Лекція на тему


НазваЛекція на тему
Дата конвертації25.03.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


Менеджмент та успішне управління. Влада. Лідерство. Управління конфліктами, стресами й організаційними змінами.


Лекція на тему:



1.Складові успішної діяльності організації.

  • Досягнення поставленої цілі: для фармацевтичних підприємств - створення і випуск ліків, їх реалізація.

  • Результативність і ефективнiсть організації;

  • Практична реалізація управлінських рішень (оцінка організації її партнерами).



  • Кількісним вимірювачем ефективності організації є продуктивність. Продуктивність на всіх рівнях організації є найважливішим фактором для того, щоб організація могла вижити і домогтися успіху в умовах конкуренції.

  • Чим ефективніша організація, тим вище її продуктивність

  • (кількість випущених лікарських засобів з розрахунку на 1 працюючого).



  • Великі обсяги продукції, яка випускаються, ще не є доказом високої продуктивності - ключовою складовою продуктивності є якість.

  • Потенційний покупець, у якого є свобода вибору, природно, віддасть перевагу більш якісним лікам, яка проявляється через фармакологiчну активнiсть і відсутність побічної дії.



  • Важливим останнім критерієм успішної діяльності організації є практична реалізація управлінських рішень. Успішним рішенням вважається таке, яке реалізується практично, тобто перетворюється на дію результативно та ефективно.



2. Ефективнiсть органiзацiї працi в аптечних закладах.

  • Стосовно виробничої функції аптеки:

  • 1. Рацiональна органiзацiя робочих мiсць.

  • 2. Мала механiзацiя.

  • 3. Наукова органiзацiя працi - як отримати воду, як фiльтрувати ін'єкційні розчини, фасувальні роботи.



Торгівельна функцiя:

  • Мерчандайзинг торгового залу.

  • Комп'ютеризація робочого місця, в т.ч. касових операцій.

  • Інвентаризація за допомогою штрих-кодів.

  • Використання Інтернету в пошуку постачальників.

  • Використання принципів фармацевтичної логістики.

  • Оптимальні товарні запаси.



3. Основні професiйнi вимоги до квалiфiкацiї менеджера

  • Менеджер - це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни у міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.



Термін менеджер має досить широке розповсюдження i вживається стосовно:

  • до керівника підприємства та його пiдроздiлiв;

  • до керівника по відношенню до підлеглим (старший зміни);

  • до адмiнiстратора будь-якого рівня керування, що організовує роботу, користуючись сучасними методами.



Структура особистості, яка здатна до організаторської дiяльностi складається з трьох необхiдних компонентiв:

  • загальних здібностей;

  • специфічних властивостей - без них немає організатора;

  • iндивiдуальних різновидностей, якi дозволяють окреслити типи органiзаторiв.



Вимоги до менеджера

  • наявність загальних знань в галузі керування аптечним чи хiмiко-фармацевтичним підприємством

  • компетентність в конкретних питаннях (технологія, аналіз тощо).

  • володіння не тільки навичками адмiнiстрування, але i підприємництва.

  • прийняття обґрунтованих i компетентних рішень на пiдставi узгодження з нижчестоящими керівниками i працівниками i розпридiлення долi кожного в їх виконанні.

  • наявнiсть практичного досвiду знань в галузi аналiзу економiчної ситуацiї на основних ринках або сегментах.

  • вмiння аналiзувати дiяльнiсть i дiї конкурентiв



  • вміння передбачити тенденції розвитку господарської кон’юнктури, особливості попиту;

  • концептуальність (представлення дiяльностi), володіти навичками стратегічного планування;

  • оперативністю, тобто володіти iнформацiєю на рiвнi приймаючого рішення.

  • здатністю вибрати найбільш оптимальний варіант з декількох альтернатив, аналiтичнiстю. Вiн повинен прогнозувати i визначати альтернативне вирішення перед внесенням в план дiяльностi.

  • комунiкацiйнiстю, тобто вміти передавати свої ідеї i розробки як в усній, так i в письмовій формі;

  • комунiкабельнiстю, тобто вмінням будувати свої відношення в спiлкуваннi з колегами.



Характеристика менеджера:

  • Індивiдуальнi здiбностi;

  • Схильність, обдарованнiсть. Схильність - це потенціал людини по відношенню до виконання будь-якої конкретної роботи;

  • Потреби - внутрiшнiй стан психологiчного або фiзiологiчного вiдчуття недостатностi чогось. Багато хто має потреби влади i впливу.

  • Очiкування помiтно впливає на поведiнку людей. Якщо люди не чекають, що поведiнка, якої очiкує вiд них органiзацiя приведе до досягнення бажаних цiлей або задоволенню особистих потреб, вони, напевно, не будуть працювати ефективно.



  • Становлення, погляд - аспект вiдмiнностей мiж людьми, який розкриває їх ставлення до будь-чого або їх соцiальнi настанови. Ставлення формує необ’єктивне сприймання людьми навколишнього середовища i тим самим впливом на їх поведiнку.

  • Цiнностi - це загальне переконання, вiра в те, що добре i що погане, або що немає значення в життя. Кожна органiзацiя, свiдомо чи несвiдомо, також установлює свою власну систему цiнностей. Ця система складає органiзацiйну, культуру та моральне обличчя органiзацiї.



Особисті якості організатора:

  • практичнiсть розуму

  • товарискiсть

  • глубина розуму

  • активнiсть

  • iнiцiативнiсть



Сучасний менеджер виступає як:

  • Менеджер - керуючий.

  • Менеджер-дипломат. Сьогоднi менеджери середньої i вищої ланки тратять свiй робочий час на встановлення i розвиток людських контактiв, поглиблення дiлових зв’язкiв, заключення угод, вирiшення суперечок.

  • Менеджер – лідер. Американцi кажуть «Кожний менеджер повинен бути лiдером».

  • Менеджер – вихователь. Виховання працiвникiв - суттєва сторона всiх менеджерських функцій.

  • Менеджер – інноватор.



  • Стиль роботи керівника – це індивідуальний спосіб діяльності, який визначається в значній мірі його інтелектуально-психологічними особливостями, здатністю організувати ініціативне, творче виконання покладених на колектив завдань, контролювати наслідки діяльності підлеглих.



Стилі керівництва:

  • Авторитарний

  • Колегіальний

  • Дипломатичний

  • Ліберальний

  • Авральний

  • Конструктивний



Конструктивний стиль керівництва

  • Головна особливість цього типу - постійний пошук i створення умов для корисних перетворень. За натурою - це iнноватор. В якості негативних рис необхідно вiдмiтити надзвичайне захоплення перетвореннями.



Документальний стиль керівництва

  • Цей тип виховав в собі віру в «добрий папір». Це вроджений апаратник.

  • Він вірить, що керувати людьми можна тільки з канцелярії.

  • Позитивні тенденції в дiяльностi - акуратність, пiдтянутiсть, обережність.



Демонстраційний стиль керівництва

  • Часто використовує призиви.

  • Вiн надихає людей на важкі справи (ця тактика добре спрацьовує при збудженні духу суперництва).

  • Старається до демонстрацiї своєї виконавчостi перед вищим керівництвом. В зв’язку з тим такий стиль керівництва нерідко виливається в приписки i “окозамилювання”.



Компромісний стиль керівництва

  • Керівник такого стилю управління тягнеться до різного роду компромiсiв.

  • Така поведінка є необхідною для врегулювання конфлiктiв.

  • Однак часте використання тактики компромісу веде до вiдмови вiд використання жорсткого контролю за дiяльнiстю пiдлеглих.



Поняття лідерства. Типи влади і впливу.

  • Лідерство - це здатність впливати на окремих осіб і групи, спрямовуючи їх зусилля на досягнення цілей організації.

  • В основі керівництва і лідерства знаходяться два головні елементи: вплив і влада.

  • Вплив - це будь-яка поведінка одного індивіда, який вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття іншого індивіда.

  • Керівники повинні використовувати і виявляти свiй вплив таким чином, щоб це призводило не лише до розуміння ідеї, а й до дії - фактичної діяльності, необхідної для досягнення мети організації.



Влада - це можливість впливати на поведінку інших.

  • Класифікація форм влади керівника:

  • влада, заснована на примушуванні;

  • влада, заснована на винагороді;

  • влада прикладу, коли особисті якості керівника настільки привабливі для підлеглого, що останній хоче а усьому бути схожим на керівника;

  • влада авторитету, коли керівник володіє настільки широ­кими знаннями і досвідом, шо його вказівки незаперечні для виконання;

  • законна влада, коли підлеглий переконаний, що керівник має повне право віддавати накази, а його обов'язок - підкорятися їм.



Щоб ефективно використовувати методи переконання, пропонується керуватися такими правилами:

  • намагайтесь точно визначити потреби слухача і апелюйте до цих потреб;

  • починайте розмову з такої думки, яка обов'язково припаде до душі слухачам;

  • намагайтесь створити свій образ, котрий викликає довіру і відчуття надійності;

  • просiть трішки більше, ніж вам насправдi потрібно, тому що для переконання доводиться інколи робити поступки;

  • говоріть, пристосовуючись до інтересів слухачів, а не до своїх власних;

  • якщо висловлюється кілька думок, намагайтесь говорити останнім: аргументи, прослухані останніми, мають найбільший шанс вплинути на слухачів.



Дякую за увагу!





Формальні i неформальні групи. Причини їх утворення i принципи управління.

  • Формальними називають групи, створені волею керівника для здійснення виробничого процесу і досягнення мети організації.

  • В аптечних та фармацевтичних підприємствах формальними групами вважають відділи аптек; відділи, цехи та бригади фармацевтичних підприємств



З погляду теорії управління в організації існують три основні типи формальних груп:

  • група керівника,

  • виробничі групи,

  • комітети.



Група керівника

  • складається з керівника та його безпосередніх підлеглих, котрі в свою чергу можуть бути керівниками.

  • Офіційне завдання такої групи - управління всіма співробітниками.

  • В аптечних установах подібну групу утворюють завідувач аптеки та завідувачі її різних відділів; на фармацевтичних підприємствах - це директор, його заступники і начальники відділів та цехів.



Виробнича (робоча) група

  • складається з осіб, які разом працюють над одним завданням, і створюється для ефективного розподілу роботи і вирішення важливих питань.

  • членство в групі добровільне і термін діяльності її до півроку.

  • Робочі групи також мають керівника, але при цьому відрізняються від командної тим, що мають більшу самостійність у плануванні та здійсненні своєї праці.



  • Комітет - це група всередині організації, котрій делеговані повноваження для виконання будь-якого завдання або комплексу завдань.

  • Іноді ці групи називають радами, комісіями або командами.

  • Комітети створюються практично на всіх ієрархічних рівнях організації. Найбільш характерною рисою комітетів є групове, колективне прийняття рішень і здійснення дій, що відрізняє їх від інших формальних структур.



Типи комітетів

  • Спеціальний комітет - тимчасова група, створювана для досягнення якоїсь особливої мети.

  • Постійний комітет - це безперервно діюча всередині організації група, яка має чітко визначену мету.

  • Вони стимулюють працівників до творчої діяльності, розвивають стратегічне мислення, сприяють зміцненню функціонального управління, стабілізації та поліпшенню внутрішньо фірмових зв'язків.



Неформальна організаційна структура утворюється спонтанно, поза залежністю від дій адміністрації, і являє собою мережу стосунків серед працівників на міжособистісному рівні.

  • Головною причиною вступу людей до неформальних груп, є почуття приналежності, оскільки формальна група не завжди може сприяти реалізації цього почуття, а часто і перешкоджати йому.



Сучасні теоретики управління пропонують керівникам організацій:

  • визнавати існування неформальних груп, працювати з ними та їх лідерами, не загрожувати існуванню;

  • розпочинаючи будь-які дії, враховувати можливість негативного їх впливу на неформальну групу;

  • зменшувати опір змінам з боку неформальних груп,

  • ширше залучаючи їх до участі в прийнятті рішень;

  • систематично доводити до відома співробітників інформацію, перешкоджаючи тим самим поширення



Природа конфлікту в організації. Причини виникнення конфліктів.

  • Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, незгода) - це відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами, зіткнення протилежних сторін, сил, які можуть бути конкретними особами або групами працівників, а також внутрішній дискомфорт однієї особи.



Основні функції конфліктів



Причини конфліктів

  • розподіл ресурсів;

  • взаємозалежність завдань;

  • відмінності у планах сторін;

  • несхожість цілей;

  • відмінності в уявленнях про певну конкретну ситуацію

  • відмінності у манері поведінки;

  • неправдива інформація;

  • незадовільні комунікації;

  • відмінності у життєвому досвіді;

  • різка зміна подій;

  • демонстрування негативних особистих якостей (недовіра, підозрілість, пихатість, ненависть)



Типи конфліктів

  • За результатами конфлікти бувають:

  • функціональними (конструктивними),

  • дисфункціональними (руйнівними).

  • За змістом:

  • Внутрішньоособистісний

  • Міжособистісний

  • Конфлікт між особою і групою

  • Міжгруповий

  • Конфлікт між апаратом управління (керуючою системою) та виконавчим апаратом (керованою системою).

  • Міжорганізаційний конфлікт.



Етапи перебігу конфлікту

  • Латентний (Латентність - це прихованість, небажання відкрито обговорювати протиріччя, закритість конфлікту, відбувається порушення нормального спілкування без акцентування уваги на наявності непорозумінь, відсутнє агресивне демонстрування власних позицій).

  • Демонстративний (сторони усвідомлюють наявність конфлікту, прагнуть переконати одна одну у своїй правоті, що характеризується проявами роздратування, взаємними звинуваченнями).

  • Агресивний (конфліктуючі сторони намагаються знищити одна одну як ворога).

  • Батальний (передбачає розв'язання конфлікту: повне знищення противника в психологічному розумінні або оголошення перемир'я).



Форми перебігу конфлікту

  • відкритий,

  • прихований,

  • «сліпий»

  • «невідомий» конфлікт.



Методи врегулювання конфліктів

  • Придушення;

  • Компроміс - тимчасова угода, що розрахована зазвичай на короткий термін і веде до нового повторення конфлікту.

  • Інтеграція полягає в задоволенні основних вимог сторін конфлікту. При інтеграції спірні моменти розділяються та аналізуються окремо; кожному аспекту виділяється певна вага.



У даний час склалося кілька напрямків регулювання конфліктів:

  • філософсько-соціологічний - теоретичний напрямок, що охоплює загальні тенденції розвитку конфліктів на макрорівні;

  • організаційно-соціологічні — вивчають причини й динаміку конфліктів організації;

  • індивідуально-психологічні - вивчають психофізичні особливості й характеристики окремих особистостей, їх поведінку в умовах конфлікту.



До основних міжособистісних способів вирішення конфлікту відносяться:

  • ухилення (людина ухиляється від конфлікту);

  • згладження (погашення бажання до конфлікту);

  • примушування (конфлікт ліквідовується силою влади чи іншим примусовим способом);

  • компроміс (поєднання точок зору);

  • розв'язання проблеми, яка призвела до конфлікту.

  • Значно ускладнює вирішення конфлікту наявність перешкод:

  • недостатнє інформаційне забезпечення;

  • статус конфліктуючих сторін;

  • невизначеність ситуації;

  • страх перед вибором;

  • особливості характеру, темпераменту, життєвих позицій сторін тощо.



Стилі поведінки у конфліктній ситуації

  • Стиль конкуренції рекомендується застосовувати у таких ситуаціях:

  • кінцевий результат дуже важливий для менеджера;

  • рішення необхідно прийняти швидко;

  • якщо немає іншого виходу і немає що втрачати;

  • якщо менеджер знаходиться в критичній ситуації, яка вимагає миттєвої реакції;

  • якщо менеджер повинен прийняти нестандартне рішення.



Стиль ухилення

  • Рекомендується застосовувати у таких ситуаціях:

  • результат не дуже важливий, рішення тривіальне і на нього не варто витрачати час, гроші та сили;

  • важко розв'язати конфлікт на свою користь;

  • доцільно виграти час, щоб отримати додаткову інформацію;

  • мало влади і мало шансів розв'язати проблему бажаним для себе чином;

  • розв'язання проблеми наразі небезпечне через велику ймовірність погіршити ситуацію



Стиль пристосування

  • Його варто використовувати, якщо результат справи надзвичайно важливий для опонента і не дуже суттєвий для менеджера.

  • Відмінність від попереднього стилю полягає у тому, що опоненти діють разом.

  • Стиль пристосування доцільно використовувати у таких типових ситуаціях:

  • коли необхідно зберегти хороші стосунки з опонентами;

  • коли результат важливий для опонентів.



Стиль співпраці

  • Стиль співпраці доцільно використовувати у таких ситуаціях:

  • розв'язання проблеми дуже важливе для обох сторін, і жодна із них не хоче ухилятись від цього процесу;

  • коли в опонентів довготривалі та взаємозалежні стосунки;

  • є час пропрацювати проблему, що виникла;

  • усі сторони добре ознайомлені з проблемою і їх бажання відомі;

  • усі сторони рівноправні, тому на рівних шукають розв'язання проблеми.



Стиль компромісу

  • є найбільш прийнятним, коли:

  • сторони рівноправні та мають спільні інтереси;

  • сторони хочуть швидко знайти розв'язання проблеми;

  • всіх влаштовує тимчасове рішення;

  • інші підходи до розв'язання проблеми не мали успіху;

  • в результаті компромісу можна зберегти хороші взаємовідносини;

  • краще отримати хоча б щось, ніж втратити все.



Природа стресу. Механізм та причини виникнення стресу.

  • Стрес (англ. stress - напруга) - це явище, яке викликається великими або малими обсягами робіт, необхідністю зживатися один з одним, конфліктом ролей, їх невизначеністю, сумом, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічними та іншими причинами.



Чинники формування стресів

  • Організаційні: відсутність важливої справи, безцільність існування, перевантаження чи недовантаження роботою.

  • Особисті: необхідність уживатися один з одним, смерть у родині, шлюб.

  • Фактори оточення: спека, холод, шум, вітер, дощ, буревій, землетрус тощо.



Види стресу. Методи управлiння стресами.



Види стресів:

  • ейфоричний стрес, пов'язаний з закоханістю, одруженням, народженням дитини, приємним знайомством. Такий стрес приносить задоволення, радість, щастя, приємні емоції і підвищує захисні сили організму.

  • дистрес, пов'язаний з хворобами, невдачами, конфліктами, неприємними життєвими ситуаціями та обставинами, розлученням, втратою коханої людини тощо. Такий стрес викликає переживання, страхи, неспокій, зумовлює виникнення депресії, хвороб, руйнує здоров'я.



Етапи виникнення стресу

  • 1-й – поява початкової реакції подиву, тривоги, невміння справитися з ситуацією

  • 2-й етап виникнення суперечок

  • 3-й етап – настання фази виснаження, витрат запасів, енергії, втоми.



Вплив конфлiктiв, стресiв i органiзацiйних змiн на дiяльнiсть колективу

  • У процесі самоуправління працівник повинен:

  • оцінити свій власний стан та результати діяльності;

  • конкретизувати систему своєї роботи (наприклад, слід розписати, що зробити сьогодні, а що завтра і т.д.);

  • не погоджуватись на нову роботу (завдання), якщо не завершена попередня;

  • підтримувати доброзичливі стосунки з начальником;

  • не погоджуватись зі суперечливими вимогами;

  • доповідати начальнику про нечіткість завдання;

  • поліпшувати стосунки з членами колективу, формальними та неформальними групами;

  • не скаржитись;



  • використовувати стиль керівництва відповідно до ситуації;

  • не приховувати виробничо-господарську інформацію;

  • забезпечувати необхідну винагороду за ефективну роботу;

  • застосовувати графіки з метою пояснення певних економічних явищ;

  • виступати наставником щодо підлеглих;

  • підвищувати кваліфікацію підлеглих;

  • розвивати здібності підлеглих;





Схожі:

Лекція на тему iconЛекція на тему: лекція на тему: " ішемічний інсульт" професор с.І. Шкробот
Гостре порушення мозкового кровообігу, яке супроводжується структурними змінами в тканині мозку і стійкими органічними неврологічними...
Лекція на тему iconЛекція на тему: Лекція на тему: Гігієнічне значення погоди та клімату. Акліматизація. Клімат і погода
Погода-це сукупність фізичних властивостей приземного шару атмосфери за відносно короткий проміжок часу
Лекція на тему iconЛекція на тему: Лекція на тему
Урбанізація-це світовий історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в міське за характером...
Лекція на тему iconЛекція на тему

Лекція на тему iconЛекція на тему: "Особливості гігієни праці в основних галузях промислового виробництва" За походженням органічний
Лекція на тему: "Особливості гігієни праці в основних галузях промислового виробництва"
Лекція на тему iconЛекція на тему: хімічний склад атмосферного повітря та його гігієнічне значення

Лекція на тему iconЛекція на тему: "Фізико-хімічні фактори довкілля та їх вплив на організм людини. Шляхи профілактики негативного впливу. " За походженням органічний
Лекція на тему: "Фізико-хімічні фактори довкілля та їх вплив на організм людини. Шляхи профілактики негативного впливу. "
Лекція на тему iconЛекція на тему: "Гігієнічне значення сонячної радіації. Використання її складових з лікувально-профілактичною метою"

Лекція на тему iconЛекція на тему: "Гігієнічне значення сонячної радіації. Використання її складовиї з лікувально-профілактичною метою"

Лекція на тему iconЛекція на тему
Особливості планування, обладнання та дотримання гігієнічних умов в спеціалізованих відділеннях лікарень

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка