Катерина Білокур


НазваКатерина Білокур
Дата конвертації16.03.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



Катерина Білокур

  • 1957-го року в Парижі проходила виставка українського народного мистецтва: килимарство, гончарство, художній розпис, живопис... Поміж відвідувачів роботи українських майстрів зацікавлено оглядав і Пабло Пікассо, якого супроводжував художник Микола Глущенко.

  • Особливу увагу всесвітньо відомого митця привернули три полотна. Він довго стояв біля них, наче загіпнотизований, а потім вигукнув: „Аби в нас була такого рівня майстерності художниця, ми змусили б заговорити про неї весь світ!”

  • На картинах, які так захопили Пікассо, - жили, співали та переплітались у чаклунському танці квіти.





Я, громадянка Богданівської сільради, Катерина Василівна Білокур, родилась в 1900 році ... в селі Богданівці бувшого Пирятинського повіту на Полтавщині в сім‘ї селянина.

  • Я, громадянка Богданівської сільради, Катерина Василівна Білокур, родилась в 1900 році ... в селі Богданівці бувшого Пирятинського повіту на Полтавщині в сім‘ї селянина.

  • Я на лиху свою годину рано ... почала вчитись читати, а коли дожила шкільного віку, то дід мій та батько порадились: навіщо, мовляв, Катрю віддавати в ту школу, як вона й сама учиться? Та й не буде вона рвати свити щодня, надіваючи та скидаючи, та й не буде драти чобіт, щодня ними човгаючи по землі сирій і снігу мерзлому, ... а буде вона дома сидіти, потроху на веретені прястиме, і купимо їй таку-сяку книжечку і нехай вона з неї й учиться грамоти”.



І сидить хороше чорноброве дівчатко і малими руками виводить тонку довгу нитку ... а перед нею на клочках лежить невеличка книжечка...

  • І сидить хороше чорноброве дівчатко і малими руками виводить тонку довгу нитку ... а перед нею на клочках лежить невеличка книжечка...

  • Малювати Катря почала вже підлітком. Бувало вкраде у матері білого полотна, візьме вуглину та й починає виводити і хати, і млини, і дерева, і квіти...

  • З листа Катерини Білокур:

  • Було мені років 14, я щось таке малювала і при тім стратила чимало паперу, і коли батько побачили моє „творєніє”, то одпороли мене, як сидорову козу, як ото кажуть, і приказали, щоб я більше не малювала. І я не малювала, хіба коли крадькома.







Учителі Іван та Ніна Калити, оселились у Богданівці 1924-го року. Іван Григорович, що був родом із дрібних дворян, у малюнках 24-річної дівчини відразу ж помітив неабиякий хист. Він показав їй репродукції картин Третьяковської галереї, познайомив із творами Шевченка – літературними та живописними. Наче хтось зурочив дівчину, так засіло їй в голові велике слово – художник!

  • Учителі Іван та Ніна Калити, оселились у Богданівці 1924-го року. Іван Григорович, що був родом із дрібних дворян, у малюнках 24-річної дівчини відразу ж помітив неабиякий хист. Він показав їй репродукції картин Третьяковської галереї, познайомив із творами Шевченка – літературними та живописними. Наче хтось зурочив дівчину, так засіло їй в голові велике слово – художник!



Одного разу вичитала вона в календарі, що в Миргороді є художньо-керамічний технікум.

  • Одного разу вичитала вона в календарі, що в Миргороді є художньо-керамічний технікум.

  • З автобіографії Катерини Білокур:

  • Що то за кераміка, я не знала, аби було там слово „художній”, то, певно, це там учать малювати, і, закінчивши ту школу, можна бути художником, - а це для мене все. ...Випросила в когось два листи паперу та змалювала на їх малюнки: ну, це як документ, що я дійсно маю нахил до малювання. Взяла ті малюнки та й помандрувала на станцію. А там розпитала добрих людей, в яку сторону стоїть Миргород... ... А в миргородській канцелярії того технікуму запитали мене за мою освіту, а я їм відповіла, що не маю я ніякої освіти... „Нічого, - кажуть, - не поможемо вашому горю, бо цього мало, що ви любите малювати, а ще до цього треба сім класів семилітки...”





Батьків усе більше непокоїло доччине дивацтво: на гуляння не ходить, одягається в темне, малює на стінах... І чого тільки про неї не говорять! На жаль, поганого, злого. Сільській дівчині годилося б доглядати город та худобу, шити, прясти, вишивати, зрештою, - вийти заміж і народити дітей. Мати бідкалась: „У людей дочки в таких літах уже заміж повиходили, а наша (не при хаті згадувати!) чортів малює!”

  • Батьків усе більше непокоїло доччине дивацтво: на гуляння не ходить, одягається в темне, малює на стінах... І чого тільки про неї не говорять! На жаль, поганого, злого. Сільській дівчині годилося б доглядати город та худобу, шити, прясти, вишивати, зрештою, - вийти заміж і народити дітей. Мати бідкалась: „У людей дочки в таких літах уже заміж повиходили, а наша (не при хаті згадувати!) чортів малює!”

  • На чорноброву красуню Катерину заглядався не один хлопець. Був парубок, що сватався майже десять літ.

  • З листа Катерини Білокур:

  • Як стало мені літ сімнадцять та вісімнадцять, то почав сватати. Та вже мені стало і 25 років, а він усе свата.

  • Часто-часто було вийде він у свій берег або сяде на човна та й попливе попід вербами та очеретами і завжди співає і так гарно та голосно, щоб аж до нашого двору чути було. Та все пісень таких гарних... „ Де ти бродиш, моя доле?” або „Жду тебе я, чорноброва...” А саме найчастіше він співав ту пісню, що ото:

  • Та любив тебе дівчиною,

  • Любитиму й молодицею,

  • А ще сім літ не женитимусь.

  • Чи не станеш удовицею?

  • А тут ще й мати напались. І, може, вже з тиждень лають мене і лають. І вже так розходились, що кажуть: «Краще, кажуть, ти б калікою родилась! ...Іди від мене геть, щоб я тебе не бачила!”

  • Постояла я біля хати: куди ж, думаю, мені іти? Піду у берег. І пішла. А земля хоч і не мерзла, але холодна-холодна. Ну, думаю, чи втоплюсь, чи не втоплюсь, а може, хоч матір полякаю... Коли дивлюсь – біжять уже мати. ...Діло це було уже після жовтневих свят, ...в листопаді... Я відступала все глибше і глибше у воду – і ...ждала того слова дорогого... : вернись і малюй.

  • „Малюй! Малюй хоч кожного дня!” – здалася мати.





А втім, у селі ніхто не міг звільнити дівчину від роботи на землі, від клопотів по господарству. Пізніше в листах Катерина Василівна згадуватиме, як усю ніч копала город, а вдень, коли треба було пасти козу, брала мольберт і йшла далеко в поле...

  • А втім, у селі ніхто не міг звільнити дівчину від роботи на землі, від клопотів по господарству. Пізніше в листах Катерина Василівна згадуватиме, як усю ніч копала город, а вдень, коли треба було пасти козу, брала мольберт і йшла далеко в поле...

  • Лише випадково Катерина дізналася, що олійними фарбами можна писати не на картонках, а й на полотні. Та необроблене полотно вбирало всі фарби і малюнок зникав. Художниця наполегливо працювала далі – попередній шар слугував їй ґрунтом для нового малюнка. Аж потім хтось підказав, як правильно ґрунтувати полотно й розводити фарби. Раніше вона розводила їх неякісною оліфою, і колір – втрачався. Іноді полотна не вистачало – і Катерина зшивала шматочки.

  • Власноручно виготовленими, завтовшки в кілька волосинок пензликами з котячої шерсті Катерина ретельно проробляла кожну деталь картини.

  • Катерина була переконана, що справжній художник повинен вміти малювати людей. І стала запрошувати односельців – щоб позували. Виходило схоже, і портрети подобалися селянам. Одного разу Білокур задумала намалювати своїх племінниць.





...Квіти Катерина писала живі, з натури, нерідко поєднуючи на одному полотні весняні, літні й осінні. Квітів не зривала, а рідкісну квітку ходила малювати аж за тридцять кілометрів.

  • ...Квіти Катерина писала живі, з натури, нерідко поєднуючи на одному полотні весняні, літні й осінні. Квітів не зривала, а рідкісну квітку ходила малювати аж за тридцять кілометрів.



Через багато років живописець Матвій Донцов прирівняє натюрморти Білокур до тонкого і високого мистецтва голландців – „цих ультрареалістів, із картин яких летять бджоли, падає роса і маточки на квітках виділяють зародковий пилок”.

  • Через багато років живописець Матвій Донцов прирівняє натюрморти Білокур до тонкого і високого мистецтва голландців – „цих ультрареалістів, із картин яких летять бджоли, падає роса і маточки на квітках виділяють зародковий пилок”.

  • 34-го року Катерина Білокур закінчує свою "Берізку" – одну із трьох картин, які через багато років прославлять її в Парижі. Але світ так ніколи й не дізнався б про сільську художницю, якби доля не звела її з іншою великою українкою.

  • І от 1940-го року в Полтаві, а 41-го – у Києві, відкриваються персональні виставки художниці-самоучки з Богданівки Катерини Білокур. Творча інтелігенція схвильована: ці картини виходять за рамки звичайного народного малярства і викликають широкий резонанс. А щастю Катерини немає меж: „Чуєте? Вчені люди назвали мене художником!” – напише вона згодом в автобіографії.

  • На все життя Катерина полюбила голос Оксани Петрусенко. Але дві геніальні жінки так і не зустрілися на цій землі: за кілька місяців після їхнього заочного знайомства співачки не стало.



...Під час окупації, маючи у розпорядженні тільки залишки фарб, Білокур чаклує над „Квітами на блакитному тлі”... А вже в 44-му, коли щойно звільнена Україна ще лежить у руїнах, художниця пише свій гімн красі та всепереможному життю – картини „Буйна” і „Цар Колос”.

  • ...Під час окупації, маючи у розпорядженні тільки залишки фарб, Білокур чаклує над „Квітами на блакитному тлі”... А вже в 44-му, коли щойно звільнена Україна ще лежить у руїнах, художниця пише свій гімн красі та всепереможному життю – картини „Буйна” і „Цар Колос”.

  • Пізніше саме „Цар Колос” назвуть найдовершенішим твором художниці.

  • „Цар Колос”, „Берізка” і пейзаж „На полтавській землі” були відібрані для виставки українського народного мистецтва, яка проходила у Франції. Картини, що так потрясли Пікассо, в музей декоративного мистецтва в Києві так і не повернулися. Чи залИшились вони за кордоном – теж невідомо. Що з ними стало? Украдені? Продані якомусь колекціонерові за великі гроші чи привласнені представниками радянської делегації?

  • 56-го року Катерині Білокур присвоїли звання народного художника України. Попереду в неї – всього п‘ять літ життя. Після смерті батька на плечі немолодої вже художниці лягло господарство та догляд за хворою матір’ю. В Катерини Василівни страшно болять застуджені ще в молодості ноги, і тяжкий селянський побут так само, як і колись, майже не лишає часу для творчості. Місцеве керівництво, роздратоване тим, що Білокур не вступила до колгоспу, ігнорує її прохання про допомогу або ж допомагає суто формально.





З листа Катерини Білокур:

  • З листа Катерини Білокур:

  • ... Я тільки плачу, дивлячись, що стоять полотна, а я ось ношу у хату торф, а з хати виношу попіл, шукаю і рубаю дрова на розпал торфу, перу ганчірки, топлю піч, ходжу біля хворої матері, пораю їх козу, бодай вона їм здохла! – от так і проходять мої дні. Та і сама хвора. І я січас не художник, а попелюшка.

  • Ой, холодно!... Бодай він згас, нечестивий мороз цей! Воно ж, як правду сказати, то за що ж його лаяти, хоч він і мороз? Хіба він винен, що в мене нема чим топити мою хатину? ... А от як замерзає вода в хаті! Ото вже тоді справа погана, як стукаєш чобіт об чобіт, хукаєш на руки, щоб все це зігріти.

  • Художниці не тільки не покращили умов життя – їй навіть не повідомили про те, що захоплені її квітами японці пропонували побудувати своїм коштом школу живопису в Богданівці. А саму художницю мали намір запросити до Японії, щоб вона навчала тонкощів свого мистецтва. Катерина Василівна так і не дізналася про ці наміри, а листування – осіло в посольствах.





Утім, художниця приймала учнів і без офіційних розпоряджень.

  • Утім, художниця приймала учнів і без офіційних розпоряджень.

  • У звичайних сільських дівчатках Катерина Василівна бачила потяг до краси, інтуїтивне розуміння прекрасного. Далеко не всі з них стали митцями, але кожна береже зворушливі спогади про свою вчительку.

  • Ольга Бунчук згадує, як до Богданівки завітали два лектори з Києва і виявили бажання подивитися картини відомої художниці. Одному з них припав до смаку натюрморт „Богданівські яблука”.

  • „Богданівські яблука” – одна з останніх робіт Білокур. Шістдесят першого року художниця ще встигла помилуватися яблуневим цвітом, але малювати вже не могла.





На її смерть болісно відгукнулася інтелігенція: Павло Тичина, Максим Рильський, Матвій Донцов, Степан Кириченко, Тетяна Яблонська – далекі й близькі друзі, помічники та шанувальники. Вони втратили не лише генія українського живопису, але друга, жінку, яка щиро розкривала їм душу в листах. Із Києва провести художницю в останню путь приїхала велика делегація. Іще численнішою була громада Богданівки. Попрощатися з Катериною Білокур прийшли ті, хто любив її, поважав, піклувався – і ті, хто не завжди розумів, зневажав, ганьбив...

  • На її смерть болісно відгукнулася інтелігенція: Павло Тичина, Максим Рильський, Матвій Донцов, Степан Кириченко, Тетяна Яблонська – далекі й близькі друзі, помічники та шанувальники. Вони втратили не лише генія українського живопису, але друга, жінку, яка щиро розкривала їм душу в листах. Із Києва провести художницю в останню путь приїхала велика делегація. Іще численнішою була громада Богданівки. Попрощатися з Катериною Білокур прийшли ті, хто любив її, поважав, піклувався – і ті, хто не завжди розумів, зневажав, ганьбив...

























: Після смерті Катерини Білокур серед її картин та паперів знайшли аркуш, на якому рукою художниці було виведене: „Доля випробовує тих, хто надумав дійти якої великої мети… Але сильних духом не злякає ніщо. Вони з стиснутими вустами уперто, сміливо і гордо ідуть до наміченої мети – крок за кроком, все вперед і вперед… I тоді доля нагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і ніким не перевершеного мистецтва”.

  • : Після смерті Катерини Білокур серед її картин та паперів знайшли аркуш, на якому рукою художниці було виведене: „Доля випробовує тих, хто надумав дійти якої великої мети… Але сильних духом не злякає ніщо. Вони з стиснутими вустами уперто, сміливо і гордо ідуть до наміченої мети – крок за кроком, все вперед і вперед… I тоді доля нагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і ніким не перевершеного мистецтва”.



Схожі:

Катерина Білокур iconКатерина Білокур Катерина Білокур
Сьогодні на уроці ви познайомитеся із законами повітряної перспективи та створите пейзаж рідного краю та за допомогою різних виражальних...
Катерина Білокур iconКатерина Білокур – Катерина Білокур
Народна художниця України, селянка, самоука, ровесниця трагічного І величного ХХ століття, присвятила життя " святому малярству",...
Катерина Білокур iconКатерина Василівна Білокур

Катерина Білокур iconКатерина Василівна Білокур
Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї на цілий світ! Пабло Пікассо
Катерина Білокур iconСвітло Душі Катерини Білокур Автопортрет К. Білокур 1955р

Катерина Білокур iconМікеланджело Буонаротті (1475 1564) «Мойсей»
«Ранок у сосновому лісі\" Катерина Білокур (1900-1961) \"Богданівські яблука\" Віра Роїк (1911- 2010) Софія Ротару «Queen». Фредді...
Катерина Білокур iconКатерина ІІ місто, де проживала Катерина ІІ – тепер називається Катеринослав
Указ Катерини ІІ сенатові про відставку гетьмана К. Розумовського 1764 р., листопада 16
Катерина Білокур iconПродюсери bbc: Катерина Хінкулова, Світлана Пиркало Продюсери bbc: Катерина Хінкулова, Світлана Пиркало
Тематика програми актуальна, відображає діяльність жінок, які впливають на процеси бізнесу, політики, життя. Тему також коментують...
Катерина Білокур iconАвтори проекту: Дзюбенко Ольга, Кремльова Катерина Автори проекту: Дзюбенко Ольга, Кремльова Катерина
Раціональне чергування праці та відпочинку один із засобів підвищення працездатності
Катерина Білокур iconКатерина Ющенко


Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка