Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання


НазваФармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання
Дата конвертації14.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


фармакотерапія захворювань дихальної системи


Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання

  • Кашель (tussis) – складний рефлекторно-захисний акт, що виникає при подразненні кашлевих зон (слизова оболонка міжчерпаловидного простору гортані, ділянки біфуркації трахеї і бронхів, поверхні глотки, превральних листків і зовнішніх слухових проходів) фізичними, хімічними чи іншими чинниками (харкотиння, слиз, кров, пил, токсичні гази, шматки їжі, тощо).



Кашель

  • Гострий - при гострих захворюваннях бронхолегеневої системи (гострі бронхіти, пневмонії);

  • Хронічний - при хронічних захворюваннях (бронхіальна астма, хронічні бронхіти, пневмоконіози і т.п.).

  • Вологий - з виділенням харкотиння (хронічного бронхіту, пневмонії, бронхоетактичної хвороби, кавернозного туберкульозу, абсцесу легень з проривом в бронхи тощо). Велике значення має кількість та характер харкотиння

  • Сухий - не супроводиться виділенням харкотиння (при ларингіті, трахеїті, сухому плевриті, пухлинах плеври, початкових стадіях пневмоній, бронхітів, при периферичному раці легень, абсцесі до прориву в бронх, сухих бронхоектазах, бронхіальній астмі).



Кровохаркання

  • Кровохаркання (haеmoptoё) – виділення крові з харкотинням під час кашлю є важливим діагностичним симптомом ураження органів дихання (рак, туберкульоз, абсцес і гангрена легень, деякі пневмонії) чи серцево-судинної системи (мітральний стеноз, тромбоемболія легеневої артерії, алергічні васкуліти та ін.).

  • Кількість виділеної з харкотинням крові в більшості випадків незначна, проте такі стани нерідко передують легеневій кровотечі – грізному ускладненню, що зумовлює раптову смерть хворого



Задишка

  • Задишка (dysponoё) суб’єктивно сприймається як брак повітря, відчуття стиснення чи розпирання в грудях і об’єктивно виражається в збільшенні (рідше навпаки) частоти дихання (tachypnoё) з поверхневими або поглибленими дихальними рухами, рідко в поєднанні з порушенням дихання.

  • Розрізнюють задишку фізіологічну (виникає при фізичних і психоемоційних навантаженнях) і патологічну, що виникає при захворюваннях органів дихання, серцево-судинної системи, анеміях, кістково-хрящового і м’язового апарату грудної клітини, центральної і периферичної нервової системи, обміну речовин (в тому числі дефіциті чи блокуванні певних ферментних систем).

  • Залежно від переважного порушення тої чи іншої фази дихання розрізняють експіраторну (затруднений видих), інспіраторну (затруднений вдих) і змішану задишки.

  • Крайнім проявом задишки є задуха (asthma). Астма може бути легеневою (бронхіальною) і серцевою. Перша зумовлена звуженням просвіту дрібних бронхів, друга - застоєм крові в легенях з наступним розвитком набряку легень на основі патології серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, мітральний стеноз, інфаркт міокарда).



Біль в грудній клітці

  • Біль в грудній клітці може бути викликаний: патологічним процесом з боку органів дихання, серцево-судинної системи, кістково-хрящового апарату і м’язів, центральної і периферичної нервової систем, захворюваннями деяких органів черевної порожнини.

  • Зумовлений пульмонологічними чинниками: при ураженнях плеври (сухий плеврит, початок випітного плевриту, плевральні спайки, ендотеліома плеври), а також при захворюваннях легень (крупозна пневмонія, туберкульоз і рак легень, інфаркт-пневмонія і ін.), при яких в патологічний процес втягується плевра.



Підвищення температури тіла

  • Підвищення температури тіла (febris) – один із частих симптомів ураження органів дихання. Підвищення її до 39-400С буває при крупозній пневмонії. Плеврити, бронхопневмонії, бронхіти перебігають з нижчою температурною реакцією. Нагнійні процеси бронхолегеневої системи (абсцес, гангрена, гнійний плеврит) супроводяться потовиділенням і температурою ремітуючого і гектичного типу з великими коливаннями вранці і ввечері.



Інші симптоми

  • Пітливість (sudatio, hyperhydrosis)– також частий симптом ураження органів дихання, особливо часто має місце при туберкульозі, нагнійних і злоякісних процесах.

  • У хворих туберкульозом легень описаний симптом “мокрої подушки” в зв’язку з пітливістю під час сну верхньої частини тулуба і голови. Піт у таких хворих має запах прілого сіна.

  • Сон при захворюваннях легень поверхневий, що зумовлено кашлем, інтоксикацією і гіпоксією.

  • Синдром анксіозності (тривоги, невгамовного страху) має місце у онкологічних і гематологічних хворих, інколи задовго до перших проявів захворювання і може помилково трактуватися лікарями як ракоманія, іпохондрія, неврастенія, патологічний клімакс, тощо.

  • Загальна слабість та зниження працездатності зустрічається у 93% хворих туберкульозом, 92% - раком легень, 90% - нагнійними захворюваннями легень і пневмоніями, що зобов’язує лікаря до певного діагностичного пошуку.



Основні клінічні синдроми

  • Синдром мукоциліарної неспроможності. Під час дихання половина інгальованих часточок забрудненого повітря виводиться з легень з видихуваним повітрям, а інша половина осідає в бронхах, а згодом у значній мірі виводиться назовні зі слизовим секретом бронхів і трахеї протягом 1 години.

  • Синдром бронхіальної обструкції. Порушення вентиляційної спроможності бронхолегеневого апарату, в основі яких має місце підвищення опору руху повітря по дихальних шляхах, тобто порушення бронхіальної прохідності.

  • Синдром дихальної неспроможності (СДН) – це симптомокомплекс, що відображає стан організму, при якому система зовнішнього дихання не забезпечує нормального газового складу артеріальної крові чи його підтримання досягається за рахунок функціонального перенапруження цієї системи.

  • Виділяють вентиляційну (рестриктивну, обструктивну) та альвеолярно-респіраторну форми дихальної неспроможності, які є типами порушення вентиляційної здатності легень.

  • Основним клінічним критерієм ДН є задишка, вираженість якої детермінується ступенями:

  • І ступінь – задишка при помірних фізичних навантаженнях.

  • ІІ ступінь – задишка при ходінні по рівній поверхні. ЧД в спокої 21-25 за 1 хвилину. ЖЕЛ зменшується на 50 %.

  • ІІІ ступінь – задишка в спокої, спостерігаються постійні ознаки гіповентиляції. ЧД - 26 і більше за 1 хвилину. В акті дихання беруть участь додаткові м’язи, мають місце постійний ціаноз і швидка втомлюваність.



Синдром ущільнення легеневої тканини. Синдром ущільнення легеневої тканини (СУЛТ) – симптомокомплекс, детермінований наслідками ущільнення легеневої тканини в силу різних груп патогенетичних механізмів.

  • Синдром ущільнення легеневої тканини. Синдром ущільнення легеневої тканини (СУЛТ) – симптомокомплекс, детермінований наслідками ущільнення легеневої тканини в силу різних груп патогенетичних механізмів.

  • 1. Інфільтрація легеневої тканини

  • 2. Проліферація

  • 3. Спадіння легеневої тканини (ателектаз)

  • Клініка синдрому розглядається в контексті симптоматики захворювань, що зумовили його появу

  • Синдром наявності порожнини у легеневій тканині. Порожнини (каверни) утворюються в легенях при туберкульозі, нагноєннях (абсцес), розпаді злоякісних пухлин легеневих васкулітах (синдром Вегенера), інфаркті, бронхоектатичній хворобі.

  • Основними клінічними ознаками легеневих каверн є локальна тимпанізація перкуторного звуку, амфоричне дихання, великоміхурцеві дзвінкі вологі хрипи. Рентгенологічно – кільцеподібна замкнута тінь, нерідко з горизонтальним рівнем рідини.

  • Синдром гіперпневматизації легеневої тканини. Синдром гіперпневматизації легень або емфізема легень – органічне ураження легеневої тканини, що характеризується патологічним розширенням повітряних просторів дистальніше термінальних бронхіол.



Основні захворювання органів дихання

  • Гострий бронхіт (bronchitis acuta) – гостре запалення слизової оболонки бронхіального дерева.

  • Хронічний бронхіт (bronchitis chronica) - дифузне прогредієнтне запально-дегенеративне ураження здебільшого дрібних бронхів, зумовлене поєднаним впливом екзо- і ендогенних деструктивних чинників з наступним порушенням переважно дихальної функції бронхолегеневого апарату і клінічно проявляється синдромами мукоциліарної неспроможності, бронхіальної обструкції, легеневої гіпертензії і хронічного легеневого серця.

  • Бронхоектатична хвороба (broncho-ectasia) – локалізована форма набутих хронічних неспецифічних захворювань легень, що характеризуються патологічним локальним розширенням бронхів і проявляється хронічними ендобронхіальними нагноєннями.



Бронхіальна астма (asthma bronchiale). Бронхіальна астма (БА) – хронічне рецидивуюче захворювання бронхолегеневої системи, основним і обов`язковим патогенетичним механізмом якого є змінена реактивність бронхів, зумовлена специфічними імунологічними (сенсибілізація і алергія) і неспецифічними (в тому числі і вродженими) механізмами і проявляється клінічно нападами віддихової задухи чи астматичного статусу внаслідок транзисторної бронхіальної обструкції на грунті бронхоспазму, гіперсекреції, дискринії і набряку слизової бронхів.

  • Бронхіальна астма (asthma bronchiale). Бронхіальна астма (БА) – хронічне рецидивуюче захворювання бронхолегеневої системи, основним і обов`язковим патогенетичним механізмом якого є змінена реактивність бронхів, зумовлена специфічними імунологічними (сенсибілізація і алергія) і неспецифічними (в тому числі і вродженими) механізмами і проявляється клінічно нападами віддихової задухи чи астматичного статусу внаслідок транзисторної бронхіальної обструкції на грунті бронхоспазму, гіперсекреції, дискринії і набряку слизової бронхів.

  • Пневмонія (pneumonia). Пневмонія – захворювання, що об’єднує велику групу різних за етіологією, патогенезом і морфологічною характеристикою запальних, частіше інфекційних процесів в легенях з переважним ураженням їх респіраторних відділів.

  • Емфізема легень (emphysema pulmonum) (ЕЛ) – анатомічна альтерація легень, що характеризується патологічним розширенням повітряних просторів, розташованих дистальніше термінальних бронхіол і супроводиться деструктивними змінами стінок альвеол.

  • Рак легень (Carcinoma pulmonis) – злоякісна пухлина, що розвивається з покривного епітелію слизової оболонки бронхів, альвеол та епітелію бронхіальних залоз.



Синдром бронхіальної ектазії. Цей симптомокомплекс виникає при патологічному випинанні стінок бронхів під впливом спадкових (первинні) і (чи) набутих (вторинні) факторів (хронічний бронхіт, абсцес, туберкульоз, пухлини, сторонні тіла і т.п.). За формою вони можуть бути циліндричними, мішечковими, веретеноподібними і змішаними.

  • Синдром бронхіальної ектазії. Цей симптомокомплекс виникає при патологічному випинанні стінок бронхів під впливом спадкових (первинні) і (чи) набутих (вторинні) факторів (хронічний бронхіт, абсцес, туберкульоз, пухлини, сторонні тіла і т.п.). За формою вони можуть бути циліндричними, мішечковими, веретеноподібними і змішаними.

  • Основні симптоми маніфестації:

  • - кашель з виділеннями гнійного харкотиння при певних положеннях тіла хворого, кровохаркання (особливо при “сухих” бронхоектазах) і легеневі кровотечі, амфоричне дихання, стабільно вологі великоміхурцеві дзвінкі хрипи, рідше – сухі. Пальці у вигляді барабанних паличок. Рентгенологічно (томографія, особливо бронхографія) виявляються розширені бронхи. Ускладнення: легеневе серце, амілоїдоз

  • Синдром наявності рідини в плевральній порожнині. Розвивається при нагромадженні між листками плеври незапальної (гідроторакс) та запальної (екдативний плеврит) рідини, крові (гемоторакс) чи гною (емпієма плеври).

  • Клінічна картина визначається кількістю рідини і зв’язаними з нею колапсом легені (ателектаз компресійний) і зміщенням органів середостіння.

  • Синдром наявності повітря в плевральній порожнині. Цей симптомокомплекс, що має термінологічний синонім пневмоторакс, виникає при попаданні повітря в плевральну порожнину.



Захворювання дихальної системи, що потребують обов'язкового нагляду лікаря та ті, що можуть лікуватися хворими самостійно за допомогою ОТС-препаратів

  • Всі захворювання, крім ГРЗ, потребують обов'язкового нагляду лікаря.

  • Симптоми захворювань органів дихання, які можуть лікуватися ОТС-препаратами – кашель та підвищення температури тіла.



Кашель

  • “Загрозливі” симптоми, при яких хворий повинен обов'язково звернутись до лікаря:

  • кашель, що триває більше тижня;

  • кашель, що супроводжується температурою 37,5-38 0С на протязі тривалого часу (більше тижня)

  • кашель, що супроводжується температурою >38 0С більше 3-х днів

  • кашель, що супроводжується задишкою, болем у грудній клітці при диханні;

  • кашель, що супроводжується виділенням сухого зеленуватого харкотиння;

  • кашель, що супроводжується виділенням харкотиння з прожилками крові;

  • кашель з нападами ядухи;

  • кашель, який супроводжується слабкістю, втратою маси тіла;

  • масивне потовиділення (оосбливо вночі), озноби

  • раптовий напад сильного кашлю

  • сильний кашель на протязі години без перерви

  • масивне відходження харкотиння

  • зміна голосу

  • У всіх інших випадках кашель може лікуватись ОТС-перпаратами



Клінічна фармакологія засобів, які впливають на функції органів дихання



Серед речовин, які впливають на функції органів дихання, виділяють такі групи лікарських препаратів:

  • Серед речовин, які впливають на функції органів дихання, виділяють такі групи лікарських препаратів:

  • протикашльові засоби;

  • відхаркувальні засоби;

  • стимулятори дихання;

  • препарати, які використовуються при бронхіальній астмі;

  • засоби, які застосовуються при набряку легень



Протикашльові засоби:

  • Засоби центральної дії (пригнічують центральні ланки кашльового рефлексу):

  • а) наркотичні: метилморфін (кодеїн, “Кодтерпін”), декстрометорфан (Атусин, Тусин-плюс).

  • б) ненаркотичні: глауцину гідрохлорид, окселадину цитрат, бутамірату цитрат.

  • Засоби перефиричної дії (блокують чутливі закінчення кашльових рефлексогенних зон): Преноксдіазин (лібексин).



Особливості застосування протикашльових засобів (ПКЗ)

  • ПКЗ не при значають при підвищенні бронхіальної секреції, масивному виділенні харкотиння

  • ПКЗ, що містять кодеїн, декстраморфан, бутамірат, не рекомендується застосовувати дітям до 2-х років, в період вагітності і лактації

  • ПКЗ, що містять кодеїн, декстраморфан, бутамірат при прийманні великих доз чи застосуванні на протязі тривалого часу можуть викликати пригнічення ЦНС та дихання

  • ПКЗ, що містять окселадин, бутамірат і особливо декстраморфан можуть викликати вялість, сонливість головокружіння. Їх не рекомендується прийматиособам, професія яких потребує швидкої реакції.

  • ПКЗ, що містять кодеїн, декстраморфан, бутамірат і особливо кодеїн, не можна поєднувати з алкоголем із-за високого ризику пригнічення ЦНС і дихання

  • Препарати, що містять глауцину гідрохлорид, при застосуванні у діткей можуть викликати зниження АТ

  • Таблетки, що містять преноксдіазин, необхідно ковтати без розжовування

  • При прийманні преноксдіазину може виникати сухість в роті і глотці

  • Прийом преноксдіазину не рекомендується особам з низьким АТ



Відхаркувальні засоби:

  • Секретомоторні засоби – регідранти (стимулюючі відхаркування):

  • а) засоби рефлекторної дії: препарати лікарських рослин, бензоат натрію, бронхікум елексир, мукалтин.

  • б) засоби резорбтивної і місцевої дії: йодид натрію і калію, хлорид амонію, натрію гідрокарбонат, ефірні масла, пульмекс.

  • Бронхосекретолітичні засоби (муколітики).

  • а) протеолітичні ферменти: трипсин, хімопсин, хімотрипсин, дезоксирибонуклеаза;

  • б) власне муколітики: ацетилцистеїн, карбоцистеїн.

  • в) засоби, які стимулюють утворення сурфактантів, або сурфактанти: бромгексин, амброксол.



Особливості застосування відхаркувальних засобів (ВХЗ)

  • Відхаркувальні не можна поєднувати з препаратами, гальмуючими кашелевий рефлекс (кодеїн, окселадин, глауцин і т. д.) і з гістаминолітиками, що згущують харкотиння (Димедрол, Піпольфен і др.).

  • · При прийомі відхаркувальних не потрібно призначати препарати, що обезводнюють організм хворого (сечогінні, послаблюючі і т. п.).

  • · Відхаркувальні препарати рефлекторної дії (термопсис, терпінгідрат, істод, алтей, лікорин) при перевищенні дози можуть викликати блювоту, протипоказані при захворюваннях шлунка (гастрит, виразкова хвороба).

  • · Відхаркувальні препарати потрібно запивати масивним лужним питтям. Рекомендується випивати додатково до фізіологічної норми 1,5-2 л рідини для компенсації фізіологічних втрат.

  • · Не рекомендується призначати відхаркувальні лежачим хворим.



· Клінічний ефект відхаркувальних засобів, як правило, наголошується не раніше 6-7 дня лікування.

  • · Клінічний ефект відхаркувальних засобів, як правило, наголошується не раніше 6-7 дня лікування.

  • · В перші 2-3 дня прийому відхаркувальних препаратів кашель і відділення мокроти можуть посилитися: дані явища свідчать про ефективність препарату (а не навпаки).

  • · При передозувати або тривалому прийомі препаратів, що містять йодиды (калію йодид, натрію йодид), можливе виникнення йодизму: риніт, кропив'янка, набряк Квінке; можливі явища гипертиреоза - тахікардія, тремор, підвищена збудливість, безсоння, діарея (у осіб старший 40 років).

  • · Препарати, що містять йодиды (калію йодид, натріюйодид), протипоказані при вагітності, гострих запальних процесах, захворюваннях щитовидної залози.

  • · За наявності гострого запального процесу переважні відхаркувальні препарати рослинного походження.

  • · Рослинні відвари і настоі (солодка, корінь алтея, мати-й-мачуха, аніс, фенхель, чабрец) надають не тільки відхаркувальна дія, але і сприяють регенерації пошкодженою слизовій бронхів за рахунок мікроелементів, що містяться, вітамінів і біогенних стимуляторів.



Стимулятори дихання (аналептики)

  • Аналептики прямої дії: бемегрид, етимізол, кофеїн.

  • Аналептики змішаної дії: кордіамін, камфора, веглекислота.

  • Аналептики рефлекторної дії: лобелін, цититон.



Для зняття приступу бронхіальної астми використовуються:

  • Бронхолітичні засоби:

  • адреноміметики (α,β-адреноміметики, β-адреноміметики, β2-адреноміметики)

  • метилксантини

  • Холіноблокатори (м-холіноблокатори, гангліоблокатори)

  • Протиалергійні та десенсибілізуючі засоби

  • Відхаркувальні засоби



Сальбутамол

  • Сальбутамол (salbutamol)

  • Сальбутамол (Росія); аероз. д/инг. дозований (балони аероз.), 12 мл.; пор. д/инг. (інгалятори дозовані), 0,2 мг/доза, 100 і 200 доз. Сальбутамола гемисукцината табл., покр. обол., 0,006 г (Росія); табл., покр. обол., 6 мг. Сальтос (Росія); табл., 7,23 мг . Сальгим (Росія); табл., 4 мг; (циклохалеры) 100 і 200 доз; р-р д/инг. (флак.) 0,1%, 2,5, 5, 10 і 50 мл; р-р для у/у введення (амп.), 0,1%, 5 мл. Вентолін (Glaxo-Wellcome SA, Іспанія; GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.А., Польща); аероз. д/инг. дозований (балончики), 100 мкг/доза, 200 доз. Саламол ач (Norton Healthcare Ltd., Великобританія); аероз. д/инг. дозований (балончики), 100 мкг/доза, 200 доз. Саламол ач легке дихання [Norton (Waterford), Ирландия]; аероз. д/инг. дозований (балони), 100 мкг/доза, 200 доз.



Тербуталін

  • Тербуталін (terbutaline)

  • Дози і застосування. Інгаляції аероз.: дорослим і дітям старший 12 років - 0,25-0,5 мг (1-2 вдиху) кожні 6 ч (або у міру необхідності), у важких випадках 1 дозу можна підвищити до 6 вдихів (не більше 24 в доби); дітям 5-12 років - 0,25-0,5 мг (1-2 вдиху) кожні 6 ч, у важких випадках до 4 вдихів (не більше 16 в доби). Інгаляції за допомогою небулайзера: по 5-10 мг до 2-4 раз на день (при важкому загостренні дозу підвищують); дітям до 3 років - 2 мг, 3-6 років - 3 мг, 6-8 років - 4 мг, старший 8 років - 5 мг 2-4 разу на день. Айроніл седико (Sedico, South Egypt Drug Industries Co., Єгипет); табл., 2,5 мг.



Салметерол

  • Салметерол (salmeterol) Агоніст в2-адренорецепторов пролонгованої дії (12 ч). Призначають для підтримуючої терапії і з метою профілактики бронхоспазму у хворих старший 12 років. Препарат ефективний для попередження нічних нападів ядухи, а також попереджає бронхоспазм, викликається фізичним навантаженням. Показання. Профілактика нападів БА, лікування хронічного обструктивного бронхіту і інших захворювань, що супроводяться оборотною обструкцією бронхів. Сальметерол не застосовують для купирования загострення БА, при його застосуванні дозу ГК не знижують. Протипоказання, застереження і взаємодія. Див. «Сальбутамол ». З обережністю використовувати у вагітних і осіб немолодого віку, оскільки у них високий ризик виникнення побічних ефектів. Побічні ефекти. Головний біль, загальна нервозність, збудження, тахікардія, підвищення або пониження ПЕКЛО, аритмія, тремор, діарея, блювота. В рідких випадках алергічні реакції, у тому числі парадоксальний бронхоспазм. Дози і застосування. Інгаляційно 50-100 мкг 2 разу на день; дітям до 4 років не рекомендований, старший 4 років - 50 мкг 2 разу на день. Серевент (Glaxo-Wellome Operations, Великобританія; Glaxo, Франція); аероз. д/инг. дозований (інгалятори), 25 мкг/доза, 60 і 120 доз; пор. д/инг. (дискхалеры), 50 мкг/доза.



Фенотерол

  • Фенотерол (fenoterol) Показання. БА, хронічний обструктивний бронхіт, загрозливі передчасні пологи, гіпертонус матки. Протипоказання. Гіперчутливість, глаукома, некомпенсований ЦД, тиреотоксикоз, серцево-судинні захворювання, кровотеча при передлежанні плаценти, відшарування плаценти, інфекції родових колій, вади розвитку плоду. Побічні ефекти, застереження і взаємодія. Див. «Сальбутамол ». У хворих немолодого віку може викликати затримку сечовипускання. Дози і застосування. Інгаляційно: 200 мкг 1-3 разу на день; дітям 6-12 років - 100 мкг 1-3 разу на день. При персистирующем течії - дорослим до 400 мкг кожні 6 ч, не більше 1,6 мг/сут (див. табл. 4-1), а дітям до 16 років не рекомендований. Беротек Н (Boehringer Ingelheim Pharma KG, а division of Boehringer Ingelheim International GmbH, Німеччина); аэроз. дозований (балони 10 мл), 100 мкг/доза, 200 доз.



Іпратропію бромід (Атровент)

  • Іпратропія бромід (ipratropium bromide) Показання. Хронічний обструктивний бронхіт, БА, гіперсекреція бронхіальних залоз, бронхіальна обструкція на тлі простудних захворювань. Протипоказання. Закритокутова глаукома, вагітність, гіперчутливість. Побічні ефекти. Сухість в роті, підвищення в'язкості харкотиння. Застереження. З обережністю застосовують при гіперплазії простати. Не рекомендовано застосування як монотерапію для екстреного зняття нападу (ефект розвивається пізніше, ніж при застосуванні -адреностимуляторів). Дози і застосування. Розчин для інгаляцій: 0,1-0,5 мг (0,4-2 мл) до 4 раз на день; дітям 3-14 років - 0,1-0,5 мг до 3 раз на день. Першу інгаляцію потрібно проводити під спостереженням лікаря (можливий парадоксальний бронхоспазм). При необхідності розвести в стерильному 0,9% р-ре NaCl. Аероз. дозований: 2-4 дози 3-4 раза/сут. При інгаляції за допомогою небулайзера можливий розвиток нападу гострої відкритокутової глаукоми (при попаданні р-ра в очі), особливо при одночасній інгаляції сальбутамола.



Теофілін

  • Теофіллін (theophyllineПоказання. Оборотна бронхіальна обструкція. Протипоказання. ГІМ, тахіаритмія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, нестабільна стенокардія, гипертиреоз, хвороба язви шлунка і дванадцятипалої кишки, виразима дисфункція печінки, епілепсія, немолодий вік, порфирія, вагітність, годування грудьми. Побічні ефекти. Диспепсичні явища, тахікардія, головний біль, безсоння, збудження, тремор, аритмії, судорожні стани, артеріальна гипотензия, серцева недостатність, гиперкальциемия, гиперкреатинемия, гипокалиемия, збільшення діурезу. Дози і застосування. Дорослим в перший тиждень 300 мг/сут, потім 450 мг/сут (при масі тіла менше 70 кг) або 600 мг/сут (при масі тіла більше 70 кг) всередину однократно в 20 ч (оптимальний час), бажане під час вечері; дітям - 100 мг (при масі до 20 кг), 150 мг (при масі до 30 кг) і 200 мг (при масі до 40 кг) 2 разу на день. Неотеопек А (Росія); табл., 300 мг. Теопек (Росія); табл., 100, 200 і 300 мг; табл., покр. обол., 100 і 200 мг; табл. ретард, 0,1, 0,2 і 0,3 р. Теотард (KRKA, Словенія); капс. ретард, 200, 350 і 500 мг.



Амінофілін (еуфілін)

  • Амінофіллін (aminophylline) Показання. БА, бронхіт, НМК, ЗСН (у складі комплексної терапії). Протипоказання, побічні ефекти. Див. «Теофылын », алергія до этилендиаміну. Дози і застосування. Всередину: 100-300 мг 3-4 разу на день після їжі. Парентерально: при важкому загостренні БА - у/в поволі протягом 20 мін 250-500 мг (якщо пацієнт не приймає препарати теофіліну всередину); дітям до 3 міс - 30-60 мг, 4-12 міс - 60-90 мг, 2-3 років - 90-120 мг, 4-7 років - 120-240 мг, 8-18 років - 240- 480 мг в доби в 2-3 ін'єкції. При лікуванні БА важкої течії - у/в инфузия 500 мкг/(кгч) під контролем концентрації теофылына в плазмі крові, дітям від 6 мес до 9 років - 1 мг/(кгч), 10-16 років - 800 мкг/(кгч). Еуфіллін (Росія); табл., 0,15 г; р-р д/ин. (амп.) 2,4%, 5 і 10 мл.



Стабілізатори мембран мастоцитів

  • Кромогліцієва кислота (cromoglicic acid) Показання. БА (включаючи БА, провоковану фізичним навантаженням) у дітей і дорослих (профілактика і лікування), харчова алергія.

  • Протипоказання. Гіперчутливість.

  • Побічні ефекти. Симптоми роздратування верхніх дихальних шляхів: кашель, явища бронхоспазму. В подібних випадках прийом препарату припиняють.

  • Застереження. Потрібно попередити пацієнта про необхідність регулярного прийому препарату на відміну від прийому лікарських засобів, використовуваних для зменшення бронхоспазму епізодично. При вагітності і годуванні грудьми призначають з обережністю.

  • Дози і застосування. Інгаляції аэроз.: дорослим і дітям - 10 мг 4 разу на день, при більш важкому перебігу захворювання, посиленні симптомів БА, а також в періоди посиленої дії чинників ризику - 6-8 раз на день, додатковий прийом безпосередній перед фізичним навантаженням; підтримуюча доза 5 мг (1 вдих) 4 разу на день. Інгаляції пор.: дорослим і дітям - 20 мг 4 разу на день, при важкій течії - до 8 раз на день, додатковий прийом перед фізичним навантаженням. Інгаляції р-ра за допомогою небулайзера: дорослим і дітям - 20 мг 4 разу на день, при важкій течії - до 6 раз на день. Інтал [Aventis Pharma Holms Chaple (for Aventis Pharma Ltd.); Phone-Poulenc Rorer Великобритания]; аэроз. д/инг. дозований (балони), 5 мг/доза, 112 доз; пор. д/инг. в капс., 20 мг.



Недокроміл натрію (тайлед)

  • Недокроміл (nedocromil) Показання. Захворювання дихальних колій з оборотною бронхіальною обструкцією: БА різного генеза, у тому числі БА фізичних зусиль, хронічний обструктивний бронхіт, бронхоспастические реакції, що викликаються холодним повітрям, алергенами, атмосферними забрудненнями. Протипоказання, застереження. Гіперчутливість, дитячий вік до 12 років. З обережністю призначають в I триместрі вагітності. Побічні ефекти. Див. «Кромоглициевая кислота », головний біль, нудота, блювота, біль в животі. Дози і застосування. Інгаляційно дорослим (включаючи осіб немолодого віку) і дітям старший 12 років - 2 вдиху (4 мг) 4 раза/сут, при необхідності до 6-8 раз/сут. Додатково профілактично можна приймати безпосередній перед фізичним навантаженням. По досягненні адекватного контролю за симптомами БА можливий перехід на підтримуючу терапію по 2 вдиху 2 раза/сут. Тайлед минт (Rhone-Poulenc Rorer, Великобританія); аэроз. д/инг. дозований (балончики з синхрононером і без синхрононера), 2 мг/доза, 56 і 112 доз.



Блокатори лейкотрієнових рецепторів

  • Блокатори лейкотрієнових рецепторів (монтелукаст, зафірлукаст) - новий клас протиастматичних засобів, місце і роль яких остаточно не визначено. В дихальних коліях вони блокують дію лейкотрієнів, зокрема попереджаючи надмірне утворення секрету в бронхах, набряк слизової оболонки, ослабляючи гиперреактивність бронхів і бронхоспазм.

  • Показання. БА легкого і середнього ступеня тягаря, який погано контролюється ІГК і агонистами в2-адренорецепторов, профілактика нападів задушення при БА фізичного зусилля.

  • Протипоказання. Гіперчутливість, виразима печінкова и/или ниркоподібна недостатність, дитячий вік (до 6 років).

  • Застереження. З обережністю використовувати у немолодих пацієнтів, вагітних, хворих з системним алергічним эозинофильным васкулитом, при годуванні грудьми.

  • Побічні ефекти. Головний біль, безсоння, артралгия, миалгия, біль в животі, диспепсичні явища, сухість в роті, алергічні реакції. Монтелукаст (montelukast)

  • Дози і застосування. Для дорослих - 10 мг 1 раз на день (перед сном); дітям 6-14 років - 5 мг перед сном. Сингуляр (Merck Sharp & Dohme В.V., Нідерланди); табл., покр. обол., 10 мг; табл. жувальні, 5 мг. Зафірлукаст (zafirlukast) Дози і застосування. По 20 мг 2 разу на день. Дітям до 12 років застосовувати не рекомендується. Аколат (AstraZeneca UK Ltd., Великобританія); табл., покр. обол., 20 мг. Для лікування хронічного бронхіту (у тому числі обструктивного) і як додаткову підтримуючу терапію БА легкому і середньому ступеню тяжкості рекомендують протизапальний засіб фенспиридВ.



Глюкокортикоїди

  • Особливе місце в терапії БА займають глюкокортикоїди (ГК) з їх багатогранною дією на усіх ланки патогенезу захворювання. ГК незамінні у всіх випадках важкого перебігу астми. Наскільки надійні вони при усіх формах БА, настільки спірними представляються деталі механізму їхньої дії. Найбільш істотні з них наступні:

  • - гальмування синтезу чи вивільнення медіаторів запалення, у тому числі Pg;

  • - потенціювання ефекту катехоламінів за рахунок збільшення кількості і/чи ефективності цАМФ;

  • - гальмування М-холінергічної стимуляції за рахунок зниження кількості і/чи ефективности цГМФ;

  • - пряма дія на гладкі м'язи бронхів.



Преднізолон, Гідрокортизон, Дексаметазон.

  • Преднізолон, Гідрокортизон, Дексаметазон.



Інгаляційні ГКС

  • Беклометазону дипропіонат (бекломет, бекотид) — глюкокортикоїдний препарат з надзвичайно високою ефективністю при місцевому застосуванні і відносно низькою системною дією. При БА його застосовують у виді мікроаерозолю у фторвуглеводному розпилювачі (ванцерил) і в капсулах, кремі, мазі. Доза складає 1-4 вдиху (50-200 мкг) 4 рази в добу. Через слабку системну дію беклометазону він не викликає побічних ефектів.

  • Флунісолід (аеробін) є фторованим похідним кортикостероїдного гормону у виді капсул для інгаляцій. Застосовують для профілактики приступів бронхіальної астми при астмі легкого і середнього перебігу по 2 інгаляції (по 250 мкг на вдих) двічі в добу, а при важкому перебігу по 4 інгаляції 2 рази в день (добова доза не більш 2 мг).

  • Будесонід відноситься до негалогенізованих глюкокортикостероїдів, структурно близьких до гідроксипреднізолону. З усіх глюкокортикоїдів будесонід має найбільшу топічну активність і найбільшу афінність до кортикостероїдних рецепторів. По порівняльної ефективности будесонід приблизно дорівнює бекламетазону дипропіонату.



Схожі:

Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання iconКлінічна фармакологія в пульмонології Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання
Гострий при гострих захворюваннях бронхолегеневої системи (гострі бронхіти, пневмонії)
Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання iconКлінічна фармація в пульмонології Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання
Гострий при гострих захворюваннях бронхолегеневої системи (гострі бронхіти, пневмонії)
Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання iconКлиническая фармация в пульмонологии Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання
Гострий при гострих захворюваннях бронхолегеневої системи (гострі бронхіти, пневмонії)
Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання iconМетодика дослідження органів дихання
Семіотика уражень і основних захворювань органів дихання у дітей. Синдроми дихальних розладів і дихальної недостатності
Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання iconТема лекції: Симптоми при захворюваннях органів дихання на підставі аускультації легень

Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання iconКлінічна фармація в нефрології симптоми та синдроми при основних захворюваннях сечовивідної системи
Біль у попереку обумовлений розтягуванням ниркової капсули спазмом сечоводів запаленням навколониркової клітковини інфарктом...
Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання iconКлиническая фармация в нефрологии симптоми та синдроми при основних захворюваннях сечовивідної системи
Біль у попереку обумовлений розтягуванням ниркової капсули спазмом сечоводів запаленням навколониркової клітковини інфарктом...
Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання iconКлінічна фармація в нефрології Симптоми та синдроми при основних захворюваннях сечовивідної системи
Біль у попереку обумовлений розтягуванням ниркової капсули спазмом сечоводів запаленням навколониркової клітковини інфарктом...
Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання iconЗахворювання органів дихання можуть виникати внаслідок дії різних чинників: а обмеження рухомості грудної клітки і легень
Медико-соціальна реабілітація при захворюваннях органів дихання та ендокринної системи
Фармакотерапія захворювань дихальної системи Симптоми та синдроми при основних захворюваннях органів дихання iconЛектор доцент Бугай Богдан Григорович Тема: “Симптоми при захворюваннях органів дихання на підставі розпитування хворого, пальпації та перкусії грудної клітки”
Лектор доцент Бугай Богдан Григорович Тема: "Симптоми при захворюваннях органів дихання на підставі розпитування хворого, пальпації...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка