Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби


НазваЛекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби
Дата конвертації25.03.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


Лекція №12

  • Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби.

  • к. фарм. н. Поляк О.Б.


Антибіотики – глікозиди поділяються на групи:

  • Стрептоміцини (окремо, тому що NH2- група заміщена);

  • Аміноглікозиди (канаміцин, неоміцин, гентаміцин, мономіцин, амікацин);

  • Макроліди (еритроміцин, олеандоміцин, рокситроміцин, кларитроміцин, діритроміцин, спіроміцин, мідикаміцин, азитроміцин);

  • Анзаміцини (рифампіцин)



Стрептоміцину сульфат (Streptomycini sulfas) Streptomycin sulphate* (ДФУ)

  • Біс-[N,N’-біс(аміноімінометил)-4-O-[5-деокси-2-O-[2-деокси-2-метиламіно)-α-L-глюкопіранозил]-3-С-форміл- α-L -ліксофуранозил]-D-стрептаміну] трисульфат



Стрептоміцин відкритий у 1944 році американським вченим 3. Ваксманом.

  • Стрептоміцин відкритий у 1944 році американським вченим 3. Ваксманом.

  • Добування. Мікробіологічним синтезом із актиноміцета Streptomyces griseus.

  • Глікозид стрептоміцин складається з аглікону - стрептидину (1,3-дигуанідино-2,4,5,6-тетраоксициклогексан) і цукрової частини -дисахариду стрептобіозаміну (N-метил-L-глюкозамін і L-стрептоза).



Властивості стрептоміцину сульфату

  • Порошок білого або майже білого кольору. Гігроскопічний. Дуже легко розчинний у воді, практично нерозчинний в етанолі і ефірі.

  • Стрептоміцин проявляє основні властивості завдяки наявності в молекулі азотовмісних груп (дві гуанідинові й одна N-метильна) і тому легко утворює солі.

  • У слабокислому середовищі розчини стрептоміцину стійкі, а в сильнокислому й особливо в лужному легко гідролізуються на стрептидин і стрептобіозамін, який далі розпадається на N-метил-L-глюкозамін і L-стрептозу.



Ідентифікація стрептоміцину сульфату

  • ТШХ.

  • Мальтольна проба зумовлена здатністю стрептози у лужному середовищі перетворюватись на мальтол у результаті дегідратації й ізомеризації. При взаємодії з іонами феруму (III) в кислому середовищі мальтол утворює сполуки, які мають фіолетове забарвлення:

  • Мальтол (α-метил-β-окси-γ-пірон)



Реакція Сакагучі на гуанідинові залишки. Утворенням фіолетово-червоного забарвлення, яке виникає в лужному середовищі під дією -нафтолу і натрію гіпохлориту концентрованого.

  • Реакція Сакагучі на гуанідинові залишки. Утворенням фіолетово-червоного забарвлення, яке виникає в лужному середовищі під дією -нафтолу і натрію гіпохлориту концентрованого.

  • Реакція Моліша на вуглеводи (стрептозу). Після кислотного гідролізу субстанція не дає реакцію з α-нафтолом й натрію гіпохлоритом у лужному середовищі. Жовте забарвлення.

  • Субстанція дає реакцію на сульфати.



Не фармакопейні реакції:

  • Не фармакопейні реакції:

  • Виділення амоніаку при нагріванні речовини з розчином натрію гідроксиду ( залишки гуанідину);

  • З реактивом Вебера (окиснений натрій нітропрусид Na[Fe(CN)5NO]+K3[Fe(CN)6]+NaOH) – червоне забарвлення ( залишки гуанідину);

  • Буре забарвлення з калію тетрайодомеркуратом лужним (реактив Несслера) і червоний осад з мідно-тартратним реактивом – реактив Фелінга; реакція “срібного дзеркала” (альдегідна група);

  • Конденсація з фенолами в присутності конц. H2SO4 – ауриновий барвник;

  • На альдегідну групу стрептози (з гідразином, з семікарбазидом – білі осади).







Кількісне визначення стрептоміцину сульфату

  • Кількісне визначення стрептоміцину сульфату

  • Мікробіологічний метод (ДФУ).

  • Фотоколориметрія, яка грунтується на використанні мальтольної проби.

  • Цериметрія. Титрант – церій сульфат. Індикатор – розчин ферум (ІІІ) хлорид. Em = М. м./2



Зберігання

  • Зберігання

  • У сухому місці, враховуючи гігроскопічність.

  • Застосування

  • Антибіотик широкого спектру дії. При лікуванні туберкульозу, пневмонії, перитоніту, гонореї, бруцельозу.

  • Випускається у флаконах, герметично закритих резиновими пробками з обтисненими алюмінієвими ковпачками по 0,25; 0,5 і 1,0 активної речовини у перерахунку на стрептоміцин-основу.

  • Вводять в/м по 0,5-1,0 г на добу.

  • Побічна дія. Нефро- й ототоксична, пригнічення дихання, дуже швидко розвивається резистентність (2-3 дні).



Антибіотики-аміноглікозиди

  • Загальна формула лікарських засобів аміноглікозидів:

  • Властивості. За фізичними властивостями антибіотики-аміноглікозиди - порошки білого, жовтуватого або кремового кольору, без запаху, гігроскопічні. Легко розчинні у воді та практично нерозчинні або мало розчинні в більшості органічних розчинників. Оптично активні.



Канаміцину моносульфат (ДФУ) (Kanamycini monosulfas)



До складу канаміцину входить аглюкон 2-дезоксистрептамін (мезо-1,3-діаміно-4,5,6-триоксициклогексан) та два цукри - 3-аміно-3-дезокси-D-глюкоза та 6-аміно-6-дезокси-D-глюкоза.

  • До складу канаміцину входить аглюкон 2-дезоксистрептамін (мезо-1,3-діаміно-4,5,6-триоксициклогексан) та два цукри - 3-аміно-3-дезокси-D-глюкоза та 6-аміно-6-дезокси-D-глюкоза.

  • Препарат добувають ферментацією Streptomyces kanamycetis при температурі 27-29 оС та рН=7 на середовищі, що містить крохмаль і соєве борошно. З середовища виділяють канаміцин А, В та С за допомогою іонообмінників. Найменшу токсичність проявляє канаміцин А, тому він складає основну масу (94 %) препарату канаміцину моносульфату.

  • Напівсинтетичним аналогом канаміцину є подібний до нього за хімічною структурою амікацин, який у вигляді сульфату застосовують у медичній практиці. Основна його структурна відмінність від канаміцину – це наявність 4-аміно-L-2-оксибутирильного радикалу. Крім цього, замість аглюкону 2-дезокси-D-стрептамінy у амікацину в молекулі 2-дезокси-L-стрептамін.



Амікацину сульфат (Amyсаcini sulfas)



Неоміцин подібно до канаміцину є сумішшю двох стереоізомерів В і С. У вигляді сульфатів вони входять до препарату неоміцину сульфату. Аглюкон – 2-дезоксистрептамін – зв'язує три цукри.

  • Неоміцин подібно до канаміцину є сумішшю двох стереоізомерів В і С. У вигляді сульфатів вони входять до препарату неоміцину сульфату. Аглюкон – 2-дезоксистрептамін – зв'язує три цукри.

  • Препарат добувають з культуральної рідини Streptomyces fradiae за допомогою карбоксильних катіонообмінних смол. Неоміцин вперше виділено в 1949 р. Ваксманом та ле Шевальє.

  • Препарат мономіцину сульфат – суміш мономіцинів, які продукуються Actinomyces circulatus var. monomicini. Хімічна структура мономіцину відрізняється від неоміцину наявністю в положенні 6’ групи – СН2ОН (парамоза) замість – CH2NH2.

  • До канаміцину подібний антибіотик гентаміцин – продукт життєдіяльності Micromonospora purpurea. Він є сумішшю:



Неоміцину сульфат (Neomycini sulfas)



Мономіцину сульфат (Monomycini sulfas)



Гентаміцину сульфат (Gentamycini sulfas)



Ідентифікація антибіотиків - аміноглікозидів

  • За фізико-хімічними константами: температура плавлення, УФ- та ПМР-спектроскопії, методом тонкошарової хроматографії, методом рідинної хроматографії.

  • Реакція на аліфатичну аміногрупу канаміцину моносульфату - при нагріванні з нінгідрином утворюється фіолетове забарвлення.

  • Визначення температури плавлення пікрату канаміцину.

  • Субстанції дають реакції на сульфати.

  • Реакція Біаля (відкриття пентоз). Для ідентифікації канаміцину моносульфату та неоміцину сульфату використовують кольорову реакцію зі спиртовим розчином орцину (метилрезорцин) і кислотою хлоридною концентрованою в присутності феруму (III) хлориду. Розчин набуває зеленого забарвлення.





Після кислотного гідролізу канаміцин та амікацин дають реакції на відновні цукри (з реактивами Фелінга. Неслера, Толленса).

  • Після кислотного гідролізу канаміцин та амікацин дають реакції на відновні цукри (з реактивами Фелінга. Неслера, Толленса).

  • Амікацин за рахунок амідної групи утворює забарвлені комплекси з солями важких металів (реакція з кобальт нітратом після нейтралізації натрій гідроксидом – фіолетове забарвлення).

  • Амікацин при нагріванні з концентрованими мінеральними кислотами утворює з цукрів 5-амінометилфурфурол, який дає кольорову реакцію з антроном:



Кількісне визначення

  • Кількісне визначення

  • Мікробіологічні методи (ДФУ).

  • Поляриметрія (гентаміцину сульфат).

  • Фотоколориметрія.

  • Абсорбційна спектрофотометрія в УФ- та видимій областях.

  • Зберігання

  • В герметичній упаковці, у захищеному від світла місці.

  • Застосування

  • Антибіотики-глікозиди мають широкий спектр антибактеріальної дії. Призначають для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, туберкульозу, інфекційних захворювань шкіри, сепсису, інфекцій сечових шляхів.



Канаміцину моносульфат – флакони по 0,5 і 1,0 г. Вводять в/м 5-7 днів. В.д.д. – 2 г (по 1,0 2 рази на добу).

  • Канаміцину моносульфат – флакони по 0,5 і 1,0 г. Вводять в/м 5-7 днів. В.д.д. – 2 г (по 1,0 2 рази на добу).

  • Гентаміцину сульфат – Р-н д/ін.: імп. 40 або 80 мг 2,0 мл №10; вітч. 4% 1,0 або 2,0 мл №10; крем для зовнішнього заст. 0,1% 15 г; очна мазь 0,3% 5,0 г. Середня добова доза – 3 мг/кг в 2-3 введення в/м.

  • Амікацин – КМП – флакони по 0,1 і 0,25 г. Середня добова доза 15 мг/кг на 2 введення в/м.

  • Тержинан – ваг. табл. (тернідазол, неоміцину сульфат, ністатин, преднізолон).

  • Побічна дія антибіотиків – аміноглікозидів – ото- і нефротоксична дія, алергія та ін.



Лінкоміцини

  • В медичній практиці використовують лінкоміцину г/х та кліндаміцин

  • Лінкоміцину гідрохлорид (Lyncomycini hydrochloridum) (ДФУ)

  • Моногідрат метил-6,8-дидеокси-

  • 6-[(2S,4R)-1-метил-4-пропіл-

  • піролідин-2-карбоксамідо]-

  • 1-тіо-D-еритро-α-D-галакто-

  • октопіранозиду гідрохлорид



Лінкоміцину г/х – застосовують при сепсисі, стафілококових інфекціях, гострому і хронічному остеомієліті, гнійних інфекціях шкіри, отиті. Зовнішньо при гнійних захворюваннях шкіри і м'яких тканин. В/в, в/м. Разова доза - 0,5 г, добова – 1,5 г. Капсули по 0,25 г №20; р-н д/ін. 30% 1,0 або 2,0 № 10.

  • Лінкоміцину г/х – застосовують при сепсисі, стафілококових інфекціях, гострому і хронічному остеомієліті, гнійних інфекціях шкіри, отиті. Зовнішньо при гнійних захворюваннях шкіри і м'яких тканин. В/в, в/м. Разова доза - 0,5 г, добова – 1,5 г. Капсули по 0,25 г №20; р-н д/ін. 30% 1,0 або 2,0 № 10.

  • Протипоказання – тяжкі захворювання печінки і нирок, міастенія.

  • Кліндаміцин (Далацин) – широкий спектр дії. Капсули по 150 і 300 мг № 16; р-н д/ін. 150 мг/мл 2,0 або 4,0 № 1; вагінальні крем і свічки.



Антибіотики-макроліди

  • В основі структури антибіотиків-макролідів лежить макроциклічне лактонне кільце з 12-17 атомами вуглецю в циклі, пов'язане з аміноцукрами (за типом аміноглікозидів) і нейтральними цукрами. Антибіотики резерву.

  • Сучасна класифікація

  • 14 – членні: природні (еритроміцин, олеандоміцин); проліки (естери і солі еритроміцину, естери олеандоміцину); напівсинтетичні (рокситроміцин, кларитроміцин, діритроміцин, джозаміцин (вільпрафен) – активний метаболіт якого є 14-гідроксикларітроміцин.)

  • 15 – членні: напівсинтетичні (додатковий атом Нітрогену – азаліди - азитроміцин (сумамед)

  • 16 – членні: природні (спіраміцин (роваміцин), мідикаміцин (макропен), напівсинтетичні (мідикаміцину ацетат (міокаміцин).



Зараз відомо близько 100 антибіотиків-макролідів загальної формули:

  • Зараз відомо близько 100 антибіотиків-макролідів загальної формули:



Еритроміцин (Erythromycinum)



Еритроміцин - продукт життєдіяльності гриба Streptomyces arythreus.

  • Еритроміцин - продукт життєдіяльності гриба Streptomyces arythreus.

  • До складу еритроміцину входить аглюкон еритронолід (14-членний лактон) та два цукри: кладиноза (3-метил-3-метокси-2,6-дидезоксигексопіраноза) і дезозамін (пікроцин, 3- диметиламіно-4,6-дидезоксигексопіраноза). Кладиноза відщеплюється при взаємодії еритроміцину з 0,5 М розчином НСl на холоді, а дезозамін - при взаємодії еритроміцину з 6 М розчином НСl.

  • Еритроміцин- біла кристалічна речовина, гірка на смак, плавиться при температурі 190-193 оС, розчинна у воді, легкорозчинна в етанолі, ацетоні та хлороформі. З конц. H2SO4 дає червонувато-коричневе забарвлення, а з конц.HCl – оранжеве забарвлення, що переходить у червоне, а потім у пурпурове.

  • 1мг еритроміцину відповідає 1000 ОД.





Ідентифікація: ІЧ-спектрофотометрія

  • Ідентифікація: ІЧ-спектрофотометрія

  • Кількісне визначення: рідинна хроматографія



Еритроміцин випускають у таблетках по 100000 та 250000 ОД для лікування хворих на пневмонію, скарлатину, пневмоплеврит, ангіну, карбункули тощо. Для місцевого застосування при лікуванні інфікованих ран, опіків, трофічних виразок, трахоми та пролежнів рекомендують мазь (Unguentum erythromycini), що містить в 1 г 10000 ОД препарату.

  • Еритроміцин випускають у таблетках по 100000 та 250000 ОД для лікування хворих на пневмонію, скарлатину, пневмоплеврит, ангіну, карбункули тощо. Для місцевого застосування при лікуванні інфікованих ран, опіків, трофічних виразок, трахоми та пролежнів рекомендують мазь (Unguentum erythromycini), що містить в 1 г 10000 ОД препарату.

  • Інші антибіотики-макроліди випускаються тільки у вигляді пероральних лікарських форм.

  • Макролідні антибіотики використовуються за призначенням лікаря, визначають чутливість до даної групи і порівнюють з чутливістю до інших груп, тому що на макроліди швидко розвивається резистентність. Якщо антибіотики-макроліди використовувати не постійно, то чутливість м/о до них відновлюється.



Антибіотики-анзаміцини

  • В основі будови лежить ароматичне ядро, з'єднане з макроциклічним аліфатичним ланцюгом, названим анза-ланцюгом. Аліфатичний ланцюг не містить характерних для антибіотиків- макролідів лактонних зв'язків і приєднюється до ядра амідним атомом азоту.

  • До анзаміцинів належать антибіотики рифампіцини, стрептоварицини, толіпоміцини, галоміцини, нафтоміцини та ін.

  • Як лікарські засоби використовують рифампіцини та їх напівсинтетичні аналоги – рифампіцин [3-(4-метил-1-піперазинілімінометил)-рифампіцин], рифабутин, рифампентин та комбіновані препарати.

  • Широкий спектр дії антибіотиків-анзаміцинів поєднується з високою ефективністю. Призначають у тих випадках, коли інші антибіотики неефективні. Застосовують для лікування усіх форм туберкульозу, при ураженні ШКТ і гнійних інфекціях у дозах 0,3-0,45 г.

  • До рифампіцину дуже швидко виробляється стійкість мікроорганізмів.



Загальна формула і радикали рифампіцинів



Полієнові антибіотики

  • Антибіотики з протигрибковою дією, що застосовуються в медичній практиці, в основному мають полієнову структуру. Це суміші речовин, дуже близьких за будовою. Молекула кожного з компонентів складається з аглікону, який має макроциклічну структуру, й аміноцукру, з'єднаних між собою глікозидним зв'язком. Полієнова структура аглікону має 6-7 подвійних зв'язків і 35-40 атомів вуглецю.

  • У медичній практиці використовують такі лікарські засоби: ністатин, амфотерицин В, леворин, трихоміцин, кандицидин, мікогептини, гризеофульвін, амфоглюкамін, ін.

  • Застосування. Для лікування кандидомікозів, дерматомікозів, трихомоніазу, грибкових захворювань.

  • Сучасні протигрибкові препарати – похідні імідазолу: кетоконазол (1-2%), оксиконазол (міфунгар), інтраконазол (орунгал); аліламін: тербінафін (ламізил, тербізил, екзифін); похідні тріазолу: флуконазол (дифлюкан, мікосист).



НІСТАТИН Nystatinum табл., мазь, супозиторії

  • ГРИЗЕОФУЛЬВІН

  • Griseofulvinum

  • табл., лінімент



Ністатин (Nystatinum) (ДФУ)

  • Ідентифікація:

  • УФ-, ІЧ-спектрофотометрія;

  • Субстанція + конц. хлоридна кислота – коричневе забарвлення;

  • Субстанція + конц. сульфатна кислота – коричневе забарвлення, яке переходить у фіолетове;

  • Рідинна хроматографія.

  • Кількісне визначення:

  • Мікробіологічний метод

  • Для субстанції, яка призначена для виробництва лікарських засобів для орального застосування повинні витримувати випробування на аномальну токсичність.



АМФОТЕРИЦИН В Amphotericinum B Амфомін, амфотрет, фунгізоме, фунгізон

  • Жовтий або оранжево-жовтий порошок. Гігроскопічний. Чутливий до дії світла і температури. Легко інактивується і в кислому і в лужному середовищі.

  • Застосування – системні і глибокі мікози (бластомікоз, кріптококоз), плісняві мікози, хронічні і гранулематозні форми кандидозу. В/в, інгаляційно і місцево (мазь). Застосовують тільки в умовах стаціонару: препарат високотоксичний, здатний до кумуляції, нефротоксичний, виявляє гіпокаліємію.



Антибіотики-поліпептиди

  • Антибіотики-поліпептиди за своїм амінокислотним складом, хімічною структурою відрізняються від інших пептидів (білків). Амінокислоти об'єднані в цикл.

  • Як лікарські засоби застосовуються граміцидин С, поліміксин М.

  • Зберігання. У сухому, захищеному від світла місці.

  • Застосування. Через високу токсичність використовують тільки зовнішньо, при внутрішньому використанні викликає гемоліз еритроцитів. При важких септичних і шлунково-кишкових захворюваннях (у вигляді клізм), коли неефективні інші антибіотики, для промивання гнійних ран, виразок, пролежнів, полоскання горла. Граміцидин С виявляє спермоцидну дію (у вигляді пасти).

  • Грамідин (табл. для розсмоктування) – граміцидину С 1,5 мг і лідокаїну г/х 10 мг.

  • Софрадекс (краплі очні/вушні) – граміцидину 0,05 мг, неоміцину 5,0 мг, дексаметазону 0,5 мг.



ГРАМІЦИДИН С (Gramicidin S)

  • Продуцентом граміцидину С є бактерії Bacillus brevis, які містяться в ґрунті. Вперше отримали в США.



Протипухлинні антибіотики

  • У 1940 році американський вчений 3. Ваксман виділив антибіотик актиноміцин, а в 1952-му році було встановлено, що він має протипухлинну активність.

  • Протипухлинні антибіотики, які застосовують у медичній практиці, можна поділити на похідні :

  • тетрацикліну (доксорубіцину г/х);

  • ауреолової кислоти (олівоміцин);

  • антрацикліну (рубоміцин);

  • хінолін-5,8-діону (брунеоміцин).

  • Аналіз цих лікарських засобів ґрунтується на використанні фізичних, фізико-хімічних і хімічних методів.

  • Зберігання. У добре закупореній тарі, у сухому, захищеному від світла місці, при кімнатній температурі.



Доксорубіцину гідрохлорид (ДФУ) Doxorubicini hydrochloridum Адрибластин

  • Кристалічний

  • порошок оранжево-червоного кольору. Гігроскопічний.

  • Ідентифікація: ІЧ-спектрофотометрія, реакція на хлорид-йони.

  • Кількісне визначення: рідинна хроматографія



ОЛІВОМІЦИН А



РУБОМІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД

  • РУБОМІЦИНУ ГІДРОХЛОРИД



Олівоміцин А – порошок жовтого кольору з зеленим відтінком. Гігроскопічний, легко розчинний у воді, спирті, практично нерозчинний в хлороформі, ефірі. Зберігають як отруйну речовину, при температурі не більше 20 оС. Використовують в/в або місцево (мазь).

  • Олівоміцин А – порошок жовтого кольору з зеленим відтінком. Гігроскопічний, легко розчинний у воді, спирті, практично нерозчинний в хлороформі, ефірі. Зберігають як отруйну речовину, при температурі не більше 20 оС. Використовують в/в або місцево (мазь).

  • Брунеоміцин (стрептонігрин) – кристалічний порошок коричневого кольору. Практично не розчинний у воді, спирті, розчинний в ДМФА, піридині. Зберігають як отруйну речовину, при температурі не більше 20 оС в темному місці. Використовують в/в у вигляді натрійної солі, п/ш – некроз тканин.

  • Рубоміцину г/х – порошок червоного кольору. Гігроскопічний, легко розчинний у воді, спирті, мало нерозчинний в хлороформі. Розчини препарату в кислому середовищі – червоний колір, в лужному – синій колір. Зберігають як отруйну речовину, при температурі не більше 20 оС. Використовують в/в, в/м або п/ш – некроз тканин.



6 –Флюорхінолони

  • Протимікробні засоби, похідні хінолону-4, які в положенні 6 містять атоми фтору, а в положенні 7 – піперазинові цикли.

  • Їх попередники – похідні хінолону і нафтиридину, почали використовуватися в 60-х роках ХХ століття. Перший представник цього класу – кислота налідиксова (невіграмон, неграм) і її аналог кислота піпемідинова (піпемідин, палін, уросепт, пімідель). Дані препарати характеризуються активністю переважно до грамнегативної мікрофлори, швидким розвитком резистентності і застосовуються тільки при інфекційних захворюваннях сечовивідних шляхів.

  • Кислота налідиксова

  • (відноситься до нафтиридинів):



Фторхінолони почали впроваджуватися в медичну практику у 80 роках минулого століття. Введення атому фтору в молекулу похідних хіноліну та нафторидину призвело до появи групи лікарських засобів з принципово новими фармакологічними властивостями. Фторхінолони є високоактивними протимікробними сполуками, які застосовуються при тяжких формах інфекцій різної етіології і локалізації (інфекції дихальних шляхів, шкіри і м'яких тканин, кісток і суглобів, шлунково-кишкового тракту, післяопераційних інфекціях, інших гнійно-запальних процесах).

  • Фторхінолони почали впроваджуватися в медичну практику у 80 роках минулого століття. Введення атому фтору в молекулу похідних хіноліну та нафторидину призвело до появи групи лікарських засобів з принципово новими фармакологічними властивостями. Фторхінолони є високоактивними протимікробними сполуками, які застосовуються при тяжких формах інфекцій різної етіології і локалізації (інфекції дихальних шляхів, шкіри і м'яких тканин, кісток і суглобів, шлунково-кишкового тракту, післяопераційних інфекціях, інших гнійно-запальних процесах).

  • Механізм дії фторхінолонів: вони впливають на метаболізм ДНК бактерій, інгібуючи в бактеріальних клітинах фермент ДНК-гіразу, яка контролює структуру і функції ДНК. Інгібування ДНК-гірази призводить до знищення бактерії (бактерицидний ефект). Антибактерійна активність хінолонів пов'язана також з впливом на РНК бактерій і синтез бактерійних білків, на стійкість мембран і на інші життєві процеси бактерійних клітин.



Хінолони високоактивні до аеробних грамнегативних бактерій і мало впливають на анаеробні бактерії. Вони швидко всмоктуються із шлунково-кишкового тракту і ефективні при введенні всередину.

  • Хінолони високоактивні до аеробних грамнегативних бактерій і мало впливають на анаеробні бактерії. Вони швидко всмоктуються із шлунково-кишкового тракту і ефективні при введенні всередину.

  • Хінолони інгібують оксидаційні ферменти печінки і можуть посилювати дію ліків (посилюють побічну дію теофіліну).

  • Активність хінолонів посилюється при введенні в їх молекули двох (ломефлоксацин) або трьох (гемафлоксацин) атомів фтору.

  • Заміна етильного радикала в норфлоксацині на циклопропільний призводить до збільшення активності речовини (ципрофлоксацин) в 3-8 разів.

  • Деякі засоби цієї групи після широкого клінічного застосування були заборонені через серйозні побічні ефекти.



Класифікація флюорхінолонів

  • 1 покоління

  • Пефлоксацин (Абактал, Юнікпеф, Пефлокс-400);

  • Норфлоксацин (Норбактин, Негафлокс, Наліцин, Норілет, Ренор) – активний метаболіт пефлоксацину

  • 2 покоління

  • Ципрофлоксацин (Ципрінол, Ципробай, Ципрогексал, Ципролет, Цифран, Ципром, Ципронат);

  • Офлоксацин (Зіноцин, Офлогексал, Офлоксин, Джеофлокс, Заноцин, Зофлокс, Таривід, Офлобак-КМП);

  • Ломефлоксацин (Ломадей, Максаквін, Ломфлокс, Окацин)

  • 3 покоління

  • Левофлоксацин (Локсоф, Таванік, Лефлокс, Лефлоцин) – лівообертаючий ізомер офлоксацину;

  • Моксифлоксацин (Авелокс);

  • Гатифлоксацин (Зиквін, Тебріс, Дасікон);

  • Спарфлоксацин (Омніфлокс).



Норфлоксацин

  • Норфлоксацин

  • Norfloxacinum

  • 1-етил-6-флюор-1,4-дигідро-4-оксо-7-(1’-піперазиніл)-3-хінолінкарбонова кислота



Ципрофлоксацину г/х (ДФУ)

  • Ципрофлоксацину г/х (ДФУ)

  • Ciprofloxacini hydrochloridum

  • 1-циклопропіл-6-флюор-7-(1’-піперазиніл)-4-оксо-1,4-дигідро-3-хінолінкарбонової кислоти гідрохлорид



Властивості флюорхінолонів

  • Властивості флюорхінолонів

  • Блідо-жовті кристалічні порошки, норфлоксацин та ципрофлоксацин – гігроскопічні. Дуже мало або практично не розчинні у воді, мало розчинні в спирті та ацетоні. Норфлоксацин фоточутливий. Хлориди офлоксацину та ципрофлоксацину розчинні у воді і практично не розчинні у спирті, ацетоні та метиленхлориді.

  • Ідентифікація флюорхінолонів

  • ІЧ-, УФ-спектроскопія, ТШХ.

  • Гетероциклічний атом Нітрогену виявляють реактивом Драгендорфа, пікриновою кислотою.

  • Оксогрупу виявляють за реакціями утворення осадів оксиму (реакція з гідроксиламіном), тіосемікарбазону (реакція з тіосемікарбазидом), фенілгідразону (реакція з фенілгідразином).



Хлористоводневі солі дають реакції на хлориди.

  • Хлористоводневі солі дають реакції на хлориди.

  • Утворення хелатних комплексів темно-червоного кольору з іонами Fe3+:

  • Для виявлення атому Флюору проводять мінералізацію з метою одержання іону F-, який виявляють:

  • а) після попередньої мінералізації з сумішшю для спікання. Залишок розчиняють і при рН 4,0-5,0 додають розчин кальцій хлориду, спостерігається опалесценція (осад СаF2):

  • 2F- + Ca2+ → CaF2↓



б) після спалювання з киснем в присутності гідроген пероксиду. Фториди, що утворилися знебарвлюють червоні розчини ферум (ІІІ) тіоціанату:

  • б) після спалювання з киснем в присутності гідроген пероксиду. Фториди, що утворилися знебарвлюють червоні розчини ферум (ІІІ) тіоціанату:

  • Fe(SCN)6 + 6F- → [FeF6]3- + 3(SCN)-

  • b) після мінералізації субстанції під дією розплавленого металічного натрію. Фториди руйнують цирконій-алізариновий комплекс червоного кольору, при цьому виділяється вільний алізарин жовтого кольору:

  • Виділений при цьому білий осад цирконій (ІV) фториду розчиняється при цьому в надлишку фторидів з утворенням безколірного аніону [ZrF6]2-.



Кількісне визначення флюорхінолонів

  • 1. Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування. Ем=М.м.

  • 2. Хлористоводневі солі визначають методом рідинної хроматографії.

  • Зберігання флюорхінолонів

  • У ШЗК, у захищеному від світла місці.

  • Побічна дія;

  • Флюорхінолони викликають фотосенсабілізацію (підвищена чутливість до світла), тому не можна на момент приймання даної групи препаратів опромінюватися УФ- і сонячними променями.

  • Накопичення в скелетній системі – не можна приймати дітям до 15 років, вагітним, під час лактації.



Випуск;

  • Випуск;

  • Пефлоксацин – т-ки по 04 г; амп по 5 мл (0,4г).

  • Норфлоксацин і ломефлоксацин – т-ки по 0,4 г.

  • Офлоксацин – т-ки по 0,2 г.

  • Ципрофлоксацин – т-ки по 0,25 г; 0,5 г; 0,75 г; 0,2% р-ни для інфузій по 50, 100 мл; 1% р-ни для ін'єкцій амп. 10 мл. Очно-вушні краплі 0,3%. Цифран СТ – ципрофлоксацин 500 мг + тінідазол 600 мг.

  • Левофлоксацин – табл. п/о 0,25 г; 0,5 г №5; р-ни для інфузій 0,5 г по 100 мл №1.

  • Моксифлоксацин – табл. п/о 0,4 г №5; р-ни для інфузій 0,4 г по 250 мл №1.

  • Гатифлоксацин – табл. п/о 0,2 і 0,4 г №10; р-ни для інфузій 0,4 г по 200 мл №1.

  • Спарфлоксацин - табл. п/о 0,2 г №10.





Схожі:

Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби iconЛекція №15 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби
Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони...
Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби iconЛекція №30 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби
Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони...
Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби iconЛекція №29 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б
...
Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби iconЛекція №14 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б
...
Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби iconЛекція №11 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики к. фарм н. Поляк О. Б
...
Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби iconЛекція №17 Антибіотики ароматичного ряду: синтез, стереоізомерія, методи аналізу. Антибіотики гетероциклічної будови: β-лактамні антибіотики доц
...
Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби iconРаціональна антибіотикотерапія в лікуванні захворювань легенів антибіотики
Антибіотики речовини, що вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів. Під виборчою дією розуміють активність тільки по...
Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби iconРаціональна антибіотикотерапія у лікуванні захворювань легенів антибіотики
Антибіотики речовини, що вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів. Під виборчою дією розуміють активність тільки по...
Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби iconАнтибіотики -1

Лекція №12 Антибіотики гетероциклічної будови: аміноглікозиди, макроліди. Антибіотики-поліпептиди, полієнові та протипухлинні антибіотики. Флюорхінолони як антибіотичні лікарські засоби iconПлан лекції Історія вчення про антибіотики


Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка