Синдроми порушення ритму серця


НазваСиндроми порушення ритму серця
Дата конвертації14.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



Синдроми порушення ритму серця. Під порушенням ритму серця (аритмії – arrhythmia, або відсутність ритму, неритмічність) розуміють різкі зміни основних електрофізіологічних характеристик міокарда (автоматизму, збудження і провідності), які призводять до зміни частоти, послідовності чи узгодженості скорочень серця.

  • Синдроми порушення ритму серця. Під порушенням ритму серця (аритмії – arrhythmia, або відсутність ритму, неритмічність) розуміють різкі зміни основних електрофізіологічних характеристик міокарда (автоматизму, збудження і провідності), які призводять до зміни частоти, послідовності чи узгодженості скорочень серця.



Клінічні прояви аритмій здебільшого залежать від їх причин, що спричинили розлади ритму серця.

  • Клінічні прояви аритмій здебільшого залежать від їх причин, що спричинили розлади ритму серця.

  • Синусова тахікардія. Характерна для аортальної недостатності, мітрального стенозу, інфаркту міокарда, гіпертонічної хвороби, гострих міокардитів, хронічного легеневого серця, серцевої недостатності, різних анемій. Вона може спостерігатися також при ураженні центральної нервової системи, тиреотоксикозі, інфекційних захворюваннях. У здорових людей синусова тахікардія може виникати при зловживанні кавою, чаєм, алкоголем.

  • Суб‘єктивні ознаки при синусовій тахікардії часто відсутні, іноді хворі скаржаться на посилене серцебиття, неприємні відчуття в ділянці серця, деколи відчуття нестачі повітря, пульсацію в голові.

  • Пульс у таких випадках буває частим (pulsus freguens, більше за 80 в 1 хв), але правильним. Аускультативно на верхівці серця І тон підсилений або розщеплений, ІІ тон послаблений, може вислуховуватись маятникоподібний ритм (при вираженій тахікардії щезає різниця в паузах між тонами).



Синусова брадикардія. Синусова бракдикардія, як правило, суб’єктивних відчуттів не викликає, її виявляють під час аускультації серця, дослідження пульсу (pulsus rarus, менше ніж 60 за 1 хв), ЕКГ-обстеження. Ведучим механізмом виникнення синусової брадикардії є ваготонія (перевага активності парасимпатичної нервової системи над симпатичною). Нерідко її виявляють у здорових людей під час сну, відпочинку, часто спостерігають у спортсменів, у хворих на виразкову хворобу, при гіпертонічних кризах, при підвищенні внутрішньочерепного тиску (пухлина, крововилив, набряк мозку, менінгіт), при голодуванні, під впливом холоду. Вона часто є супутником грипу, черевного тифу, дифтерії, міокардиту, нефриту, печінкової, кишкової або жовчної коліки, вади серця, інфаркту міокарда, атеросклеротичного кардіосклерозу, а також може бути пов‘язана із застосуванням деяких лікарських засобів (серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати тощо).

  • Синусова брадикардія. Синусова бракдикардія, як правило, суб’єктивних відчуттів не викликає, її виявляють під час аускультації серця, дослідження пульсу (pulsus rarus, менше ніж 60 за 1 хв), ЕКГ-обстеження. Ведучим механізмом виникнення синусової брадикардії є ваготонія (перевага активності парасимпатичної нервової системи над симпатичною). Нерідко її виявляють у здорових людей під час сну, відпочинку, часто спостерігають у спортсменів, у хворих на виразкову хворобу, при гіпертонічних кризах, при підвищенні внутрішньочерепного тиску (пухлина, крововилив, набряк мозку, менінгіт), при голодуванні, під впливом холоду. Вона часто є супутником грипу, черевного тифу, дифтерії, міокардиту, нефриту, печінкової, кишкової або жовчної коліки, вади серця, інфаркту міокарда, атеросклеротичного кардіосклерозу, а також може бути пов‘язана із застосуванням деяких лікарських засобів (серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати тощо).

  • Різка брадикардія може викликати запаморочення, непритомність внаслідок ішемії мозку. При об‘єктивному дослідженні відзначається рідкий пульс.



Синусова аритмія (дихальна аритмія) часто виникає у підлітків, тому її ще називають юнацькою аритмією. У людей похилого віку вона може бути при вегетативних порушеннях, які деколи з’являються при несерцевих захворюваннях (інфекційні захворювання в період реконвалесценсії, лихоманка, туберкульоз легень, емфізема, ожиріння тощо) і рідше – при серцевих.

  • Синусова аритмія (дихальна аритмія) часто виникає у підлітків, тому її ще називають юнацькою аритмією. У людей похилого віку вона може бути при вегетативних порушеннях, які деколи з’являються при несерцевих захворюваннях (інфекційні захворювання в період реконвалесценсії, лихоманка, туберкульоз легень, емфізема, ожиріння тощо) і рідше – при серцевих.

  • Недихальна синусова аритмія може спостерігатись у здорових або відносно здорових людей з вегетативною дистонією, після фізичного навантаження, але частіше – у хворих з органічними ураженнями м’яза серця. Як правило, синусова аритмія суб‘єктивних відчуттів не викликає. Деколи хворих можуть турбувати серцебиття, відчуття дискомфорту в ділянці серця. Пульс та частота серцевих скорочень то частішають, то сповільнюються. Сила і звучність серцевих тонів не змінюється.



Екстрасистолія являє собою найчастіше порушення серцевого ритму. Вона може спостерігатися як у практично здорових людей, так і при різноманітних захворюваннях. Часто екстрасистоли з’являються у хворих з неврозами, пов‘язаними з підвищеною активністю парасимпатичної нервової системи. У таких осіб екстрасистолія виникає у стані спокою, а під час руху зникає. Зміни в нейроендокринній системі в підлітків, а також у жінок під час вагітності і клімаксу часто супроводжуються появою екстрасистолії. Вони інколи виникають після вживання міцного чаю, кави, алкоголю. Екстрасистоли можуть виникати рефлекторно при різних захворюваннях інших органів за механізмом вісцеро-кардіального рефлексу: при холециститі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, вогнищевих інфекціях. Але частіше екстрасистолія буває при різних захворюваннях серця. Місцем виникнення екстрасистол є ділянки міокарда з високою активністю – так звані етопічні джерела збудження.

  • Екстрасистолія являє собою найчастіше порушення серцевого ритму. Вона може спостерігатися як у практично здорових людей, так і при різноманітних захворюваннях. Часто екстрасистоли з’являються у хворих з неврозами, пов‘язаними з підвищеною активністю парасимпатичної нервової системи. У таких осіб екстрасистолія виникає у стані спокою, а під час руху зникає. Зміни в нейроендокринній системі в підлітків, а також у жінок під час вагітності і клімаксу часто супроводжуються появою екстрасистолії. Вони інколи виникають після вживання міцного чаю, кави, алкоголю. Екстрасистоли можуть виникати рефлекторно при різних захворюваннях інших органів за механізмом вісцеро-кардіального рефлексу: при холециститі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, вогнищевих інфекціях. Але частіше екстрасистолія буває при різних захворюваннях серця. Місцем виникнення екстрасистол є ділянки міокарда з високою активністю – так звані етопічні джерела збудження.



Екстрасистолія нерідко з’являється під час нападу стенокардії і дуже часто - в гострий період інфаркту міокарда. Поява частих шлуночкових екстрасистол при інфаркті міокарда може бути передвісником фібриляції шлуночків. Крім того, екстрасистоли спостерігають у хворих на гіпертонічну хворобу, міокардити, вади серця. Часто вони супроводжують серцеву недостатність, порушення електролітного обміну, особливо коли розвивається гіпокаліємія.

  • Екстрасистолія нерідко з’являється під час нападу стенокардії і дуже часто - в гострий період інфаркту міокарда. Поява частих шлуночкових екстрасистол при інфаркті міокарда може бути передвісником фібриляції шлуночків. Крім того, екстрасистоли спостерігають у хворих на гіпертонічну хворобу, міокардити, вади серця. Часто вони супроводжують серцеву недостатність, порушення електролітного обміну, особливо коли розвивається гіпокаліємія.

  • Часті екстрасистоли порушують гемодинаміку. Виникнення екстрасистоли призводить до скорочення діастоли, внаслідок цього зменшується кровонаповнення шлуночків серця, викид крові під час систоли, ударний об‘єм. Скорочення діастоли погіршує метаболічні процеси в міокарді і сприяє розвитку серцевої недостатності, а зменшення ударного кровообігу погіршує кровопостачання внутрішніх органів.



Під час екстрасистоли нормальний імпульс застає серце в рефрактерний період і тому не викликає його збудження. Чергове збудження за екстрасистолою виникає після компенсаторної паузи.

  • Під час екстрасистоли нормальний імпульс застає серце в рефрактерний період і тому не викликає його збудження. Чергове збудження за екстрасистолою виникає після компенсаторної паузи.

  • Нерідко люди, у яких немає виражених порушень системи кровообігу, можуть протягом тривалого часу не пред‘являти будь-яких скарг. Часто екстрасистоли відчуваються хворими як перебої, завмирання або підсилені удари в ділянці серця. Деколи екстрасистола супроводжується відчуттям страху, збудженням, пітливістю, наповненням кров’ю вен шиї.

  • При пальпації пульсу на променевій артерії іноді можна вловити передчасну слабку хвилю або пульсова хвиля на периферію не доходить і на променевій артерії буде визначатися випадіння пульсу (pulsus diferens).

  • Під час екстрасистоли аускультативно вислуховуються посилений І і послаблений ІІ тони з наступною компенсаторною паузою. Шлуночкові екстрасистоли супроводжуються неодночасними скороченнями правого і лівого шлуночків, що призводить до роздвоєння тонів серця.



Пароксизмальна тахікардія характеризується значним почастішанням скорочень серця (160-240 за 1 хв). Виникає вона у вигляді нападів (пароксизмів), починається раптово й також раптово минає. Хворі під час нападу скаржаться на появу раптового сильного серцебиття. Може виникати відчуття тяжкості в серцевій ділянці і біль стенокардичного характеру. Деколи спостерігаються нудота, блювота, загальна слабкість, відчуття страху, рідко запаморочення, непритомність.

  • Пароксизмальна тахікардія характеризується значним почастішанням скорочень серця (160-240 за 1 хв). Виникає вона у вигляді нападів (пароксизмів), починається раптово й також раптово минає. Хворі під час нападу скаржаться на появу раптового сильного серцебиття. Може виникати відчуття тяжкості в серцевій ділянці і біль стенокардичного характеру. Деколи спостерігаються нудота, блювота, загальна слабкість, відчуття страху, рідко запаморочення, непритомність.



Передсердна пароксизмальна тахікардія може спостерігатися у практично здорових молодих людей з неурівноваженою нервовою системою, особливо після хвилювання або після зловживання кави, міцного чаю, алкоголю. Вона може зумовлюватися і рефлекторним впливом на серце при різних захворюваннях внутрішніх органів (шлунка, жовчного міхура, нирок тощо); напад може виникнути внаслідок гормональних порушень під час вагітності, клімаксу.

  • Передсердна пароксизмальна тахікардія може спостерігатися у практично здорових молодих людей з неурівноваженою нервовою системою, особливо після хвилювання або після зловживання кави, міцного чаю, алкоголю. Вона може зумовлюватися і рефлекторним впливом на серце при різних захворюваннях внутрішніх органів (шлунка, жовчного міхура, нирок тощо); напад може виникнути внаслідок гормональних порушень під час вагітності, клімаксу.



Шлуночкова форма, як правило, виникає при тяжких органічних захворюваннях серця (ішемічній хворобі, особливо при гострому інфаркті міокарда, міокардитах, гіпертонічній хворобі тощо).

  • Шлуночкова форма, як правило, виникає при тяжких органічних захворюваннях серця (ішемічній хворобі, особливо при гострому інфаркті міокарда, міокардитах, гіпертонічній хворобі тощо).

  • Тахікардія веде до значного скорочення діастоли, часу відпочинку серця, тому порушуються процеси відновлення в міокарді. Порушується кровопостачання життєво важливих органів (головного мозку, серця), розвивається артеріальна гіпотонія з можливим виникненням колапсу і шоку.

  • При огляді можна помітити блідість шкіри, при довготривалому нападі – акроціаноз; набухання і посилену пульсацію яремних вен шиї.

  • Пульс ритмічний, але дуже частий (160-240 за 1 хв) і малого наповнення, іноді ниткоподібний. АТ в більшості випадків знижений. Ритм серця має маятниковий характер (ембріокардія), підсилюється звучність І тону (внаслідок малого діастолічного наповнення шлуночків).



Невідкладна допомога при надшлуночковій тахікардії. Спочатку доцільно застосовувати рефлекторні методи. Вони спрямовані на подразнення блукаючого нерва, підвищення його тонусу. Застосовуються такі методи: проби Вальсальви - затримка дихання при сильному напруженні черевного пресу 10-20 сек; проба Чермака-Геринга – масаж каротидного синусу спочатку справа 10-20 сек, а при відсутності ефекту - зліва, забороняється одночасно масажувати каротидний синус з обох сторін (щоб запобігти зупинці серця); проба Ашнера-Даніні – помірне натиснення на очні яблука з інтервалом в 1-3 хв; “рефлекс пірнання” – занурювання обличчя в холодну воду із затримкою дихання на 10-20 сек; відтворення блювотного рефлексу тощо. Для підсилення ефекту можна поєднувати проби. При неефективності вагусних проб використовуються такі препарати: ізоптин, новокаінамід, ритмілен, ізоланід, дігоксин, строфантин, обзидан.

  • Невідкладна допомога при надшлуночковій тахікардії. Спочатку доцільно застосовувати рефлекторні методи. Вони спрямовані на подразнення блукаючого нерва, підвищення його тонусу. Застосовуються такі методи: проби Вальсальви - затримка дихання при сильному напруженні черевного пресу 10-20 сек; проба Чермака-Геринга – масаж каротидного синусу спочатку справа 10-20 сек, а при відсутності ефекту - зліва, забороняється одночасно масажувати каротидний синус з обох сторін (щоб запобігти зупинці серця); проба Ашнера-Даніні – помірне натиснення на очні яблука з інтервалом в 1-3 хв; “рефлекс пірнання” – занурювання обличчя в холодну воду із затримкою дихання на 10-20 сек; відтворення блювотного рефлексу тощо. Для підсилення ефекту можна поєднувати проби. При неефективності вагусних проб використовуються такі препарати: ізоптин, новокаінамід, ритмілен, ізоланід, дігоксин, строфантин, обзидан.

  • Електрична дефібриляція показана при тривалих високочастотних надшлуночкових пароксизмальних тахікардіях, які не піддаються медикаментозному лікуванню і спричиняють гемодинамічні порушення.



Невідкладна терапія при шлуночковій пароксизмальній тахікардії. Рефлекторні методи для лікування шлуночкової пароксизмальної тахікардії неефективні. Деколи вдається досягти позитивного ефекту різким ударом кулака в нижню третину груднини.

  • Невідкладна терапія при шлуночковій пароксизмальній тахікардії. Рефлекторні методи для лікування шлуночкової пароксизмальної тахікардії неефективні. Деколи вдається досягти позитивного ефекту різким ударом кулака в нижню третину груднини.

  • Основним антиаритмічним середником є лідокаїн. При резистентності до даного препарату призначають: ритмілен, етмозин, орнід тощо. Крім того, застосовують поляризуючу суміш.

  • При неефективності медикаментозного лікування і при виникненні з самого початку нападу гострої лівошлуночкової недостатності, колапсу, гострої коронарної недостатності показана електрична дефібриляція.



Синоаурикулярна блокада. У здорових людей може спостерігатися при підвищеному тонусі блукаючого нерва, але частіше – при різних захворюваннях, які супроводжуються дистрофічними, запальними або склеротичними змінами міокарда передсердь у ділянці синусового вузла (ревмокардит, міокардит, атеросклеротичний кардіосклероз, гострий інфаркт міокарда, інтоксикації серцевими глікозидами, хінідіном, β–адреноблокаторами тощо).

  • Синоаурикулярна блокада. У здорових людей може спостерігатися при підвищеному тонусі блукаючого нерва, але частіше – при різних захворюваннях, які супроводжуються дистрофічними, запальними або склеротичними змінами міокарда передсердь у ділянці синусового вузла (ревмокардит, міокардит, атеросклеротичний кардіосклероз, гострий інфаркт міокарда, інтоксикації серцевими глікозидами, хінідіном, β–адреноблокаторами тощо).

  • Клінічна картина синоаурикулярної блокади залежить від частоти блокування синусових імпульсів.

  • Поодинокі випадання не супроводжуються порушеннями гемодинаміки, тому хворі звичайно не пред’являють будь-яких скарг або відчувають короткочасне запаморочення під час зупинки серця.



При атріовентрикулярній блокаді 2:1 хворі можуть відчувати періодичне випадіння серцевих скорочень, задишку під час фізичного навантаження, загальну слабість.

  • При атріовентрикулярній блокаді 2:1 хворі можуть відчувати періодичне випадіння серцевих скорочень, задишку під час фізичного навантаження, загальну слабість.

  • Часті і тривалі паузи можуть викликати або посилити артеріальну гіпотензію, серцеву недостатність, ішемію міокарда або мозку і супроводжуватись запамороченнями, корчами.

  • Пульс може бути правильним і неправильним, при блокаді 2:1, 3:1 – рідким (pulsus rarus). Аускультативно виявляються випадіння серцевих скорочень і велика діастолічна пауза. Тривала повна блокада може приводити до асистолії серця і бути причиною смерті хворого.



Внутрішньопередсердна блокада. Ця блокада може передувати більш тяжким порушенням ритму (передсердній екстрасистолії, миготливій аритмії, пароксизмальній тахікардії). Вона пов’язана із наявністю глибоких змін у міокарді. Частіше виникає при стенозі лівого атріовентикулярного отвору, коронарній недостатності. Клінічно внутрішньопередсердна блокада нічим себе не проявляє.

  • Внутрішньопередсердна блокада. Ця блокада може передувати більш тяжким порушенням ритму (передсердній екстрасистолії, миготливій аритмії, пароксизмальній тахікардії). Вона пов’язана із наявністю глибоких змін у міокарді. Частіше виникає при стенозі лівого атріовентикулярного отвору, коронарній недостатності. Клінічно внутрішньопередсердна блокада нічим себе не проявляє.



Атріовентрикулярна блокада. Неповна антріовентрикулярна блокада може бути наслідком анатомічного ураження провідної системи, підвищеного тонусу блукаючого нерва. Найчастіше вона зумовлена запальними процесами або рубцевими змінами міокарда (ревматизм, дифтерія, інфаркт). Повна блокада розвивається внаслідок інфекції, інтоксикації або порушення вінцевого кровообігу.

  • Атріовентрикулярна блокада. Неповна антріовентрикулярна блокада може бути наслідком анатомічного ураження провідної системи, підвищеного тонусу блукаючого нерва. Найчастіше вона зумовлена запальними процесами або рубцевими змінами міокарда (ревматизм, дифтерія, інфаркт). Повна блокада розвивається внаслідок інфекції, інтоксикації або порушення вінцевого кровообігу.



Клініка блокади залежить від основного захворювання і ступеня блокади.

  • Клініка блокади залежить від основного захворювання і ступеня блокади.

  • Суб’єктивні симптоми відсутні до того часу, поки не з’являться порушення серцевого ритму. При атріовентрикулярній блокаді ІІ ступеня хворі скаржаться на перебої в роботі серця, деколи на запаморочення. При блокаді ІІІ ступеня, внаслідок сповільнення шлуночкових скорочень (менше ніж 40 за 1 хв), можуть виникати потемніння в очах, короткочасна втрата свідомості. На фоні різкого сповільнення ритму виникає синдром Морганьї-Адамса-Стокса: втрата свідомості, епілептоїдні судоми, глибоке дихання, набухання шийних вен, мертвотна блідність. Цей синдром дуже небезпечний для життя хворого і виникає частіше під час переходу неповної блокади в повну (коли імпульси від передсердь вже не доходять до шлуночків, а власний шлуночковий автоматизм ще не з’явився).



Під час аускультації серця у хворих з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, при значному збільшенні інтервалу Р-Q І тон може залишатись незміненим, але частіше вислуховується віддалений передсердний тон (додатковий глухий тон скорочення передсердь), який помилково можна вважати розщепленням І тону. При блокаді ІІ ступеня правильний ритм переривається тривалими паузами (випадання скорочень шлуночків).

  • Під час аускультації серця у хворих з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, при значному збільшенні інтервалу Р-Q І тон може залишатись незміненим, але частіше вислуховується віддалений передсердний тон (додатковий глухий тон скорочення передсердь), який помилково можна вважати розщепленням І тону. При блокаді ІІ ступеня правильний ритм переривається тривалими паузами (випадання скорочень шлуночків).

  • При повній блокаді ІІІ ступеня вислуховується повільний правильний ритм серця. І тон над верхівкою серця глухий, але час від часу звучність його підсилюється, тоді виникає так званий “гарматний тон” Стражеска. Пояснюється цей феномен одночасним скороченням передсердь і шлуночків.



Порушення внутрішньошлуночкової провідності.

  • Порушення внутрішньошлуночкової провідності.

  • Найчастішою формою порушення внутрішньошлуночкової провідності є блокада ніжок передсердно-шлуночкового пучка (пучка Гіса). Вона може спостерігатися при гострому інфаркті міокарда, атеросклеротичному кардіосклерозі, міокардитах, захворюваннях, які супроводжуються вираженою гіпертрофією шлуночків (вади серця, хронічне легеневе серце тощо).

  • Клініка неспецифічна і залежить від основного захворювання та стану гемодинаміки. Характерною особливістю блокади правої ніжки пучка Гіса є значне розщеплення І (внаслідок асинхронного скорочення обох шлуночків відбувається неодночасне закриття мітрального і тристулкового клапанів) і ІІ тонів (внаслідок неодночасного закриття аортальних і легеневих клапанів). Розщеплення другого тону підсилюється на вдиху.



При блокаді лівої ніжки відбувається розщеплення другого тону парадоксального типу, тому що правий шлуночок скорочується швидше, ніж лівий, легеневі клапани закриваються раніше аортальних. Розщеплення більш виражене на видиху і зникає або зменшується на вдиху.

  • При блокаді лівої ніжки відбувається розщеплення другого тону парадоксального типу, тому що правий шлуночок скорочується швидше, ніж лівий, легеневі клапани закриваються раніше аортальних. Розщеплення більш виражене на видиху і зникає або зменшується на вдиху.

  • Миготіння (миготлива аритмія) і тріпотіння передсердь найчастіше спостерігається при стенозі мітрального отвору, атеросклерозі вінцевих артерій, ревматичному міокардиті, тиреотоксикозі, в період гострого інфаркту міокарда, операціях на серці, інфекційних захворюваннях, рідше при вегетативних реакціях.

  • Виникнення миготіння і тріпотіння може провокуватись тривалими фізичними і психологічними перевантаженнями, інтоксикаціями. Розрізняють пароксизмальну і постійну форми миготливої аритмії. Крім того, за частотою шлуночкових скорочень виділяють брадисистолічну (частота менша ніж 60 за 1 хв), нормосистолічну (частота 60-80 за 1 хв) і тахісистолічну (частота більша за 80 за 1 хв) форми миготливої аритмії.



Під час пароксизму хворі стають збудженими, раптово погіршується самопочуття, з’являється “безладне серцебиття”, відчуття тупих ударів, дискомфорту, нерідко - болю в ділянці серця, страху, задишки. Відмічаються аритмічність пульсу (неправильний, різного наповнення) і серцевої діяльності, неоднакова звучність серцевих тонів. При тахісистолічній формі миготливої аритмії часто з’являється дефіцит пульсу (тобто різниця між ЧСС і частотою периферичного пульсу). При постійній формі миготливої аритмії хворого турбує серцебиття, відчуття перебоїв, тупих ударів у ділянці серця, задишка, кашель, швидка стомлюваність. За умов сповільненої і нормальної ЧСС можливий безсимптомний перебіг. На передній план виступають ознаки основного захворювання.

  • Під час пароксизму хворі стають збудженими, раптово погіршується самопочуття, з’являється “безладне серцебиття”, відчуття тупих ударів, дискомфорту, нерідко - болю в ділянці серця, страху, задишки. Відмічаються аритмічність пульсу (неправильний, різного наповнення) і серцевої діяльності, неоднакова звучність серцевих тонів. При тахісистолічній формі миготливої аритмії часто з’являється дефіцит пульсу (тобто різниця між ЧСС і частотою периферичного пульсу). При постійній формі миготливої аритмії хворого турбує серцебиття, відчуття перебоїв, тупих ударів у ділянці серця, задишка, кашель, швидка стомлюваність. За умов сповільненої і нормальної ЧСС можливий безсимптомний перебіг. На передній план виступають ознаки основного захворювання.

  • Миготлива аритмія може призвести до тромбоутворення та емболії. Зменшення наповнення шлуночків, відсутність повноцінних систол передсердь і гемодинамічного неефективного скорочення шлуночків після короткої діастоли при тахісистолічній формі зумовлює зменшення хвилинного об’єму серця і розвитку серцевої недостатності.



Тріпотіння передсердь частіше нагадує клінічну картину пароксизмальної тахікардії і залежить від її форми (постійна чи пароксизмальна). У більшості випадків тріпотіння передсердь не супроводжується будь-якими відчуттями і тільки частина хворих відмічає серцебиття і слабкість.

  • Тріпотіння передсердь частіше нагадує клінічну картину пароксизмальної тахікардії і залежить від її форми (постійна чи пароксизмальна). У більшості випадків тріпотіння передсердь не супроводжується будь-якими відчуттями і тільки частина хворих відмічає серцебиття і слабкість.

  • При огляді інколи відзначається ундуляція (звивистість) вен шиї. Частота пульсацій шийних вен у 2 або 3 рази більша за частоту артеріального пульсу. Ритм серцевих скорочень і пульс бувають правильними. Якщо частота скорочень шлуночків доходить до 150 і більше за 1 хв,тоді виникають гемодинамічні розлади.



Тріпотіння та миготіння (фібриляція) шлуночків. При тріпотінні шлуночки скорочуються, але зовсім не ефективно в гемодинамічному відношенні. Миготіння шлуночків часто є продовженням і наслідком тріпотіння шлуночків.

  • Тріпотіння та миготіння (фібриляція) шлуночків. При тріпотінні шлуночки скорочуються, але зовсім не ефективно в гемодинамічному відношенні. Миготіння шлуночків часто є продовженням і наслідком тріпотіння шлуночків.

  • Під час миготіння виникає асистолія шлуночків, яка призводить до припинення кровообігу і клінічної смерті. Передвісниками фібриляції можуть бути деякі порушення ритму: ранні, групові, політопні екстрасистоли, шлуночкова пароксизмальна тахікардія. Вже в перші 3-4 секунди з’являються слабість, запаморочення, через 18-20 сек – втрата свідомості. Обличчя стає блідо-сірим, розвивається ціаноз. Зникає пульс, артеріальний тиск, серцеві тони. Через 45 сек після зупинки мозкового кровообігу починають розширюватись зіниці, з’являються корчі, мимовільний сечопуск і дефекація. Якщо протягом 4-5 хв не відновиться нормальний ритм серця, внаслідок проведення реанімаційних заходів – хворий вмирає.



Причинами тріпотіння та миготіння шлуночків є ішемічна хвороба серця з розвитком гострого інфаркту міокарда, тяжкі ураження серцевого м’яза (міокардит, міокардіодистрофія, кардіоміопатія), гіпертонічна хвороба, аортальні вади серця, тромбоемболія легеневої артерії, тяжкі операції, інфекції та інтоксикації, порушення балансу електролітів, особливо калію, сильний електричний струм, отруєння, психоемоційні перевантаження тощо.

  • Причинами тріпотіння та миготіння шлуночків є ішемічна хвороба серця з розвитком гострого інфаркту міокарда, тяжкі ураження серцевого м’яза (міокардит, міокардіодистрофія, кардіоміопатія), гіпертонічна хвороба, аортальні вади серця, тромбоемболія легеневої артерії, тяжкі операції, інфекції та інтоксикації, порушення балансу електролітів, особливо калію, сильний електричний струм, отруєння, психоемоційні перевантаження тощо.



Невідкладна допомога при тріпотінні та миготінні шлуночків: удар кулаком по груднині, забезпечення прохідності дихальних шляхів, закритий масаж серця, штучне дихання, електрична дефібриляція, внутрішньосерцеве введення адреналіну.

  • Невідкладна допомога при тріпотінні та миготінні шлуночків: удар кулаком по груднині, забезпечення прохідності дихальних шляхів, закритий масаж серця, штучне дихання, електрична дефібриляція, внутрішньосерцеве введення адреналіну.



Заключна частина

  • Заключна частина

  • В сучасному світі уніфікується медична допомога, в тому числі і медсестринська, що вимагає поглибленого вивчення клінічних ознак порушень ритму серця з метою своєчасного їх виявлення.

  • Висновки

  • Розвиток порушень серцевого ритму ускладнює перебіг багатьох захворювань серцево-судинної системи, тому вміння обстежувати таких хворих для своєчасного надання допомоги та правильного догляду є необхідним для кожного студента.



Дякую за увагу!!!

  • Дякую за увагу!!!



Схожі:

Синдроми порушення ритму серця iconСиндроми порушення ритму серця
Під порушенням ритму серця (аритмії arrhythmia, або відсутність ритму, неритмічність) розуміють різкі зміни основних електрофізіологічних...
Синдроми порушення ритму серця iconКлінічна фармація в кардіології Основи медичних знань в кардіології
Порушення ритму серця (аритмії arrhythmia, або відсутність ритму, неритмічність) різкі зміни основних електрофізіологічних характеристик...
Синдроми порушення ритму серця iconПорушення провідності серця серцево-судинні захворювання І порушення ритму

Синдроми порушення ритму серця iconПорушення серцевого ритму і провідності Етіологія. Порушення ритму серцевої діяльності викликають такі ураження міокарда

Синдроми порушення ритму серця iconПорушення серцевого ритму автоматизму збудливості провідності скоротливості
Узгоджена діяльність усіх відділів серця досягається завдяки основним його властивостям
Синдроми порушення ритму серця iconПорушення серцевого ритму автоматизму збудливості провідності скоротливості
Узгоджена діяльність усіх відділів серця досягається завдяки основним його властивостям
Синдроми порушення ритму серця iconПорушення ритму серцевої діяльності викликають такі ураження міокарда: Порушення ритму серцевої діяльності викликають такі ураження міокарда
Р позитивний в І, ІІ, avF відведеннях, негативний в avR відведеннях, постійна форма зубця Р
Синдроми порушення ритму серця iconПорушення серцевого ритму етіологія Функціональні розлади та впливи
...
Синдроми порушення ритму серця icon1. Синусовий вузол. Атріовентрикулярний
Порушення ритму і провідності, медикаментозні та немедикаментозні методи лікування
Синдроми порушення ритму серця iconПорушення серцевого ритму. Доцент Насалик Б. Г
Частота виникнення рсс у різних країнах становить приблизно більше ніж 1 випадок на 1000 осіб на рік

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка