Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології


НазваТема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології
Дата конвертації14.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби

  • Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології

  • Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського

  • підготував доц. Я. М. Несторович


  • Аутопластична картина хвороби (АКХ)

  • - це суб’єктивне сприймання її хворим.

  • Вона має 4 основні сторони:

  • 1) сенсорну (локальні болі і розлади),

  • 2) емоційну (стах, тривога, депресія, надія, т. емоційні переживання),

  • 3) вольову (зусилля хворого впоратись із недугою, потурбуватись про обстеження і лікування і довести їх до кінця),

  • 4) раціональну і інформативну (знання про хворобу і її оцінка, методи діагностики і лікування).



Зумовленість АКХ:

  • особливості хвороби;

  • обставини, при яких перебігає хвороба;

  • преморбід особистості;

  • соціальне становище хворого;

  • характер і шкала цінностей хворого;

  • ставлення хворого до своєї недуги.



  • 1.Особливості хвороби: гостра, хронічна, лікування консервативне чи оперативне, характер болю і ін.

  • 2.Обставини, при яких перебігає хвороба.

  • Проблеми і запитання: Хто буде турбуватись про сім’ю? Хто платитиме за ліки? Чи компетентний лікар? І ін.

  • Середовище: вдома чи в чужій країні без страхування і фінансів і ін.

  • Причина хвороби: сам винен чи інші.



  • 3. Преморбід особистості:

  • а) вік (дитина, юність, зрілий чи похилий вік)

  • б) ступінь чутливості до неприємних факторів (болю, шуму, запахів).

  • в) темперамент хворого: емоційні більш сильні до страху, тривоги, більш стримані – розсудливіше ставляться до хвороби.

  • 4. Соціальне становище:

  • Хворий бізнесмен і хворий “бомж” чи малозабезпечена людина.

  • 5. Характер і шкала цінностей.

  • З низьким рівнем відповідальності інколи використовують хворобу для своєї користі (“підробляють” на стороні, бізнес-туризм і ін.)

  • З підвищеним ступенем відповідальності – якнайшвидше “одужати”.

  • “Втеча в хворобу”.



Типи хворих

  • Підозріливі (тривожно-підозріливі)

  • Боягузливі

  • Ліниві

  • Уявні (істеричні)

  • Заглиблені у хворобу (іпохондричні)

  • Активні (Микола Островський)

  • Вередливі (метушливі)

  • Аграванти

  • Симулянти

  • Дисимулянти

  • Адекватні



Психологічні типи реагування на хворобу:

  • У зв’язку з тим, що в патогенезі соматичних захворювань важливу роль відіграє психологічний фактор, знання типів реагування соматично хворих на свій стан можуть бути використані, поряд з специфічним біологічним лікуванням, для психотерапевтичного впливу з метою змінити ставлення хворого до свого стану та оточуючого середовища, що сприятиме не тільки усуненню окремих симптомів хвороби, а й ефективності лікування.



  • Гармонійний – цей тип характеризується правильним, раціональним

  • ставленням до хвороби, прагненням активно сприяти лікуванню, а при несприятливому прогнозі – переключенням уваги на інші справи і інтереси. Найчастіше адекватні і активні хворі.



  • Тривожно-депресивний – у цих хворих переважає тривога та пригніченість, безперервний неспокій щодо несприятливого перебігу хвороби, побоювання можливих ускладнень. Сумніви в ефективності лікування поєднуються з вимогами знайомства з об’єктивними даними обстеження, постійним пошуком нових засобів лікування, наміром знайти додаткову інформацію про хворобу та методи лікування. Підозріливі (тривожно-підозріливі) хворі.



  • Депресивний – пригніченість супроводжується песимістичними поглядами на можливість виліковування та вираженими депресивними висловлюваннями. Особливого інтересу до обстеження та лікування вони не виявляють, заздалегідь переконані в поганих результатах. Гіпотиміки, боягузливі хворі.



  • Обсесивно-фобічний (нав’язливо-тривожний) – при цьому варіанті тривожна нерішучість більше стосується не реальних, а можливих ускладнень хвороби, а також мало реальних життєвих затруднень, пов’язаних з хворобою. Уявні побоювання хвилюють більше, ніж реальні. Підозріливі (тривожно-підозріливі) хворі.



  • Іпохондричний – постійна зосередженість на хворобливих відчуттях, переживання та безперервні розмови про хворобу ведуть до перебільшеного суб’єктивного сприйняття наявних, пошуку мнимих сторонніх хвороб. Бажання лікуватись поєднується з недовірою в його успіх: вимоги обстеження – зі страхом шкідливості діагностичних процедур та інше. Заглиблені в хворобу (іпохондричні) хворі.



  • Неврастенічний – для хворих характерні спалахи дратівливості при болях, стражданнях, нетерпеливість з нездатністю чекати результатів лікування. Хворі з неврозами, зокрема неврастенією.



  • Дисфоричний (гнівливий) – хворі цієї групи відзначаються пригнічено-злісним настроєм з схильністю до спалахів крайньої невдоволеності, вимагають до себе особливої уваги. Скрупульозно виконують призначення, і в той же час з підозрою і недовірою ставляться до нових призначень. Хворі з акцентуацією за епітипом.



  • Ейфоричний – підвищений настрій хворих сприяє легковажності в ставленні до хвороби та лікування. Нерідко необгрунтовано вони надіються на те, що «само все обійдеться». Тому порушують режим, навіть якщо це веде до загострення перебігу хвороби. Гіпертиміки, хворі туберкульозом.



  • Анозогнозичний – для цих хворих характерне активне відкидання думки про хворобу та про її можливі наслідки. Прояви хвороби оцінюються як «несерйозні відчуття», тому вони нерідко відмовляються від обстеження та лікування, або обмежуються «самолікуванням». Хворі туберкульозом, алкоголізмом.





  • Зневажливий хворий недооцінює серйозність захворювання, не лікується, не береже себе і у відношенні прогнозу виявляє необгрунтований оптимізм. Гіпертимні, хворі туберкульозом.



  • Нозофобний хворий надто боїться своєї хвороби, повторно обстежується, міняє лікарів. Він в більшій або меншій мірі розуміє, що його страхи є перебільшені, але не може боротись з ними. Боягузливі хворі.





  • Мотиви утилітарного:

  • отримувати увагу, співчуття, краще ставлення до себе;

  • знайти вихід із неприємної ситуації (тюрма, військова служба, аліменти);

  • отримати матеріальні вигоди: пенсію, відпустку, вільний час.

  • Амбівалентні елементи при переживанні хвороби.

  • Не завжди переживання хвороби має характер безумовно негативного.

  • Приклади: “кардіальний невроз”, “досвідчені лікарняні пацієнти”, система “свекруха – невістка” чи одинокі пацієнти старшого віку.



Особливості психології медпрацівника як хворого

  • Знання про хворобу може бути захистом від спотвореного погляду на хворобу і допомагати при індивідуальній профілактиці, а, з другого боку, викликати більше хвилювань, ніж нефахівця.

  • Лікарі не люблять лікуватись (А.П.Чехов – tbc. – поїздка на Сахалін в 44 роки).

  • Медики, як правило, недооцінюють початкові прояви хвороби (анозогнозія), а пізніше – переоцінка серйозності ознак хвороби.

  • Лікар знає обмежені можливості медицини.

  • Як лікар він був вимушений не говорити правду про невилікованість хвороби.

  • Хворий медик часто схиляється до недосконалої автодіагностики і автотерапії.

  • Медик часто бере на віру так званий “діагноз на ходу”, спочатку лікується, а потім – обстежується.

  • Доручати лікувати медика, який захворів, краще лікарю більш старшого віку.



Різниця між точкою зору лікаря і хворого на захворювання є закономірною і обумовлена їх різною позицією в даній ситуації, різними ролями.









  • Проте, лікар зобов’язаний слідкувати за тим, щоб ці відмінності між точками зору лікаря і хворого не перейшли в більш глибокі і стійкі протиріччя, що поставило б під загрозу взаємовідносини між персоналом і хворим і цим самим перешкоджало б наданню допомоги хворому.



Госпіталізм і психічна депривація

  • Ці феномени розвиваються у дорослих і дітей внаслідок тривалого

  • перебування поза сім’єю – в лікарнях, будинках немовляти, тижневих дитячих яслах.

  • Фактори, що сприяють госпіталізму і психічній депривації:

  • бідний психологічний клімат у середовищі;

  • недостатність уваги до дитини чи хворого;

  • недостатність емоційного прояву з боку обслуговуючого персоналу.

  • Ці чинники викликають у дітей т.зв. психічну депривацію, яка проявляється:

  • психічним регресом: втрачає деякі вже набуті навички (гігієнічні, самостійно одягатись, розмовляють менше і гірше, не вміють гратись).



  • З боку емоцій дитина реагує:

  • депресією, нудьгою і плачем;

  • шумним, злобним протестом, біганиною, пошуками мами;

  • аутизмом, замкнутістю, не “впізнає” маму, яка її відвідує;

  • утилітарне ставлення до факту госпіталізації;

  • отупіння, що має риси моторного регресу: монотонні кивальні рухи, смоктання пальців, неартикулярні звуки.

  • Госпіталізм частіше буває у людей похилого віку, які тривалий час перебувають на стацлікуванні (туберкульозна чи психіатрична лікарня).

  • Це приводить до соціальної дезадаптації, втрати здатності до самообслуговування.

  • Госпіталізм є фактором підвищення рівня суїцидності.

  • Лікар повинен психологічно підготувати хворого до виписання і вжити всіх заходів, щодо профілактики психічної депривації у дітей.



  • Дякую

  • за

  • увагу



Схожі:

Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології iconТема: Психологія хворого. Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології

Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології iconТема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології
Проблеми І запитання: Хто буде турбуватись про сім’ю? Хто платитиме за ліки? Чи компетентний лікар? І ін
Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології iconТема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології
Проблеми І запитання: Хто буде турбуватись про сім’ю? Хто платитиме за ліки? Чи компетентний лікар? І ін
Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології iconПсихічне здоров’я Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології тдму
Серед основних причин глобального тягаря хвороб в Україні друге і третє місця після ішемічної хвороби серця, посідають самогубства...
Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології iconВчення про індивідуальність. Психологія особистості. Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології
Темперамент в перекладі з латинської мови означає належне, розмірне змішування. Теорія Гіппократа називається гуморальною (від латинського...
Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології iconКафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського
Медична етика охоплює питання взаємовідносин лікаря, м/с із хворими, їх родичами і іншими медичними працівниками, а також певн інорми...
Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології iconТема: Основні психічні порушення та психопатологічні прояви Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології
Клінічно мдп у типових, класичних випадках характеризується наявністю двох зовні протилежних станів, або фаз маніакальної або депресивної,...
Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології iconТема: Основні психічні порушення та психопатологічні прояви Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології
Клінічно мдп у типових, класичних випадках характеризується наявністю двох зовні протилежних станів, або фаз маніакальної або депресивної,...
Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології iconКафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського
В кожному виді психічної діяльності приймають участь не усі психічні процеси, наприклад, безпосереднє сприймання може бути відсутнім...
Тема: Внутрішня (аутопластична) картина хвороби Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології icon«Чистий четвер» «Чистий четвер»
Гуртожиток №3 стом фак. (1 тиждень каф нервових хвороб; 2 тиждень каф топанатомії; 3 тижд кафедра оториноларингології; 4 тижд кафедра...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка