Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи


НазваТема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи
Дата конвертації14.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи.


  • Загальний аналіз крові - включає в себе вивчення кількісного і якісного складу формених елементів крові (числа еритроцитів, лейкоцитів та співвідношення окремих їх форм, вмісту гемоглобіну). У деяких хворих у разі потреби проводять додаткові дослідження: підрахунок ретикулоцитів, формули тромбоцитів.

  • Визначення гемоглобіну. Існують три основні групи методів дослідження гемоглобіну крові: колориметричні, газометричні і за вмістом заліза в молекулі гемоглобіну.



  • До останнього часу найчастіше в клініці використовували колориметричний метод його визначення в гемоглобінометрі типу Салі.

  • Найбільш точним і об’єктивним є ціанметгемоглобіновий метод, прийнятий як стандартний Міжнародним комітетом стандартизації в гематології.

  • Показник гемоглобіну у здорових жінок становить 120-140, у чоловіків  130-160 г в 1 л крові.



  • Підрахунок еритроцитів Здійснюють підрахунок під мікроскопом у заданому об’ємі крові. Вміст еритроцитів у здорових жінок становить 3,8-4,71012 в 1 л, чоловіків  4,0-5,0х1012 в 1 літрі крові.

  • Колірний показник вираховується за формулою:

  • число грамів гемоглобіну х 3

  • КП = ------------------------------------------------

  • три перші цифри числа еритроцитів

  • У нормі колірний показник наближається до 1,0. Зниження показника менше 0,85 (гіпохромія еритроцитів) свідчить про недостатнє насичення еритроцита гемоглобіном, показник вище 1,05 (гіперхромія еритроцитів) виявляється при розмірах еритроцитів, більших від нормальних.



  • Причиною збільшення кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові (еритроцитозу) може бути втрата організмом рідини або надмірна продукція еритроцитів кістковим мозком, що зустрічається при еритремії, захворюваннях серця, інтоксикаціях, зневодненні та ін.



  • Зменшення числа гемоглобіну і еритроцитів свідчить про наявність анемії; при залізодефіцитній анемії в більшій мірі знижується вміст гемоглобіну, зменшується колірний показник. При мегалоцитарних анеміях колірний показник зростає внаслідок більших розмірів еритроцитів.



  • Для діагностики різних захворювань крові важливе значення має оцінка форми, величини, забарвлення еритроцитів, наявності у них включень. Такі дані одержують при дослідженні забарвленого за методом Романовського-Гімзи мазка крові.



  • При анеміях спостерігається неоднакова інтенсивність забарвлення еритроцитів  анізохромія, неоднакові їх розміри  анізоцитоз. Зустрічаються клітини менших розмірів  мікроцити (середній діаметр 5,5 мкм), рідше  більших розмірів, макроцити (середній діаметр 8-8,5 мкм, мегалоцити (діаметр більший за 12,5 мкм). Для залізодефіцитних анемій характерний мікроцитоз, для В12-дефіцитної анемії  мегалоцитоз. Макроцитоз буває у хворих з розладами гемопоетичної функції печінки.



  • При порушенні дозрівання еритроцитів виявляють пойкілоцитоз  зміну форми клітин на овальну, грушеподібну, витягнуту, у вигляді тутових ягід, пластин та ін., причому різні еритроцити мають неоднакову форму. Пойкілоцитоз частіше всього спостерігається одночасно з мікроцитозом.

  • При малярії в еритроцитах виявляють специфічні включення червоно-фіолетового кольору у вигляді крапочок, зерняток. Всі перераховані зміни еритроцитів ще називають дегенеративними.



  • Ознаки патологічної регенерації еритроцитів. Недозрілі еритроцити забарвлюються за методом Романовського-Гімзи рожевим і синім барвниками і називаються поліхроматофільними.

  • Підрахунок ретикулоцитів здійснюють суправітально у мазку, забарвленому бриліанткрезиловим синім. Зрілі еритроцити фарбуються в зелений колір; у ретикулоцитів на цьому фоні видно сині включення.



  • За кількістю ретикулоцитів в крові можна оцінити регенераторну здатність кісткового мозку. В нормі на кожні 1000 еритроцитів нараховується 6-8 ретикулоцитів. При регенераторних анеміях число їх може досягати 30-50 і більше на 1000 еритроцитів. Значне збільшення кількості ретикулоцитів (ретикулоциоз) спостерігається при гемолітичний анемії. При гемолізі, крововтратах він є сприятливою ознакою. Незначна кількість ретикулоцитів або повна відсутність їх у мазку є ознакою зниження регенераторної діяльності кістковго мозку, що спостерігається при гіпо- та арегенераторних анеміях.



  • Ознаками патологічної регенерації (характерна для анемії при отруєнні свинцем, В12-дефіцитної анемії) є також базофільна пунктація еритроцитів. Вона має вигляд більш чи менш грубих зерняток на рожевому фоні протоплазми. Порушення дозрівання еритроцитів характеризуються також дегенеративними змінами ядра (ядра у вигляді кулі, трилисника).



Стійкість еритроцитів до гемолізу

  • Готують ряд пробірок, які містять по 1мл рочину хлориду натрію в концентраціях від 0,7 до 0,2 %, що відрізняються одна від одної на 0,02%. В кожну пробірку додають по 1 мл крові хворого. Пробірки залишають на 5-10 годин до повного осідання еритроцитів або центрифугують після години стояння. Відмічають пробірки з самою високою і з самою низькою концентрацією хлориду натрію, в яких відбувся гемоліз. В нормі ці показники становлять відповідно 0,42-0,46% і 0,3-0,36% розчину хлориду натрію. При гемолітичній анемії ці межі будуть дорівнювати відповідно 0,54-0,70% і 0,40-0,44% розчину хлориду натрію.



Дослідження клітин білої крові

  • Зміна загальної кількості лейкоцитів свідчить про стан кровотворних органів та їх реакцію на шкідливі впливи. Збільшення числа білих клітин крові  лейкоцитоз  є ознакою активації лейкопоезу, а їх зменшення  лейкопенія  може бути наслідком пригнічення функції кровотворних органів, їх виснаження або підвищеного розпаду лейкоцитів.



Лейкоцитоз

  • Часто зустрічається і за фізіологічних умов, наприклад, у вагітних та в період лактації, після їди, фізичних та психічних навантажень. За патологічних умов причиною лейкоцитозу можуть бути гострі інфекції, запальні та гнійно-септичні процеси, коматозні стани (уремічна, діабетична, печінкова коми), різноманітні інтоксикації (харчові, чадним газом, миш’яком, похідними бензолу), злоякісні новоутвори, асептичні запалення, значні крововтрати, гемолітичні кризи, струс мозку, оперативні втручання та ін. Вираженість лейкоцитозу залежить від реактивності організму та його лейкопоетичної діяльності. Тому при низькій опірності організму навіть виражений гнійний процес може супроводжуватися відсутністю лейкоцитозу.



Лейкопенія

  • Спостерігається при деяких інфекціях (черевний тиф, малярія, бруцельоз, затяжний септичний ендокардит, вірусний гепатит), колагенозах. Зустрічається вона й при захворюваннях крові: гострому лейкозі, хворобі Аддісона-Бірмера, деяких спленопатіях, що протікають з гіперспленізмом (див. спленомегалічний синдром), а також при гіпопластичних станах кровотворення, причиною яких часто є хронічні інтоксикації бензолом, променева хвороба.



  • В багатьох випадках лейкопенія спричинюється прийомом ліків (сульфаніламіди, барбітурати, цитостатики тощо). Тому необхідно контролювати стан крові хворих при призначенні їм цих ліків та проведенні променевої терапії. При запальних та гнійно-септичних станах лейкоцитоз може згодом змінюватись на лейкопенію. Це є несприятливою ознакою і може вказувати на пригнічення кровотворення.



Нейтрофільний лейкоцитоз

  • Буває при багатьох інфекціях, інтоксикаціях, злоякісних пухлинах, гемолізі й розпаді тканин. Характерним для активного нейтропоезу є не лише збільшення числа нейтрофілів, а й омолодження їх складу (або зсув ліворуч  так званий ядерний зсув нейтрофілів). Він полягає у збільшенні у формулі крові частки молодих форм нейтрофілів – паличкоядерних, юних форм, іноді  мієлоцитів. При деяких патологічних станах (В12-дефіцитна анемія, поліцитемія, променева хвороба) та у 20% здорових осіб може спостерігатись ядерний зсув вправо, який характеризується переважанням зрілих форм нейтрофілів з 5-6-ма сегментами ядер замість звичайних 2-3-х.



  • Зменшення числа нейтрофілів  нейтропенія  виникає при пригніченні функції кісткового мозку токсинами деяких мікробів (збудників черевного тифу, бруцельозу та ін.), вірусів, іонізуючою радіацією, деякими медикаментозними засобами.

  • Зменшення кількості лімфоцитів (лімфопенія) спостерігається при запальних і гнійно-септичних хворобах, деяких тяжких інфекціях. Абсолютна лімфопенія буває при лімфогранулематозі, лімфосаркомі, злоякісній лімфомі. Різко виражена лімфопенія з абсолютною нейтропенією розвивається при променевій хворобі.



  • Збільшення загальної кількості лімфоцитів (лімфоцитоз) спостерігається при вірусних ураженнях, в період видужання після інфекційних хвороб. У хворих на кашлюк, інфекційний лімфоцитоз, туберкульоз, хронічний лімфолейкоз виявляють до 80% лімфоцитів у мієлограмі. Лімфоцитоз при агранулоцитозі або лімфатичній лейкемоїдній реакції (див. лейкемоїдний синдром) є несприятливою ознакою, що свідчить про виснаження гранулоцитопоезу.



  • Збільшення кількості еозинофілів (еозинофілія)

  • більше 5-6% спостерігається при алергічних

  • реакціях (бронхіальній астмі, дерматозах,

  • сироватковій хворобі), гельмінтозах, а також при

  • колагенозах (ревматизмі, дерматоміозиті),

  • синдромі Дреслера, лімфогранулематозі,

  • хронічному мієлолейкозі, злоякісних

  • новоутворах, деяких інфекційних хворобах

  • (скарлатина, туберкульоз, сифіліс). При

  • інфекційно-септичних захворюваннях поява

  • еозинофілів на фоні лімфоцитозу і незначного

  • зсуву формули вправо є ознакою одужання.



  • Зменшення кількості (еозинопенія) або відсутність у крові еозинофілів (анеозинофілія) спостерігаються в розпал гострих інфекцій з вираженим інтоксикаційним синдромом (черевному тифі, сепсисі, тяжких формах туберкульозу тощо), при агонії, аплазії кісткового мозку, гіперпродукції кортикостероїдів (гострі інфекції, інтоксикції, шок, операція, пологи). Прогностичне значення вони мають лише в комплексі з іншими компонентами гемограми. Збільшення числа еозинофілів без ядерного зсуву  показник неінфекційної природи еозинофілії.



  • Збільшення числа моноцитів (моноцитоз) може бути при сепсисі, туберкульозі, малярії, вісцеральному лейшманіозі, сифілісі, інфекційному мононуклеозі, вірусних хворобах (вітрянці, кранусі, кору, грипі, дифтерії, висипному тифі). Кількість моноцитів може бути збільшеною при злоякісних пухлинах, лімфогранулематозі, агранулоцитозі, грибковому ураженні (кандидозі), затяжному септичному ендокардиті.

  • Зменшення вмісту моноцитів (моноцитопенія) завжди зустрічається при тяжких септичних процесах, гіпертоксичних формах черевного тифу, інших інфекційних хворобах.



  • Зростання кількості базофілів (базофілія) зустрічається при хронічному мієлолейкозі, поліцитемії, гострих тромбоцитопеніях, а також при гіпофункції щитовидної залози.



  • Чутливим показником наявності патологічного процесу є дегенеративні зміни лейкоцитів: токсична зернистість нейтрофілів, вакуолізація цитоплазми, наявність в лейкоцитах різних включень, дегенеративні зміни ядра  пікноз, каріоліз. Іноді в мазках крові виявляються розпливчасті плями, що забарвлюються як ядерна речовина лейкоцитів. Це так звані тіні Боткіна-Гумпрехта  залишки ядерного хроматину, що свідчать про надлишковий розпад лімфоцитів  лімфоцитоліз.



  • Дослідження тромбоцитів. Визначення кількісних і якісних змін тромбоцитів належить до спеціальних досліджень крові. Підраховують їх у мазках, забарвлених за Романовським-Гімзою. Точнішим є підрахунок під фазово-контрастним мікроскопом.



  • Тромбоцитоз може виникати при мієлопроліферативних процесах (хронічному мієлолейкозі, поліцитемії, остеомієлосклерозі), геморагічній тромбоцитемії, злоякісних новоутворах (особливо при пухлинах легень та підшлункової залози), гнійних процесах, лімфогранулематозі, активних формах туберкульозу легень, після значних крововтрат, спленектомії, при оперативних втручаннях, асфіксії.



  • Тромбоцитопенія є проявом ураження кісткового мозку з пригніченням тромбоцитопоезу. Зменшення числа тромбоцитів буває при хворобі Верльгофа та симптоматичних тромбоцитопеніях, гострому лейкозі, гіпопластичній анемії, променевій хворобі, колагенозах, хронічному нефриті, спленопатіях, при тривалому вживанні таких медикаментів як сульфаніламіди, хінін, барбітурати, стрептоміцин та інші.



Дослідження швидкості осідання еритроцитів

  • Збільшення показника відмічається при більшості запальних процесів, інфекціях, злоякісних новоутворах, розпаді тканин, причому в певній мірі пропорційно тяжкості ураження. Особливо різко зростає ШОЕ при запально-гнійних процесах, колагенозах, злоякісних новоутворах, мієломній хворобі.



  • Зменшення ШОЕ буває при зниженні загальної кількості білка крові (аліментарна та ранева дистрофії, виснажливі хвороби), підвищенні кількості СО2 в крові (при серцевій недостатності), збільшенні загальної кількості еритроцитів (еритремії), підвищенні вмісту в крові жовчних кислот (механічна та паренхіматозна жовтяниці), тривалому прийомі деяких медикаментів (кальцій, діуретики, фенобарбітал, ацетилсаліцилова кислота). Нормальна ШОЕ не виключає наявності захворювання, при якому, як правило, вона збільшена. З іншого боку, у здорових людей ШОЕ не буває збільшеною.



  • Прижиттєве дослідження морфологічної структури кісткового мозку, печінки, селезінки здійснюють шляхом їз пункційної біопсії. Дослідження складу кісткового мозку проводять методом стернальної пункці, запропонованим М.І.Арінкіним у 1928р. Точніші дані про склад кісткового мозку дає трепанобіопсія.



Методика стернальної пункції

  • Після анестезії шкіри, підшкірної основи та окістя голкою Касірського (коротка товстостінна голка з мандреном і щитком, що запобігає надто глибокому її проникненню) роблять прокол груднини на рівні ІІ – ІІІ міжреберя по серединній лінії строго перпендикулярно. Встановивши обмежувальний щиток на 5 мм від поверхні шкіри, проколюють зовнішню пластину груднини до відчуття провалу. Мандрен витягують, на голку насаджують сухий шприц ємністю 10-20 мл, яким обережно насмоктують 0,5 – 1,0 мл кісткового мозку. Вміст шприца виливають на годинникове скло, вибирають грудочки кісткового мозку, кладуть їх на предметне скло і, обережно роздушуючи, роблять мазки.



  • Для отримання треанобіоптату спеціальну голку – троакар вводять в гребінь здухвинної кістки і відрізають її стовпчик з кістковомозковою тканиною. Перевага методу: в гістологічних препаратах з трепанобіоптату зберігається структура кісткового мозку, немає домішок крові.

  • При дослідженні пунктату і трепанату кісткового мозку шляхом мікроскопії можна виявити порушення дозрівання клітин  збільшення числа молодих форм або переважання первинних недиференційованих елементів, порушення співвідношення між клітинами білого і червоного ряду, зміну загальної кількості клітин, появу патологічних їх форм і т. д. Ці зміни в кістковому мозку зявляються значно раніше і є більш чіткими, ніж в периферичній крові



  • Ряд гемобластозів для постановки діагнозу вимагає дослідження пунктату лімфатичних вузлів. Дослідження клітинного складу тканини лімфовузла робить можливим уточнити діагноз ряду системних захворювань лімфатичного апарату (лімфолейкозу, лімфогранулематозу, лімфосаркоми), виявити метастази пухлин в лімфовузел, оцінити клітинний склад і виявити вогнищеві чи дифузні зміни в ньому.



Рентгенологічне дослідження

  • Цим методом виявляють збільшення лімфатичних вузлів середостіння (лімфолейкоз, лімфогранулематоз, лімфосаркома), а також зміни кісток при деяких видах лейкозів і злоякісних лімфом (вогнищева деструкція кісткової тканини при мієломній хворобі, руйнування кісток при лімфосаркомі, ущільнення кісткової тканини при остеомієлосклерозі). Зміни кісток краще визначаються на рентгенограмах, ніж методом рентгеноскопії.



  • Селезінка при звичайному рентгенологічному дослідженні не виявляється. Для точного визначення контурів органа використовують накладання пневмоперитонеуму (заповнення повітрям черевної порожнини) з наступною рентгенографією. Проводять також ангіографію селезінкових артерій (целіакографію, лієнографію). Для точної діагностики локалізації патологічного процесу при лімфогранулематозі, лімфосаркомі та метастазах у лімфатичні вузли застосовують також метод компютерної томографії.



  • Ультразвукове сканування кровотворних органів  печінки, селезінки може дати уявлення про їх структуру, наявність патологічних вогнищевих утворень. Паренхіма селезінки здорових осіб однорідна, має дрібнозернисту структуру, середню ехогенність, подібну до печінки, селезінкова вена візуалізується яе анехогенний тяж. При інфільтрації червоної пульпи клітинами лімфопоетичного ряду (лейкози) паренхіма органа гіпоехогенна, виявляються спленомегалія, дрібні гіпоехогенні утвори внаслідок лейкемічної інфільтрації.



  • Гіперехогенне вогнище може бути обумовлене метастатичним ураженням. Втягнення в процес капсули селезінки (периспленіт) проявляється збільшенням розмірів селезінки, закругленням її кінців. Інфаркт селезінки виглядає як клиноподібна ділянка з нечіткими контурами і зниженою ехогенністю. При гемолітичній анемії, спадковому сфероцитозі, вродженій спленомегалії на УЗД зміни сенезінки відсутні (нормальна ехогенність).



Схожі:

Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи iconТема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів дихання. Методи дослідження та діагностики захворювань серцево-судинної системи

Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи iconТема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення

Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи iconТема лекції
Особливості системи крові у дітей різних вікових груп. Клініко гематологічна семіотика основних синдромів (анемічний, гемолітичний,...
Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи iconТема лекції
Формування системи виділення в різні вікові періоди. Короткі відомості про ембріогенез органів сечової системи як основи природжених...
Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи iconТема лекції
Анатомо-фізіологічні особливості сечової системи у дитячому віці. Короткі відомості про ембріогенез органів сечової системи як основи...
Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи iconТема лекції: гепатити та цирози печінки. Основні симптоми та синдроми. Методи клінічного, лабораторного та інструментального дослідження

Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи iconВнутрішні хвороби
Загальний огляд хворого, правила та техніка його проведення. Основні фізикальні методи обстеження хворого: пальпація, перкусія, аускультація....
Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи iconВикористання обмежується лише випадками імунодефіцитів у хворих, тобто наявністю стійкої імунної недостатності
Це такі лікарські препарати, синтетичного або природного походження, які можуть змінювати силу, характер чи спрямованість імунної...
Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи iconФізіологія системи крові. Еритрон. Групи крові. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Тема лекції: Сучасні методи дослідження крові та імунної системи iconНевідкладні стани в алергології Алергія – це прояви підвищеної чутливості імунної системи організму до алергену (антигену) при повторному з ним контакті
Патохімічна стадія включається при повторному контакті імунної системи з алергеном і характеризується вивільненням великої кількості...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка