Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла


НазваСполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла
Дата конвертації14.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 % від маси тіла.

  • Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 % від маси тіла.

  • До сполучнотканинних утворень відносять:

    • шкіру,
    • підшкірну жирову тканину,
    • матрикс кісток,
    • хрящі,
    • зуби,
    • фасції,
    • строму паренхіматозних внутрішніх органів,
    • нейроглію,
    • стінки великих кровоносних судин тощо.
  • Усі різновиди сполучної тканини при їх великих морфологічних відмінностях побудовані за загальними принципами:

    • а) сполучна тканина, як і всяка інша, має клітини, однак порівняно з іншими тканинами їх мало. Тому міжклітинна речовина займає значно більше місця, ніж клітинні елементи;
    • б) для сполучної тканини характерна наявність своєрідних волокнинних (фібрилярних) структур — колагенових, еластинових і ретикулінових волокон, розміщених в оточенні основної міжклітинної субстанції;
    • в) сполучна тканина багата на міжклітинну речовину, що має дуже складний хімічний склад.




1. Опорна функція.

  • 1. Опорна функція.

  • 2. Бар'єрна (захисна) функція.

  • 3. Функція депонування.

  • 4. Метаболічна функція.

  • 5. Репаративна функція.



Усі різновиди сполучної тканини містять клітини, волокнисті структури й основну міжклітинну речовину.

  • Усі різновиди сполучної тканини містять клітини, волокнисті структури й основну міжклітинну речовину.

  • Виділяють такі основні типи клітинних елементів сполучної тканини:

    • 1) фібробласти (й усі їх різновиди в спеціалізованих тканинах — остеобласти, хондробласти, кератобласти);
    • 2) лаброцити (тучні клітини, мастоцити, гепариноцити);
    • 3) клітини сімейства гістіоцитів (макрофаги);
    • 4) плазматичні клітини (плазмоцити);
    • 5) клітини, що проникають у сполучну тканину із крові (лімфоцити й гранулоцитинейтрофільні та еозинофільні).
  • Найважливішими для формування біохімічної характеристики сполучної тканини є фібробласти й лаброцити, які здійснюють біосинтез міжклітинної субстанції.



Волокна сполучної тканини утворюються з фібрилярних білків — колагену й еластину, а основну міжклітинну речовину утворюють вуглеводно-білкові комплекси — глікопротеїни, протеоглікани.

  • Волокна сполучної тканини утворюються з фібрилярних білків — колагену й еластину, а основну міжклітинну речовину утворюють вуглеводно-білкові комплекси — глікопротеїни, протеоглікани.

  • Колагенові волокна складаються з фібрил, що мають велику міцність на розрив і практично нерозтяжні. Фібрили колагену можуть витримувати навантаження, які в 10 000 разів перевищують їх власну вагу.



Колагенові волокна — головний структурний компонент позаклітинного простору кісткової та інших видів сполучної тканини, основна функція яких пов'язана з формуванням і підтриманням специфічної структури органів і тканин. Нерозчинні колагенові волокна при кип'ятінні у воді частково солюбілізуються, утворюючи розчин желатини, який містить тропоколагенові ланцюги та їхні фрагменти.

  • Колагенові волокна — головний структурний компонент позаклітинного простору кісткової та інших видів сполучної тканини, основна функція яких пов'язана з формуванням і підтриманням специфічної структури органів і тканин. Нерозчинні колагенові волокна при кип'ятінні у воді частково солюбілізуються, утворюючи розчин желатини, який містить тропоколагенові ланцюги та їхні фрагменти.





Еластин — основний структурний компонент еластичних волокон, яких багато у зв'язках, стінках великих артерій, легенях. Для цих волокон характерні високий ступінь розтягнення і швидке відновлення початкової форми та розміру після зняття навантаження. Зв'язки, багаті на еластин, з'єднують кістки скелета і утримують їх у суглобах, тому вони мають бути гнучкими й еластичними.

  • Еластин — основний структурний компонент еластичних волокон, яких багато у зв'язках, стінках великих артерій, легенях. Для цих волокон характерні високий ступінь розтягнення і швидке відновлення початкової форми та розміру після зняття навантаження. Зв'язки, багаті на еластин, з'єднують кістки скелета і утримують їх у суглобах, тому вони мають бути гнучкими й еластичними.



До неколагенових білків сполучної тканини належить велика група білків різного характеру й походження:

  • До неколагенових білків сполучної тканини належить велика група білків різного характеру й походження:

    • 1) білкові компоненти протеогліканів;
    • 2) білки цитоплазми та ядер клітинних елементів;
    • 3) білки сироватки крові — альбуміни та глобуліни, які знаходяться у вигляді колоїдної суспензії в рідкій фазі між^ клітинної субстанції (основної речовини) сполучної тканини^
    • 4) розчинні екстрацелюлярні білки; до цієї групи входять білки протеогліканів та розчинні фракції колагену;
    • 5) нерозчинні екстрацелюлярні білки.






Серед усіх глікозаміногліканів найбільшу молекулярну масу (105—107 Да) має гіалуронова кислота.

  • Серед усіх глікозаміногліканів найбільшу молекулярну масу (105—107 Да) має гіалуронова кислота.

  • Основною функцією гіалуронової кислоти в сполучній тканині є зв'язування води, завдяки чому міжклітинна речовина набуває характеру желеподібного матриксу.



Найбільш характерною особливістю кісткової тканини є її здатність до мінералізації, завдяки якій кістка набуває унікальних механічних властивостей.

  • Найбільш характерною особливістю кісткової тканини є її здатність до мінералізації, завдяки якій кістка набуває унікальних механічних властивостей.

  • Клітинними елементами кісткової тканини є остеобласти, остеоцити і остеокласти.

  • Остеобластивеликі клітини, які мають потужний апарат білкового синтезу. У них синтезується тропоколаген, який переходить у міжклітинну речовину, протеоглікани.

  • Остеоцити беруть участь в обміні мінеральних та органічних компонентів між кістковим матриксом і тканинною рідиною. Остеокласти великі клітини, провідною функцією яких є резорбція кісток. Вони, як і остеобласти, берутьучасть у біосинтезі білків, однак у них цей процес менш інтенсивний. Маркером остеобластичної активності є фермент — лужна фосфатаза.





Норма

  • Норма

  • Колір – жовтий

  • Прозорість – прозора

  • В’язкість - висока

  • Муциновий згусток – хороший

  • К-сть лейкоцитів– 0,2* 10 3/л

  • Нейтрофіли - 10-15 %

  • Заг. білок – 10-15 г/л

  • Глюкоза – 3,0-5,5 ммоль/л

  • РФ – “-”



ПРОТОКОЛИ ДІАГНОСТИКИ ХВОРОБ КІСТКОВО-М'ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ ТА СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

  • ПРОТОКОЛИ ДІАГНОСТИКИ ХВОРОБ КІСТКОВО-М'ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ ТА СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ



- аналіз синовіальної рідини - висівається кокова флора, грамнегативні бактерії, мікроскопічно: в рідині міститься 50-100 тис. клітин в 1 мл, в основному нейтрофіли,

  • - аналіз синовіальної рідини - висівається кокова флора, грамнегативні бактерії, мікроскопічно: в рідині міститься 50-100 тис. клітин в 1 мл, в основному нейтрофіли,

  • - рентгенографія суглоба: остеопороз ранній, в майбутньому відбувається звужування суглобової щілини, крайові ерозії. При інфекції E. Coli чи анаеробної інфекції в порожнині суглоба та оточуючих тканинах формуються гази.



- у синовіальній рідині підвищення білка,

  • - у синовіальній рідині підвищення білка,

  • - нейтрофільний лейкоцитоз,

  • - при рентгенографії суглобів характерний прогресуючий остеопороз і відсутність узурацій, при тривалому перебігу артриту - періостити, одиничні ерозії.



- в крові визначаються специфічні антитіла із збудником,

  • - в крові визначаються специфічні антитіла із збудником,

  • - підвищення ШОЕ, гострофазових показників тощо.



- прискорена ШОЕ, лейкоцитоз,

  • - прискорена ШОЕ, лейкоцитоз,

  • - визначення хламідійних антитіл в крові, внутрішньоклітинних включень антигенів і ДНК хламідій у зскірбках епітелію уретри чи цервікального каналу, уреаплазм,

  • - синовіальна рідина: запальний характер з переважанням нейтрофілів, крихкий муциновий згусток,

  • - ренгенографія суглобів: навколосуглобовий остеопороз, звужування суглобової щілини, остеосклероз.



Виявлення аномальної кількості РФ в сироватці крові будь-яким методом, при якому позитивний результат в контрольній групі здорових людей -5%, в теперішній момент або в анамнезі.

  • Виявлення аномальної кількості РФ в сироватці крові будь-яким методом, при якому позитивний результат в контрольній групі здорових людей -5%, в теперішній момент або в анамнезі.

  • лейкоцитоз, при тривалому перебігу - лейкопенія, гіпохромна або нормохромна анемія,

  • - ШОЕ значно прискорена,

  • - ревматоїдний фактор (РФ) у дітей у сироватці крови визначається при тяжкому перебегу,

  • - диспротеінемія, зниження вмісту альбумінів, гіперглобулінемія,

  • - збільшення вмісту Ig А, G, М,

  • - зниження Т-лімфоцитів (СД4; СД8; СД19), зміни хелперно-супресорного коефіцієнта (СД4; СД8),

  • визначення антинуклеарних антитіл в підвищеному титрі,

  • - дослідження синовіальної рідини (нейтрофіли, в'язкість секрета знижена, муциновий згусток крихкий, в цитоплазмі лейкоцитів визначаються рогоцити), зниження вмісту комплемента або декількох його компонентів (С3С4), визначаються цитокіни, ЦІК,

  • - морфологічне дослідження синовіальної тканини за допомогою пункційної біопсії



1. Еритема -"метелик" (плоска або підвищена над поверхнею шкіри фіксована еритема у виличній ділянці з тенденцією до поширення на назолабіальні складки),

  • 1. Еритема -"метелик" (плоска або підвищена над поверхнею шкіри фіксована еритема у виличній ділянці з тенденцією до поширення на назолабіальні складки),

  • 2. Дискоїдна висипка у вигляді окремих дещо підвищених еритематозних бляшок з гиперкератозом і фолікулярними пробками; згодом на місці висипань формирується рубцева атрофія,

  • 3. Фотосенсибілізація - поява висипки після надмірної інсоляції,

  • 4. Виразки у порожнині рота,

  • 5. Артрит (неерозивний артрит, що уражає 2 і більш периферичних суглобів і характеризується хворобливістю, припухлістю та випотом),

  • 6. Серозит: плеврит або перикардит,

  • 7. Ураження нирок: персистуюча протеїнурія більш 0,5 г у добу, гематурія, лейкоцитурія, циліндрурія,

  • 8. Неврологічні порушення (судоми, психоз),

  • 9. Гематологічні порушення (гемолітична анемія з ретикулоцитозом, лейкопенія менше ніж 4000/мм3 при двох і більш визначеннях, лімфопенія менше 1500/мм3 при двох і більш визначеннях, тромбоцитопенія менше 100000/мм3 , що не пов'язана з прийманням ліків),

  • 10. Імунні порушення (антитіла до нативної ДНК у високому титрі, анти-SM антитіла - антитіла до SM-ядерного антигену, виявлення антифосфоліпідних антитіл на підставі високого рівня IgG або IgМ антикардіоліпінових антитіл, виявлення вовчакового антикоагулянту з використанням стандартної методики, несправжня позитивна серологічна реакція на сифіліс протягом не менш 6 місяців).

  • 11. Антиядерні антитіла - при відсутності лік, що здатні викликати лікарський червоний вовчак.



Схожі:

Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла iconБіохімія сполучної тканини в нормі І патології
Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла
Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла iconПорушення водно-сольового обміну вода складає приблизно 60 від маси тіла (коливання від 45 до 80 %)

Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла iconФізіологія системи крові. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла iconФізіологія системи крові. Еритрон. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла iconКров, її захисні функції. Значення ротової порожнини у кровотворенні поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла iconФізіологія червоної крові. Еритрон. Дихальні пігменти. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла iconФізіологія червоної крові. Еритрон. Дихальні пігменти. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла iconФізіологія системи крові. Еритрон. Групи крові. Поняття про систему крові
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %
Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла iconФормені елементи крові. «О, кров! Ти дарувальниця життя! О, кров! Життя ти рятівниця!» Склад крові
Визначте масу крові у власному організмі, якщо відомо, що вона складає 1/3 маси тіла. Визначте кількість гемоглобіну у вашій крові,...
Сполучна тканина надзвичайно поширена в організмі. Вона є в усіх органах і складає приблизно 50 від маси тіла iconУ систему крові входять: у систему крові входять
В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених 15 %

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка