Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети


НазваМалі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети
Дата конвертації18.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Малі тіла сонячної системи.

  • Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети.


Малі тіла сонячної системи.

  • У Сонячній системі, окрім Сонця і восьми великих планет, є так звані малі тіла. Це малі планети або астероїди, комети, метеорні тіла або метеороїди і міжпланетний пил.

  • У наш час доводиться говорити і про космічне сміття - сукупність штучних об'єктів та їхніх фрагментів у космосі, які не функціонують, але здатні пошкодити або навіть зруйнувати штучний супутник чи міжпланетні станції.



Астероїди.

  • Астероїди або малі планети, здебільшого обертаються між орбітами Марса і Юпітера й невидимі неозброєним оком. Першу малу планету відкрито в 1801 р., і за традицією її назвали одним з імен греко-римської міфології — Церера. Незабаром було знайдено й інші малі планети, названі Палладою, Вестою і Юноною.



Астероїди.

  • У наш час відомо понад 3000 астероїдів. Протягом мільярдів років астероїди час від часу стикаються один з одним.

  • Сумарна маса астероїдів оцінюється лише як 0,1 маси Землі.

  • Найяскравіший астероїд — Веста не буває яскравішим від 6-ї зоряної величини. Найбільший астероїд — Церера. Його діаметр близько 800 км, і за орбітою Марса навіть у найсиль-ніші телескопи на такому малому диску нічого не можна побачити.



Астероїди.

  • Діаметр найменших відомих астероїдів становить лише близько кілометра . Звичайно, астероїди не мають атмосфери. На небі малі планети схожі на зорі, тому їх назвали астероїдами, що в перекладі з давньогрецької означає «зореподібні». Як і для планет, для них характерне петлеподібне переміщення на фоні зоряного неба. Орбіти деяких астероїдів мають незвичайно великі ексцентриситети. Внаслідок цього в перигелії астероїди підходять до Сонця ближче, ніж Марс і Земля, а Ікар — ближче, ніж Меркурій.



Астероїди.



Астероїди.

  • У 1968 р. Ікар наблизився до Землі на відстань менш як 10 млн. кілометрів, але його зовсім незначне притягання ніяк не вплинуло на Землю. Часом близько підходять до Землі Гермес, Ерот та інші малі планети.

  • Нові астероїди відкривають щороку. Першовідкривач має переважне право вибрати назву відкритої ним планети. У наш час найчастіше астероїдам присвоюють імена відомих учених, героїв, діячів науки і мистецтва. Так, у 1978 р. було відкрито астероїд, який дістав згодом ім’я Воронвелія на честь автора цього підручника.



Боліди і метеорити.

  • Болідом називається досить рідкісне явище — летюча по небу вогненна куля. Це явище спричиняється вторгненням у щільні шари атмосфери великих твердих частинок, які називають метеорними тілами.

  • Рухаючись в атмосфері, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється обширна світна оболонка з розжарених газів. Боліди часто мають помітний кутовий діаметр, і їх видно навіть удень.



Боліди і метеорити.

  • Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровується в атмосфері Землі. Здебільшого його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які звичайно встигають охолонути, коли космічну швидкість погасив опір повітря. Іноді випадає навіть метеоритний дощ. Під час польоту метеорити обплавляються й покриваються чорною кірочкою. Один такий «чорний камінь» у Мецці вмурований у стіну храму і є предметом релігійного поклоніння.



Боліди і метеорити.

  • Відомо три види метеоритів: кам’яні, залізні та залізо-кам’яні. Іноді метеорити знаходять через багато років після їхнього падіння. Особливо багато знайдено залізних метеоритів. В СРСР метеорит є власністю держави й підлягає здаванню у наукові заклади для вивчення. За вмістом радіоактивних елементів і свинцю визначають вік метеоритів. Він різний, а найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд. років.



Боліди і метеорити.

  • Деякі дуже великі метеорити при великій швидкості падіння вибухають і утворюють метеоритні кратери, які нагадують місячні. Найбільший з виявлених кратерів знаходиться в Арізоні в США. Його діаметр 1200 м і глибина 200 м. Цей кратер виник, очевидно, близько 5000 років тому. Знайдено сліди ще більших і давніших метеоритних кратерів. Усі метеорити — це члени Сонячної системи.



Боліди і метеорити.

  • Оскільки відкрито чимало невеликих астероїдів, які перетинають орбіту Марса, можна гадати, що метеорити — це осколки астероїдів з орбітами, які перетинають орбіту Землі.



Комети.

  • Перебуваючи в просторі далеко від Сонця, комети мають вигляд дуже слабких, розмитих, світлих плям з ядром у центрі. Стають дуже яскравими й утворюють хвости лише ті комети, які проходять порівняно близько від Сонця.

  • Вигляд комети із Землі залежить також од відстані до неї, кутової відстані від Сонця, світла Місяця тощо. Великі комети — туманні утворення з довгим блідим хвостом — вважалися провісниками всіляких бід, воєн і т. ін. Ще в 1910 р. в царській Росії служили молебні, щоб відвести «божий гнів в образі комети».



Комети.

  • Щороку з’являються відомості про відкриття кількох невідомих раніше комет, яким дають назву за прізвищем ученого, що їх відкрив. До каталогів занесено близько тисячі комет, які спостерігалися.



Комети.

  • Комета Галлея належить до періодичних комет. Нині відомо багато короткоперіодичних комет з періодами обертання від трьох (комета Енке) до десяти років, їхні афелії знаходяться біля орбіти Юпітера. Наближення комет до Землі та їхній майбутній видимий шлях по небу обчислюють заздалегідь з великою точністю.



Комети.

  • Маленьке ядро діаметром кілька кілометрів — єдина тверда частина комети, і в ньому практично зосереджена вся її маса. Маса комет надто мала й зовсім не впливає на рух планет. А планети спричиняють великі збурення в русі комет. Ядро комети, очевидно, складається із суміші пилинок, твердих грудочок речовини й замерзлих газів, таких, як вуглекислий газ, аміак, метан. З наближенням комети до Сонця ядро прогрівається і з нього виділяються гази й пил.



Комети.

  • Вони утворюють газову оболонку — голову комети. Газ і пил, що входять до складу голови, під дією тиску сонячного випромінювання і корпускулярних потоків утворюють хвіст комети, завжди спрямований у протилежний від Сонця бік. Чим ближче до Сонця підходить комета, тим вона яскравіша і тим довший її хвіст внаслідок її опромінювання та інтенсивного виділення газів. Найчастіше він прямий, тонкий, струменистий.



Комети.

  • У великих і яскравих комет іноді спостерігається широкий, вигнутий віялом хвіст. Деякі хвости досягають у довжину відстані від Землі до Сонця, а голова комети — розмірів Сонця. З віддаленням від Сонця вигляд і яскравість змінюються у зворотному порядку і комета зникає з поля зору, досягнувши орбіти Юпітера.



Комети.

  • В наш час іноді серед населення висловлюються побоювання, що Земля зіткнеться з кометою. У 1910 р. Земля пройшла крізь хвіст комети Галлея, де є чадний газ. Однак його домішку в приземному повітрі не вдалось виявити, бо навіть у голові комети гази надзвичайно розріджені. Зіткнення Землі з ядром комети дуже малоймовірне. Можливо, таке зіткнення спостерігалося в 1908 р. як падіння Тунгуського метеорита. При цьому на висоті кількох кілометрів стався потужний вибух, повітряна хвиля якого повалила ліс на величезній площі.



Метеори і метеорні потоки.

  • Давно помічено, що ядра періодичних комет виснажуються, з кожним обертом вони світяться дедалі слабше. Не раз спостерігався поділ кометних ядер на частини. Це руйнування спричиняли або сонячні припливи, або зіткнення з метеоритними тілами. Комету, відкриту чеським ученим Біелою ще в 1772 р., спостерігали під час повторних повернень із семирічним періодом. У 1846 р. її ядро розпалося, і вона перетворилася у дві слабкі комети, яких після 1852 р. не вдалося побачити.



Метеори і метеорні потоки.

  • Коли в 1872 р., за розрахунками, зниклі комети повинні були пройти поблизу Землі, спостерігався дощ «падаючих зір». З тих пір 27 листопада це явище повторюється щороку, хоч і менш ефектно. Дрібні тверді частинки ядра колишньої комети Біели, яке розпалося, розсіялись уздовж її орбіти, і, коли Земля перетинає їх потік, вони влітають в її атмосферу.



Метеори і метеорні потоки.

  • Ці частинки спричиняють в атмосфері явище метеорів і повністю руйнуються, не долітаючи до Землі. Відомий ряд інших метеорних потоків, ширина яких незмірне більи_а за розмір ядер комет, що їх породили.

  • З кометою Галлея пов’язані два метеорні потоки, один з яких спостерігається у травні, другий — у листопаді.



Метеори і метеорні потоки.

  • Фотографуючи шлях одного й того самого метеора на зоряному небі, як він проектується для спостерігачів, Ідо перебувають на відстані 20—ЗО км один від одного, визначають висоту, на якій з’явився метеор. Найчастіше метеорні тіла починають світитися на висоті 100—120 км і повністю випаровуються вже на висоті 80 км. У їхніх спектрах видно яскраві лінії заліза,кальцію, кремнію тощо.



Метеори і метеорні потоки.

  • Вивчення спектрів метеорів дає змогу встановити хімічний склад твердих частинок, що покинули ядро комети. Фотографуючи політ метеора камерою, об’єктив якої перекривається обертовим затвором, дістають переривчастий слід, за яким можна оцінити гальмування метеора повітрям.



Метеори і метеорні потоки.

  • За розрахунками, маса метеорних тіл — порядку міліграмів, а розмір — частки міліметрів. Очевидно, метеорні тіла — це пористі частинки, заповнені кометним льодом, що випаровується першим.

  • Вдається визначити швидкість метеорів. Метеорні тіла, які наздоганяють Землю, влітають у її атмосферу зі швидкістю, не меншою за 11 км/с, а ті що летять назустріч Землі, мають швидкість близько 60— 70 км/с.



Метеори і метеорні потоки.

  • Розжарені гази, які залишає метеорне тіло, утворюють світний слід. Метеорна частинка на своєму шляху іонізує повітря. Слід з іонізованого повітря відбиває радіохвилі. Це дало змогу застосовувати для вивчення метеорів радіолокатор.



Схожі:

Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети
Малі тіла Сонячної системи астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети
Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Малі тіла сонячної системи Малі тіла сонячної системи
Оорта (1012 1013 штук) та поясі Копейра (35 тис розмірами більше 100 км, інших близько 1 млрд.)
Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Малі тіла сонячної системи Астрономія. Наша планетна система Малі тіла сонячної системи
Оорта (1012 1013 штук) та поясі Копейра (35 тис розмірами більше 100 км, інших близько 1 млрд.)
Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Уроку Сформувати загальні уявлення про Всесвіт, небесні тіла; Ознайомити з будовою Сонячної системи та місцем Землі у ній. Які ви знаєте тіла природи?
Галактики це велетенські зоряні системи, що містять в собі дуже багато зір, а також газ і пил
Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Планети сонячної системи та дослідження космосу
Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи і розташований найближче до Сонця. Численні дослідження доводять, що на Меркурії є...
Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Планети Сонячної Системи Меркурій

Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Мерку́рій — найближча до Сонця велика планета Сонячної системи. Обертається довкола Сонця за 87,969 земних діб. Названа на честь бога римського пантеону Меркурія, аналога грецького Гермеса та вавілонського Набу.
Меркурія, аналога грецького Гермеса та вавілонського Набу. Меркурій відноситься до внутрішніх планет, оскільки його орбіта проходить...
Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Сила тяжіння Силу, з якою Земля притягує до себе тіла, називають силою земного тяжіння. Сила тяжіння існує на всіх планетах Сонячної системи
Силу, з якою Земля притягує до себе тіла, називають силою земного тяжіння. Сила тяжіння існує на всіх планетах Сонячної системи
Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Як і у інших газових гігантів Сонячної системи, в Урана є система кілець та магнітосфера. Крім того, навколо нього обертаються 27 супутників
Сонячної системи. Була відкрита у 1781 році англійським астрономом Вільямом Гершелем На відміну від інших газових гігантів Сатурна...
Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Планета Венера є другою за рахунком планетою по віддаленості від головної зірки Сонячної системи Сонця і найближчій по відношенню до Землі (відстань від Землі близько 39 мільйонів кілометрів).
Сонячної системи Сонця і найближчій по відношенню до Землі (відстань від Землі близько 39 мільйонів кілометрів). Період обертання...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка