Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз


НазваРевматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз
Дата конвертації27.03.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз


Ревматоїдний артрит — захворювання інфекційно-алергійного походження з дифузним ураженням сполучної тканини, переважно суглобів, з характерним для аутоімунних захворювань хронічним, зазвичай прогресуючим, перебігом.

  • Ревматоїдний артрит — захворювання інфекційно-алергійного походження з дифузним ураженням сполучної тканини, переважно суглобів, з характерним для аутоімунних захворювань хронічним, зазвичай прогресуючим, перебігом.

  • Подагра — це захворювання, що відноситься до групи поліартропатій. В його основі лежить порушення пуринового обміну з надлишковим накопиченням кристалів сечової кислоти в тканинах організму, зокрема в навколосуглобових, з наступним розвитком у них запальних, а згодом і деструктивно-склеротичних змін.

  • Остеоартроз — захворювання суглобів дегенеративно-залального типу, яке характеризується ураженням хрящів, епіфізів кісток, розвитком остеофітів, у пізніх стадіях — стійкою деформацією суглобів.



Клінічні прояви ревматоїдного артриту

  • Суглобовий синдром характеризується монотонністю, тривалістю, збереженням залишкових явищ після лікування.

  • Позасуглобові прояви. До них відносять синдром Рейно, гарячку, втрату маси тіла, атрофію м'язів, збільшення лімфатичних вузлів.

  • Ревматоїдний артрит з дефомарцією кисті



Підшкірні вузли. Це безболісні утворення діаметром від 2 — 3 мм до 2 — 3 см, локалізуються в місцях, які найбільше піддаються механічному тиску: розгинальна поверхня ліктьової кістки поблизу ліктьового суглоба, ахіллові сухожилки, сідничні горби.

  • Підшкірні вузли. Це безболісні утворення діаметром від 2 — 3 мм до 2 — 3 см, локалізуються в місцях, які найбільше піддаються механічному тиску: розгинальна поверхня ліктьової кістки поблизу ліктьового суглоба, ахіллові сухожилки, сідничні горби.

  • Васкуліт. Клінічними проявами васкуліту (артеріїту) є невеликі вогнища некрозу в ділянці нігтьового ложа, дигітальний васкуліт, некрози шкіри гомілок, цереброваскулярна недостатність, периферійна гангрена, оклюзія судин брижі кишечнику.

  • Синдром Фелті (ревматоїдний артрит із спленомегалією і лейко­пенією). Характеризується поєднанням ревматоїдного артриту з гіперспленізмом, втратою маси тіла, генералізовашім збільшенням лімфатичних вузлів, пігментацією шкіри і виразками шкіри гомілок.



Основні ланки патогенезу ревматоїдного артриту:

  • Основні ланки патогенезу ревматоїдного артриту:

  • дисфункція імунної системи (зниження супресорної активності Т- лімфоцитів, гіперреактивність В-лімфоцитів);

  • неконтрольований, надмірний синтез В-лімфоцитами антитіл класів І§О та ІдМ;

  • вироблення В-лімфоцитами антитіл класів І£С та І§М проти мо­ дифікованого І£С (такого, що набув аутоантигенних властивостей) з формуванням за участю комплементу імунних комплексів за ти­ пом ІдС проти модифікованого ІдС (циркулюють у крові) та І&М проти модифікованого І§О (у синовіальній рідині);

  • вивільнення під впливом індукуючого агента (ретровірусу, пар- вовірусу В19) з фібробластів і Т-лімфоцитів цитокінів (інтерлейкі- ни - ІЬІ, ІЬ-2, ІЬ-4, ІІ--6, П--10, ІЬ-15, ТІМГа ~ фактор некрозу пухлин);

  • фагоцитоз імунних комплексів нейтрофілами (феномен рагоцито-зу) з вивільненням медіаторів запалення простагландинів, гіста­міну, протеолітичних лізосомальних ферментів, кінінів, серотоніну,



Діагностика, Додаткові методи обстеження.

  • Ревматоїдні фактори. Виявляють ревматоїдний фактор за допомогою реакції аглютинації еритроцитів барана Ваалера—Роуза (при титрі 1:32 і більше) або латекс-тесту (при титрі 1:20 і більше). Результати цих тестів використовують для верифікації серопозитивного та серонегативного ревматоїдного артриту.



Диференціальна діагностика ревматоїдного артриту







Лікування.

  • Основні принципи лікування хворих на ревматоїдний артрит:

  • протизапальна терапія;

  • імунокорекція;

  • місцеве лікування;

  • непряма лімфотропна терапія;

  • екстракорпоральні методи лікування;

  • санаторно-курортне лікування.



Схема проведення непрямої лімфотропної терапії Метод грунтується на здатності деяких лікарських засобів надходити в лімфатичну систему в умовах місцевого венозного стазу і підвищеної проникності сполучної тканини.



  • Однією з причин виникнення первинної подагри вважають порушення активності ферментів, що беруть участь у синтезі пуринів.

  • Розрізняють первинну (ідіопатичну) та вторинну подагру.

  • У патогенезі подагри розрізняють 3 фази: гіперурикемії, відкладання уратів у тканинах, гострого подагричного запалення

  • . У перебігу подагри виділяють 3 періоди: преморбідний (гіперурикемія), інтермітивннй з фазами загострення (гострий подагричний артрит) і ремісії, хронічної подагри (розвивається через 5 — 10 років після першого нападу і характеризується хронічним запаленням суглобів, періартикулярних тканин, виникненням тофусів, ураженням внутрішніх органів — подагрична нирка, тофуси в серні тощо).



Диференціальна діагностика подагри

  • Серед факторів ризику цього захворювання виділяють: літній вік, виражений остеоартроз, невропатичні захворювання суглобів, подагру, гіперпаратиреоз, гемохроматоз, цукровий діабет, гіпотиреоз, гіпомагніємію, низьку активність фосфатаз крові.

  • Псевдоподагра клінічно може проявлятися гострим мово- чи олігоартритом або хронічним ураженням суглобів за типом ревматоїдного артриту чи остеоартрозу.



Лікування.

  • Лікування.

  • Розрізняють терапію гострого подагричного артриту та лікування, спрямоване на зниження гіперурикемії, ліквідацію позасуглобових уражень.

  • У випадку гострого подагричного артриту призначають суворий ліжковий режим, дієту з обмеженням пуринів та призначенням лужних мінеральних вод до 2 л на добу.

  • З медикаментозної терапії найефективніший колхіцин, особливо в перші 12 — 24 год нападу

  • Прогноз.

  • Тривалість життя хворих залежить від наявності ускладнень з боку нирок, серцево-судинної системи. Несприятливими в прогностичному плані є молодий вік пацієнта, важка форма захворювання(раннє ураження нирок, швидке утворення тофусів, ранній розвиток поліартриту), спадкова схильність.



Остеоартроз

  • Основною причиною виникнення і розвитку остеоартрозу є дисбаланс між механічним навантаженням на суглобову поверхню хряща і можливістю компенсації цього навантаження, що й призводить до дегенерації і деструкції останнього.

  • Розрізняють чотири стадії морфологічних змін у суглобах при остеоартрозі (Л,Ф. Каррей, 1990):

  • I — таніенційне лущення та розволокнення поверхневих пластів хряща, утворення ямок, рівчаків;

  • II-розволокнення і деструкція глибинних пластів хряща, але покищо без оголення кістки, загострення країв суглобових поверхонь;

  • —повне руйнування хряща в одній (або більше) ділянці з оголенням кістки, склероз остеофітів, фіброз капсули, реактивна проліферація синовіальної оболонки;

  • — повне руйнування суглобового хряща на великих ділянках, оголення кістки, грубе порушення конгруентності суглобових по­ верхонь, великі остеофіти біля краю суглобових поверхонь, деструкція виутрішньосуглобових зв'язок, значний фіброз синовіальної оболонки і капсули суглоба, надмірна в'язкість суглобової рідини, деформація суглоба.



Основні клінічні форми остеоартрозу- 1. Коксартроз (остеоартроз кульшового суглоба) — найважча форма, становить приблизно 40 % усіх видів деформівного остеоартрозу.

  • Основні клінічні форми остеоартрозу- 1. Коксартроз (остеоартроз кульшового суглоба) — найважча форма, становить приблизно 40 % усіх видів деформівного остеоартрозу.

  • Гопартроз (остеоартроз колінного суглоба). Хворі скаржаться на біль наприкінці дня, неможливість йти сходами вниз.

  • Остеоартроз дистальних міжфалангових суглобів. Виникає зазвичай у жінок під час клімаксу. Клінічно характеризується утворенням вузликових припухлостей у ділянці дистальних міжфалангових суглобів,які з часом ущільнюються.

  • Поліоапеоартроз (артрозна хвороба, або хвороба Келгрена). Характеризується численними дегенеративними ураженнями периферійних суглобів і міжхребцевих дисків.



Диференціальна діагностика

  • Найчастіше остеоартроз диференціюють з ревматоїдним артритом. Проте ревматоїдний артрит, як відомо, починається із значних запальних змін у дрібних суглобах кистей і стоп. Характерні пошкодження проксимальних міжфалапгових суглобів, інтенсивний запальний біль, виражені ексудативні ямища в суглобі, ранкова скутість, ревматоїдні вузлики. У сироватці крові та в синовіальній рідині знаходять ревматоїдний фактор. ШОЕ зазвичай збільшена. На рентгенограмі при ревматоїдному артриті виявляють остеопороз, узурацію суглобових поверхонь. За умови деформівного остеоартрозу знаходять остеосклероз та виражений остеофітоз.



Диференціальна діагностика

  • Остеоартроз диференціюють з мікрокристалічними артропатіями, зокрема з подагричним артритом. Для останнього характерні раптові гострі суглобові атаки з високою місцевою запальною активністю, дуже різким болем. Найчастіша локалізація — перший плесно-фаланговий суглоб великого пальця стопи. Характерні й рентгенологічні зміни (симптом пробійника). У крові знаходять гіперурикемію, збільшену ШОК; часто виявляють ознаки ураження нирок. При подагричному артриті ефективніш колхіцин, за допомогою якого швидко усувають подагричну атаку. Слід пам'ятати, що у хворих на подагру може розвинутися вторинний остеоартроз.



Диференціальна діагностика

  • На ранній стадії кокситу його важко диференціювати з коксартрозом. Для кежсартрозу характерний повільний і непомітний початок, у той час як для кокситу — гострий і швидкий. Біль при коксартрозі має механічний характер (під час фізичного навантаження, частіше увечері), а при кокситі запальний (у стані спокою, частіше вранці). При кокситі обмежене насамперед згинання в кульшовому суглобі, тоді як при коксартрозі — ротація і відведення ноги.



Диференціальна діагностика

  • При коксартрозі запальні зміни в крові незначні або взагалі відсутні, на відміну від кокситу. Під час рентгенологічного дослідження при коксартрозі виявляють остеосклероз покришки кульшової западини, точкові кальцифікати в ділянці її верхнього краю, загострення країв западини головки кульшової кістки. На рентгенограмі при кокситі визначають розмитість контурів у ділянці леріартикуляриих тканин (ексудат), можна виявити навколосуглобовий остеопороз.



Лікування.

  • Основні принципи лікування остеоартрозу: тривалість, систематичність, комплексність. Воно повинно бути диференційованим і проводитися з урахуванням етіології, стадії, локалізації захворювання, наявності вторинного енповіту, супутніх хвороб тощо.



Базова терапія включає насамперед препарати, що поліпшують метаболізм хряща, — румалон, артепарон, мукартрин, полівінілпіролідон. Румалон (екстракт кісткового мозку і хрящів молодих тварин) сприяє синтезу глікозамілогліканів хрящовими клітинами. Його призначають по 1 мл внутрішньом'язово через день курсами по 25 — 30 ін'єкцій 2 рази на рік. Румалон показаний при І і II стадіях захворювання.

  • Базова терапія включає насамперед препарати, що поліпшують метаболізм хряща, — румалон, артепарон, мукартрин, полівінілпіролідон. Румалон (екстракт кісткового мозку і хрящів молодих тварин) сприяє синтезу глікозамілогліканів хрящовими клітинами. Його призначають по 1 мл внутрішньом'язово через день курсами по 25 — 30 ін'єкцій 2 рази на рік. Румалон показаний при І і II стадіях захворювання.



Схожі:

Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз iconЛекція остеоартроз подагра ревматоїдний артрит будова суглоба Суглоб диартроз структура, яка забезпечує рухоме з’єднання кісток
Поверхні з’єднаних кісток, покриті хрящовою тканиною, порожнина заповненасиновільною рідиною, суглобова капсула ізолює порожнину...
Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз iconРевматоїдний артрит
Ра аутоімунне захворювання з невідомою етіологією для якого характериним є симетричний ерозивний артрит (синовіт) та широкий спектр...
Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз iconЗахворювання суглобів. Диференціальна діагностика суглобового синдрому. Ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз iconРевматоїдний артрит — хронічне аутоімунне системне запальне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням дрібних суглобів
Біль в суглобах зустрічається у 30% населення, 20% хворих вимагають обов'язкового систематичного лікування під спостереженням лікаря,...
Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз iconЗахворювання інфекційно-алергійного походження з дифузним ураженням сполучної тканини, переважно суглобів, з характерним для аутоімунних захворювань хронічним, зазвичай прогресуючим, перебігом
Ревматоїдний артрит нині розглядають як аутоімунну, імунокомплексну, патологію з ураженням сполучної тканини суглобів
Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз iconОстеоартроз великих суглобів. Епідеміологія, фактори ризику, діагностика
Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Кафедра хірургії травматології та ортопедії фпо остеоартроз...
Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз iconЗахворювання суглобів Остеоартроз (ОА)
У разі первинного оа визнається роль генетичних, ендокринних та метаболічних факторів
Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз iconПлан лекції Остеоартроз
У разі первинного оа визнається роль генетичних, ендокринних та метаболічних факторів
Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз icon1. ознака кута ознака кута
Невідкладні загальні: гострий септичний стан, хроніосепсис, одонтогенна хронічна інтоксикація (медіастеніт, артрит та ін.)
Ревматоїдний артрит. Подагра. Остеоартроз iconЗапалення знайдіть те, що об’єднує усі перераховані терміни!!!!
Апендицит, артрит, перитоніт, холецистит, гепатит, гастрит, ентерит, коліт, міокардит, ендокардит, дерматит, отит, ендометрит, енцефаліт,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка