Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність


НазваЛекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність
Дата конвертації15.04.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


Лекція к.м.н. Петренко Н.В.

  • Ускладнення

  • вагітності


Актуальність.

  • Серед проблем акушерської патології та перинатології одне з основних місць посідають гестози.

  • Частота цієї патології неухильно зростає – від 1,5 – 17, 6% на 1991рік до 23,3% на 2003 рік.



Актуальність.

  • Складність проблеми вивчення природи гестозу полягає в тому, що, не зважаючи на багаточисленні теорії, висунені для пояснення етіології та патогенезу цього ускладнення вагітності, причини його виникнення залишаються ще недостатньо вивченими.



Ранній гестоз (токсикоз вагітних)

  • – патологічний стан, що виникає у зв’язку з вагітністю.

  • Етіологічним чинником розвитку гестозу вважають плодове яйце.

  • У вітчизняному акушерстві прийнято розрізняти ранній і пізній гестоз.



Ранній гестоз (токсикоз вагітних)

  • Ранній гестоз розвивається в І триместрі вагітності, характеризується розладами функції шлунково-кишково-печінкового комплексу, і здебільшого його симптоми зникають до ІІ триместру (із закінченням формування плаценти).



Патогенез.

  • Запропоновано багато теорій розвитку раннього гестозу:

  • рефлекторна,

  • неврогенна,

  • гормональна,

  • алергічна,

  • імунна,

  • кірково-вісцеральна.



Патогенез.

  • Значну роль у виникненні раннього гестозу відіграють нейроендокринні й обмінні порушення, що можуть призводити до зриву адаптації організму матері до вагітності і виявлення патологічних рефлекторних реакцій (втрата апетиту, нудота, слинотеча, блювання).



Патогенез.

  • Блювання вагітних супроводжується максимальним підвищенням рівня хоріонічного гонадотропіну, інколи – зниженням секреції кортикостероїдів.



Патогенез.

  • Найбільш тяжкий перебіг ранній гестоз звичайно має у випадках

  • багатоплідної вагітності,

  • міхурового заносу,

  • що свідчить про істинний вплив хоріонічного гонадотропіну на розвиток симптомів раннього гестозу.



Патогенез.

  • Серед клінічних форм раннього гестозу виділяють такі, що часто спостерігаються (блювання вагітних, слинотеча),

  • і рідкі (дерматоз вагітних, жовтяниця, тетанія, остеомаляція).



Блювання вагітних (еmesis gravidarum).

  • За тяжкістю розрізняють три форми (ступеня) блювання вагітних:

  • легкий

  • середньотяжкий

  • тяжкий.



Легка форма блювання вагітних (І ступеня).

  • Загальний стан, гемодинаміка, показники крові і сечі залишаються задовільними.

  • Частота блювання не перевищує 5 разів на добу.

  • Блювання може виникати натщесерце, спричинятися неприємними запахами, прийманням їжі.

  • Втрати маси тіла не має, або вона не перевищує 2-3 кг.



Блювання вагітних середньої тяжкості (ІІ ступінь).

  • Блювання повторюється 6-10 разів на добу

  • супроводжується порушенням загального стану вагітної, слабістю, запамороченням, субфебрилітетом, втратою маси тіла понад 3 кг за один-два тижні.

  • Може спостерігатись тахікардія (90-100 за 1 хв.), помірна артеріальна гіпотензія, ацетонурія.



Тяжке або надмірне блювання вагітних (ІІІ ступінь).

  • Блювання повторюється до 20 і більше разів на добу і супроводжується симптомами загальної інтоксикації:

  • підвищенням температури тіла до 38оС і вище,

  • тахікардією (до 120 за 1 хв),

  • слабим пульсом,

  • вираженою артеріальною гіпотензією (до 80 мм рт.ст.),

  • зневодненням,

  • метаболічними розладами.



Тяжке або надмірне блювання вагітних (ІІІ ступінь).

  • Відмічається значна втрата маси тіла, сухість шкіри, зниження діурезу, жовтяниця.

  • В сечі виявляють білірубін, жовчні пігменти, ацетонурію, можуть спостерігатись протеїн – і циліндрурія.

  • В тяжких випадках спостерігаються симптоми порушення діяльності центральної нервової системи.



Тяжке або надмірне блювання вагітних (ІІІ ступінь).

  • В крові спостерігається

  • лейкоцитоз,

  • зниження вмісту альбумінів, холестерину, калію, хлоридів,

  • підвищення рівнів білірубіну, сечовини, залишкового азоту,

  • збільшення гематокритного числа.



Лікування.

  • Легка форма блювання вагітних лікується амбулаторно під контролем маси тіла із обов’язковим повторенням дослідження сечі на ацетон.



При середній і тяжкій формі блювання проводиться стаціонарне лікування.

  • Комплексна терапія включає

  • лікувально- охоронний режим,

  • дієту (часте приймання їжі в лежачому положенні маленькими порціями, пиття лужних мінеральних вод),

  • регідратацію,

  • нормалізацію центральної нервової системи,

  • водно-електролітного балансу,

  • антигістамінні засоби і вітамінотерапію.



Лікування.

  • Для регідратації і детоксикації, відновлення кислотно-основної рівноваги, корекції гіпопротеінемії застосовують інфузійну терапію в кількості 2-2,5 л на добу протягом 5-7 днів



Лікування. Інфузійна терапія

  • розчин Рінгера-Локка, ізотонічний розчин натрію хлориду з вітамінами – тіаміном (В1), піридоксином (В6), ціанокобаламіном (В12), кокарбоксилазою, 5% розчином глюкози з аскорбіновою кислотою (3-5 мл) та інсуліном ( 6-8 ОД), альбумін (10 або 20% розчин у кількості 100-150 мл), плазму.

  • У разі ацидозу внутрішньовенно вводять 5% розчин натрію гідрокарбонату.



Лікування.

  • Для нормалізації функції центральної нервової системи застосовують

  • різноманітні варіанти рефлексотерапії,

  • гіпносугестивну терапію,

  • фізичні методи (електросон, електроанальгезію) по 6-8 сеансів тривалість 60 хв,

  • а також індуктотерапію на ділянку черевного сплетіння,

  • внутрішньоносовий електрофорез з димедролом.



Антигістамінні засоби

  • піпольфен, супрастин, тавегіл, діазолін справляють водночас седативну дію на центральну нервову систему.

  • Для пригнічення блювотного центру використовують церукал, торекан, дроперидол, аміназин.



Лікування.

  • Рекомендують

  • ліпотропні,

  • гепатотропні,

  • імуномодулюючі засоби (метіонін, сирепар, хофітол).



Показаннями до переривання вагітності є

  • Показаннями до переривання вагітності є

  • неефективність лікування,

  • прогресування раннього гестозу.



Слюнотеча вагітних (plyalismus gravidarum)

  • може супроводжувати блювання або бути самостійною формою раннього гестозу.

  • У разі вираженої слюнотечі вагітна може втрачати близько 1 л рідини протягом доби, що призводить до зневоднення організму, гіпопротеінемії, мацерації шкіри, порушує психічний стан жінки.



Лікування.

  • Здійснюється в стаціонарі за такими самими принципами, як при блюванні вагітних.

  • Для зменшення секреції слюнних залоз призначають 0,1 % розчин сульфату атропіну внутрішньом’язово.



Лікування.

  • Пропонується

  • полоскання порожнини рота настоєм шавлії, ромашки, кори дуба, розчином ментолу й іншими в’яжучими засобами,

  • змащування шкіри навколо рота цинковою пастою, захисними кремами.



Дерматоз вагітних

  • Найпоширенішою формою дерматозу є свербіж вагітних (pruritus gravidarum). Свербіж може обмежуватись ділянкою вульви або поширюватись по всьому тілу, спричиняти дратівливість, розлади сну.

  • Лікування - антигістамінні, седативні засоби, вітаміни групи В, ультрафіолетове опромінення.



Жовтяниця вагітних (icterus gravidarum)

  • розвивається у будь-який термін ваітності і характеризується

  • порушенням функції печінки,

  • жовтяничним забарвленням шкіри і слизових оболонок,

  • свербіжем.



Тетанія вагітних (tetania gravidarum).

  • Захворювання пов’язане зі зниженням функції прищитоподібних залоз, порушенням обміну кальцію, ревматизмом.

  • Тетанія вагітних характеризується судомами м’язів

  • верхніх (”рука акушера”)

  • або нижніх кінцівок (“нога балерини”),

  • обличчя (“риб’ячий рот”).



Тетанія вагітних (tetania gravidarum).

  • Для лікування застосовують

  • паратиреоїдин,

  • препарати кальцію,

  • вітаміни групи В, ціанокобаламін (В12),

  • токоферолу ацетат (Е)

  • Якщо перебіг захворювання тяжкий або лікування неефективне, показане переривання вагітності.



Остеомаляція вагітних (osteomalacio gravidarum)

  • у вираженій формі зустрічається вкрай рідко.

  • Вагітність у цих випадках є абсолютно протипоказаною.

  • Частіше має місце стерта форма остеомаляції –симфізіопатія.

  • Захворювання пов’язане з порушенням фосфорно-кальцієвого обміну, декальцінацією і розм’якшуванням кісток.



Остеомаляція вагітних (osteomalacio gravidarum)

  • Основними проявами симфізіопатії є біль у ногах, кістках таза, м’язах.

  • Спостерігається загальна слабість, стомлюваність, парестезії змінюється хода («качина»), підсилюється сухожильні рефлекси.

  • Під час пальпації лобкового симфізу має місце болючість.



Прегестоз

  • Це — комплекс патологічних змін в організмі вагітної, який безпосередньо передує клінічній картині ПГВ і виявляється лише спеціальними методами дослідження.



Прегестоз Характерні зміни

  • гіповолемія,

  • спазм судин матково-палацентарного комплексу,

  • периферичний судинний спазм,

  • порушення гемостазу (хронічна чи підгостра стадія синдрому ДВЗ),

  • клінічні прояви гестозу відсутні.



Тактика ведення вагітності при виявленні ознак прегестозу

  • Профілактичні лікувально-оздоровчі заходи

  • (подовження нічного сну до 9-10 годин)

  • Раціональне харчування з виключенням екстрактивних речовин, розвантажувальні дні (яблучні, сирні, яблучно-сирні)

  • Прийом фітосборів курсами по 2 міс з перервою в 2 тижні.



Тактика ведення вагітності при виявленні ознак прегестозу

  • З метою нормалізації окисно-відновних процесів, регуляції проникності судинної стінки: віт. Е по 0,2 , аскорбінова кислота, есенціале по 1 капсулі 3 рази на день.

  • Галаскорбін по 0,5 г 3 рази на день, аскорутин по 1 таб 3 рази на день.

  • Хофітол – по 2 таб. 2-3 рази на день.



Пізній гестоз.

  • Характеризується тріадою класичних симптомів:

  • набряки,

  • протеїнурія,

  • артеріальна гіпертензія (НПГ-гестоз),

  • у лат. транскрипції – EPH-гестоз:

  • E –edemа,

  • P-proteinuria,

  • H-hуpertensia.



Пізній гестоз.

  • Пізній гестоз залишається однією з основних причин материнської смертності (40%).

  • Частота гестозу коливається від 7 до 17 %;

  • еклампсія може розвинутись у 5 % жінок з пізнім гестозом, і близько 5% пацієнток з цим ускладненням умирають.

  • У 95 % випадків пізній гестоз розвивається після 32 тижнів вагітності, 75 % цих пацієнток становлять вагітні вперше.



Головними ланками патогенезу пізнього гестозу є:

  • Генералізованийц спазм судин.

  • Гіповолемія.

  • Порушення реологічних властивостей крові (зміна вязкозті крові, агрегацій них властивосте й клітин крові – гемоконцентрація).

  • Розвинення синдрому внутрішньо судинного згортання крові.

  • Постгіпоксичні метаболічні порушення.

  • Синдром поліорганної функціональної недостатності.



За рекомендацієюВООЗ (1989) та вимогами МКХ 10-го перегляду (1995) Асоціацією акушерів-гінекологів України рекомендована та затверджена МОЗ України наступна класифікація гестозів:

  • Гіпертензія під час вагітності.

  • Набряки під час вагітності.

  • Протеїнурія під час вагітності.

  • Прееклампсія легкого ступеня (відповідає поняттю нефропатії І ступеня тяжкості за попередньою класифікацією).

  • Прееклампсія середнього ступеня (відповідає поняттю нефропатії ІІ ступеня тяжкості за попередньою класифікацією).

  • Прееклампсія тяжкого ступеня (відповідає поняттю нефропатії ІІІ ступеня тяжкості, або/і прееклампсії за попередньою класифікацією).

  • Еклампсія.



ПІЗНІ ГЕСТОЗИ

  • Прееклампсія – гіпертензія, що виникла після 20 тижнів вагітності, у поєднанні з протеїнурією.

  • Протеїнурія – вміст білка 0,3 г/л у середній порції сечі, зібраній двічі з інтервалом 4 години чи більше, або екскреція білка 0,3 г за добу.

  • Поєднана прееклампсія – поява протеїнурії після 20 тижнів вагітності на фоні хронічної гіпертензії.



ПІЗНІ ГЕСТОЗИ

  • Еклампсія – судомний напад (напади) у жінки з прееклампсією.

  • Гіпертензія неуточнена – гіпертензія, виявлена після 20 тижнів вагітності, за умови відсутності інформації щодо артеріального тиску (АТ) до 20 тижнів вагітності.



Акушерсько-гінекологічні фактори ризику:

  • наявність ПГВ у спадковому генезі;

  • наявність ПГВ при попередній вагітності;

  • вік вагітної (менше 19 і більше 30);

  • гіпотрофія плода;

  • багатоводдя, багатопліддя;

  • анемія вагітної;

  • ізосенсибілізація за Rh-фактором та АВО-системою.



Соціально-побутові чинники:

  • шкідливі звички;

  • професійні шкідливості;

  • незбалансоване харчування.



При прогресуванні прееклампсії або погіршенні стану плода розпочинають підготовку до розродження:

  • підготовка пологових шляхів у разі «незрілої» шийки матки - простагландини Е2 (місцево).



Розродження.

  • Метод розродження у будь-якому терміні гестації визначається готовністю пологових шляхів або станом плода.

  • За умови неефективності проведеної підготовки пологових шляхів простагландинами проводять операцію кесаревого розтину.

  • Якщо шийка матки достатньо зріла, проводять родостимуляцію та пологи ведуть через природні пологові шляхи.



Розродження.

  • У разі погіршення загального стану вагітної,

  • появі ознак тяжкої прееклампсії,

  • нестабільних показниках АТ або постійно високих показниках АТ на рівні максимальних, характерних для прееклампсії середнього ступеня тяжкості,

  • показано проведення магнезіальної терапії для профілактики судом.



Перехід до ведення вагітної за алгоритмом тяжкої прееклампсії здійснюють у випадках наростання хоча б однієї з наступних ознак:

  • – діастолічний АТ >110 мм рт.ст.;

  • – головний біль;

  • – порушення зору;

  • – біль у епігастральній ділянці або правому підребер’ї;

  • – ознаки печінкової недостатності;

  • – олігурія (< 25 мл/год);

  • – тромбоцитопенія (< 100·109/л);

  • – ознаки ДВЗ-синдрому;

  • – підвищення активності АлАТ та АсАТ.



Тяжка прееклампсія

  • Катетеризують периферичну вену для тривалої інфузійної терапії, за необхідності контролю ЦВТ – центральну вену, для контролю погодинного діурезу – сечовий міхур.

  • За показаннями - трансназальна катетеризація шлунка.



Первинне лабораторне обстеження:

  • загальний аналіз крові, гематокрит,

  • кількість тромбоцитів, коагулограма,

  • АлАТ та АсАТ;

  • група крові та резус-фактор (за відсутності);

  • загальний аналіз сечі,

  • визначення протеїнурії,

  • креатиніну, сечовини,

  • загальний білок,

  • білірубін та його фракції,

  • електроліти.



Моніторинг стану плода:

  • кількість рухів за 1 годину, частота серцевих скорочень – щодня, за можливості – допплерометричний контроль кровообігу у судинах пуповини, судинах мозку плода, плаценті та фетоплацентарному комплексі;

  • – оцінка об’єму навколоплодових вод та біофізичного профілю плода – за показаннями;

  • – тест на відсутність стресу плода – при погіршенні показників щоденного моніторингу плода і обов’язково перед розродженням (оцінка стану серцевої діяльності плода за допомогою фетального монітору).



Лікування.

  • Охоронний режим (суворий ліжковий), виключення фізичного та психічного напруження.

  • Комплекс вітамінів для вагітної, за необхідності – мікроелементи.

  • При терміні вагітності до 34 тижнів – кортикостероїди для профілактики РДС- дексаметазон по 6 мг через 12 год.чотири рази впродовж 2 діб.

  • У разі необхідності проводять підготовку пологових шляхів за допомогою простагландинів.



Швидке і різке зменшення рівня АТ може викликати погіршення стану матері та плода

  • Антигіпертензивну терапію проводять при підвищенні діастолічного тиску > 110 мм рт.ст. разом з магнезіальною терапією

  • Попередньо слід відновити ОЦК.



Антигіпертензивна терапія.

  • Для зниження АТ при тяжкій прееклампсії застосовують також гідралазин

  • Метилдофу для лікування тяжкої прееклампсії застосовують рідше, оскільки препарат має відстрочену дію (ефект настає через 4 години).

  • На фоні застосування метилдофи навіть звичайні дози тіопенталу-натрію можуть призвести до колапсу.



Антигіпертензивна терапія.

  • Як антигіпертензивний засіб у хворих з тяжкою прееклампсією можна застосовувати клонідин

  • Як антиконвульсант з одночасною антигіпертензивною дією використовують сульфат магнію, що є препаратом вибору для профілактики та лікування судом, які у госпіталізованих жінок виникають внаслідок недостатнього лікування тяжкої прееклампсії.



Магнезіальна терапія

  • Магнезіальна терапія – це болюсне введення 4 г сухої речовини сульфату магнію з подальшою безперервною внутрішньовенною інфузією зі швидкістю, яка визначається станом хворої.



Антигіпертензивна терапія.

  • За відсутності сульфату магнію можливе використання діазепаму, хоча існує високий ризик неонатального пригнічення дихання (діазепам вільно проходить крізь плацентарний бар’єр).



Інфузійна терапія

  • Умовою адекватної інфузійної терапії є суворий контроль об’єму введеної і випитої рідини та діурезу.

  • Діурез має бути не менше 60 мл/год.



Інфузійна терапія

  • Загальний об’єм рідини, що вводиться, має відповідати добовій фізіологічній потребі жінки (у середньому 30–35 мл/кг) з додаванням об’єму нефізіологічних втрат (крововтрата тощо).



Інфузійна терапія

  • Швидкість введення рідини не повинна перевищувати 85 мл/год. або погодинний діурез + 30 мл/год.

  • Препаратами вибору інфузійної терапії до моменту розродження є ізотонічні сольові розчини (Рингера, NaCl 0,9%).



Інфузійна терапія

  • У разі необхідності відновлення ОЦК оптимальними препаратами є розчини гідроксиетилкрохмалю 6% або 10%.

  • Гідроксиетилкрохмалі або декстрани слід вводити разом з кристалоїдами у співвідношенні 2:1.



Інфузійна терапія

  • До інфузійно-трансфузійної програми доцільно включати донорську свіжозаморожену плазму для ліквідації гіпопротеїнемії (показники білка плазми < 55 г/л), нормалізації співвідношення антикоагулянти/прокоагулянти, що є профілактикою кровотеч у пологах і післяпологовому періоді.



Тактика розродження.

  • За умови готових пологових шляхів проводять амніотомію з наступним призначенням родозбудження окситоцином.

  • Розродження проводять з урахуванням акушерської ситуації.

  • Перевагу віддають пологам через природні пологові шляхи з адекватним знеболенням (епідуральна анестезія або інгаляція закисом азоту).



Тактика розродження.

  • За умови

  • неготової шийки матки та відсутності ефекту від підготовки простагландинами,

  • або у разі прогресування гіпертензії,

  • загрози судомного нападу,

  • погіршення стану плода

  • розродження проводять шляхом операції кесаревого розтину.



Показанням до планового кесаревого розтину у разі тяжкої прееклампсії є

  • прогресування прееклампсії або погіршення стану плода у вагітної з незрілими пологовими шляхами.



Тактика розродження.

  • При погіршенні стану вагітної або плода у другому періоді пологів накладають акушерські щипці або проводять вакуум-екстракцію плода на фоні адекватного знеболення.



Тактика розродження.

  • У третьому періоді пологів - утеротонічна терапія з метою профілактики кровотечі (окситоцин внутрішньовенно краплинно).

  • Метилергометин не застосовують!



Після пологів

  • Лікування прееклампсії продовжують залежно від стану жінки, клінічної симптоматики та лабораторних показників.

  • Необхідні моніторинг АТ і антигіпертензивна терапія.

  • Дози антигіпертензивних препаратів поступово зменшують, але не раніше, ніж через 48 годин після пологів.



Після пологів

  • Якщо жінка отримувала два чи більше антигіпертензивних препаратів – один препарат відміняють.

  • Магнезіальна терапія триває не менше 24 годин після пологів або після останнього нападу судом.



Еклампсія.

  • Про високий ризик еклампсії свідчать:

  • сильний біль голови,

  • висока гіпертензія (діастолічний АТ > 120 мм рт.ст.),

  • нудота, блювання,

  • порушення зору,

  • біль у правому підребер’ї та/або епігастральній ділянці.



Еклампсія.

  • Головні цілі екстреної допомоги:

  • - припинення судом;

  • - відновлення прохідності дихальних шляхів.



Задачі інтенсивної терапії після ліквідації судом:

  • - попередження повторних судомних нападів;

  • - усунення гіпоксії і ацидозу (дихального та метаболічного);

  • - профілактика аспіраційного синдрому;

  • - невідкладне розродження.



Перша допомога при розвитку приступу еклампсії.

  • Лікування у разі нападу судом починається на місці.

  • Розгортають палату інтенсивної терапії чи госпіталізують вагітну до відділення анестезіології та інтенсивної терапії.



Перша допомога при розвитку приступу еклампсії.

  • Хвору укладають на рівну поверхню у положенні на лівому боці, швидко звільняють дихальні шляхи, відкриваючи рот і висуваючи вперед нижню щелепу, паралельно евакуюють вміст ротової порожнини.

  • За можливості, якщо збережено спонтанне дихання, вводять повітровід та проводять інгаляцію кисню.



Перша допомога при розвитку приступу еклампсії.

  • За умови розвитку тривалого апноє негайно починають примусову вентиляцію носо-лицевою маскою з подачею 100% кисню у режимі позитивного тиску наприкінці видиху.



Перша допомога при розвитку приступу еклампсії.

  • Якщо судоми повторюються або хвора залишається у стані коми, вводять м’язові релаксанти (суксаметонію бромід 2 мг/кг) та переводять пацієнтку на штучну вентиляцію легенів (ШВЛ) у режимі помірної гіпервентиляції.



Перша допомога при розвитку приступу еклампсії.

  • Паралельно з проведеними заходами щодо відновлення адекватного газообміну здійснюють катетеризацію периферичної вени та починають введення протисудомних препаратів (сульфат магнію – болюс 4 г протягом 5 хвилин внутрішньовенно, потім підтримуюча терапія 1–2 г/год) під ретельним контролем АТ і ЧСС.



Допомога при розвитку приступу еклампсії.

  • Якщо діастолічний АТ залишається на високому рівні (> 110 мм рт.ст.), проводять антигіпертензивну терапію.

  • Катетеризують сечовий міхур.



Допомога при розвитку приступу еклампсії.

  • Усі маніпуляції (катетеризація вен, сечового міхура, акушерські маніпуляції) проводять під загальною анестезією тіопенталом-натрієм або закисом азоту з киснем.

  • Не застосовують кетамін!



Розродження.

  • За умови продовження нападу судом термінове розродження проводять після переведення хворої на ШВЛ.

  • Після закінчення оперативного втручання ШВЛ продовжують до стабілізації стану пацієнтки.



Спостереження за жінкою, що перенесла прееклампсію/еклампсію після виписки з пологового стаціонару

  • В умовах жіночої консультації за участю терапевта проводять диспансерний нагляд за жінкою, яка перенесла середнього ступеня або тяжку прееклампсію чи еклампсію:

  • – патронаж на дому,

  • – консультація профільних спеціалістів (за необхідності),

  • – комплексне обстеження через 6 тижнів після пологів.



Диспансеризація.

  • Жінки, які потребують лікування гіпотензивними препаратами, після виписки з пологового стаціонару проходять огляд щотижня з обов’язковим лабораторним контролем рівня протеїнурії та концентрації креатиніну у плазмі крові.



Диспансеризація.

  • У разі збереження гіпертензії протягом 3 тижнів після пологів жінку госпіталізують до терапевтичного стаціонару.

  • Тривалість диспансерного нагляду після перенесеної середнього ступеня або тяжкої прееклампсії чи еклампсії – 1 рік.



Об’єм і терміни обстеження:

  • – загальний аналіз сечі – через 1, 3, 6, 9 і 12 місяців після пологів;

  • – загальний аналіз крові – через 1 і 3 місяці;

  • – офтальмоскопія – через 1, 3 і 12 місяців;

  • – ЕКГ – через 1 місяць, далі – за призначенням терапевта;

  • – вимірювання АТ – при кожному відвідуванні лікаря будь-якого профілю.



ПОЄДНАНІ ФОРМИ ГЕСТОЗІВ

  • На даний час також розрiзняють «чистi» i «поєднанi» форми пізніх гестозів.

  • Поєднаний гестоз, як правило, розвивається на фонi екстрагенiтальних захворювань.



ПОЄДНАНІ ФОРМИ ГЕСТОЗІВ

  • Для поєднаних форм пізніх гестозів ставлять діагноз гестозу залежно від проявів і ступеня тяжкості, а потім додають фразу «на тлі» якоїсь екстрагенітальної патології.

  • Наприклад, «прееклампсія середнього ступеня на тлі гіпертонічної хвороби».



Особливостями поєднаного гестозу є:

  • ранній початок (до 25-30 тижнів);

  • моносимптомні прояви (тільки набряки, протеїнурія або гіпертензія);

  • тяжкий перебіг;

  • Наявність у клініці атипових проявів:

  • парестезії

  • моторне занепокоєння

  • безсоння

  • слинотеча

  • млявість

  • Ігнорування цих симптомів може призвести

  • до неадекватних і запізнілих лікувальних заходів.



HELLP-синдром

  • У літературі наводяться дані ще про одну клінічну форму гестозу — HELLP-синдром. HELLP-синдром— це

  • (Н) hemolysis мікроангіопаnична гемолітична анемія,

  • (Е L) elevated liver enzymes - підвищена концентрація ферментів печінки в плазмі крові;

  • (LР) — lowered platelates - зниження рівня тромбоцитів.

  • Частота захворювання в перинатальних центрах становить 1 випадок на 150-300 пологів.



HELLP-синдром

  • Гепатоцелюлярний некроз обумовлює підвищення трансаміназ.

  • Тромбоцитопенія і гемоліз виникають внаслідок пошкодження ендотелію в обструктивно змінених судинах. Якщо цей порочний круг, шо складається з пошкодження ендотелію та внутрішньосудинної активізації системи

  • зсідання, не переривається, то протягом декількох годин розвивається ДВЗ синдром із смертельною кровотечею.



HELLP-синдром

  • Захворювання частіше (59%) виникає під час вагітності і в терміні 35 тижнів.

  • В 10% випадків в терміні менше 27 тижнів, а в 31% — в перший тиждень після пологів.



HELLP-синдром

  • Клінічний перебіг HELLP-синдрому непередбачений і виявляється головним болем, нудотою, блювотою, дифузним або локалізованим у правому підребер'ї чи епігастрії болем в животі.



HELLP-синдром

  • Характерна

  • жовтяниця,

  • кривава блювота,

  • крововиливи в місцях ін'єкцій,

  • прогресуюча печінкова недостатність,

  • судоми і кома.

  • Трапляються поодинокі випадки зворотного розвинення симптоматики при консервативному лікуванні.



HELLP-синдром

  • Проте, у більшості хворих швидко розвивається загострення захворювання, що резистентне до терапії і призводить до важких ускладнень:

  • передчасне відшарування нормально розташованої плаценти (15-22%),

  • гостра ниркова недостатність (8%),

  • набряк легенів (4,5%),

  • внутрішньочерепна кровотеча (5%),

  • розрив печінки (1,5%),

  • ДВЗ синдром (38%).



HELLP-синдром

  • При підозрі на HELLP-синдром необхідне негайне проведення лабораторних досліджень.

  • Синдром характеризується появою зазначених ознак,

  • особливо вираженому рості активності лактатдегідрогенази.

  • тромбоцитопенією на фоні часто стертих, невиразних симптомів гестозу



ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!



Схожі:

Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність iconЛекція 1 Петренко Н. В
Медсестринський процес історичний нарис. Професійні організації медичних сестер Лекція 1 Петренко Н. В
Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність iconЛекція 2 к м. н. Петренко Н. В

Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність iconЛекція к м. н. Петренко Н. В
Безпліддя негативно впливає на рівень народжуваності і нерідко викликає розлад сімейних відносин
Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність iconЛекція 6 Петренко Н. В
Під час голодування організм очищається від токсинів і шлаків, а значить оздоровлюється
Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність iconПетренко Леонід Андрійович Актуальність зумовлена новими соціальними вимогами, відповідними стратегічними змінами у розвитку освіти
Умови та засоби розвитку інтересу до транспортної техніки в учнів основної школи під час навчання у сют
Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність iconInexscreen™ Визначення ризику патологічної вагітності (позаматкової та аборту)
Ургентна хірургічна допомога при позаматковій вагітності складає 9,18 на 10 тис населення
Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність iconЛекція 8 Петренко Н. В
Нафта це продукт розпаду органічних речовин, тобто всього того, що колись росло і жило на Землі
Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність iconЛекція 9 Петренко Н. В
Сонце природне джерело світла, і люди здавна користуються цим благом, яке дароване їм Богом
Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність iconЛекція 3 к м. н. Петренко Н. В
Утримання від статевих зносин за 3 дні до і 3-4 дні після передбачуваної овуляції
Лекція к м. н. Петренко Н. В. Ускладнення вагітності Актуальність iconЛекція к м. н. Петренко Н. В
Порушення одного або декількох гуморальних, особливо гормональних, факторів, які регулюють процес пологів: недостатня продукція естрогенних...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка