Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання


НазваРозвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання
Дата конвертації04.04.2013
Розмір445 b.
ТипЗакон


Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології.


Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання



Спектр рівнів організації життя



Схема структурно–функціональних зв’язків між основними рівнями організації живого



. Під системою розуміють упорядковано взаємодіючі та взаємозалежні компоненти, які створюють єдине ціле. Загальними основними ознаками живих систем є безперервний обмін речовин, самоорганізація, самовідновлення, саморегуляція й самозбереження.

  • . Під системою розуміють упорядковано взаємодіючі та взаємозалежні компоненти, які створюють єдине ціле. Загальними основними ознаками живих систем є безперервний обмін речовин, самоорганізація, самовідновлення, саморегуляція й самозбереження.



Рівні організації живих систем: організмовий, популяційний, екосистемний



Біоценоз – стала система разом існуючих на певній ділянці суші або водойми організмів (біоти) і створеного ними біоценотичного середовища.

  • Біоценоз – стала система разом існуючих на певній ділянці суші або водойми організмів (біоти) і створеного ними біоценотичного середовища.

  • Біогеоценоз – сукупність рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів і певної ділянки земної поверхні, які пов’язані між собою обміном речовин та енергії.Тобто це ділянка земної поверхні, на якій біоценоз і відповідні йому частини атмосфери, гідросфери і літосфери залишаються одинаковими і зберігають однорідний характер взаємодії, внаслідок чого утворюють єдиний взаємозв”язаний комплекс



Екосистема – взаємозв”язана єдина функціональна сукупність організмів і абіотичного середовища їх мешкання.



Потік енергії через три рівні простого харчового ланцюга



Розподіл первинної валової продукції різних екосистем біосфери в грамах сухої речовини на м2 в день



Одним з основних екологічних термінів є поняття «середовище», під яким розуміють комплекс природних тіл і явищ, з яким організм знаходиться в прямих або опосередкованих взаємовідносинах.

  • Одним з основних екологічних термінів є поняття «середовище», під яким розуміють комплекс природних тіл і явищ, з яким організм знаходиться в прямих або опосередкованих взаємовідносинах.

  • При цьому, в екології широко використовуються багато похідних від цього терміну, основними з яких є:

  • зовнішнє середовище,

  • навколишнє середовище,

  • природне середовище

  • середовище проживання



Кругообіг діоксиду вуглецю в мільярдах тонн  



Схема основних шляхів повернення живильних речовин в кругообіг



Екологічні фактори – це окремі елементи середовища або умови, які для конкретних видів або їх угруповань небайдужі й спричиняють у них виникнення пристосувальних реакцій. Вони поділяються на абіотичні, біотичні антропогенні.



Абіотичні фактори – сукупність умов неорганічного середовища, які яким-небудь чином впливають на організми і їх угруповання;

  • Абіотичні фактори – сукупність умов неорганічного середовища, які яким-небудь чином впливають на організми і їх угруповання;

  • До абіотичних факторів відносять кліматичні, фізичні умови середовища (температура, вологість, опади, світло, вітер, атмосферний тиск, іонізація повітря, радіоактивне опромінення, склад і щільність ґрунту, рельєф, висота й густина снігового покриву), хімічні фактори (газовий склад атмосфери, морських і прісних вод, ґрунту й донних відкладень) та ін.



Залежність результату дії екологічного фактора від його інтенсивності



Ослаблення сонячної радіації при проходженні її через атмосферу



Біотичні фактори – це сукупність впливів на будь-який організм, що здійснюється життєдіяльністю інших організмів. Біотичний фактор поряд з абіотичним фактором і антропогенним впливом формують умови проживання виду, динаміку його чисельності. Біотичний фактор лежить в основі формування ланцюгів живлення – на цьому базується взаємозв’язок між рослинним і тваринним світом, між різними видами м’ясоїдних тварин.



Антропогенні фактори – це всі форми діяльності людського суспільства, які спричиняють зміни природи, як середовища проживання інших видів і безпосередньо впливають на їх життя.

  • Антропогенні фактори – це всі форми діяльності людського суспільства, які спричиняють зміни природи, як середовища проживання інших видів і безпосередньо впливають на їх життя.



В залежності від періоду впливу екологічні фактори поділяються на

  • регулярно-періодичні,

  • нерегулярні,

  • спрямовані протягом тривалого часу.



Регулярно-періодичніце фактори, які змінюють силу впливу протягом певних відрізків часу (доба, сезон року тощо).

  • Регулярно-періодичніце фактори, які змінюють силу впливу протягом певних відрізків часу (доба, сезон року тощо).

  • Нерегулярніце фактори, які впливають без чіткої періодичності (зміна погоди, природні катастрофи та ін.).

  • Спрямовані протягом тривалого часуце фактори, які діють протягом певних, іноді тривалих, відрізків часу (похолодання або потепління клімату, випас тварин на одній і тій же ділянці тощо).



За видом впливу екологічні фактори можуть виступати в ролі:

  • За видом впливу екологічні фактори можуть виступати в ролі:

  • подразників (спричиняють адаптаційні зміни фізіологічних та біохімічних функцій);

  • обмежувачів (зумовлюють неможливість існування в даних умовах);

  • модифікаторів (викликають анатомічні й морфологічні зміни організмів);

  • сигналів (свідчать про зміну інших факторів середовища).



ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ

  • 1. Закон оптимуму.

  • 2. Неоднозначність дії фактора на різні функції.

  • 3. Мінливість, варіабельність і різноманітність реакцій відповіді на дію факторів середовища у окремих особин виду.

  • 4. До кожного з факторів середовища види пристосовуються відносно незалежним шляхом.

  • 5. Екологічні спектри окремих видів не співпадають. Кожний вид специфічний за своїми екологічними можливостями.

  • 6. Взаємодія факторів.

  • 7. Правило обмежуючих (лімітуючих) факторів.



  • Адаптація – пристосування організму, популяції або суспільства до певних умов довкілля і його змін



Механізми адаптації

  • Генетичні

  • Фізіологічні

  • Поведінкові



СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ

  • Є багато форм пристосування тварин до абіотичних факторів – фізіологічних, поведінкових, екологічних тощо. Наприклад, тварини пустинь не сплять вночі, уникають прямої дії сонця. Світло не тільки життєвий фактор, але і лімітуючий, причому і на максимальному, і на мінімальному рівні. Видиме світло особливо важливе для фототрофних зелених рослин, але необхідне і тваринам. Різні види тварин потребують світла певного спектрального складу, інтенсивності й тривалості опромінення.



ТЕМПЕРАТУРА

  • Географічна (широтна) зональність це такі фізико-географічні зони, для яких характерні певний водний і світловий режим, співвідношення тепла й вологи, тип ґрунтів, своя флора й фауна. Виділяють полярні пустині, тундру, лісотундру, зону океанічних лугів, лісну, лісостепову зони, напівпустині, зони вологих тропічних лісів, рідколісся, сухих степів, саван, екваторіальних лісів.

  • Вертикальна зональність проявляється в наземному середовищі поряд із географічною зональністю і є важливою екологічною закономірністю розміщення рослинності і тваринного світу в гірських районах. Вона зумовлена в першу чергу температурним фактором і при підйомі в гори закономірно повторюється зміна зон, які відповідають послідовності широтних зон від екватора до полюсів



Форми адаптації: морфологічні, фізіологічні, етологічні.

  • Морфологічні адаптації. Наприклад, у ссавців, які проживають в районах з холодним кліматом, спостерігається значне зменшення поверхні вух і хвоста, шия й лапи стають коротші, форма тіла приземкувата, товщина хутра більша, ніж у ссавців теплих регіонів.

  • Фізіологічні адаптації. Ця форма адаптації здійснюється внаслідок зміни обміну речовин і виражена в основному у гомойотермних тварин.

  • Етологічні адаптації. Вони зв’язані з поведінкою тварин при впливі несприятливого температурного фактора: зміна пози відносно сонячного випромінювання, пошук укриття, спорудження складних нір гнізд і їх розташування, ближні й дальні міграції тощо.



ВОДА

  • основні форми адаптації:

  • активне протистояння висушуванню (склерофіти серед рослин, ксерофільні комахи, гомойотермні тварини аридних районів),

  • пасивне підпорядкування водному режиму (рослини й тварини, які здатні переносити висихання),

  • уникання умов з недостатньою вологістю (характерне для рослин і тварин).



До поведінкових пристосувань відносяться пошук водопоїв, вибір місць проживання, риття нір тощо. До морфологічних способів підтримання нормального водного балансу у тварин відносяться різні утворення, які допомагають утримувати воду в організмі: раковини наземних слимаків, зроговілі покриви у рептилій тощо. До фізіологічних пристосувань регуляції водного обміну відноситься здатність до утворення метаболічної вологи, економії води при виділенні сечі й калу, розвиток витривалості до зневоднення організму й ін.



ҐРУНТ

  • Мікрофауна (найпростіші, коловертки, тихоходи, нематоди та ін.) виробили здатність тривалий час знаходитись в інцистованому стані при несприятливих періодах

  • Мезофауна – це організми величиною до 2–3 мм, в основному, членистоногі (чисельні групи кліщів, первиннобезкрилі комахи (протури, двохвостки), дрібні види крилатих комах, багатоніжки й ін. Вони здатні переносити зимове промерзання ґрунту

  • Макрофауна – ґрунтові тварини з розмірами тіла від 2 мм до 20 мм (личинки комах, багатоніжки, дощові черв’яки й ін.)

  • Мегафауна ґрунтів – великі землерийки, в основному з числа ссавців (слепці, кроти тощо). Вони характеризуються специфічним зовнішнім виглядом та анатомічними особливостями, які відображають їх пристосування до риття і підземного способу життя.



ВОГОНЬ

  • Верхові пожежі часто знищують всю рослинність; вони здійснюють лімітуючу на дію на більшість організмів; біотичному угрупуванню потрібно починати все спочатку, і повинно пройти багато років, поки ділянка знову стане продуктивною з точки зору людини.

  • Низові пожежі, навпаки, володіють вибірковою дією, сприяючи розвитку організмів, які мають більшу стійкість до вогню. Крім цього, невеликі низові пожежі стимулюють розкладаючу дію бактерій на відмерлі рослини й перетворення мінеральних поживних речовин у форму, доступну новим поколінням рослин.



Біотичними факторами середовища називається вся сума взаємовідносин між живими організмами. В екології ці взаємовідносини ще держали назву коакцій. Безпосереднє живе оточення організму складає його біотичне середовище.

  • Біотичними факторами середовища називається вся сума взаємовідносин між живими організмами. В екології ці взаємовідносини ще держали назву коакцій. Безпосереднє живе оточення організму складає його біотичне середовище.

  • Коакції бувають двох типів: гомотипічні реакції – взаємовідносини між особинами одного і того ж виду; гетеротипічні – взаємовідносини між особинами різних видів.



ГОМОТИПІЧНІ РЕАКЦІЇ

  • Груповий ефект. Груповим ефектом називають зміни, пов’язані з об’єднанням тварин одного виду у групи по дві і більше особин. Він характерний для багатьох видів комах і хребетних, які можуть нормально розмножуватись й виживати тільки в тому випадку, коли представлені достатньо крупними популяціями.

  • Масовий ефект. Виникає внаслідок перенаселення середовища і, в основному, спричиняє шкідливі для тварин наслідки. При цьому збільшення популяції приводить до зменшення плодовитості, збільшення тривалості личинкової стадії, розвитку канібалізму тощо.

  • Внутрішньовидова конкуренція. Вона проявляється у територіальній поведінці, коли тварина захищає місце свого гніздування і певну територію навколо нього (птахи, деякі риби). Іншим проявом внутрішньовидової конкуренції є існування соціальної ієрархії, яка характеризується появою в популяції домінуючих і підпорядкованих особин. У рослин внутрішньовидова конкуренція зв’язана з великою щільністю і спричиняє у окремих особин значні пластичні зміни морфологічного характеру (що є дуже рідкісним серед тварин).



ГЕТЕРОТИПІЧНІ РЕАКЦІЇ

  • нейтралізм,

  • конкуренція,

  • мутуалізм,

  • співробітництво (протокооперація, або первинна кооперація),

  • коменсалізм,

  • аменсалізм,

  • хижацтво,

  • паразитизм



Нейтралізм – це така форма біотичних взаємовідносин, при якій співжиття двох видів на одній території не має для них ні позитивних, ні негативних наслідків.

  • Нейтралізм – це така форма біотичних взаємовідносин, при якій співжиття двох видів на одній території не має для них ні позитивних, ні негативних наслідків.

  • Конкуренція – це взаємовідносини, які виникають між видами з подібними екологічними вимогами.

  • Мутуалізм (симбіоз) – це досить поширені взаємовигідні відносини видів. Класичний приклад симбіотичних відносин – лишайники, які представляють собою тісне співіснування між грибами та водоростями.

  • Співробітництво проявляється тоді, коли види створюють угруповання, яке не є обов’язковим, оскільки кожен вид може жити ізольовано, проте воно приносить користь для обох видів.



Коменсалізм. Коменсалізмом називають таку форму взаємовідносин між двома видами, коли діяльність одного з них забезпечує їжу або сховище іншому (коменсалу). Коменсали односторонньо використовують інший вид, одержуючи при цьому певну користь і не приносячи йому ніякої вигоди або помітної шкоди.

  • Коменсалізм. Коменсалізмом називають таку форму взаємовідносин між двома видами, коли діяльність одного з них забезпечує їжу або сховище іншому (коменсалу). Коменсали односторонньо використовують інший вид, одержуючи при цьому певну користь і не приносячи йому ніякої вигоди або помітної шкоди.

  • Хижацтво – це взаємовідносини між хижаком і жертвою. Хижаками можуть бути і тварини, і рослини, які ловлять і поїдають тварин як об’єкт живлення.

  • Аменсалізм полягає у гальмуванні росту одного виду (аменсалу) продуктами виділення іншого, який не одержує від цього ні користі, ні шкоди.

  • Паразитизм – це така форма біотичних взаємовідносин організмів різних видів, при якій один із них живе за рахунок іншого, знаходячись всередині (ендопаразити) або на поверхні його тіла (екзопаразити).



Популяцією називають сукупність особин одного виду, які проживають на території, межі якої співпадають із межами біоценозу, що включає даний вид.

  • Популяцією називають сукупність особин одного виду, які проживають на території, межі якої співпадають із межами біоценозу, що включає даний вид.

  • Розрізняють популяції екологічні, які перебувають в однотипних умовах проживання, і географічні, приурочені до певних регіонів.



У структуру популяції входять:

    • У структуру популяції входять:
  • просторовий розподіл особин,

  • співвідношення груп за статтю, віком, морфологічними, фізіологічними, поведінковими (етологічними) і генетичними особливостями.



Основні характеристики популяцій:

  • чисельність,

  • щільність популяції,

  • народжуваність,

  • смертність,

  • приріст популяції,

  • темп росту



Етологічна структура популяції – це система поведінкових взаємовідносин між членами однієї популяції.

  • Одиночний спосіб життя при якому окремі особини популяції незалежні й відокремлені одна від іншої.

  • Сімейний спосіб життя. Розрізняють сім’ї батьківського, материнського і змішаного типів, в залежності від того, хто з них доглядає за потомством.

  • Колонії. Групові поселення осілих тварин називаються колоніями.

  • Зграї. Зграями називають тимчасові об’єднання тварин, які проявляють біологічно корисну організованість дій.

  • Стада. Стада – це більш тривалі й постійні об’єднання тварин, в яких здійснюються, як правило, всі основні функції життя виду: добування корму, захист від хижаків, міграції, розмноження виховання молодняка тощо. Основа групової поведінки – взаємовідносини домінування-підпорядкування.



Властивості популяцій

  • Щільність популяції визначається числом особин на одиницю площі або об’єму.

  • Ріст популяцій визначається в основному двома протилежними явищами – народжуваністю й смертністю, до яких можна додати еміграцію та імміграцію.

  • Iснує три типи кривих виживання 1. У дрозофіли, людини і багатьох ссавців велика кількість особин має однакову тривалість життя і вмирає протягом короткого відрізку часу. Криві відрізняються сильно випуклою формою. 2. У прісноводної гідри коефіцієнт смертності залишається постійним протягом всього життя і крива є прямою. 3. В устриць, різних риб і багатьох безхребетних сильно увігнуті криві відображають високу смертність у ранньому віці.

  • Розрізняють також три типи вікових пірамід 1. Піраміда з широкою основою (багато молодняка) – характерна для популяції зі швидким ростом, 2. середній тип (із помірним процентом молодняка), 3. піраміда з вузькою основою (малим процентом молодняка) – характерна для популяцій, які скорочуються.



Теоретичні криві росту популяції



Крива росту популяції овець на півдні Австралії



Різні типи кривих виживання



  • ВИДИ БІОЦЕНОЗІВ

  • Біоми (формації, або комплекси) – являють собою однорідне угруповання, яке не залежить від складу рослинності.

  • Асоціації. В межах біому неважко виділити локальні, добре окреслені групи видів. Це і є асоціації,.

  • Синузії. Деякі невеликі угруповання добре зберігають свою індивідуальність і просторову обмеженість. Синузії існують короткий проміжок часу і їх автономність досить відносна.

  • Біохоріон – це обмежена частина біотопу без врахування ярусності (наприклад, труп ссавця, стовбур зрубаного дерева).

  • Одиницею вертикального розподілу є ярус, який зайнятий стратоценозом.

  • Меротоп (структурний елемент) – відповідає біотопу дуже малого розміру: це частини рослини: листок, квітка, плід. В меротопі розміщується мероценоз.

  • Перехідні зони називаються екотоном.



Міжвидові взаємовідносини в екологічній ніші поділяються на такі типи: трофічні, топічні, форичні фабричні.





Схожі:

Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання icon1. Біологія як наука, її основні завдання. Біологія як наука, її основні завдання
Рівні організації живої матерії ієрархічно супідрядні рівні організації біосистем, що відображають рівні їх ускладнення. Кожен із...
Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання iconЕкологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи

Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання iconЗакономірності успадкування ознак План: Поняття і терміни сучасної генетики. Основні закономірності успадкування: гіпотеза чистоти гамет
Закономірності успадкування ознак на організмовому рівні встановив Г. Мендель (1865)
Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання iconТема: Організмовий рівень організації генетичної інформації Лектор: доцент кафедри медичної біології
Закономірності успадкування ознак на організмовому рівні встановив Г. Мендель (1865)
Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання iconВступ до анатомії. Розвиток анатомії на Україні ас. Говда Р. В
Анатомія вивчає форму і будову людського організму та досліджує закономірності розвитку цієї будови у звۥязку із функцією і оточуючим...
Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання iconЗакономірності успадкування Актуальність теми: Закономірності успадкування ознак на органіpзмовому рівні встановив Г. Мендель (1865). У людини
Закономірності успадкування ознак на органіpзмовому рівні встановив Г. Мендель (1865)
Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання iconПроект Неймовірна клітина Маршрут захоплюючої подорожі у країну-місто “Клітина”
Жива клітина неймовірно складна. Біолог Френсіс Крік намагався якомога простіше пояснити її діяльність, але врешті решт зрозумів,...
Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання iconНеперервне представлення визначає рівні
Він може використовуватись для покращення процесу як на рівні проекту чи відділу, так і на рівні цілої організації
Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання iconРівні організації життя
Завдання медичної біології визначити роль біологічних процесів у забезпеченні здоров’я індивідуума
Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання iconСтруктура cmmi
Він може використовуватись для покращення процесу як на рівні проекту чи відділу, так і на рівні цілої організації

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка