Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці


НазваФонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці
Дата конвертації12.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации





Фонетика ( від грецького phonetikos звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці.

  • Фонетика ( від грецького phonetikos звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці.



Залежно від завдань дослідження звукової будови мови фонетику поділяють на:

  • Залежно від завдань дослідження звукової будови мови фонетику поділяють на:

  • описову (вивчає всі наявні в конкретній мові звукові одиниці, закономірності їх уживання, звукові чергування та ін. особливості мови певного періоду);

  • історичну (з'ясовує шляхи формування звукового боку мови з найдавнішого часу її існування, вивчає виникнення та занепад звуків, еволюцію окремих звукових явищ тощо).



У мові є основні звуки, т. зв. звукові типи (еталони), які відіграють важливу роль у творенні, розпізнаванні й розрізненні слів, та різновиди основних звуків, їхні варіанти. Такі звукові типи дослідники назвали фонемами.

  • У мові є основні звуки, т. зв. звукові типи (еталони), які відіграють важливу роль у творенні, розпізнаванні й розрізненні слів, та різновиди основних звуків, їхні варіанти. Такі звукові типи дослідники назвали фонемами.

  • Фонема — це найменша звукова одиниця, здатна розрізняти слова та їхні форми.





Весела граматика

  • Любі діти!

  • Сьогодні ми розпочинаємо вивчати правила української мови. Але на сторінки «Веселих картинок» можуть потрапити тільки сміх і дива. Тому й наша граматика стала веселою. Учити такі правила – суцільне задоволення!

  • Згідно законам науки

  • У мові ми маємо

  • Букви та звуки.

  • Як же їх швиденько розрізнити?

  • Звуки – чуємо і можем говорити.

  • Ну, а букви – не складніше:

  • Око бачить – рука пише.



Фонологічна система сучасної української мови містить

  • Фонологічна система сучасної української мови містить

  • 38 фонем

  • 6 голосних 32 приголосних





Голосні

  • Голосні

  • Це звуки, під час вимови яких струмінь повітря не потрапляє на перешкоди в ротовій порожнині, вони утворені за допомогою голосу.





ЦІКАВА ГРАМАТИКА

  • У зоомагазині на полиці, в клітці,

  • Іван набачив опис мудрості папуги.

  • «А вміє цей пернатий розмовляти?»

  • «Ич, як воно, - сказав папуга, - пояснювать я мушу кожній цяці:

  • От, вмію говорити, безперечно,

  • Ей, а чи вміє хоч хтось із вас літати?»

  • Кожен рядок починається на літеру, що позначає голосний звук.

  • Порахуй скільки голосних в українській мові.



П о д і л я ю т ь с я н а…..

  • П о д і л я ю т ь с я н а…..

  • Тверді

  • [Д, Т, З, С, Ц ,ДЗ,Л,Н,Р,].

  • Нетверді - М’які

  • [Д,/ Т,/ З,/ С, /Ц /,ДЗ,/Л,/Н,/Р,/].



Діти! Насправді нетвердих звуків не існує! Існують ті, після яких стоять “ гарячі” букви



  • Букви, що передають м’якість приголосних на письмі



М’які Пом’якшені [ /] [ ’]

  • [ Й ]- завжди

  • м’який



  • Глухі( 9)



Мнемонічні засоби :

  • 1) дзвінкі: буде гоже гедзю у джазі;



2) глухі: усе це кафе « Птах і чаша»

  • 2) глухі: усе це кафе « Птах і чаша»





«Цап хоче фісташки»…

  • Такі у тварини панські замашки!

  • Втім, задуми у нього не лихі.

  • Просто звуки він зібрав глухі.

  • У першому реченні віршика зібралися всі глухі приголосні: [Ц, П, Х, Ч, Ф, С, Т, Ш, К].

  • Всі інші приголосні – дзвінкі.



3) Зубні : Дзир: «Де ти з’їси ці лини?»



Два хитрі коти мурчали біля стіни:

  • Два хитрі коти мурчали біля стіни:

  • «Де ти з’їси ці лини?»

  • Та не про їжу коти розмовляли

  • Просто правило вони повторяли.





Губні:

  • «Мавпа

  • Буф»



За характером звучання приголосні поділяються на дві групи:

  • За характером звучання приголосні поділяються на дві групи:

  • Шиплячі

  • “ ЩЕ ЇЖДЖУ”

  • Свистячі “ СЦЕ ЇЗДЗУ”

  • ( дитяча мова )



Парні приголосні

  • Тари-бари! Тари-бари!

  • Букви дружно стали в пари.

  • Позначають вони звуки

  • І тримаються за руки.

  • Звуки дружать ось такі:

  • В ряд стоять дзвінкі й глухі.

  • Всього шістнадцять їх таких.

  • Парними назвали їх.

  • Щоб усі порахувать ,

  • Треба цапа нам згадать .

  • [Ц, П, Х, Ч, Ф, С, Т, Ш, К]



Поросятку мили рильце

  • Поросятку мили рильце

  • Санітари ДЗ і Ц.

  • Їдуть на море у купе

  • Невтомні туристи Б і П.

  • Сміються діти: «Ха-ха-ха!»

  • Це їх лоскочуть Г і Х.

  • Сонце весело пече -

  • Засмагають ДЖ і Ч.



Чекають на станції експрес

  • Чекають на станції експрес

  • Хороші друзі – З і С.

  • Полюбляють карате

  • Дружні букви Д і Т.

  • Радіє Петрика душа

  • Красиво написав він Ж і Ш.

  • Ледве втекли від індика

  • Червоні букви Ґ і К.

  • - Який приголосний із речення про цапа не має пари?



Подовжені звуки

  • 1.Уподібнення : розсунути[рос:унути, с:унути].

  • Збіг кінцевих і початкових літер у слові:

  • ( оббити,осінній, возз’єднання ).

  • Історично виниклі та закріплені в мові подвоєння : суддя, знання, гілля.



Зауважте !

  • В іншомовних словах власних назвах подовження відбувається (Беладонна), а в загальних – ні ( саміт).



СЛОВА З ПОДВОЄНИМИ ЛІТЕРАМИ

  • СЛОВА З ПОДВОЄНИМИ ЛІТЕРАМИ

  • В житті бувають чудеса!

  • Із мови у мову мандрують слова.

  • Підручники їх іншомовними звуть.

  • Як з написанням їхнім нам буть?

  • У деяких з них по 2 букви (тих самих!) стоїть.

  • Треба про це трішки поговорить.

  • Якщо слово з великої букви напишемо,

  • То 2 літери обов’язково залишимо.

  • Як з букви малої слово почати,

  • То лише 1 літеру варто писати.

  • З Марокко професор кросівки надів,

  • Пропелер завів, над шосе пролетів,



Зі сміхом сипнув навкруги конфеті,

  • Зі сміхом сипнув навкруги конфеті,

  • А дітям цукерок роздав асорті.

  • Як гарно про хобі в суботу згадать,

  • Коли на роботу можна не поспішать.

  • У нашого класу є своє хобі.

  • Любимо піцу – хоч кричи «пробі ! »

  • Апетит у нас до неї гарний.

  • Папараці скажуть: «Ірреальний ! »

  • Та їхніх фото ми не боїмося,

  • Навіть коли від пуза наїмося.

  • Виділені слова у цьому віршику - іншомовні.



Склад…

  • Це найменша одиниця мовлення.

  • Це один голосний звук або декілька звуків у слові, які в процесі мовлення вимовляються за допомогою єдиного поштовху повітря.



Склади бувають:

  • Відкриті ( завершуються голосним звуком) ма – ма ;

  • Закриті ( завершуються приголосним звуком) від - ро.



Наголос

  • Це виділення одного зі складів слова за допомогою додаткового посилення голосу.



ЗАУВАЖТЕ!

  • ЗАУВАЖТЕ!

  • Слова, у яких особливо часто спостерігається порушення акцентуаційних норм:

  • Арахіс, каталог, партер,

  • кілометр, подруга ,видання,

  • квартал, предмет, вимова,

  • корисний, приятель, вимога,

  • котрий, псевдонім, випадок, кропива, ремінь ,виразний, лапки ,решето ,вірші,легкий, різновид,вітчим, медикамент, рукопис,документ, металургія, терези,



донька ,монолог, товстий,

  • донька ,монолог, товстий,

  • дочка ,наспіх ,середина,

  • дрова ,ненавидіти,симетрія,

  • жаданий, ненависть,статуя,

  • живопис,новий,старанний,

  • завдання, обіцянка, обруч,

  • український,показний,



загадка,ознака,урочистий,

  • загадка,ознака,урочистий,

  • заголовок,одинадцять, олень,

  • фартух,залоза,феномен,ім'я,

  • запитання, цемент,отаман,

  • черговий,фольга,вигнання,ікло,

  • перепис,судно,приятель,сере-дина,русло,фаховий,жалюзі,бюле-тень,ведмедиця,свердло,віршовий,

  • центнер,псевдонім,ветеринарія,



надлишок,проміжок,мережа, контрактовий пересічний, громадянин, симетрія, піцерія, довідник, фортзац, підлітковий, дробовий, некролог, камбала, путасу, сільськогосподарський, помилка ( але - помилки)

  • надлишок,проміжок,мережа, контрактовий пересічний, громадянин, симетрія, піцерія, довідник, фортзац, підлітковий, дробовий, некролог, камбала, путасу, сільськогосподарський, помилка ( але - помилки)



Зауважте!

  • У складних словах наголос падає на сполучний голосний ( чорнозем, чорнослив).

  • З числівниками 2,3, 4 - наголос подвійний( дві помилки).



Фонетичний запис.

  • Фонетичний запис ( транскрипція ) передає на письмі точну вимову звуків з тими змінами, яких звук зазнає у процесі мовлення. Для транскрибування тексту використовують літери алфавіту й додаткові позначки.



Основні правила й позначки транскрипції такі:

  • 1. У транскрипції немає великих літер, усі слова пишуться з малої літери.

  • Текст чи слово, що транскрибується, береться у квадратні дужки .

  • [ / ] — скісна рисочка над голосним або після нього позначає наголос: (голова], [літера], [думка].

  • 4. [ ‘ ] — менша скісна рисочка вгорі після приголосного позначає м'якість попереднього приголосного: [ден'], [т'ін'], [н'іс], [л'іто].

  • 5. Кожен звук треба позначати одним окремим знаком (літерою), і кожна літера має позначатися тільки одним звуком. Тому в транскрипції немає йотованих букв я, ю, є, ї, і літери щ, які позначають два звуки [йа, йу, йе, йі, шч]: яма — [йама], юність — [йун'іс'т'], єдність — [йед'н'іс'т'], їжак — [йіжа'к], щастя — [шчас'т'а].



6. Знак [' ] після приголосних передає напівпом'якшення: [в' ітер],[ж ' інка].

  • 6. Знак [' ] після приголосних передає напівпом'якшення: [в' ітер],[ж ' інка].

  • 7.На позначення довготи звука вживається двокрапка [:]: [жит:'а], [знан:'а], [розр ' іс‘:а].

  • 8.Для позначення злитої вимови африкатів [дз, дж] використовується дужка вгорі над

  • літерами: [дзв'інок], [джм'іл'].

  • 9.[е, и ] — маленькі літери збоку вгорі вказують, до якого звука наближається звучання: [се ло], [че рвоні], [ви шнева].



Я, Ю, Є пишуться:

  • а) На початку слова й після голосного для позначення звукосполучень й + а, й + у, й + е: якість, знаю, твоє, а також після й у слові війя (війю, на війі).

  • б) Після приголосного для позначення сполучення м'якого приголосного з а, у, є: ряд, люди, останнє.



Я такий же, як знак розділовий,

  • Я такий же, як знак розділовий,

  • І відомий шкільній дітворі.

  • Та в словах української мови

  • Я пишусь не внизу, а вгорі.

  • Спробуй лиш написати «ім’я» -

  • Зразу стану потрібним і я.



йо, ьо

  • ЙО пишеться для позначення звукосполучення й + о:

  • а) На початку слова й після голосного: його, йому, привілейований,район.

  • б) Після приголосного, переважно на початку складу: батальйон,бульйон, вйокати, Воробйов, курйоз, мільйон, серйозний, Соловйов. ЬО пишеться після приголосного для позначення м'якості приголосного перед о: всього, Ковальов, Линьов, льон, сьогодні, сьомий,трьох, цього.



Чергування У - В

  • В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах, якщо це не змінює значення слова.



У вживається

  • для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

  • а) між приголосними: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел ;

  • б) на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами ;

  • в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер -льв-, -св-, -тв-, -хв-і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга ;

  • г)після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати — у неї вчись. Це було... у Києві; До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села.



В уживається

  • для того, щоб уникнути збігу голосних:

  • а) між голосними: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитала в оголошенні ;

  • б) на початку речення перед голосними:

  • В очах його світилася надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції ;

  • в) після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, -льв-,-св-, -хв- і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко); Люди врозкид розляглися в траві (К. Гордієнко).



У — В не чергуються:

  • а) у словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача, вклад,вправа, вступ удача, уклад, управа, уступ — з іншими значення-

  • ми); увага, ударник, узбережжя, указ, умова, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, ударницький, умовний та ін.

  • б) У власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдовенко,Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Урал, увертюра,ультиматум, утопія та ін.



Чергування І - Й

  • Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих же позиціях, що й у — в.

  • І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

  • а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Д. Павличко); Вірю в пам'ять і серце людське (Б. Олійник);

  • б) на початку речення: / долом геть собі село понад водою простяглось (Т. Шевченко).



Й уживається

  • щоб уникнути збігу голосних:

  • а) Між голосними: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітували вишні й одцвітали (Ф. Малицький).

  • б) Після голосного перед приголосним:

  • Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов);



І — Й не чергуються:

  • а) при зіставленні понять: Дні і ночі; батьки і діти; війна і мир.

  • б) Перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип друзі;

  • І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський)

  • в) Після паузи: Щось такеє бачить око, і серце жде чогось (Т. Шевченко).



Використана література

  • Бібліотечка « Дивослова» № 9, 2010.

  • Новий довідник: Українська мова та література.- К.: ТОВ « Казка» , 2005.- 864 с.

  • Українська мова та література.Комплексний довідник: 2-ге вид., зі змінами./ укладачі

  • Марченко А.С.,Марченко О.Д. та ін.- Харків: ФОП Співак В.Л. 2010.- 704 с.

  • Українська мова. Практичний довідник ./ укладач Попко О.Г. .- Харків: ФОП Співак В.Л. 2009.- 404 с.

  • ( А також досвід роботи Вдовенко Людмили Іллівни)





Схожі:

Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці iconФонетика – розділ мовознавства, в якому вивчаються звукова система мови та різноманітні звукові зміни, що відбуваються у мовному потоці

Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці iconМорфеміка ( від грецького morphe- форма )- розділ мовознавства, що вивчає склад (будову)
Корінь слова спільна частина спільнокореневих слів, яка виражає їхнє лексичне значення. Весн- а, весн- няний, про- весн а, на- весн-і,...
Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці iconРозділ мовознавства, що вивчає відомості про частини мови, (Морфологія) Розділ мовознавства, що вивчає відомості про частини мови, (Морфологія)
За цими показни- ками Україна належить не лише до великих європейських, а й до великих
Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці iconФонетика. Звуки мови. Голосні та приголосні. Приголосні тверді й м‘які, дзвінкі й глухі
Фонетика. Звуки мови. Голосні та приголосні. Приголосні тверді й м‘які, дзвінкі й глухі Решетник Любов Миколаївна, вчитель української...
Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці iconСловотвір – це розділ мовознавства, який вивчає закономірності утворення похідних слів, правила сполучуванності морфем в слові та способи словотворення

Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці iconЯвища, що відбуваються у макросвіті вивчає класична фізика. Явища, що відбуваються у макросвіті вивчає класична фізика
Явища, що відбуваються за швидкостями близькими до швидкості світла релятивістська механіка ств
Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці iconКоливання
Всередині будь-якого живого організму від клітини до високоорганізованих істот повсякчас відбуваються різноманітні процеси, які ритмічно...
Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці iconПлан лекції Механічні коливання і хвилі
Всередині будь-якого живого організму від клітини до високоорганізованих істот повсякчас відбуваються різноманітні процеси, які ритмічно...
Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці iconМорзе Н. В., д п. н., професор
Адже Multimedia це багатокомпонентне середовище, яке дозволяє використовувати текст, графіку, відео і мультиплікацію, а отже, дозволяє...
Фонетика ( від грецького phonetikos – звуковий) — це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови та різноманітні звукові зміни, які відбуваються в мовленнєвому потоці iconМорзе Н. В., д п. н., професор
Адже Multimedia це багатокомпонентне середовище, яке дозволяє використовувати текст, графіку, відео і мультиплікацію, а отже дозволяє...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка