Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові


НазваЩо об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові
Дата конвертації12.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ З ТРАНСМІСИВНИМ ТА КОНТАКТНИМ МЕХАНІЗМОМ ПЕРЕДАЧІ. ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД


Що об’єднує

  • Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові.

  • Для збереження збудника як біологічного виду, передача його від одного індивідуума до другого може бути тільки за допомогою переносника, в організмі якого він не лише зберігається, а й проходить певний цикл свого розвитку.

  • Механізм передачі - трансмісивний



Малярія – це інфекційне захворювання, що спричиняється найпростішими (малярійним плазмодієм)

  • Малярія – це інфекційне захворювання, що спричиняється найпростішими (малярійним плазмодієм)

  • і характеризується типовими нападами гарячки з правильною періодичністю, розвитком анемії,

  • гепатоспленомегалією



Епідеміологія малярії

  • Джерело збудника – хворий, паразитоносій

  • Механізм передачі – трансмісивний;

  • можливо – при переливанні інфікованої донорської крові, при використанні недостатньо простерилізованого інструментарію, трансплацентарно

  • Переносниксамка малярійного комара роду Anopheles

  • Сезонність – літо-осінь, у тропіках - цілорічно

  • Сприйнятливість - висока







ПРОФІЛАКТИКА МАЛЯРІЇ

  • Санітарна охорона території держави від завозу (карантинна інфекція)

  • Обов’язкова реєстрація

  • Повне виявлення джерел збудника та їх лікування (облік усіх осіб, що приїхали з районів, неблагополучних по малярії; диспансерне спостереження протягом 2 років з обов’язковою паразитоскопією; профілактичний і протирецидивний курси; заборона донорства)

  • Стерилізація інструментарію

  • При виявленні хворого або носія – паразитоскопічне обстеження членів сім’ї

  • Протикомарині заходи (меліорація, застосування інсектицидів, репелентів)

  • Хіміопрофілактика



ВИСИПНИЙ ТИФ

  • Гостре інфекційне захворювання, яке спричинюється рикетсією Провачека. Проявляється гарячкою, інтоксикацією, специфічними висипаннями, ураженням нервової і серцево-судинної систем, гепатоспленомегалією.

  • Епідемічний висипний тиф

  • Спорадичний (рецидивний) висипний тиф (хвороба Брілла)



ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ВИСИПНОГО ТИФУ

  • Джерело збудника – хвора людина (останні 2 дні інкубації, протягом усього періоду гарячки, 2 дні після її припинення)

  • Механізм передачі – трансмісивний (переносник – одежна, іноді головна воша), в лабораторних умовах – через кон’юнктиву ока

  • Сприйнятливість – загальна

  • Сезонність – холодна пора року

  • Фактори, що сприяють розповсюдженню – соціальні потрясіння, завошивленість населення (“воєнний”, “голодний”, “тюремний”)





Особливості хвороби Брілла

  • Рецидив раніше перенесеного висипного тифу

  • Епідеміологічно –

  • відсутність вошивості та джерела збудника

  • хворіють переважно літні люди, частіше міські жителі

  • немає сезонності

  • Клінічно –

  • перебіг легший

  • період гарячки коротший

  • висипка розеольозна або взагалі відсутня



Профілактика висипного тифу

  • Рання діагностика і госпіталізація хворого

  • Медичне спостереження за контактними в осередку

  • 51 день при висипному тифі: 21 день (максимальний інкубаційний період) + 30 днів (строк життя зараженої воші) і 25 діб при хворобі Брілла:

  • щоденна термометрія, огляд на педикульоз, санітарна обробка, камерна дезінсекція речей хворого, серологічне обстеження осіб, в яких була гарячка в останні 3 міс.

  • При спалаху - щоденні подвірні обходи усіх жителів населеного пункту

  • Боротьба з педикульозом

  • Специфічна профілактика - вакцинація за епідпоказаннями (хімічна висипнотифозна вакцина)

  • екстрена профілактика – антибіотики + бутадіон



ГЕМОРАГІЧНІ ГАРЯЧКИ

  • Гострі вірусні природно-осередкові інфекції, які характеризуються гарячкою, геморагічним синдромом, ураженням різних органів

  • Геморагічна гарячка з нирковим синдромом

  • Геморагічна гарячка Крим-Конго

  • Омська геморагічна гарячка

  • Геморагічні гарячки Ласса, Марбург, Ебола (контагіозні)

  • Жовта гарячка



Епідеміологія ГГ

  • Джерело збудникагризуни, додатково для гарячки Крим-Конго – дикі та свійські тварини, кліщі, для гарячок Ебола і Марбург – мавпи. При контагіозних гарячках людина також заразна.

  • Механізм передачі – трансмісивний (через кліщів і комарів), при ГГНС – також пиловий, харчовий, контактний; при контагіозних ГГ – крапельний і контактний (через нестерильний інструментарій); можливі внутрішньолікарняні спалахи і вторинні захворювання в сім’ях (ОНІ).



Протиепідемічні заходи при виявленні хворого на карантинну інфекцію (контагіозні геморагічні гарячки)

  • негайна ізоляція хворого та його лікування;

  • виписка перехворілих після клінічного одужання;

  • виявлення і госпіталізація осіб, підозрілих на ОНІ, в провізорний госпіталь;

  • виявлення та ізоляція на максимальний інкубаційний період (17 діб) в ізолятор усіх, хто контактував з трупами померлих або їх речами (при відсутності клінічної симптоматики);

  • встановлення територіального карантину;

  • щоденні подвірні обходи усіх жителів населеного пункту, неблагополучного по ОНІ (з термометрією);

  • дезінфекційні заходи (в тому числі – дезінсекція, дератизація)

  • за епідпоказаннями – вакцинація проти жовтої гарячки



ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ

  • Вірусні гепатити А, Е

  • Кишкова інфекція

  • Джерело – хворий на будь-яку клінічну форму

  • Механізм передачі – фекально-оральний

  • Переважно хворіють діти та особи молодого віку

  • Осінньо-зимова сезонність

  • Стійкий постінфекційний імунітет

  • Вірусні гепатити В, С, D (парентеральні)

  • Інфекції зовнішніх покривів

  • Джерело – хворий, вірусоносій

  • Механізм передачі – контактний (рановий)

  • Сезонність не характерна



Клінічні особливості ГВ

  • Клінічні особливості ГВ

  • Тривалий інкубаційний період (понад 45 діб, максимально – 6 місяців)

  • Поступовий початок захворювання

  • Частий артралгічний синдром у початковому періоді (20-30 %)

  • Свербіння шкіри і кропивниця в початковому періоді

  • Останній часто триває більше 2 тижнів

  • Повільне наростання жовтяниці, іноді 2 тижні й довше

  • Немає покращання самопочуття з появою жовтяниці

  • Довший і тяжчий перебіг жовтяничного періоду, ніж при ГА

  • Часті загострення, рецидиви й ускладнення (причиною може бути приєднання гепатиту D)

  • Наявність вираженого астенічного синдрому в усі клінічні періоди хвороби, тривала постгепатитна астенія, іноді до року й довше

  • Можливий перехід у хронічний гепатит (у 5-15% випадків) і далі в цироз печінки (у 15-30% хворих на хронічний гепатит)

  • Гепатит В часто перебігає на тлі супутніх захворювань.



Іктеричність склер при вірусному гепатиті



Іктеричність шкіри при вірусному гепатиті



ПРОФІЛАКТИКА ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ

  • Вірусні гепатити А і Е

  • Медичне спостереження в епідемічному осередку 35 днів

  • Лабораторне обстеження контактних (визначення в крові рівня білірубіну, активності АлАТ, у сечі – жовчних пігментів)

  • Дітям до 10 років та вагітним – введення донорського Ig; іншим – амізон, мефенамова кислота

  • Поточна та заключна дезінфекція

  • Контроль за громадським харчуванням, водопостачанням

  • Парентеральні гепатити (В, С, D)

  • Застосування медичного інструментарію одноразового використання, ретельна стерилізація багаторазового

  • Клініко-лабораторне та епідеміологічне обстеження донорів крові та органів

  • Вакцинація проти гепатитів А і В (планова та за епідпоказаннями)



ВІЛ-інфекція -

  • недавно відкрита вірусна хвороба людини, що передається переважно статевим і парентеральним шляхами й характеризується багаторічною персистенцією збудника. Уражаючи тимусзалежну систему імунітету, викликає клінічно виражену форму – синдром набутого імунодефіциту (СНІД, АІDS), який проявляється лімфаденопатією, вираженою інтоксикацією організму, нашаруванням інфекційних і онкологічних захворювань та закінчується смертю.



Електронограма вірусу імунодефіциту



До груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ належать такі особи:

  • Гомо- і бісексуалісти.

  • Наркомани, які вводять собі наркотики внутрішньовенно.

  • Реципієнти крові, її препаратів і органів.

  • Повії та інші особи, які проводять безладне статеве життя.

  • Хворі на венеричні хвороби та вірусні гепатити В, С, D.

  • Діти, матері яких носії ВІЛу.



Лімфаденопатія при ВІЛ-інфекції





Прогресуюча втрата маси тіла та схуднення у хворих на СНІД.



Прогресуюча втрата маси тіла та схуднення у хворих на СНІД.





Саркома Капоші при СНІДі









Фактори, що залежать від поведінки людини і впливають на розповсюдження ВІЛ-інфекції



Правець (Tetanus, син. тетанус, стовбняк) – одна iз найважчих гострих iнфекцiйних хвороб, яка спричинюється токсином анаеробного збудника Clostridium tetani.

  • Правець (Tetanus, син. тетанус, стовбняк) – одна iз найважчих гострих iнфекцiйних хвороб, яка спричинюється токсином анаеробного збудника Clostridium tetani.

  • Характеризується ураженням нервової системи i проявляється тонiчними й тетанічними судомами скелетної мускулатури, що призводять до асфiксiї. Термiн tetanus походить вiд грецького teino – «тягну», «витягую» i вказує на рiзко виражене при правцi напруження м’язiв.



Збудник правця Clostridium tetani



«Сардонiчна посмiшка» (risus sardonicus)



Опістотонус у немовляти



Для планової профілактики застосовують такі препарати:

  • адсорбовану коклюшно-дифтерійно-правцеву вакцину (АКДП-вакцина), яка містить 20 одиниць зв’язування правцевого анатоксину в 1мл;

  • адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин зі зменшеною концентрацією антигена (АДП-М-анатоксин), який містить 10 одиниць зв’язування правцевого анатоксину в 1мл;

  • адсорбований правцевий анатоксин (АП-анатоксин) очищений – концентрований препарат, який містить 20 одиниць зв’язування в 1мл.

  • Рідше – інші асоційовані препарати, які містять правцевий анатоксин.



Для екстренної профілактики правця застосовують:

  • протиправцевий людський імуноглобулін, який отримано з крові активно імунізованих людей. Одна профілактична доза складає 250 МО;

  • протиправцеву сироватку, виготовлену з крові гіперімунізованих коней. Одна профілактична доза складає 3000 МО;

  • адсорбований правцевий анатоксин (АП-анатоксин) очищений.



Показання для проведення екстренної профілактики:

  • травми з порушенням цілості шкіри і слизових оболонок;

  • обмороження й опіки II, III, IV ступенів;

  • позалікарняні аборти;

  • пологи поза лікарнями;

  • гангрена чи некроз тканин будь-якого типу, абсцеси;

  • укуси тварин;

  • проникаючі пошкодження травного каналу.



С и б і р к а





Е П І Д Е М І О Л О Г І Я

  • Джерелом збудника інфекції є домашні тварини, головним чином, траво-їдні та дикі(олені), у яких хвороба перебігає у вигляді генералізованої форми.









Сказ (rabies) –

  • гостра вірусна хвороба, що виникає після укусу чи ослинення зараженою твариною і характеризується розвитком смертельного енцефаліту



Тільця Бабеша-Негрі в цитоплазмі нейронів



Тільця Бабеша-Негрі в цитоплазмі нейронів



Тільця Бабеша-Негрі в цитоплазмі нейронів



Вигляд хворого на сказ у період розпалу



Вигляд хворого на сказ у паралітичному періоді



Протиепідемічні заходи, спрямовані на нейтралізацію джерела збудника серед тварин:

  • Найважливішим є контроль за утриманням домашніх домашніх собак і котів (домашніх собак обов’язково реєструють і щорічно щеплять проти сказу).

  • Бродячих тварин слід відловлювати.

  • У природних осередках мисливські господарства регулюють чисельність диких тварин (особливо вовків і лисиць).

  • Тварину, що завдала ушкоджень людині, стараються відловити, оглянути і за відсутності ознак сказу карантинувати у ветеринарному закладі. Якщо ж така тварина загинула, то її труп направляють на обстеження у ветеринарну лабораторію в опечатаній металевій коробці.



Заходи, спрямовані на другу ланку епідемічного процесу:

  • Медичний персонал повинен працювати в захисному одязі, щоб захиститись від попадання слини хворого на шкіру і слизові.

  • Здійснюють поточну дезінфекцію, а після смерті хворого – заключну.



Схожі:

Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові iconМедична гельмінтологія. Плоскі черви – паразити людини. Питання теми
Цикли розвитку, шляхи зараження, локалізація в організмі людини, патогенна дія на організм господаря (людини)
Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові iconФізіологія системи крові. Еритрон. Групи крові. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові iconФізіологія системи крові. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові iconФізіологія системи крові. Еритрон. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові iconФізіологія червоної крові. Еритрон. Дихальні пігменти. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові iconФізіологія червоної крові. Еритрон. Дихальні пігменти. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові iconМедико біологічні основи паразитизму. Найпростіші – паразити людини. Питання теми
Найпростіші паразити людини: латинські назви, цитологічні особливості, біологічний цикл розвитку, шляхи зараження, локалізація в...
Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові iconУ систему крові входять: у систему крові входять
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові iconУ систему крові входять: у систему крові входять
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Що об’єднує Основна локалізація збудника в організмі людини – у крові iconКров, її захисні функції. Значення ротової порожнини у кровотворенні поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка