Типологічні ознаки політичних комунікацій


НазваТипологічні ознаки політичних комунікацій
Дата конвертації11.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


ТИПОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ПОЛІТИЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ

Наталія Алюшина, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри державного управління і менеджменту

З кінця 50-х років минулого сторіччя зацікавлення цією проблематикою виникло у ФРН, передовсім у зв‘язку з вивченням риторики соціал-демократів. Доцільно наголосити, що вивчення політичної мови було ініційоване наступними чинниками.

З кінця 50-х років минулого сторіччя зацікавлення цією проблематикою виникло у ФРН, передовсім у зв‘язку з вивченням риторики соціал-демократів. Доцільно наголосити, що вивчення політичної мови було ініційоване наступними чинниками.

По-перше, внутрішніми потребами лінгвістичної науки, яка у різні періоди своєї історії зверталася до реальних сфер функціонування мови.

По-друге, власне політологічними проблемами вивчення політичного мислення, його зв‘язку з політичною поведінкою, необхідністю побудови передбачуваних моделей у політології та розробки методів аналізу політичних текстів і текстів засобів масової інформації.

Третім фактором виступає соціальне замовлення, ініціатором якого є певна частина суспільства, що прагне зрозуміти суть політичної комунікації

У рамках загальної теорії комунікації розрізняють шість фундаментальних підходів до дослідження політичної комунікації.

У рамках загальної теорії комунікації розрізняють шість фундаментальних підходів до дослідження політичної комунікації.

Системний базується на напрацюваннях кібернетики: комунікація розглядається у термінах інтеракції між елементами системи.

Лінгвістичний розглядає мову як засіб соціального контролю над політичними інститутами і процесами.

Символічний підхід визначає політику й комунікацію у термінах обміну символами.

Функціональний переносить центр ваги на забезпечення комунікацією функцій соціалізації і підтримання стабільності.

Організаційний зосереджує увагу на інформаційних потоках і чинниках, що можуть їх стримувати.

Екологічний, досліджує комунікацію з точки зору впливу на неї середовища існування, насамперед політичної системи.

Дескриптивний підхід звертається до класичної методики риторичного аналізу публічних виступів, представленої у працях Арістотеля, Ціцерона, Квінтиліана. У сучасній лінгвістиці один з аспектів дескриптивного підходу пов’язаний з вивченням мовної поведінки політиків: мовних засобів, риторичних прийомів і маніпулятивних стратегій, що використовуються політиками з метою переконання. Іншим напрямом дескриптивного підходу, тісно пов’язаним не тільки з лінгвістикою, але і з політологією, є аналіз змістовної сторони політичних текстів. Методи контент-аналізу і когнітивного картування дозволяють виявити когнітивні диспозиції окремих політиків – ціннісні домінанти, схильність до конфлікту або співробітництва, характер причинно-наслідкових зв’язків у відповідних фрагментах картини світу.

Дескриптивний підхід звертається до класичної методики риторичного аналізу публічних виступів, представленої у працях Арістотеля, Ціцерона, Квінтиліана. У сучасній лінгвістиці один з аспектів дескриптивного підходу пов’язаний з вивченням мовної поведінки політиків: мовних засобів, риторичних прийомів і маніпулятивних стратегій, що використовуються політиками з метою переконання. Іншим напрямом дескриптивного підходу, тісно пов’язаним не тільки з лінгвістикою, але і з політологією, є аналіз змістовної сторони політичних текстів. Методи контент-аналізу і когнітивного картування дозволяють виявити когнітивні диспозиції окремих політиків – ціннісні домінанти, схильність до конфлікту або співробітництва, характер причинно-наслідкових зв’язків у відповідних фрагментах картини світу.

Критичний підхід націлений на критичне вивчення соціальної нерівності, вираженої в мові або дискурсі. Слід наголосити, що якщо в межах дескриптивного підходу дослідник залишається нейтральним, незалежним експертом, то для критичного аналізу характерна ангажованість дослідника, котрий відкрито займає сторону позбавлених влади і пригноблених. По сьогоднішній день точаться дискусії стосовно того, до чиєї сфери інтересів належить політична комунікація: політологів чи лінгвістів? Політологія зосереджує свою увагу на політичних відносинах та політичних процесах, на організації політичного життя суспільства, а лінгвістика цікавиться мовною поведінкою політиків, механізмами створення політичних текстів.

Критичний підхід націлений на критичне вивчення соціальної нерівності, вираженої в мові або дискурсі. Слід наголосити, що якщо в межах дескриптивного підходу дослідник залишається нейтральним, незалежним експертом, то для критичного аналізу характерна ангажованість дослідника, котрий відкрито займає сторону позбавлених влади і пригноблених. По сьогоднішній день точаться дискусії стосовно того, до чиєї сфери інтересів належить політична комунікація: політологів чи лінгвістів? Політологія зосереджує свою увагу на політичних відносинах та політичних процесах, на організації політичного життя суспільства, а лінгвістика цікавиться мовною поведінкою політиків, механізмами створення політичних текстів.

Що таке політична комунікація з лінгвістичної точки зору? І. Шейгал відзначає, що політика як специфічна сфера людської діяльності за своєю природою є сукупністю мовних дій. У поняття політичної комунікації включають будь-які мовні утворення, суб‘єкт, адресат чи зміст яких належать до сфери політики. Тому, політична комунікація розуміється нами як спілкування (вербальне та невербальне) у сфері політики, яке є спрямоване на досягнення певного комунікативного наміру. У політичній комунікації зазвичай мають справу з написаним або вимовленим словом, але вона може відбуватися і за посередництвом будь-якого знаку, символу та сигналу, за допомогою якого передається зміст.

Що таке політична комунікація з лінгвістичної точки зору? І. Шейгал відзначає, що політика як специфічна сфера людської діяльності за своєю природою є сукупністю мовних дій. У поняття політичної комунікації включають будь-які мовні утворення, суб‘єкт, адресат чи зміст яких належать до сфери політики. Тому, політична комунікація розуміється нами як спілкування (вербальне та невербальне) у сфері політики, яке є спрямоване на досягнення певного комунікативного наміру. У політичній комунікації зазвичай мають справу з написаним або вимовленим словом, але вона може відбуватися і за посередництвом будь-якого знаку, символу та сигналу, за допомогою якого передається зміст.

За наявності безлічі політичних стилів і жанрів, комунікативних стратегій і тактик, які використовуються в політичній комунікації, науковці намагаються виокремити деякі спільні риси, притаманні різноманітним політичним текстам. Вивчення закономірностей політичної комунікації дозволяє виділити наступні типові для неї риси, які представлені у вигляді опозицій:

За наявності безлічі політичних стилів і жанрів, комунікативних стратегій і тактик, які використовуються в політичній комунікації, науковці намагаються виокремити деякі спільні риси, притаманні різноманітним політичним текстам. Вивчення закономірностей політичної комунікації дозволяє виділити наступні типові для неї риси, які представлені у вигляді опозицій:

1. Ритуальність й інформативність

На перший погляд здається, що політичні тексти повинні бути максимально інформативними і, таким чином, реалізувати комунікативну функцію й передавати нову інформацію. Однак політична комунікація часто виявляється ритуальною, тобто характеризується фіксованістю форм викладу та відсутністю новизни змісту.

2. Інституціональність і особистісний характер

У персональній комунікації мовець виступає як особистість зі своїми особливостями. В інституціональній – він виступає як представник певного соціального інституту та носій певного соціального статусу. Політична комунікація є переважно інституціональною.

3. Езотеричність і загальнодоступність

З одного боку, політичні тексти, виступи, повідомлення повинні бути зрозумілі всім пересічним громадянам, а з іншого –характеризується езотеричністю (зрозумілістю вузькому колу спеціалістів).

4. Редукціонізм та повнота інформації

Під редукціонізмом розуміємо бінарність ціннісних опозицій політичної реальності, тобто двояке ставлення до одного й того ж політичного діяча або політичної події в різних часових межах.

5. Стандартність і експресивність

Експресивність висловлювань передбачає максимальне використання засобів виразності: стилістичних фігур (антитези, інверсії, еліпсиса, порівняння, метафори, метонімії та ін.), засобів експресивного синтаксису, трансформації фразеологізмів і т.п. Стандартність висловлювань, завдяки загальновживаній лексиці, забезпечує їх доступність широкому колу адресатів.

6. Діалогічність і монологічність

Сучасна політична комунікація характеризується, переважно, діалогічністю мовлення, оскільки вона орієнтована не на самовираження, а на певний вплив.

7. Явна та прихована оцінність

Політична комунікація містить в собі не лише інформацію, а й оцінку існуючих реалій. Це пояснюється передусім тим, що мета політичної комунікації полягає не в об‘єктивному описі ситуації, а в переконанні адресата й спонукання його до політичних дій.

8. Агресивність і толерантність

Політичну діяльність характеризує постійна діалектика агресивності, рішучої боротьби за владу, успіх якої, однак, залежить і від уміння проявити толерантність до опонентів. У сучасній політичній комунікації комунікативна агресія проявляється у формі інвективних мовленнєвих актів. Також, характерними рисами офіційної політичної комунікації є бюрократичність, максимальна безликість та двозначність що проявляється у використанні політиками номіналізації, еліпсису, метафоризації, особливій інтонації та інших прийомах впливу на свідомість електорату і опонентів

За допомогою комунікації передається три основних типи політичних повідомлень:

1. Спонукальні (наказ, переконання).

2. Власне інформативні (реальні або вигадані відомості).

3. Фактичні (відомості, пов’язані з встановленням і підтриманням контакту між суб’єктами політики.

Три ступені індексів участі у політиці

  • стихійна участь у політиці;

  • участь напівсвідома – розуміння сенсу ролей за безпечного підпорядкування їм як чомусь наперед заданому, беззаперечному;

  • цілком свідома участь, утвердження своїх усвідомлених інтересів і цінностей.



Три основні суб‘єкти політичної комунікації:

  • Інституціональні, якими є глава держави, парламент, уряд, судова гілка влади, політичні партії,органи місцевого самоврядування та ін.

  • Соціальні, себто індивіди та різні соціальні спільноти: соціально-класові, етнічні, демографічні, професійні тощо.

  • Функціональні, якими виступають передовсім засоби масової комунікації.



Залежно від того, хто і для кого створює тексти, доцільно розрізняти наступні різновиди (рівні, підсфери), політичної комунікації:

  • Апаратна (службова, внутрішня, бюрократична) політична комунікація, орієнтована на спілкування усередині державних або громадських структур. Така комунікація призначена тільки «для посвячених», формальною ознакою відповідних текстів нерідко служать грифи «секретно», «для службового користування». Несанкціонований «витік» такої інформації може служити причиною службового розслідування.



Різновиди (рівні, підсфери), політичної комунікації:

2. Політична комунікація в публічній політичній діяльності. Подібна комунікація є формою здійснення професійної і громадської діяльності політичних лідерів і активістів; адресатом тут виступають найрізноманітніші верстви населення. Найбільш яскраві приклади такої діяльності – це передвиборна агітація, парламентські дебати (особливо якщо депутат сподівається, що його виступ стане відомий виборцям), офіційні виступи керівників держави та її структур, розраховані на масову аудиторію.

Різновиди (рівні, підсфери), політичної комунікації:

3. Політична комунікація, здійснювана журналістами, та масова аудиторія; прикладами можуть служити інтерв’ю, аналітична стаття в газеті, написана журналістом, політологом чи політиком (часто за допомогою фахівця зі ЗМІ). Журналісти в даному випадку привертають увагу аудиторії до проблеми, пропонують шляхи її вирішення, повідомляють про ставлення до неї політичних організацій та їх лідерів, допомагають політикам у вирішенні їхніх завдань. Політично неактивні громадяни сприймають політичну інформацію переважно в тому вигляді, як вона з’являється в ЗМІ.

Різновиди (рівні, підсфери), політичної комунікації:

4. Політична мовленнєва діяльність «рядових» громадян (не професіоналів в області політичної комунікації), які беруть участь у мітингах, зборах, демонстраціях. Такі комуніканти зазвичай сприймаються як свого роду представники «народу», виборців, чи груп громадян, пов’язаних професією, віком, місцем проживання та ін.

Шість головних функцій мови

Американський лінгвіст Р. Якобсон виокремив шість головних функцій мови, які без сумніву можна застосувати у сфері політичної комунікації: комунікативну, спонукальну, метамовну, емотивну, фатичну та естетичну. Ця класифікація загалом приймається і більшістю сучасних лінгвістів. Оскільки першочерговим завданням політичної комунікації є завоювання політичної влади, з цієї точки мова сприймається як засіб для отримання влади і управління народом. Тому в політичній комунікації всі вище згадані функції підпорядковані реалізації основного завдання.

Закономірності реалізації функцій у політичній комунікації

Комунікативна функція спрямована на передачу інформації, яка має призвести до зміни політичної свідомості адресата. У політичних текстах постійно зустрічається інформація про ті чи інші події в політичному житті суспільства, в економіці, науці, культурі тощо. Ця інформація може бути представлена у вигляді повідомлень, узагальнень, думок, зіставлень з використанням різних жанрів. Вся ця інформація зазвичай політично інтерпретується.

Закономірності реалізації функцій у політичній комунікації

Спонукальна (апелятивна, вокативна, конативна, регулятивна, інструментальна) є функцією впливу на адресата, позаяк політична комунікація нерідко має завдання мобілізувати громадян/виборців для проведення певних акцій. Основний шлях для реалізації спонукальної функції – це безпосередні заклики до політичної активності.

Закономірності реалізації функцій у політичній комунікації

Емотивна функція орієнтована на вираження емоцій автора та збудження емоцій адресата. Давно відомо, що емоції досить ефективно передаються, і висловлення певних надій, упевненості, гордості за країну, ворожості до тих чи інших сил сприяє зародженню і зміцненню таких же відчуттів у адресата. Акти політичної комунікації здатні викликати розгубленість, страх і невпевненість у політичних супротивників, що в свою чергу сприяє зміцненню влади. Погрози і обіцянки можуть стимулювати політичних опонентів до певних дій або відмови від влади.

Закономірності реалізації функцій у політичній комунікації

Метамовна функція спрямована на пояснення смислу слова чи висловлювання. Приміром, у політичних текстах часто зустрічаються фрагменти, в яких автор пояснює читачеві суть спеціальних понять і термінів, оскільки не всі читачі розуміють значення їх значення.

Закономірності реалізації функцій у політичній комунікації

Фатична функція пов‘язана із встановленням та підтриманням контакту між співрозмовниками. Ця функція найактивніше проявляється у побутовому спілкуванні; важливо, щоб співрозмовник налаштувавсь на сприйняття інформації.

Закономірності реалізації функцій у політичній комунікації

Естетична (поетична) – орієнтована насамперед на форму повідомлення, на те, як виражена думка, оскільки політик також повинен слідкувати за виразністю свого мовлення. Дана функція характерна для малих політичних жанрів – гасел, листівок, плакатів.

Закономірності реалізації функцій у політичній комунікації

До перелічених слід додати ще деякі функції політичної мови, а саме функція розповсюдження інформації (information dissemination), «визначення порядку денного» (agenda setting), проекція в майбутнє і минуле (projection to future and past). Усе це дозволяє зробити такі висновки: політична комунікація є багатокомпонентним явищем, що може розглядатись як система взаємопов‘язаних характерних рис та функціональних особливостей.

Дякую за увагу!



Схожі:

Типологічні ознаки політичних комунікацій iconМеханізм сну Типологічні особливості внд

Типологічні ознаки політичних комунікацій iconІнститут філології та масових комунікацій
Світ інформації приваблює багатством надзвичайних відкриттів, нових знань, можливістю вдосконалити свої здібності. Активність, інтелектуальність,...
Типологічні ознаки політичних комунікацій iconЗастосування ttl-комунікацій в україні підготувала
«крізь лінію» рекламний термін, який пов'язує два підходи до сегментації каналів комунікацій: традиційний, що розділяє всі витрати...
Типологічні ознаки політичних комунікацій iconЛекція №4 тема: політичні партії та громадські організації історія виникнення політичних партій. Поняття та типологія політичних партій

Типологічні ознаки політичних комунікацій iconРозвитком політичних подій у 1917-1918 рр як в Росії, так і в Україні; збагачення словникового запасу
Розстановка політичних сил у Росії після Лютневої революції. Двовладдя 2 Політична ситуація в Україні. Створення і діяльність Центральної...
Типологічні ознаки політичних комунікацій icon1. Політична система. Класифікація політичних систем Політична система. Класифікація політичних систем
Політологічний енциклопедичний словник: Навч посібник для студентів вузів. К.: Генеза, 1997. 400 с
Типологічні ознаки політичних комунікацій icon1. Політична свідомість як відображення політичних відносин у суспільстві Політична свідомість як відображення політичних відносин у суспільстві
Термін «ксенофобія» походить із грецької мови і означає нав'язливий страх перед чужими; неприязнь, нетерпимість до представників...
Типологічні ознаки політичних комунікацій iconКодекс належної практики щодо політичних партій кодекс належної практики щодо політичних партій венеціанська комісія, 12-13 грудня 2008 року
Прагне підвищення легітимності демократичного процесу та інституцій (підвищення довіри населення)
Типологічні ознаки політичних комунікацій iconВиди комунікацій вертикальна

Типологічні ознаки політичних комунікацій iconЩо означають слова–ознаки Що означають слова–ознаки
Ознака це характерна риса, прикмета, за якою можна визначити що-небудь або який це предмет

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка