Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський


НазваХвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський
Дата конвертації22.03.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Хвороби ендокринних органів

  • Доц. П.Р. Сельський


Ланки нейро-ендокринної регуляції

  • Гіпоталамус (ліберини і статини)

  • Гіпофіз

  • У передній частці гіпофіза, або в аденогіпофізі, виробляється: тиреотропний гормон (ТТГ), соматотропний гормон (СТГ), або гормон росту, гонадотропні гормони — фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) і лютеїнізуючий гормон (ЛГ), пролактин (ПРЛ), адренокортикотропний гормон (АКТГ),

  • У середній частці гіпофіза продукується меланоцитстимулюючий гормон (МСГ),

  • У задній частці, або в нейрогіпофізі, — окситоцин і антидіуретичний гормон (АДГ), або вазопресин, що синтезуються ться в гіпоталамусі і поступають в гіпофіз з допомогою аксонного транспорту.

  • Залози мішені (щитоподібна, наднирники, статеві залози)



Ланки нейро-ендокринної регуляції

  • Кора головного мозку

  • Гіпоталамус (ліберини і статини)

  • Гіпофіз

  • У передній частці гіпофіза, або в аденогіпофізі, виробляється: тиреотропний гормон (ТТГ), соматотропний гормон (СТГ), або гормон росту, гонадотропні гормони — фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) і лютеїнізуючий гормон (ЛГ), пролактин (ПРЛ), адренокортикотропний гормон (АКТГ),

  • У середній частці гіпофіза продукується меланоцитстимулюючий гормон (МСГ),

  • У задній частці, або в нейрогіпофізі, — окситоцин і антидіуретичний гормон (АДГ), або вазопресин, що синтезуються ться в гіпоталамусі і поступають в гіпофіз з допомогою аксонного транспорту.

  • Залози мішені (щитоподібна, наднирники, статеві залози)





Нейро-ендокринна регуляція за прнципом зворотнього зв’язку

  •  Функціональні співвідношення в системі „гіпоталамус — гіпофіз — периферичні залози” регулюються за принципом зворотного зв’язку:

  • а) на рівні гіпоталамуса — ліберини пригнічують секреторну активність пептидергічних нейронів того ж таки гіпоталамуса (ультракоротка петля);

  • б) на рівні гіпофіза — тропні гормони пригнічують синтез ліберинів у гіпоталамусі (коротка петля);

  • в) на рівні периферійних залоз — гормони залоз-мішеней пригнічують одночасно синтез ліберинів у гіпоталамусі й тропних гормонів в аденогіпофізі (довга петля).



Класифікація гіпоталамо-гіпофізарних захворювань

  • І.Гіпоталамо-аденогіпофізарні захворювання

  • ІІ.Гіпоталамо-нейрогіпофізарні захворювання



  • Акромегалія — наслідок гіперсекреції соматотропного гормону в дорослих людей еозинофільною (20 %) або хромофобною аденомою (в останній також є секреторні гранули, що містять соматотропний гормон).

  • Характерні прояви:

  • а) збільшення кінцевих частин тіла (рук, ніг, носа, щелеп) внаслідок посиленого періостального росту кісток; соматотропний гормон стимулює утворення оксипроліну (компонент колагену) і хондроїтинсульфату;

  • б) вісцеромегалія — збільшення печінки, селезінки, нирок, слинних залоз;



  • в) огрубіння рис обличчя, збільшення носа, язика, надбрівних дуг;

  • г) низький голос внаслідок збільшення гортані;

  • д) гіперглікемія; є) кетоз.



Хвороба Іценка-Кушинга

  • • Синонім – гіперпітуітаризм. Викликають аденоми, що продукують адренокортикотропний гормон, походять із базофільних (80 %) або хромофобних клітин. Хворіють частіше дорослі жінки.

  • • За походженням буває: гіпофізарна і гіпоталамічна.

  • Етіологія. Захворювання повязують з черепно-мозковими травмами, інфекціями, інтоксикаціями, вагітністю, пологами, гормональною перебудовою в період клімаксу.



Хвороба Іценка-Кушинга

  • Патогенез. Вважають, що головним в патогенезі є порушення в ЦНС на рівні серотонінових і дофамінових рецепторів. Серотонін підвищує активність системи: кортикотропін-рилізінг-гормон (КРГ) - АКТГ - кортизол, а дофамін - гальмує її.

  • В результаті порушення медіаторного контролю секреції КРГ виникає надлишкова секреція АКТГ, яка є основним патогенетичним фактором захворювання. Гіперпродукція АКТГ підсилює функцію пучкової і сітчастої зон кори наднирників. Збільшення продукції глюкокортикоїдів веде до артеріальної гіпертензії, остеопорозу, появи широких смуг розтягнення шкіри (стрії), ожиріння, зниження резистентності до інфекції, розвитку цукрового діабету (стероїдного).



Хвороба Іценка-Кушинга



Хвороба Іценка-Кушинга

  • Патоморфологія.

  • Гіперплазія або аденоматоз клітин аденогіпофізу або аденокарцинома. При великих розмірах пухлини можливе руйнування стінок турецького сідла.

  • В наднирниках двобічна гіперплазія пучкової зони та атрофія чи фіброзні зміни сітчатої і клубочкової зон. При наявності пухлини в одному наднирнику має місце атрофія іншого.

  • У яйниках виявляють склероз паренхіми, кістозне переродження, в яєчках – атрофію.

  • Подібні зміни спостерігаються в щитовидній та підшлунковій залозах. Остеопороз розповсюджений в плоских кістках – хребта, черепа, тазу.



Нецукровий діабет

  • •Захворювання характеризується виділенням великої кількості сечі низької густини і компенсаторною спрагою внаслідок дефіциту антидіуретичного гормону.

  • Розрізняють дві форми нецукрового діабету: центральну і нефрогенну (нечутливість рецепторів ниркових канальців до АДГ.

  • Вперше описав клініку захворювання Томас Уілліс в 1674 р. і назвав на відміну від цукрового діабету — діабет безсмаковий.



Нецукровий діабет

  • Етіологія і патогенез. У виникненні захворювання мають значення нейротропні вірусні інфекції (грип), інші гострі і хронічні інфекції. Діабет може виникнути в результаті черепно-мозкових травм, пухлин гіпофіза і гіпоталамуса. В ряді випадків він розвивається при ендокринних захворюваннях гіпоталамо-гіпофізарного генезу (акромегалія, хвороба Іценко-Кушинга).

  • Дефіцит АДГ веде до зменшення реабсорбції води в канальцях нирок, що викликає збільшення діурезу (поліурія). Зневоднення супроводжується подразненням центру спраги в гіпоталамусі, результатом чого є полідипсія.



Нецукровий діабет

  • Перебіг нецукрового діабету у дітей проявляється затримкою фізичного та статевого розвитку. У дорослих мужчин – імпотенція, у жінок – розлади менструального циклу, мимовільні викидні, безплідність.

  • З боку внутрішніх органів – зниження секреції шлунка, лабільність пульсу та артеріального тиску. При наявності пухлини гіпофізу – виникають ознаки, пов’язані з підвищенням внутрішньочерепного тиску або ендокринними розладами: біль голови, бітемпоральна геміанопсія, параліч очних м’язів, набряк дисків зорових нервів, зниження зору.

  • При рентгенографії турецького сідла – збільшення його розмірів, деструкція спинки, кальцинати.



Феохромоцитома наднирників

  • Феохромоцитома - хромафінна гормональноактивна пухлина мозкової речовини надниркових залоз (гіпертензивна пухлина). Продукує надмірну кількість адреналіну, норадреналіну, внаслідок чого викликає злоякісну пароксизмальну або перманентну гіпертонію.

  • Патологічна анатомія. Феохромобластоми рясно кровопостачаються, так як охоплені густою мережею кровоносних судин. На розрізі мають коричнево-червонуватий колір. Нерідко їх поверхня вкрита темними плямами, викликаними крововиливами некрозами і ділянками рубцювання, які надають пухлини своєрідний вид. Мікроскопічно пухлина складається з полігональних, неправильної форми. Розміри їх варіюють від 15 до 45 мікрон. Клітини фарбуються хромовими солями в жовто-коричневий колір. Протоплазма клітин дрібнозерниста, базофільна, рідше еозинофілія. Секреторні зернятка містять значну кількість катехоламінів.



Феохромоцитома наднирників (мікроскопічна картина)



Гіпокортицизм.

  • Хронічна недостатність кори надниркових залоз у людини носить назву хвороби Аддісона.

  • Гостра недостатність кори надниркових залоз — це, як правило, ускладнення хронічної недостатності, яке виникає під впливом стресорів (інфекція, висока температура, холод, травма, інтоксикація, кровотеча). Криз може стати смертельним.



Порушення функції щитовидної залози

  • Гіпотиреоз проявляється мікседемою.

  • При первинній формі внаслідок аутоімунних реакцій фолікули щитовидної залози повністю атрофуються і заміщуються лімфоцитами та сполучною тканиною.

  • Вторинну мікседему спостерігають при гіпопітуїтаризмі, після тиреоїдектомії, після введення радіоактивного йоду.

  • Гіперфункція щитовидної залози (гіпертиреоз) лежить в основі розвитку дифузного токсичного зоба (Базедової хвороби).



Класифікація захворювань щитовидної залози

  • 1. Зоб – патологічне збільшення щитовидної залози.

  • а) ендемічний зоб– причиною якого є недостатність йоду в деяких регіонах земної кулі.

  • б) спорадичний зоб — тільки гіпотиреоїдний, він виникає на грунті генетичних дефектів синтезу тиреоїдних гормонів.

  • в) дифузний токсичний (Базедова хвороба або хвороба Грейвса).

  • 2. Тиреоїдити – запальні захворювання.

  • 3. Пухлини.



За морфологічними ознаками розрізняють:

  • 1 дифузний зоб,

  • 2 вузловий зоб,

  • 3 дифузно-вузловий зоб.

  • За гістологічною будовою зоб ділиться на:

  • колоїдний

  • паренхіматозний.

  • Колоїдний зоб має вигляд вузла і щільний на розрізі. За величиною і будовою фолікулів ділиться на: макрофолікулярний, мікрофолікулярний і макро-мікрофолікулярний.



  • Аденома і вузловий зоб



Тиреоїдити

  • Тиреоїдити – ураження щитовидної залози різної етіології: інфекційної, радіаційної, травматичної та аутоімунної.

  • За перебігом тиреоїдити діляться на гострі, підгострі та хронічні.



Інфільтрат при аутоімунному тиреоїдиті



Тиреоїдит Хашімото



  Рак щитовидної залози

  • У загальній структурі онкологічних захворювань злоякісні новоутвори щитовидної залози складають 1-3 %. Провідна роль у їх розвитку належить інтракорпоральному накопиченню радіоактивних сполук, а саме: радіонуклідів йоду. З цим пов’язане зростання захворюваності на рак щитовидної залози в післячорнобильський період.



За міжнародною гістологічною класифікацією виділяють такі форми раку щитовидної залози:

  • •      папілярний,

  • •      фолікулярний,

  • •      склерозуюча мікрокарцинома,

  • •      солідний рак з амілоїдозом строми,

  • •      недиференційований рак.



Цукровий діабет

  • •Ендокринне захворювання, яке характеризується симптомом хронічної гіперглікемії, що виникає внаслідок абсолютної чи відносної недостатності інсуліну і супроводжується порушенням всіх видів обміну речовин.

  • Види:

  • інсулінозалежний цукровий діабет (цукровий діабет І типу)

  • інсулінонезалежний цукровий діабет (цукровий діабет ІІ типу).



Етіологічна класифікація цукрового діабету (ВООЗ, 1999)

  • І. Цукровий діабет 1-го типу (деструкція ß-клітин, що призводить до абсолютної інсулінної недостатності):

  • A. Автоімунний;

  • B. Ідіопатичний.

  • ІІ. Цукровий діабет 2-го типу (з переважною резистентністю до інсуліну і відносною імунною недостатністю, або з переважно секреторним дефектом і резистентністю до інсуліну або без неї).

  • ІІІ. Інші специфічні типи



Структура підшлункової залози при цукровому діабеті



Острівці підшлункової залози при цукровому діабеті



Морфологічні зміни при цукровому діабеті



Діабетичний нефросклероз



Ускладнення цукрового діабету

  • • Найчастішими ускладненнями діабету є кетоацидоз, макро- й мікроангіопатії, нейропатії.

  • •    Кетоацидозом називають зміщення кислотно-основної рівноваги в кислий бік у результаті нагромадження кетонових тіл, що може викликати кетоацидотичну кому.



Ендоцервікоз

  • Розгалужені трубчасті залози

  • при прогресуючому ендоцервікозі.

  • Забарвлення гематоксиліном-

  • еозином 160



Ендометріоз кишки



Поліп ендометрію



Серозна кіста яєчника



Перифолікулярна аденома молочної залози



Рак молочної залози



Семінома



Аденоматоїдна пухлина яєчка



Схожі:

Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський iconХвороби ендокринних та статевих органів Доц. П. Р. Сельський
Функціональні співвідношення в системі „гіпоталамус гіпофіз периферичні залози регулюються за принципом зворотного зв’язку
Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський iconХвороби ендокринних та статевих органів Доц. П. Р. Сельський
Функціональні співвідношення в системі „гіпоталамус гіпофіз периферичні залози регулюються за принципом зворотного зв’язку
Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський iconХвороби ендокринних та статевих органів Нейро-ендокринна регуляція
Функціональні співвідношення в системі „гіпоталамус гіпофіз периферичні залози регулюються за принципом зворотного зв’язку
Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський iconДієтотерапія у лікуванні І профілактиці хронічних гастритів І виразкової хвороби лектор к мед н. Шульгай О. М
Харчування та виникнення захворювань органів травної системи (хронічного гастриту, виразкової хвороби)
Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський iconДоц. Паламар Т. О. Доц. Паламар Т. О
Вторинна (симптоматична) артеріальна гіпертензія це гіпертензія, що пов’язана із захворюваннями органів, які приймають участь в регуляції...
Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський iconПри всіх ендокринних захворюваннях виникають розлади з боку статевої системи
Адинамія патогномонічний симптом хронічної недостатності кори наднирників. Адинамія характерна і для гіпопітуітаризму, тиреотоксикозу,...
Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський iconХвороби печінки, жовчовивідних шляхів та підшлункової залози доц. Дацко Т. В

Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський iconГормони ендокринних залоз гормони ендокринних залоз
Актг, глюкокортикоїди); в) гомеостатичні гормони, що беруть участь у підтримці сталості внутрішнього середовища організму (альдостерон,...
Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський iconХвороби печінки доц. Чонка І.І
Цироз печінки. Патогенез, класифікація. Ускладнення. Клініка ускладнень. Диференційна діагностика
Хвороби ендокринних органів Доц. П. Р. Сельський iconПухлини жіночих статевих органів доц. Ю. В. Угляр
Простий атиповий епітелій х 10. При гістологічному дослідженні легка дисплазія; б

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка