Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б


НазваЛекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б
Дата конвертації23.03.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


Лекція №11

  • Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики.

  • к. фарм. н. Поляк О.Б.


Антибіотики ароматичного ряду

  • Хлорамфенікол (Chloramphenicolum) (ДФУ) Левоміцетин (Laevomycetinum)

  • 2,2-дихлор-N-[(1′R,2′R)-2′-гідрокси-1′-(гідроксиметил)-2′-(4"-нітрофеніл)етил]ацетамід

  • D-(-)-трео-1 -n-Нітрофеніл-2-дихлорацетиламіно-

  • пропандіол-1,3

  • Левоміцетин – Дрібний кристал. порошок білого, сірувато-білого або жовтувато-білого кольору. Гіркий на смак. Малорозчинний у воді, легкорозчинний у спирті. Розчин субстанції в етанолі обертає площину поляризації праворуч, в етилацетоні – ліворуч.



Левоміцетину стеарат

  • Левоміцетину стеарат

  • (Laevomycetini stearas)

  • D-(-)-трео-1-n-Нітрофеніл-2-дихлорацетиламіно-

  • пропандіолу-1,3-3 –стеарат

  • Левоміцетину стеарат - це білі з жовтуватим або жовтувато-зеленим відтінком кристалічні речовини без запаху. Левоміцетину стеарат не має смаку. Практично нерозчинний у воді, важкорозчинний у спирті, у всіх розчинниках утворює мутні розчини.



Левоміцетину сукцинат розчинний (Laevomycetini succinas solubile)

  • D-(-)-трео-1 -n-Нітрофеніл-2-дихлорацетиламінопропандіолу-1,3-3-сукцинат натрію

  • Левоміцетину сукцинат розчинний - біла або з ледь жовтуватим відтінком пориста маса зі слабким специфічним запахом. Левоміцетину сукцинат розчинний - гіркий на смак. Дуже легко розчинний у воді, малорозчинний у спирті, гігроскопічний.



Молекула левоміцетину має 2 асиметричних атоми вуглецю, і тому можливо існування чотирьох ізомерів: D- і L-трео , D- і L-еритро-, які відрізняються просторовим розташуванням функціональних груп:

  • Левоміцетин є лівообертальним трео-ізомером D ряду.Суміш D(-) і L(+) трео-ізомерів левоміцетину - це рацемат, оптично неактивна речовина, відома під назвою синтоміцин (має 50 % фізіологічної активності левоміцетину). Еритро-форми в медицині не використовуються, оскільки є токсичними речовинами.



Добування левоміцетину

  • Левоміцетин вперше виділено в 1947 році з культуральної рідини актиноміцета, а в 1949 році встановлено хімічну структуру.

  • Препарат добувають вирощуванням актиноміцету Streptomyces venezuelae на середовищі (бульйон, гліцерин, меляса та мінеральні солі) при 23-27 °С та сильній аерації протягом 89 год. Після відфільтровування міцелію гриба антибіотик екстрагують бутилацетатом і очищують хроматографічним методом.

  • Левоміцетин - перший антибіотик, який почали добувати хімічним синтезом, у той час як більшість антибіотиків добувають біосинтезом.



Синтез левоміцетину



Добутий препарат взаємодією з NaOH перетворюють в рацемічну основу левоміцетину і розділяють на оптичні ізомери, користуючись різною розчинністю в метанолі солей, утворених з правообертаючою тартратною кислотою. При цьому в метанолі розчиняється тільки сіль D-ізомеру. Основу з розчину осаджують амоніаком та ацилюють метиловим естером дихлорацетатної кислоти Cl2CHCOOCH3

  • Добутий препарат взаємодією з NaOH перетворюють в рацемічну основу левоміцетину і розділяють на оптичні ізомери, користуючись різною розчинністю в метанолі солей, утворених з правообертаючою тартратною кислотою. При цьому в метанолі розчиняється тільки сіль D-ізомеру. Основу з розчину осаджують амоніаком та ацилюють метиловим естером дихлорацетатної кислоти Cl2CHCOOCH3



Ідентифікація

  • За фізико-хімічними константами: температура плавлення, ІЧ- та УФ-спектроскопія, ТШХ, питоме обертання.

  • До спиртового розчину левоміцетину додають розчин кальцій хлориду і порошок цинку і нагрівають. Одержаний гарячий розчин фільтрують, охолоджують і додають бензоїлхлорид. Потім додають розчин ферум(ІІІ) хлориду і хлороформ і струшують; водний шар має забарвлюватися у колір від світло-фіолетово-червоного до пурпурового.

  • Реакція на хлорид-йони після мінералізації субстанції безводним натрій карбонатом і розчиненням залишку в розведеній нітратній кислоті.



Гідроліз в кислому або лужному середовищі з подальшою ідентифікацією утворених продуктів. Так, при нагріванні левоміцетину з розчином натрію гідроксиду спочатку виникас жовте забарвлення, що переходить у червоно-оранжеве (внаслідок утворення ацинітроформи), а при подальшому нагріванні утворюється цегляно-червоний осад і з'являється запах амоніаку:

  • Гідроліз в кислому або лужному середовищі з подальшою ідентифікацією утворених продуктів. Так, при нагріванні левоміцетину з розчином натрію гідроксиду спочатку виникас жовте забарвлення, що переходить у червоно-оранжеве (внаслідок утворення ацинітроформи), а при подальшому нагріванні утворюється цегляно-червоний осад і з'являється запах амоніаку:



Гідроксамова реакція на естери левоміцетину.

  • Гідроксамова реакція на естери левоміцетину.

  • Левоміцетину стеарат при нагріванні з кислотою хлоридною концентрованою гідролізується - утворюється стеаринова кислота, яка спливає на поверхню у вигляді маслянистих крапель, які тверднуть при охолодженні:



За реакцією утворення азобарвника червоного кольору, після відновлення нітрогрупи до аміногрупи з подальшим діазотуванням і азосполученням:

  • За реакцією утворення азобарвника червоного кольору, після відновлення нітрогрупи до аміногрупи з подальшим діазотуванням і азосполученням:



В експрес-аналізі використовують реакцію левоміцетину з купруму(II) сульфатом у лужному середовищі в присутності н-бутанолу - спиртовий шар забарвлюється в синьо-фіолетовий колір внаслідок утворення комплексної солі, яка, за припущенням, має таку структуру:

  • В експрес-аналізі використовують реакцію левоміцетину з купруму(II) сульфатом у лужному середовищі в присутності н-бутанолу - спиртовий шар забарвлюється в синьо-фіолетовий колір внаслідок утворення комплексної солі, яка, за припущенням, має таку структуру:



Кількісне визначення

  • ДФУ - Спектрофотометрія. Вміст левоміцетину в субстанції розраховують за питомим показником поглинання.

  • Нітритометрія після попереднього відновлення нітрогрупи до аміногрупи цинковим пилом у кислому середовищі. Е = М.м.

  • Метод рідинної хроматографії.



Куприметрія, пряме титрування. Метод ґрунтується на утворенні розчинної комплексної сполуки левоміцетину з купруму (II) сульфатом у лужному середовищі (див. ідентифікацію). Титрант-0,01 М розчин купруму (II) сульфату, індикатор - мурексид. Титрування ведуть від фіолетового до коричнево-червоного забарвлення, однакового із забарвленням сліпої проби. Е = 2 М.м.

  • Куприметрія, пряме титрування. Метод ґрунтується на утворенні розчинної комплексної сполуки левоміцетину з купруму (II) сульфатом у лужному середовищі (див. ідентифікацію). Титрант-0,01 М розчин купруму (II) сульфату, індикатор - мурексид. Титрування ведуть від фіолетового до коричнево-червоного забарвлення, однакового із забарвленням сліпої проби. Е = 2 М.м.

  • Куприйодометрія, пряме титрування за замісником. До розчину левоміцетину у лужному середовищі додають розчин купруму (II) сульфату. Осад купруму (ІІ) гідроксиду відфільтровують, у фільтраті розчинний куприлевоміцетиновий комплекс руйнують дією кислоти сульфатної з утворенням еквівалентної кількості купруму (II) сульфату, яку визначають йодометрично, індикатор - крохмаль. Паралельно проводять контрольний дослід. Е = 2 М.м.





Осаджувальне титрування (аргентометрія або меркуриметрія). Методи ґрунтуються на окисненні левоміцетину Н2О2 у лужному середовищі, в результаті якого утворюються 2 молекули NaCl, котрі визначають аргентометрично за Фольгардом або меркуриметрично з індикатором дифенілкарбазоном. Е = 1/2 М.м.

  • Осаджувальне титрування (аргентометрія або меркуриметрія). Методи ґрунтуються на окисненні левоміцетину Н2О2 у лужному середовищі, в результаті якого утворюються 2 молекули NaCl, котрі визначають аргентометрично за Фольгардом або меркуриметрично з індикатором дифенілкарбазоном. Е = 1/2 М.м.

  • Фотоколориметрія за утворенням азобарвника після відновлення нітрогрупи до аміногрупи з подальшим діазотуванням і азосполученням.

  • Йодометрія. Метод ґрунтується на окисненні продуктів лужного гідролізу левоміцетину. Експериментально встановлено Е = 1/6 М.м.

  • Броматометрія, зворотне титрування. Е = 1/4 М.м.

  • Ацидиметрія у неводному середовищі після кислотного гідролізу.



Зберігання

  • У ЩКЗ, у захищеному від світла місці.

  • Застосування

  • Левоміцетин належить до антибіотиків широкого спектру дії, застосовується для лікування дизентерії, пневмонії, коклюшу, черевного тифу та інших інфекційних захворювань. Курс лікування 8-10 днів. В дитячій практиці використовують левоміцетину стеарат, який не має гіркого смаку. Левоміцетину сукцинат може застосовуватися для ін’єкцій.

  • Випуск: табл., спиртовий розчин, очні краплі (0,25%), мазі Левосин, Левомеколь.

  • Побічні ефекти. Порушує функцію кровотворних органів, тому при лікуванні левоміцетином необхідний аналіз крові. Може викликати дисбактеріоз.



Антибіотики гетероциклічної структури

  • Пеніциліни (пенами)

  • В основі молекули пеніцилінів лежить 6-аміно-пеніциланова кислота (6-АПК), яка складається з конденсованих тіазолідинового (А) і β-лактамного (В) циклів:



Добування природних пеніцилінів

  • Для добування пеніциліну вирощують плісеневий гриб Penicillium notatum на середовищі, до складу якого входить кукурудзяний екстракт, лактоза та різні мінеральні солі. Щоб збільшити вихід бензилпеніциліну, до середовища добавляють 0,02 – 0,08 % кислоти фенілацетатної С6Н5СН2СООН або її аміду. Ферментацію проводять приблизно 70 год. при 23-24 оС, рН = 6-6,5 і сильній аерації (1 л повітря на 1 л середовища за 1 хв.). Після закінчення ферментації утворений продукт переробляють за схемою зображеною на наступному слайді.

  • Щоб розділити різні типи пеніциліну і далі очистити натрієву сіль пеніциліну, її перетворюють в сіль пеніциліну з органічними основами або очищають хроматографічним методом. Водний розчин натрієвої солі бензилпеніциліну випарюють досуха при температурі – 40оС в вакуумі (0,1-0,2 мм рт. ст.): лід, не топлячись, переходить в пару, а сухий препарат залишається (ліофільне висушування).





Для проявлення біологічної активності велике значення має β-лактамний цикл, який дуже нестійкий у кислому і лужному середовищах. Пеніцилін стоїть біля витоків ери антибіотиків і у зв'язку з його широким використанням зараз 80-90 % штамів стафілококів виробили стійкість до нього, продукуючи фермент пеніциліназу, яка розщеплює β-лактамний цикл. Ураховуючи це і той факт, що пеніциліни найменш токсичні порівняно з іншими антибіотиками, проводиться пошук напівсинтетичних пеніцилінів на основі 6-АПК.

  • Для проявлення біологічної активності велике значення має β-лактамний цикл, який дуже нестійкий у кислому і лужному середовищах. Пеніцилін стоїть біля витоків ери антибіотиків і у зв'язку з його широким використанням зараз 80-90 % штамів стафілококів виробили стійкість до нього, продукуючи фермент пеніциліназу, яка розщеплює β-лактамний цикл. Ураховуючи це і той факт, що пеніциліни найменш токсичні порівняно з іншими антибіотиками, проводиться пошук напівсинтетичних пеніцилінів на основі 6-АПК.

  • Напівсинтетичні пеніциліни- це ацильні похідні 6-АПК.



Загальна формула лікарських засобів пеніцилінів

  • Три покоління пеніцилінів:

  • Природні (бензилпеніциліну Na, К або новокаїнова сіль, феноксиметилпеніцилін, біциліни (1,3,5))

  • Напівсинтетичні пеніциліни (оксацилін, ампіцилін, амоксицилін, диклоксацилін, карбеніцилін, та ін.)

  • Напівсинтетичні антибіотики + інгібітор -лактамаз (амоксиклав (аугментин), тиментин)



Бензилпеніциліну калієва (натрієва) сіль Benzylpenicillinum kalicum (natricum) ДФУ

  • Натрію (2S,5R,6R) – 3,3 – диметил – 7 – оксо – 6 [(фенілацетил)аміно] – 4 – тіа – 1 – азабіцикло[3.2.0]гептан – 2 – карбоксилат

  • Натрійна сіль 6 – фенілацетиламінопеніциланової кислоти



Бензилпеніциліну новокаїнова сіль Benzylpenicillinum novocainum

  • Новокаїнова сіль 6 – фенілацетиламінопеніциланової кислоти



Феноксиметилпеніцилін Phenoxymethylpenicillinum

  • 6 – феноксиацетиламінопеніциланова кислота

  • Біцилін - 1 (N,N’ – дибензилетилендіамонійна сіль бензилпеніциліну

  • Біцилін - 3 (суміш рівних частин калієвої (натрієвої) солі бензилпеніциліну, новокаїнової солі бензилпеніциліну та біциліну – 1)

  • Біцилін – 5 (суміш 1 частини новокаїнової солі бензилпеніциліну та 4 частин біциліну – 1)



Біцилін-1(Вicillinum-1) Бензатинбензилпеніцилін (Benzathine Benzylpenicillinum)

  • N,N′ – дибензилетилендіамонійна сіль бензилпеніциліну



Оксациліну натрієва сіль Oxacillinum natrium

  • Натрієвої солі 3-феніл-5-метил-4-ізоксазолілпеніциліну моногідрат

  • Ампіокс (ампіциліну й оксациліну натрієві солі)



Ампіцилін тригідрат (ДФУ) Ampicillinum trihydricum

  • (2S,5R,6R)-6-[[(2′R)-2′-аміно-2′-фенілацетил]аміно]-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1-азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбонової кислоти тригідрат

  • Також фармакопейним препаратом є Ампіциліну натрієва сіль.



Амоксицилін тригідрат (ДФУ) Amoxicillinum trihydricum амоксил, грамокс, оспамокс, хіконцил, флемоксин-солютаб

  • 2S,5R,6R)-6-[[(2′R)-2′-аміно-2′-(4′′′-гідроксифеніл)-ацетил]аміно]-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1-азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбонової кислоти тригідрат

  • Вампілокс (амоксациліну тригідрат + клоксацилін + Lactobacillus)



Залежність між хімічною будовою і біологічною дією пеніцилінів

  • 1 – характер радикалу визначає

  • степінь зв'язування білками;

  • 2 – замісник в о-положенні

  • фенільного радикалу впливає

  • на стійкість до пеніцилінази;

  • 3 – характер зв'язку фенільного

  • радикалу з метиленовою групою

  • визначає кислотостійкість пеніцилінів;

  • 4 – замісник атому Гідрогену в метиленовій групі визначає спектр дії пеніциліну;

  • 5 – розщеплення β-лактамного зв'язку призводить до зникнення властивостей антибіотика і появі алергічної дії;

  • 6 – замінник в карбоксильній групі дає можливість одержання сольових форм пеніцилінів;

  • П – пеніциліназа розщеплює β-лактамне ядро;

  • А – амілаза розщеплює амідний зв'язок.



Властивості

  • Лікарські засоби природних і напівсинтетичних пеніцилінів - це білі кристалічні речовини, без запаху, гіркі на смак. Натрієва і калієва солі бензилпеніциліну гігроскопічні й легко розчиняються у воді. Новокаїнова сіль бензилпеніциліну, феноксиметилпеніцилін і ампіцилін мало розчинні у воді.

  • Водні або спиртові розчини пеніцилінів обертають площину поляризованого променя праворуч.



Ідентифікація

  • За фізико-хімічними константами: ІЧ- та УФ-спектроскопія, тонкошарова хроматографія.

  • Реакція з формальдегідом у присутності кислоти сульфатної концентрованої (реактив Маркі). Реакція розрізнювальна, оскільки кожний пеніцилін утворює при цьому характерне забарвлення (бензилпеніциліни - червонувато-коричневе забарвлення, амоксицилін - темно-жовте та ін.).

  • Субстанції дають реакції на калій, натрій та новокаїн.

  • Нефармакопейні реакції:

  • а) реакція утворення купруму(II) (зеленого) або феруму (III) (червоного кольору) пеніцилоїногідроксаматів після гідроксиламінолізу (β-лактамного циклу):





б) реакція з хромотроповою кислотою в присутності кислоти сульфатної концентрованої, яка є розрізнювальною, оскільки кожен пеніцилін дає продукт характерного забарвлення (бензилпеніциліни дають коричневе забарвлення, ампіцилін - фіолетове і т. д.);

  • б) реакція з хромотроповою кислотою в присутності кислоти сульфатної концентрованої, яка є розрізнювальною, оскільки кожен пеніцилін дає продукт характерного забарвлення (бензилпеніциліни дають коричневе забарвлення, ампіцилін - фіолетове і т. д.);

  • в) визначення органічно зв'язаної сірки (сухий і мокрий піроліз);

  • г) визначають температуру плавлення N-етилпіперидинової солі бензилпеніциліну (для природних пеніцилінів);

  • д) реакція на аліфатичну аміногрупу (ампіцилін, амоксицилін) – при нагріванні з розчином нінгідрину спостерігається фіолетове забарвлення.

  • е) реакція Віталі – Морена.







Реакція утворення азобарвника на амоксицилін (червоне забарвлення)

  • Реакція утворення азобарвника на амоксицилін (червоне забарвлення)

  • Пеніциліни за рахунок атому Сульфуру володіють відновними властивостями і здатні відновлювати аргентум з реактиву Толенса, гідраргірум з реактиву Неслера і т. д.



Кількісне визначення

  • Метод рідинної хроматографії (ДФУ).

  • Мікробіологічним методом дифузії в агар (відтворність результатів - 5-10 %).

  • Спектрофотометричне визначення напівсинтетичних пеніцилінів.

  • Хімічним методом у два етапи:

  • а) визначення суми пеніцилінів;

  • б) визначення вмісту відповідної лікарської речовини.

  • Суму пеніцилінів для лікарських засобів природних пеніцилінів визначають йодометричним методом, суть якого полягає в тому, що продукти лужного гідролізу пеніциліну здатні окиснюватися йодом у присутності ацетатного буферу з рН = 4,5. Е = М.м./8





Визначення вмісту бензилпеніциліну проводиться гравіметричним методом за реакцією утворення N-етилпіперидинової солі:

  • Визначення вмісту бензилпеніциліну проводиться гравіметричним методом за реакцією утворення N-етилпіперидинової солі:

  • Суму пеніцилінів у напівсинтетичних лікарських речовинах визначають алкаліметрично методом зворотного титрування, з контрольним дослідом, індикатор – фенолфталеїн. Е = М.м.



Випробування на чистоту

  • Вимірюють оптичну густину розчинів природних пеніцилінів при довжині хвилі 264, 280 і 325 нм. Специфічні домішки визначають методом рідинної хроматографії; залишкові кількості органічних розчинників - методом газової хроматографії. Визначають також пірогени, аномальну токсичність і стерильність.

  • Зберігання

  • У ЩЗК, в сухому, захищеному від світла місці при кімнатній температурі.

  • Застосування

  • Природні пеніциліни впливають на грампозитивні мікроорганізми і використовуються для лікування пневмоній, гонореї, сифілісу, гнійних інфекцій, дифтерії, скарлатини. їх не можна приймати per os, оскільки в кислому середовищі відбувається інактивація (стійкими в кислому середовищі є феноксиметилпеніцилін і напівсинтетичні пеніциліни). Природні пеніциліни руйнуються під дією пеніцилінази, напівсинтетичні аналоги стійкіші до неї і мають ширший спектр дії.

  • Побічна дія. Найбезпечніші. Пеніциліни можуть викликати шлунково-кишкові розлади; дуже рідко - алергічні реакції.



Цефалоспорини (цефеми)

  • В основі структури цефалоспоринів лежить конденсована система, яка складається з (-лактамного і дигідротіазинового циклів. Цефалоспорини є похідними 7-аміноцефалоспоранової кислоти (7-АЦК) (цефалотин, цефапірин, цефуроксим, цефотаксим натрію) і 7-аміно-дезацетоксицефалоспоранової кислоти (7-АДЦК) (цефалексин моногідрат, цефазолін натрію, цефтриаксон натрію, цефіксим, цефалоридин).



Загальна формула лікарських засобів групи цефалоспоринів:

  • Плісеневі гриби виду Cephalosporium і актиноміцети продукують природний антибіотик - цефалоспорин С, який не знайшов застосування в медицині через низьку активність. Цефалоспорин-С є джерелом добування напівсинтетичних цефалоспоринів.

  • У медичній практиці використовують сучасні напівсинтетичні цефалоспорини чотирьох поколінь (класифікація за Харкевичем).



Цефазолін натрію (ДФУ) (Cefazolinum natricum), кефзол, рефлін

  • Натрію (6R,7R)-3-[[(5′-метил-1′,3′,4′-тіадіазол-2′-іл)сульфаніл]метил]-8-оксо-7-[(1"Н-тетразол-1"-іл-ацетил)аміно]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксилат



Цефалексин моногідрат (ДФУ) (Cefalexinum monohydricum) оспексин, лексин

  • (6R,7R)-7-[[(2′R)-2′-аміно-2′-фенілацетил]аміно]-3-метил-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонової кислоти моногідрат



Цефіксим (ДФУ) (Cefiximum), цефікс, лопракс

  • (6R,7R)-7-[[(2′R)-2′-(2′′-амінотіазол-4"-іл)-2′-[(карбоксиметокси)іміно]ацетил]аміно]-3-етеніл-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонової кислоти тригідрат



Цефотаксим натрію (ДФУ) (Cefotaximum natricum) цефабол, цефантрал

  • Натрію (6R,7R)-3-[(ацетилокси)метил]-

  • 7-[[(2′R)-2′-(2′′-амінотіазол-4"-іл)-

  • 2′-[(метоксііміно)ацетил]аміно]-8-оксо-5-тіа-

  • 1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксилат



Цефтриаксон натрію (ДФУ) (Ceftriaxonum natricum)

  • Динатрію (6R,7R)-7-[[(2′R)-2′-(2′′-амінотіазол-4"-іл)-2′-[(метоксііміно)ацетил]аміно]-3-[[(2′′′-метил-6′′′-оксидо-5′′′-оксо-2′′′,5′′′-дигідро-1′′′,2′′′,4′′′-триазин-3′′′-іл)сульфаніл]метил]-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксилат





Ідентифікація

  • За фізико-хімічними константами: ІЧ- та УФ-спектрофотометрія, тонкошарова хроматографія.

  • Реакція з реактивом Маркі. Реакція розрізнювальна, оскільки кожний з них утворює характерне забарвлення (цефалексин - світло-жовте забарвлення, що переходить в темно-жовте; цефтріаксону натрієва сіль - зеленкувато-жовте, що переходить у жовте; цефотаксиму натрієва сіль - яскраво-жовте, що переходить у коричневе).

  • Наявність β-лактамного циклу обумовлює реакцію утворення гідроксаматів купруму (II) або феруму (III).

  • Із сумішшю кислот H2SO4 та HNO3 цефалексин набуває жовтого забарвлення, цефалотин - оливково-зеленого, що переходить у червоно-коричневе.

  • Натрієві солі дають відповідні реакції на катіон натрію.





Властивості

  • Лікарські речовини - білі, іноді з жовтуватим відтінком порошки. Мало розчинні у воді (за винятком натрієвих солей - цефалексину, цефтріаксону, цефатоксиму), важко розчинні в спирті. Деякі мають характерний запах і чутливі до дії світла. Оптично активні речовини групи цсфалоспоринів обертають площину поляризації праворуч.

  • Кількісне визначення.

  • Метод рідинної хроматографії (ДФУ).

  • Хімічні методи (аналогічно пеніцилінам).

  • Біологічні методи.

  • Фізико-хімічні методи (спектрофотометрія, фотоколориметрія).



Кількісне визначення цефалексину

  • Ацидиметрія в неводному середовищі. Точку еквівалентності фіксують потенціометрично.



Зберігання

  • У ЩЗК, в сухому, захищеному від світла місці при кімнатній температурі.

  • Застосування

  • Цефалоспорини мають ширший спектр дії, ніж пеніциліни, й меншу токсичність.

  • Відмінність у хімічній структурі пеніцилінів і цефалоспоринів зумовлює стійкість цефалоспоринів до стафілококової пеніцилінази і більшу стійкість до дії кислот. Тому цефалоспорини призначають для лікування пеніциліностійких інфекцій.

  • Лікарські засоби цефалоспоринів використовують при гострих і хронічних захворюваннях органів дихання, сечових шляхів, статевих органів; при післяопераційних та інших інфекціях.



Інші антибіотики гетероциклічної структури

  • Структура, яка поєднує β-лактамний і оксазолідоновий цикли, - клавуланова кислота:

  • 3-(2-Гідроксіетиліден)-7-оксо-4-окса-1-азабіцикло[3.2.0]-гептан-2-карбонова кислота

  • Застосовується як інгібітор β-лактамаз грампозитивних і грамнегативних бактерій спільно з пеніцилінами і цефалоспоринами, посилюючи їх дію.

  • Відкрито також нові антибіотики гетероциклічної структури: цефаміцини, тієнаміцини та ін.





Схожі:

Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №14 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б
...
Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №29 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б
...
Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №17 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики доц
...
Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №15 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби
Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони...
Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №30 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби
Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони...
Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби
Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони...
Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №28
Основні етапи промислового одержання антибіотиків і шляхи створення нових препаратів у даному ряду. Методи ідентифікації, встановлення...
Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №10
Основні етапи промислового одержання антибіотиків і шляхи створення нових препаратів у даному ряду. Методи ідентифікації, встановлення...
Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №13
Основні етапи промислового одержання антибіотиків і шляхи створення нових препаратів у даному ряду. Методи ідентифікації, встановлення...
Лекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №16
Загальна характеристика антибіотиків, типи класифікацій. Одержання, методи ідентифікації, встановлення доброякісності та кількісного...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка