План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності


НазваПлан лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності
Дата конвертації25.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



План лекції

  • 1. Визначення поняття гострої ниркової недостатності

  • 2. Анатомо-функціональні особливості нирок

  • 3. Етіологічні фактори гострої ниркової недостатності (ГНН)

  • 4. Перебіг ГНН

  • 5. Клінічні ознаки ГНН

  • 6. Інтенсивна терапія ГНН

  • 8. Література



  • Гостра ниркова недостатність

  • (ГНН)

  • синдром раптового та прогресивного пораження нефронів, що проявляється порушенням функції нирок та супроводжується розладами гомеостазу організму із загрозою його життєдіяльності



Фактори, що призводять до виникнення ГНН

  • Преренальні

  • Ренальні

  • Постренальні



Стадії перебігу гострої ниркової недостатності,

  • Перша стадія (шокова):

  • - артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 70 мм рт.ст., не стабілізований протягом декількох годин),

  • - зниження діурезу (< 30 мл/год.),

  • - гіпостенурія (питома маса сечі < 1006 - 1008).



  • Друга стадія – олігоанурії:

  • триває від декількох днів до трьох тижнів, що визначається ступенем ураження нефронів та їх здатністю до регенерації.

  • Протікає у вигляді олігурії (діурез менше 500 мл/добу) чи анурії (діурез менше 50 мл/добу).



Клініка гострої ниркової недостатності



  • Третя стадія - відновлення діурезу:

  • починається з виділення понад 500 мл сечі, і триває до 3 - 5 діб. Внаслідок регенерації клубочків поступово відновлюється механізм фільтрацї крові. Епітелій канальців регенерує пізніше, тому реабсорбція все ще порушена. З кожним днем зростає діурез - до 1500 – 2000 мл. Однак сеча має низьку питому масу, містить багато білка та еритроцитів.



  • Четверта стадія – поліурії:

  • триває до 2 тижнів.

  • Добовий приріст сечі становить 800 - 1000 мл, а діурез - до 7 - 9 літрів за добу.

  • П’ята стадія - виздоровлення.

  • Цей процес триває від кількох місяців до 1 - 2 років



Інтенсивна терапія

  • Тактику інтенсивної терапії хвориху І стадії визначають з урахуванням причини патології. Тут можливі такі варіанти.

  • Шокові стани, що супроводжуються абсолютною гіповолемією (втрата крові, плазми, гіпогідратація).

  • Алгоритм інтенсивної терапії-

  • а) відновити об’єм циркулюючої крові (трансфузія одногрупної сумісної крові, її компонентів, гемодинамічних середників, кристалоїдів та безсолевих розчинів). Своєчасне відновлення ОЦК, про що свідчить нормалізація АТ, пульсу, гемоконцентраційних показників, і, особливо важливо, - ЦВТ - здебільшого супроводжується відновленням діурезу.

  • б) при відсутності діуретичного ефекту -

  • з метою зняття спазму судин нирок, відновлення мікроциркуляції доцільно застосувати препарати, які виявляють альфа-адренолітичну дію (р-н дроперидолу, аміназину), гангліолітики, епідуральну анестезію;

  • стимулювати діурез. Застосовують 30% р-н манітолу на 40% р-ні глюкози (1 г/кг, довенно, зі швидкістю 80 - 100 крапель за хвилину), на фоні його дії вводять салуретики (фуросемід у зростаючій дозі - починаючи з 2 - 4 мл 1% розчину, через кожні 7 - 10 хв. - до 40 - 50 мл). Доповнюють стимуляцію введенням р-ну еуфіліну (2,4% р-ну, по 10 мл довенно, розвівши попередньо на ізотонічному розчині натрію хлориду). Поєднаним застосуванням цих препаратів на фоні попереднього водного навантаження (так званим “потрійним ударом”) вдається ліквідувати функціональну ниркову недостатність.



  • Стани, що супроводжуються гострою судинною недостатністю (анафілактичний шок; токсикогенний, ортостатичний колапс; отруєння гангліоблокаторами чи альфа - адренолітичними середниками; “тепла гіпотензивна фаза інфекційно-токсичного шоку”; рефлекторний кардіогений шок).

  • Стабілізації судинного тонусу та нормалізації перфузійного тиску у цих випадках досягають застосуванням адреноміметиків (адреналіну гідрохлориду, мезатону, дофаміну - довенно краплинно). Цим хворим також необхідно здійснювати інфузійну терапію гемодинамічними середниками, застосовувати глюкокортикоїди. Наступний етап лікування - стимуляція діурезу



  • Гемоліз (при посттрансфузійних реакціях, отруєнні гемолітичними речовинами, “справжньому” утопленні в прісній воді, укусах деяких видів змій та комах), міоліз (при синдромі “тривалого роздавлювання”). Лікувальна тактика:

  • а) проводити інфузійну терапію для значного збільшення ОЦК (режим гемодилюції);

  • б) одночасно постійно “злужувати” кров, застосовуючи краплинне введення 4% р-ну гідрокарбонату натрію (під контролем рН до показників верхньої границі норми – див. розд. 9.5);

  • в) зняти спазм ниркових судин;

  • г) стимулювати діурез.

  • При масивному гемолізі, травмах із руйнуванням м’яких тканин найдоцільніше якнайраніше провести сеанси гемодіалізної терапії.



  • Тактика лікування хворих ІІ стадії, проводиться з урахуванням патологічних синдромів, що розвиваються при даній патології.

  • Боротьба з надмірною гідратацією. Хворий повинен знаходитись на спеціальному ліжку - вагах. Його щоденно зважують. Правильне ведення хворого виключає приріст маси. Інфузійна терапія не повинна перевищувати об’єму втрат, причому, в якості інфузійних середників застосовують лише р-н натрію гідрокарбонату та концентровані (20 - 40%) р-ни глюкози з інсуліном.

  • Корекція електролітних порушень. Призначають у великих дозах кальцію хлорид або глюконат ( до 40 - 50 мл 10% розчину за добу) довенно краплинно.

  • Лікування метаболічного ацидозу. Застосовують 4% розчин гідрокарбонату натрію, до 300 - 400 мл за добу із урахуванням кислотності крові. Злужування крові також зменшує гіперкаліємію.

  • Попередження розпаду тканин. Призначають гормони анаболічної дії (неробол, ретаболіл), які, знижуючи катаболізм, зменшують розпад білків. Для виведення шлаків із організму можна застосовувати ентеросорбцію, часте промивання кишечника (очисні клізми по 4 - 6 разів за добу), екстракорпоральні методи детоксикації (гемодіаліз, плазмаферез, гемо- та лімфосорбція), перитонеальний діаліз.

  • Симптоматична терапія. При необхідності хворому призначають гіпотензивні середники, серцеві препарати, переливають відмиті еритроцити. Важливого значення приділяють боротьбі з гіпоксією, попередженню інфекційних ускладнень. Потрібно пам’яти про небезпеку кумуляційного ефекту ліків внаслідок порушення їх виведення з організму ураженими нирками!



  • Гемодіалізна терапія – очищення крові за допомогою апарата “штучна нирка”

  • Абсолютні показання до проведення

  • гемодіалізної терапії:

  • - гіпергідратація організму (ЦВТ > 150 мм вод.ст.),

  • - гіперкалійплазмія ( К плазми > 7 ммоль/л),

  • - креатинін в крові > 0,7 ммоль/л,

  • - щоденний приріст сечовини > 5 ммоль/л,

  • - декомпенсований метаболічний ацидоз (рН крові < 7,2 )

  • Гемодіаліз протипоказаний при:

  • - нестабільних показниках гемодинаміки ( АТ сист. нижче 90 мм рт.ст.),

  • - геморагічних синдромах,

  • - декомпенсації серцево-судинної та дихальної системи,

  • ураженнях ЦНС (інсульти, внутрішньочерепні гематоми).



  • ІІІ стадія вимагає застосування попередньої тактики лікування. Дещо збільшують об’єм інфузійної терапії у відповідності з втратами.

  • У ІV стадії проводять масивну інфузійну терапію з урахуванням втрат, переливають калійвмісні розчини. Корекцію електролітних розладів здійснюють у відповідності до лабораторних показників.

  • У V стадії проводять симптоматичну терапію, дієтотерапію та курортне лікування.



Інтенсивна терапія ГПН



Схожі:

План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності icon1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності
Це стан, при якому виникає невідповідність між потре6ами організму та можливостями печінки у задоволенні цих потреб
План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності icon1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності
Це стан, при якому виникає невідповідність між потре6ами організму та можливостями печінки у задоволенні цих потреб
План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності iconПлан лекції Визначення поняття гострої печінкової недостатності
Це стан, при якому виникає невідповідність між потре6ами організму та можливостями печінки у задоволенні цих потреб
План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності iconДоц. Руда м. М. План лекції вступ Синдром серцевої недостатності
Тема лекції: Хронічна серцева недостатність. Визначення. Класифікація. Клініка. Діаганостика. Лікування
План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності iconПатофізіологія ниркової недостатності. Порушення водно-сольової рівноваги
Патофізіологія ниркової недостатності. Порушення водно-сольової рівноваги найважливіший орган, який забезпечує гомеостаз позаклітинної...
План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності iconДоц. Руда м. М. План лекції вступ Синдром серцевої недостатності
Тема лекції: синдром серцевої та судиннної недостатності при захворюваннях серцево-судинної системи
План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності iconПлан лекції визначення поняття „серцевий цикл”

План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності iconПатофізіологія ниркової недостатності
Структурною і функціональною одиницею нирки яка забезпечує виконання цих функцій, є нефрон
План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності iconДоц. В. Б. Доброродній План лекції Анатомо-фізіологічні дані кишечника
...
План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності iconПлан лекції медична статистика як наука (визначення поняття, основні розділи та їх зміст)
Екстенсивні показники показують питому вагу частини явища по відношенню до явища в цілому

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка