Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів


НазваЛекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів
Дата конвертації02.04.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії

  • Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В.


Фізіотерапія – це застосування з лікувальною метою фізичних впливів.

  • Фізіотерапія – це застосування з лікувальною метою фізичних впливів.

  • Основні фізичними методами лікування, що застосовуються в стаціонарах і в поліклініці –

  • теплолікування,

  • водолікування,

  • світлолікування,

  • інгаляції.



Механізм впливу на організм тепло- , водо- і світлолікування:

  • Механізм впливу на організм тепло- , водо- і світлолікування:

  • вплив на шкіру,

  • зміна обмінних процесів у шкірі та в глибоко і віддалено розміщених органах і в цілому організмі.

  • Підсилення кровообігу у тканинах і органах під дією тепла:

  • -пришвидшує розсмоктування запальних процесів,

  • -зменшує спазми,

  • -заспокоює больові відчуття.



Холод на місці його прикладання спричиняє:

  • Холод на місці його прикладання спричиняє:

  • звуження дрібних судин (тому це сприяє зупинці кровотечі).

  • Зменшення болю (у зоні дії холоду зменшується кровообіг і знижується чутливість нервових рецепторів).

  • Зменшення набряку завдяки звуженню судин



Медичне застосування гірчиці базується на здатності ефірної гірчичної олії подразнювати шкіру і розширювати її кровоносні судини.

  • Медичне застосування гірчиці базується на здатності ефірної гірчичної олії подразнювати шкіру і розширювати її кровоносні судини.

  • Використовують як відтяжний, протизапальний та як засіб рефлексотерапії.

  • Застосовують у вигляді гірчичників та гірчичного порошку, який використовують для ванн, вкутувань



Методика постановки гірчичників

  • Ставлять гірчичники на такі ділянки тіла:

  • при підвищенні тиску - на потилицю,

  • при болях в ділянці серця - в І-ІІ міжребер’ї зліва і на ліве плече,

  • при запаленні легень - між лопатками і нижче лопаток,

  • при болях в суглобах і м’язах - на болісні місця.



  • Перед використанням гірчичник змочують в теплій воді на декілька секунд (температура її не повинна перевищувати 35С), струшують і прикладають до шкіри гірчицею на 10-15 хв. При підвищенні чутливості шкіри під гірчичник підкладають змочений цигарковий (не газетний) папір.

  • На гірчичники кладуть рушник.

  • Термін процедури 15-30 хв.

  • Після закінчення процедури гірчичники знімають, шкіру обмивають теплою водою і витирають насухо

  • При використанні гірчичників у вигляді малих пакетів з гірчицею, з’єднаних у паперову стрічку, ножницями відрізають гірчичник необхідного розміру і форми, який може мати 4-6-8 гнізд з порошком гірчиці. Паперову стрічку з пакетами струшують для рівномірного розподілу порошку. Не змінюючи положення, опускають на декілька секунд в теплу воду і накладають пористою стороною паперу на шкіру, прикривши зверху рушником. Термін процедури від 30 хв до 4 год, при цьому можна змінювати розміщення гірчичника. Відсутність сильного паління дозволяє проводити тривалі процедури цими гірчичниками особам з чутливою шкірою, літнім людям і дітям.





Спосіб приготування гірчичників у домашніх умовах

  • До І столової ложки гірчичного порошку додають І столову ложку пшеничного борошна і, повільно розмішуючи, підливають гарячу воду (45-50С) до отримання однорідної кашоподібної маси.

  • Ця маса повинна постояти 30 хв до утворення ефірно-гірчичної олії.

  • Наносять гірчичну масу на подвійний шар марлі потрібних розмірів, накривають зверху другим шаром марлі і накладають на шкіру.

  • Ці гірчичники діють значно сильніше від фабричних, тому знімати їх слід швидше.



І столову ложку гірчиці розводять в 0, 5 л води, розмішують.

  • І столову ложку гірчиці розводять в 0, 5 л води, розмішують.

  • Одержаною масою змочують великий шматок тканини (рушник, серветка), добре відтискають і обгортають відповідну ділянку тіла.

  • Зверху накладають поліетиленову плівку, простирадло або ковдру.

  • Тривалість процедури 5-15 хв.



  • При респіраторних інфекціях призначають гірчичні ванни для ніг.

  • Для їх приготування беруть 50 г сухої гірчиці на відро теплої води.

  • Тривалість ванни 20-30 хв.

  • Після процедури ноги споліскують теплою водою, витирають насухо, хворого вкладають в ліжко.

  • Суху гірчицю можна також насипати в шкарпетки, що спричиняє м’яке подразнення шкіри стіп.



Протипоказання до застосування гірчичників

  • підвищена чутливість до гірчиці,

  • захворювання шкіри,

  • лихоманка (вище 38С),

  • легенева кровотеча,

  • злоякісні новоутворення.



Компреси

  • Бувають загальні і місцеві.

  • До загальних компресів належать вологі закутування.

  • Місцеві компреси можуть бути зігріваючими, холодними і гарячими.



Зігріваючий компрес

  • викликає тривале розширення шкірних і глибоко розміщених кровоносних судин, що веде до посилення кровообігу, сприяє розсмоктуванню запального інфільтрату і зменшення болю.

  • Зігріваючий компрес складається з трьох шарів:

  • І - шматка чистої щільної, але м’якої і гігроскопічної тканини (лляне або бавовняне полотно), змоченої в рідині кімнатної температури і добре відтиснутої;

  • ІІ - клейонки або вощаного паперу;

  • ІІІ - негігроскопічної вати.

  • Кожен наступний шар повинен бути на 2 см ширшим від попереднього.

  • Для компресу використовують теплу воду, слабкий розчин оцту (1 чайна ложка на 0,5 л води), одеколон, горілку чи етиловий спирт, розведений водою (1:2).



  • Приготовлений компрес акуратно прикладають до ділянки тіла таким чином, щоб вологий шар щільно прилягав до шкіри, а інші з надлишком прикривали його.

  • Компрес прибинтовують і закріплюють пов’язку теплою вовняною хусткою чи шарфом.

  • Тривалість використання компресу 6-8 год.

  • Щоб зменшити подразнення шкіри, місце прикладання компресу при його заміні ретельно протирають теплою водою, етиловим спиртом, обсушують м’яким рушником і роблять перерву на 2 год.

  • При появі висипань, шкіру присипають тальком.

  • Якщо після накладання компресу хворий відчуває охолодження тіла, це свідчить, що клейонка або вата не повністю закриває тканину або компрес погано прибинтований.

  • Зі зігріваючим компресом на великій поверхні хворі повинні лежати.

  • Горілчані і особливо спиртові компреси швидко висихають, тому їх слід міняти частіше.

  • Компреси протипоказані при гнійничкових захворюваннях шкіри, порушенні її цілості.





Грілка

  • Грілку застосовують з метою:

  • розслаблення гладеньких м’язів, що веде до зменшення спастичного болю. Такий болезаспокійливий ефект грілки використовують при виразковій хворобі, печінковій чи нирковій кольках.

  • З метою місцевого поліпшення кровообігу, що сприяє розсмоктуванню запальних процесів,

  • з метою зігрівання тіла,

  • Грілку не можна призначати при:

  • болю в животі, причина якого не з’ясована,

  • злоякісних пухлинах,

  • в першу добу після травми,

  • зовнішній і внутрішній кровотечах,

  • розладах шкірної чутливості.

  • Слід виявляти обережність при використанні грілки у хворих з розладом свідомості чи втратою шкірної чутливості. У таких хворих необхідно контролювати ступінь нагрівання шкіри.



Методика прикладання грілки

  • Гумову грілку об’ємом 1-1,5 л заповнюють гарячою водою на 3\4,

  • стиснувши її біля шийки, випускають повітря і щільно загвинчують пробку.

  • Грілку витирають рушником, перевертають пробкою донизу для перевірки герметичності,

  • обгортають пелюшкою чи рушником,

  • прикладають до тіла хворого.

  • Дуже гарячу грілку кладуть спочатку на простирадло чи ковдру.

  • Тримають до вистигання.



Гарячий парафін

  • глибоко прогріває шкіру і підлеглі тканини, діє як протизапальний та розсмоктувальний засіб.

  • ½ кг твердого парафіну кладуть у чисту суху металеву каструлю і розігрівають на водяній бані. Парафін плавиться при 55С, але його нагрівають до 60С.

  • Потім на ділянку шкіри, попередньо обмиту теплою водою з милом і старанно обсушену рушником, плоским малярним пензлем накладають рідкий парафін до одержання шару завтовшки 1-2 см.

  • Зверху накладають клейонку, а потім закутують шерстяною тканиною.

  • Тримають на шкірі до вистигання (30-160 хв).

  • Парафін можна накладати через день, а при відсутності подразнення шкіри і щодня.

  • Для дії на кисть чи стопу використовують парафінові ванни. На уражену ділянку пензлем нашаровують парафін товщиною 1,5-2 см. Після цього кисть чи стопу занурюють у ванночку з парафіном і обгортають ковдрою. Попередньо нанесений шар попереджує опіки. Тривалість процедури до 90 хв.



Припарки

  • Мають місцеву зігріваючу дію.

  • Призначають у разі тривалого запального інфільтрату, гематом, при радикуліті.

  • Для припарок використовують нагріті у духовці або на підносі пісок, льон, висівки чи овес, які пересипають у спеціальний полотняний мішечок, який зашивають або туго перев’язують і прикладають до хворого місця.

  • Щоб сповільнити його вистигання після прикладання до тіла, припарку прикривають клейонкою, а потім ковдрою.

  • Протипоказання такі самі як для грілки.



Гарячі компреси.

  • Щільну тканину змочують у гарячій воді (50-60С), відтискають і прикладають до тіла. Зверху накладають клейонку і товсту (краще вовняну) тканину. Замість тканини можна покласти на клейонку грілку.



Холодні компреси (примочки)

  • кладуть при забої, травмі, кровотечі. Вони викликають місцеве охолодження і звуження кровоносних судин, зменшення кровонаповнення і болю.

  • Для примочки беруть шматок марлі чи полотна, складеного в декілька шарів.

  • Його змочують холодною водою, надлишок її відтискають і накладають примочку на потрібне місце на 2-3хв, після чого замінюють новою.



Міхур з льодом

  • Застосовують для тривалого місцевого охолодження

  • Це плоский гумовий мішок, що заповнюється шматочками льоду.

  • Пузир з льодом застосовують при:

  • внутрішніх кровотечах,

  • маренні на тлі гарячки,

  • у початковій стадії деяких гострих захворювань органів черевної порожнини.

  • Враховуючи, що пузир з льодом дає більше охолодження, ніж холодний компрес, його доцільно не прикладати до тіла, а підвішувати (над головою, животом) роблячи через кожні пів години перерву на 10хв.



Вологовисихаючі пов’язки

  • Близькі за дією до компресів

  • Використовуються при екземах, ексудативному нейродерміті.

  • Марлю, складену в 10-15 шарів, змочують у розчині ліків, відтискають і накладають на шкіру. На неї кладуть компресний папір дещо більших розмірів і прибинтовують. Міняють пов’язку в міру висихання через 4-6год, присохлу пов’язку відмочують тим же самим розчином.



Гірудотерапія

  • Це використання п’явок з лікувальною метою.

  • Застосовують при церебральній формі гіпертонічної хвороби, передінсультних станах, місцевому застої крові, при застійній печінці, тромбофлебітах.

  • Зберігають п’явки у річковій чи джерельній воді у банках, прикритих марлею, щоб забезпечити доступ повітря. Воду міняють щодня, банку тримають на вікні при температурі 10-15С.

  • До використання придатні здорові голодні п’явки, що швидко рухаються у воді. В’ялі рухи, ущільнення і клейка поверхня свідчать про хворобливий стан і непридатність п’явки.



Місця прикладання п’явок:

  • ділянка за вухами, зліва від грудини, праве підребер’я, нижні кінцівки. За вухами п’явки ставлять, відступивши 1 см від вушної раковини; на ділянку серця - у третьому - п’ятому міжребер’ях на 1 см вліво від краю грудини; при застійній печінці - вздовж реберного краю; при геморої - на ділянку куприка і навколо відхідникового отвору.

  • Протипоказання: кровоточивість, анемія, хвороби шкіри, септичні і алергічні стани.



Для процедури готують: стерильний лоток, пінцет, перикис водню, підсолену воду, розчин глюкози, пробірки, мензурку, стерильні тампони, серветки, перев’язувальний матеріал

  • Шкіру на місці прикладання п’явок миють, протирають досуха. П’явки краще присмоктуються до теплої шкіри, змоченої солодкою водою.

  • П’явку дістають пінцетом і вміщують у пробірку чи мензурку хвостовим кінцем вниз, а головним - до відкритого краю.

  • Потім прикладають пробірку до шкіри хворого і чекають, поки п’явка присмокчеться (про що свідчать ундулюючі рухи біля її головного кінця).

  • Пробірку прибирають, а під п’явку підкладають шматок марлі, щоб не прикріпилася задня присоска.

  • П’явка тримається 30-60хв і сама відпадає.

  • Для активації п’явки вздовж її тіла проводять змоченою у теплій воді ватою.

  • Якщо п’явку треба зняти, то шкіру хворого змочують підсоленою водою.

  • На місця укусів накладають суху стерильну пов’язку.

  • Кожна пявка висмоктує 2-10мл крові, а ще 10-40мл може витекти з місця укусу.

  • Призначають по 4-8 п’явок на сеанс. Сеанси повторюють 2-4 рази через 2-3 дні.



Ускладнення гірудотерапії

  • При порушенні правил асептики можуть з’явитися місцеві ускладнення: свербіння шкіри навколо ранки чи нагноєння. Для зменшення свербіння шкіру навколо ранки змащують сумішшю нашатирного спирту і вазелінової олії у рівних частинах.

  • Кровотеча з ранок. Якщо через 2-3дні після укусу п’явки ранки кровоточать і тиснуча пов’язка не допомагає, то можна їх припекти кришталиками калію перманганату.

  • П’явок використовують лише один раз. Після процедури їх знищують (кладуть у солону воду або розчин формаліну).



Медичні банки

  • Це невеликі колбоподібні склянки місткістю 30-60 мл з гладенькими потовщеними вінцями і широким круглим дном. Викликають тимчасову гіперемію шкіри шляхом створення зниженого тиску повітря на відповідних ділянках тіла. Справляючи рефлекторний вплив на кровопостачання тканин і органів, банки поліпшують процеси розсмоктування при запаленні; крім того їм властива відтяжна і знеболююча дія.



  • Банки ставлять на грудну клітку, за винятком ділянки серця, і на поперекову ділянку.

  • Не можна ставити банки на хребет, грудину, ділянку серця і на молочні залози у жінок.



Для виконання процедури у коробку складають 10-20 попередньо вимитих гарячою водою і перевірених на цілість банок, місткість з етиловим спиртом, вазелін, вату, сірники і металевий стрижень.

  • Хворого вкладають на ліжко або тапчан, оголюють ділянку на яку будуть ставити банки і змащують її вазеліном.

  • Коробку з банками ставлять біля ліжка хворого.

  • На металевий стрижень щільно намотують шматок вати, змочують її спиртом (надлишки відтискають) і підпалюють.

  • Лівою рукою беруть банку і тримають її неподалік від тіла хворого. Правою рукою на декілька секунд вводять в банку палаючий ватний тампон, після чого швидко приставляють її до тіла хворого.

  • Звичайно ставлять 10-20 банок на 15-20 хв.

  • Хворого треба добре вкрити.

  • Для того, щоб безболісно зняти банку, треба однією рукою відхилити її вбік, а пальцями другої руки притиснути шкіру біля краю банки з протилежного боку.

  • Після процедури шкіру витирають від вазеліну, хворого тепло вкривають на 20-30 хв.





  • У зв’язку з тим, що при накладанні банок утворюються крововиливи, з яких у судини всмоктуються продукти розпаду крові, це може спричинити аутосенсибілізацію, що є небезпечним, особливо для молодих жінок. Тому ця лікувальна процедура використовується все рідше.

  • Протипоказання: туберкульоз легень,

  • кахексія,

  • лихоманка,

  • підвищена кровоточивість,

  • кровохаркання,

  • злоякісні пухлини.



Водолікування (гідротерапія)

  • Це використання води з лікувальною і профілактичною метою.

  • Розрізняють: власне водолікування і бальнеотерапію - застосування природних та штучно виготовлених мінеральних вод.

  • При водолікуванні поруч з температурою важливе значення має механічна дія - тиск води, її рух.

  • Процедури з холодною водою (до 20С) спричиняють загальнотонізуючу дію, стимулюють діяльність нервової і серцево-судинної системи, підвищують обмін речовин.

  • Процедури з теплою водою (37-39С) мають заспокійливу дію, їх призначають при хронічних запальних захворюваннях, особливо опорно-рухового апарату, розладах водно-сольового і жирового обмінів.

  • Процедури з гарячою водою (вище 39С) мають потогінну дію і підвищують обмін речовин організму.



  • До водолікувальних процедур належать: ванни, душ, кишкові промивання, купання, обливання, обмивання, обтирання, укутування.

  • Протипоказання до водолікування: виражений атеросклероз,

  • гіпертонічна хвороба ІІІ ст.,

  • інфекційні захворювання,

  • активні форми туберкульозу,

  • злоякісні пухлини,

  • підвищена кровоточивість,

  • захворювання кровотворних органів,

  • деякі захворювання шкіри.



  • Ванни можуть бути:

  • загальними (у воду занурюють все тіло)

  • місцевими - у воду занурюють частини тіла.

  • Місцеві ванни:

  • Напівванни - вода покриває нижню частину тіла до пояса;

  • сидячі ванни - вода покриває лише ділянку таза, нижню частину живота, верхню частину стегон без занурення у ванну ніг.

  • Залежно від температури ванни діляться на:

  • холодні (нижче 20С),

  • прохолодні (до 30С),

  • індиферентні (34-36С),

  • теплі (37-39С),

  • гарячі (вище 39С).

  • За хімічним складом ванни можуть бути прісними, ароматичними, мінеральними, газовими.



  • Перед відпуском процедури медична сестра:

  • перевіряє готовність приміщення і самої ванни до її проведення. Температура у ванному приміщенні має бути не нижче 25С, слід остерігатися протягів.

  • Санітарка миє ванну губкою з милом і гарячою водою, потім споліскує дезінфікуючим розчином (0, 5% освітленим розчином хлорного вапна), а перед наповненням ванни обмиває її гарячою водою.

  • Хворий сідає у ванну таким чином, щоб спиною спиратись на спинку ванни, а ногами впиратися у протилежну стінку: у разі необхідності під ноги кладуть опірний щиток або спеціальне пристосування.

  • В шафці невідкладної допомоги потрібно мати набір ліків для надання невідкладної допомоги при погіршанні стану хворого.

  • Під час процедури медична сестра слідкує за загальним станом хворого, кольором шкіри, властивостями пульсу



  • Прісні ванни готують із водопровідної води. Фізіологічна дія пов’язана з температурою води і гідростатичним ефектом. Гірчичні ванни призначають як відволікаючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, бронхіті. Для цього 100-300 г сухої гірчиці розчиняють у 10 л води при 38-40С. Отриманий розчин виливають у ванну, наповнену прісною водою необхідної температури і добре розмішують. Загальну гірчичну ванну проводять при температурі води 36-38С протягом 5-7 хв, а місцеву (для ніг) - 39-40С 10-15 хв. Після ванни хворого обливають теплою водою, витирають простирадлом чи рушником, тепло закутують і вкладають на тапчан на 30-40 хв. Гірчичні ванни роблять на ніч. Протипоказанням є захворювання шкіри.

  • Йодобромні ванни : На ванну об’ємом 200 л потрібно взяти 10 г натрію йодиду і 25 г калію броміду. Рекомендують приготувати розчин для декількох ванн і зберігати його в темній склянці. Для цього в мірний посуд насипають 100 г натрію йодиду і 250 г калію броміду та доливають воду до 1 л. На ванну беруть 2 кг кухонної або морської солі і 100 мл приготованого розчину. Ванна може бути індиферентною або теплою, тривалість процедури 10-15 хв; призначають через день, курс лікування 12-15 процедур.



Кисневі ванни.

  • Кисневу ванну можна приготувати фізичним і хімічним методами. При фізичному методі використовують кисень, що надходить з балона через редуктор в апарат насичення (АН-8, АН-9). Воду насичують під тиском 148-245кПа(1,5-2,5 ат. ). Хімічним способом ванну готують за 10хв до процедури. Ванну заповнюють водою, температура якої на 1-2С вища від призначеної лікарем. На 200л води беруть 100г натрію гідрокарбонату, 50мл 5% розчину міді сульфату (мідного купоросу) і 200мл технічного пергідролю. Воду старанно перемішують і через 10хв, коли піхурці кисню максимально покриють стінки ванни, поміщають у ванну хворого. Другий хімічний спосіб полягає у тому, що у попередньо заповнену ванну додають 200мл 2, 5% калію перманганату, перемішують і послідовно вводять 40мл 20% розчину сірчаної кислоти і 200мл технічного пергідролю. Воду перемішують, хворий приймає ванну через 10хв.



  • Хлорно-натрієві ванни. На ванну об’ємом 200 л необхідно 5-6 кг солі (озерної чи морської). Для розчинення сіль насипають у мішечок і кладуть під струмінь гарячої води, поступово розмішуючи. В залежності від функціонального стану серцево-судинної системи ванна може бути індиферентною або теплою. Тривалість процедури 10-20 хв. Частота прийому через день. Курс лікування 12-15 процедур.

  • Шавлійні ванни готують шляхом додавання до води рідкого або згущеного конденсату мускатної шавлії. У ванну добавляють 8-10 л рідкого або 400 г згущеного конденсату шавлії і старанно розмішують. Температура 35-37С, тривалість процедури 8-15хв, курс лікування 12-18 ванн.

  • Лікувальні ванни можна приймати в будь-яку пору дня, краще через 30-40 хв після легкого сніданку, але у разі необхідності можна через 1-2год після обіду. Якщо хворий стомлений, він повинен відпочити перед прийомом загальної ванни 30 хв і такий же час після ванни.



Лікувальні душі

  • Це водолікувальна процедура, при якій на тіло хворого впливають струмені води. Діючими факторами душу є тиск струменя води і термічне подразнення. Короткочасне чергування холодного й гарячого душу діє тонізуюче; тривале - знижує збудливість чутливих і рухових нервів.

  • Дощовий гольчатий душ. Вода проходить через душову сітку, в кожний отвір якої вставлені металічні трубки діаметром 0,5-1 мм, утворюючи паралельні гострі струмені. Температура 38-39С, тривалість процедури 1-5 хв, тиск 98-147 кПа (1-1,5 ат). Процедуру проводять щоденно, курс лікування 12-15 днів.



Душ Шарко

  • - починають з душу віялом (на відстані від пацієнта 3-3,5м під тиском води 3 ат) 2-3 рази. Струмінь спрямовують на спину, потім на передню поверхню тіла. Після цього направляють компактний струмінь на кожну нижню кінцівку ззаду до поперекової ділянки 2-3 рази, потім струменем обливають спину, руки, бокові і передні відділи грудної клітки. Закінчують процедуру обливанням хворого спереду і ззаду струминою віялом. При проведенні процедури необхідно пам’ятати про можливі травми статевих органів, молочних залоз, хребта, очних яблук. Струмина під високим тиском, спрямована на ліву половину грудної клітки, може спричинити розлади серцевої діяльності. Ослаблений хворий повинен триматися за поручні. Тривалість процедури 1-5 хв, температура 35-25С, курс 15-25 процедур.



Душ Шарко



Циркулярний душ

  • - це система вертикальних трубок, які розміщуються колом навкруг хворого. Кожна трубка має багато отворів по всій висоті, із яких під тиском виходять струминки води спрямовані на хворого, що стоїть у центрі. Душ починають при температурі 34-36С з поступовим зниженням її в кінці курсу лікування до 25С. Тривалість процедури 2-5хв, процедуру проводять щоденно або через день, на курс 15-20 процедур.



Обливання

  • використовують як з метою загартування і як лікувальну процедуру при функціональних розладах серцево-судинної і нервової систем. Для обливання потрібно 2-3 відра води, його проводять повільно, тримаючи відро на рівні плеча хворого, таким чином, щоб вода рівномірно стікала по задній і передній поверхнях тіла, потім енергійно розтирають зігрітим простирадлом чи рушником. Процедуру проводять щоденно або через день по 2-3 хв поступово знижуючи температуру з 34-35С до 22-20С наприкінці курсу лікування, який складається з 16-20 процедур.



Обмивання

  • Загальне обмивання проводять здоровим людям з метою загартування. Місцеві обмивання теплою водою показані ослабленим хворим. В миску наливають 3-5л води призначеної температури, змочують губку чи рушник, відтискають і швидко обмивають оголеного хворого, що сидить на табуреті. Процедуру повторюють 2-3 рази, після чого хворого старанно розтирають рушником до почервоніння шкіри, закутують у зігріте простирадло і вкладають у ліжко. Для місцевих обмивань беруть воду температури 32-30С з наступним зниженням до 20С. Процедуру проводять щоденно або через день, тривалість її 2-3 хв. Загальне число процедур 15-20. У приміщенні повинно бути тепло (25С), слід остерігатися протягів.



Закутування

  • - ефективний метод лікування хворих з функціональними розладами нервової системи, при безсонні, гіпертонічній хворобі І ст, розладах жирового обміну. Перевагою даного методу є доступність процедури для будь-якого лікувального закладу.

  • На дерев’яному тапчані розстеляють дві вовняні ковдри таким чином, щоб їх краї частково накладались один на другий, а вільні краї - звисали з тапчана.

  • На ковдру кладуть широку поліетиленову плівку, на яку вкладають змочене теплою водою простирадло (30-40С).

  • Хворий лягає так, щоб простирадло було на рівні потилиці. Далі закривають хворого спочатку одним кінцем простирадла, потім другим; після цього загортають його в поліетиленову плівку, а потім - ковдрою з двох боків, частково підгорнувши її під ноги. В ділянці підборіддя підкладають рушник.

  • В І фазі (10-15 хв) збільшується тепловіддача, спостерігається короткочасне збудження хворого. В ІІ фазі (30-40 хв) спостерігається заспокійлива дія, хворий зігрівається і знаходиться в стані теплового комфорту. В ІІІ фазі тіло хворого перегрівається, підсилюється потовиділення.



  • Світлолікування - застосування променевої енергії сонця або штучних джерел світла з лікувальною та профілактичною метою. Світло - це електромагнітні коливання, які поширюються у вигляді квантів або фотонів. Виділяють інфрачервоне випромінювання (ІЧВ), яке має довжину хвилі від 400 мкм до 760 нм, видиме - з довжиною хвилі 760-400 нм і ультрафіолетове - від 400 до 5 нм.







Схожі:

Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів iconЛекція №24. Медсестринський процес: перший та другий етапи Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Перший етап сестринського процесу: сестринське обстеження пацієнта
Лекція №24. Медсестринський процес: перший та другий етапи Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В
Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів iconЛекція №10. Здоров’я. Фактори ризику. Задоволення потреби пацієнта в отриманні знань про здоровий спосіб життя і профілактику захворювань Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В

Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів iconЛекція №8 Спостереження та догляд за пацієнтами з порушенням функції дихання Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В
...
Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів iconЛекція №3 тема лекції: інфекційна безпека, інфекційний контроль в лпз. Дезінфекція проф кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В

Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів iconЗавідувач кафедри внутрішньої медицини професор Швед Микола Іванович Завідувач кафедри внутрішньої медицини професор Швед Микола Іванович
Хс синоніми коронарна хвороба, коронарна недостатність це гостре або хронічне захворювання, яке розвивається внаслідок порушення...
Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів iconФізіотерапія
Галузь клінічної медицини, яка вивчає лікувальні властивості фізичних факторів і розробляє методи їх застосування для лікування і...
Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів iconФізіотерапія
Галузь клінічної медицини, яка вивчає лікувальні властивості фізичних факторів і розробляє методи їх застосування для лікування і...
Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів iconФізіотерапія
Галузь клінічної медицини, яка вивчає лікувальні властивості фізичних факторів і розробляє методи їх застосування для лікування і...
Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів iconЛекція №5 Тема лекції: Харчування й годування хворих Проф кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В
Вміст білків жирів та інших інградієнтів в харчовому раціоні залежить від характеру захворювання
Лекція №7. Методи найпростішої фізіотерапії Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В. Фізіотерапія це застосування з лікувальною метою фізичних впливів iconЛекція №2 Тема лекції: Типи лікувально-профілактичних закладів, їх структура й функції. Роль медсестри у задоволеннні потреб пацієнта. Проф кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В
...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка