Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі


НазваГіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі
Дата конвертації10.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


  • ГІПЕРТОНІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ВАГІТНОСТІ. ПРЕЕКЛАМПСІЯ. ЕКЛАМПСІЯ. АКУШЕРСЬКІ КРОВОТЕЧІ

  • Автор: проф. Маланчук Л.М.


Актуальність

  • Гестози займають одне з перших місць серед ускладнень під час вагітності.

  • Частота цієї патології в Україні коливається від 10 до 15 % і існує тенденція до збільшення випадків тяжких форм гестозу.

  • В 2011 р. було 5 випадків материнської смертності внаслідок гестозів (3,8%).



Актуальність

  • Гестози, ускладнюючи перебіг вагітності та пологів, є однією з причин материнської та перинатальної захворюваності та смертності.



Структура причин материнської смертності



Структура материнської смертності у 2000-2010 роках



Ранні гестози (що часто зустрічаються)

  • Блювання вагітних (50-60% випадків);

  • І ступінь ( блювання 3-5 рази на день);

  • ІІ ступінь (до 6-10 разів на добу);

  • ІІІ ступінь (більше 10 разів на добу) ;

  • Гіперсалівація.



Ранні гестози, які рідко зустрічаються

  • Дерматози вагітних;

  • Свербіж вагітних;

  • Жовтяниця вагітних;

  • Гострий жировий гепатоз вагітних;

  • Хорея вагітних;

  • Невропатія і психопатія вагітних;

  • Бронхіальна астма вагітних, остеомаляція і артропатія вагітних.



Пізній гестоз.

  • Пізній гестоз виникає у ІІ половині вагітності і є синдромом поліорганної і полісистемної функціональної недостатності

  • Характеризується тріадою класичних симптомів:

  • набряки,

  • протеїнурія,

  • артеріальна гіпертензія (НПГ-гестоз),

  • у лат. транскрипції – EPH-гестоз:

  • E –edemа,

  • P-proteinuria,

  • H-hуpertensia.



Наказ МОЗ України № 676

  • Гестоз не є самостійним захворюванням – це клінічний прояв неспроможності адаптаційних механізмів материнського організму адекватно забезпечити потреби плоду, що розвивається.

  • Реалізується ця неспроможність через різноманітний ступінь виразності перфузійно-дифузної недостатності в системі мати-плацента-плід.



Головними ланками патогенезу пізнього гестозу є:

  • Генералізований спазм судин.

  • Гіповолемія.

  • Порушення реологічних властивостей крові (зміна вязкозті крові, агрегаційних властивостей клітин крові – гемоконцентрація).

  • Розвинення синдрому внутрішньосудинного згортання крові.

  • Постгіпоксичні метаболічні порушення.

  • Синдром поліорганної функціональної недостатності.



За рекомендацією ВООЗ (1989) та вимогами МКХ 10-го перегляду (1995) Асоціацією акушерів-гінекологів України рекомендована та затверджена МОЗ України наступна класифікація гестозів:

  • Хронічна гіпертензія.

  • Гестаційна гіпертензія.

  • Набряки під час вагітності.

  • Гестаційна протеїнурія.

  • Прееклампсія легкого ступеня (відповідає поняттю нефропатії І ступеня тяжкості за попередньою класифікацією).

  • Прееклампсія середнього ступеня (відповідає поняттю нефропатії ІІ ступеня тяжкості за попередньою класифікацією).

  • Прееклампсія тяжкого ступеня (відповідає поняттю нефропатії ІІІ ступеня тяжкості, або/і прееклампсії за попередньою класифікацією).

  • Еклампсія.

  • Поєднана прееклампсія.



Діагностика хронічної гіпертензії

  • анамнестичних даних щодо підвищення АТ більше 140/90 мм рт.ст. до вагітності

  • визначення АТ більше 140/90 мм рт. ст у стані спокою, двічі з інтервалом не менше 4 години

  • АТ більше 160/110 мм рт. ст одноразово, у терміні до 20 тижнів вагітності.



  • Хронічна гіпертензія – гіпертензія, що спостерігається до вагітності або виникла (вперше виявлена) в період до 20 тижнів вагітності.

  • Гестаційна гіпертензія – гіпертензія, що виникла після 20 тижнів вагітності і не супроводжується протеїнурією аж до пологів.



Гестаційна гіпертензія

  • Транзиторна - нормалізація АТ у жінки, яка перенесла гестаційну гіпертензію впродовж 12 тижнів після пологів (ретроспективний діагноз).

  • Хронічна – гіпертензія, що виникла після 20 тижнів вагітності та зберігається через 12 тижнів після пологів.



ПІЗНІ ГЕСТОЗИ

  • Прееклампсія – гіпертензія, що виникла після 20 тижнів вагітності, у поєднанні з протеїнурією.

  • Протеїнурія – вміст білка 0,3 г/л у середній порції сечі, зібраній двічі з інтервалом 4 години чи більше, або екскреція білка 0,3 г за добу.

  • Поєднана прееклампсія – поява протеїнурії після 20 тижнів вагітності на фоні хронічної гіпертензії.



ПІЗНІ ГЕСТОЗИ

  • Еклампсія – судомний напад (напади) у жінки з прееклампсією:

  • - еклампсія під час вагітності;

  • - еклампсія під час пологів;

  • - еклампсія в післяпологовий період;

  • - еклампсія, неуточнена за терміном.



ПІЗНІ ГЕСТОЗИ

  • Гіпертензія неуточнена – гіпертензія, виявлена після 20 тижнів вагітності, за умови відсутності інформації щодо артеріального тиску (АТ) до 20 тижнів вагітності.



Діагностика пізніх гестозів

  • Гіпертензію, пов’язану з вагітністю, діагностують та оцінюють за ступенем тяжкості на підставі діастолічного тиску, який більше характеризує периферичний судинний опір і залежно від емоційного стану жінки менше змінюється, ніж систолічний.

  • Для визначення об’єму лікування та як мету антигіпертензивної терапії (цільовий рівень АТ) також використовують діастолічний тиск.



Діагностичні критерії тяжкості прееклампсії/еклампсії



Діагностичні критерії тяжкості прееклампсії/еклампсії



Додаткові клініко-лабораторні критерії прееклампсії



Легка прееклампсія.

  • Надання допомоги залежить від стану вагітної, параметрів АТ та протеїнурії.

  • У разі відповідності стану вагітної критеріям легкої прееклампсії при терміні вагітності до 37 тижнів можливий нагляд в умовах стаціонару денного перебування.

  • Проводять лабораторне обстеження:

  • загальний аналіз сечі,

  • добова протеїнурія,

  • креатинін та сечовина плазми крові,

  • гемоглобін, гематокрит,

  • кількість тромбоцитів,

  • коагулограма,

  • АлАТ і АсАТ,

  • визначення стану плода (нестресовий тест).



Показання для госпіталізації:

  • – термін вагітності більше 37 тижнів;

  • – поява хоча б однієї ознаки прееклампсії середньої тяжкості;

  • – порушення стану плода.

  • У разі стабільного стану жінки у межах критеріїв легкої прееклампсії –тактика ведення вагітності вичікувальна.

  • Пологи ведуть через природні пологові шляхи.



Прееклампсія середньої тяжкості.

  • Госпіталізація.

  • При терміні гестації 37 тижнів і більше – планова госпіталізація вагітної до стаціонару ІІ рівня для розродження.

  • При терміні вагітності менше 37 тижнів, прогресуванні прееклампсії або порушенні стану плода – госпіталізація вагітної до стаціонару ІІІ рівня.



Первинне лабораторне обстеження:

  • загальний аналіз крові, гематокрит,

  • кількість тромбоцитів, коагулограма,

  • АлАТ і АсАТ,

  • група крові та резус-фактор (у разі відсутності точних відомостей),

  • загальний аналіз сечі,

  • визначення добової протеїнурії,

  • креатиніну, сечовини, сечової кислоти плазми,

  • електроліти (натрій та калій),

  • оцінка стану плода.



ЛІКУВАННЯ

  • Охоронний режим – напівліжковий, обмеження фізичного та психічного навантаження.

  • Раціональне харчування: їжа з підвищеним вмістом білків, без обмеження солі та води, вживання продуктів, які не викликають спраги.

  • Комплекс вітамінів та мікроелементів для вагітної, за необхідності – препарати заліза.



ЛІКУВАННЯ

  • При діастолічному АТ >100 мм рт.ст. – призначення гіпотензивних препаратів (метилдофа по 0,25-0,5 г 3-4 рази на добу, максимальна доза – 3 г на добу; за необхідності додають ніфедипін по 10 мг 2-3 рази на добу, максимальна добова доза – 100 мг).

  • При терміні вагітності до 34 тижнів призначають кортикостероїди для профілактики респіраторного дистрес-синдрому (РДС) – дексаметазон по 6 мг через 12 год.чотири рази впродовж 2 діб.



моніторинг стану плода:

  • кількість рухів за 1 годину, частота серцевих скорочень – щодня;

  • – оцінка біофізичного профілю плода (за показаннями);

  • – кардіотокографія (за показаннями).



При прогресуванні прееклампсії або погіршенні стану плода розпочинають підготовку до розродження:

  • підготовка пологових шляхів у разі «незрілої» шийки матки - простагландини Е2 (місцево).



Розродження.

  • У разі погіршення загального стану вагітної,

  • появі ознак тяжкої прееклампсії,

  • нестабільних показниках АТ або постійно високих показниках АТ на рівні максимальних, характерних для прееклампсії середнього ступеня тяжкості,

  • показано проведення магнезіальної терапії для профілактики судом.



Тяжка прееклампсія Госпіталізація.

  • Хвору госпіталізують до відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонару III рівня для оцінки ступеня ризику вагітності для матері і плода та вибору методу розродження протягом 24 годин.

  • Виділяють індивідуальну палату з інтенсивним цілодобовим спостереженням медичного персоналу.

  • Негайні консультації терапевта, невропатолога, окуліста.

  • Катетеризують периферичну вену для тривалої інфузійної терапії, за необхідності контролю ЦВТ – центральну вену, для контролю погодинного діурезу – сечовий міхур.

  • За показаннями - трансназальна катетеризація шлунка.



Первинне лабораторне обстеження:

  • загальний аналіз крові, гематокрит,

  • кількість тромбоцитів, коагулограма,

  • АлАТ та АсАТ;

  • група крові та резус-фактор (за відсутності);

  • загальний аналіз сечі,

  • визначення протеїнурії,

  • креатиніну, сечовини,

  • загальний білок,

  • білірубін та його фракції,

  • електроліти.



Ретельне динамічне спостереження:

  • – контроль АТ – щогодини;

  • – аускультація серцебиття плода – кожні 15 хвилин;

  • – аналіз сечі – кожні 4 години;

  • – контроль погодинного діурезу (катетеризація сечового міхура катетером Фалея);

  • – гемоглобін, гематокрит, кількість тромбоцитів, функціональні печінкові проби, креатинін плазми – щодоби;



Моніторинг стану плода:

  • кількість рухів за 1 годину, частота серцевих скорочень – щодня, за можливості – допплерометричний контроль кровообігу у судинах пуповини, судинах мозку плода, плаценті та фетоплацентарному комплексі;

  • – оцінка об’єму навколоплодових вод та біофізичного профілю плода – за показаннями;

  • – тест на відсутність стресу плода – при погіршенні показників щоденного моніторингу плода і обов’язково перед розродженням (оцінка стану серцевої діяльності плода за допомогою фетального монітору).



Лікування.

  • Охоронний режим (суворий ліжковий), виключення фізичного та психічного напруження.

  • Комплекс вітамінів для вагітної, за необхідності – мікроелементи.

  • При терміні вагітності до 34 тижнів – кортикостероїди для профілактики РДС- дексаметазон по 6 мг через 12 год.чотири рази впродовж 2 діб.

  • У разі необхідності проводять підготовку пологових шляхів за допомогою простагландинів.



Тактика ведення

  • Активна, з розродженням у найближчі 24 години з моменту встановлення діагнозу.

  • Вичікувальна тактика в усіх випадках тяжкої прееклампсії не рекомендується.



Антигіпертензивна терапія.

  • Лікування артеріальної гіпертензії не є патогенетичним, але необхідне для матері та плода.

  • Зниження АТ має на меті попередження гіпертензивної енцефалопатії та мозкових крововиливів.

  • Слід прагнути довести АТ до безпечного рівня (150/90–160/100 мм рт. ст., не нижче!), який забезпечує збереження адекватного мозкового та плацентарного кровотоку.



Антигіпертензивна терапія.

  • Слід пам’ятати, що на фоні введення сульфату магнію ніфедипін може призвести до швидкого розвитку гіпотензії.

  • Лабеталол застосовують спочатку внутрішньовенно 10 мг, через 10 хвилин, за відсутності адекватної реакції (діастолічний АТ залишився вище 110 мм рт.ст.) – додатково ще 20 мг препарату.

  • Для зниження АТ при тяжкій прееклампсії застосовують також гідралазин

  • Метилдофу для лікування тяжкої прееклампсії застосовують рідше, оскільки препарат має відстрочену дію (ефект настає через 4 години).

  • На фоні застосування метилдофи навіть звичайні дози тіопенталу-натрію можуть призвести до колапсу.

  • Як антигіпертензивний засіб у хворих з тяжкою прееклампсією можна застосовувати клонідин

  • Як антиконвульсант з одночасною антигіпертензивною дією використовують сульфат магнію, що є препаратом вибору для профілактики та лікування судом, які у госпіталізованих жінок виникають внаслідок недостатнього лікування тяжкої прееклампсії.



Магнезіальна терапія

  • Магнезіальна терапія – це болюсне введення 4 г сухої речовини сульфату магнію з подальшою безперервною внутрішньовенною інфузією зі швидкістю, яка визначається станом хворої.

  • Магнезіальну терапію починають з моменту госпіталізації, якщо діастолічний АТ > 110 мм рт.ст.

  • Мета магнезіальної терапії – підтримка концентрації іонів магнію в крові вагітної на рівні, потрібному для профілактики судом.

  • Стартову дозу (дозу насичення) – 4 г сухої речовини (16 мл 25%-го розчину сульфату магнію) вводять шприцом дуже повільно протягом 15 хвилин (у разі еклампсії – протягом 5 хвилин).

  • стартову дозу сульфату магнію розчиняють в 34 мл 0,9% розчині хлориду натрію чи розчині Рингера-Локка.



Магнезіальна терапія

  • Підтримуючу терапію стандартно починають з дози 1 г сухої речовини сульфату магнію на годину.

  • За такої швидкості введення концентрація магнію у сироватці крові досягне 4–8 ммоль/л (терапевтична концентрація) через 18 годин.

  • При введенні зі швидкістю 2 г/год. – через 8 годин, а при швидкості 3 г/год. – через 2 години.

  • Наведені швидкості введення сульфату магнію можливі тільки за умови нормального діурезу (не менше 50 мл/год).

  • У разі навіть незначної олігурії швидкість введення необхідно зменшити, постійно проводячи моніторинг рівня магнію у плазмі крові.



Магнезіальна терапія

  • Ознаки магнезіальної інтоксикації:

  • зниження частоти дихання

  • пригнічення колінних рефлексів

  • зменшення діурезу

  • зменшення ЧД

  • розвиток АV блокади

  • можливі навіть на фоні терапевтичних концентрацій магнію у плазмі крові за умови комбінації з іншими препаратами, особливо з блокаторами кальцієвих каналів.

  • Антидотом для сульфату магнію є глюконат кальцію (10 мл 10% розчину).



Інфузійна терапія

  • Умовою адекватної інфузійної терапії є суворий контроль об’єму введеної і випитої рідини та діурезу.

  • Діурез має бути не менше 60 мл/год.

  • Загальний об’єм рідини, що вводиться, має відповідати добовій фізіологічній потребі жінки (у середньому 30–35 мл/кг) з додаванням об’єму нефізіологічних втрат (крововтрата тощо).

  • Швидкість введення рідини не повинна перевищувати 85 мл/год. або погодинний діурез + 30 мл/год.

  • Препаратами вибору інфузійної терапії до моменту розродження є ізотонічні сольові розчини (Рингера, NaCl 0,9%).



Інфузійна терапія

  • У разі необхідності відновлення ОЦК оптимальними препаратами є розчини гідроксиетилкрохмалю 6% або 10%.

  • Гідроксиетилкрохмалі або декстрани слід вводити разом з кристалоїдами у співвідношенні 2:1.

  • До інфузійно-трансфузійної програми доцільно включати донорську свіжозаморожену плазму для ліквідації гіпопротеїнемії (показники білка плазми < 55 г/л), нормалізації співвідношення антикоагулянти/прокоагулянти, що є профілактикою кровотеч у пологах і післяпологовому періоді.



Інфузійна терапія

  • Введення розчинів альбуміну (особливо 5%) є недоцільним, оскільки внаслідок специфічної селективної альбумінурії він швидко виводиться, що й зумовлює короткочасність корекції гіповолемії і гіпопротеїнемії при тяжких формах прееклампсії.

  • У разі необхідності альбумін краще використовувати у вигляді 10–20% розчинів (потрібен менший об’єм) у сполученні з кристалоїдами, зазвичай у співвідношенні 1:1.

  • Компонентом інфузійної терапії тяжкої прееклампсії можуть бути декстрани, які ефективно підвищують ОЦК, поліпшують мікроциркуляцію.

  • Їх доза не повинна перевищувати 10 мл/кг/доб, оскільки це може призвести до гіпокоагуляції.



Інфузійна терапія

  • Не використовують гіпоосмолярні розчини – 5% і 10% глюкозу, а також їх суміші з електролітами (“поляризуючі суміші”), оскільки вони часто викликають гіпоглікемію у плода, посилюють накопичення лактату в мозку матері, погіршуючи неврологічний прогноз у разі еклампсії.

  • До введення розчинів глюкози у хворої на тяжку прееклампсію вдаються лише за абсолютними показаннями – гіпоглікемія, гіпернатріємія та гіпертонічна дегідратація, іноді – у хворих на цукровий діабет для профілактики гіпоглікемії.



Тактика розродження.

  • За умови готових пологових шляхів проводять амніотомію з наступним призначенням родозбудження окситоцином.

  • Розродження проводять з урахуванням акушерської ситуації.

  • Перевагу віддають пологам через природні пологові шляхи з адекватним знеболенням (епідуральна анестезія або інгаляція закисом азоту).

  • За умови

  • неготової шийки матки та відсутності ефекту від підготовки простагландинами,

  • або у разі прогресування гіпертензії,

  • загрози судомного нападу,

  • погіршення стану плода

  • розродження проводять шляхом операції кесаревого розтину.



Після пологів

  • Лікування прееклампсії продовжують залежно від стану жінки, клінічної симптоматики та лабораторних показників.

  • Необхідні моніторинг АТ і антигіпертензивна терапія.

  • Дози антигіпертензивних препаратів поступово зменшують, але не раніше, ніж через 48 годин після пологів.

  • Якщо жінка отримувала два чи більше антигіпертензивних препаратів – один препарат відміняють.

  • Магнезіальна терапія триває не менше 24 годин після пологів або після останнього нападу судом.



Еклампсія.

  • Про високий ризик еклампсії свідчать:

  • сильний біль голови,

  • висока гіпертензія (діастолічний АТ > 120 мм рт.ст.),

  • нудота, блювання,

  • порушення зору,

  • біль у правому підребер’ї та/або епігастральній ділянці.

  • Головні цілі екстреної допомоги:

  • - припинення судом;

  • - відновлення прохідності дихальних шляхів.



Задачі інтенсивної терапії після ліквідації судом:

  • - попередження повторних судомних нападів;

  • - усунення гіпоксії і ацидозу (дихального та метаболічного);

  • - профілактика аспіраційного синдрому;

  • - невідкладне розродження.



Перша допомога при розвитку приступу еклампсії.

  • Лікування у разі нападу судом починається на місці.

  • Розгортають палату інтенсивної терапії чи госпіталізують вагітну до відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

  • Хвору укладають на рівну поверхню у положенні на лівому боці, швидко звільняють дихальні шляхи, відкриваючи рот і висуваючи вперед нижню щелепу, паралельно евакуюють вміст ротової порожнини.

  • За можливості, якщо збережено спонтанне дихання, вводять повітровід та проводять інгаляцію кисню.



Перша допомога при розвитку приступу еклампсії.

  • Паралельно з проведеними заходами щодо відновлення адекватного газообміну здійснюють катетеризацію периферичної вени та починають введення протисудомних препаратів (сульфат магнію – болюс 4 г протягом 5 хвилин внутрішньовенно, потім підтримуюча терапія 1–2 г/год) під ретельним контролем АТ і ЧСС.

  • Якщо напади тривають, внутрішньовенно вводять ще 2 г сульфату магнію (8 мл 25% розчину) протягом 3-5 хвилин.

  • Замість додаткового болюсу сульфату магнію можна використовувати діазепам внутрішньовенно (10 мг) чи тіопентал-натрій (450–500 мг) упродовж 3 хвилин.

  • Якщо напад судом триває понад 30 хвилин, цей стан розглядають як екламптичний статус.



Допомога при розвитку приступу еклампсії.

  • Якщо діастолічний АТ залишається на високому рівні (> 110 мм рт.ст.), проводять антигіпертензивну терапію.

  • Катетеризують сечовий міхур.

  • Усі маніпуляції (катетеризація вен, сечового міхура, акушерські маніпуляції) проводять під загальною анестезією тіопенталом-натрієм або закисом азоту з киснем.

  • Не застосовують кетамін!



Штучна вентиляція легенів.

  • Штучна вентиляція легенів не є основним способом лікування еклампсії, однак усунення гіпоксії (найважливішого патогенетичного чинника розвитку поліорганної недостатності) – обов’язкова умова проведення інших заходів.



Показання до ШВЛ: Абсолютні:

  • – еклампсія під час вагітності;

  • – екламптична кома або екламптичний статус;

  • – гострий респіраторний дистрес-синдром дорослих (ІІІ стадія);

  • – судомна готовність на фоні поверхневого наркозу;

  • – поєднання прееклампсії/еклампсії з шоком будь-якого генезу.

  • Відносні:

  • – прогресування гострої коагулопатії;

  • – крововтрата під час операції більше 15 мл/кг (подовжена ШВЛ до стабілізації життєвих функцій організму і відновлення ОЦК).



Розродження.

  • За умови продовження нападу судом термінове розродження проводять після переведення хворої на ШВЛ.

  • Після закінчення оперативного втручання ШВЛ продовжують до стабілізації стану пацієнтки.



Спостереження за жінкою, що перенесла прееклампсію/еклампсію після виписки із пологового стаціонару

  • В умовах жіночої консультації за участю терапевта проводять диспансерний нагляд за жінкою, яка перенесла середнього ступеня або тяжку прееклампсію чи еклампсію:

  • – патронаж на дому,

  • – консультація профільних спеціалістів (за необхідності),

  • – комплексне обстеження через 6 тижнів після пологів.



HELLP-синдром

  • HELLP-синдром – тяжка клінічна форма гестозу (hemolysis -мікроангіопатична гемолітична анемія; elevatijn of liver enzymes- підвищена концентрація ферментів печінки в плазмі крові; low platelet count (LP)- зниження рівня тромбоцитів).

  • Патофізіологічні зміни при HELLP-синдромі відбуваються переважно в печінці. Сегментний вазоспазм призводить до порушення кровотоку в печінці і розтягненням фіброзної оболонки печінки (Гліссонової капсули). Гепатоцелюлярний некроз зумовлює підвищення рівня трансаміназ у крові.

  • Захворювання частіше (59%) виникає під час вагітності і в терміні 35 тижнів.

  • В 10% випадків в терміні менше 27 тижнів, а в 31% — в перший тиждень після пологів.



HELLP-синдром

  • Клінічний перебіг HELLP-синдрому непередбачений і проявляється головним чином болем, нудотою, блювотою, дифузним або локалізованим у правому підребер'ї чи епігастрії болем в животі.

  • Характерна

  • жовтяниця,

  • кривава блювота,

  • крововиливи в місцях ін'єкцій,

  • прогресуюча печінкова недостатність,

  • судоми і кома.

  • Трапляються поодинокі випадки зворотного розвинення симптоматики при консервативному лікуванні.



Ускладнення HELLP-синдрому

  • передчасне відшарування нормально розташованої плаценти (15-22%),

  • гостра ниркова недостатність (8%),

  • набряк легенів (4,5%),

  • внутрішньочерепна кровотеча (5%),

  • розрив печінки (1,5%),

  • ДВЗ синдром (38%).



Діагностика HELLP-синдрому

  • Для раннього виявлення субкапсулярної гематоми показана сонографія верхньої частини живота.

  • Слід пам'ятати, що у 15% вагітних з HELLP-синдромом на початку захворювання не буває гіпертензії.

  • Помилкові діагнози, такі, як

  • холецистит, гастрит, гепатит, гемолітико-уремічний синдром, тромбоцитопенічна пурпура та інші

  • призводять до міжпрофільних суперечок і лікуванню у невідповідних даній патології відділеннях.



HELLP-синдром

  • Метод родорозрішення залежить від акушерської ситуації:

  • при зрілій шийці матки і відсутності протипоказань до самостійних пологів екстрене родорозрішення проводиться через природні пологові шляхи,

  • при неготовності пологових шляхів проводять кесарів розтин.

  • В подальшому пацієнтки потребують інтенсивної терапії, яка включає введення глюкокортикоідних препаратів (не менше 1 г преднізолону на добу), введення імуноглобулінів, генатопротекторних речовин.

  • Доцільне застосування альтернативних методів лікування (наприклад плазмоферез).



HELLP-синдром

  • Після пологів всі ознаки HELLP-синдрому зникають на протязі 5-7 днів,

  • якщо діагностика, лікування і переривання вагітності були своєчасними.

  • Як правило ознаки HELLP-синдрому не повторюються при наступних вагітностях.



ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

  • 1. Гіпертензивні розлади у вагітних жінок трапляються у 6–10% випадків та лишаються однією з провідних причин перинатальних втрат і материнської смертності.

  • 2. Найбільш несприятливе значення для завершення вагітності має прееклампсія, яка збільшує ризик передчасного відшарування плаценти, передчасних пологів, затримки росту плода, а також мозкових катастроф у матері.

  • 3. З часу затвердження принципів доказової медицини підходи до класифікації, діагностики, тактики ведення та лікування гіпертензивних розладів у вагітних, зокрема прееклампсії, істотно переглянуто.

  • 4. З низки критеріїв діагностики прееклампсії виключено:

  • а) підвищення під час вагітності систолічного АТ на 30 мм рт.ст. чи більше та/або діастолічного АТ на 15 мм рт.ст. чи більше порівняно з вихідним АТ (до вагітності),

  • б) помірні набряки, що локалізуються на нижніх кінцівках, передній черевній стінці або обличчі.



ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

  • 5. Як критерій тяжкості гіпертензії у вагітних, показання до початку антигіпертензивного лікування та критерій його ефективності використовують тільки значення діастолічного АТ. Для визначення останнього слід враховувати V тон Короткова (а не IV, як раніше).

  • 6. Подовжено до 12 тижнів післяпологового періоду термін остаточного ретроспективного підтвердження або спростування діагнозу гестаційної гіпертензії (раніше було 6 тижнів).

  • 7. Доведено, що медикаментозну антигіпертензивну терапію не слід розпочинати, якщо АТ<150/100 мм рт.ст. Постійна антигіпертензивна терапія здатна зменшити частоту прогресування гіпертензії (розвитку тяжкої гіпертензії) та підвищення тяжкості прееклампсії, що розвинулася, але не може запобігти прееклампсії.

  • Постійна антигіпертензивна терапія не поліпшує наслідки вагітності для плода і, навіть, призводить до збільшення частоти народження дітей з низькою масою тіла та з малою масою для гестаційного віку. У цілому, зниження АТ завдяки медикаментозній терапії може покращувати наслідки вагітності для матері, але не для плода.



ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

  • 8. З антигіпертензивних засобів під час вагітності застосовують a-метилдофу (препарат вибору), ніфедипін, лабеталол (препарати другого ряду), b-адреноблокатори, клонідин, верапаміл, гідралазин, празозин.

  • Слід уникати застосування сечогінних, особливо у випадках прееклампсії (крім набряку легенів або ниркової недостатності). Категорично протипоказані інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ.

  • 9. Не доведено більшу ефективність під час вагітності жодного з антигіпертензивних препаратів.

  • 10. Доведено шкідливість обмеження кухонної солі та рідини як з метою профілактики прееклампсії, так і під час її лікування.



ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

  • 11. Встановлено, що ацетилсаліцилова кислота (60–100 мг/доб) зменшує частоту розвитку прееклампсії у вагітних групи ризику.

  • Такого самого ефекту у вагітних без чинників ризику прееклампсії не спостерігається.

  • Кальцій (2 г/доб) ефективно зменшує ризик гіпертензії і, меншою мірою, прееклампсії.

  • 12. Абсолютно доведено, що сульфат магнію попереджає розвиток еклампсії і є препаратом вибору для її лікування.

  • Усі жінки з еклампсією повинні отримувати сульфат магнію під час пологів та упродовж 24 годин після пологів.



ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

  • 13. Єдиним радикальним методом лікування прееклампсії/еклампсії є розродження. Пролонгувати вагітність в інтересах плода можливо лише у разі, якщо гіпертензія медикаментозно контрольована, і немає тривожних ознак ураження ЦНС, печінки, нирок. Оптимальним способом розродження після 35 тижнів вагітності за підготовленості пологових шляхів є пологи через природні пологові шляхи.

  • 14. У великих проспективних дослідженнях продемонстровано, що в жінок, які перенесли гестаційну гіпертензію або прееклампсію, існує підвищений ризик:

  • – розвитку артеріальної гіпертензії у подальшому;

  • – смерті від інсульту;

  • – смерті від усіх серцево-судинних причин.

  • Тому такі породіллі мають перебувати під наглядом терапевта і регулярно проходити обстеження (вимірювання АТ, визначення вмісту холестерину і глюкози щороку).



ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!



Схожі:

Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі iconАкушерські операції доцент Лимар Л.Є
Але, на жаль, останніми роками зростання ускладнень вагітності та екстрагенітальної патології зумовлює необхідність втручання в цей...
Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі iconРозлади кровообігу: повнокрів’я, малокрів’я, стаз, кровотечі, крововиливи, тромбози, емболії, інфаркти

Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі iconInexscreen™ Визначення ризику патологічної вагітності (позаматкової та аборту)
Ургентна хірургічна допомога при позаматковій вагітності складає 9,18 на 10 тис населення
Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі iconМетоди обстеження в гінекології Обстеження гінекологічної хворої складається
Найчастіше хворі звертаються зі скаргами на біль, патологічні виділення з піхви, кровотечі, розлади менструальної функції та порушення...
Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі iconПсихосоматичні розлади при функціональних захворюваннях шлунково-кишкового тракту доц. І. О. Боровик
Психосоматичні розлади при функціональних захворюваннях шлунково-кишкового тракту
Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі iconСоціально – демографічний склад донорів І мотивація їх до донорства Гришаєва І. В. – голова правління мбф “Фонд Вільяма Дж. Клінтона”
Фонд Вільяма Дж. Клінтона За даними вооз з 500 тисяч випадків смерті жінок в рік, 25 складають акушерські кровотечі. Серед причин...
Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі iconЛекція на тему: Кровотечі під час вагітності Доц. Шадріна В. С
Для проведення операції необхідно мати набір стерильних інструментів, який включає піхвові дзеркала Сімпса, матковий зонд, кюретки...
Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі iconПравила надання допомоги Спокій Накласти на відкриту рану стерильну пов'язку При кровотечі накласти джгут Накласти шину Викликати швидку допомогу При закритому 1,4,5
Спокій Накласти на відкриту рану стерильну пов'язку При кровотечі накласти джгут Накласти шину Викликати швидку допомогу При закритому...
Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі iconПсихогенії та психічне здоров’я: Соматоформні вегетативні дисфункції. Невротичні розлади. Порушення адаптації. Посттравматичні стресові розлади

Гіпертонічні розлади при вагітності. Прееклампсія. Еклампсія. Акушерські кровотечі iconБагатоплідна вагітність Доц. Коптюх В.І
В структурі перинатальної смертності, яка при багатоплідній вагітності вища в 3-7 раз, ніж при одноплідній, кількість померлих близнят...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка