Тема лекції: фізіологія дихальної системи


НазваТема лекції: фізіологія дихальної системи
Дата конвертації13.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Тема лекції:

  • ФІЗІОЛОГІЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ.

  • РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ.


Cистема дихання - комплекс структур, які беруть участь у газообміні, і механізми їх регуляції.

  • Cистема дихання - комплекс структур, які беруть участь у газообміні, і механізми їх регуляції.

  • Сумарним показником активності дихальної системи є споживання кисню (СК) за 1 хв. У дорослої людини у стані спокою СК становить близько 3,5 мл (хв/кг).





СТРУКТУРА ЛЕГЕНІ

  • А - альвеола

  • АП - альвеолярна протока

  • ДБ - дихальна бронхіола

  • ТБ - термінальна бронхіола



Зони дихальних шляхів

  • Кондуктивна (провідна),

  • Транзиторна (перехідна),

  • Дихальна.

  • Із загального об'єму легень провідна зона займає близько 150 мл, транзиторна – близько 1500 мл.



Функції дихальних шляхів:

  • Механізми забезпечення

  • “ кондиціонування " повітря:

  • 1. Зігрівання.

  • 2. Зволоження.

  • 3. Очищення повітря.



Верхні дихальні шляхи



Регуляція просвіту бронхів

  • Просвіт внутрішньолегеневих бронхів залежить:

  • по-перше, від еластичної тяги паренхіми легенів,

  • по-друге, від тонусу гладких м'язів бронхів.

  • Холенергічні (парасимпатичні) волокна підсилюють скорочення гладких м'язів бронхів.

  • адренергічні (симпатичні) діють навпаки, бо в бронхіальних м'язах переважають β-адренорецептори над α-адренорецепторами.

  • Мембрана гладком'язових клітин бронхів чутлива, крім пара- і симпатичних впливів, до цілого ряду біологічно-активних речовин: гістаміну, серотоніну, простагландинів, лейкотрієнів, регуляторних пептидів, кінінів.



Механізм спокійного вдиху

  • Вдих (інспірація) відбувається внаслідок збільшення об'єму грудної порожнини в трьох напрямках – вертикальному,

  • сагітальному

  • і фронтальному.

  • Це наступає внаслідок підняття ребер і опускання діафрагми

  • Верхні ребра обертаються майже впоперек і під час їх руху збільшуються, головним чином, передньо-задні розміри грудної порожнини. Вісь обертання нижніх ребер більш сагітальна і від їх рухів залежать переважно бічні розміри грудної порожнини.



М'язове забезпечення дихання

  • У стані спокою на 4/5 вдих здійснює діафрагма. Скорочення її призводить до сплощення купола і збільшення вертикальних розмірів грудної порожнини.

  • зовнішні і внутрішні міжреберні. При скороченні вони тягнуть обидва ребра одне до одного. Сумарна дія зовнішніх міжреберних м'язів обумовлює загальне піднімання ребер і збільшення сагітального розміру та об'єму грудної клітки. Результат дії сил при скороченні внутрішніх міжреберних м'язів протилежний, тому ребра опускаються. Тому внутрішні міжреберні м'язи є м'язами видиху, а зовнішні – вдиху.



ВИДИХ ВДИХ



Біомеханіка вдиху і видиху



Тиск у плевральній щілині під час дихання

  • Тиск у плевральній щілині під час спокійного вдиху на 4-9 мм рт.ст. менше атмосферного тиску, а під час спокійного видиху на 2-4 мм рт.ст. нижче атмосферного.

  • В плевральній щілині тиск нижчий за атмосферний:

  • по-перше: грудна клітка – це герметична ємкість.

  • По-друге, для легенів характерна еластична тяга, яка обумовлена двома факторам:

  • 1. наявністю сполучних волокон, що обумовлює 1/3 еластичної тяги;

  • 2. поверхневим натягом шару рідини на внутрішній поверхні альвеол, який складає 2/3 еластичної тяги легень.

  • По-третє, у створенні негативного тиску в плевральній щілині має значення й те, що плевральні листки мають велику всмоктувальну здатність.



Вентиляція легень – це процес поновлення повітря під час дихального циклу.

  • Вентиляція легень – це процес поновлення повітря під час дихального циклу.

  • Розрізняють

  • легеневу вентиляцію

  • і альвеолярну.



Оцінка функціонального стану дихальної системи

  • Визначають чотири легеневих об'єми.

  • 1. Дихальний об'єм (дихальне повітря) – це об'єм повітря, яке у стані спокою вдихається або видихається. У нормі він становить – 0,3-0,8 л (у середньому 0,5 мл).

  • 2. Резервний об'єм вдиху (додаткове повітря) – це максимальний об'єм повітря, яке можна додатково вдихнути після закінчення спокійного вдиху. У нормі він складає 1,5-2,0 л).

  • 3. Резервний об'єм видиху (резервне повітря) – це максимальний об'єм повітря, яке можна додатково видихнути після спокійного видиху. У нормі він дорівнює 1,0-1,5 л).

  • 4. Залишковий об'єм (залишкове повітря) – об'єм повітря, яке залишається в легенях після максимального видиху. У нормі він складає 1,0-1,5 л).



Легеневі ємності

  • 1. Загальна максимальна ємність легень – кількість повітря, яке вміщається в легенях або сума всіх легеневих об'ємів. У нормі складає 4,5-6,5 л.

  • 2. Життєва ємність легень – найбільша кількість повітря, яке можна видихнути після максимального вдиху або сума перших трьох об'ємів. У нормі вона дорівнює: у жінок – 3,0-3,5 л; у чоловіків – 3,5-5,0 л.

  • 3. Ємність вдиху – максимальна кількість повітря, яке можна вдихнути після спокійного видиху або сума двох перших об'ємів. У нормі вона - 1,8-2,8 л.

  • 4. Функціональна залишкова ємність – кількість повітря, яке міститься в легенях після спокійного видиху або сума двох останніх об'ємів. У нормі - 2,5-3,5 л.



Життєва ємність легень

  • Це важливий показник функціональних можливостей дихального апарату. Абсолютну величину життєвої ємності легень виражають у відсотках до належної життєвої ємності легень. У нормі життєва ємність легень може відхилятися від належної на 15 %. Належна життєва ємність легень визначається за формулами:

  • для чоловіків [27,63 – (0,112 · х вік у роках)] · ріст в см

  • для жінок [21,78 – (0,101 · вік у роках)] · ріст в см



Альвеолярна вентиляція

  • Альвеолярну вентиляцію складає той об'єм повітря, який поступає в альвеоли легень за одиницю часу.

  • Альвеолярна вентиляція =

  • (ДО – Мертвий простір) · ЧД

  • або це є різниця між хвилиним об'ємом дихання та вентиляцією анатомічного мертвого простору.



Вентиляційно-перфузійний коефіцієнт

  • Для нормального обміну газів у легеневих альвеолах необхідно, щоб їх вентиляція повітрям була в певному співвідношенні з перфузією їх капілярів кров'ю. В ідеальних умовах на кожен літр протікаючої в легеневих судинах крові за хвилину повинно припадати 0,8 л альвеолярного повітря, тобто так званий вентиляційно-перфузійний коефіцієнт дорівнює 0,8. Проте у здорової людини в стані спокою не всі альвеоли приймають участь у вентиляції, оскільки не всі легеневі капіляри є функціональними.



Функціональний (фізіологічний) мертвий простір

  • Під функціональним (фізіологічним) мертвим простором розуміють всі ті ділянки дихальної системи, де газообмін не відбувається. Тобто, до функціонального мертвого простору відносяться повітроносні шляхи (анатомічний мертвий простір), а також альвеоли, які вентилюються, але не перфузуються (альвеолярний мертвий простір). Альвеоли, які перфузуються, але не вентилюються, утворюють альвеолярний артеріовенозний шунт.





СПІРОГРАМА



Основні етапи газопереносу

  • 1) конвекційне надходження повітря в повітроносні шляхи і дифузія газів між повітроносними шляхами та альвеолами (зовнішнє дихання);

  • 2) дифузія газів між альвеолами і кров'ю;

  • 3) перенос газів кров'ю;

  • 4) дифузія газів між капілярною кров'ю і тканинами;

  • 5) внутрішнє або тканинне дихання.



Парціальний тиск газів (мм.рт.ст.) у різних частинах дихальної системи.



Обмін газів у легенях





Дифузійна здатність легень

  • Кількість газу, яка проходить через легеневу мембрану за 1 хв при градієнті тиску 1 мм рт. ст.

  • Для кисню цей показник складає 25–З0 мл/хв мм рт. ст.

  • Ефективність газообміну у легенях залежить від швидкості кровотоку. Еритроцит проходить по капіляру за 0,6-1 с



Фактори, які впливають на криву дисоціації

  • температура,

  • рН,

  • РСО2,

  • концентрація в еритроциті 2,3-ДФГ.

  • При зниженні рН крива зміщується вправо, що свідчить про зменшення спорідненості НЬ до О2. При підвищенні рН збільшується спорідненість НЬ до О2 і крива зміщується вліво.

  • Утворення великої кількості СО2 в тканинах сприяє збільшенню віддачі кисню за рахунок зниження спорідненості НЬ до нього. При виділенні СО2 у легенях зменшується рН крові і поліпшується оксигенація. CO2 також впливає на дисоціацію НbO2.

  • При зниженні температури віддача О2 оксигемоглобіном сповільнюється, а при її збільшенні прискорюється цей процес.

  • Зміщенню кривої вправо сприяє також збільшення вмісту в еритроцитах 2,3-ДФГ.



Особливості транспорту вуглекислоти

  • 1) вугільна кислота (Н2СО3) – переноситься 7 % СО2;

  • 2) бікарбонатний іон (НСО3-) – переноситься 70 % СО2;

  • 3) карбогемоглобін (HНbCO2) – переноситься 23 % СО2.





Основні етапи газопереносу

  • 1) конвекційне надходження повітря в повітроносні шляхи і дифузія газів між повітроносними шляхами та альвеолами (зовнішнє дихання);

  • 2) дифузія газів між альвеолами і кров'ю;

  • 3) перенос газів кров'ю;

  • 4) дифузія газів між капілярною кров'ю і тканинами;

  • 5) внутрішнє або тканинне дихання.



Особливості дифузії кисню і вуглекислого газу через легеневу мембрану

  • Газообмін у легенях людини відбувається на площі 50-90 м2. Товщина легеневої мембрани становить 0,4-1,5 мкм. Газообмін через цю мембрану залежить від:

  • 1) поверхні, через яку відбувається дифузія;

  • 2) товщини мембрани;

  • 3) градієнту тиску газів у альвеолах та крові;

  • 4) коефіцієнту дифузії;

  • 5) стану мембрани.





Особливості транспортування кисню в крові

  • Кисень, що надходить у кров, спочатку розчиняється у плазмі крові.

  • Кисень, що розчинився у плазмі крові, за градієнтом концентрації проходить через мембрану еритроцита і утворює оксигемоглобін (НЬО2). Оксигемоглобін – нестійка сполука і легко розкладається. Пряма реакція називається оксигенацією, а зворотний процес – дезоксигенацією гемоглобіну.

  • Кожна молекула НЬ може приєднати 4 молекули О2, що у перерахунку на 1 г НЬ означає 1,34 мл О2. Знаючи кількість гемоглобіну в крові, можна визначити кисневу ємкість крові (КЄК): КЄК = Нb 1,34.

  • Враховуючи те, що 100 мл крові містять тільки 0,3 мл розчиненого О2, можна уявити, що основний об'єм кисню транспортується у стані хімічного зв'язку з гемоглобіном. Розчинність газу в рідині залежить від температури, складу рідини, тиску газу і його природи.



Обмін газів у тканинах



ДИХАЛЬНІ НЕЙРОНИ

  • 1. Ранні інспіраторні нейрони (імпульсація швидко наростає і повільно знижується під час вдиху).

  • 2. Пізні інспіраторні нейрони (активуються у кінці вдиху).

  • 3. Повні інспіраторні нейрони (повільно активуються під час вдиху).

  • 4. Бульбоспінальні інспіраторні нейрони (активуються під час вдиху і активність поступово знижується у постінспірації)

  • 5. Постінспіраторні нейрони (імпульсація в них наростає після вдиху).

  • 6. Пізні експіраторні нейрони (активуються під час видиху).







Рецептори, які приймають участь у регуляції дихання

  • Хеморецептори: а) центральні;

  • б) периферичні.

  • 2. Механорецептори верхніх і нижніх дихальних шляхів.

  • 3. J-рецептори.

  • 4. Іритантні рецептори.

  • 5. Рецептори плеври.

  • 6. Пропріорецептори дихальних м’язів.













ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !



Схожі:

Тема лекції: фізіологія дихальної системи iconТема лекції: фізіологія дихальної системи
СК) за 1 хв. У дорослої людини у стані спокою ск становить близько 3,5 мл (хв/кг)
Тема лекції: фізіологія дихальної системи iconТема лекції: фізіологія дихальної системи. Зовнішнє дихання
СК) за 1 хв. У дорослої людини у стані спокою ск становить близько 3,5 мл (хв/кг)
Тема лекції: фізіологія дихальної системи iconДихальна система Органи і функції дихальної системи
Ембріогенез дихальної системи Залозиста стадія Канальцева стадія Альвеолярна стадія
Тема лекції: фізіологія дихальної системи iconФізіологія автономної нервової системи. Фізіологія ендокринної системи. Відділи автономної нервової системи
...
Тема лекції: фізіологія дихальної системи iconТема лекції: “фізіологія травлення
Ендопептидази (трипсин, хімотрипсин, елестаза) розщеплюють внутрішньопептидні зв‘язки білків, утворюючи пептиди і амінокислоти
Тема лекції: фізіологія дихальної системи iconТема лекції: Фізіологія обміну речовин і енергії
Електролітний баланс; а фізіологічна роль натрію, калію, магнію, кальцію, хлору, фосфатів
Тема лекції: фізіологія дихальної системи iconТема лекції
Формування системи виділення в різні вікові періоди. Короткі відомості про ембріогенез органів сечової системи як основи природжених...
Тема лекції: фізіологія дихальної системи iconТема лекції
Анатомо-фізіологічні особливості сечової системи у дитячому віці. Короткі відомості про ембріогенез органів сечової системи як основи...
Тема лекції: фізіологія дихальної системи iconТема лекції: Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи та наднирникових залоз. Доц. Руда м. М
Тема лекції: Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи та наднирникових залоз
Тема лекції: фізіологія дихальної системи iconДоц. Руда м. М. План лекції вступ Синдром серцевої недостатності
Тема лекції: синдром серцевої та судиннної недостатності при захворюваннях серцево-судинної системи

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка