Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1]


НазваДжерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1]
Дата конвертації18.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.

  • СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.



Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США в 1983 році. Упродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть простий нежить може призвести до смерті людини.

  • Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США в 1983 році. Упродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть простий нежить може призвести до смерті людини.

  • Збудник — вірус, що має вигляд спіралі в трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними в Західній Європі, та ВІЛ 3, від якого страждають переважно американці та африканці. Вірус уражає Т-лімфоцити, що слугують для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму.

  • ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму й різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.

  • Джерело інфекції — безпосередній носій ВІЛ. Зараження можливе у таких випадках[1]:

  • при статевому контакті з інфікованим;

  • при кровообміні з інфікованим (у тому числі при ін'єкційному вживанні наркотиків);

  • при вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір'ю малюка[2].

  • Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то, за останніми дослідженнями, ця дитина не обов'язково має бути носієм вірусу[3]. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передачі вірусу від матері до дитини знижується до 6 відсотків.

  • ВІЛ не передається через поцілунок, при спільному користуванні туалетом або ванною, посудом, при рукостисканні, через укуси комах[4].





У більшості людей після зараження ВІЛ не спостерігається жодних симптомів. Іноді через кілька днів після інфікування з'являються симптоми, що нагадують грип: збільшення лімфовузлів, лихоманка, утрата 10 % ваги тіла впродовж двох місяців, слабкість. Проте ці симптоми за кілька тижнів минають самі по собі. Безсимптомний етап розвитку хвороби може тривати до 10 років[6].

  • У більшості людей після зараження ВІЛ не спостерігається жодних симптомів. Іноді через кілька днів після інфікування з'являються симптоми, що нагадують грип: збільшення лімфовузлів, лихоманка, утрата 10 % ваги тіла впродовж двох місяців, слабкість. Проте ці симптоми за кілька тижнів минають самі по собі. Безсимптомний етап розвитку хвороби може тривати до 10 років[6].



Пневмоцистна пневмонія (викликається Pneumocystis jirovecii) є відносно рідкісним захворюванням у імунокомпетентних осіб, але значно поширена серед ВІЛ-інфікованих осіб. До розробки ефективних методів діагностики, лікування та профілактики ВІЛ-інфекції в західних країнах пневмоцистна пневмонія була однією з безпосередніх причин смертей ВІЛ-інфікованих. У країнах, що розвиваються, пневмоцистна пневмонія залишається однією з перших ознак СНІДу в недіагностованих осіб, хоча, як правило, не розвивається при числі CD4-лімфоцитів менше 200 в 1 мкл крові[7].

  • Пневмоцистна пневмонія (викликається Pneumocystis jirovecii) є відносно рідкісним захворюванням у імунокомпетентних осіб, але значно поширена серед ВІЛ-інфікованих осіб. До розробки ефективних методів діагностики, лікування та профілактики ВІЛ-інфекції в західних країнах пневмоцистна пневмонія була однією з безпосередніх причин смертей ВІЛ-інфікованих. У країнах, що розвиваються, пневмоцистна пневмонія залишається однією з перших ознак СНІДу в недіагностованих осіб, хоча, як правило, не розвивається при числі CD4-лімфоцитів менше 200 в 1 мкл крові[7].

  • Серед інших захворювань, асоційованих з ВІЛ-інфекцією, окремо можна виділити туберкульоз, оскільки він передається імунокомпетентним особам повітряно-крапельним шляхом і важко піддається лікуванню[8]. Згідно з даними ВООЗ, коінфекція туберкульозу та ВІЛ є однією з основних проблем світової охорони здоров'я: у 2007 році померло понад 456 000 ВІЛ-позитивних хворих на туберкульоз, що становить третину від загального числа смертей від туберкульозу й приблизно чверть від двох мільйонів смертей від ВІЛ-інфекції в 2009 році[9].

  • Захворюваність на туберкульоз значно знижена в країнах Заходу, однак у країнах, що розвиваються, епідеміологічна ситуація й із ВІЛ-інфекцією, і з туберкульозом залишається важкою. На ранніх стадіях ВІЛ-інфекції (число CD4-лімфоцитів перевищує 300 клітин в 1 мкл) туберкульоз розвивається як захворювання легенів. На пізніх стадіях ВІЛ-інфекції клінічний прояв туберкульозу часто атиповий, розвиваються позалегеневі системні захворювання. Симптоми, як правило, конституціональні, зачіпають кістковий мозок, кістки, сечостатеву систему, шлунково-кишковий тракт, печінку, периферичні лімфатичні вузли й центральну нервову систему[10].



Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл (протеїнів, за допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів ВІЛ. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1 — 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців. Людей, що мають контакт з вірусом, потрібно обстежувати на наявність ВІЛ-інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати адекватне лікування у період, коли їхня імунна система найбільше спроможна боротися з ВІЛ, і таким чином запобігти розвитку деяких опортуністичних інфекцій (див. розділ «Лікування»). Крім того, своєчасне виявлення інфекції спонукає пацієнтів утримуватися від вчинків, які могли б стати причиною зараження інших осіб. Для діагностики ВІЛ-інфекції лікарі користуються тестовими наборами двох типів: ELISA та Western Blot. Якщо ймовірність наявності інфекції в організмі велика, а обидва тести дають негативний результат, лікарі можуть вдатися до пошуків у крові власне віруса або порадити пацієнтові повторно пройти тести пізніше, коли існуватиме вища вірогідність накопичення необхідної кількості антитіл у крові. Діти, що народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, теж можуть бути вражені вірусом, але можуть бути і неінфікованими, проте у будь-якому випадку протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла, отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз «ВІЛ-інфекція» за допомогою стандартних тест-систем може бути поставлений лише у дітей віком понад 15 місяців. У цьому віці наявність антитіл матері у крові дитини є малоймовірною, проте у випадку інфікування організм починає виробляти власні антитіла. Нові технології виявлення самого вірусу використовуються для діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком від 3 до 15 місяців. Нині проводяться випробування кількох тест-систем діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком до 3 місяців.

  • Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл (протеїнів, за допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів ВІЛ. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1 — 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців. Людей, що мають контакт з вірусом, потрібно обстежувати на наявність ВІЛ-інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати адекватне лікування у період, коли їхня імунна система найбільше спроможна боротися з ВІЛ, і таким чином запобігти розвитку деяких опортуністичних інфекцій (див. розділ «Лікування»). Крім того, своєчасне виявлення інфекції спонукає пацієнтів утримуватися від вчинків, які могли б стати причиною зараження інших осіб. Для діагностики ВІЛ-інфекції лікарі користуються тестовими наборами двох типів: ELISA та Western Blot. Якщо ймовірність наявності інфекції в організмі велика, а обидва тести дають негативний результат, лікарі можуть вдатися до пошуків у крові власне віруса або порадити пацієнтові повторно пройти тести пізніше, коли існуватиме вища вірогідність накопичення необхідної кількості антитіл у крові. Діти, що народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, теж можуть бути вражені вірусом, але можуть бути і неінфікованими, проте у будь-якому випадку протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла, отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз «ВІЛ-інфекція» за допомогою стандартних тест-систем може бути поставлений лише у дітей віком понад 15 місяців. У цьому віці наявність антитіл матері у крові дитини є малоймовірною, проте у випадку інфікування організм починає виробляти власні антитіла. Нові технології виявлення самого вірусу використовуються для діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком від 3 до 15 місяців. Нині проводяться випробування кількох тест-систем діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком до 3 місяців.



Швидкі експрес-тести дозволяють отримати результат протягом 10-30 хвилин без використання спеціального лабораторного обладнання для проведення імуно-ферментного аналізу. Матеріалом для дослідження можуть бути зразки сечі, слини, цільної крові, сироватки або плазми крові.

  • Швидкі експрес-тести дозволяють отримати результат протягом 10-30 хвилин без використання спеціального лабораторного обладнання для проведення імуно-ферментного аналізу. Матеріалом для дослідження можуть бути зразки сечі, слини, цільної крові, сироватки або плазми крові.

  • Експрес-тести мають високу чутливість та специфічність (точність близько 99,5 %) і можуть використовуватися як в домашніх умовах, так і в лікувальних закладах. ВООЗ і Глобальний фонд рекомендують впровадження швидкої діагностики в програмах, пов'язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.



Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігання інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих відносин.

  • Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігання інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих відносин.

  • Багато людей, інфікованих вірусом імунодефіциту, не мають симптомів захворювання. Отже, неможливо знати напевно, що статевий партнер не є ВІЛ-інфікованим, якщо немає повторних негативних результатів його перевірки на інфікованість. Це, звичайно, за умови, якщо за час, який минув з моменту останнього обстеження, він не вступав у потенційно небезпечний статевий контакт.

  • Ризик передачі інфекції від матері до майбутньої дитини значно зменшується, якщо вона під час вагітності та пологів приймає AZT, а її дитина отримує цей препарат протягом перших шести тижнів життя.

  • Профілактичні заходи. Основна умова — Ваша поведінка



1.Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих з питань захисту й запобігання.

  • 1.Спеціальне виховання дітей і лекції для дорослих з питань захисту й запобігання.

  • 2.Статеві контакти — найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараженню — уникнення випадкових статевих контактів, використання презервативу.

  • 3.Вживання ін'єкційних наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті, хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.

  • 4.Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ, потребує його стерилізації. Вірус СНІДу нестійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56 градусах за Цельсієм протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезінфікуючі розчини. Спирт не знищує ВІЛ.

  • 5.Перевірка донорської крові обов'язкова.

  • Сорок два мільйони чоловіків, жінок і дітей інфіковані в наш час[Коли?] вірусом імунодефіциту людини, що викликає СНІД. Щодня заражується більш ніж 6 тисяч чоловік і, якщо не вживати термінових заходів, до кінця десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів.





Схожі:

Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1] iconВірус імунодефіциту людини Епідеміологія збудника Джерело інфекціі
Поняття про хвороби, що передаються статевим шляхом. Віл інфекція: дерматологічні аспекти
Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1] iconВірус імунодефіциту людини Епідеміологія збудника Джерело інфекції
Не гонококові уретрити. Трихомоніаз. Хламідіоз. Віл інфекція: дерматологічні аспекти Лектор: Шкільна М.І
Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1] iconДсу соцзахворювань спільно з юнейдс
Віл; профілактика віл-інфекції серед груп найвищого ризику; попередження передачі віл від матері до дитини; тестування на віл
Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1] iconДержавна політика в сфері протидії віл-інфекції/сніду в Україні: забезпечення доступу дітей, яких торкнулася епідемія віл-інфекції, до послуг з профілактики,
Державна політика в сфері протидії віл-інфекції/сніду в Україні: забезпечення доступу дітей, яких торкнулася епідемія віл-інфекції,...
Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1] iconІнформації соціальної реклами щодо формування здорового способу життя І профілактики віл-інфекції/сніду
Охопити медичними послугами з профілактики віл-інфекції/сніду 60 відсотків представників груп ризику
Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1] iconПроблемні питання протидії віл-інфекції/сніду та туберкульозу Проблемні питання протидії віл-інфекції/сніду та туберкульозу
В україні функціонує 102 лабораторії,які здійснюють скринінг на антитіла до віл, створено 755 кабінетів «Довіра»
Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1] iconСучасні тенденції розвитку епідемії віл-інфекції/сніду в Україні Сучасні тенденції розвитку епідемії віл-інфекції/сніду в Україні
Кумулятивна кількість виявлених випадків віл серед дорослих та підлітків по регіонах, 2005-2011
Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1] iconВіл-інфекція. Снід класифікації
Віл збудник "синдрому набутого імунодефіциту" (сніду). Вірніше, снід розвивається в термінальній стадії віл-інфекції
Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1] iconХарактеристика епідемії віл-інфекції/сніду в Україні Тривалість – 1987–2006
Питома вага віл-інфікованих жінок І народжених ними дітей серед офіційно зареєстрованих віл-позитивних громадян України за 1996 2006...
Джерело інфекції — безпосередній носій віл. Зараження можливе у таких випадках[1] iconВіл-інфекція. Снід класифікації
Класифікація віл-інфекції з врахуванням рівня cd4 т-лімфоцитів у крові хворого (Центр контролю за захворюваннями (сша) 1993 р.)

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка