Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст


НазваУправління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст
Дата конвертації25.03.2013
Розмір445 b.
ТипЗакон



Управління охороною здоров'я - це складова частина соціальної медицини і організації охорони здоров'я, оскільки "організація" являє собою одну із функцій "управління", як поняття.

  • Управління охороною здоров'я - це складова частина соціальної медицини і організації охорони здоров'я, оскільки "організація" являє собою одну із функцій "управління", як поняття.



Основою науки управління є сукупність дисциплін (філософія соціологія, економіка, правознавство, психологія, кібернетика та ін.), що вивчають і забезпечують її практику управління і базуються на позиція; теоретичних управлінських підходів.

  • Основою науки управління є сукупність дисциплін (філософія соціологія, економіка, правознавство, психологія, кібернетика та ін.), що вивчають і забезпечують її практику управління і базуються на позиція; теоретичних управлінських підходів.

  • Теорія управління вивчає закономірності формування, побудови, функціонування, розвитку різних його систем, перспективність застосування методів а також організаційні принципи структур.



Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст.

  • Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст.

  • Теорія управління - це організація систем і їх складових частин, обгрунтування схем-моделей і процесу управління, тобто визначення сутності та сфери її застосування.

  • Теорія досліджує і визначає закономірності перебігу процесів і явищ в даній галузі.











Управління грунтується на комплексному підході застосування законів:

  • Головного економічного закону.

  • Розподілу праці.

  • Інтеграції трудового процесу.

  • Неухильного росту продуктивності праці.

  • Співвідносності керуючої і керованої системи.

  • Зворотного зв'язку.

  • Єдності дії всіх законів управління.

  • Скорочення щаблів управління.

  • Гармонійності структури і функції.

  • Зміни функції управління.

  • Інерції й опірності в людських взаємовідносинах.

  • Поширеного контролю та інших.



  • Принципи управління - це головні, вихідні положення теорії, вчення, науки, до яких відносяться: об'єктивність і конкретність, науковість, системність, комплексність, плановість, оптимальність і ефективність, конкретність головної ланки, раціональне поєднання централізму і демократизму, єдиного керівництва і колегіальності, стимулювання праці, галузевого і територіального управління, постійного удосконалення форм і методів, урахування і контролю та ін.



До головних методів науки управління відносяться:

  • /. Історичний метод.

  • 2. Логічний метод.

  • 3. Багаторівневий підхід.

  • 4. Народно-господарський підхід.

  • 5. Комплексний підхід.

  • 6. Системний підхід.

  • 7. Науковий експеримент та ін.



Складність управління системою охорони здоров'я обумовлюється тим, що:

  • процес відбувається в рамках складної організаційної моделі;

  • впливає на складні об'єкти, які в свою чергу характеризуються різноманітними явищами;

  • складається з численних функціональних операцій і процедур, що виконуються структурними підрозділами з складними управлінськими взаємовідносинами.



Процес управління системою охорони здоров'я обумовлений і зовнішніми чинниками:

  • ускладненням завдань, покладених на неї;

  • прогресуючим процесом спеціалізації і диференціації медичних знань та функцій, що вимагають їхньої інтеграції;

  • необхідністю знань комплексних дисциплін, що інтенсивно розвиваються (теорії соціальної медицини, медичної статистики, економіки, планування та ін.);

  • змінами в структурі захворюваності населення, зумовленими виходом на перший план хронічних соматичних хвороб;

  • наростанням потужності закладів охорони здоров'я і ускладненням процесів керування ними та ін.



Чинники, що сприяють ефективному управлінню охороною здоров'я:

  • удосконалення підбору керівних кадрів;

  • наукове удосконалення стилю роботи керівників;

  • комплексне удосконалення процесу управління (кваліфіковане та ефективне виконання функцій управління);

  • удосконалення функції та структури апарату управління;

  • наукова організація праці в керуючій та керованій підсистемах;

  • забезпечення творчої активності медичних колективів при реалізації завдань, поставлених перед охороною здоров'я загалом і закладом зокрема.



Комплексне удосконалення процесів управління в свою чергу залежить від:

  • кваліфікації та компетентності керівника;

  • наявності інформації, як знаряддя праці (її якості, інтенсивності надходження, системності, своєчасності, ймовірності тощо);

  • володіння загальною технологією процесу управління кожною фазою



Управління, управлінська діяльність, є елементом і складовою частиною виробничих стосунків, обумовлених суспільним характером праці, представляє складний і специфічний вид діяльності, неможливий для успішного виконання без відповідної підготовки, використання тільки простих схем, прийомів і правил роботи.

  • Управління, управлінська діяльність, є елементом і складовою частиною виробничих стосунків, обумовлених суспільним характером праці, представляє складний і специфічний вид діяльності, неможливий для успішного виконання без відповідної підготовки, використання тільки простих схем, прийомів і правил роботи.



Складність в управлінні будь-якими соціальними системами, медичною допомогою зокрема, визначається необхідністю:

  • постановки цілей, формуванням задач;

  • організації системи і її складових частин (з урахуванням первинності функцій перед структурою);

  • прийняття управлінських рішень і забезпечення їхньої реалізації;

  • урахування взаємовідносин і взаємодій робітників, колективів;

  • реалізації функцій управління, які конкретизують змістовну і ділову частини праці та взаємовідносин;

  • забезпечення комплексного підходу до роботи з персоналом і т.д.



  • Управління - це організація і реалізація цілеспрямованих, регламентованих і адекватних управлінській ситуації впливів, що забезпечують максимально раціональне, оперативне й ефективне функціонування керованої системи з метою досягнення поставлених цілей і задач.



Система управління це:

  • сукупність дій щодо узгодження спільної діяльності людей;

  • сукупність пов'язаних ланок (або проблем) для здійснення управління.



Структурно система управління і її удосконалення включають п'ять основних проблем:

  • Структурно система управління і її удосконалення включають п'ять основних проблем:

  • організація системи, як керований об'єкт;

  • методи;

  • функції;

  • культура;

  • техніка.



Базові умови впровадження наукових основ управління

  • наявність високоорганізованої системи та її складових підсистем,

  • розробка технолого-функціональних аспектів управлінської діяльності;

  • наявність кваліфікованих кадрів;

  • надійність і своєчасність інформації;

  • адекватність фінансування і матеріально-технічної бази;

  • перерозподіл функцій і реорганізації під них структури керуючих суб'єктів на всіх ієрархічних рівнях при широкому делегуванні прав і обов'язків керівникам та ін.



Керована і організована система - це системно упорядковане цілісне динамічне утворення, яке складається з сукупності виробничо-необхідних та повноцінних компонентів, цілеспрямована взаємодія яких забезпечує нові інтегровані якості й властивості, які не були притаманні їм окремо взятим.

  • Керована і організована система - це системно упорядковане цілісне динамічне утворення, яке складається з сукупності виробничо-необхідних та повноцінних компонентів, цілеспрямована взаємодія яких забезпечує нові інтегровані якості й властивості, які не були притаманні їм окремо взятим.



Особливості та властивості системи:

  • являє собою єдине цілісне утворення;

  • складається з сукупності елементів;

  • має свою внутрішню структуру, елементи якої знаходяться між собою у взаємодії;

  • має внутрішні і зовнішні зв'язки;

  • функціонує для досягнення певної мети (в системі охорони здоров'я - збереження і зміцнення здоров'я та продовження творчої активності народу; в системі медичної допомоги - відновлення здоров'я народу та проведення медичної профілактики).



Система складається з трьох самостійних, але пов'язаних між собою частин або підсистем:

  • суб'єкта управління - керуючої підсистеми;

  • об'єкта управління - керованої підсистеми;

  • блоку наукового регулювання системи - служби інформаційно-аналітичного забезпечення.

  • Функція управління реалізується шляхом впливу суб'єкта (органу управління охороною здоров'я) на об'єкт управління (підвідомча мережа, окремий медичний заклад та ін.).



Аспекти системного підходу:

  • системно-компонентний,

  • системно-функціональний,

  • системно-структурний,

  • системно-інтегративний,

  • системно-комунікаційний,

  • системно-історичний.



Загальні принципи системного підходу

  • визнання досліджуваного об'єкта за систему з характерними особливостями і властивостями,

  • уявлення про цілісність досліджуваного об'єкта, здатність розглядати його як цілісне утворення, а не просту механічну сукупність окремих елементів;

  • визнання у досліджуваному об'єкті наявності численних і різноманітних типів зовнішніх і внутрішніх зв'язків;

  • виявлення структурності системи, тобто вивчення її складу, властивостей окремих елементів цілісного об'єкта, проявів їхньої взаємодії, характеру структурного об'єднання частин в інтегроване ціле;

  • функціональний підхід до вивчення системного об'єкта тощо.



  • Відповідно до теорії менеджменту управління розглядається і як процес - під процесом управління варто розуміти сукупність взаємозалежних операцій, які здійснюються за визначеною технологією керівниками, фахівцями, службовцями вручну або за допомогою різноманітних методів, машинних систем і окремих технічних засобів.



Управлінські операції

  • послідовні (кожна наступна можлива тільки після виконання попередньої);

  • паралельні (одночасне, рівнобіжне виконання тих самих операцій, наприклад, двома групами виконавців);

  • паралельно-послідовні (передбачають часткове суміщення операцій).



Рівні задіяності/участі





Технолого-функціональні фази управління

  • розробка і прийняття управлінських рішень;

  • планування реалізації управлінських рішень;

  • доорганізація та регулювання системи;

  • реалізація управлінських рішень;

  • контроль.



Умови, властивості та вимоги

  • компетентність;

  • інформаційність (стратегічно-тактичного або оперативного характеру);

  • циклічність і безперервність;

  • тимчасовий і просторовий параметри,

  • врахування психологічних аспектів;

  • використання типів управління (видів субординації);

  • використання механізмів видів управління.



Типи управління

  • Лінійний,

  • Функціональний,

  • Матричний

  • (функціональний зі штабом)



Управління - це сукупність функцій організованих систем (біологічних, соціальних, технічних і ін.), що забезпечують моделювання і зберігання визначеної структури, підтримують оптимальний режим діяльності, реалізацію поставлених задач.

  • Управління - це сукупність функцій організованих систем (біологічних, соціальних, технічних і ін.), що забезпечують моделювання і зберігання визначеної структури, підтримують оптимальний режим діяльності, реалізацію поставлених задач.



Функція це:

  • а) особливий вид управлінської діяльності, результат процесу розподілу праці і спеціалізації в сфері управління;

  • б) конкретні форми управлінського впливу на діяльність системи, що обумовлюють і визначають змістовну частину ділових взаємовідносин.



Функції управлінської праці

  • визначення цілей,

  • організація,

  • координація,

  • прийняття управлінського рішення,

  • планування,

  • доорганізація,

  • регулювання,

  • контроль,

  • робота з кадрами,

  • мотивація,

  • лідерство,

  • адміністрування (керівництва),

  • представництва,

  • укладання угод або підписання договорів.



  • Організація - це функція, націлена на формування структури об'єкта управління, а також його забезпечення всім необхідним для нормальної роботи - персоналом, матеріалами, устаткуванням, житлом, коштами й ін. У будь-якому плані завжди є стадія організації, тобто створення реальних умов для досягнення запланованих цілей.



Координація - це одна з головних функцій управління системою, що забезпечує безперебійність і безперервність його діяльності. Головна задача координації - досягнення узгодженості в роботі всіх ланок системи за допомогою встановлення раціональних зв'язків (комунікацій) між ними і з навколишнім середовищем.

  • Координація - це одна з головних функцій управління системою, що забезпечує безперебійність і безперервність його діяльності. Головна задача координації - досягнення узгодженості в роботі всіх ланок системи за допомогою встановлення раціональних зв'язків (комунікацій) між ними і з навколишнім середовищем.



Регулювання - це узгодження за нормативами відповідності, які за­побігають порушенню нормального режиму роботи системи. Регулювати — це домагатися необхідної відповідності й узгодженості характеристик щодо управління системою.

  • Регулювання - це узгодження за нормативами відповідності, які за­побігають порушенню нормального режиму роботи системи. Регулювати — це домагатися необхідної відповідності й узгодженості характеристик щодо управління системою.



Мотивація - це функція управління, що має метою активізувати працюючих і спонукати їх ефективно трудитися для виконання поставлених цілей і задач. Для цього здійснюється матеріальне і моральне стимулювання працюючих, створюються умови для прояву творчого потенціалу робітників і їхнього розвитку.

  • Мотивація - це функція управління, що має метою активізувати працюючих і спонукати їх ефективно трудитися для виконання поставлених цілей і задач. Для цього здійснюється матеріальне і моральне стимулювання працюючих, створюються умови для прояву творчого потенціалу робітників і їхнього розвитку.



Функції управління реалізуються набором навичок, операцій і процедур управлінської діяльності, для виконання яких необхідно:

  • одержати або сформулювати завдання:

  • провести інформаційну роботу;

  • підготувати варіанти рішень;

  • узгодити, прийняти і затвердити рішення;

  • організувати і контролювати його виконання.



Посадова інструкція складається на зареєстровану посаду.

  • Посадова інструкція складається на зареєстровану посаду.

  • Посадова характеристика визначає функціональні обов'язки конкретної фізичної особи, тобто робітника



Службово-посадовий документ на конкретну посаду повинен включати:

  • функції (обов'язки співробітника),

  • знання (загальні і спеціальні, якими повинен володіти співробітник, для реалізації функцій),

  • навички (вміння співробітника для реалізації функцій),

  • управлінські операції (конкретизації навичок управлінськими елементами праці),

  • управлінські процедури (порядок або алгоритм реалізації управлінських операцій).



Прийняття рішень - це центральна управлінська функція і процедура, що визначають весь подальший хід процесу управління і особливо кінцевий результат діяльності. Отже, ефективність функціонування системи медичної допомоги багато в чому залежить від якості прийнятих рішень.

  • Прийняття рішень - це центральна управлінська функція і процедура, що визначають весь подальший хід процесу управління і особливо кінцевий результат діяльності. Отже, ефективність функціонування системи медичної допомоги багато в чому залежить від якості прийнятих рішень.



Управлінське рішення - це вид розгорнутого в часі логіко-розумового, емоційно-психологічного і організаційно-правового акту, що виконується керівником самостійно або з залученням "колективного розуму" в межах повноважень, посадового статусу та ієрархічного рівня.

  • Управлінське рішення - це вид розгорнутого в часі логіко-розумового, емоційно-психологічного і організаційно-правового акту, що виконується керівником самостійно або з залученням "колективного розуму" в межах повноважень, посадового статусу та ієрархічного рівня.



Види управлінських рішень:

  • за методом переробки інформації - алгоритмічні та евристичні;

  • за прогнозованими властивостям - наслідки рішення добре відомі можуть бути передбачені, передбачити неможливо;

  • за складовими частинами системи — за організацію і забезпечення діяльності СУ, ОУ і БНР;

  • за напрямком впливу - зовнішні та внутрішні;

  • за масштабом впливу - загальні та конкретно спрямовані;



за характером - оперативно-розпорядницькі, нормативні, організаційні та ситуаційно-тактичні;

  • за характером - оперативно-розпорядницькі, нормативні, організаційні та ситуаційно-тактичні;

  • за компетентністю - одноособові та колегіальні;

  • за способом фіксації - усно-розпорядницькі та документально фіксовані

  • за періодом дії - разові, однократні та довгострокові;

  • за жорсткістю регламентації - контурні, структуровані та жорстко регламентовані.



Технологія роботи над управлінськими рішеннями при оперативному або поточному виді управління передбачає дванадцять взаємозалежних етапів:

  • з'ясування управлінської ситуації і формування задуму щодо неї.

  • визначення цілі (підцілей);

  • обгрунтування задач;

  • виявлення і визначення проблем;

  • вивчення проблем і встановлення причин їх виникнення;

  • пошук, розробка і обгрунтування варіантів рішення;



оцінку всіх варіантів та вибір оптимального рішення;

  • оцінку всіх варіантів та вибір оптимального рішення;

  • узгодження прийнятого рішення;

  • оформлення і затвердження рішення;

  • підготовку рішення до "запуску" в систему для виконання:

  • забезпечення реалізації рішення;

  • оцінку виконання (при необхідності - наступне коригування) рішення і стимулювання праці виконавців.



Вимоги до управлінського рішення

  • своєчасність,

  • обгрунтованість,

  • відповідність наявним силам і ресурсам,

  • конкретність,

  • гнучкість,

  • динамічність,

  • збалансованість,

  • прийняття за принципом єдиного документа та ін.



Форми регулювання діяльності системи

  • співбесіди з фахівцями і посадовими особами;

  • колегії або медичні ради;

  • збори колективу чи співробітників;

  • ділові наради;

  • обходи;

  • виїзди на місце.



Види контролю

  • Попередній,

  • Направляючий,

  • Фільтруючий,

  • Заключний - за системою загалом і апаратом управління зокрема.



Попередній контроль

  • проводять на етапі розробки і прийняття управлінських рішень з метою попередження зрадливих або необгрунтованих наслідків, використовуючи переважно оперативну інформацію з власних джерел.



На відмінну від направляючого контролю, що визнає корекції при виконанні заходів і їх термінів, фільтруючий дозволяє керівнику диференціювати, фільтрувати на підставі інформації діяльність в альтернативній формі: зроблено - добре, а не зроблено - погано. Яких-небудь змін у програму дій, перелік заходів і термінів їх виконання не припускається.

  • На відмінну від направляючого контролю, що визнає корекції при виконанні заходів і їх термінів, фільтруючий дозволяє керівнику диференціювати, фільтрувати на підставі інформації діяльність в альтернативній формі: зроблено - добре, а не зроблено - погано. Яких-небудь змін у програму дій, перелік заходів і термінів їх виконання не припускається.



Заключний контроль

  • передбачає використання оціночних показників з виходом на кінцеві результати (цілі) і відповідні елементи стимулювання (позитивні або негативні).















Схожі:

Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст iconЛекція №1 Вводная Питання лекції: Предмет, ціль і задачі курсу. Загальні
Предмет дисципліни принципи побудови та функціонування локальних мереж при застосуванні різних технологій
Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст iconТеорія керування – наука про принципи та методи управління динамічною системою

Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст iconЗагальна ціль: Загальна ціль
Розбудова інфраструктури аграрного ринку (Операційна ціль 5 Стратегії розвитку Закарпатської області до 2015 року)
Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст iconЗначення аргументу, для яких значення функції дорівнює нулю, називають нулями функції
Графіком функції називають фігуру, яка складається з усіх точок координатної площини абсциси яких дорівнюють усім значенням аргументу,...
Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст iconВступ вступ
Формулювання цього розділу має відображати тему та предмет дослідження, методи вирішення поставленої проблеми
Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст iconСоціологія як наука про суспільство План Предмет, об’єкт, закони і категорії соціології
Соціологія наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів,...
Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст iconПредмет психології. Методи. Психологія відчуття і сприймання. Автор доц. Несторович Я. М
Предмет її психічна діяльність людини, її психічні процеси, стани і властивості
Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст iconФізичні принципи оптичної мікроскопії, сахариметрії, рефрактометрії План лекції Основні закони геометричної оптики
О птика вивчає природу світла, світлові явища і закони, встановлені для них і взаємодію світла з речовиною
Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст iconУправління освіти І науки Хмельницької обласної адміністрації днз “впу №11 м. Хмельницького”
Кожна дитина – Особистість зі своїм світом, який можна розширювати, розвивати,доповнювати
Управління варто розглядати як наукову дисципліну, що має предмет, теорію, закони, принципи, функції і методи, використання яких дозволяє конкретизувати і доповнювати її ціль, задачу та зміст iconФункції управління : поняття та значення основні функції управління за А. Файолем
Тому плани складаються на певні часові відрізки і підлягають корекції для узгодження з реальною ситуацією

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка