Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени


НазваЛекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени
Дата конвертації14.04.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


Лекція №16

  • Гормони статевих залоз: андрогени

  • та їх напівсинтетичні похідні; естрогени та їх синтетичні аналоги. Простагландини як лікарські речовини, їх властивості, застосування.

  • к. фарм. н. Поляк О.Б.


Андрогенні гормони

  • Чоловічі статеві гормони називаються андрогенами (від грецьких слів “андрос” – чоловік і “геннао” - народжувати). Андрогенні гормони виробляються чоловічими статевими залозами (тестикулами) в період статевої зрілості.

  • Андрогени необхідні для формування статевої сфери і розвитку вторинних статевих ознак у чоловіків. Вони впливають також на різні біохімічні процеси, не зв'язані з характеристикою статі – викликають анаболічний ефект, впливають на обмін вуглеводів, ліпідів, холестерину, склад електролітів та ін.

  • Природним андрогеном є тестостерон, який вперше був виділений в 1931 р., а синтезований в 1934 р.

  • Тестостерон формує чоловічу стать і його нестача в старшому віці руйнує організм чоловіка, створюючи умови для інфарктів та інсультів.

  • Тестостерон – нестійка речовина і його не застосовують як лікарський засіб. У медицині використовують похідні тестостерону (естери), які повільніше всмоктуються і є стійкішими, а також синтетичні замінники, наприклад, метилтестостерон. Всі вони мають лікарські властивості природного гормону.



У ході проведених досліджень установлено, що дія тестостерону стає тривалішою після естерифікації жирними кислотами. Естери створюють своєрідне депо в місці введення, з якого вони поступово всмоктуються, в той час як тестостерон досить швидко виводиться з організму нирками. Одним із найбільш активних і стійких при зберіганні ефірів тестостерону є тестостерону пропіонат.

  • У ході проведених досліджень установлено, що дія тестостерону стає тривалішою після естерифікації жирними кислотами. Естери створюють своєрідне депо в місці введення, з якого вони поступово всмоктуються, в той час як тестостерон досить швидко виводиться з організму нирками. Одним із найбільш активних і стійких при зберіганні ефірів тестостерону є тестостерону пропіонат.

  • Метилтестостерон (17α-метилтестостерон), хоча за силою дії й поступається тестостерону пропіонату, але не руйнується ферментами шлунково-кишкового тракту і зберігає активність при пероральному прийомі.

  • Андрогени застосовують для чоловіків при статевому недорозвиненні, функціональних розладах статевої сфери (євнухоїдизмі) і в старшому віці при судинних і нервових розладах.

  • Застосовують жінки старшого віку (понад 60 років) при пухлинах статевих органів, молочних залоз, при маткових кровотечах, а також при променевій терапії раку яйників і молочної залози.



Хімічні ознаки андрогенів

  • Похідні андростану;

  • Наявність оксогрупи (=О) в положенні 3;

  • В положенні 4 – подвійний зв'язок;

  • Оксигрупа (-ОН) (може бути естерифікована) в положенні 17.



Тестостерону пропіонат (Testosteroni propionas)

  • Андростен-4-он-3-олу-17β-пропіонат

  • або 17β-пропіоноксіандростен-4-он-3

  • Добувають синтетично, виходячи з холестерину, який одержують при переробці ланоліну і шпику тварин.

  • Властивості. Білий кристалічний порошок. Пр.нерозч. у воді, д. малорозч. у хлороформі, легкорозч. в етанолі та ефірі.



Ідентифікація тестостерону пропіонату

  • На стероїдну систему – реакція Боскотта. Інтенсивна жовта флуоресценція.

  • Препарат розчиняють в СН3СООН конц. і додають краплями бромну воду – спостерігається її знебарвлення (реакція на подвійний зв'язок).

  • Встановлюють температуру плавлення тестостерону, отриманого в результаті лужного гідролізу.

  • На естерну групу – гідроксамова реакція (червоно-коричневе забарвлення).

  • На оксогрупу в положенні 3 – утворення оксиму, який ідентифікують за температурою плавлення.

  • УФ-спектрофотометрія.



Кількісне визначення тестостерону

  • УФ- спектрофотометрія.

  • Фотоколориметрія (базується на реакції взаємодії препарату з ізоніазидом і утворення ізонікотиноїлгідразону, забарвленого в жовтий колір).

  • Зберігання і застосування

  • У щільно закупореній тарі, вберігаючи від вологи і дії світла.

  • Андрогенний лікарський засіб для лікування клімактеричних, судинних і нервових розладів, а також онкологічних захворювань молочної залози і яйників у жінок. Вводять в/м в олійних розчинах.

  • Випуск – амп. 1,0 і 5,0 % р-ин в олії.

  • Омнадрен – р-н масл. д/ін амп.1 мл №5 (містить суміш естерів тестостерону: пропіонат, фенілпропіонат, капронат, ізокапронат.)

  • Андріол (тестостерону ундеканоат) – капс. 40 мг № 30;

  • Андрожель (тестостерон) – гель для зовн. заст. 2,5 або 5 г №10.

  • Провірон (местеролон, похідне 5-андростанону (3)) – табл. по 25 мг №20.





Тестостерону енантат (Testosteroni oenanthas)

  • 17-енантоксіандростен-4-он-3

  • Застосовують у тих випадках, що й тестостерону пропіонат. Діє повільніше, але довше як тестостерону пропіонат. Вводять в/м у вигляді 20% розчину в олії 1 раз на 2-4 тижні. Входить до складу суміші Testoenatum pro injectionibus амп. по 1 мл 10% р-ну в персиковій олії (містиь 24 мг тестостерону пропіонату і 111 мг тестостерону енантату).



Метилтестостерон (Methyltestosteronum)

  • 17α-метил-17β-оксіандростен-4-он-3

  • Синтетичний замінник тестостерону.

  • Властивості. Білий кристалічний порошок без запаху. Практично не розчинний у воді, малорозчинний в ефірі та оліях, розчинний в ацетоні, легко розчинний в етанолі.



Ідентифікація метилтестостерону

  • На стероїдну систему – реакція Боскотта. Інтенсивна жовта флуоресценція.

  • При розчиненні препарату в конц. H2SO4 з'являється оранжево-жовте забарвлення; після додавання води - оранжево-жовте забарвлення з зеленою флуоресценцією (стероїдний цикл).

  • На спиртову групу ОН – реакція ацетилювання, діючи (СН3СО)2О у піридині; при розбавленні водою виділяють метилтестостеронацетат з температурою плавлення 173-176º С (з розкладом).

  • На оксогрупу в положенні 3 – кип'ятять субстанцію у метанолі з H2NOH*HCl – випадає осад оксиму (темп. плавл. 210-216ºС).



Кількісне визначення метилтестостерону

  • УФ-спектрофотометрія при λ=240 нм.

  • Зберігання і застосування

  • У щільно закупореній тарі, вберігаючи від вологи і дії світла.

  • Андрогенний лікарський засіб. У 2-3 рази менш активний, ніж тестостерону пропіонат, але зберігає активність при вживанні всередину (сублінгвально).

  • Випуск: табл. по 5-10 мг.



Анаболічні засоби стероїдної структури

  • Анаболічними засобами називають речовини, які в організмі стимулюють синтез білків. Під їх впливом збільшується вага тіла, покращується загальний стан хворих. За структурою анаболічні засоби подібні до чоловічих статевих гормонів, для яких анаболічна активність є побічною.

  • Застосовувати андрогени з метою анаболічної дії не можна для лікування жінок і дітей. Тому виникла необхідність синтезувати речовини, які мали б слабеньку андрогенну дію, але сильнішу або однакову з андрогенами анаболічну активність. Виявилося, що цього можна досягти при деякій зміні структури молекули чоловічих статевих гормонів.



Існують три найважливіші способи пониження андрогенної активності:

  • Існують три найважливіші способи пониження андрогенної активності:

  • Перенесення подвійного зв'язку

  • з положення 4 в положення 5:

  • Введення додаткового подвійного

  • зв'язку в положення 1:

  • Усунення метильної групи в положенні 19.

  • Похідні 19-нортестостерону

  • є найкращими анаболічними засобами.



Метиландростендіол (Methylandrostendiolum) Methandriol*

  • 17α-метиландростен-5-діол-3β,17β або

  • 3β,17β-діокси-17α-метиландростен-5

  • Властивості. Білий кристалічний порошок без запаху. Практично не розчинний у воді, розчинний в етанолі, мало розчинний у хлороформі.



Ідентифікація метиландростендіолу

  • При розчиненні препарату в конц. H2SO4 з'являється оранжево-жовте забарвлення з зеленою флуоресценцією (стероїдний цикл).

  • На спиртову групу ОН – реакція ацетилювання, діючи (СН3СО)2О у піридині – утворюється 17-моноацетат метиландростендіолу з температурою плавлення 174-180º С.

  • До розчину препарату у 80% СН3СООН додають обережно конц. H2SO4 – на межі фаз виникає оранжеве забарвлення; верхня фаза характеризується жовто-зеленою флуоресценцією.

  • УФ-спектроскопія.

  • Питоме оптичне обертання.



Кількісне визначення метиландростендіолу

  • Гравіметрія.

  • Зберігання і застосування

  • У щільно закупореній тарі, вберігаючи від вологи і дії світла.

  • За хімічною структурою нагадує метилтестостерон, але має слабшу андрогенну дію і сильнішу анаболічну активність.

  • Застосовують при розладах білкового обміну після важких травм, операцій, при виснаженні, після інфекційних захворювань, при відставанні росту у підлітків. Лікування жінок повинно проводитися під наглядом гінеколога, щоб не виникли явища вірилізації.

  • Приймають у вигляді сублінгвальних таблеток по 25-50 мг на добу. Не застосовують при ракові передміхурової залози, захворюваннях печінки.

  • Випускають у таблетках по 10 і 25 мг.



Метандростенолон (Methandrostenolonum) Анабол, Methandienone*

  • 17α -метил-17β-оксі-1,4-андростандієн-3-он або

  • 1,2-дегідрометилтестостерон

  • Властивості. Білий кристалічний порошок, допускається наявність слабкого жовтуватого відтінку. Дуже мало розчинний у воді, малорозчинний у ефірі, легко розчинний в етанолі, хлороформі.



Ідентифікація метандростенолону

  • УФ-спектроскопія.

  • При розчиненні препарату в конц. H2SO4 утворюється темно-червоне забарвлення.

  • На оксогрупу в положенні 3: при взаємодії препарату з 2,4-динітрофенілгідразином утворюється 2,4-динітрофенілгідразон метандростенолону оранжево - червоного кольору.

  • Випробування на чистоту

  • Наявність домішки сторонніх стероїдів (метилтестостерон) установлюють методом ТШХ.

  • Домішку селену (не більш як 0,01 %) - методом спалення в кисні з подальшою спектрофотометрією.



Кількісне визначення метандростенолону

  • Кількісне визначення метандростенолону

  • УФ-спектрофотометрія. У таблетках визначають фотоколори-метричним методом за реакцією взаємодії з конц. H2SO4 .

  • Зберігання і застосування

  • У щільно закупореній тарі, вберігаючи від вологи і дії світла.

  • Андрогенна дія в 100 разів слабша від дії тестостерону пропіонату, анаболічну активність – однакова..

  • Застосовують при розладах білкового обміну, хронічній недостатності надниркових залоз, токсичному зобі, діабетичних ангіопатіях, стероїдному діабеті, хронічній коронарній недостатності та інфаркті міокарду, ревматичних ураженнях серця, атеросклеротичному кардіосклерозі, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки, остеопорозі, переломах кісток, екземі, псоріазі та ін.

  • Випускають у таблетках по 1 і 5 мг.



Феноболін (Phenobolinum), Нероболіл, Дураболін, Nandronolone phenylpropionate*

  • 17β-фенілпропіонокси-19-норандростен-4-он-3 або

  • 19-нортестостерону фенілпропіонат

  • Властивості. Білий, інколи з кремовим відтінком кристалічний порошок. Практично нерозчинний у воді, малорозчинний в етанолі, легкорозчинний в хлороформі та ацетоні.



Ідентифікація феноболіну

  • Ідентифікація феноболіну

  • Температура плавлення (95-99 °С).

  • ІЧ-спектроскопія.

  • ТШХ.

  • Кількісне визначення

  • УФ-спектрофотометрія.

  • Зберігання і застосування

  • У щільно закупореній тарі, вберігаючи від дії світла.

  • Феноболін – активний анаболічний засіб, діє довго (7-15 днів після одноразового введення). Виявляє дуже слабкий андрогенний ефект, явищ вірилізації у жінок майже не спостерігається. Застосовують у тих випадках, що й метандростенолон, не застосовують при ракові передміхурової залози.

  • Вводять в/м в олійному розчині по 25-50 мг 1 раз на 7-10 днів.

  • Випускають в ампулах по 1 мл 1% і 2,5% розчинів в олії.



17β-деканоїлокси-19-норандростен-4-он-3 або

  • 17β-деканоїлокси-19-норандростен-4-он-3 або

  • 19-нортестостерону деканоат

  • Сильна і тривала (3 тижні) анаболічна дія. Малотоксичний, андрогенна дія ще менша як феноболіну. Вводять в/м по 25-50 мг 1 раз на 2-3 тижні. Випускають 5 % р-н в олії в амп. по 1 мл.





Жіночі статеві гормони та їх синтетичні замінники

  • Жіночі статеві гормони називають естрогенами (від грецького “еструс” – тічка і “геннао” - народжувати). Ці гормони виробляються в яйниках в дозріваючих фолікулах і беруть участь у здійсненні менструації. Вони необхідні для формування жіночої статі і вторинних статевих ознак, а також для здійснення функції народження дітей.

  • Природними естрогенами є естрон та естрадіол. З них естрон є лікарським засобом, а естрадіол застосовують у вигляді естерів та інших похідних, тому що сам естрадіол дуже швидко інактивується в організмі.

  • Як лікарські засоби естрогени застосовують при недостатній функції яйників (первинній і вторинній аменореї), недорозвиненні матки, безплідді, післякастраційних розладах, хірургічному усуненні яйників. Естрогени застосовують для лікування парагормонального раку у чоловіків і для посилення родової діяльності (викликають скорочення матки).

  • Не можна застосовувати жінкам у віці до 60 років при злоякісних і доброякісних пухлинах статевих органів і молочних залоз.



Раніше естрон (фолікулін) і естрадіол отримували з сечі вагітних жінок, потім – з сечі вагітних тварин. Тепер одержують їх синтетично з холестерину.

  • Естрон



Хімічні ознаки естрогенів

  • Естран



Естрон (Oestronum) Фолікулін

  • 3-оксіестратрієн-1,3,5(10)-он-17

  • Властивості. Білий кристалічний порошок. Практично нерозчинний у воді, розчинний в етанолі та ефірі, дуже легко розчинний в хлороформі.



Ідентифікація естрону

  • При реакції Боскотта виникає зелена флуоресценція.

  • Розчин естрону в H2SO4 конц. має золотисто-жовте забарвлення з інтенсивною зеленою флуоресценцією (стероїдний цикл).

  • При взаємодії з NH2OH*HCl випадає осад оксиму (з температурою плавлення 228-233ºС).

  • При взаємодії з діазореактивом спостерігають утворення азобарвника (реакція на фенольну групу).

  • При дії C6H5COCl естерифікується фенольний гідроксил і утворений естер має температуру плавлення 220ºС.

  • Активність естрону визначають біологічно (викликання тічки) на кастрованих самках мишей і щурів. В 1 мг знаходиться 10000 ОД.



Кількісне визначення естрону

  • Поляриметрія (розчин препарату в діоксані).

  • Фотоколориметрія (за реакцією утворення азобарвника).

  • Зберігання та застосування

  • У щільно закупореній тарі, вберігаючи від дії світла.

  • Вводять в/м у вигляді олійних розчинів при недостатній функції яйників (первинна і вторинна аменорея), безплідді, недорозвиненні матки і вторинних статевих ознак, переношуванні вагітності, при хірургічному усуненні яйників.

  • Випускають в ампулах по 1 мл 0,05% або 0,1 % розчинів в олії.



Естрадіолу дипропіонат (Oestradioli dipropionas) Estradiol dipropionate*

  • 3,17-дипропіоноксіестратрієн-1,3,5(10)

  • Властивості. Білий кристалічний порошок. Практично нерозчинний у воді, дуже мало розчинний в етанолі і оліях.



Ідентифікація естрадіолу дипропіонату

  • ІЧ- і УФ-спектроскопія.

  • При реакції Боскотта виникає зелена флуоресценція.

  • При нагріванні з H2SO4 конц. виникає буре забарвлення, яке при розбавленні водою та нагріванні змінюється до рожевого.

  • На естерні групи проводять гідроксаматну реакцію (див. тестостерону пропіонат).

  • При гідролізі розчином КОН в етанолі утворюється естрадіол, який випадає у вигляді осаду при розбавленні водою і підкисленні НСl. Температура плавлення естрадіолу 177 ºС.

  • Пропанову кислоту, яка утворюється після кислотного гідролізу, ідентифікують за реакцією з етанолом – утворюється естер з характерним запахом.



Зберігання і застосування

  • Зберігання і застосування

  • У щільно закупореній тарі, вберігаючи від дії світла.

  • Удвічі активніший від естрону, має сильну і пролонговану дію, застосовують у тих випадках, що й естрон. Вводять в/м 0,1% р-н в олії по 1 мл через 1-2 дні.

  • Естрадіол входить до складу препаратів “Естрамон” (пластир трансдерм. 4 мг 20 см2 №6); “Естрожель” (гель для місц. заст. 0,6 мг/г 80 г); “Естрімакс” (табл. 2 мг №28).

  • Комплексні препарати – “Паузогест” (естрадіолу гемігідрат і норетистерону ацетат); “Клімодієн” (естрадіолу валерат і дієногест).

  • Естріол входить у “Овестин” (табл., ваг. крем, ваг. супоз.).



Кількісне визначення естрадіолу дипропіонату

  • Алкаліметрія, зворотне титрування. Субстанцію гідролізують спиртовим розчином калію гідроксиду, надлишок якого відтитровують розчином кислоти хлоридної за фенолфталеїном, Ем = ½ М.м.





Етинілестрадіол (Aethinyloestradiolum) Ethynilestradiol*

  • 17α-етиніл-3β,17β-діоксіестратрієн-1,3,5(10)

  • Властивості. Білий або кремувато-білий дрібнокристалічний порошок без запаху. Практично нерозчинний у воді, малорозчинний у розчинах лугів, розчинний в спирті, хлороформі, легкорозчинний в ацетоні, діоксані та ефірі.



Ідентифікація етинілестрадіолу

  • ІЧ- і УФ-спектроскопія, ТШХ.

  • Для виявлення етинільної групи субстанцію розчиняють у H2SO4 і додають розчин FeNH4(SO4)2 – випадає осад червонувато-бурого кольору; після розбавлення водою випадає рожево-червоний осад.

  • При реакції Боскотта виникає оранжева флуоресценція, в 50-100 разів сильніша від флуоресценції естрону.

  • При дії H2SO4 конц. утворюється оранжево-червоне забарвлення з жовтувато-зеленою флуоресценцією.

  • При взаємодії з бензоїлхлоридом утворюється етинілестрадіол-3-бензоат з температурою плавлення 199-202ºС (фенольний гідроксил).





Кількісне визначення етинілестрадіолу

  • Алкаліметрія за замісником (див. прегнін).

  • Спектрофотометрія або фотоколориметрія за утворенням у лужному середовищі біс-діазосполуки при взаємодії з діазореактивом:

  • Зберігають етинілестрадіол у щільно закупореній тарі у затемненому місці.



Застосування етинілестрадіолу

  • Етинілестрадіол – один з найактивніших естрогенних засобів. Введення в молекулу естрадіолу етинільного залишку посилює стійкість і активність, тому етинілестрадіол приймають внутрішньо.

  • Застосовують при гіпогеніталізмі (первинна аменорея, недорозвинення матки), гіпофункції яйників і вторинній аменореї по 0,05-0,1 мг; для усунення нервово-судинних розладів при естрогенній недостатності приймають 0,01-0,02 мг на день; для лікування раку передміхурової залози і молочної залози у жінок, старших 60 років – до 3 мг на день упродовж довгого часу. При лікуванні раку передміхурової залози у чоловіків може виникнути фемінізація.

  • Випускають у таблетках по 0,01 і 0,05 мг під назвою “Мікрофолін” і “Естерлан”.

  • Входить до складу оральних контрацептивних засобів.





Синтетичні естрогени нестероїдної структури

  • Речовини, які мають естрогенну активність, були виявлені не лише серед стероїдних, але і в ряді ароматичних сполук. Припускають, що естрогенна дія залежить від наявності ароматичних ядер у молекулі.

  • Важлива роль належить гідроксильним і кетонним групам, які здатні утворювати водневі зв'язки і взаємодіяти в організмі з білками.

  • Для виявлення естрогенної дії має значення відстань між функціональними групами. Встановлено, що відстань між гідроксильними групами (в положенні 3 і 17) у естрадіолу дорівнює 1,1 нм, у мезо-форми синестролу-1,2 нм, у транс-ізомера діетилстильбестролу - 1,22 нм. Разом із тим цис-ізомер діетилстильбестролу, відстань між гідроксилами в якого складає 0,75 нм, фізіологічно неактивний.

  • Утворення етерів і естерів не знижує активності естрогенів, але збільшує тривалість дії.



Синестрол (Synoestrolum) Гексестрол

  • Мезо-3,4-ди-(п-оксифеніл)-гексан

  • Властивості. Білий кристалічний порошок, може мати жовтуватий відтінок, без запаху. Практично нерозчинний у воді, легкорозчинний в етанолі, хлороформі, рослинних оліях, розчинах лугів.

  • Естрогенна активність синестролу дорівнює активності естрону. Застосовують при тих захворюваннях, що й естрон.

  • Випускають у таблетках по 1 мг; ампулах по 1 мл 0,1% і 2% розчинів в олії.



Діетилстильбестрол (Diaethylstilboestrolum)

  • Транс-3,4-ди-(п-оксифеніл)-гексен-3

  • Властивості. Білий кристалічний порошок, без запаху.

  • Практично нерозчинний у воді, розчинний в етанолі, ефірі, рослинних оліях, розчинах лугів.

  • Удвічі активніший від естрону , але у зв'язку з побічною дією його застосов4ують тільки для лікування раку молочної залози у жінок, старших за 60 років.

  • Випускають в ампулах 3% розчин в олії по 1 мл.



Ідентифікація синестролу і діетилстильбестролу

  • При взаємодії хлороформного розчину синестролу з H2SO4 конц. (в присутності формаліну) шар хлороформу забарвлюється у вишнево-червоний колір (фенільні радикали). Розчин діетилстильбеетролу в H2SO4 конц. має оранжеве забарвлення, яке поступово зникає після розбавлення водою.

  • При додаванні бромної води до розчину синестролу в СН3СООН конц. виділяється осад жовтого кольору. Діетилстильбестрол з бромною водою в присутності рідкого фенолу при нагріванні утворює смарагдово-зелене забарвлення; після додавання декількох крупинок цукру і нагрівання забарвлення переходить у темно-блакитне, а потім коричнувато-вишневе.

  • При додаванні до хлороформного р-ну синестролу р-ну FeCl3 і піридину – виникає синє забарвлення, яке від надлишку піридину стає зеленим. Спиртові розчини діетилстильбеетролу забарвлюються в зелений колір, що поступово переходить у жовтий (фенольний гідроксил).

  • При взаємодії препаратів з (СН3СО)2О чи С6Н5СОСl утворю-ються діацетати (дибензоати), які мають характерну темп. плав.



Кількісне визначення синестролу і діетилстильбестролу

  • Метод ацетилування. Ґрунтується на отриманні естерів (діацетильних похідних) при нагріванні з оцтовим ангідридом у присутності піридину. Надлишок (СН3СО)2О перетворюють в СН3СООН і відтитровують кислоту р-ном NaOH, індикатор - фенолфталеїн, Ем = ½ М.м. Паралельно проводять контрольний дослід:



Кількісне визначення синестролу в олійному розчині проводять після екстракції водним розчином натрію гідроксиду методом зворотної броматометрії з контрольним дослідом, Ем = 1/8 М.м.:

  • Кількісне визначення синестролу в олійному розчині проводять після екстракції водним розчином натрію гідроксиду методом зворотної броматометрії з контрольним дослідом, Ем = 1/8 М.м.:



Синестрол і діетилстильбестрол можна визначити фотометрично за реакцією азосполучення з діазотованою сульфаніловою кислотою:

  • Синестрол і діетилстильбестрол можна визначити фотометрично за реакцією азосполучення з діазотованою сульфаніловою кислотою:

  • Зберігання синестролу і діетилстильбестролу

  • У щільно закупореній тарі, вберігаючи від дії світла.



Простагландини

  • Простагландини – біологічно активні речовини, що містяться в різних органах і тканинах організму (крові, легенях, нирках, кишковику, матці та ін.). Вони є своєрідними внутрішньоклітинними гормонами, які впливають на багато функцій організму. Виробляються в організмі в дуже малих кількостях (біля 100 мкг на добу). Найбільше накопичуються в сім'яній рідині.

  • Перші дані в 1913 р., коли з чоловічої простати виділили екстракт, який понижував АТ у собак.

  • Відкривачем простагландинів є Еулер (Швеція), який досліджував ці речовини з 1934 р. Він запропонував термін “простагландини”, що від латинської назви залози простати (Glandula prostata).

  • Подібно до вітамінів, простагландини поділяють на групи зі схожою хімічною структурою. Кожна з них має латинський індекс E, F, A, B (скорочене написання ПГЕ, ПГF, ПГА, ПГВ).





Простагландини – це безазотисті сполуки, в основі будови яких лежить простаноєва кислота:

  • Простагландини – це безазотисті сполуки, в основі будови яких лежить простаноєва кислота:

  • Індивідуальні простагландини

  • відрізняються кількістю і

  • розміщенням радикалів

  • (гідроксильних, карбоксильних) і

  • подвійних зв'язків в молекулі.

  • Добування простагландинів

  • Екстракція з тваринних джерел (сім'яної рідини, тваринних тканин та ін.). Метод трудомісткий, довготривалий і дорогий.

  • Біосинтез із попередників - поліненасичених жирних кислот у присутності відповідних ферментів. Практично біосинтез здійснюється інкубуванням ненасичених жирних кислот з гомогенатами тканин худоби (найчастіше сім'яних залоз).

  • Синтетичні методи добування простагландинів. Включають до 29 стадій. Важко виділяти необхідні ізомери, які володіють біологічною активністю.



Властивості

  • Властивості

  • Виділені у вигляді індивідуальних сполук простагландини — це білі кристалічні речовини, які добре розчиняються в органічних розчинниках.

  • Для дослідження хімічної будови простагландинів використовують УФ-, ІЧ-, ЯМР-спектроскопію, мас-спектрометрію, рентгеноструктурний аналіз.

  • Ідентифікація

  • Для аналізу простагландинів широко використовують різноманітні види хроматографії: колонкову, паперову, тонкошарову, газорідинну (ГРХ) та ін. Особливо ефективне для кількісного аналізу поєднання ГРХ і мас-спектрометрії, що дозволяє виявити 10-9 г простагландинів.

  • Для кількісного визначення використовують УФ-спектрофотометрію.

  • Для оцінки фізіологічної активності та вмісту простагландинів у тканинах застосовують біологічні методи, що основуються на їх здатності впливати на гладку мускулатуру (шлунка, кишковика, матки), кров'яний тиск та інші функції. Використовують також ферментативний та радіоімунологічний методи аналізу.



Застосування простагландинів

  • Простагландини впливають на скорочувальну активність гладкої мускулатури, функції нервової і серцево-судинної систем, кровообігу, підтримують тонус сечових шляхів і сечового міхура, проявляють бронхолітичну і бронхозвужуючу дію, беруть участь у процесах запалення.

  • Найактивніші простагландини груп Е, F і А. Простагландини Е1 і Е2 впливають на функцію бронхів; ПГЕ гальмує секрецію шлункового соку, групи ПГЕ і ПГF викликають скорочення мускулатури матки; ПГА1 і ПГА2, діючи на судини, знижують артеріальний тиск.

  • Різноманітна фармакологічна активність простагландинів затрудняє їх практичне застосування в медицині, тому ведеться пошук їх синтетичних аналогів, які доступно одержуються і діють вибірково на окремі системи і функції організму.

  • Отримані в теперішній час аналоги містять в молекулі циклопентанове ядро і є 7-оксіаналогами, 15-кетоаналогами, містять естерні групи в положеннях 1 і 15. Деякі аналоги містять замість циклопентану інші цикли, а також вкорочені або видовжені алкільні ланцюги.





Схожі:

Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени iconЛекція №6 Гормони статевих залоз: андрогени
Чоловічі статеві гормони називаються андрогенами (від грецьких слів "андрос" чоловік і "геннао" народжувати). Андрогенні гормони...
Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени iconЛекція №21 Гормони статевих залоз: андрогени
Чоловічі статеві гормони називаються андрогенами (від грецьких слів "андрос" чоловік і "геннао" народжувати). Андрогенні гормони...
Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени iconЛекція №6 Гормони статевих залоз: андрогени
Чоловічі статеві гормони називаються андрогенами (від грецьких слів "андрос" чоловік і "геннао" народжувати). Андрогенні гормони...
Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени iconЛекція №21 Гормони статевих залоз: андрогени
Чоловічі статеві гормони називаються андрогенами (від грецьких слів "андрос" чоловік і "геннао" народжувати). Андрогенні гормони...
Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени iconГормони ендокринних залоз гормони ендокринних залоз
Актг, глюкокортикоїди); в) гомеостатичні гормони, що беруть участь у підтримці сталості внутрішнього середовища організму (альдостерон,...
Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени iconЛекція №4
Сучасний стан і розвиток хімії кортикостероїдів як лікарських речовин. Гормони коркового шару надниркових залоз та їх деякі напівсинтетичні...
Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени iconЛекція №20
Сучасний стан і розвиток хімії кортикостероїдів як лікарських речовин. Гормони коркового шару надниркових залоз та їх деякі напівсинтетичні...
Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени iconЛекція №4
Сучасний стан і розвиток хімії кортикостероїдів як лікарських речовин. Гормони коркового шару надниркових залоз та їх деякі напівсинтетичні...
Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени iconЛекція №5
Сучасний стан і розвиток хімії кортикостероїдів як лікарських речовин. Гормони коркового шару надниркових залоз та їх деякі напівсинтетичні...
Лекція №16 Гормони статевих залоз: андрогени iconЛекція №5
Сучасний стан і розвиток хімії кортикостероїдів як лікарських речовин. Гормони коркового шару надниркових залоз та їх деякі напівсинтетичні...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка