Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б


НазваЛекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б
Дата конвертації16.02.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


Лекція №11

  • Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну.

  • к. фарм. н. Поляк О.Б.




Тропан є основою ряду алкалоїдів та їх структурних аналогів. За хімічною будовою ці сполуки поділяють на дві групи: похідні спирту тропіну (1) і похідні тропін-2-карбонової кислоти –екгоніну (2):



Алкалоїди тропанового ряду містяться в рослинах родини пасльонових (беладона, дурман, блекота й ін.).



Основними представниками алкалоїдів групи тропану є рацемічний атропін, його лівообертальний ізомер - гіосціамін та епоксидований аналог гіосціаміну - скополамін.

  • Основними представниками алкалоїдів групи тропану є рацемічний атропін, його лівообертальний ізомер - гіосціамін та епоксидований аналог гіосціаміну - скополамін.

  • Атропін вперше був виділений з беладони в 1833 р. В рослинах він міститься в дуже малих кількостях разом гіосціаміном та скополаміном.

  • Вилучають атропін та гіосціамін з рослинної сировини у вигляді основ (після обробки розчином аміаку) органічними розчинниками (дихлоретан, бензол). Атропін утворюється з гіосціаміну в результаті рацемізації при температурі 114-116 °С, при вищій температурі утворюється апоатропін, який не має фармакологічної активності атропіну. З розчинів після виділення гіосціаміну виділяють скополамін.

  • Синтетично добувають з янтарного альдегіду, метиламіну, ацетону і d, l- тропової кислоти.



Атропіну сульфат (Atropini sulfas) (ДФУ)

  • Біс(1R,ЗR,5S)-3-[(RS)-(3-гідрокси-2-фенілпропіоніл)окси]-8-метил-8-азабіцикло[3.2.1]октану сульфат моногідрат

  • Тропінового еcтеру-d,l-тропової кислоти cульфат, моногідрат



Скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum)

  • Скопінового еcтеру (-)-тропової кислоти гідробромід, тригідрат



Фізичні властивості

  • Атропіну сульфат

  • Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний у 96 %-ному спирті, практично не розчинний в ефірі. Плавиться при температурі близько 190°С із розкладанням.



Ідентифікація

  • Атропіну сульфат

  • За фізико-хімічними константами: ІЧ-спектроскопія і оптичне обертання.

  • За температурою плавлення пікрату атропіну.

  • Реакція Віталі - Морена ( на тропову кислоту).

  • Реакції на сульфати.

  • Загальна реакція на алкалоїди (з р-вом Драгендорфа)

  • Нефармакопейні реакції:

  • а) визначення температури плавлення основи атропіну (115-117 °С) після осадження розчином амоніаку;

  • б) утворення бензальдегіду (запах гіркого мигдалю) при нагріванні атропіну з кислотою сульфатною концентрованою в присутності кристалика калію дихромату:



Реакція на атропін - утворення бензальдегіду



Реакція Віталі – Морена До субстанції у фарфоровій чашці додають кислоту нітратну концентровану й випаровують досуха - утворюється полінітросполука жовтого кольору, яку розчиняють у ацетоні й додають спиртовий розчин калію гідроксиду - з'являється фіолетове забарвлення:



Випробування на чистоту

  • Атропіну сульфат

  • Апоатропін (<0,5%)-визначають спектрофотометрично

  • Сторонні алкалоїди – визначають ТШХ



Кількісне визначення

  • Атропіну сульфат

  • Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування з потенціометричним фіксуванням кінцевої точки титрування. (Е=М.м).

  • Алкаліметрія в спиртово-хлороформному середовищі (Е=М.м/2).

  • Фотоколориметрія за реакцією з пікриновою кислотою.





Зберігання, застосування

  • Атропіну сульфат

  • У ЩЗК, у захищеному від світла місці.

  • Холінолітичний (спазмолітичний, мідріатичний) засіб. Використовують для дослідження очного дна, при спазмах гладкої мускулатури, протияд при отруєннях ацетилхоліном. Внутрішньо, в/в, в/м, очні краплі. Випуск - порошок, ампули 0,1% - 1,0. Отруйна речовина. В.р.д.-0,001 г, в.д.д.- 0,003 г.



Синтетичні аналоги атропіну Атропін і скополамін - цінні лікарські сполуки, але вони проявляють побічну дію. В процесі пошуку нових біологічно активних сполук тропанового ряду були синтезовані естери тропіну з мигдалевою і дифенілацетатною кислотами – гоматропін і тропацин

  • Гоматропіну гідробромід (Homatropini hydrobromidum)

  • Тропінового естеру мигдалевої кислоти гідробромід



Тропафен (Tropaphenum). Виражений α-адреноблокатор, слабкий холінолітик. Ліофіл. порошок для ін'єкцій.

  • Тропафен (Tropaphenum). Виражений α-адреноблокатор, слабкий холінолітик. Ліофіл. порошок для ін'єкцій.

  • Тровентол (Troventolum). Бронхорозширюючий засіб. Аерозоль.

  • Атровент (Іпратропію бромід). Бронхорозширюючий засіб. Аерозоль. Входить в “Беродуал” (разом з β-адреностимулятором фенотеролу г/бр.).



Добування синтетичних аналогів тропанових алкалоїдів здійснюють взаємодією тропіну з відповідною кислотою або її хлорангідридом:



Фізичні властивості

  • Гоматропіну гідробромід

  • Білий кристалічний порошок без запаху. Легко розчинний у воді, важко розчинний у спирті, дуже мало розчинний у хлороформі, практично не розчинний в ефірі.



Ідентифікація

  • Гоматропіну гідробромід

  • Реакції на броміди (три реакції по ДФУ).

  • Фармакопейна реакція на алкалоїди

  • З розчином йоду – випадає бурий осад перйодиду препарату.

  • З розчином КОН –білий осад, розчинний у надлишку реактиву.

  • Основа гоматропіну при нагріванні зі спиртовим розчином ртуті (II) хлориду дає жовте забарвлення, яке переходить у цегляно-червоне (відмінність від більшості алкалоїдів, за винятком атропіну і гіосціаміну).

  • Гідроксамова реакція.

  • Не дає реакції Віталі - Морена.



Реакція Віталі – Морена на тропацин:



Кількісне визначення

  • Гоматропіну гідробромід

  • Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування у присутності ртуті (II) ацетату, індикатор- кристалічний фіолетовий. (Е=М.м).

  • Алкаліметрія у водно-спиртовому середовищі в присутності хлороформу (Е=М.м).



Зберігання, застосування

  • Гоматропіну гідробромід

  • У ЩЗК, у захищеному від світла місці.

  • Холінолітичний (мідріатичний) засіб. Використовують у вигляді очних крапель0,25-0,5-1% розчини. Не можна використовувати при глаукомі. Внутрішньо призначають рідко. Випуск - порошок, ампули 0,1% - 1,0. Отруйна речовина. В.р.д.-0,001 г, в.д.д.- 0,003 г.



Тропанові алкалоїди групи екгоніну

  • Кокаїну гідрохлорид (Cocaini hydrochloridum)

  • Гідрохлорид метилового естеру бензоїлекгоніну



  • Кокаїновий кущ (Erythroxylon Coca)



  • Фізичні властивості кокаїну г/хл

  • Безбарвні голчаті кристали або білий кристалічний порошок без запаху, гіркий на смак, викликає на язиці відчуття заніміння. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний у спирті, розчинний у хлороформі і гліцерині, практично не розчинний в ефірі.

  • Ідентифікація кокаїну г/хл

  • Субстанція дає реакції на хлориди.

  • Визначають температуру плавлення (не нижче 195 °С); питоме обертання - від -71 ° до -73° (2,5 %-ний водний розчин); питомий показник поглинання.

  • Гідроксамова реакція (на естерне угрупування)..

  • Загальна фармакопейна реакція на алкалоїди (з реактивом Драгендорфа)



  • 5. З розчином калію перманганату утворюється кристалічний осад фіолетового кольору - перманганат кокаїну (відмінність від новокаїну):

  • 6. Якщо до водного розчину кокаїну краплями добавити 5-ий р-н хромової кислоти H2CrO4, то від кожної краплі з'являється швидкозникаюче помутніння. При подальшому додаванні HCl конц. утворюється аморфний оранжево-жовтий осад.



  • 6. При нагріванні кокаїну гідрохлориду з кислотою сульфатною концентрованою відбувається кислотний гідроліз, продуктами якого є, зокрема, метиловий спирт і кислота бензойна, які, взаємодіючи між собою, утворюють метилбензоат, що має характерний запах:



  • Випробування на чистоту кокаїну г/хл

  • Недопустима домішка цінамілкокаїну і ін. відновлюючих речовин – з КМnО4 розчин не повинен знебарвлюватися протягом 30 хв.

  • Домішка труксилінів та ін. алкалоїдів Соса визначають додаванням амоніаку до розчину субстанції: якщо домішки відсутні випадає осад кокаїну-основи, якщо присутні – осад не випадає.

  • Кількісне визначення

  • Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування у присутності ртуті (II) ацетату, індикатор - кристалічний фіолетовий (Е=М.м.).

  • Алкаліметрія в присутності спирту і хлороформу (Е=М.м.).

  • Йодометрія, зворотне титрування, після осадження полійодиду кокаїну C17H21NO4•HJ•J2 (Е=М.м./2).

  • Зберігання

  • У ЩЗК, що вберігає від дії світла



  • Застосування

  • Місцевоанестезуючий засіб. Використовується як поверхневий анестетик для анестезії кон’юктиви і рогівки (1-3% розчини) та слизових оболонок носа, горла, сечових шляхів (2-5% розчини). Виявляє виражену дію на ЦНС, може викликати ейфорію, збудження, а потім пригнічення ЦНС (викликає залежність – кокаїнізм). Оскільки препарат токсичний і досить дефіцитний, синтезовано ряд його замінників (анестезин, новокаїн, тримекаїн, лідокаїн); при цьому враховано зв'язок між структурою і дією місцевоанастезуючих засобів. Випуск – порошок, ампули 2%-1,0. Отруйна речовина. В.р.д.- 0,03 г, в.д.д.- 0,03 г.



Алкалоїди - похідні ізохіноліну

  • Із багатьох алкалоїдів, похідних ізохіноліну, в медицині в основному використовуються дві групи препаратів: похідні 1-бензилізохіноліну та морфінану (фенантренізохіноліну).



Джерелом отримання алкалоїдів, похідних 1-бензилізохіноліну та морфінану, є опій – молочний сік незрілих плодів снотворного маку (Papaver somniferum). До складу опію (20-25%) входить понад 20 алкалоїдів (морфін, наркотин, папаверин, кодеїн, тебаїн та ін.). Алкалоїди містяться в опії у вигляді солей меконової (-окси--пірон--дикарбонової), молочної та сірчаної кислот. Наркотин і папаверин як дуже слабкі основи знаходяться у вільному стані.



  • Схема розділення основних алкалоїдів опію за методом Каневської-Клячкіної



  • Осад, добутий змішуванням водного екстракту опію з спиртовим розчином амоніаку, переробляють за схемою:



Алкалоїди - похідні 1-бензилізохіноліну

  • Папаверину гідрохлорид

  • (Papaverini hydrochloridum)

  • 1-(3’,4’-Диметоксибензил)-6,7- диметоксиізохіноліну гідрохлорид



  • Фізичні властивості

  • Папаверину гідрохлорид (ДФУ)

  • Кристалічний порошок або кристали білого чи майже білого кольору. Помірно розчинний у воді, мало розчинний у 96 %-ному спирті. Може сплавлятися з КОН (утворюються диметоксиізохінолін та диметокситолуол) і піддаватися оксидації КMnO4 (продукти оксидації – піридин-трикарбонова кислота та 3,4-диметоксибензоатна (вератрова) кислота).

  • Проявляє відновні властивості за рахунок двох ароматичних фрагментів, зв'язаних метиленовою групою, а також чотирьох метоксидних груп.

  • Дротаверину гідрохлорид

  • Кристалічний порошок жовтого кольору, без запаху. Розчинний у воді та етанолі, нерозчинний у ефірі.



  • Ідентифікація папаверину гідрохлориду

  • Визначення питомого поглинання методом УФ-спектроскопії

  • Визначення температури плавлення основи папаверину після осадження розчином амоніаку.

  • Каролінова проба: після нагрівання субстанції з оцтовим ангідридом та кислотою сульфатною розчин забарвлюється у жовтий колір із зеленою флуоресценцією.

  • Субстанція дає реакції на хлориди.

  • Нефармакопейні реакції:

  • а) з кислотою сульфатною концентрованою субстанція при нагріванні забарвлюється у фіолетовий колір;

  • б) при змішуванні етанольних розчинів папаверину і йоду випадають темно-червоні кристали гідройодиду дийодпапаверину C29H19O4NJ2•HJ;





  • в) при взаємодії з реактивами Драгендорфа, Майєра, пікриновою кислотою та ін. утворюються осади;

  • г) з кислотою нітратною концентрованою утворюється жовте забарвлення, що переходить в оранжеве при нагріванні;

  • д) з бромною водою папаверин утворює жовтий осад бромпапаверину гідроброміду;



  • е) при взаємодії з реактивом Маркі спочатку утворюється червоне забарвлення, потім жовте і яскраво-оранжеве. Утворений при цьому сульфат метилендипапаверинію дає під дією бромної води та аміаку фіолетовий осад, який розчиняється в спирті і дає фіолетово-червоне забарвлення.



Дротаверину гідрохлорид

  • Молекулу дротаверину розглядають як продукт конденсації 6,7-диетокситетрагідроізохіноліну і 3,4-диетоксибензальдегіду. Препарат має характерний спектр поглинання в УФ-області.

  • Дротаверин виявляє більш основні властивості, ніж папаверин, тому для виділення основи з розчину препарату потрібно додати розчин лугу.

  • Як і папаверин, дротаверин володіє вираженими відновними властивостями. При додаванні до наважки препарату конц. Н2SO4 з подальшим додаванням краплі розб. HNO3 виникає темно-коричневе забарвлення.



  • Кількісне визначення папаверину гідрохлориду

  • Алкаліметрія у суміші спирту та 0,01М розчину кислоти хлоридної з потенціометричним фіксуванням кінцевої точки титрування. У розрахунок беруть об’єм титранту між двома стрибками потенціалів на кривій титрування (Е=М.м).

  • Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування в присутності ртуті (II) ацетату (Е=М.м).

  • Алкаліметрія у водно-спиртовому середовищі без використання хлороформу, бо папаверин є дуже слабкою основою (Е=М.м).

  • Аргентометрія за методом Фольгарда.

  • Спектрофотометрія (в лікарських формах) (Е=М.м).

  • Кількісне визначення дротаверину гідрохлориду проводять тими ж методами, що і папаверину гідрохлориду.



Зберігання, застосування

  • Папаверину гідрохлорид

  • У ЩЗК, у захищеному від світла місці.

  • Спазмолітичний засіб. При спазмах гладкої мкскулатури органів черевної порожнини, бронхів, периферичних судин, судин головного мозку. Приймають внутрішньо по 40-80 мг 3-4 рази в день, вводять парентерально по 1-2 мл 2% розчину. Випуск - порошок, таблетки 40 мг, ампули 2% - 2,0, суппозиторії 0,2 г. Сильнодіюча речовина. Входить до складу таблеток Папазол, Андипал, Ніковерин.



Алкалоїди - похідні морфінану

  • Основний алкалоїд опію – морфін є похідним морфінану:

  • Морфінан Морфін: 3,6-диокси-N-метил-

  • 4,5-епоксиморфінен-7



  • У молекулі морфіну знаходяться 5 асиметричних атомів вуглецю. Висока реакційна здатність оксигруп, дозволяє отримати велику кількість його напівсинтетичних похідних:



Морфіну гідрохлорид (Morphini hydrochloridum)

  • Тригідрат гідрохлорид 3,6-діокси-4,5-епокси-17 метилморфінену-7



Фізичні і хімічні властивості морфіну

  • Білі голчаті кристали або білий кристалічний порошок, що трохи жовтіє при зберіганні. Повільно розчинний у воді, важко розчинний у спирті, дуже мало розчинний в хлороформі та ефірі.

  • Кислотно- основні властивості пояснюються наявністю третинного атому Нітрогену (центр основності) і фенольного гідроксилу (центр кислотності). Основні властивості морфіну виражені слабше, ніж у амоніаку, а кислотні – дещо сильніше, ніж у фенолу.

  • Виражені відновні властивості зумовлені належністю морфіну до частково гідрованої системи фенантрену, а також наявністю фенольного гідроксилу і вторинної спиртової групи.



Ідентифікація морфіну гідрохлориду

  • Питоме обертання від -97° до -99° (2 % водний розчин). Наявність 5 асиметричних атомів Карбону (5, 6, 9, 13, 14) надає сполуці оптичної активності.

  • Субстанція дає реакцію на хлориди.

  • При додаванні до розчину субстанції амоніаку виділяється білий кристалічний осад, що розчиняється в розчині натрію гідроксиду (внаслідок утворення натрійної солі завдяки наявності фенольного гідроксилу).

  • З реактивом Драгендорфа та іншими загальноалкалоїдними осаджувальними реактивами.

  • З реактивом Фреде – виникає фіолетове забарвлення, що переходить у синє, при стоянні - в зелене.

  • З реактивом Маркі – виникає пурпурове забарвлення, що швидко переходить у синьо-фіолетове (відмінність від кодеїну).





Окислення морфіну реактивом Манделіна (розчин амоній ванадату в конц. Н2SO4) призводить до утворення продукту фіолетового кольору.

  • Окислення морфіну реактивом Манделіна (розчин амоній ванадату в конц. Н2SO4) призводить до утворення продукту фіолетового кольору.

  • З реактивом Ердмана утворюється сполука червоного кольору.



Реакція Пелагрі. При взаємодії з H2SO4 або HCl концентрованими утворюється апоморфін, який від додавання HNO3 концентрованої набуває інтенсивно-червоного забарвлення. Якщо апоморфін розчинити у воді, нейтралізованій Na2CO3 і додати до утвореного розчину 1-3 краплі розчину йоду, то утвориться зелене забарвлення. Якщо зелений розчин збовтати з ефіром, то ефірний шар забарвиться в червоний колір, а водний залишиться зеленим.

  • Реакція Пелагрі. При взаємодії з H2SO4 або HCl концентрованими утворюється апоморфін, який від додавання HNO3 концентрованої набуває інтенсивно-червоного забарвлення. Якщо апоморфін розчинити у воді, нейтралізованій Na2CO3 і додати до утвореного розчину 1-3 краплі розчину йоду, то утвориться зелене забарвлення. Якщо зелений розчин збовтати з ефіром, то ефірний шар забарвиться в червоний колір, а водний залишиться зеленим.

  • С17H19O3N → C17H17O2N + H2O

  • Морфін Апоморфін

  • З конц. НNO3 утворюється внутрішньомолекулярний хелат оранжево-червоного кольору.



  • Реакція окиснення калію гексаціанофератом (III) у кислому середовищі з утворенням оксидиморфіну. При подальшому додаванні до реакційної суміші розчину феруму (III) хлориду утворюється "берлінська блакить" (синє забарвлення):



З розчином феруму (III) хлориду - синє забарвлення (реакція на фенольний гідроксил), яке швидко зникає через окиснення морфіну реактивом.

  • З розчином феруму (III) хлориду - синє забарвлення (реакція на фенольний гідроксил), яке швидко зникає через окиснення морфіну реактивом.

  • Галогенування (реакція на фенольний гідроксил).

  • З солями діазонію утворюється азобарвник (завдяки наявності фенольного гідроксилу).

  • Окиснення вторинного спиртового гідроксилу до кетону з подальшим утворенням оксимів, гідразонів, семікарбазонів.

  • Естерифікація і по фенольному і по вторинному спиртовому гідроксилах.



  • Морфін, аналогічно як інші феноли, легко оксидується. Так при взаємодії з HJO3 він виділяє вільний йод. Лужні розчини морфіну дуже легко оксидуються з утворенням оксидиморфіну (дегідроморфіну, псевдоморфіну, оксиморфіну):

  • Кількісне визначення морфіну гідрохлориду

  • Ацидиметрія в неводному середовищі в присутності ртуті (II) ацетату, індикатор - кристалічний фіолетовий (Е = М.м.).

  • Аргентометрія за методом Фольгарда (Е = М.м.).

  • Алкаліметрія в спиртово-хлороформному середовищі (Е = М.м.).



  • Зберігання, застосування морфіну г/хл

  • У ЩЗК із темного скла, у захищеному від світла місці.

  • Анальгетичний (наркотичний) засіб. Сильна знеболююча дія. Виявляє протишокову дію при травмах, в більших дозах виявляє снодійний ефект. Використовується при підготовці і після операцій, при травмах, онкозахворюваннях. Приймають внутрішньо по 10-20 мг у порошку, або п/ш – 1%-1,0. Морфінізм – пристрасть до морфіну. Морфілонг-0,5 %-ний розчин морфіну гідрохлориду в 30 %-ному водному розчині полівінілпіролідону. Омнопон - суміш гідрохлоридів алкалоїдів опію (до 50% морфіну та ін.).

  • Налтрексону г/хл, Налорфін і Налоксон (ДФУ)– антидоти морфіну, антагоністи опіатних рецепторі. Викликають явище абстиненції у морфіністів.



Препарати кодеїну

  • Кодеїн (Codeinum) (ДФУ)

  • 4,5α-епокси-3-метокси-17-метил-7,8-дидегідро-морфінан-6α-ол



Фізичні властивості

  • Кодеїн

  • Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали. Розчинний у киплячій воді, легко розчинний у 96 %-ному спирті, розчинний в ефірі. Проявляє найбільш основні властивості з усіх алкалоїдів (рН водних розчинів кодеїну 9,0).



Ідентифікація препаратів кодеїну

  • 1-3. Визначають температуру плавлення, порівнюють ІЧ-спектри з фармакопейним зразком і визначають максимуми поглинання за допомогою УФ-спектроскопії.

  • 4. Реакція на алкалоїди (з р-вом Драгендорфа).

  • 5. При нагріванні з кислотою сульфатною концентрованою та розчином феруму (III) хлориду з'являється синє забарвлення (обумовлене утворенням апоморфіну, який містить фенольний гідроксид).

  • Завдяки утворенню апоморфіну кодеїн дає позитивну реакцію Пеллагрі (див. морфіну г/х).

  • 6. Нефармакопейні реакції: а) з реактивом Маркі – виникає синьо-фіолетове забарвлення, яке посилюється при стоянні;



б) з кислотою нітратною концентрованою – виникає оранжеве забарвлення, яке переходить в жовте. в) з реактивом Фреде – фіолетове забарвлення; г) з реактивом Ердмана – червоне. е) естерифікація по вторинному спиртовому гідроксилу. Кодеїну фосфат ідентифікують також: а) за реакцією виявлення фосфат-йону з розчином аргентуму нітрату по утворенню жовтого осаду PO43- + 3Ag+  Ag 3 PO4  б) на фосфат-йон з молібденовованадієвим реактивом з'являється жовте забарвлення; PO43- + HVO3 + 11H2MoO4 + 4NH4+  (NH4)4[PO4(MoO3)11VO3] + 11H2O + H+ в) визначають температуру плавлення основи кодеїну, виділеного під дією розчину натрію гідроксиду (154-157 °С).



Кількісне визначення препаратів кодеїну

  • Кодеїн

  • Ацидиметрія в неводному середовищі. Наважку субстанції розчиняють в суміші кислоти оцтової безводної та діоксану, титрують розчином кислоти перхлоратної, індикатор - кристалічний фіолетовий (Е = М.м.).

  • Кодеїн як сильну основу визначають ацидиметрично у водно-спиртовому середовищі, індикатор - метиловий червоний (Е = М.м.).





Зберігання, застосування кодеїну

  • У ЩЗК, що вберігає від дії світла.

  • Протикашлевий засіб, слабка анальгезуюча дія. Входить до складу таблеток Кодтерпін (терпінгідрат, натрію гідрокарбонат), Таблетки від кашдю, Пенталгін, Седалгін, Солпадеїн, мікстури Бехтерєва (натрій бромід, настойка горицвіту). Форма випуску – порошок, таблетки. В.р.д.-0,05 г; в.д.д.-0,2 г.

  • Кодеїн фосфат як менш токсичний (80% кодеїну основи) можна приймати в більших дозах і дітям. Випуск – порошок. В.р.д.-0,1г; в.д.д.-0,3 г.



Етилморфіну гідрохлорид (Aethylmorphini hydrochloridum) Діонін (Dioninum)

  • (5R, 6S) 4,5α-епокси-3-етокси-N-метилморфін-7-ен-6-олу гідрохлорид



Ідентифікація етилморфіну г/хл

  • За фізико-хімічними константами: ІЧ-спектроскопія.

  • За температурою плавлення основи етилморфіну, виділеного під дією розчину натрію гідроксиду.

  • При нагріванні субстанції з H2SO4 концентрованою та розчином FeСl3 з'являється блакитне забарвлення (утворення апоморфіну), що переходить у червоне після від додавання кислоти нітратної концентрованої (реакція Пелагрі).

  • Субстанція дає реакції на хлориди.



Не фармакопейні реакції етилморфіну г/хл

  • а) Йодоформна проба. При нагріванні до кипіння суміші субстанції, кристалічного йоду та розчину натрію гідроксиду з'являється характерний запах йодоформу:

  • б) 3 кислотою нітратною концентрованою – з’являється оранжеве забарвлення.

  • в) УФ-спектрофотометрія (визначення максимуму поглинання та питомого поглинання при певній довжині хвилі).



Кількісне визначення етилморфіну г/хл

  • Ацидиметрія в неводному середовищі в присутності ртуті (II) ацетату, кінець титрування визначають потенціометрично (Е = М.м.).

  • Алкаліметрія у водно-спиртовому середовищі з додаванням хлороформу (Е = М.м.).

  • Зберігання

  • У ЩЗК із темного скла.

  • Застосування

  • Анальгезуючий (наркотичний) і протикашлевий засіб. Для лікування очей як протизапальний засіб (1-2% краплі або мазь). Порошок, табл. по 0,01 і 0,015 г. В.р.д. - 0,03 г; в.д.д. – 0,1 г.



З урахуванням ступеня соціального зла, пов'язаного з опійними анальгетиками, в багатьох світових лабораторіях проводиться велика робота зі створення синтетичних аналогів морфіну за фармакологічною дією. Одним з перших в цьому ряді був синтезований промедол, а порівняно недавно – трамадол.

  • З урахуванням ступеня соціального зла, пов'язаного з опійними анальгетиками, в багатьох світових лабораторіях проводиться велика робота зі створення синтетичних аналогів морфіну за фармакологічною дією. Одним з перших в цьому ряді був синтезований промедол, а порівняно недавно – трамадол.



  • Інші наркотичні анальгетики

  • Пентазоцин (Фортрал) – табл., амп., сильний анальгетик, менше пригнічує дихання, рідше спостерігається привикання та явище абстиненції.

  • Бупренорфіну г/хл (ДФУ) – табл. по 0,2 мг.

  • Буторфанолу гідротартрат (Бефорал, Морадол) - входить в автомобільні аптечки.

  • Промедол – табл., амп., шприц-тюбики., сильний анальгетик, для знеболювання родів.

  • Фентаніл – амп., для премедикації.

  • Трамадол (трамал) – капс., амп., суппозиторії.

  • Кеторолак (Кетанов, Кеторол, Кетолонг-Дарниця та ін.) – анальгезуючий ефект прирівняний до морфіну, не викликає привикання; табл., амп.

  • Кетопрофен (Кетонал, Ф-гель, Фастум гель) – табл., табл.ретард, капс., суппозиторії, амп., гель, крем)



Алкалоїди - похідні апорфіну



Глауцину гідрохлорид (Glaucini hydrochloridum) Глаувент Алкалоїд з трави мачка жовтого

  • 4,5,7,8- тетраметоксиапорфіну гідрохлорид



Ідентифікація апоморфіну гідрохлориду

  • Субстанція дає реакцію на хлориди.

  • З HNO3 конц.– виникає криваво-червоне забарвлення.

  • Луги виділяють з розчину субстанції вільний апоморфін у вигляді білого осаду, що розчиняється в надлишку лугу (внаслідок утворення натрійної солі завдяки наявності фенольного гідроксилу).

  • Реакція оксидації (Пелагрі): при взаємодії з розчином йоду в присутності NaHCO3 та ефіру – ефірний шар забарвлюється в червоно-фіолетовий колір, а водний – стає зеленим.

  • Питоме обертання від -46° до -52° (в р-ні HCl).

  • З реактивом Маркі - фіолетове забарвлення, яке переходить в зелене.

  • Реакція Віталі-Морена.



Кількісне визначення апоморфіну г/хл

  • Ацидиметрія в неводному середовищі в присутності ртуті (II) ацетату, індикатор - кристалічний фіолетовий (Е = М.м.).

  • Зберігання

  • В ЩЗК, в темному місці.

  • Застосування

  • Апоморфіну г/хл – блювотний, відхаркувальний засіб. При отруєннях – по 0,2-0,5 мл 1% р-ну п/шк. Відхаркувальна дія – по 1-5 мг внутрішньо.

  • Глауцину г/хл – притикашлевий засіб, на відміну від кодеїну не пригнічує дихання, не викликає звикання, проявляє помірну гіпотензивну дію. Табл. По 0,05 г.





Схожі:

Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №30 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б
Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну
Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №24 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну доц
Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну
Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №31 Алкалоїди, похідні ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б
Алкалоїди, похідні ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну
Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №23
Алкалоїди як лікарські речовини. Джерела одержання, методи встановлення будови. Їх хімічна класифікація, загальні методи якісного...
Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №07
Алкалоїди як лікарські речовини. Джерела одержання, методи встановлення будови. Їх хімічна класифікація, загальні методи якісного...
Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №29
Алкалоїди як лікарські речовини. Джерела одержання, методи встановлення будови. Їх хімічна класифікація, загальні методи якісного...
Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №10
Алкалоїди як лікарські речовини. Джерела одержання, методи встановлення будови. Їх хімічна класифікація, загальні методи якісного...
Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №17 Вітаміни ароматичного та гетероциклічного ряду: похідні хроману, фенілхроману, піридину, оксиметилпіридину. Антивітаміни к. фарм н. Поляк О. Б
Вітаміни ароматичного та гетероциклічного ряду: похідні хроману, фенілхроману, піридину, оксиметилпіридину. Антивітаміни
Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №32 Алкалоїди, похідні індолу та пуринові алкалоїди і їх солі; деякі синтетичні аналоги за біологічною дією як субстанції лікарських речовин та компоненти лікарських форм
Алкалоїди, похідні індолу та пуринові алкалоїди і їх солі; деякі синтетичні аналоги за біологічною дією як субстанції лікарських...
Лекція №11 Алкалоїди, похідні тропану, екгоніну, ізохіноліну. Соціальне значення наукових досліджень з пошуку анальгетиків типу морфіну к. фарм н. Поляк О. Б iconЛекція №25 Алкалоїди, похідні індолу та пуринові алкалоїди і їх солі; деякі синтетичні аналоги за біологічною дією як субстанції лікарських речовин та компоненти лікарських форм
Алкалоїди, похідні індолу та пуринові алкалоїди і їх солі; деякі синтетичні аналоги за біологічною дією як субстанції лікарських...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка