Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації


НазваЛабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації
Дата конвертації15.03.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Лабораторна діагностика

  • Зав. кафедри клінічної фармації

  • д.мед.н. Самогальська О.Є.


Клінічний аналіз сечі



Сеча (urina) — біологічна рідина, у складі якої з організму виводяться кінцеві продукти обміну речовин. Сеча утворюється шляхом фільтрації плазми крові в ниркових клубочках та зворотного всмоктування в канальцях більшості розчинених у ній речовин і води.

  • Сеча (urina) — біологічна рідина, у складі якої з організму виводяться кінцеві продукти обміну речовин. Сеча утворюється шляхом фільтрації плазми крові в ниркових клубочках та зворотного всмоктування в канальцях більшості розчинених у ній речовин і води.

  • Дослідження сечі дуже важливе для постановки діагнозу і контролю перебігу захворювання.

  • Різноманітні патологічні процеси, що відбуваються в нирках і сечовивідних шляхах, позначаються на властивостях сечі.

  • Патологічні зміни в інших органах теж можуть викликати зміни в сечі



Методи дослідження сечі

  • Дослідження сечі полягає у визначенні фізичних властивостей, хімічного складу і мікроскопічному вивченні сечового осаду.

  • Для дослідження збирають усю порцію ранкової (концентрованої) сечі після ретельного туалету зовнішніх статевих органів.

  • Сечу необхідно збирати в абсолютно чистий сухий посуд, зберігати в холодному місці, а мікроскопічне дослідження слід здійснювати не пізніше як за 2 години після збирання.



  • ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СЕЧІ



КІЛЬКІСТЬ

  • У дорослої людини, яка отримує звичайне змішане харчування, добова кількість сечі — добовий діурез (diuresis) — варіює у межах від 800 до 1500 мл. Для оцінки добового діурезу порівнюють кількість сечі з кількістю рідини, що надходить за добу.

  • В нормі з організму з сечею виводиться 60-80% від об'єму спожитої рідини.



Зміни кількості сечі

  • Поліурія (polyuria) — збільшення добової кількості сечі (понад 2000 мл за добу).

  • Фізіологічна: надмірне вживання рідини, нервове збудження (фізіологічна поліурія).

  • Патологія:

    • - при розсмоктуванні набряків, транссудатів, ексудатів;
    • - при хронічній нирковій недостатності (ХНН);
    • - при одужуванні від гострої ниркової недостатності (ГНН);
    • - при нецукровому діабеті (4-6 л і більше);
    • - цукровий діабет;
    • - при амілоїдозі, саркоїдозі, мієломній хворобі.
  • Поліурія спостерігається:

    • - при прийомі діуретиків;
    • - під впливом деяких препаратів (кофеїну, препаратів наперстянки, етанолу, ацетилсаліцилової кислоти, літію, гіпоглікемічних препаратів).


Зміни кількості сечі

  • Олігурія (oliguria) — зменшення добової кількості сечі (менше 500 мл за добу).

  • Фізіологічна:

    • - обмеження питного режиму;
    • - втрата рідини з потом у спеку або при фізичному наванта­женні.
  • Патологія:

    • - при серцевій декомпенсації;
    • при температурних реакціях, профузних проносах, опіках, блюванні, кровотечах);
    • - шоці, колапсі;
    • - ураження нирок: гострому нефриті (добовий діурез знижується до 200-300 мл), нефротичному синдромі в набряковій фазі, при гострій нирковій недостатності (гемолітична, токсична нирка тощо);
    • - при дії нефротоксичних речовин (свинцю, миш'яку, вісмуту, етиленгліколю, лікарських препаратів).


Зміни кількості сечі

  • Анурія (anuria) — повне припинення виділення сечі (менше 200 мл за добу):

    • — ранній основний клінічний прояв синдрому гострої ниркової недостатності.
  • Виникає також при:

    • — тяжких формах гострого нефриту;
    • — термінальній стадії серцевої недостатності;
    • — гострій крововтраті;
    • — нестримному блюванні;
    • — закупорці сечоводів каменями, здавленні сечоводів пухлинами (рак матки, придатків, сечового міхура).


Ішурія (ischuria) — затримка сечі в сечовому міхурі внаслідок неможливості самостійного сечовипускання.

  • Ішурія (ischuria) — затримка сечі в сечовому міхурі внаслідок неможливості самостійного сечовипускання.

  • Спостерігається при:

  • — захворюваннях передміхурової залози (аденома, рак);

  • — простатиті;

  • — парапроктиті;

  • — деяких функціональних та органічних ураженнях ЦНС;

  • — порушенні нервово-м'язового апарату сечового міхура при деяких гострих хірургічних станах у порожнині живота й малого тазу, обширних травмах скелетної мускулатури;

  • — прийомі наркотиків, атропіну, гангліоблокаторів.

  • Добовий діурез поділяють на денний і нічний. Відношення денного діурезу до нічного у здорової людини становить 3:1 або 4:1.

  • Ніктурія (nycturia) — домінування нічного діурезу над ден­ним:

  • — є одним із симптомів різних ниркових захворювань;

  • — спостерігається при гіпертрофії передміхурової залози;

  • — нецукровому діабеті.



Частота сечовипускання

  • За нормою частота сечовипускання становить 4-5 разів на добу.

  • Полакіурія (pollakiuria) — часте сечовипускання —при прийомі великої кількості рідини, а також при запаленні сечовивідних шляхів.

  • Олакіурія (olakiuria) — нечасте сечовипускання — можливе при обмеженому прийомі рідини і при нервово-рефлекторних порушеннях.

  • Дизурія (dysuria) — болісне сечовипускання — часто є симптомом різних запальних захворювань сечостатевої системи: циститу, уретриту, пієлонефриту, туберкульозу нирки.



ВІДНОСНА ГУСТИНА СЕЧІ

  • У здорової людини упродовж доби відносна густина сечі може коливатися в широких межах — від 1,008 до 1,026, а в ранковій (найбільш концентрованій) порції вона становить 1,020-1,026.

  • Визначення відносної густини сечі має велике клінічне значення, бо вказує на концентрацію розчинених у ній речовин (сечовини, сечової кислоти, креатиніну, різних солей) і відображає здатність нирок до концентрування і розведення. Точнішу інформацію про концентраційну функцію нирок одержують при прямому визначенні осмотичної концентрації сечі методом кріоскопії (визначенням точки замерзання). Дослідження необхідно проводити в умовах стандартного водного режиму (проба Зимницького) або в умовах вживання сухих страв (проба Фольгарда).

  • Відносна густина сечі залежить не лише від кількості розчинених часток, але й від їх молекулярної ваги. Речовини з великою молекулярною масою (наприклад, протеїни) сприяють підвищенню відносної густини, не міняючи істотно осмотичної концентрації сечі. Осмотична концентрація визначається в першу чергу вмістом електролітів та сечовини і виражається в мосм/л. У здорової людини максимальна осмотична концентрація сечі досягає 910 мосм/л (максимальна відносна густина — 1,025-1,026).



Гіперстенурія (hypersthenuria) — відносна густина більша за 1,026 (осмотична концентрація сечі вище 910 мосм/л, часто підвищена до 1200 мосм/л) при:

  • Гіперстенурія (hypersthenuria) — відносна густина більша за 1,026 (осмотична концентрація сечі вище 910 мосм/л, часто підвищена до 1200 мосм/л) при:

  • - наростанні набряків (гострий гломерулонефрит, застійна нирка при серцевій недостатності та ін.);

  • -нефротичному синдромі

  • -цукровому діабеті (у виражених випадках цукрового діабету з масивної глюкозурією відносна густина може дорівнювати 1,040-1,050);

  • -введенні манітолу або декстрану, рентгенконтрастних речовин;

  • -токсикозі вагітних.



Гіпостенурія (hyposthenuria) — відносна густина менша за 1,008:

  • Гіпостенурія (hyposthenuria) — відносна густина менша за 1,008:

  • гостре ураження ниркових канальців;

  • - нецукровий діабет;

  • - хронічна ниркова недостатність;

  • - злоякісна гіпертензія.

  • Ізостенурія (isosthenuria) — стан, коли відзначається рівність осмотичного тиску сечі та плазми крові (відносна густина 1,010-1,011, осмотична концентрація сечі не перевищує 280-320 мосм/л); свідчить про повну втрату концентраційної функції нирок.



Визначення відносної густини сечі

  • Вимірюють відносну густину сечі за допомогою урометра (ареометр зі шкалою від 1,000 до 1,050; для зручності кому після одиниці опускають):

  • — сечу наливають у вузький циліндр на 50 або 100 мл, уникаючи утворення піни (якщо утворилася піна, її знімають фільтрувальним папером);

  • — у циліндр обережно опускають урометр і, коли він перестає коливатися, визначають відносну густину по нижньому меніску (урометр при цьому має вільно плавати в циліндрі, не торкатися його стінок).



КОЛІР СЕЧІ

  • В нормі залежить від концентрації і може варіювати від світложовтого до янтарно-жовтого. Нормальне забарвлення сечі зумовлене вмістом в ній урохромів А і В, уробіліноїдів, уроетрину та інших речовин, що утворюються з пігментів крові.

  • Колір сечі може мінятися внаслідок прийому деяких лікарських препаратів і харчових продуктів (буряка, моркви тощо).

  • В деяких випадках при звичайному кольорі сечі осад набуває різного забарвлення залежно від вмісту в ній солей, формених елементів, слизу.

  • Визначення кольору сечі

  • Колір сечі визначають на світлі, тримаючи циліндр на рівні очей.



ЗМІНЕННЯ КОЛЬОРУ СЕЧІ У РІЗНИХ ПАТОЛОГІЧНИХ СТАНАХ (за Л.В.Козловською, А.Ю.Ніколаєвим, 1984



ЗМІНЕННЯ КОЛЬОРУ СЕЧІ ПРИ ВЖИВАННІ ДЕЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ



ЗМІНИ КОЛЬОРУ ОСАДУ СЕЧІ



ПРОЗОРІСТЬ

  • Нормальна сеча прозора. Помутніння сечі спричиняється солями, клітинними елементами, слизом, жирами, бактеріями. Для проведення деяких досліджень сечі (наприклад, для визначення білка, глюкози) необхідно позбавлятися від елементів помутніння.



ЗАПАХ СЕЧІ

  • Сеча звичайно має нерізкий специфічний запах. При розкладанні сечі бактеріями на повітрі (за деякий час) і в сечових шляхах (важкі цистити, пухлина, що розпадається) з'являється аміаковий запах. За наявності кетонових тіл сеча набуває своєрідного запаху (фруктового), що нагадує запах гнилих яблук.



  • ХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ



РЕАКЦІЯ СЕЧІ

  • В нормі нейтральна або слаабкокисла (рН 5,0-7,0)

  • Кисла реакція сечі (рН<5, 0) спостерігається:

  • за фізіологічних умов (перевантаження м'ясними продуктами);

  • при респіраторному і метаболічному ацидозі (діабетична кома, серцева недостатність, ГНН);

  • при гострому нефриті;

  • при подагрі;

  • при туберкульозі нирки;

  • при гіпокаліємії (внаслідок збільшення виведення іонів для підтримання іонної рівноваги);

  • - в результаті дії аскорбінової кислоти, кортикотропіну, хлориду амонію.

  • Лужна реакція сечі (рН>7,0) спостерігається при:

  • овочевій дієті;

  • метаболічному і респіраторному алкалозі (підвищенні кис­лотності шлункового соку, після сильного кислого блювання, під час розсмоктування набряків);

  • активних запальних процесах у сечових шляхах;

  • гіперкаліємії;

  • хронічній нирковій недостатності;

  • в результаті дії цитрату натрію, бікарбонатів, адреналіну, альдостерону.



Стійкий зсув реакції сечі в бік кислої або лужної реакції є несприятливим патогенетичним фактором. Таку реакцію слід враховувати під час хімічного, мікроскопічного й бактеріологічного дослідження сечі та за необхідності призначення хворому діуретиків або антибактеріальних засобів.

  • Стійкий зсув реакції сечі в бік кислої або лужної реакції є несприятливим патогенетичним фактором. Таку реакцію слід враховувати під час хімічного, мікроскопічного й бактеріологічного дослідження сечі та за необхідності призначення хворому діуретиків або антибактеріальних засобів.



БІЛОК

  • ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИМИ МЕТОДАМИ НЕ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ до рівня 25-75 мг/добу (0,017-0,050 г/л)

  • Протеїнурія (proteinuria) — поява білка в сечі у концентраціях, що дають можливість виявити його якісними методами:

    • фізіологічна (після підвищеного фізичного навантаження, емоційна, холодова, інтоксикаційна, ортостатична);
    • клубочкова (гломерулонефрит, гіпертонічна хвороба, вплив інфекційних та алергійних факторів, декомпенсація серцевої діяльності);
    • канальцева (амілоїдоз, гострий канальцевий некроз, інтерстиціальний нефрит, синдром Фанконі);
    • преренальна (мієломна хвороба, некроз м'язової тканини, гемоліз еритроцитів);
    • постренальна (при циститах, уретритах, кольпітах).


  • При позаниркових (постренальних) протеїнуріях білок може потрапити до сечі із сечовивідних і статевих шляхів. У таких випадках це не що інше, як домішки запального ексудату. Позаниркова протеїнурія, як правило, не перевищує 1 г/добу, часто є скороминучою. Діагностиці позаниркової протеїнурії допомагає проведення трисклянкової проби та урологічного обстеження.



ГЛЮКОЗА

  • ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИМИ МЕТОДАМИ НЕ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ

  • до рівня 0,03-0,15 г/л (0,16-0,83 ммоль/л АБО НЕ БІЛЬШЕ 0,02%)

  • Глюкозурія (glucosuria) — поява глюкози в сечі:

  • фізіологічна (при надходженні з їжею великої кількості вуг­леводів, після емоційного напруження);

  • позаниркова (цукровий діабет, цироз печінки, панкреатит, рак підшлункової залози, тиреотоксикоз, синдром Іценко-Кушинга, феохромоцитома, черепномозкові травми, інсульти, отруєння оксидом вуглецю, морфіном, хлороформом);

  • ренальна (хронічні нефрити, нефрози, амілоїдоз, гостра ниркова недостатність, вагітність, отруєння фосфором, деякими лікарськими препаратами).

  • Для правильної оцінки глюкозурії необхідно досліджувати сечу, зібрану за добу, і обчислювати добову втрату цукру із сечею.

  • При нормально функціонуючих нирках глюкозурія трапляється лише тоді, коли збільшується концентрація цукру в крові, тобто при гіперглікемії. Так званий нирковий поріг глюкози — концентрація глюкози в крові, вище від якої визначається глюкозурія (7,8-8 ммоль/л). Концентрація глюкози в крові, як правило, не перевищує 4,6-6,6 ммоль/л (0,8-1,2 г/л).

  • Рідше спостерігається ниркова (ренальна) глюкозурія, пов'язана із порушенням реабсорбції глюкози в канальцях, коли глюкозурія з'являється за нормальної концентрації цукру в крові.



КЕТОНОВІ (АЦЕТОНОВІ) ТІЛА

  • ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИМИ МЕТОДАМИ НЕ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ

  • (при рівні менш як 50 мг/добу)

  • Кетонурія (ketonuria) — поява в сечі кетонових тіл. До кетонових тіл належать 3 сполуки: ацетон, ацетооцтова кислота і (3-оксимасляна кислота. Більша частина жирів та деякі білки сприяють утворенню кетонових тіл. Кетонові тіла швидко окислюються в тканинах до СО2 і Н2О, тому із сечею за добу виводиться майже 20-50 мг кетонових тіл. Кетонурія може бути наслідком підвищеного утворення кетонових тіл і наслідком порушення їх розпаду:

    • цукровий діабет (некомпенсований);
    • вуглеводне голодування; дієта, спрямована на зниження маси тіла;
    • гіперпродукція кортикостероїдів (пухлина передньої частки гіпофізу або надниркових залоз);
  • токсикози в дитячому віці (ацетонемічне блювання), тривалі шлунково-кишкові розлади, дизентерія.



БІЛІРУБІН

  • ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИМИ МЕТОДАМИ НЕ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ

  • Білірубінурія (bilirubinuria) — виділення білірубіну із сечею. Білірубінурія вказує на:

    • паренхіматозну (печінкову) жовтяницю (вірусний гепатит, хронічний гепатит, цироз печінки);
    • механічну (підпечінкову, обтураційну) жовтяницю;
    • дію токсичних речовин (алкоголю, органічних сполук, інфекційних токсинів);
    • вторинну печінкову недостатність (серцева недостатність, пухлини печінки).
  • Порфіринурія (porphyrinuria) спостерігається:

    • при отруєннях свинцем;
    • при апластичних анеміях, цирозах печінки, алкогольних інтоксикаціях, інфаркті міокарда, ревматизмі;
    • після прийому лікарських препаратів (барбітурати, органічні сполуки миш'яку).


  • МІКРОСКОПІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧОВОГО ОСАДУ



ОРГАНІЗОВАНИЙ (ОРГАНІЧНИЙ) ОСАД СЕЧІ



ЕРИТРОЦИТИ ОДИНИЧНІ (1-3 в препараті)

  • ЕРИТРОЦИТИ ОДИНИЧНІ (1-3 в препараті)

  • Еритроцити — невеликі круглі клітини з подвійним контуром, позбавлені зернистості. Бувають незмінені (що містять гемоглобін) та змінені (вільні від гемоглобіну, безбарвні, розбухлі, фрагмен-товані, вилужені). Такі еритроцити характерні для сечі з низькою відносною густиною. В сечі високої відносної густини еритроцити зморщуються.

  • Гематурія (haematuria) — поява еритроцитів у сечі. Розрізняють мікрогематурію, що виявляється лише під мікроскопом (колір сечі незмінений):

  • — слабко виражену (до 20 еритроцитів у полі зору);

  • — помірно виражену (20 — 200 еритроцитів у полі зору);

  • і макрогематурію, коли сеча має значні домішки крові й змінений колір (червонувата або буровата) — понад 200 еритроцитів у полі зору.

  • Гематурія буває

  • гломерулярна (ниркова або ренальна):

    • гломерулонефрит, гостра ниркова недостатність, травма, інфаркт нирки, туберкульоз нирки;
    • медикаментозна (сульфаніламіди, пеніциліни, аміноглікозидні антибіотики, анальгетики, рентгенконтрастні речовини, антикоагулянти, аспірин, індометацин);
  • і негломерулярна:

    • травма сечовивідних шляхів, сечокам'яна хвороба;
    • онкологічні захворювання сечовивідних шляхів;
    • цистит, простатит, уретрит, пієліт.
  • Для орієнтовної диференційної діагностики гематурії може прислужитися так звана проба трьох посудин. Хворий, випорожняючи сечовий міхур, виділяє сечу послідовно у три посудини. При кровотечі із сечовипускального каналу гематурія найбільша в 1-й порції, при кровотечі сечового міхура — в останній порції. При кровотечах з верхніх сечових шляхів еритроцити розподіляються рівномірно в усіх трьох порціях.



ЛЕЙКОЦИТИ

  • ЧОЛОВІКИ — 0-3 в полі зору

  • ЖІНКИ—0-6 в полі зору

  • Лейкоцитурія (leucocyturia) — збільшення чисельності лейкоцитів у сечі — свідчить про запальні процеси в нирках або сечовивідних шляхах:

    • - нефрити (пієлонефрит, інтерстиціальний нефрит, вовчаковий нефрит);
    • - гострий і хронічний гломерулонефрити (лімфоцитурія);
    • - уретрити, простатити, цистити, пієліти;
    • - нефрози, нефросклерози;
    • - туберкульоз нирки;
    • - пропасниця, інтенсивне фізичне навантаження;
    • - дія токсичних і лікарських речовин (ампіцилін, канаміцин, аспірин, леводопа, героїн, солі заліза).
  • Якщо кількість лейкоцитів у полі зору перевищує 60, то говорять про піурію (pyuria).

  • В сечі здорової людини лейкоцити представлені переважно нейтрофілами.

  • За деяких патологічних станів зовнішній вигляд лейкоцитів може змінюватися. При нефротичному синдромі вони зменшуються в розмірі, оболонка їх ущільнюється, клітини злегка опалесціюють; при пієлонефриті — більші за розміром (інколи в 2-3 рази), бліді, мають стоншену, розпушену оболонку; при циститах — деформовані, зі змазаними контурами і неяскравою зернистістю.

  • Еозинофільні гранулоцити зустрічаються в сечі при хронічному пієлонефриті специфічного (туберкульозного) і неспецифіч­ного характеру, а також при алергічному пієлонефриті й пієлоциститі.

  • Лімфоцити дещо більші від еритроцитів, безбарвні, білясті, виявити їх цитоплазму в нативному вигляді складно. Лімфоцити присутні в сечі на пізніх стадіях лімфолейкозу внаслідок лейкозної інфільтрації нирок, а також при захворюваннях нирок, етіологію яких пов'язують з імунними факторами (гломерулонефрит).



ЕПІТЕЛІАЛЬНІ КЛІТИНИ

  • ОДИНИЧНІ У ПРЕПАРАТІ

  • (0-3 в полі зору мікроскопа)

  • При мікроскопічному дослідженні в сечовому осаді можна зу­стріти клітини плоского, перехідного і ниркового епітелію

  • Клітини плоского епітелію — округлої форми, великих розмірів, безбарвні, з невеликим ядром. Потрапляють у сечу із зовнішніх статевих органів і сечовипускального каналу. Особливого діагностичного значення не мають. Трапляються:

    • при запаленні уретри у чоловіків.
  • Клітини перехідного епітелію вистеляють слизову оболонку сечовивідних шляхів: сечового міхура, сечовода, ниркових мисок. Ці клітини мають різні форми й величину (але менші за плоский епітелій), округле ядро.

  • при циститах, пієлітах, новоутвореннях сечовивідних шляхів.

  • Клітини ниркового епітелію — призматичного епітелію ниркових канальців — це клітини округлої форми, з ексцентричне розташованим ядром і великою зернистістю. Часто клітини ниркового епітелію розміщені на гіалінових циліндрах. Кількість їх підвищується:

    • при гострих і хронічних ураженнях нирок (гострі та хронічні нефрити, амілоїдоз);
    • у пропасних (гарячкових) станах;
    • при інтоксикації;
    • при інфекційних захворюваннях.


ЦИЛІНДРИ

  • Циліндри (cylindrus) являють собою білкові або клітинні утворення канальцевого походження, що мають циліндричну форму й різні розміри.

  • Розрізняють чисто білкові циліндри (гіалінові, воскоподібні та клітинні циліндри.

  • Гіалінові циліндри білкові утворення, що мають ніжні контури і гладку, ледь зернисту поверхню.

  • Гіалінові циліндри можуть зустрічатися:

    • в сечі практично здорових людей за різкого зниження її рН:
    • збільшення відносної густини, що характерно для дегідратації (інтенсивне фізичне навантаження, робота в жаркому кліматі);
    • при всіх захворюваннях нирок, що супроводжуються клубочковою протеїнурією (гломерулонефрит, вплив інфекційних і алергійних факторів, декомпенсація серцевої діяльності);
    • при нефропатії вагітних;
    • при пропасниці;
    • при отруєнні солями важких металів.


Воскоподібні циліндри. Мають різкі контури і гомогенну структуру жовтого кольору. Характерні для:

  • Воскоподібні циліндри. Мають різкі контури і гомогенну структуру жовтого кольору. Характерні для:

    • нефротичного синдрому різного генезу;
    • амілоїдозу;
    • хронічних уражень епітелію канальців.
  • У клітинних циліндрів (епітеліальних, еритроцитарних і лейкоцитарних) білкова основа покрита налиплими еритроцитами, лейкоцитами, епітеліальними клітинами.

  • Епітеліальні циліндри:

    • гломерулонефрит;
    • амілоїдоз;
    • отруєння важкими металами, саліцилатами, етиленгліко' лем.
  • Еритроцитарні циліндри:

    • гематурії ниркового генезу (гломерулонефрит, інфаркт нир­ки, тромбоз ниркової вени).
  • Лейкоцитарні циліндри:

    • лейкоцитурії ниркового генезу (пієлонефрит, вовчаковий нефрит).
  • Зернисті циліндри. Мають чіткі контури, складаються зі щільної зернистої маси. Утворюються з еритроцитів, що розпали ся, лейкоцитів або клітин епітелію. Зустрічаються:

    • при тяжких дегенеративних ураженнях канальців;
    • при нефротичному синдромі;
    • при пієлонефриті.
  • Однак не відзначається прямої залежності між вираженістю циліндрурії і тяжкістю ниркового процесу. При туберкульозі нир­ки циліндрурія трапляється вкрай рідко.



Циліндри в осаді сечі



СЛИЗ

  • В НОРМІ - НЕЗНАЧНА КІЛЬКІСТЬ

  • Підвищена кількість при:

  • уретритах, простатитах, циститах, нирковокам'яній хворобі. При значному вмісті слиз може набувати вигляду циліндроїдів — утворень, схожих на гіалінові циліндри, але значно довших, таких, що мають чіткі контури й довгі, ниткоподібне закручені кінці.



БАКТЕРІЇ

  • Не більше 50 000 в 1 мл

  • Бактеріурія:

  • - кількість, більша за 50 000 мікробних клітин в 1 мл сечі, вказує на запальний процес.

  • Виявлення бактерій орієнтовним методом не має істотного діагностичного значення. Більш інформативним є підрахунок кількості мікробних тіл в одиниці об'єму (ступінь бактеріурії) та посів сечі з визначенням чутливості мікрофлори до антибіотиків і уросептиків.

  • Мікобактерії туберкульозу визначають в осаді сечі при туберкульозних ураженнях нирок (препарати зафарбовують за Цілем-Нільсеном).

  • Ліпіди присутні в осаді сечі при хронічному нефриті з нефротичним синдромом, діабеті, пієлонефриті, хілурії та ін.

  • Гриби. Найчастіше знаходять грибки типу Candida — збудників кандидомікозу. Вони можуть з'являтися в сечі у великій кількості після тривалого вживання антибіотиків.



НЕОРГАНІЗОВАНИЙ (НЕОРГАНІЧНИЙ) ОСАД СЕЧІ

  • Неорганізований осад сечі складається із солей, що випадають у вигляді кристалів та аморфних мас. Характер солей залежить від колоїдного стану сечі, рН та інших властивостей.

  • За кислої реакції сечі виявляються: сечова кислота (ромбічні кристали жовтувато-коричневого кольору) і урати (дрібні цеглясто-червоні зерна, що розміщуються купками).

  • За лужної реакції сечі знаходять трипельфосфати, аморфні фосфати, кислий сечокислий амоній, вуглекислий кальцій

  • Осади, що спостерігаються в кислій і лужній сечі: щавлево-кисле вапно або оксалати (безбарвні кристали форми октаедрів); нейтральні фосфати (блискучі клиноподібні утворення, що збираються в розетки); кислий сечокислий амоній (частіше в лужній сечі, в кислій — у новонароджених та дітей грудного віку).

  • При стійкій кристалурії необхідне детальніше обстеження, що включає вимірювання рН сечі, добової екскреції із сечею кальцію, оксалатів, уратів, фосфатів та визначення плазматичної концентрації сечової кислоти, кальцію, паратиреоїдного гормону.





Метод Нечипоренка

  • Метод Нечипоренка

  • Це метод підрахунку еритроцитів, лейкоцитів, циліндрів в 1 мл сечі.

  • Норма

  • еритроцити — не більше 1000 в 1 мл сечі;

  • лейкоцити — 2000-4000 в 1 мл;

  • циліндри — відсутні або до 20 в 1 мл (не більше 1 на 4 камери Горяєва).



Для оцінки функціонального стану нирок беруть до уваги такі параметри:

  • Для оцінки функціонального стану нирок беруть до уваги такі параметри:

  • — показники концентраційної здатності (проби Зимницького, Фольгарда);

  • — біохімічний склад крові й деякі її фізичні властивості (азотовидільну, гомеостатичну, ендокринну функції);

  • фізико-хімічні властивості сечі та її біохімічний склад

  • парціальні показники діяльності нирок (кліренс, проба Реберга).



Проба Зимницького

  • Проба Зимницького

  • Суть проби Зимницького полягає в динамічному визначенні відносної густини сечі упродовж доби. Передумовою правильності проби є виключення надмірного споживання води.

  • Якщо максимальна відносна густина сечі у пробі Зимницького перевищує 1,020, то це є показником доброї концентраційної здатності нирок.



Зміни в сечі при запальних захворюваннях нирок і інших патологічних станах



Гострий дифузний гломерулонефрит

  • Гломерулонефрит (glomerulonephritis) —імунно-запальне захворювання з переважним ураженням клубочкового апарату нирок з втягненням у запальний процес канальців та інтерстиціальної тканини.

  • Вже на початку захворювання змінюється колір сечі внаслідок домішок крові. Гематурія — найважливіша діагностична ознака гострого гломерулонефриту. Вона може бути різного ступеня вираженості — від мікро- до макрогематурії, коли сеча має колір “ м'ясних помиїв”. На висоті захворювання еритроцитів може бути до 100—200 в полі зору, потім їх кількість зменшується і знову збільшується при зменшенні набряків (вторинна гематурія ).

  • В осаді сечі, крім еритроцитів знаходять циліндри (гіалінові, зернисті, еритроцитарні) незначну кількість лейкоцитів.

  • Протеїнурія може бути від невисокої при наявності гострого гломерулонефриту із сечовим синдромом до десятків грамів у літрі при наявності нефротичного варіантного захворювання. Вона може триматися на невисоких цифрах на протязі декількох місяців.

  • У тяжких випадках захворювання відмічається олігурія збільшення питомої маси сечі нічного діурезу. В цей період відмічається пригнічення видільної функції нирок і напруження концентраційної. При зменшенні набряків (період видужання) кількість сечі збільшується покращується концентраційна функція нирок.



Хронічний гломерулонефрит

  • Хронічний гломерулонефрит — це запальний процес в клубочках нирок дегенеративні зміни епітелію канальців і прогресуюче розростання сполучної тканини що веде до розвитку вторинно зморщеної нирки.

  • Проявляється зменшенням діурезу, набряками, характерними змінами крові, сечі: гіпо- і диспротеінемією (гіпергама-глобулінемія, гіпоальбумінемія), гіперліпідемією, протеінурією понад 3,5 г/л, циліндрурією (гіалінові, зернисті, рідше - восковидні).

  • З розвитком ниркової недостатності з’являються компенсаторні ніктурія і поліурія. Проба за Зимницьким: гіпоізостенурія ніктурія. Питома вага сечі зменшується стає монотонною  гіпоізостенурія (1009-1012). Завдяки поліурії з крові виводяться азотисті шлаки і вміст їх може бути в нормі.

  • Протеїнурія може бути незначною або досягати високих цифр (3-10 г/л). Це залежить від дієти хворого фізичного навантаження переохолодження і інших причин. В осаді сечі наявні циліндри — гіалінові зернисті восковидні.

  • Кліренс ендогенного креатиніну зменшений.



Пієлонефрит

  • Пієлонефрит — неспецифічне бактерійне запалення нирок.

  • Розрізняють одно- і двобічний гострий і хронічний пієлонефрит. Якщо пієлонефрит виникає у разі відсутності морфологічних змін в сечових шляхах то такий пієлонефрит називають первинним.



Гострий пієлонефрит

  • Відносна щільність сечі зменшена (1012-1015) що повязано з порушенням функції дистального відділу канальців нирок в зв’язку з чим порушується реабсорбція води може бути поліурія.

  • Реакція сечі кисла. Для пієлонефриту характерні лейкоцитурія, бактеріурія. Можуть бути незначно виражені гематурія і протеїнурія (до 1 г/л) ціліндрурія (гіалінові зернисті епітеліальні). Нерідко сеча виділяється мутна, має лужну реакцію, неприємний запах, з осадом солей і гнійними пластівцями.

  • Під мікроскопом виявляють в усьому полі зору лейкоцити, зернисті циліндри, а також еритроцити.



Хронічний пієлонефрит

  • Хронічний пієлонефрит  хронічне неспецифічне запалення інтерстиціальної тканини нирок і слизової оболонки мисок з наступним ураженням кровоносних судин і тенденцією до прогресування.

  • Сеча: питома вага в кінці захворювання знижується до 1003-1005 (гіпоізостенурія). Білок у сечі в невеликій кількості (до 1 г/л). При пієлонефриті лейкоцитурія переважає над еритроцитурією, характерна наявність осмотично активних лейкоцитів в сечі (клітин Штернгеймера-Мальбіна).

  • Бактеріологічне дослідження сечі виявляє значну кількість бактерій.

  • Проба за Зимницьким на початку захворювання виявляє гіпостенурію а пізніше — гіпоізостенурію.

  • Знижується кліренс креатиніну сечовини. Збільшується рівень сечовини і креатиніну в сироватці крові.



Схожі:

Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації iconЛабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації
Вивчає та оцінює за допомогою певних методів фізіологічний та патологічний стан організму, клітинний і хімічний склад, біологічні...
Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації iconЛабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації
При деяких захворюваннях (бронхоектази, абсцеси легень, гангрена І т п.) утворюється досить велика кількість харкотиння, що призводить...
Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в гематології зав кафедри клінічної фармації

Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в гастроентерології зав кафедри клінічної фармації
Печія відчуття паління за грудиною, може поєднуватися з кислим присмаком в роті
Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в пульмонології Зав кафедри клінічної фармації
Гострий при гострих захворюваннях бронхолегеневої системи (гострі бронхіти, пневмонії)
Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в ревматології Зав кафедри клінічної фармації
Всі препарати обережно вживати хворим на ба, виразкову хворобу, зі схильністю до кровотеч, з захворюваннями печінки І нирок
Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в гепатології Зав кафедри клінічної фармації д м. н., проф. Самогальська О.Є
Кров у печінку надходить із ворітної вени (2/3 об’єму) і печінкової артерії (1/3 об’єму)
Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна лабораторна діагностика (лабораторна медицина)
Клінічна біохімія виникла і сформувалася на межі біологічної хімії та клінічної лабораторної діагностики
Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації iconЗав кафедри проф. Федорців О.Є. Актуальність
Білково-енергетична недостатність у дітей раннього віку. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування, профілактика Зав...
Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації iconКлінічна фармація в кардіології Зав кафедрою клінічної фармації
Причина ішемії міокарда при гкн: повна чи часткова оклюзія коронарної артерії ( не менш, як на 50-70% просвіту діаметра ) тромбом,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка