2е  S4O62–

  • Паралельно проводять контрольний дослід.

  • Em = M. м./4



6. Йодохлорометрія, зворотне титрування

  • 6. Йодохлорометрія, зворотне титрування

  • До певного об'єму досліджуваного розчину сульфаніламіду додають надлишок станд. р-ну йодомонохлориду ICl, який реагує з субстанцією згідно з рівнянням (йодування бензенового циклу йде у вільних о-положеннях від Н2N-групи):



Йодомонохлорид ICl, що не прореагував, реагує з KI з утворенням йоду I2, який титрують стандартним розчином натрій тіосульфату Na2S2O3 у присутності крохмалю до зникнення синього забарвлення (додають крохмаль під кінець титрування):

  • Йодомонохлорид ICl, що не прореагував, реагує з KI з утворенням йоду I2, який титрують стандартним розчином натрій тіосульфату Na2S2O3 у присутності крохмалю до зникнення синього забарвлення (додають крохмаль під кінець титрування):

  • ICl + KI = I2 + KCl

  • I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6

  • I2 + 2е  2I–

  • 2S2O32– – 2е  S4O62–

  • Паралельно проводять контрольний дослід.

  • Em = M. м./4



7. Аргентометрія, метод Мора

  • 7. Аргентометрія, метод Мора

  • Деякі сульфаніламіди (напр., норсульфазол) легко утворюють солі при титруванні розчином AgNO3 (кислотні властивості сульфамідної групи –SO2–NH–):



Як відомо, при застосуванні методу Мора необхідне нейтральне середовище. Нітратна кислота HNO3, що утворюється, сприятиме розчиненню Ag-солі (зміщує реакцію вліво). Тому титрування проводять у присутності бури (натрій тетраборату декагідрат) Na2B4O7∙10Н2О, яка нейтралізує HNO3:

  • Як відомо, при застосуванні методу Мора необхідне нейтральне середовище. Нітратна кислота HNO3, що утворюється, сприятиме розчиненню Ag-солі (зміщує реакцію вліво). Тому титрування проводять у присутності бури (натрій тетраборату декагідрат) Na2B4O7∙10Н2О, яка нейтралізує HNO3:

  • Na2B4O7 + 2HNO3 + 5Н2О = 4H3BO3 + NaNO3



Як індикатор використовують р-н K2CrО4. Титрування проводять до оранжево-червоного осаду: надлишкова крапля титранту AgNO3 реагує з індикатором K2CrО4 з утворенням осаду Ag2CrО4 оранжево-червоного кольору:

  • Як індикатор використовують р-н K2CrО4. Титрування проводять до оранжево-червоного осаду: надлишкова крапля титранту AgNO3 реагує з індикатором K2CrО4 з утворенням осаду Ag2CrО4 оранжево-червоного кольору:

  • 2AgNO3 + K2CrО4 → Ag2CrО4 + 2КNO3

  • Em = M. м.



8. Куприметрія

  • 8. Куприметрія

  • Метод грунтується на здатності сульфаніламідів утворювати забарвлені комплекси з лужним р-ном CuSO4. Тому до розчину Na-солі сульфаніламіду додають навіть не титрований ( не стандартизований) р-н CuSO4 і NаOH.



Потім додають р-н H2SO4, яка призводить до руйнування комплексу і звільнення еквівалентної кількості CuSO4. Потім додають р-н KI:

  • Потім додають р-н H2SO4, яка призводить до руйнування комплексу і звільнення еквівалентної кількості CuSO4. Потім додають р-н KI:

  • 2CuSO4 + 4KI  Cu2I2 + I2 + 2K2SO4

  • Йод I2, що виділився, титрують станд. р-ном Na2S2O3 у присутності крохмалю (додають під кінець титрування, до знебарвлення розчину):

  • I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6

  • Em = 2 М. м.



  • 9. Гравіметрія після мінералізації препарату

  • При мінералізації субстанції сульфаніламіду за допомогою конц. HNO3 або сплавлення з 10-кратною кількістю KNO3 Cульфур переходить у сульфат-іони SO42.



Їх кількісно осаджують за допомогою розчинної солі Барію – барій хлориду ВаCl2:

  • Їх кількісно осаджують за допомогою розчинної солі Барію – барій хлориду ВаCl2:

  • SO42– + Ba2+ → BaSO4↓

  • Отриманий осад барій сульфату BaSO4 фільтрують, висушують, прожарюють до постійної маси і зважують. За масою BaSO4 обчислюють вміст сульфаніламіду.



10. Метод К”єльдаля (класичний) – визначення вмісту Нітрогену в сполуці

  • 10. Метод К”єльдаля (класичний) – визначення вмісту Нітрогену в сполуці

  • З цією метою субстанцію мінералізують кип’ятінням в спеціальному приладі в присутності K2SO4, CuSO4 і конц. H2SO4. При цьому Нітроген переходить в NH4HSO4, який при взаємодії з лугом NaOH утворює амоніак NH3:

  • NH4HSO4 + 2NaOH  NH3 + Na2SO4 + 2H2O



1) Одержаний NH3 відганяють в колбу-приймач з ортоборатною (борною) кислотою H3BO3:

  • 1) Одержаний NH3 відганяють в колбу-приймач з ортоборатною (борною) кислотою H3BO3:

  • NH3 + H3BO3  NH4BO2 + H2O

  • 2NH3 + 4H3BO3  (NH4)2B4O7 + 5H2O

  • Утворені солі (метаборат NH4BO2 і тетраборат амонію (NH4)2B4O7 титрують станд. р-ном HCl в присутності змішаного індикатора (суміш метилового червоного і метиленового синього (2:1):

  • NH4BO2 + HCl + H2O  NH4Cl + H3BO3

  • (NH4)2B4O7 + 2HCl + 5H2O  2NH4Cl + 4H3BO3 Еквівалентна маса препарату залежить від числа атомів Нітрогену в молекулі субстанції.



2) ДФУ. Зміни в методиці визначення Нітрогену після мінералізації сульфатною кислотою

  • 2) ДФУ. Зміни в методиці визначення Нітрогену після мінералізації сульфатною кислотою

  • Згідно ДФУ, близько 40 мл відгону збирають у приймач, що містить 20,0 мл 0,01 М р-ну HCl і достатню кількість води Р для того, щоб кінець холодильника був занурений.

  • NH3 + HCl = NH4Cl + H2O

  • Відгін титрують 0,01 М р-ном NaOH, використовуючи як індикатор змішаний розчин метилового червоного Р (спиртовий розчин суміші метилового червоного Р і метиленового синього Р; зміна забарвлення від червоно-фіолетового до зеленого в інтервалі рН 5,2–6,2) до переходу забарвлення з червоно-фіолетового у зелене.

  • HCl + NaOH = NaCl + H2O



Випробування повторюють, використовуючи замість випробовуваної речовини 50 мг глюкози Р.

  • Випробування повторюють, використовуючи замість випробовуваної речовини 50 мг глюкози Р.

  • Вміст Нітрогену у відсотках обчислюють за формулою: % N = 0,01401(n2–n1)/m,

  • де: m – маса наважки випробовуваної субстанції, у грамах;

  • n1 – об’єм 0,01 М р-ну NaOH, витрачений на титрування розчину, одержаного після спалювання випробовуваної речовини, у мл;

  • n2 – об’єм 0,01 М р-ну NaOH, витрачений на титрування розчину, одержаного після спалювання глюкози, у мл.



11. Колориметрія

  • 11. Колориметрія

  • Метод грунтується на одержанні забарвлених продуктів різних реакцій (азобарвників, комплексів з важкими металами та ін.).

  • 12. Спектрофотометрія в УФ- або видимій ділянці спектру

  • Зберігання. Список сильнодіючих речовин. У щільно закупор. контейнері, в сухому, прохолодн., захищ. від світла місці.

  • В. р. д. для дорослих всередину 2 г.

  • В. д. д. для дорослих всередину 7 г.



Застосування. Антибактеріальні засоби хіміотерапії

  • Застосування. Антибактеріальні засоби хіміотерапії

  • Сульфаніламіди виявляють бактеріостатичну дію, яка пов'язана з порушенням утв. мікроорганізмами необхідних для їх розвитку чинників росту – фолієвої та дигідрофолієвої к-т та ін. речовин, в молекулу яких входить п-амінобензойна кислота (ПАБК). Сульфаніламіди, які за будовою нагадують ПАБК, є її імітаторами, тобто використов. мікробною клітиною замість ПАБК і тим самим порушують в ній обмінні процеси. Діють на стрепто-, пневмо-, стафіло- і менінгококи, кишкову паличку, і тому широко застосов. для лікування інфекційних захворювань, спричинених цими збудниками.



Для досягнення терапевтичесого ефекту сульфаніламіди треба приймати в дозах, достатніх для попередження використання мікроорганізмами ПАБК, що міститься в тканинах. При недостатніх дозах або дуже ранньому припиненні лікування можлива поява стійких штамів збудників, що не піддаються надалі дії сульфаніламідів. Треба враховувати, що деякі препарати, в молекулу яких входить залишок ПАБК (наприклад, новокаїн), можуть виявляти виражену антисульфаніламідну дію.

  • Для досягнення терапевтичесого ефекту сульфаніламіди треба приймати в дозах, достатніх для попередження використання мікроорганізмами ПАБК, що міститься в тканинах. При недостатніх дозах або дуже ранньому припиненні лікування можлива поява стійких штамів збудників, що не піддаються надалі дії сульфаніламідів. Треба враховувати, що деякі препарати, в молекулу яких входить залишок ПАБК (наприклад, новокаїн), можуть виявляти виражену антисульфаніламідну дію.

  • Багато сульфаніламідів (стрептоцид, норсульфазол, сульфазин, сульфадимезин, сульфапіридазин, сульфадиметоксин) відносно легко всмоктуються і швидко накопичуються в крові і органах в бактеріостатичних кон-ціях і тому застосовуються для лікування різних інфекційних хвороб.



Інші сульфаніламіди (фталазол, фтазин, сульгін) важко всмоктуються, відносно довго знаходяться в кишечнику у високих концентраціях, виділяються переважно з калом, і тому застосовуються при інфекційних захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

  • Інші сульфаніламіди (фталазол, фтазин, сульгін) важко всмоктуються, відносно довго знаходяться в кишечнику у високих концентраціях, виділяються переважно з калом, і тому застосовуються при інфекційних захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

  • Уросульфан виділяється в значних кількостях нирками і тому застосовується переважно при інфекціях сечових шляхів.

  • До сульфаніламідів короткої дії (концентрація в крові зменшується на 50 % менше ніж за 8 год) належать: стрептоцид, норсульфазол, етазол, сульфадимезин.

  • Сульфазин – сульфаніламід середньої дії (концентрація в крові зменшується на 50 % за 8–16 год).



Препаратами тривалої дії (“депо-сульфаніламіди”, кон-ція в крові зменшується на 50 % не менше як за 24–48 год) є: сульфапіридазин, сульфадиметоксин, сульфамонометоксин. Кон-ція сульфалену – препарату зверхтривалої дії, зберіг. в крові до 7 днів.

  • Препаратами тривалої дії (“депо-сульфаніламіди”, кон-ція в крові зменшується на 50 % не менше як за 24–48 год) є: сульфапіридазин, сульфадиметоксин, сульфамонометоксин. Кон-ція сульфалену – препарату зверхтривалої дії, зберіг. в крові до 7 днів.

  • Швидкість виведення з організму значною мірою визначає величину дози і частоту прийому препарату. Препарати, що погано всмоктуються, можна призначати одночасно з тими, що добре всмоктуються. Сульфаніламіди можна комбінувати з антибіотиками.



При прийомі сульфаніламідів можуть спостеріг. алергічні реакції і побічні явища: нудота, блювота, дерматити, порушення функції нирок. Внаслідок поганої розчинності сульфаніламідів та їх ацетильних похідних (особливо в кислій сечі), можуть утворюватися в нирках кристали, які можуть закупорити сечові шляхи.

  • При прийомі сульфаніламідів можуть спостеріг. алергічні реакції і побічні явища: нудота, блювота, дерматити, порушення функції нирок. Внаслідок поганої розчинності сульфаніламідів та їх ацетильних похідних (особливо в кислій сечі), можуть утворюватися в нирках кристали, які можуть закупорити сечові шляхи.

  • У зв'язку з повільним виділенням з організму можливо кумулювання побічних явищ (диспепсичні явища, зміни крові, алергічні реакції). Тому рекомендується приймати ці препарати тільки за вказівкою лікаря.





Схожі:

Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План iconЛекція 1 Лікарські препарати з групи похідних бензолсульфокислот. Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати). Доц. Яворська Л. П
...
Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План iconЛекція 3 Лекція 3
Похідні імідазолу та імідазоліну: способи одержання, властивості, аналіз, застосування. Лікарські засоби похідні триазолу, піридину....
Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План iconЛекція 13 Лікарські препарати з групи похідних бензолсульфокислот Доц. Яворська Л. П. План План
Лікарські засоби з групи хлорпохідних амідів бензолсульфокислоти: хлораміни, пантоцид
Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План iconЛекція 1 Лікарські препарати з групи похідних бензолсульфокислот Доц. Яворська Л. П. План План
Лікарські засоби з групи хлорпохідних амідів бензолсульфокислоти: хлораміни, пантоцид
Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План iconЛекція 7 Лікарські засоби із групи шестичленних гетероциклів: похідні піримідину І піперидину Доц. Яворська Л. П. План план
Лікарські засоби із групи шестичленних гетероциклів: похідні піримідину і піперидину
Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План iconЛекція 6 Лікарські засоби із групи шестичленних гетероциклів: похідні хінуклідину, хіноліну, акридину Доц. Яворська Л. П. План
Лікарські засоби із групи шестичленних гетероциклів: похідні хінуклідину, хіноліну, акридину
Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План iconЛекція 4 Лекція 4 Лікарські засоби з групи п ятичленних гетероциклічних сполук похідні піразолону, піразолідиндіону, імідазолу, бензімідазолу Доц. Яворська Л. П
Лікарські засоби з групи п ятичленних гетероциклічних сполук похідні піразолону, піразолідиндіону, імідазолу, бензімідазолу
Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План iconЛекція 16 Лекція 16 Лікарські засоби з групи п ятичленних гетероциклічних сполук похідні піразолону, піразолідиндіону, імідазолу, бензімідазолу Доц. Яворська Л. П
Лікарські засоби з групи п ятичленних гетероциклічних сполук похідні піразолону, піразолідиндіону, імідазолу, бензімідазолу
Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План iconЛекція 15 Лікарські засоби з групи тричленних і п ятичленних гетероциклічних сполук похідні етиленіміну, фурану, піролідину, триазолу Доц. Яворська Л. П
Лікарські засоби з групи тричленних і п ятичленних гетероциклічних сполук похідні етиленіміну, фурану, піролідину, триазолу
Лекція 2 Лікарські засоби похідні аміду сульфанілової кислоти (cульфаніламідні препарати) Доц. Яворська Л. П. План План iconЛекція 3 Лікарські засоби з групи тричленних і п ятичленних гетероциклічних сполук похідні етиленіміну, фурану, піролідину, триазолу Доц. Яворська Л. П
Лікарські засоби з групи тричленних і п ятичленних гетероциклічних сполук похідні етиленіміну, фурану, піролідину, триазолу

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка