Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення


НазваТема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення
Дата конвертації09.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення


Дослідження сечі (urinna - сеча).

  • Як правило досліджують вранішню сечу зібрану в суху чисту посудину після попереднього туалету статевих органів і промежини в кількості 100-200 мл. В окремих випадках сечу забирають з допомогою гумового катетера коли необхідно уточнити походження піурії гематурії. Сечу необхідно досліджувати якомога швидше якщо ж дослідження проводиться через 3-4 год то сечу необхідно зберігати в холодному місці краще в холодильнику при температурі +4С щоб запобігти розмноженню бактерій і руйнуванню формених елементів.



  • Досліджують фізичні властивості сечі (кількість колір запах питому масу прозорість).

  • Добова кількість сечі в дорослої людини (добовий діурез) може коливатися від 500 до 2000 мл відношення денного діурезу до нічного 2:1 або 4:1. Патологічним вважається виділення сечі менше 500 мл або більше 2000мл.



  • Колір сечі може коливатися від солом’яно-жовтого до бурштиново-жовтого в залежності від концентрації сечі. Зміна кольору сечі пов’язана з появою в ній еритроцитів у великій кількості (колір “м’ясних помий”) уробіліну (червонувато-бурий колір) білірубіну (зеленувато-бурий). Сеча в нормі прозора. Помутніння сечі може бути викликане наявністю солей слизу жирів бактерій клітинних елементів.



  • Запах сечі специфічний не різкий в нормі. Якщо ж сеча розкладається бактеріями то вона має запах аміаку. При наявності в сечі кетонових тіл вона має запах гнилих яблук.

  • Відносна щільність сечі (питома маса) коливається від 1001 до 1040 може залежати від концентрації в сечі сечовини солей, а у випадках патології — цукру білка і вимірюється урометром (ареометром).



  • Хімічні властивості сечі. Вивчають: реакцію наявність білка цукру жовчних пігментів жовчних кислот уробіліна і ін.

  • Середній показник рН сечі здорових людей при змішаному харчуванні біля 60.

  • Найпростішим методом є визначення реакції сечі з допомогою лакмусових папірців. Синій папірець червоніє при кислій реакції сечі а червоний синіє при лужній реакції. При нейтральній реакції сечі обидва папірці не змінюють кольору.



  • Кислотність сечі може збільшуватися (гіперацидурія) при хронічній нирковій недостатності діабеті туберкульозі нирок сечокам'яній хворобі гіпокаліємії гіпохлоремії.

  • Лужність зростає (алкалурія) при блювоті при хронічних інфекціях сечових шляхів у разі переважного споживання рослинної їжі лужних мінеральних вод.



  • Визначення білка в сечі грунтується на осадженні його з розчину. Якщо реакція сечі лужна то її необхідно профільтрувати через паперовий фільтр додати декілька крапель10% розчину оцтової кислоти.

  • В нормальній сечі практично білка не має або є в дуже малій кількості у вигляді слідів що іноді рівнозначно 0033 г/л.

  • Якщо білок можна виявити з допомогою якісних реакцій то це називається протеїнурією. Протеїнурія органічного походження виникає при наявності багатьох захворювань нирок (гломерулонефриті нефропатія вагітних гостра ниркова недостатність діабетичний гломерулосклероз пухлини нирок тощо).



  • Щоб мати уяву про втрату білка необхідно визначити

  • концентрацію білка в добовій кількості сечі виміряти діурез і вирахувати виділення білка за добу.

  • Визначення уропротеїнів Бенс-Джонса які зустрічаються при мієломній хворобі і макроглобулінемії Вальденстрема проводиться методами термопреципітації або електрофоретичного дослідження сечі.



  • Діагностичне і прогностичне значення має не лише величина протеїнурії але і якісний склад білка в сечі. Селективна (вибіркова) протеїнурія за наявності якої в сечі виявляють альбуміни, дрібнодисперсні глобуліни (білки малого розміру) прогностично сприятливіша ніж неселективна. Остання супроводжується виділенням як дрібно- так грубодисперсних білків.

  • Визначення глюкози в сечі. У здорових глюкозурія спостерігається при гіперглікемії коли концентрація цукру в крові перевищує 99 ммоль/л (“нирковий поріг”).

  • Може бути фізіологічна глюкозурія як аліментарна емоційна після прийому деяких ліків.



  • Визначення білірубіну. Білірубінурія зустрічається при захворюваннях печінки жовчновивідних шляхів в основному при механічній та паренхіматозній жовтяницях коли в крові збільшується кількість білірубін-глюкороніда який може попасти в сечу. Вільний білірубін в сечу не попадає тому при гемолітичній жовтяниці білірубінурії не спостерігається.



  • Кетонові тіла. В нормі з сечею виділяється мінімальна кількість кетонових тіл. До кетонових тіл відносяться: ацетон ацетооцтова кислота і -оксимасляна кислота. Кетонурія може бути наслідком підвищеного утворення кетонових тіл і наслідком порушення їх розпаду. Найчастіше кетонурія спостерігається при важкому цукровому діабеті. Якісні реакції на кетонові тіла основані на появі кольорової реакції при їх взаємодії з нітропрусидом натрію в лужному середовищі.



Мікроскопічне дослідження сечового осаду.

  • Еритроцити. В сечі здорової людини еритроцити можуть зустрічатися поодинокі в полі зору. Гематурія яка виявляється при макроскопічному дослідженні сечі називається макрогематурією. Якщо ж гематурія виявляється тільки під мікроскопом — це мікрогематурія.

  • Практично важливо вияснити чи є гематурія ниркового чи позаниркового походження тобто з сечовивідних шляхів.



  • Лейкоцити. В сечі здорової людини можуть зустрічатися поодинокі (1-6 в полі зору) лейкоцити. Лейкоцитурія свідчить про запальний процес в нирках чи сечовивідних шляхах

  • Для диференційної діагностики лейкоцитурії використовують трьохсклянкову пробу Томпсона. У першу склянку збирають невелику порцію сечі на початку сечопуску у другу — основну порцію в третю — її залишок. Якщо лейкоцити переважають в першій порції то це свідчить про уретрит простатит а в третій — про захворювання сечового міхура. Однакова кількість лейкоцитів у всіх порціях — про захворювання нирок.



Епітелій.

  • При мікроскопії сечового осаду можна побачити клітини плоского епітелію вони закругленої або полігональної форми великих розмірів безбарвні з невеликим ядром. Великого діагностичного значення вони не мають. Поява великої кількості цих клітин свідчить про запальний процес в мисках і сечовому міхурі.



  • Наявність в сечі клітин ниркового епітелію є характерною ознакою гострих і хронічних уражень нирок (нефрити амілоїдоз) а також інтоксикацій інфекційних захворювань.

  • Клітини ниркового епітелію — призматичного епітелію ниркових канальців — мають вигляд клітин заокругленої або багатокутної форми невеликого розміру з великим ексцентрично розміщенним ядром і великою зернистістю.



Циліндри

  • Це білкові або клітинні утворення канальцевого походження циліндричної форми і різної величини.

  • Гіалінові циліндри мають ніжні контури гладку, злегка зернисту поверхню утворені з білків.

  • Зернисті циліндри утворюються із зернисто-перероджених клітин епітелію ниркових канальців. Вони короткі широкі і спостерігаються тільки за наявністю патології нирок.



  • Воскоподібні циліндри — однорідні широкі прямі блідо жовті утворення їх природа вивчена недостатньо. Припускають що вони утворюються з преамілоїду та амілоїду. Такі циліндри виявляються у сечі хворих з нефротичним синдромом гострою нирковою недостатністю (Image202, 203).

  • В сечі можуть зустрічатися гемоглобінові еритроцитарні епітеліальні лейкоцитарні і ін. циліндри (Image 204) а також утворення циліндричної форми з аморфних солей які не мають практичного значення.



Солі

  • Солі - елементи неорганізованого осаду сечі які випадають в осад (фосфати урати оксалати тощо). При кислій реакції сечі знаходимо: сечову кислоту —ромбовидні кристали жовтого кольору урати — аморфні солі жовтувато- коричневого кольору розміщуються купками оксалати — безколірні кристали у формі октаедрів. При лужній реакції сечі знаходять в ній кислий сечокислий амоній вуглекислий кальцій аморфні фосфати нейтральне фосфорно-кисле вапно. Особливого діагностичного значення ці показники не мають.



  • Кількісне визначення формених елементів в осаді сечі

  • (проба Аддіса-Каковського). Збирають сечу за одну добу

  • або за 10 годин добре перемішують її вимірюють

  • кількість. Для отримання осаду беруть 1/50 кількості

  • добової сечі тобто об’єм який виділяється за 12 хв. Цю

  • кількість сечі беруть в центрифужну пробірку і

  • центрифугують 5 хв. при 2000 об/хв. Піпеткою

  • відсмоктують надосадкову рідину осад перемішують 05

  • мл осаду переносять в лічильну камеру для крові. Рахують окремо лейкоцити, еритроцити, циліндри. Отримане

  • число формених елементів в 1 мл сечі множать на 60000,

  • отримують кількість формених елементів за добу. Число

  • Аддіса-Каковського для нормальної сечі: еритроцити до

  • 1106 /л лейкоцити до 2106 /л гіалінові циліндри —

  • 2104 /л за добу. За методом Амбурже визначають

  • кількість елементів що виділяються за 1 хв.



  • Проба Нечипоренко — це визначення форменних елементів в 1 мл сечі. Для дослідження беруть середню порцію сечі тому гній з статевих органів не попадає в сечу. Нормальним вважається вміст в 1 л 1106 /л еритроцитів 2106 /л лейкоцитів і гіалінових циліндрів до 2104 /л. Недолік цієї проби — не враховується добова кількість сечі.



  • Біохімічне дослідження сечі виявляє збільшення в ній при захворюваннях нирок активності ряду специфічних для нирок ферментів: лейцинамінопептидази (при гострому гломерулонефриті і нефротичному синдромі, загостренні хронічного гломерулонефриту), лактатдегідрогенази (при злоякісних новоутворах нирок і сечовивцідинх шляхів) та ін.



Бактеріологічне і бактеріоскопічне дослідження сечі.

  • В нормальних умовах сеча стерильна, але навіть

  • свіжовипущена сеча містить велику кількість бактерій, які

  • змились із зовнішніх частин статевих органів. При

  • наявності великої кількості бактерій сеча мутна.

  • Для бактеріологічного дослідження сечу треба взяти в

  • стерильну пробірку стерильним катетером після

  • старанного обмивання зовнішніх статевих частин.

  • Визначають мікробне число сечі, тобто кількість

  • мікроорганізмів в 1 мілілітрі сечі. У здорових осіб воно

  • становить 0,5-1,0105 мл, за пієлонефриту, інфекційних

  • уражень сечових шляхів перевищує 105 мл.

  • Туберкульозну паличку виявляють в забарвлених мазках,

  • фарбують за способом Ціль-Нільсена.



Функціональні дослідження нирок.

  • Визначення функціонального стану нирок за питомою масою і кількістю сечі.

  • Найчастіше для вивчення здатності нирок концентрувати і розводити сечу використовують пробу С.С.Зимницького.

  • При значно вираженій недостатності функції нирок відмічається фіксоване зниження питомої маси сечі (коливання від 1009 до 1011). Поліурія в поєднанні з низькою питомою масою і ніктурією — характерна ознака функціональної недостатності нирок.



Про функціональний стан нирок можна судити вивчаючи клубочкову фільтрацію нирковий плазмотік канальцеву реабсорбцію інтенсивність виділення з сечею сечовини і електролітів

  • . Кліренс (від анг. сlear — чистий) або коефіцієнт очищення умовно характеризує кількість плазми що проходить через нирки і повністю очищується від даної речовини. Кліренс визначають за формулою:

  • С = (U  V)  Р  К де С— кліренс даної речовини в мл /хв U — концентрація речовини в сечі в ммоль/л

  • V — об’єм сечі виділеної за хв

  • P — концентрація речовини в плазмі крові в ммоль/л

  • K — коефіцієнт поправки з врахуванням відношення поверхні тіла хворого до стандартної поверхні ( 173 м2) що визначається за відповідними таблицями або номограмами.

  • В нормі кліренс ендогенного креатиніну становить 110-150 мл/хв. Зменшення клубочкової фільтрації може бути зворотнім і незворотнім. Остання розвивається при хронічній недостатності нирок зворотня — при гострому гломерулонефриті нефротичному синдромі олігуричній стадії гострої ниркової недостатності тяжкої недостатності кровообігу.



Функцію канальців нефрону визначають за реабсорбцією води з використанням формули:

  • КР=(клубочкова фільтрація-хвилинний діурез)/

  • клубочкова фільтрація100

  • У здорових людей реабсорбція води в ниркових канальцях визначається стабільністю і становить 978-992%. Канальцева реабсорбція води зменшується за наявністю пієлонефриту спадкових природжених уражень канальців гострої та хронічної недостатності нирок.



Загальний аналіз крові.

  • За нефротичного синдрому, хронічної ниркової

  • недостатності спостерігають нормо- та

  • гіпохромну анемію.

  • У хворих на гіпернефроїдний рак може

  • розвиватись еритроцитоз.

  • Нейтрофільний лейкоцитоз з ядерним зрушенням

  • вліво властивий гострому та загостренню

  • хронічного пієлонефриту, гострим запальним

  • процесам в сечовивідних шляхах. Лейкоцитоз

  • спостерігають при гострій, іноді при хронічній

  • нирковій недостатності.



  • При лікуванні хворих цитостатиками, нестероїдними протизапальними засобами і програмним гемодіалізом, виявляють лейкопенію.

  • Збільшення ШОЕ при нирковій патології є неспецифічною ознакою, зустрічається часто і залежить від багатьох причин: анемії, змін білкових фракцій і ліпідів крові, активності запального процесу, уремічної інтоксикації, супутніх захворювань.

  • Для захворювань нирок, що супроводжуються дегідратацією (ХНН, нефрити із значною втратою солі з сечею, ГНН в поліуричній стадії), характерне зростання гематокритного числа. Навпаки, при станах, коли нирки не здатні виводити надлишок води з організму (гіпергідратація при нирковій недостатності), а також при анемії гематокрит знижується. Величину гематокриту використовують також при розрахунку ниркового кровотоку (плазмотоку).



  • Важливе значення для діагностики захворювань

  • нирок має визначення загального білка і його

  • фракцій в сироватці крові. У здорової людини

  • білків у крові 60-80 г/л. Зменшення загальної

  • кількості білків у сироватці крові —

  • гіпопротеїнемія — спостерігається частіше і

  • більш виражена при нефротичному синдромі.

  • Причиною цього є втрата білків в результаті

  • підвищеної проникності капілярів клубочків і

  • недостатньої реабсорбції білків в пошкоджених

  • ниркових канальцях.



  • При захворюваннях нирок які супроводжуються нефротичним синдромом відмічається гіперхолестеринемія а також збільшення фосфоліпідів і -ліпопротеїдів що пов’язано з зменшенням альбумінів в сироватці крові а також порушенням ферментативних процесів розщеплення ліпідів в нирках.



  • Виявити і визначити ступінь ниркової недостатності можливо, вивчаючи концентрацію в крові сечовини індикану залишкового азоту креатиніну калію натрію кальцію магнію і фосфатів. Вміст креатиніну є найбільш інформативним збільшення його в сироватці крові понад 017 ммоль/л сечовини понад 83 ммоль/л свідчить про порушення азотвидільної функції нирок.



Високочутливими і специфічними є методи ферментної діагностики.

  • Захворювання нирок часто супроводжуютья збільшенням в крові вмісту ряду специфічних ферментів. Так, фермент трансаміназа при гострій нирковій недостатності виявляється в сироватці крові (в сечі її немає), а при хронічній – і в крові і в сечі.

  • Урокіназі, що виробляється безпосередньо тканинам нирок, належить фізіологічна роль у збереженні просвіту сечовивідних шляхів і розчиненню кровяних згустків у них. Зниження концентрації цього фермента при деяких захворюваннях нирок відображає їх функціональний стан.



  • У хворих на пієлонефрит відбуваються зміни вмісту в крові сукцинатдегідрогенази Хронічний гломерулонефрит супроводжується зростанням рівня його фермента. Із збільшенням активності фермента натріємія зменшується, а каліємія, навпаки, збільшується. У хворих з гострим некрозом канальців нирок, з підгострим і хронічним гломерулонефритом, хронічною нирковою недостатністю в 2-3 рази зростає активність лактатдегідрогенази сироватки крові.



Порушення гемостазу

  • При гломерулонефрті із збереженою функцією нирок за умови нефротичного синдрому часто відмічають гіперагрегацію тромбоцитів, зниження вмісту антитромбіну ІІІ, гіперфібриногенемію і подовження тривалості фібринолізу. При тяжкому перебігу нефротичного синдрому можливий розвиток тромбогеморагічного синдрому. Хронічній нирковій недостатності властива тромбоцитопатія – порушення адгезивно-агрегаційних властивостей тромбоцитів та доступності тромбоцитарного фактора 3.



Вміст у крові електролітів

  • Під час розвитку багатьох захворювань нирок особливо за наявності набряків артеріальної гіпертензії у сироватці крові підвищується кількість натрію (понад 150 ммоль/л) калію (понад 5 ммоль/л) магнію (понад 12 ммоль/л) хлору (понад 102 ммоль/л). Розвиток гострої та хронічної недостатності нирок супроводжується гіпокальціємією (менше ніж 22 ммоль/л). При поліуричній стадії гострої ниркової недостатності спостерігається гіпокаліємія (менше ніж 4 ммоль/л) гіпохлоремія (менше ніж 95 ммоль/л) гіпонатріємія (менше ніж 130 ммоль/л).



Рентгенологічні дослідження.

  • При рентгеноскопії нирок не видно.

  • Оглядова рентгенографія нирок. Під час

  • оглядової рентгенографії нирок можна визначити

  • їх розташування розміри форму наявність

  • конкрементів (рентгеноконтрастних)

  • Для визначення форми і розмірів нирок роблять

  • рентгенограми після накладання хворому

  • пневморена чи ретропневморетроперітонеума (введення кисню або вуглекислого газу в

  • заочеревинний простір). При цьому будова нирок

  • і надниркових залоз контурується особливо

  • виразно.



  • Екскреторна урографія. Екскреторна урографія проводиться після довенного введення струминно або крапельно контрастної речовини (інфузійна урографія) яка добре виводиться нирками (розчини йодовмісних препаратів — урографіна ГІПАКа тощо). Роблять серію знімків(через 1 3 5 7 і 15 хв. після введення контрасту) що дають можливість оцінити розміри нирок їх розміщення їх функціональну активність форму і величину ниркових мисок розміщення сечоводів і наявність каменів

  • Ретроградна пієлографія. Цей метод погано переноситься хворими, техніка виконання його складна тому він проводиться за особливими показами. Контрастна речовина вводиться в ниркові миски з допомогою спеціальних катетерів під контролем цистоскопа.



Селективна ниркова ангіографія.

  • Для виявлення порушення кровотоку в нирковій артерії користуються нирковою ангіографією

  • При ренальній ангіографії контрастна речовина (діотраст кардіотраст) з допомогою спеціального катетера вводиться через стегнову артерію в аорту на рівні відходження ниркових артерій. Нефроангіографія має велике значення для встановлення точного діагнозу природжених вад і набутих уражень ниркових артерій і самих нирок зокрема пухлин туберкульозу пієлонефриту тощо.



Радіоізотопна ренографія.

  • Проводиться радіоізотопна ренографія за

  • допомогою багатоканальної радіографічної

  • установки, при цьому реєструється функція нирок

  • у вигляді кривих. Швидкість очищення крові від

  • мічених І131 діотраста чи гіппурана які

  • вводились хворому довенно відображає сумарну

  • секреторну функцію нирок. Це дослідження дає

  • можливість судити про функцію нирок при

  • хронічному гломерулонефриті туберкульозі

  • пієлонефриті амілоїдозі діагностувати

  • порушення відтоку сечі із однієї нирки і ін.



  • Сканування нирок проводиться з допомогою сканера.

  • Визначають накопичення в нирках введеного препарату поміченого радіоактивними ізотопами. На листку паперу реєструються тіні нирок за інтенсивністю яких можна судити про функцію нирок а по вогнищевих дефектах накопичення можна діагностувати пухлини туберкульозні ураження нирок. На сканограмі можна визначити величину форму і розміщення).



Ультразвукова ехографія (ультрасонографія).

  • Є надійним методом в діагностиці пухлин каменів кист визначення відхилень в топографії. Метод грунтується на здатності ультразвукових хвиль відбиватися від меж біологічних середовищ, що мають різну щільність, і вільно проходити через рідину.

  • Перевагою методу є відсутність негативного біологічного впливу і тому в разі необхідності динамічного спостереження за хворим дослідження може повторюватись багаторазово.



Ультразвукова допплерографія.

  • Стан кровотоку в судинах дає можливість оцінити ультразвукова допплерографія. В основі методу лежить ефект Допплера, суть якого, в даному випадку, заключається в тому, що частота відбитих від форменних елементів крові ультразвукових хвиль відрізняється від частоти хвиль, що випромінюються датчиком. Автоматизована обробка різниці частот дозволяє цю інформацію відображати в графічній формі на дисплеї у вигляді допплерограми. Так як ця різниця частот знаходиться у звуковому діапазоні, вона виводиться на звуковий канал.



Комп’ютерна томографія

  • Сучасний високо інформативний метод який дає можливість отримати кількісну інформацію про щільність тканин у площині дослідження. Цей метод звичайно, застосовують після ультразвукового сканування нирок якщо остання не дає переконливої інформації для встановлення діагнозу. Комп’ютерна томографія особливо цінна при діагностиці та диференційній діагностиці пухлин нирок і сусідніх органів (надниркових залоз селезінки підшлункової залози печінки) каменів нирок полікістозу та інших захворювань.



Біопсія нирок

  • Проводиться за допомогою спеціальної голки і аспіраційного шприца. Прокол робиться через шкіру в поперековій ділянці в місці проекції нирки. Отриманий кусочок ниркової тканини досліджується під мікроскопом а також роблять посіви і визначають чутливість до антибіотиків виявлених мікробів.

  • Біопсія нирок не знайшла широкого використання в клініці так як вона може супроводжуватись тяжкими ускладненнями. Її проводять тільки за показами в спеціалізованих клініках.



  • Катетеризація сечового міхура проводиться з

  • діагностичною і лікувальною ціллю частіше

  • м’яким гумовим катетером який перед введенням

  • в сечовипускний канал стерилізують і змащують

  • вазеліновим маслом.



  • Цистоскопія дає можливість вивчити слизову оболонку сечового міхура виявити наявність ерозій виразок поліпів каменів пухлин а також провести деякі лікувальні маніпуляції. Проводиться вона з допомогою цистоскопа — металічної трубки з оптичною системою. З допомогою тонкого катетера можна взяти сечу з кожної нирки провести хромоцистоскопію для чого хворому довенно вводять5 мл 05-10 % розчину індігокарміна і через цистоскоп дивляться коли з’явиться із вічка сечоводів сеча забарвлена індігокарміном. В нормі вона починає виділятися через 3-5 хв після введення контрасту. Якщо якась нирка хвора то з відповідного сечоводу забарвлена сеча буде виділятися пізніше або зовсім не буде виділятися.



Схожі:

Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення iconТема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів дихання. Методи дослідження та діагностики захворювань серцево-судинної системи

Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення iconСучасні методи діагностики органів дихання
Дихальна система разом з системами кровообігу, травлення, виділення, нейроендокринної регуляції, являється життєво важливою
Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення iconТема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи
У деяких хворих у разі потреби проводять додаткові дослідження: підрахунок ретикулоцитів, формули тромбоцитів
Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення iconМета лекції- представити дані про основні клінічні критерії діагностики та методи лікування запальних захворювань рогівки

Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення iconПлан лекції Вступ Загальна характеристика родини Enterobacteriaceae
Біологічні властивості і методи лабораторнаої діагностики захворювань, викликаних Е. сoli
Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення iconПлан лекції Вступ Загальна характеристика родини Enterobacteriaceae
Біологічні властивості і методи лабораторнаої діагностики захворювань, викликаних Е. сoli
Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення iconЗначення додаткових методів дослідження у діагностиці діарейних захворювань Методи діагностики діарейних захворювань
Сальмонельоз лейкоцитоз з помірним зсувом вліво, нерідко моноцитозом, в дітей раннього віку анеозинофілія, анемія
Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення iconФармакоекономічний аналіз фармакотерапії захворювань органів травлення (хронічного гастриту, пептичної виразки) Серед речовин, які впливають на функції органів травлення, виділяють такі групи лікарських препаратів
Фармакоекономічний аналіз фармакотерапії захворювань органів травлення (хронічного гастриту, пептичної виразки)
Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення iconТема лекції
Формування системи виділення в різні вікові періоди. Короткі відомості про ембріогенез органів сечової системи як основи природжених...
Тема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення iconТема лекції
Анатомо-фізіологічні особливості сечової системи у дитячому віці. Короткі відомості про ембріогенез органів сечової системи як основи...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка