Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп)


НазваРатифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп)
Дата конвертації24.03.2013
Розмір445 b.
ТипКодекс



  • Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (МОП)

  • Закони України

  • Підзаконні та нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади



а) Визначення основних засад, процедур ведення колективних переговорів, змісту і суб'єктів колективних договорів:

  • а) Визначення основних засад, процедур ведення колективних переговорів, змісту і суб'єктів колективних договорів:

  • Кодекс законів про працю України, 1972 р.;

  • «Про колективні договори та угоди», 1993 р.;

  • «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», 1999 р.;

  • «Про організації роботодавців», 2001 р.;

  • «Про соціальний діалог в Україні», 2010 р.

  • б) Колективно-договірне регулювання в окремих сферах праці:

  • Господарський кодекс України 2003 р.;

  • «Про охорону праці», 1992 р.;

  • «Про оплату праці», 1995 р.;

  • «Про відпустки», 1996 р.

  • в) Відповідальність за порушення законодавства та врегулювання розбіжностей:

  • Кодекс України про адміністративні правопорушення, 1984 р.;

  • «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», 1998 р.



















У прийнятому в 1993 році Законі про колективні договори визначено, що на угодою на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин щодо:

  • У прийнятому в 1993 році Законі про колективні договори визначено, що на угодою на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин щодо:

  • гарантій праці та забезпечення продуктивної зайнятості;

  • мінімальних соціальних гарантій оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які б забезпечували достатній рівень життя;

  • розміру прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів;

  • соціального страхування;

  • трудових відносин, режиму праці і відпочинку;

  • задоволення духовних потреб населення;

  • умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці;

  • забезпечення рівних та можливостей жінок і чоловіків.





  • часові рамки колективних переговорів і термін дії угод різних рівнів не співпадають. Наприклад, значна частина галузевих і регіональних угод укладена на 2009-2011 роки, навіть ті, які за терміном дії співпадають з генеральною угодою, тобто на 2010-2012 роки були укладені раніше, ніж генеральна (листопад 2010 року);

  • суб’єкти колективних угод нижчого рівня не перебувають у сфері дії сторін, що підписали генеральну угоду;

  • суб’єкти угод не враховують рекомендації реєструючого органу щодо окремих положень угод, які погіршують умови працівників, порівняно з генеральною угодою.



Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми щодо:

  • Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми щодо:

  • нормування і оплати праці, зокрема, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп, умов зростання фондів оплати праці, встановлення міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці;

  • встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій , пільг у сфері праці та зайнятості;

  • трудових відносин, умов і охорони праці;

  • житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення та відпочинку;

  • забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок.







Станом на 31 грудня 2011 року в Україні зареєстровано та діє 5 галузевих угод, із них укладені в таких видах (секторах) економічної діяльності:

  • Станом на 31 грудня 2011 року в Україні зареєстровано та діє 5 галузевих угод, із них укладені в таких видах (секторах) економічної діяльності:

    • промисловість – 30;
    • транспорт – 10;
    • будівництво – 14;
    • зв’язок – 3;
    • агропромисловий комплекс – 7;
    • невиробнича сфера (охорона здоров'я, наука і освіта, державні органи управління) - 31










недостатність представництва та легітимності соціальних партнерів в певних видах (секторах) економічної діяльності;

  • недостатність представництва та легітимності соціальних партнерів в певних видах (секторах) економічної діяльності;

  • зменшення облікової чисельності штатних працівників підприємств у галузях, де традиційно діють профспілки;

  • не спів падання галузевої структури профспілок і організацій роботодавців із класифікацією видів економічної діяльності;

  • “ відставання ” темпів створення організацій роботодавців від структурних змін в економіці;

  • суттєве зменшення питомої ваги підприємств, що перебувають у сфері управління державних органів влади, які виступають суб'єктом сторони власників;

  • недостатня взаємна інформованість представницьких галузевих організацій про склад суб’єктів, інтереси яких вони уповноважені представляти, і як результат – невизначеність сфери дії галузевих угод.



Угоди на регіональному рівні (стаття 8 Закону “ Про колективні договори і угоди ”) регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі, порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.

  • Угоди на регіональному рівні (стаття 8 Закону “ Про колективні договори і угоди ”) регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі, порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.

  • Станом на 31.12. 2011 року укладено і зареєстровано 29 регіональних угод: в Автономній Республіці Крим (1), усіх областях (24), містах Києві (3) та Севастополі (1).

  • У деяких регіонах (Волинська, Донецька, Миколаївська, Хмельницька області) укладаються районні та галузеві обласні угоди).

  • Суб'єктами сторін регіональних угод є обласні державні адміністрації, обласні організації роботодавців та їх об'єднання, профспілки та їх об'єднання. В окремих регіонах в укладенні угод беруть участь місцеві органи самоврядування (обласні ради).









Колективний договір, що укладається на підприємствах, в установах та організаціях – найпоширеніша і найважливіша форма колективно-договірного регулювання виробничих, соціально-економічних, трудових відносин, зокрема:

  • Колективний договір, що укладається на підприємствах, в установах та організаціях – найпоширеніша і найважливіша форма колективно-договірного регулювання виробничих, соціально-економічних, трудових відносин, зокрема:

    • змін в організації виробництва і праці;
    • забезпечення продуктивної зайнятості;
    • нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати, інших соціальних виплат, умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;
    • встановлення гарантій компенсацій, пільг;
    • участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємств (якщо це передбачено статутом);
    • умов і охорони праці, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
    • забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
    • гарантій діяльності профспілок чи інших представницьких організацій трудящих.










Аналіз структури, змісту положень, механізмів контролю та стану виконання діючих колективних договорів і угод всіх рівнів свідчить про наступне:

  • Аналіз структури, змісту положень, механізмів контролю та стану виконання діючих колективних договорів і угод всіх рівнів свідчить про наступне:

  • переважна більшість колективних угод всіх рівнів укладена на основі моделей, які було розроблено робочими групами фахівців, делегованих тристоронніми партнерами, в рамках реалізації в Україні Проекту МОП з Декларації в 2002-2003 роках;

  • існують суттєві відмінності між угодами різних рівнів в частині співвідношення положень, що носять характер домовленостей, положень, якими встановлюються норми (умови) праці та зайнятості, і положень, що носять характер зобов’язань сторін щодо досягнення певного рівня зайнятості та створення умов для цього (удосконалення законодавства, розроблення та впровадження цільових програм, комплексу заходів тощо);

  • сфера дії колективних угод національного, галузевого та регіонального рівнів обмежена складом суб’єктів сторін та їх повноваженнями у вирішенні питань, що віднесені законодавством до сфери колективно-договірного регулювання на певних рівнях;



допускається невідповідність умов праці та зайнятості, встановлених в колективних договорах на підприємствах, умовам, визначеним колективними угодами вищого рівня;

  • допускається невідповідність умов праці та зайнятості, встановлених в колективних договорах на підприємствах, умовам, визначеним колективними угодами вищого рівня;

  • досить значна частина положень колективних угод носить формальний характер, про що свідчать встановлені терміни їх дії та періодичність і зміст внесених змін. Особливо це стосується бюджетної сфери, що пов’язано із законодавчим обмеженням колективно-договірного регулювання оплати праці;

  • недостатність розвитку партнерських відносин на галузевому рівні та невідповідність галузевої розгалуженості профспілок і організацій роботодавців структурі видів економічної діяльності впливає на ефективність дії галузевих угод;

  • стан виконання колективних угод та результати вирішення колективних трудових спорів обумовлюють необхідність удосконалення механізмів контролю за їх виконанням, а також розширення переліку підстав для встановлення дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про колективні договори.



На основі проведеного дослідження структури, змісту діючих колективних угод всіх рівнів, механізмів контролю та законодавчих норм, що містяться в чинних законодавчих актах, пропонується наступне:

  • На основі проведеного дослідження структури, змісту діючих колективних угод всіх рівнів, механізмів контролю та законодавчих норм, що містяться в чинних законодавчих актах, пропонується наступне:

  • 1. Передбачити у проекті Трудового кодексу (чи в новій редакції Закону про колективні договори і угоди) визначення правового статусу колективних угод всіх рівнів як нормативного акту, яким регулюються трудові, соціальні, економічні відносини на відповідному рівні та встановлюються норми, соціальні гарантії, пільги у сфері праці та зайнятості.

  • 2. Оскільки термін «угода» і «договір» мають однакове значення, пропонується вживати термін «колективна угода» на відповідному рівні.

  • 3. Враховуючи особливості і відмінності застосування положень угод, що носять загальний характер домовленостей і рекомендацій, укладати колективні угоди на рівнях, вищих за підприємство, на тристоронній основі, розмежувавши зобов’язання центральних і місцевих органів влади, як власника підприємств і як органу державної влади, що мають визначені законодавством повноваження щодо формування і забезпечення реалізації державної політики у певних сферах. У цьому випадку сфера дії значної частини положень угод розшириться.

  •  



4. Для оптимізації переговорного процесу, забезпечення дієвого контролю та виконання угод всіх рівнів:

  • 4. Для оптимізації переговорного процесу, забезпечення дієвого контролю та виконання угод всіх рівнів:

  • 4.1) доповнити перелік підстав для встановлення дисциплінарної чи адміністративної відповідальності осіб, уповноважених сторонами, за порушення законодавства про колективні угоди:

  • порушення прав представників сторін під час ведення колективних переговорів;

  • порушення прав суб’єктів щодо приєднання до угоди;

  • перешкоджання здійсненню контролю за виконанням угоди;

  • не забезпечення ознайомлення працівників з умовами чинної колективної угоди (рівень підприємства).

  • 4.2) встановити часові рамки проведення колективних переговорів з укладення угод різних рівнів, а також передбачити укладення угоди у році, що передує року початку її дії;

  • 4.3) кожній стороні розробляти плани заходів щодо реалізації положень угод з визначенням відповідальних посадових осіб;

  • 4.4) розробити механізм контролю за усуненням допущених порушень законодавства у змісті колективних угод, виявлених під час повідомної реєстрації;



4.5) поновити у формах державної статистичної звітності підприємств дані про стан виконання положень колективних угод за розділами оплата праці; охорона праці; умови зайнятості;

  • 4.5) поновити у формах державної статистичної звітності підприємств дані про стан виконання положень колективних угод за розділами оплата праці; охорона праці; умови зайнятості;

  • 4.6) забезпечити доступ роботодавців та трудящих до змісту колективних угод всіх рівнів шляхом розміщення їх в друкованих та електронних засобах масової інформації.

  • 5. Загальні пропозиції щодо оптимізації структури та змісту положень колективних угод:

  • 5.1) «розвантажити» угоди від положень, які стосуються питань, вирішення і врегулювання яких можна здійснювати застосовуючи інші форми і механізми соціального діалогу, такі як консультації, діяльність інститутів соціального діалогу тощо, а також від положень, що носять неконкретний, загальний характер, або повторюють норми законодавства без встановлення їх вищого рівня;

  • 5.2) положення угод щодо «задоволення духовних та культурних потреб», «забезпечення житлом» розглядати у руслі додаткових пільг і соціальних гарантій працівників, у разі домовленості сторін та за наявності відповідних фінансово-економічних умов в галузі, регіоні, на підприємстві;



  • 5.3) передбачити в угодах всіх рівнів наскрізні положення щодо:

  • забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок;

  • створення умов для недопущення дискримінації у сфері праці за ознакою реального або приписуваного статусу ВІЛ-інфікованої особи, забезпечення необхідних заходів щодо створення безпечних умов праці, особливо в тих галузях і на підприємствах, де існує підвищений ризик ВІЛ-інфікування під час виконання службових обов’язків;

  • недопущення дискримінації за будь-якими ознаками (статі, віку, захворювання, національності, віросповідання, партійного членства).

  • 6. З метою посилення взаємозв'язку між колективними угодами різних рівнів, та з урахуванням єдиної сфери регулювання, запровадити єдину структуру (модель) колективних угод з різним наповненням залежно від рівня укладення та компетенції суб'єктів переговорного процесу.











  • ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

  • З повагою Зарько Н.І.



Схожі:

Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп) iconСутність і загальні причини безробіття Безробіття
...
Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп) icon“Зелена” економіка 28 квітня день охорони праці
Щорічно, починаючи з 2002 року, понад 50 країн світу за ініціативою Міжнародної конфедерації вільних профспілок трудящих, яку підтримала...
Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп) iconМіжнародна організація праці (моп) Виконав студент 4 курсу Мельников Владислав
...
Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп) iconЗа даними моп, проблеми збереження І подальшого розвитку трудового потенціалу в багатьох країнах світу лишаються невирішеними
Стан І проблеми трудового потенціалу у світі постійно аналізуються І висвітлюються Міжнародною організацією праці (моп), найстарішою...
Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп) iconКарантинні інфекції: холера, чума, геморагічні гарячки
Критерії особливо небезпечних (карантинних) інфекцій (відповідно до міжнародної конвенції
Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп) iconКарантинні та особливо небезпечні хвороби
Критерії особливо небезпечних (карантинних) інфекцій (відповідно до міжнародної конвенції
Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп) iconМіжнародна торгівля як вид співробітництва Поняття міжнародної тргівлі Міжнародна торгівля —
При міжнародній торгівлі послугами клієнти та ті хто надають послуги є резиденти різних країн. Результатом міжнародної торгівлі є...
Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп) iconІнформації, аналізу та посібників щодо вирішення питань у сфері праці. Дослідження супроводжують І зміцнюють практичну діяльність моп, яка вважається авторитетним джерелом інформації. Бібліотека моп
Роль науки і галузевої освіти "Державне управління" в інституціоналізації соціального діалогу в Україні «Роль науки і галузевої освіти...
Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп) iconПоложення про розробку інструкції з охорони праці; потребують перегляду положення про проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, про службу
Наказ гуон від 20. 09. 2012 №467 "Про вивчення стану діяльності районних відділів освіти щодо організації роботи з охорони праці...
Ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації праці (моп) iconЗаходи спрямовані на формування культури безпеки в сфері охорони праці 28 квітня – День охорони праці
Привернення уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій до питань охорони праці,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка