Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні


НазваТравлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні
Дата конвертації19.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


ТРАВЛЕННЯ В РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ, ШЛУНКУ І КИШКАХ


Функції системи травлення

  • Травні:

  • 1) моторна

  • 2) секреторна

  • 3) всмоктування.

  • Нетравні:

  • 1) захисна

  • 2) метаболічна

  • 3) екскреторно-видільна

  • 4) ендокринна.



Травні процеси в порожнині рота

  • 1) аналіз харчових властивостей (рецепція)

  • 2) фізична обробка (жування, подрібнення,

  • перемішування, формування харчової грудки, подальше просування – ковтання)

  • 3) секреція слини

  • 4) хімічна обробка (початковий гідроліз речовин).







Травні функції слини:

  • Травні функції слини:

  • 1) фізична обробка (змочування, розчинення, ослизнення)

  • 2) первинна хімічна обробка (α -амілаза і лінгвальна ліпаза).

  • Не травні функції:

  • 1) захисна (бактерицидна дія - лізоцим, дезинфікуюча - протеїнази, деградація нуклеїнових кислот вірусів - нуклеази)

  • 2) участь в артикуляції

  • 3) екскреторна

  • 4) інкреторна

  • 5) терморегуляторна.



Механізми регуляції секреторної функції слинних залоз

  • Механізми регуляції секреторної функції слинних залоз

  • Безумовно-рефлекторні впливи:

  • з рецепторів язика і слизової оболонки порожнини рота імпульси передаються через волокна V, VІІ ІХ і Х пари черепних нервів в центр слиновиділення у довгастому мозку, а звідти - волокнами VII і IX черепних нервів повертаються до слинних залоз. Так здійснюється парасимпатична іннервація залоз.

  • Симпатичні нерви, які виходять з бічних рогів верхніх (II-IV) грудних сегментів спинного мозку, а потім через верхній шийний симпатичний ганглій прямують до слинних залоз.



Умовно-рефлекторні механізми

  • запускаються виглядом, запахом їжі і іншими подразниками, які пов'язані з вживанням знайомої їжі.



РЕГУЛЯЦІЯ СЛИНОВИДІЛЕННЯ



Вплив симпатичної НС на слиновиділення

  • секреція відносно невеликої кількості в’язкої слини з підщелепних и під’язикових залоз (але не привушних!).

  • Механізм:

  • НА  стимуляція адренергічних рецепторів  активація аденілатциклази  синтез цАМФ  активація ПК-С  фосфорилювання внутрішньоклітинних білків.



Вплив парасимпатичної НС на слиновиділення

  • утворення великої кількості слини з низьким вмістом білка.

  • Механізм:

  • АХ+М-Хр - синтез ІТ3 - ДАГ - підвищення рівня внутріклітинного кальцію - активація ПК-С - фосфорилювання білків.





Основні травні функції шлунка

  • 1) депонуюча функція - забезпечує скупчення проковтнутої їжі,

  • 2) моторна функція - механічна обробка їжі

  • 3) секреторна функція - секреція шлункового соку (основні компоненти: соляна кислота, слиз, ферменти, внутрішній фактор Кастла) і хімічна обробка їжі

  • 4) евакуаторна - просування їжі в 12-палу кишку.



Механізм церебральної фази:

  • 1) подразненняя дистантних рецепторів (зорових, нюхових та ін.), рецепторів порожнини рота і глотки - аферентна імпульсація по черепних нервах в довгастий мозок - таламус - гіпоталамус - кора - активація симпатичних і парасимпатичних ядер гіпоталамуса. Активація парасимпатичних ядер - бульбарний центр довгастого мозку - n. vagus - АХ - стимулює секреторну функцію кл фундальних залоз. Активація симпатичних ядер - нейрони Th6-Th10 - по чревних нервах до шлунку - гальмує секрецію.

  • 2) подразнення блукаючого нерва - активація G-клітин антрального епітелію - вивільнення в кровотік гастрину - стимуляція облямівочних клітин - виділення НCl.

  • 3) подразнення блукаючого нерва - виділення гістаміну з кл фундального відділу шлунку + Н2-рецептори - G-білок - активація аденілатциклази - підвищення рівня цАМФ - активація ПК А - фосфорилювання білків - підвищення утворення гастрину - секреція HCl.



Механізм шлункової фази:

  • а) розтяг шлунку їжею

  • б) хімічна дія певних компонентів їжі - по блукаючому нерву і через місцеві інтрамуральні рефлекси - виділення соляної кислоти, секреція гастрину.



Механізм кишкової фази:

  • Шлункову секрецію стимулює:

  • 1) розтягування тонкого кишківника

  • 2) присутні в тонкому кишківнику продукти перетравлення білків, пригнічує:

  • а) кисле середовище (pH<3,0)

  • б) кислоти, жири і гіпертонічні розчини - секреція секретину і бульбогастрону.



За добу у людини утворюється близько 2,5 л соку. Основні складові –

  • За добу у людини утворюється близько 2,5 л соку. Основні складові –

  • ферменти,

  • НСl

  • слиз.

  • Натщесерце рН соку близька до нейтральної або слаболужна, а після їжі - кисла (0,8-1,5).

  • Парієнтальні клітини синтезують соляну кислоту, головні синтезують і виділяють неактивні ферменти - пепсиногени. Соляна кислота активує пепсиногени. Оптимум їх дії - рн 1,5. Максимальна активність гастриксину виявляється при рн 3,2-3,5.



Роль HCl шлункового соку у травленні.

  • 1. Сприяє набуханню білків, полегшуючи їх гідроліз.

  • 2. Активує пепсиногени з утворенням пепсинів.

  • 3. Створює оптимальні умови для дії пепсину

  • 4. Виконує захисну функцію, ( має бактерицидні властивості і запобігає попаданню бактерій у тонку кишку).

  • 5. Регулює моторну функцію шлунку.

  • 6. Стимулює виділення S-клітинами слизової оболонки дванадцятипалої кишки гормону секретину, який в свою чергу гальмує утворення НС1 при зниженні рН у дванадцятипалій кишці нижче 4.



МЕХАНІЗМ СЕКРЕЦІЇ СОЛЯНОЇ КИСЛОТИ



Секрецію шункового соку

  • стимулюють:

  • 1) гастрин і гістамін

  • 2) АХ

  • 3) продукти гідролізу білків.

  • гальмують:

  • 1) секретин

  • 2) соматостатин

  • 3) продукти гідролізу жирів, крохмалю, поліпептиди.





ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

  • 1. Травлення в тонкій кишці:

  • а) роль 12-палої кишки в системі травлення;

  • б) склад і властивості підшлункового соку;

  • в) регуляція панкреатичної секреції;

  • г) жовчоутворення і жовчовиділення;

  • д) склад і властивості кишкового соку;

  • ж) порожнинний та мембранний гідроліз поживних речовин.

  • 2. Травлення в товстій кишці:

  • а) склад і властивості соку товстої кишки

  • б) значення мікрофлори товстої кишки



Панкреатичні ферменти

  • 1. Протеази (діють на білки):

  • За механізмом гідролізу:

  • а). Ендопептидази (трипсин, хімотрипсин, елестаза) розщеплюють внутрішньопептидні зв‘язки білків, утворюючи пептиди і амінокислоти.

  • б). Екзопептидази (карбоксипептидаза А і В, амілопептидази - розщеплюють в білках і пептидах кінцеві зв‘язки, звільняючи амінокислоти одну за одною

  • 2. Ліпази (діють на жири).

  • Ліполітичні ферменти виділяються в неактивному (профосфоліпаза А) і активному стані (панкреатична ліпаза). Панкреатична ліпаза гідролізує нейтральні жири до жирних кислот і моногліцнридів; фосфоліпаза А розщеплює фосфоліпіди до жирних кислот.

  • 3. Амілази (діють на вуглеводи)

  • 4. Нуклеази (розщеплюють амінокислоти):

  • рибонуклеаза і дезоксинуклеаза.



МЕХАНІЗМ АКТИВАЦІЇ ПРОТЕОЛІТИЧНИХ ФЕРМЕНТІВ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ



ІНГІБІТОРИ панкреатичних ферментів

  • I - група інгібіторів, які синтезуються підшлунковою залозою

  • ІІ - група інгібітори сироватки крові (коллідин).

  • ІІІ - інгібітори панкреатичних ферментів, які містяться в харчових продуктах, зокрема в бобах.



Значення соку підшлункової залози

  • Полягає в основному в тому, що під його впливом гідролізуються білки, жири та вуглеводи. Якщо перев'язати протоку залози, то буде засвоюватись лише 40 % жирів та 50 % білків.

  • Гідрокарбонати, що входять до складу соку, нейтралізують кислий хімус, який надходить із шлунка. Створюються оптимальні умови для дії ферментів підшлункової залози та кишкового соку.



Розрізняють три фази секреції: головну, шлункову та кишкову.

  • Розрізняють три фази секреції: головну, шлункову та кишкову.

  • Під час головної фази секреції основна роль належить нервовим впливам, що реалізуються через блукаючий нерв під час умовно- та безумовно-рефлекторних реакцій. Під впливом вигляду, запаху їжі, її надходження у ротову порожнину рефлекторно виділяється сік підшлункової залози. Симпатичні нерви здійснюють трофічний вплив на підшлункову залозу, їх імпульси посилюють синтез органічних речовин, у той же час пригнічуючи їх виділення.

  • Під час шлункової фази нервові впливи зберігаються, але починають діяти гуморальні фактори, зокрема шлунковий гастрин.

  • Кишкова фаза характеризується чіткою залежністю кількості соку та його складу від складу хімусу. В цей час вирішальне значення мають гуморальні фактори. Під впливом хімусу, що надійшов у 12-палу кишку, утворюються два гормони – секретин і ХЦК-ПЗ. Секретин утворюється у S-клітинах слизової оболонки 12-палої кишки під впливом НСl, ХЦК-ПЗ, у І-клітинах цієї оболонки – під впливом продуктів гідролізу білків та жирів. Секретин діє на клітини проток підшлункової залози. Під його впливом виділяється багато соку з високою концентрацією гідрокарбонатів та малою кількістю ферментів. ХЦК-ПЗ впливає на синтез та виділення ферментів ацинарними клітинами залози. Під його впливом виділяється мало соку із значною кількістю ферментів.



ЖОВЧОУТВОРЕННЯ

  • Жовч утворюється в гепатоцитах печінки, потім системою жовчних протоків потрапляє в жовчний міхур і через відкритий сфінктер загальної жовчної протоки – у дванадцятипалу кишку. Жовч утворюється в печінці постійно, а надходить у кишку періодично. Тому розрізняють два процеси — секреції жовчі та її виділення в кишку у зв'язку з прийомом їжі.





Склад жовчі



Функції жовчі:

  • 1. Жовч необхідна для нейтралізації кислого шлункового вмісту.

  • 2. Білки жовчі зв’язують пепсин, усуваючи руйнівний вплив на слизову кишок шлункових протеаз.

  • 3. Жовч підвищує активність панкреатичної ліпази.

  • 4. Емульгує жири.

  • 5. Жовчні кислоти сприяють стабілізації утвореної емульсії.

  • 6. Жовч необхідна для всмоктування жирних кислот, каротину, вітамінів-Д, Е, К.

  • 7. Жовч підвищує тонус і посилює перистальтику кишок, переважно дванадцятипалої і товстої.

  • 8. Жовч має бактеріостатичну дію на кишкову флору, попереджуючи гниття.

  • 9. Жовч сприяє фіксації ферментів на поверхні ворсинок.



БУДОВА СТІНКИ ТОНКОЇ КИШКИ



Склад соку тонкої кишки

  • Протягом доби утворюється близько 1,8 л соку. При центрифугуванні сік ділиться на дві частини: надосадова рідина майже не містить ферментів, а в осад випадають велика кількість злущених з поверхні кишки епітеліоцитів (за добу злущується близько 200 г), слиз, лейкоцити і значна кількість різних ферментів (близько 20), які беруть участь у завершальних стадіях гідролізу білків, жирів та вуглеводів. Найважливіші з них – пептидази, сахараза, мальтаза, лактаза та ліпаза. Сік також містить ряд неорганічних сполук. рН соку досягає 7,5–8,0. Епітеліоцити слизової оболонки тонкої кишки інтенсивно відновлюються, їх життєвий цикл становить близько 5 діб.

  • Функції кишкового соку.

  • За його участю відбуваються остаточний гідроліз поживних речовин, захист слизової оболонки, підтримання хімусу в рідкому стані, формування лужної реакції кишкового вмісту.



Порожнинний і мембранний гідроліз поживних речовин

  • Процеси остаточного гідролізу і всмоктування поживних речовин відбуваються на мембрані епітеліальних клітин тонкої кишки. Сюди надходять частково перетравлені інгредієнти після попереднього розщеплення під впливом ферментів травних соків у кишках.

  • Внутрішня поверхня кишок має вирости – мікроворсинки. У свою чергу їхня поверхня вкрита шаром глікокаліксу (мукополісахариди). На глікокаліксі містяться адсорбовані ферменти, що утворюють своєрідний "малий конвейєр". Ферменти, які лежать ближче до порожнин кишки, перетравлюють відносно великі молекули харчових речовин. Біля основи глікокаліксу містяться ферменти, фіксовані на клітинній мембрані, які остаточно гідролізують речовини. Тут, на мембранах ентероцитів, розташовані системи транспорту, котрі забезпечують їх всмоктування.

  • Ферменти, які здійснюють мембранне травлення, утворюються власне епітеліоцитами, а також надходять сюди з соком підшлункової залози. Серед них є ферменти, що остаточно гідролізують вуглеводи, білки та жири.

  • За рахунок складок слизової оболонки кишок, ворсинок і мікроворсинок різко збільшується загальна площа тонкої кишки. У дорослої людини вона становить близько 200 м2.



ТОВСТА КИШКА



Регуляція секреції тонкої та товстої кишок

  • Приймання їжі практично не впливає на секрецію соку. Домінуючу роль у регуляції секреторної функції тонкої кишки відіграють місцеві рефлекси. Це реакція на тактильні чи хімічні подразники. Хімічними стимуляторами є продукти травлення білків або жирів, панкреатичний сік, кислоти. Наявність у хімусі продуктів гідролізу білків та жирів стимулює секрецію багатого на ферменти соку. Таким чином, секреція стимулюється тоді, коли є хімус.

  • Секрецію соку тонкої кишки посилює ряд гормонів, зокрема, секретин, ВІП, ХЦК-ПЗ, мотилін. Соматостатин секрецію гальмує.

  • У товстій кишці стимуляція секреції теж відбувається за рахунок місцевих рефлексів. Під впливом механічного подразнення секреція посилюється у 8-10 разів. Певне значення мають впливи парасимпатичних нервів, які іннервують 1/3 нижніх частин товстої кишки. При цьому посилюється секреція соку, який багатий на слиз.









Механізми регуляції моторики тонкої кишки

  • Ритміка скорочень створюється двома "вузлами", один з яких локалізується в ділянці впадіння жовчної протоки у дванадцятипалу кишку, другий – у клубовій кишці. Рефлекторну регуляцію моторної функції здійснює головним чином міжм'язове сплетіння у відповідь на розтягування стінки кишки хімусом. Місцеві рефлекторні дуги забезпечують координоване скорочення поздовжніх і циркулярних шарів м'язів.

  • Парасимпатичні нерви переважно збуджують скорочення тонкої кишки, а симпатичні – гальмують.

  • Посилюють моторну функцію вазопресин, окситоцин, брадикінін, серотонін, гістамін, гастрин, мотилін, ХЦК-ПЗ, речовина Р, а також кислоти, основи, продукти травлення.

  • Рух ворсинок регулюється підслизовим нервовим сплетінням. Під впливом кислого хімусу в слизовій оболонці кишки утворюється гормон вілікінін, що посилює рух ворсинок.



Всмоктування в тонкій кишці

  • Структурною основою всмоктування є ворсинка, вкрита ентероцитами, мембрана яких забезпечує заключний мембранний гідроліз поживних речовин та початкові етапи всмоктування.

  • Кожна ворсинка має артеріолу, яка розгалужується на капіляри, вену, лімфатичну судину та гладком'язові клітини (завдяки ним ворсинки періодично скорочуються).



Механізми всмоктування амінокислот

  • Продукти гідролізу білків всмоктуються у вигляді вільних амінокислот, дипептидів та олігопептидів.

  • Амінокислоти й олігопептиди всмоктуються шляхом зв'язаного з Na+ вторинного активного транспорту.

  • Швидкість всмоктування різних амінокислот різна. Так, найшвидше всмоктуються аргінін, метіонін, лейцин, а дещо повільніше – аланін, серин, глутамінова кислота.

  • В апікальній мембрані ентероцита знаходяться білки переносники: для лужних, кислих, нейтральних і N-заміщених амінокислот. Кожен із них переносить лише один тип амінокислот.





Механізми всмоктування вуглеводів

  • Вуглеводи всмоктуються у вигляді моносахаридів. Найактивніше всмоктуються глюкоза і галактоза, їх всмоктування забезпечується тісно пов'язаним із Na+ трансмембранним транспортом. Апікальна мембрана ентероцита містить білок – переносник для Na+ і глюкози. Він має два місця – до одного приєднується Na+, до другого – глюкоза. На внутрішній поверхні мембрани переносник звільняється від Na+ і глюкози і повертається назад.

  • Це вторинний активний транспорт глюкози. Дальше Na+ за градієнтом концентрації досягає базолатеральної мембрани, а потім відкачується Na+/K+ помпою. Глюкоза переходить через безолатеральні мембрани за концентраційним градієнтом.





механізми всмоктування жирів

  • Жири всмоктуються в проксимальних відділах тонкої кишки. Продукти гідролізу жиру – жирні кислоти, моногліцериди, фосфоліпіди, холестерин – утворюють разом із солями жовчних кислот у порожнині кишки міцели діаметром близько 3 нм.

  • Гідрофобне жирове ядро міцели оточене зовні гідрофільною оболонкою, яка складається із солей жовчних кислот. Коли міцела контактує з апікальною мембраною ентероцита, її вміст шляхом дифузії проникає у ентероцит, і в його ендоплазматичній сітці та пластинчастому комплексі (апараті Гольджі) відбувається синтез нових тригліцеридів, притаманних даному організму. Тут утворюються хіломікрони – дуже дрібні структури, до складу яких, крім тригліцеридів, входять фосфоліпіди, холестерин та інші ліпіди. Хіломікрони вкриті ззовні, ліпопротеїновою оболонкою. З ентероцитів хіломікрони надходять у лімфу.





Механізми всмоктування води

  • До органів травлення щодоби надходить близько 10 л води: 2–З л з їжею, 6–7 л з травними соками. З калом же виділяється лише 100–150 мл води. Основна маса води всмоктується у тонкій кишці. Незначна її кількість всмоктується у шлунку та товстій кишці.

  • Вода всмоктується переважно у верхніх відділах тонкої кишки завдяки осмосу, якщо осмотичний тиск хімусу нижчий, ніж плазми крові. Вода легко проникає через бар'єр за осмотичним градієнтом. Всмоктування вуглеводів, амінокислот, особливо мінеральних солей сприяє одночасному всмоктуванню води. Основна роль у перенесенні води через мембрани і міжклітинні проміжки належить іонам Na+ і Сl-.



Механізми всмоктування натрію

  • Виділяють два етапи всмоктування Na+. На базолатеральних мембранах ентероциту активно функціонує енергозалежна Na+/K+ помпа, яка відкачує Na+ з клітини в міжклітинний простір (перший етап). Внаслідок роботи цієї помпи біля апікальної мембрани створюється значний концентраційний градієнт Na+, завдяки якому цей іон через апікальну мембрану шляхом дифузії переходить із хімусу в ентероцит (другий етап).

  • Крім концентраційного має значення й електричний градієнт – різниця електричних потенціалів в середині клітини і на зовнішній поверхні мембрани. За Na+ за електричним градієнтом надходять також іони СІ- і НСО3-.

  • Альдостерон посилює всмоктування Na+ і відповідно Н2О. Абсорбція Na+ посилюється і під впливом кортикостероїдів.





  • ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !



Схожі:

Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні iconФізіологія травлення функції системи травлення Травні
Х І х пари черепних нервів в центр слиновиділення у довгастому мозку, а звідти волокнами VII і IX черепних нервів повертаються до...
Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні iconФізіологія травлення функції системи травлення Травні
Х І х пари черепних нервів в центр слиновиділення у довгастому мозку, а звідти волокнами VII і IX черепних нервів повертаються до...
Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні iconВсмоктування І моторика шлунково-кишкового тракту в ротовій порожнині І шлунку можуть всмоктуватись лише низькомолекулярні речовини
В ротовій порожнині і шлунку можуть всмоктуватись лише низькомолекулярні речовини
Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні iconВсмоктування І моторика шлунково-кишкового тракту в ротовій порожнині І шлунку можуть всмоктуватись лише низькомолекулярні речовини
В ротовій порожнині і шлунку можуть всмоктуватись лише низькомолекулярні речовини
Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні iconТема лекції: травлення в кишках план лекції: Травлення в тонкій кишці
Ендопептидази (трипсин, хімотрипсин, елестаза) розщеплюють внутрішньопептидні зв‘язки білків, утворюючи пептиди і амінокислоти
Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні iconСтравохід Методи клінічного обстеження
Тема: Методика обстеження системи травлення. Основні клінічні синдроми порушень системи травлення
Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні iconУроку: Органи травлення Проблема: Що
З’ясувати, що таке травлення, органи травлення (розташування в організмі, значення)
Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні iconБіохімічні показники при патології органів системи травлення до складу системи травлення входять травний канал, підшлункова залоза та печінка
До складу системи травлення входять травний канал, підшлункова залоза та печінка
Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні iconМета: формувати елементарні поняття: травлення, органи травлення( їх розташування в організмі, значення ), уявлення про взаємозв’язок органів однієї системи, про гігієну харчування і догляд за зубами

Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні iconФармакоекономічний аналіз фармакотерапії захворювань органів травлення (хронічного гастриту, пептичної виразки) Серед речовин, які впливають на функції органів травлення, виділяють такі групи лікарських препаратів
Фармакоекономічний аналіз фармакотерапії захворювань органів травлення (хронічного гастриту, пептичної виразки)

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка