Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика


НазваКір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика
Дата конвертації08.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика.


Кір

  • Це надзвичайно контагіозна гостра інфекційна хвороба, переважно дитячого віку, яка характеризується загальною інтоксикацією, підвищенням температури тіла, катаром слизових оболонок дихальних шляхів та кон’юнктиви, наступною появою плямисто-папульозної висипки, що вкриває всю шкіру хворого.



Етіологія кору

  • Збудник кору – фільтруючий вірус, що містить РНК; у навколишньому середовищі нестійкий; в організмі людини і культурах клітин у лабораторних умовах за певних обставин можуть утворюватись мутації вірусу, що зумовлює розвиток персистуючої інфекції.



Епідеміологія кору

  • Джерело інфекції – хворий на кір (особливо заразний у початковий катаральний період та в перші дні висипань).

  • Шлях передачі кору – повітряно-крапельний

  • Сприйнятливість дуже висока, імунітет лише в перерхворівших



Клініка кору

  • Інкубаційний період триває 9-17 днів, після введення імуноглобуліну може продовжуватись до 21 дня. У перебігу хвороби розрізняють періоди катаральних змін, висипки і реконвалесценції.

  • Хвороба починається гостро, з підвищення температури тіла до 38-39 °С, нежитю, кашлю, чхання, головного болю, загального нездужання, сиплості голосу, світлобоязні, одутлості обличчя, кон'юнктивіту. На слизовій оболонці щік, навпроти малих корінних зубів, з'являються рожеві плями з білуватими цятками в центрі (плями Бєльського - Філатова - Копліка), які є патогномонічною ознакою кору. Інколи в цей період на шкірі може виникнути блідо-рожева крапчаста скарлатиноподібна або плямиста висипка, яка швидко щезає, а на м'якому піднебінні - корова енантема.



На 3-4-й день хвороби стан хворого погіршується, температура тіла підвищується до 40 °С, посилюються катаральні явища, симптоми інтоксикації; за вухами з'являється екзантема, яка протягом доби поширюється на обличчя, шию і верхню частину грудей, наступного дня - на тулуб і верхні кінцівки, а ще через день - на нижні кінцівки. Спочатку висипка розеольозна або розеольозно-папульозна. Збільшуючись у розмірах, вона перетворюється в макуло-папульозну, з нерівними краями, місцями зливну. Ділянки шкіри, які вільні від екзантеми, мають звичайний колір. Висипка зберігається 3- 4 дні, потім блідне у такій самій послідовності, в якій з'явилась, залишаючи після себе пігментацію, а згодом дрібне висівковидне лущення. Із зникненням висипки нормалізується температура і минають катаральні явища.

  • На 3-4-й день хвороби стан хворого погіршується, температура тіла підвищується до 40 °С, посилюються катаральні явища, симптоми інтоксикації; за вухами з'являється екзантема, яка протягом доби поширюється на обличчя, шию і верхню частину грудей, наступного дня - на тулуб і верхні кінцівки, а ще через день - на нижні кінцівки. Спочатку висипка розеольозна або розеольозно-папульозна. Збільшуючись у розмірах, вона перетворюється в макуло-папульозну, з нерівними краями, місцями зливну. Ділянки шкіри, які вільні від екзантеми, мають звичайний колір. Висипка зберігається 3- 4 дні, потім блідне у такій самій послідовності, в якій з'явилась, залишаючи після себе пігментацію, а згодом дрібне висівковидне лущення. Із зникненням висипки нормалізується температура і минають катаральні явища.













Лікування кору

  • Неускладнений кір з легким і середньоважким перебігом не потребує медикаментозного лікування. Хворого ізолюють в окрему добре провітрювану кімнату. Необхідно дотримуватися ліжкового режиму протягом 7-10 днів, приймати велику кількість рідини (соки, компоти, кисілі), механічно і хімічно щадну їжу.

  • Важливого значення надають догляду за шкірою і слизовими оболонками. Рекомендується періодично промивати очі теплою перевареною водою або 2 % розчином гідрокарбонату натрію. Сухі губи змазують жиром, ніс прочищають ватним тампоном, змоченим вазеліновим маслом, рот полощуть перевареною водою. При гнійному кон'юнктивіті місцево застосовують розчин сульфацилу натрію і ретинолу. При нежитю у ніс закапують розчин протарголу, нафтизину, галазоліну. При кашлі показані бромгексин, лібексин або тусупрекс. Широко призначають аскорбінову кислоту, антигістамінні препарати.



Антибіотики призначають у таких випадках:

  • Антибіотики призначають у таких випадках:

  • дітям до 3-літнього віку при важкому перебігу кору;

  • при супутніх запальних захворюваннях і загальному виснаженні;

  • дітям, які тривало і часто хворіють, неодноразово лікувались з приводу пневмонії;

  • при виникненні бактерійних ускладнень.

  • Ослабленим хворим і при важких формах кору доцільно ввести специфічний імуноглобулін.



При розвитку ознак крупу або енцефаліту хворий підлягає терміновій госпіталізації.

  • При розвитку ознак крупу або енцефаліту хворий підлягає терміновій госпіталізації.

  • На догоспітальному етапі у випадку стенозу І ступеня негайно забезпечують доступ свіжого повітря, роблять гарячі ванни для ніг протягом 5-7 хв (температуру води поступово підвищують з 37,5°С до 39,0°С), дають тепле пиття (гаряче молоко з содою або боржомом, чай), парові лужні інгаляції 4 % розчином соди з вітаміном А, еуфіліном, гідрокортизоном, антиспастичні (атропін, папаверин), седативні (1-2 % розчин броміду натрію), десенсибілізуючі засоби (димедрол).

  • При прогресуванні крупу з розвитком стенозу II і III ступенів лікувальний комплекс включає внутрішньовенні вливання гіпертонічних розчинів, глюкокортикоїдів, серцевих засобів, лікувальну ларингоскопію та інші невідкладні заходи в умовах лікарні.







Діагностика кору

  • Загальний аналіз крові - лейкопенія, лімфоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія;

  • Цитологічне дослідження (цитоскопія) мазків-відбитків з ротоглотки – виявлення типових для кору багатоядерних гігантських клітин;

  • Серологічні методі (РТГА та РПГА) – збільшення титру антитіл в динаміці в 4 та більш разів;

  • Імуноферментний аналіз (ІФА) – виявлення антитіл до вірусу кору класу IgM (гострий період), наростання титру класу IgG в 4 рази та більше (перенесена хвороба).



Краснуха

  • Це гостре вірусне захворювання, що характеризується помірною інфтоксикацією. Дрібноплямистою екзантемою, генералізованою лімфоаденопатією з переважним збільшенням потиличних, шийних і привушних лімфовузлів.



Клініка краснухи

  • Інкубаційний період триває 11-24 дні.

  • Хвороба починається поступово. За 1-2 дні до появи висипки інколи спостерігаються нежить, кашель, гіперемія кон'юнктив. Температура тіла підвищується під час висипання, частіше до 38 °С, але може бути й нормальною. Загальний стан у більшості хворих порушений незначно.

  • Типовою ознакою є припухання задньошийних, потиличних та інших лімфатичних вузлів. Вони можуть бути розміром до великої горошини, щільнуваті, болючі при пальпації. Нерясні висипання у вигляді блідо-рожевих, круглих або овальних плям, дрібних або великих, протягом декількох годин з'являються на обличчі, шиї і поширюються по всьому тілі з переважною локалізацією на розгинальних поверхнях кінцівок, спині, животі, сідницях. Екзантема не має тенденції до злиття, тримається 2-З дні і зникає, не залишаючи пігментації і лущення. В період висипань може виникати енантема на слизовій зіва. У декотрих збільшена селезінка.

  • Захворювання може бути у стертій і безсимптомній формах.





Лікування краснухи

  • При неускладненій краснусі лікування симптоматичне, проводять його в домашніх умовах.

  • При тяжких формах чи серйозних ускладненнях показана госпіталізація.







Діагностика краснухи

  • Крім епідеміологічних даних, враховують присутність характерної висипки, слабо виражених катаральних явищ і збільшення лімфовузлів.

  • Діагноз можна підтвердити вірусологічним методом (змив з носоглотки, кров на наявність вірусу) або за допомогою серологічних реакцій (РГГА), які роблять з парними сироватками крові з інтервалом 10-14 днів. Діагностичним є зростання титру антитіл в 4 рази і більше.

  • При підозрі на вроджену краснуху дослідження крові проводять одночасно в матері і немовляти.

  • Останнім часом впроваджують в практику радіоімунний та імуноферментний методи.

  • Аналіз крові засвідчує помірну лейкопенію, лімфоцитоз, наявність плазматичних клітин



Діагностика кору і краснухи (наказ №631 від 2003 р.)

  • Основним методом діагностики кору є метод імуноферментного аналізу (ІФА) для виявлення, в першу чергу, вірусспецифічних IgM антитіл. Зразок крові, відібраний в період між 4-28 добою з моменту появи висипань є адекватним для серологічної діагностики кору, що проводиться з метою епіднагляду. Однак, іноді виникає необхідність відбирати парні сироватки, в цьому випадку, перший зразок крові відбирають між 4-7 добою після появи висипу, другий зразок крові відбирають між 15-25 добою.

  • Відбір другого зразку крові може проводитись в таких випадках:

  • - в першому зразку крові, одержаному на 4-7 добу з моменту появи висипань, не виявлено IgM антитіл;

  • - при одержанні сумнівного результату;

  • - для підтвердження заключного діагнозу у хворого, якщо при дослідженні першого зразка отримано негативний результат.

  • При отриманні негативних результатів досліджень з метою виявлення IgM антитіл до вірусу кору необхідно проводити тестування даного зразку на наявність IgM антитіл до вірусу краснухи. В стерильну центрифужну пробірку відбирають кров з пальця (1,5 мл) або венозну кров (3-5 мл) стерильним шприцом. Для утворення згустку зразок крові 1 годину витримують в термостаті при температурі +36-37 град. С, після чого згусток відокремлюють від стінок пробірки стерильною пастерівською піпеткою або скляною паличкою.



У разі відсутності центрифуги, в подальшому, кров зберігають при температурі +4-8 град. С до наступного дня, після чого обережно відбирають сироватку в стерильні пробірки або флакони з гвинтовими кришками. При наявності центрифуги, кров після відокремлення згустка центрифугують при 1000-1500 об/хв протягом 7-10 хвилин, після чого обережно відбирають сироватку в стерильні пробірки або флакони з гвинтовими кришками. Для прискорення одержання сироватки крові можливе проведення центрифугування зразка крові (при 1000 об/хв протягом 10 хвилин) без витримування в термостаті. Стерильно відібрана сироватка може зберігатися не більше 48 годин при температурі +4-8 град. С (в холодильнику) за місцем збору зразка. Відібраний зразок сироватки крові доставляють до регіональної лабораторії не пізніше 72 годин від моменту відбору крові. Дослідження сироватки крові та видача результату повинні проводитися в термін не більше 7 діб від моменту надходження зразку на дослідження в лабораторію, що проводить тестування. Відібрані сироватки крові можуть зберігатися в лабораторіях, що проводять тестування, тривалий час при температурі -20 град. С. Не припустиме повторне заморожування зразків, яке спричиняє руйнування IgM антитіл. На кожний зразок ставляться етикетки з зазначенням реєстраційного номеру (або епідномеру), прізвища хворого, дати відбору та типу зразка (сироватка крові, сеча, назофарингеальний змив) і поміщається в поліетиленовий пакет з адсорбуючим матеріалом та обов'язково супроводжується направленням (додаток) в окремому поліетиленовому пакеті. Зразок та направлення вкладається в один контейнер. Транспортування зразків проводиться з дотриманням "холодового ланцюгу" (в термоконтейнері з замороженими елементами).

  • У разі відсутності центрифуги, в подальшому, кров зберігають при температурі +4-8 град. С до наступного дня, після чого обережно відбирають сироватку в стерильні пробірки або флакони з гвинтовими кришками. При наявності центрифуги, кров після відокремлення згустка центрифугують при 1000-1500 об/хв протягом 7-10 хвилин, після чого обережно відбирають сироватку в стерильні пробірки або флакони з гвинтовими кришками. Для прискорення одержання сироватки крові можливе проведення центрифугування зразка крові (при 1000 об/хв протягом 10 хвилин) без витримування в термостаті. Стерильно відібрана сироватка може зберігатися не більше 48 годин при температурі +4-8 град. С (в холодильнику) за місцем збору зразка. Відібраний зразок сироватки крові доставляють до регіональної лабораторії не пізніше 72 годин від моменту відбору крові. Дослідження сироватки крові та видача результату повинні проводитися в термін не більше 7 діб від моменту надходження зразку на дослідження в лабораторію, що проводить тестування. Відібрані сироватки крові можуть зберігатися в лабораторіях, що проводять тестування, тривалий час при температурі -20 град. С. Не припустиме повторне заморожування зразків, яке спричиняє руйнування IgM антитіл. На кожний зразок ставляться етикетки з зазначенням реєстраційного номеру (або епідномеру), прізвища хворого, дати відбору та типу зразка (сироватка крові, сеча, назофарингеальний змив) і поміщається в поліетиленовий пакет з адсорбуючим матеріалом та обов'язково супроводжується направленням (додаток) в окремому поліетиленовому пакеті. Зразок та направлення вкладається в один контейнер. Транспортування зразків проводиться з дотриманням "холодового ланцюгу" (в термоконтейнері з замороженими елементами).



Скарлатина

  • Це гостра інфекційна хвороба переважно дитячого віку, яка характеризується проявами загальної інтоксикації, підвищенням температури тіла, ангіною, регіонарним лімфаденітом, дрібнокрапковою висипкою та наступним пластинчастим лущенням



Етіологія скарлатини

  • Збудник – бета-гемолітичний стрептокок групи А; основним компонентом вірулентності збудника є екзотоксин, що справляє пірогенну, цитотоксичну та імуносупресивну дію.



Епідеміологія скарлатини

  • Джерело інфекції – хворий на скарлатину, контагіозний з моменту захворювання і до 22-го дня від початку хвороби;

  • - хворий (дитина чи дорослий) на іншу стрептококову хворобу (ангіна, назофарингіт, бешиха, стрептодермія)

  • Основні шляхи передачі – повітряно-крапельний, контактний та харчовий (молоко, холодець)

  • Найчастіше у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, індекс контагіозності 0,4.



Клініка скарлатини

  • Інкубаційний період триває 2-7 днів, інколи до 12 днів. Температура тіла підвищується до 38- 39 °С, тримається 3-4 дні та скороченим лізисом знижується до норми. Гарячка супроводжується болем у горлі, нерідко нудотою і блюванням.

  • Вже в 1-й день хвороби (рідко на 2-3-й день) з'являється крапчаста рожева або пурпурово-червона висипка, яка виступає над поверхнею гіперемійованої шкіри. Висипка концентрується на щоках, в пахвинних і пахвових областях, на згинальних поверхнях кінцівок, особливо в природних складках шкіри; супроводжується свербінням. Носогубний трикутник блідий, вільний від висипки. Екзантема щезає через 3-7 днів, залишаючи після себе рясне лущення - висівкове на обличчі, пластинчасте - на тулубі та кінцівках, особливо на кінчиках пальців.





У деяких хворих може спостерігатись міліарна дрібнопухирцева (на тильній поверхні пальців рук), розеольозно-папульозна (частіше на розгинальній поверхні кінцівок) або геморагічна (при важкому перебігу) висипка.

  • У деяких хворих може спостерігатись міліарна дрібнопухирцева (на тильній поверхні пальців рук), розеольозно-папульозна (частіше на розгинальній поверхні кінцівок) або геморагічна (при важкому перебігу) висипка.

  • Для скарлатини характерна наявність гострого тонзиліту: біль у горлі при ковтанні, яскрава гіперемія слизової зіву, збільшення піднебінних мигдаликів, часто з гнійно-фібриновим нальотом; збільшення і болючість підщелепних лімфовузлів. На м'якому піднебінні іноді є крапкова енантема. Типовими є білий дермографізм, симптом Пастіа (скупчення дрібних крововиливів на складках шкіри в пахвинних, пахових і ліктьових ділянках, в зв'язку з чим вони мають насичено-темний колір), з 3-4-го дня «малиновий» (яскраво-червоний з гіперплазією сосочків) язик.













Лікування скарлатини

  • Антибактеріальна терапія: пеніцилін в/м 100 тис ОД/кг маси тіла на добу 3-4 рази; при септичних формах – 200-300 тис ОД/кг маси; курс 5-7 днів; оксацилін, еритроміцин, феноксиметилпеніцилін всередину 5-7 днів;

  • Гіпосенсибілізуючі засоби: антигістамінні (супрастин, тавегіл), препарати кальцію;

  • При токсичних формах – в\в крап.глюкозо-сольові розчини, плазмозамінники; в/в чи в/м гідрокортизон (3-5 мг/кг маси) 2-4 дні;

  • Симптоматична терапія, ліжковий режим.



Вітряна віспа

  • Це надзвичайно контагіозна гостра інфекційна хвороба переважно дитячого віку, яка супроводжується незначними або помірними проявами загальної інтоксикації з відповідним підвищенням температури тіла, поліморфною плямисто-папульозно-везикульозною висипкою на шкірі та слизових оболонках



Етіологія вітряної віспи

  • Збудник – вірус, що містить ДНК. У навколишньому середовищі нестійкий, встановлена ідентичність вірусів вітряної віспи та оперізуючого лишаю.



Епідеміологія вітряної віспи

  • Джерело інфекції – хворий на вітряну віспу, починаючи з останніх 1-2 днів інкубаційного періоду і до 9-го дня з моменту появи висипки;

  • - хворий на оперізуючий лишай.

  • Шлях передачі – повітряно-крапельний

  • Сприйнятливість загальна, переважно діти від 2 до 7 років; імунітет стійкий, осінньо-зимова сезоність.





Клініка вітряної віспи

  • Інкубаційний період триває 11 -17 днів, рідко до 23 днів.

  • Хвороба частіше починається гостро з висипки і підвищення температури тіла. Гарячка триває 2-5 днів, при рясній і тривалій висипці - до 8-10 днів, може бути хвилеподібною. У дорослих висипці часто передують продромальні явища - головний біль, зникнення апетиту, млявість, нудота, блювання, біль у попереку, животі. Цей період не перевищує 3 днів.



Висипка з'являється протягом тижня у вигляді 3- 5 спалахів: спочатку на животі, грудях, плечах, стегнах, а потім без певної закономірності поширюється по всьому тілі, в тому числі на волосисту частину голови, її майже не буває на долонях і підошвах. Густота висипки коливається від поодиноких елементів до рясної.

  • Висипка з'являється протягом тижня у вигляді 3- 5 спалахів: спочатку на животі, грудях, плечах, стегнах, а потім без певної закономірності поширюється по всьому тілі, в тому числі на волосисту частину голови, її майже не буває на долонях і підошвах. Густота висипки коливається від поодиноких елементів до рясної.

  • Елементи висипки проходять ряд стадій розвитку: спочатку з'являються розеоли або розеоло-папули червоного кольору з чіткими контурами, через декілька годин вони перетворюються в папули, а потім у везикули з прозорим вмістом, який мутніє, підсихає і утворює жовтуваті або коричневі кірочки. Везикула однокамерна, оточена червоним віночком, розташована на неінфільтрованій шкірі. Через 6-8 днів кірочки відпадають, не залишаючи сліду. Висипка супроводжується свербінням. Везикули можуть нагноюватись, перетворюючись в пустули.

  • Враховуючи те, що висипка з'являється нерівномірно, на одному і тому самому місці можна спостерігати різні стадії розвитку елементів (поліморфізм). Висипка зникає через 15-20 днів.







Діагностика вітряної віспи

  • ґрунтується на наявності типових елементів висипки переважно на голові та животі, що перебувають на різних стадіях розвитку.

  • Із специфічних методів застосовують фарбування вмісту пухирців або пустул за Романовським (знаходять багатоядерні гігантські епітеліальні клітини) або сріблення і виявлення вірусу (тілець Арагана) імунофлюоресцентним методом. Починаючи з 5-6-го дня хвороби можна використовувати РЗК зі специфічним антигеном. Однак специфічна діагностика ще складна і малодоступна.

  • З гематологічних показників необхідно враховувати лейкопенію, зсув лейкоцитарної формули вліво. При важкому перебігу можливий лейкоцитоз.







Лікування вітряної віспи

  • Госпіталізацію хворих на вітряну віспу проводять з урахуванням епідеміологічних (несприятливі побутові умови, проживання в гуртожитку, наявність у сім'ї тих, хто не хворів, ослаблених дітей) і клінічних (важкий перебіг, ускладнення) показань. В усіх інших випадках хворого ізолюють вдома на час захворювання (до клінічного одужання, але не менш ніж на 5 днів після появи останнього елемента висипки).



У гострий період хвороби (період висипання) хворим рекомендують ліжковий режим терміном на 1 тиж. Везикули на шкірі змащують 5-10 % розчином перманганату калію або 0,04 % розчином граміцидину ; очі промивають 2 % розчином борної кислоти, закапують 15-20 % розчином сульфацилу натрію, зів полощуть розчином фурациліну

  • У гострий період хвороби (період висипання) хворим рекомендують ліжковий режим терміном на 1 тиж. Везикули на шкірі змащують 5-10 % розчином перманганату калію або 0,04 % розчином граміцидину ; очі промивають 2 % розчином борної кислоти, закапують 15-20 % розчином сульфацилу натрію, зів полощуть розчином фурациліну

  • 1 : 5000. У випадку важкого перебігу вводять 3-6 мл імуноглобуліну, реаферон. Застосовують полівітаміни, десенсибілізуючі та симптоматичні засоби.

  • При наявності рясної пустульозної висипки призначають антибіотики - бензилпеніцилін, стрептоміцин, тетрациклін тощо.



Епідемічний паротит

  • Це гостра інфекційна хвороби, яка характеризується загальною інтоксикацією, ураженням залозистих органів (найчастіше слинних залоз, особливо привушних; підшлункової залози, статевих органів), а також нервової системи.



Етіологія епідпаротиту

  • Збудник – вірус, що містить РНК; у навколишньому середовищі малостійкий, нечутливий до хіміопрепаратів та антибіотиків.



Епідеміологія епідпаротиту

  • Джерело – хвора людина, контагіозна з останнього дня інкубаційного періоду і до 9-го дня від початку хвороби

  • Шлях передачі – повітряно-крапельний

  • Сприйнятливість визначається індексом контагіозності (0,3-0,5); максимальна сприйнятливість у віці від 5 до 15 років; частіше в холодну пору року.



  • Інкубаційний період триває 11-23 доби. Зрідка спостерігаються продромальні явища у вигляді розбитості, нездужання, болю у м'язах, головного болю, мерзлякуватості, розладу сну, зниження апетиту.



Типова клінічна картина характеризується підвищенням температури тіла (від субфебрильної до 40 °С; гарячка триває 4-7 днів), інтоксикацією та ураженням слинних залоз. Захворювання перебігає в легкій, середньоважкій і важкій формах. Частіше вражаються навколовушні, рідше - підщелепні та під'язичні залози. Уражена слинна залоза збільшена, заповнює ретромандибулярну ямку (при паротиті), підщелепну ділянку (при субмаксиліті) або пальпується у вигляді щільного малоболючого інфільтрату під язиком (при сублінгвіті), болюча при пальпації, тістуватої консистенції. Ураження залоз може бути одно- і двобічним. Відзначаються сухість у роті, біль у вусі, що посилюється при жуванні, розмові. Біль особливо виражений спереду та позаду мочки вуха (симптом Філатова) і в ділянці соскоподібного відростка. Шкіра над ураженою залозою стає напруженою, лискучою, але колір її не змінений, припухлість може поширитись на шию. Обличчя за рахунок припухлості привушних залоз набуває типової грушоподібної форми. Хвороба досягає максимального прояву протягом 3 днів.

  • Типова клінічна картина характеризується підвищенням температури тіла (від субфебрильної до 40 °С; гарячка триває 4-7 днів), інтоксикацією та ураженням слинних залоз. Захворювання перебігає в легкій, середньоважкій і важкій формах. Частіше вражаються навколовушні, рідше - підщелепні та під'язичні залози. Уражена слинна залоза збільшена, заповнює ретромандибулярну ямку (при паротиті), підщелепну ділянку (при субмаксиліті) або пальпується у вигляді щільного малоболючого інфільтрату під язиком (при сублінгвіті), болюча при пальпації, тістуватої консистенції. Ураження залоз може бути одно- і двобічним. Відзначаються сухість у роті, біль у вусі, що посилюється при жуванні, розмові. Біль особливо виражений спереду та позаду мочки вуха (симптом Філатова) і в ділянці соскоподібного відростка. Шкіра над ураженою залозою стає напруженою, лискучою, але колір її не змінений, припухлість може поширитись на шию. Обличчя за рахунок припухлості привушних залоз набуває типової грушоподібної форми. Хвороба досягає максимального прояву протягом 3 днів.

  • Крім слинних залоз в процес часто втягуються статеві залози, підшлункова залоза, мозкові оболонки.



Діагностика епідемічного паротиту

  • базується на типових клінічних даних про первинне негнійне ураження слинних залоз. При ізольованому ураженні підщелепних і під'язикових слинних залоз, а також менінгіті та панкреатиті без явного ушкодження слинних залоз слід спиратись на дані епіданамнезу.

  • Допомагають уточнити діагноз дослідження парних сироваток у РЗК, РГГА (в тому числі при безсимптомних формах), а також внутрішньошкірна проба з паротитним алергеном.

  • В аналізі крові визначаються лейкопенія, відносний лімфоцитоз, при ускладненому перебігу - лейкоцитоз із зсувом формули вліво, збільшена ШОЕ.



Лікування епідемічного паротиту

  • Хворих на епідемічний паротит лікують, як правило, вдома. Госпіталізація показана при важкому і ускладненому перебігу, а також за епідпоказаннями. Специфічних засобів терапії немає.

  • При ізольованому ураженні слинних залоз прополіскують порожнину рота 2 % розчином гідрокарбонату натрію, на залози місцево - сухе тепло, компреси, солюкс, УВЧ. При показаннях використовують анальгетики.

  • Хворий має перебувати на ліжковому режимі не менше ніж 10 днів. У чоловіків, які не дотримуються режиму протягом 1-го тижня, орхіт розвивається в 3 рази частіше. З метою запобігання панкреатиту обмежують вживання білого хліба, макаронів, жирів, грубої рослинної клітковини. При гострому панкреатиті призначають щадну дієту, спазмолітики, анальгетики, антигістамінні препарати, холод на живіт, інгібітори ферментів (трасилол, контрикал, амінокапронову кислоту).



При орхіті показані преднізолон по 15-20 мг на добу протягом 5-7 днів, дезінтоксикація, сухе тепло, носіння суспензорію. Ефективна етіотропна терапія рибонуклеазою внутрішньом'язово.

  • При орхіті показані преднізолон по 15-20 мг на добу протягом 5-7 днів, дезінтоксикація, сухе тепло, носіння суспензорію. Ефективна етіотропна терапія рибонуклеазою внутрішньом'язово.

  • При менінгіті показана лікувально-діагностична люмбальна пункція, використовують глюкокортикоїди, дегідратацію, вітаміни.

  • Хворих можна виписувати не раніше ніж на 9-й день від початку захворювання.



Схожі:

Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика iconКір. Краснуха. Скарлатина. Вітряна віспа. Епідемічний паротит. Принципи діагностики, лікування, профілактика

Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика iconКір. Краснуха. Скарлатина. Вітряна віспа. Дифтерія та менінгококова інфекція. Принципи діагностики, лікування, профілактика

Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика iconКашлюк. Кір. Краснуха. Скарлатина. Вітряна віспа. Епідемічний паротит. Принципи діагностики, лікування, профілактика

Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика iconКір, краснуха, скарлатина, вітряна віспа, епідемічний паротит. Лектор: Галіяш Н. Б
Типовим є етапність появи висипу: обличчя тулуб та на 3-й день кінцівки. Висип рясний, може бути зливним, розташовується на незміненій...
Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика iconГостра пневмонія. Причини, клініка, діагностика, лікування, профілактика. Бронхіальна астма, клініка, діагностика, невідкладні стани

Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика iconГостра пневмонія. Причини, клініка, діагностика, лікування, профілактика. Бронхіальна астма, клініка, діагностика, невідкладні стани

Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика iconМеханічні : Механічні : гострі (різкий біль, набряк, гіперемія, ерозія, виразка)
Травматичні ураження сопр. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування, профілактика. Інфекційні захворювання сопр. Катаральний,...
Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика iconТравматичні ураження сопр виникають внаслідок дії на неї різних місцевих чинників: механічних
Травматичні ураження сопр. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування, профілактика. Інфекційні захворювання сопр. Катаральний,...
Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика iconКаф хірургічної стоматології каф хірургічної стоматології
Гострі та хронічні сіалоденіти: етіологія, класифікація, клініка, діагностика, профілактика. Лікування, попередження ускладнень....
Кір, вітряна віспа, скарлатина, краснуха, епідпаротит. Клініка, діагностика, лікування, профілактика iconВірусні гепатити Клініка, діагностика, лікування, профілактика


Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка