Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії


НазваДоц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії
Дата конвертації14.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Захворювання нирок і сечовидільних шляхів. Гострі та хронічні гломерулонефрити та пієлонефрити. Клініка, діагностика. Ускладнення. Невідкладна допомога. Принципи лікування. Роль лікаря-стоматолога в профілактиці захворювань нирок

  • Доц. Верещашіна Н.Я.

  • Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії


Функції нирок

  • очисна - виведення з організму продуктів обміну, солей, барвників, хімічних речовин

  • гомеостатична - збереження сталості внутрішнього середовища організму шляхом регулювання складу крові, осмотичного тиску, КЛР

  • еритропоетична

  • внутрішньосекреторна

  • регуляція артеріального тиску



Скринінгові методи в нефрології (перший етап обстеження)

  • загальний аналіз крові

  • загальний аналіз сечі

  • при підозрі на порушення функції нирок - вміст креатиніну в крові



Другий етап обстеження

  • уточнення головного синдрому, встановлення нозологічної форми, визначення ступеня активності процесу, уточнення функціонального стану нирок.



Лабораторні методи

  • Мікроскопічні методи кількісного дослідження сечі,

  • біохімічні методи дослідження крові і сечі,

  • бактеріологічні,

  • деякі спеціальні ( проби на амілоїд, пошук LE клітин у крові)

  • імунні методи (ЦІК, антиядерні антитіла, антитіла до ДНК)



Інструментальні методи

  • УЗД

  • рентгенологічні

  • радіонуклідні

  • біопсія нирок.



Загальний аналіз сечі

  • колір (від солом’яно-жовтого до бурштиново-жовтого)

  • прозорість (прозора, після відстоювання може мутніти)

  • реакція (рН 5,5-6,5)

  • питома вага (ранкової сечі коливається від 1015 до 1025). Протеїнурія 4 г/л збільшує питому вагу на 0,001, а 10 г/л глюкози - 0,004.



Бактеріологічне дослідження сечі

  • мікробне число (кількість бактерій в 1 мл сечі) ( низька до 20 тис., критична 20-100 тис., істина більше 100 тис.)

  • чутливість до антибіотиків і хіміопрепаратів

  • спеціальні бактеріологічні дослідження (виявлення L-форм бактерій, мікоплазм, грибів)

  • для діагностики туберкульозу нирок (сеча за 12 год на збагачене середовище або біологічна проба)





Оцінка здатності нирок до розведення і концентрації сечі

  • питома вага ранкової сечі (не нижче 1018-1022)

  • проба по Зимницькому (сечу збирають протягом доби через 3 години 8 разів. В кожній порції визначають об’єм, питому вагу, співвідношення денного до нічного діурезу)

  • проба з депривацією протягом 12 годин (від 19.00 до 07.00). Якщо питома вага підвищується до 1024 і більше, концентраційну функцію нирок вважають задовільною



  • Оцінка азотовидільної функції - рівень креатиніну і сечовини в сироватці крові

  • участь нирок в обміні електролітів, як показник функціонального стану нирок (Na, K, Ca, Mg, Cl).



Рентгенологічне дослідження нирок.

  • Оглядова урографія - дозволяє визначити розміри і форму нирок, наявність конкрементів.

  • Уротомографія - дає об’ємне зображення нирок

  • Екскреторна урографія - дає змогу визначити не тільки морфологічні, а й функціональний стан нирок і сечовивідних шляхів.

  • Інфузійна урографія

  • ретроградна (висхідна пієлографія) - виявляє асиметрію чашково-мискової системи, деформацію нирок.

  • Ниркова ангіографія

  • комп’ютерна томографія



Методи радіонуклідного дослідження

  • ізотопна ренографія - дозволяє визначити васкуляризацію, діяльність проксимальних канальців та евакуаторну здатність кожної нирки.

  • Застосовують гіпуран, він нетоксичний, швидко переходить з крові до нирок і виділення з сечею. Нирки виділяють біля 80 % внаслідок секреції його в проксимальних відділах канальців і лише 20 % - шляхом КФ.



Нормальна ренограма

  • 1 фаза - судинна (кровонаповнення) тривалість її 20-60 сек.

  • 2 фаза - секреторна (канальцева) 2-3 хв після введення контрасної речовини до 5 хв.

  • 3 фаза - екскреторна - падіння кривої (виражає екскрецію контрасної речовини з нирки. Тривалість крутого падіння кривої становить 5 хв., а плато від 5 до 8 хв.



Сканування нирок

  • візуальне зображення нирок за допомогою радіонуклідів (неогідрину), говорить про локалізацію, форму і розміри нирок, ступінь локальної функціональної активності паренхіми, вогнищеві та дифузні ураження, аномалії розвитку. Дозволяє диференціювати пухлини нирок, черевної порожнини і позаочеревинного простору.



Термографія

  • реєстрація спонтанного інфрачервоного випромінювання шкіри людини.



Дифузний гломерулонефрит

  • запальне інфекційно-алергічне захворювання з переважаючим та первинним залученням в патологічний процес клубочкового апарату нефрона



Класифікаця гломерулонефритів (Л.А. Пиріг)

  • гострий дифузний гломерулонефрит

    • сечовий синдром
    • нефротичний синдром (переважно гематуричний, гіпертонічний, набряковий компонент)
  • підгострий (злоякісний) гломерулонефрит

  • швидкопрогресуючий гломерулонефрит



  • хронічний голомерулонефрит

    • тип
      • первинно-хронічний
      • вторинно-хронічний
    • синдром
      • сечовий
      • нефротичний
    • стадії
      • ангіпертензивна
      • гіпертензивна
      • хронічна ниркова недостатність
    • фаза
      • загострення
      • ремісії


Гострий гломерулонефрит

  • інфекційно-алергічне захворювання з переважним ураженням судин ниркових клубочків з наявними також змінами в канальцях та інтерстиціальної тканини



Клініка

  • варіанти перебігу

    • бурхливий початок, вираженість симптомів.
    • моно-безсимптомний - поступовий початок, невираженість симптомів.


Синдроми

  • сечовий - наявність в сечі білка (протеїнурія до 3,5 г на добу), форменних елементів крові (еритроцитів), циліндрів

  • нефротичний - протеїнурія більше 3,5 г на добу, гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперліпідемія, набряки



Facies nephritica

  • блідість шкіри, набряклість обличчя і повік, набряки під очима.



Хронічний дифузний гломерулонефрит

  • запальний процес в клубочках нирок, дегенеративні зміни епітелію канальців і прогресуюче розростання сполучної тканини, що веде до розвитку вторинно зморщеної нирки.



Принципи лікування

  • з урахуванням клінічного варіанту, фази, стадії хвороби.

  • дієта №7 (обмеження солі до 4-5 г, при нефротичному варіанті - безсольова дієта.

  • медикаментозні засоби

    • патогенетична терапія: кортикостероїди, цитостатики, амінохінолінові препарати
    • гіпотензивна терапія при наявності гіпертензії: бета-блокатори, клофелін
    • діуретики при набряковому синдромі: фуросемід, урегіт, гіпотіазид
    • антикоагулянти та антиагреганти: гепарин, фраксипарин, курантил, тиклід, клопідогрель
    • антибіотики при інфекційних ускладненнях.


Пієлонефрит

  • Неспецифічний інфекційний запальний процес, який локалізується преважно в чашечно-мисковій системі нирок та її тубуло-інтерстиціальній зоні.



Хронічний пієлонефрит (ХПН)

  • це мляво перебігаючий, що періодично загострюється, бактерійний запальний процес ниркової паренхіми (чашечково-мискової системи і канальців нирок з наступним ураженням клубочків та судин нирок)



Етіологія ХПН

  • Сапрофіти та умовно-патогенна флора (кишкова паличка, ентерокок, стрептокок, протей, синьогнійна паличка)

  • мікоплазми

  • віруси (Коксакі, аденовіруси)

  • грибки (кандіда)



Патогенез ХПН

  • мікробний фактор

  • порушення пасажу сечі (механічні та функціональні порушення діяльності сечовивідних шляхів)

  • нейрогенні розлади сечового міхура

  • стан неспецифічної імунної реактивності

  • стан клітинного і гуморального імунітету: Т-імунітет, рівень Ig A, Ig G



Шляхи поширення інфекції при ХПН

  • Висхідний уриногенний

  • гематогенний

  • лімфогенний



Класифікація ХПН

  • локалізація

    • однобічний
    • двобічний
    • пієлонефрит єдиної нирки
  • фаза захворювання

    • загострення
    • неповної ремісії
    • повної ремісії


Основні синдроми та ускладнення

  • артеріальна гіпертензія

  • ХНН

  • паранефрит

  • гідронефроз

  • уросепсис

  • дистрофія

  • анемія



Приклади формулювання діагнозу

  • Вторинний двосторонній хронічний пієлонефрит, рецидивуючий перебіг, фаза загострення. Вторинна симптоматична артеріальна гіпертензія. ХНН 1 ст.

  • Вторинний лівосторонній хронічний пієлонефрит, латентний перебіг, фаза нестійкої ремісії. Нефролітіаз, камінь лівої нирки. ХНН 0 ст.



Клініка ХПН

  • Больовий синдром (ниючі болі в попереку, позитивний с-м Пастернацького)

  • синдром ендогенній інтоксикації (субфебрилітет, загальна слабкість головні болі,швидка втомлюваність)

  • сечовий синдром (ніктурія, дизурія, полакіурія, піурія, бактеріурія)



Лабораторне дослідження при ХПН

  • невисока протеїнурія (до 1 г/л)

  • лейкоцитурія

  • бактеріурія



Інструментальне дослідження при ХПН

  • асиметрія кривих при радіоізотопному дослідженні

  • за даними УЗД та рентгенографії ураження чашечно-мискової системи



Діагностика ХПН

  • Анамнестичні дані

  • дані клінічного обстеження

  • типові зміни сечового осаду

  • наявність дизуричних явищ

  • поєднання дизурії і сечових ознак з лихоманкою

  • виявлення сприяючих факторів та захворювань



Лікування ХПН (принципи патогенетичної терапії)

  • етапи лікування

    • лікування загострення
    • підтримуюча терапія (протирецидивне лікування)
  • відновлення пасажу сечі (нейрогенні, дисфункціональні або урологічні)

  • протизапальна терапія (антибіотики)



Антибіотики

  • фторхінолони

    • заноцин (офлоксацин) - блокує бактеріальний фермент ДНК-гідратазу, пошкоджує клітинну мембрану бактерій, добре проникає в тканини сечової системи
  • макроліди

    • вільпрафен (джозаміцин) по 0,5 2 рази (12-14 днів)
    • флуренізид ( т. 0, 05 і 0,15, капсули 0,3, свічки 0,1) знищує хламідії, корегує імунітет.


  • уросептики групи нітроксоліну (5-НОК) по 0,1 4 рази в день або налідиксової кислоти (неграм, невіграмон) по 0,5-1,0 4 рази



  • корекція порушень мікроциркуляції та кровообігу в нирках (еуфілін, пентоксифілін, стугерон, гепарин, фраксипарин)

  • вплив на процеси вільнорадикального окислення - антиоксиданти: унітіол, галаскорбін, емоксипін, есенціале, вітамін Е, тіотріазолін.

  • імунокорекція (прогидіозан, пірогенал. пентоксил, метилурацил, ехінацея)

  • корекція синдрому ЕІ

  • ензимотерапія: вобензим (3-9 табл. 3 рази), флогензим (2-4 табл. 3 рази)



Фармацевтичні препарати з рослинної сировини

  • хофітол - препарат листя артишоку (2 % розчин для ін’єкцій)

    • сечогінний, жовчегінний, детоксикаційний, солерозчинний вплив
    • покази: діабетична та дисметаболічна нефропатія, хронічна ниркова недостатність


  • леспенефрил (леспифлан) - препарат зі стебел та листя леспедези головчастої (3-6 чайних ложечок на день за 15 хв до їди. Запиваючи невеликою кількістю води)

    • прискорює виведення азотистих речовин з сечею
    • покази: хронічна ниркова недостатність


  • канефрон - містить любисток, розмарин, золототисячник, шипшину. (по1 табл 3-4 рази на день)

    • протизапальний, антисептичний, діуретичний, спазмолітичний, антигіпертензивний ефект
    • покази: хронічний пієлонефрит, уратний нефролітіаз, хронічна ниркова недостатність


Мінеральні води при ХПН

  • «Нафтуся»(слабомінералізована, сульфатно-гідро-карбонатна магнієво-кальцієва слаболужної реакції, з домішкою органічних компонентів)

  • Східницькі мінеральні води

  • Желєзноводські мінеральні води «Словянськ», «Смирновський», «Лермонтовський» (слабомінералізовані вуглекисло-гудрокарбонатно-сульфатно-натрієво-кальцієві слабокислі)

  • Гусятинська мінеральна вода



Хронічна ниркова недостатність (ХНН)

  • Це наслідок багатьох хронічних захворювань нирок, поступове і неухильне погіршення клубочкових і канальцевих функцій нирок такого ступеня, що нирки не можуть підтримувати нормальний склад внутрішнього середовища. Основна властивість ХНН - вичерпність компенсаторних можливостей нирок і неможливість (на відміну від гострої ниркової недостатності) регенерації паренхіми.



Етіологія і патогенез ХНН

  • ХГН, підгострий, прогресуючий ГН

  • ХПН

  • колагенози (СЧВ, склеродермія, вузликовий поліартеріїт)

  • хвороби обміну речовин (цукровий діабет, подагра, амілоїдоз)

  • вроджені хвороби нирок (полікістоз, гіпоплазія нирок, синдром Фанконі, синдром Альпорта



  • первинні ураження судин (стеноз ниркових артерій, злоякісна гіпертонія, есенціальна гіпертензія)

  • обструктивні нефропатії (сечокам'яна хвороба, гідронефроз, пухлини сечовивідної системи)



Основні порушення гомеостазу при ХНН

  • виведення азотистих шлаків (сечовина, креатинін, сечова кислота)

  • підтримка водно-електролітної рівноваги (діурез не перевищує 600 мл на добу)



Класифікація ХНН С.І.Рябова (1976)

  • латентна (рівень креатиніну в сироватці крові нижче 0,18 ммоль/л, Кф вище 50 % від належної)

  • азотемічна (півень краетиніну від 0,19 до 0,71 ммоль/л, КФ 50-10 % від належної)

  • уремічна (вміст креатиніну 0,72 ммоль/л і вище, КФ 10 % і нижче)

  • Кожна стадія ділиться на А і Б



Класифікація ХНН за Ратнером

  • І - підвищення креатиніну в плазмі 0,17-0,44 ммоль/л

  • ІІ - 0,45-0,88 ммоль/л

  • ІІІ - 0,89-1,32 ммоль/л

  • IV - 1,32 і вище



Клініка ХНН (початковий період)

  • втома, сонливість, апатія, зниження апетиту

  • поліурія, ніктурія

  • мязева слабкість, посмикування

  • остеомаляція, остеопороз, болі в кістках

  • шкірна сверблячка, парестезії, носові кровотечі, підшкірні геморагії

  • «уремічна подагра», нудота, блювота, проноси



Клініка ХНН (розгорнутий період)

  • блідо-жовтий колір обличчя, суха шкіра, розчухи, язик сухий, коричневий, з рота запах аміаку

  • гіпертензія, ретинопатія, серцева астма, ритм галопу, застійна серцева недостатність



Клініка ХНН (термінальна стадія)

  • перикардит із загрудинними болями, задишкою, шум тертя перикарду («похоронний дзвін»)

  • судомні посмикування, енцефалопатія, уремічна кома з ацидотичним диханням

  • анемія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія

  • імпотенція, аменорея, гінекомастія (внаслідок затримки пролактину)



Лабораторна діагностика ХНН

  • рівень креатиніну та сечовини крові

  • відносна густина сечі

  • клубочкова фільтрація та канальцева реабсорбція



Лікування ХНН (завдання)

  • підтримка гомеостазу

  • сповільнення прогресування

  • лікування ускладнень уремії

  • при КФ від 35 до 10 мл/хв лікування консервативними методами

  • при більш виражених порушеннях - програмний гемодіаліз, трансплантація нирки



Консервативне лікування ХНН

  • дотримання дієти (стіл 7а, 20-25 г білка на добу, 7б, 40- г білка на добу)

  • адекватний прийом рідини

  • контроль введення електролітів - натрію і калію, при гіперкалійемії - 20-30 мл 10% глюконату кальцію або 200 мл 5% гідрокарбонату натрію, 5 % глюкоза з інсуліном



  • зменшення затримки кінцевих продуктів білкового обміну (сорбенти, сифонні клізми, послаблюючі - сорбіт, ксиліт)

  • гіпотензивна терапія - допегіт, гемітон (клофелін) - не знижують ниркового кровотоку.

  • лікування анемії

  • лікування уремічної остеодистрофії



  • корекція ацидозу

  • лікування інфекційних ускладнень

  • ЛФК

  • лікування основного захворювання, що привело до уремії



Схожі:

Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії iconКафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії доц. Ярема Н. З
Основні симптоми і синдроми при анеміях. Геморагічні синдроми. Методи клінічної, лабораторної та інструментальної діагностики
Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії iconЛекція 2 Стомат факультет Діагностика туберкульозу. Спеціальні методи виявлення та діагностики туберкульозу Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії (проф.,д мед н. Грищук Л. А.)
Діагностика туберкульозу. Спеціальні методи виявлення та діагностики туберкульозу Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії...
Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії iconАритмії серця. Клінічна та екг діагностика. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини

Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії iconЛекція 1 стомат факультет Визначення туберкульозу як наукової та практичної проблеми. Історія розвитку фтизіатрії. Епідеміологія туберкульозу. Характеристика збудника. Діагностика туберкульозу. Клінічна класифікація туберкульозу
Визначення туберкульозу як наукової та практичної проблеми. Історія розвитку фтизіатрії. Епідеміологія туберкульозу. Характеристика...
Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії iconТдму кафедра внутрішньої медицини Пієлонефрити: патогенез діагностика, лікування, протирецидивна терапія Професор О. Й. Бакалюк
Тдму кафедра внутрішньої медицини Пієлонефрити: патогенез діагностика, лікування, протирецидивна терапія
Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії iconПрофпатологія як клінічна дисципліна Кафедра внутрішньої медицини
До професійних хвороб відносять захворювання, які викликані професійними шкідливостями
Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії iconПринципи геріатрії відхід від традиційного поділу на окремі нозологічні форми (поєднання патологій)
Кафедра внутрішньої медицини тдму геронтологічні аспекти нефрології Професор О. Й. Бакалюк
Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії iconКафедра внутрішньої медицини завідувач кафедри
Обласна лікарня потужний медичний заклад на 800 ліжок, оснащена комп ютерним томографом, Холтерівськими моніторами, апаратами узд-доплер,...
Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії iconВступ в історію медицини. Медицина первісного суспільства Доц. Пришляк А. М. План Зміст медицини і історії медицини
Материальні умови життя людей та їх вплив на виникнення і розвиток медицины первіснообщинного ладу
Доц. Верещашіна Н. Я. Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії iconТернопільський державний медичний університет Кафедра внутрішньої медицини Перший і другий етапи сестринського процесу
Розумові дані та освіта є також важливими факторами, які медсестра повинна проаналізувати, намагаючись зрозуміти вірування та переконання...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка