Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р


НазваСучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р
Дата конвертації30.04.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


СУЧАСНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ І ТЕРАПІЇ ГРВІ У ДІТЕЙ В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ

  • Сагаль І.Р.


Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) – це велика група вірусних інфекцій дихальних шляхів з повітряно-крапельним механізмом передачі, які супроводжуються катаральними явищами, гарячкою і загальною інтоксикацією.



Актуальність: Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) є одними з найбільш поширених захворювань у дітей. Практично 90% дітей переносять ГРВІ щорічно. Від 15 до 75% дітей залежно від віку, мають 3-6 епізодів ГРВІ протягом року. Особлива схильність до повторних епізодів ГРВІ спостерігається у дітей перших трьох років життя у зв'язку з особливостями ще не сформованого імунітету. Значимість проблеми обумовлена також високим ризиком розвитку важких ускладнень і питомою вагою цих інфекцій в структурі смертності серед дітей перших трьох років життя. Повторні захворювання на ГРВІ зумовлюють структурні зміни слизової оболонки дихальних шляхів, зрив адаптаційних механізмів захисту, формування алергічної патології, хронічних захворювань ЛОР-органів, бронхолегеневої системи, інших систем (міокардит, гломерулонефрит та ін.), приводять до вторинної імуносупресії, негативно впливають на фізичний і психомоторний розвиток.



Основними збудниками ГРЗ є респіраторні віруси, на їх долю припадає 95% всіх гострих інфекцій верхніх дихальних шляхів. ГРЗ вірусної етіології називають ГРВІ. Отже, ГРВІ – це велика група гострих вірусних захворювань респіраторного тракту з подібними: - механізмами епідемічного процесу; - механізмами розвитку патологічного процесу в дихальних шляхах; - однотипними клінічними проявами, серед яких найбільш характерні: інтоксикація і катаральні явища. На сьогодні відомо біля 200 вірусів, які можуть бути причиною виникнення ГРВІ. Найбільш частими основними етіологічними агентами ГРВІ є віруси таких класів:









  • Епідеміологія: як правило джерелом є хвора людина. Людина заразна 3-5 днів. Невиключено зараження через предмети інфіковані виділеннями хворого.

  • Механізм передачі – повітряно-крапельний.

  • Патогенез : однією з властивостей, що об’єднує різнорідну групу збудників ГРВІ є їх здатність специфічно взаємодіяти з клітинами різних відділів респіраторного тракту.







У нас, нажаль, існує значний розрив між можливостями діагностики респіраторних вірусних інфекцій за допомогою сучасних механізмів вірусології і молекулярної біології, та рівнем реалізації цих можливостей. З лабораторних методів діагностики – це дослідження мазка-відбитка з носо- та ротоглотки імунофлюорисцентним методом з антисироватками збудників ГРВІ. Це експрес метод, що дозволяє впродовж 2 год. визначити збудника захворювання.

  • У нас, нажаль, існує значний розрив між можливостями діагностики респіраторних вірусних інфекцій за допомогою сучасних механізмів вірусології і молекулярної біології, та рівнем реалізації цих можливостей. З лабораторних методів діагностики – це дослідження мазка-відбитка з носо- та ротоглотки імунофлюорисцентним методом з антисироватками збудників ГРВІ. Це експрес метод, що дозволяє впродовж 2 год. визначити збудника захворювання.

  • Серологічне дослідження крові з антигенна групи ГРВІ методом парних сироваток проводять для ретроспективної діагностики – проводиться забір крові у перші дні захворювання та через 7-10 днів. Діагностичне значення має зростання титру антитіл в 4 та більше разів.



У зв'язку з проблемами лабораторної ідентифікації, в практичній роботі користуються обґрунтованими на незаперечних фактах доказової медицини стандартами клінічних алгоритмів діагностики ГРВІ, що дозволяє поставити діагноз та зробити “емпіричний” вибір етіотропного лікування.

  • У зв'язку з проблемами лабораторної ідентифікації, в практичній роботі користуються обґрунтованими на незаперечних фактах доказової медицини стандартами клінічних алгоритмів діагностики ГРВІ, що дозволяє поставити діагноз та зробити “емпіричний” вибір етіотропного лікування.



  • Рис.2. Імунофлюорисцентне свічення циліндричного епітелію



Грип - гостре інфекційне висококоантаґіозне захворювання зі схильністю до епідемічних спалахів, що характеризується значною інтоксикацією, симптомами ураження слизових оболонок дихальних шляхів та частими ускладненнями.

  • Грип - гостре інфекційне висококоантаґіозне захворювання зі схильністю до епідемічних спалахів, що характеризується значною інтоксикацією, симптомами ураження слизових оболонок дихальних шляхів та частими ускладненнями.

  • Назва хвороби пішла від французького grippe, що означає схопити. Довгий час, ще з часів Гіппократа, захворювання називали інфлюенца (від лат. influre- вторгнення). Вірусна природа грипу встановлена в 1933 р. Збудники – РНК-вмісні віруси, що належать до ортоміксовірусів. Виділяють три антигенно самостійних типи А, В, С. Вірус грипу – це одноклітинний суб'єкт, внутрішня частина якого – нуклеокапсид – представлений однонитчатою РНК, зовнішня оболонка складається з 3 шарів (білкова мембрана і два шари ліпідів). На оболонці розташовані глікопротеїдні субодиниці (антигени) – гемаглютинін (HA) і нейрамінідаза (NA). Вони утворюють шипи на оболонці. Зо допомогою гемаглютиніну вірус прикріпляється до рецепторів клітини, а нейрамінідаза руйнує рецептори і допомагає у звільненні вірусу з клітини після циклу розмноження. Антитіла до гемаглютиніну забезпечують основний імунітет проти вірусу, в той час, як антитіла до нейрамінідази перешкоджають поширенню вірусу в організмі і ослабляють інфекційний процес.



Особливістю вірусу грипу А є його значна антигенна мінливість. У людини встановлено три підтипи гемаглютиніну H1, H2, H3 і два підтипи нейрамінідази N1 i N2. Можлива зміна як одного антигену (антигенний дрейф), так і двох (антигенний шифт). Зміни одного антигену відбуваються кожні 2-3 роки, що обумовлю схильність захворювання викликаного цим збудником, до частих (практично кожного року) епідемічних спалахів. Останнім часом циркулюють переважно віруси А (H1N1), A (H3N2). Епідемії грипу А мають бурхливий розвиток протягом 1-2 міс. хворіє 30-50% населення. Відповідно до міжнародної номенклатури, позначення штамів вірусу передбачає наступне: географічне походження, порядковий номер штаму, рік виділення, підтип вірусу, наприклад: А/Сінгапур/1/57/H2N2 означає вірус грипу А, виділений в 1957 р., в Сінгапурі і має різновидність антигенів H2N2.

  • Особливістю вірусу грипу А є його значна антигенна мінливість. У людини встановлено три підтипи гемаглютиніну H1, H2, H3 і два підтипи нейрамінідази N1 i N2. Можлива зміна як одного антигену (антигенний дрейф), так і двох (антигенний шифт). Зміни одного антигену відбуваються кожні 2-3 роки, що обумовлю схильність захворювання викликаного цим збудником, до частих (практично кожного року) епідемічних спалахів. Останнім часом циркулюють переважно віруси А (H1N1), A (H3N2). Епідемії грипу А мають бурхливий розвиток протягом 1-2 міс. хворіє 30-50% населення. Відповідно до міжнародної номенклатури, позначення штамів вірусу передбачає наступне: географічне походження, порядковий номер штаму, рік виділення, підтип вірусу, наприклад: А/Сінгапур/1/57/H2N2 означає вірус грипу А, виділений в 1957 р., в Сінгапурі і має різновидність антигенів H2N2.

  • Вірусу грипу В і С не відрізняються суттєвою антигенною мінливістю і епідемії грипу В розвиваються повільно, а грип С взагалі реєструється виключно у вигляді спорадичних випадків.



Епідеміологія і патогенез. Спалахи грипу бувають щороку, епідемії виникають через 1-3 роки. Епідемії що охоплюють всю земну кулю (пандемії) спостерігаються переважно через кожних 10-15 років. Найбільш тяжкі пандемії, про які є дані в світовій літературі, були в 1889-1890рр., 1918-1920рр., (загинуло більше ніж 20 млн. людей), 1957 р.(вірус азіатського грипу з антигенною формулою H2N2), 1968 р. (віру гонконгського грипу H3N2).

  • Епідеміологія і патогенез. Спалахи грипу бувають щороку, епідемії виникають через 1-3 роки. Епідемії що охоплюють всю земну кулю (пандемії) спостерігаються переважно через кожних 10-15 років. Найбільш тяжкі пандемії, про які є дані в світовій літературі, були в 1889-1890рр., 1918-1920рр., (загинуло більше ніж 20 млн. людей), 1957 р.(вірус азіатського грипу з антигенною формулою H2N2), 1968 р. (віру гонконгського грипу H3N2).

  • Джерелом інфекцій є хвора людина (з кінця інкубаційного періоду і весь період лихоманки). Після 5-7 дня хвороби небезпека зараження зменшується. Особливо небезпечні хворі стертими і субклінічними формами. Продовжуючи активний спосіб життя, вони заражають багатьох людей. Шлях передачі – повітряно-крапельний, сприйнятливість до збудника висока і це веде до стрімкого збільшення хворих. При чому на початку хворіють дорослі, а потім, як правило, діти заражаються від них. Захворювання поширюється як пожежа. По мірі зникнення “горючого матеріалу” і вироблення колективного імунітету захворювання згасає. Епідемії виникають в зимовий період, цьому сприяє скученість людей, низька температура навколишнього середовища, вітамінний дефіцит. В міжепідемічному періоді бувають спорадичні випадки.



Ланки патогенезу при грипі

  • Ланки патогенезу при грипі

  • Проникнення вірусу в епітеліальні клітини дихальних шляхів, розмноження його протягом 4-6 год., вивільнення із зараженої клітини і потрапляння в сусідні. Реплікація вірусу, як правило, закінчується загибеллю інфікованих клітин.

  • Утворені при цьому аутоантигени і вірусні антигени “запускають” місцеві автоімунні цитотоксичні реакції спрямовані на організацію вогнищ ураження та елімінацію пошкоджених клітин і вірусних антигенів. Морфологічно це проявляється місцевим запаленням аж до геморагічного чи гнійно-гемарагічного, а клінічно – катаром верхніх дихальних шляхів.

  • З місць первинної локалізації вірус грипу і продукти розпаду епітелію попадають в кров. Вірусемія є обов'язковою фазою патологічного процесу.

  • Вірусемія сприяє генералізованому ураженню ендотелію капілярів, в першу чергу легенів, серця, нервової системи аж до повного парезу. Внаслідок сповільнення кровотоку і підвищеної проникності судин виникає набряк і набухання мозку, гемодинамічні розлади в різних органах і системах.

  • Грипозна інфекція обумовлює імунодефіцитний стан, що сприяє приєднанню вторинної бактеріальної інфекції.



  • Рис.3. Геморагічний набряк легенів



Клініка. Критерії встановлення діагнозу.

  • Клініка. Критерії встановлення діагнозу.

  • Короткий інкубаційний період (від декількох годин до 2 днів).

  • Гострий початок захворювання з вираженим інтоксикаційним синдромом: гіпертермія, озноб, млявість, біль голови, біль в очах, міалгії, знижений апетит, бувають розлади свідомості. Лихоманка при неускладненому грипі триває не більше 5-6 днів.

  • Катаральні прояви у перші дні захворювання незначні : відчуття сухості, болю в горлі і за грудиною, першіння, сухий кашель, “заложеність носа”. При огляді слизових геперемія м'якого і твердого піднебіння, кон'юнктивіт, склерит, глотка з синюшним відтінком, можуть бути зернистість і геморагії. Шкіра суха, гаряча, гіперемія обличчя.

  • В дебюті захворювання тахікардія, підвищення артеріального тиску, твердий пульс, гучні тони серця. В наступні 2-3 дні шкіра стає вогкою, з носових ходів появляться слизисті, слизисто-гнійні виділення, артеріальний тиск падає, тони серця приглушені, розширені межі серця, вислуховується систолічний шум, пульс стає м'яким.

  • Для встановлення діагнозу важливим є наявність епідемічного спалаху грипу в регіоні підтвердженого ОблСЕС.



Діагностичні критерії грипу відповідно до протоколу № 354 МОЗ України, від 09.07.2004 року.

  • Діагностичні критерії грипу відповідно до протоколу № 354 МОЗ України, від 09.07.2004 року.

  • Клінічні:

  • Гострий початок;

  • Лихоманка 38,5 - 40˚С;

  • Виражені симптоми порушення загального стану, які розвиваються в пешу добу захворювання (сильний головний біль, біль у м'язах, суглобах, очних яблуках, гіперестезія, млявість, адинамія блювота);

  • Можливий геморагіний синдром : носові та інші кровотечі, петехіальний висип на обличчі, шиї та верхній частині тулуба;

  • Помірні ознаки ринофарингіту (закладеність носа, невеликі сирозні виділення носа, першіння, дряпання та біль в горлі, гіперемія задньої стінки глотки, м'якого піднебіння з ін'єкцією судин та петехіальними крововиливами);

  • Ін'єкція судин склери;

  • Ознаки трахеїту (сухий болісний кашель з печінням та болем за грудиною).

  • Лабораторне підтвердження грипу є бажаним, але не обов'язковим в період епідемії.



Класифікацію ГРВІ запропонував В.Ф. Учайкін в 2002 р., згідно якої виділяють:

  • Класифікацію ГРВІ запропонував В.Ф. Учайкін в 2002 р., згідно якої виділяють:

  • Таблиця

  • Класифікація ГРВІ (В.Ф. Учайкін, 2002 р.)



Відповідно до цього користуються такою класифікацією грипу.

  • Відповідно до цього користуються такою класифікацією грипу.

  • Таблиця

  • Клінічні форми грипу



Ступінь важкості визначають за вираженістю і тривалістю симптомів системної запальної відповіді (підвищення температури тіла, змін загального стану, наявністю міалгій, менінгіального симптому комплексу), наявністю змін з боку серцево-судинної системи, ускладнень.

  • Ступінь важкості визначають за вираженістю і тривалістю симптомів системної запальної відповіді (підвищення температури тіла, змін загального стану, наявністю міалгій, менінгіального симптому комплексу), наявністю змін з боку серцево-судинної системи, ускладнень.

  • Критерії гіпертоксичної форми грипу

  • Гіпертермічний синдром;

  • Менінгоенцифалітичний синдром з позитивними менінгіальними знаками, судомами, порушенням свідомості;

  • Геморагічний синдром з петехіальним висипом частіше на верхній половині тулуба та обличчі;

  • Блискавичний перебіг;



Особливості перебігу грипу у новонароджених і дітей першого року життя

  • Особливості перебігу грипу у новонароджених і дітей першого року життя

  • Часто починається поступово з незначного підвищення температури тіла;

  • Симпотоми системної запальної відповіді проявляются не стільки гіпертермією, скільки блідістю шкіри, відмовою дитини від груді, млявістю, енцефалопатією;

  • Катаральні явища виражені слабо;

  • Швидко прирєднується бактеріальна інфекція у вигляді отиту, пневмонії, тощо.



В аналізі крові в перший день хвороби можливий лейкоцитоз нейтрофільного характеру з незначним зсувом вліво. З 2-3 дня хвороби – лейкопенія, еозинофілія, відносний лімфоцитоз (за рахунок вираженої нейтропенії). При відсутності бактеріальних ускладнень ШОЕ не змінюється.

  • В аналізі крові в перший день хвороби можливий лейкоцитоз нейтрофільного характеру з незначним зсувом вліво. З 2-3 дня хвороби – лейкопенія, еозинофілія, відносний лімфоцитоз (за рахунок вираженої нейтропенії). При відсутності бактеріальних ускладнень ШОЕ не змінюється.

  • Ускладнення грипу

  • З боку дихальної системи: трахеобронхіт, пневмонія, геморагічний набряк легенів, несправжній круп;

  • З боку ЛОР-органів: отит, синусит;

  • З боку нервової системи: енцифаліт, менінігоенцифаліт, арахноідит, полінейропатія, набряк мозку, з поступовим вклиненням у великий потиличний отвір;

  • З боку серця: міокардит;

  • З боку сечовидільної системи: цистит, пієлонефрит, гломерулонефрит;

  • Синдром Рея (гостро енцефалопатія і жирова дегенерація внутрішніх органів);

  • Синдром раптової смерті;



Парагрип – це гостре вірусне захворювання з помірною інтоксикацією. Характеризується ураженням верхніх дихальних шляхів, переважно гортані, з розвитком синдрому крупу.

  • Парагрип – це гостре вірусне захворювання з помірною інтоксикацією. Характеризується ураженням верхніх дихальних шляхів, переважно гортані, з розвитком синдрому крупу.

  • Збудник – РНК-вмісний вірус. Виділено 4 серотипи парагрипу, які характеризуються стабільністю антигенної структури. Спостерігається тропінсть вірусу до епітелію гортані і носа. Переважно хворіють діти раннього віку. Найбільше підвищення захворбваності в осінньо-зимові та весняні місяці.

  • Основні діагностичні ознаки парагрипу

  • Інкубаційний період 2-7 днів;

  • Починається гостро, з підвищення температури, слабо виражених симптомів інтоксикації, катаральних явищ;

  • Характерне ураження гортані, що проявляється осиплістю голосу, нерідко афонією, грубим, сухим, “гавкаючим” кашлем, розвитком гострого стенозу гортані. Кашель утримується тривало, інколи 3 тижні.



Респіраторно-синцитіальна вірусна інфекція – гостра респіраторна вірусна хвороба з помірно вираженою інтоксикацією, переважним ураженням нижніх дихальних шляхів з частим розвитком бронхіоліту.

  • Респіраторно-синцитіальна вірусна інфекція – гостра респіраторна вірусна хвороба з помірно вираженою інтоксикацією, переважним ураженням нижніх дихальних шляхів з частим розвитком бронхіоліту.

  • Хворіють переважно діти раннього віку, захворювання має зимово-весняну сезонність. Збудник – РНК-вмісний вірус, має тропізм до слизової оболонки нижніх відділів дихальної системи. Вражаються бронхіоли і паринхіма легенів, з некрозом трахеобронхіального епітелію і розвитком обтураційного бронхіоліту.

  • Особливості клінічної картини: у дітей раннього віку захворювання протікає у вигляді бронхіоліту – спочатку підвищення температури тіла, частіше до субфебрильних цифр, закладеність носа, сухий кашель з наступним погіршенням стану за рахунок розвитку обструкції: дихання шумне, грудна клітка роздута, міжреберні проміжки розширені, експіраторна задишка з втягненням податливих місць грудної клітки, ціаноз носо-губного трикутники, акроціаноз; перкуторно визначається коробковий звук, а аскультативно велика кількість крепітуючих і дрібноміхурчастих вологих хрипів. Симптоми інтоксикації не виражені. Важкість стану обумовлена дихальною недостатністю.



Коронавірусна інфекція – гостра вірусна інфекція, що характеризується ураженням верхніх відділів респіраторного тракту, переважно носа, і слабовираденими симптомами інтоксикації.

  • Коронавірусна інфекція – гостра вірусна інфекція, що характеризується ураженням верхніх відділів респіраторного тракту, переважно носа, і слабовираденими симптомами інтоксикації.

  • Коронавіруси – РНК-вмісні.

  • Основні діагностияні клінічні ознаки: заложеність носа і масивні слизисто-гнійні виділення з носа, відчуття першіння в горлі, збільшення шийних лімфатичних вузлів.



Аденовірусна інфекція – це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується помірною інтоксикацією, ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та очей, а також лімфоїдної системи.

  • Аденовірусна інфекція – це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується помірною інтоксикацією, ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та очей, а також лімфоїдної системи.

  • Аденовіруси – ДНК-вмісні. Мають тропізм до слизових оболонок та лімфоїдної тканини. Виділено 47 серотипів аденовірусу.

  • Рис.4. ДНК-вмісні включення в ядрах циліндричного епітелію



Джерело інфекції є хвора людина і носій: до 7 дня хвороби вірус виділяється з верхніх дихальних шляхів і кон'юнктиви, реконвалісцент виділяє віруси з фекаліями до 50 днів і довше.

  • Джерело інфекції є хвора людина і носій: до 7 дня хвороби вірус виділяється з верхніх дихальних шляхів і кон'юнктиви, реконвалісцент виділяє віруси з фекаліями до 50 днів і довше.

  • Механізм передачі: повітряно-крапельний, можливий фекально-оральний, а також через контаміновані вірусом предмети.

  • Вхідні ворота: епітелій носоротоглотки, слизова оболонка кон'юнктиви, епітелій кишок.

  • Захворювання реєструється протягом всього року, підвищення – в осінньо-зимові місяці. Частіше хворіють діти від 6 міс. до 2 р.

  • Основні клінічні діагностичні ознаки аденовірусної інфекції

  • Інкубаційний період від 2 до 14 днів

  • Переважання місцевих проявів над загально інтоксикаційними

  • Виражений ексудативний компонент запалення слизових оболонок очей, носа, ротоглотки у поєднанні лімфаденопатією, особливо шийних лімфовузлів. Кон'юнктивіт – “ візитна картка “ аденовірусної інфекції

  • Може спостерігатися збільшення печінки, селезінки

  • Можливі кишкові роздади у вигляді частих рідких випорожнень



  • Рис. Аденовірусна інфекція. Виділення з носа, кон'юнктивіт



  • Рис. Аденовірусна інфекція. Плівчастий кон'юнктивіт



Клінічні форма аденовірусної інфекції

  • Клінічні форма аденовірусної інфекції

  • (Учайкін В.Ф., 2002)



Родина Пікорнавірусів

  • Родина Пікорнавірусів

  • Риновірусна інфекція – гостре респіраторна захворювання, що проявляється вираженим ураженням слизових носа і незначними симптомами інтоксикації.

  • Риновіруси- РНК-вмісні.

  • Основним проявим захворювання є “ заразний нежить ”, часто з мацерацією шкіри біля крил носа.

  • Ентеровірусна інфекція – зумовлена вірусами Коксакі і ECHO, характеризується лихоманкою, різноманітністю клінічних симптомів, провідне місце серед яких займає ураження центральної нервової системи.

  • Віруси Коксакі і ECHO – РНК-вмісні, Коксакі має 30 серотипів, ECHO – 34 серотипи. Джерелом інфекції є хворі і вірусоносії. Протягом 1-2 тижні віруси виділяють із носоглоткового слизу до 15 міс. з фекаліїв. Шлях передачі повітряно-краплинний, фекально-оральний, інколи трансплацентарний. Хворіють переважно діти, частіше у віці від 3 до 10 років. Епідемічні спалахи мають літньо-осінню сезонність, спорадичні випадки зустрічаються протягом всього року. Вхідні ворота – слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і кишківника. Дальше вірус попадає в регіональні лімфовузли, розмножується, зумовлює місцеву запальну реакцію що проявляється симптомами герпетичної ангіни, фарингіту чи кишковими дисфункціями. Внаслідок вірусемії віруси розносяться по всьому організму, і осідаються в тих органах до яких тканин мають тропність. А це в першу чергу нервова система, м'язи, епітеліальні клітини, що зумовлює велику різноманітність клінічної картини



  • Основні діагностичні ознаки ентеровірусної інфекції

  • Виражені симптоми загальної інтоксикації, гострий бурхливий початок, лихоманка, біль голови, розлади сну

  • Поліморфізм клінічних проявів: герпетична ангіна, м'язеві болі, катаральні прояви, діарея, екзантема

  • У дітей часто спостерігається серозний менінгіт, герпетична ангіна, паралітичні форми, міокардит



Реовіруси інфекція – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується катаром верхніх дихальних шляхів і частим ураженням тонкого кишківника.

  • Реовіруси інфекція – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується катаром верхніх дихальних шляхів і частим ураженням тонкого кишківника.

  • Реовіруси – РНК-вмісні.

  • Джерело: хвора людина або вірусоносій. Не виключене інфікування від тварин.

  • Механізм передачі : повітряно-крепальний, рідше фекально-оральний.

  • Сприйнятливість до захворювання вища у дітей. Захворювання зустрічається у вигляді спорадичних спалахів.

  • Основні клінічні діагностичні ознаки

  • Початок гострий з підвищення температури

  • Характерна гіперемія обличчя і слизових оболонок

  • З катаральними проявами може виникати нудота, блювота, діарея

  • Хворі скаржатся на біль в животі, при пальпації відмічається вурчання по ходу тонкого кишківника

  • Можливе збільшення лімфатичних вузлів, селезінки, печінки



Принципи лікування ГРВІ

  • Принципи лікування ГРВІ

  • Легкі і середньоважкі форма ГРВІ у дітей можуть лікуватися вдома за умови максимальної ізоляції. Обов'язковій шпиталізації підлягають діти до одного року, з тяжкимим формами захворювання, діти з важкою супутньою патологієї, незалежно від важкості ГРВІ. Шпиталізувати хворих грипом необхідно в боксовані і напівбоксовані відділення. Приміщення де перебувають хворі повинно провітрюватись.

  • Відповідно до протоколу затвердженого МОЗ України у лікування грипу та інших ГРВІ виділяють такі позиції:

  • Базисна терапія:

  • Ліжковий режим до нормалізації температури;

  • Молочно-рослинна, збагачена вітамінами дієта;

  • Вживання великої кількості рідини: чай з цитриною, гарбати (рослинні відвари з жарознижуючою потогінною дією), соки фруктові, морси, лужні мінеральні води, тощо.

  • Аскорбінова кислота 100мг/рік/добу

  • При закладенні носа у дітей до 6 міс. зволожують слизову носових ходів фізіологічним розчином натрію хлориду. Дітям старшим 6 міс. можна призначати судинозвужуючі дитячі краплі, але застосовувати її не довше 3 днів



Судинозвужуючі краплі в ніс: 0,05 % р-н фармазоліну, 0,25-0,5 % р-н мезатону, 0,05 % р-н назолу (оксиметазоліну), 0,05 % р-н галазоліну (ксілометазоліну), 0,01-0,05 % р-н називіну (оксиметазоліну), 0,05 % р-н тизіну, віброцил (фенілефрин) 0,01% розчин;

  • Судинозвужуючі краплі в ніс: 0,05 % р-н фармазоліну, 0,25-0,5 % р-н мезатону, 0,05 % р-н назолу (оксиметазоліну), 0,05 % р-н галазоліну (ксілометазоліну), 0,01-0,05 % р-н називіну (оксиметазоліну), 0,05 % р-н тизіну, віброцил (фенілефрин) 0,01% розчин;

  • Еуфорбіум композітум (антигомотоксичний спрей), не має судинозвужуючої дії, але попереджує висихання слизової носа, має вірусостатичний ефект, безпечний і добре переноситься навіть грудними дітьми

  • Температуру тіла необхідно знижувати коли вона перевищує 38,5-39˚С. Але дітям до 2 міс., а також з перинатальною енцефалопатіє, судомами в анамнезі та важким захворюванням серця треба постійно проводити контроль гарячки, не допускати перевищення температури тіла вище 38˚С .

  • Парацетамол : 10-15 мг/кг/раз, повторити можна через 6 год.

  • Ібупрофен : 5-10 мг/кг/раз, повторити можна не раніше ніж 4-6 год.

  • Категорично забороняється застосування ацетилсаліцилової кислоти дітям до 2 р.

  • При сухому кашлі: протикашльові препарати (декстраметорфан)

  • сінекод: 2 міс.-1 р. – 10 крапель 3 рази/добу

  • 3р. – 6р. – 20 крап. 3 рази/добу

  • 6-12 р. (сироп) – 10мл 3 рази/добу

  • 12 р. і старше 15 мл. 3 рази/добу



лібексин: 25-50 мг 3-4 рази/добу

  • лібексин: 25-50 мг 3-4 рази/добу

  • Тусупрекс, седотусін, глаувент.

  • При вологому кашлі з важким відходженням мокроти – муколітики:

  • мукалтин: 1 таб. 3-4 рази/добу

  • амброксол (лазолван, амбробене)

  • 1-2 р. 2,5 мл 2 рази/день

  • 2-6 р. 2,5 мл 3 рази/день

  • 6-12 р. 5 мл 2-3 рази/день

  • після 12 р. 10 мл 2 рази/день

  • ацетилцистеїн: до 2 р – 50 мг.

  • 2-5 р. – 100 мг

  • старше 6 р. – 200 мг

  • 2-3 рази/добу



2. Етіотропна терапія

  • 2. Етіотропна терапія

  • Римантадин – ефективний при грипі А в перші 2 дні захворювання. Призначається дітям старшим 7 років.

  • 7-10 років – 50 мг 2 рази/добу

  • 10-14 років – 50 мг 3 рази/добу

  • протягом 5 дінв

  • Альгірем – ефективний при вірусі А і має антитоксичну дію при грипі В.

  • Сироп 0,2% 100 мл

  • 1-3 роки – 10 мл 3 рази в перший день

  • 10 мл 2 рази 2-3 день

  • 10 мл 1 раз 4 день

  • 3-7 років – 1 день 15 мл 3 рази

  • 2-3 день 15 мл 2 рази

  • 4 день 15 мл 1 раз

  • Теміфлю – ефективний при грипі А та В. Дітям старше 12 р. – 75 мг 2 рази/добу 5 днів.



Індуктури ендогенного інтерферону:

  • Індуктури ендогенного інтерферону:

  • арбідол: до 2 років не призначається

  • 2-6 р. 50 мг 3 рази/добу

  • 6-12 100 мг 3 рази/добу

  • при неускладнених ГРВІ 3 дні, при

  • ускладнених – 5 днів з наступним

  • 1 раз на тиждень 3-4 тижні

  • циклоферон : 4-6 р – 0,15 г 1раз/добу

  • 7-11 – 0,3 г 1 раз/добу

  • старше 12 р. – 0,45 г 1 раз/добу, курс 5-9 таб.

  • А також: аміксин, імунофлазід, протефлазід, тефлазід та ін.

  • Рекомбінантні інтерферони : лаферон, грипферон, віферон.

  • В тяжких випадках – нормальний людський імуноглобулін з високим вмістом проти грипозних антитіл: дітям до 2 р. – 1,5 мл,

  • 2-7 р. – 3 мл,

  • старшим 7 р – 4,5-6 мл.

  • 3.Синдромальна терапія: проводиться згідно відповідних протоколів.



Специфічна профілактика грипу

  • Специфічна профілактика грипу

  • Вакцинопрофілактика повинна починатися за 1-1,5 міс до сезонного підйому захворюваності (вересень-листопад).

  • Ваксігрип (Франція) – очищена, інактивована спліт-вакцина.

  • 6 міс. – 35 міс. – 0,35 мл

  • з 3 р. – 0,5 мл

  • Інфлювак (Solvay Pharma) – субодинична, очищена.

  • 6 міс. – 3 р. – 0,25 мл (це ½ дози)

  • старше 3 р. і дорослим ) 0,5 мл (1 доза)

  • Внутрішньом’язово або глибоко під шкіру

  • Флюарікс (Бельгія) – спліт-вакцина, без консервантів

  • 6 міс. – 36 міс. – 0,25 мл

  • старше 3 р. – 0,5 мл



Неспецифічна екстренна профілактика

  • Неспецифічна екстренна профілактика

  • Лаферон: для новонароджених 20 -50 тис. МО в мл

  • для старших : 100 тис МО в мл

  • по 5 крапель в кожний носовий хід через кожні 1-2 год.

  • протягом 2-3 днів

  • Грипферон: 1-3 роки – 2 краплі 3 рази/день (разова доза 2 тис МО,

  • добова 6 тис. МО)

  • 3-14 років – 2 краплі 4 рази/день

  • підліткам 3 краплі через кожні 3-4 години.

  • протягом 5 дінв при перших ознаках захворювання. З метою

  • профілактики - у віковій дозі 2 рази/добу на весь період

  • контакту з хворим

  • Інтерферони перешкоджають інфікуванню вірусами не заражених клітин

  • Оксолінова мазь: 0,25 % : слизову оболонку носа і його переддвір’я змазують 2-3 рази/добу (інактивує позаклітинно розташовані віруси)

  • Ремантадин, арбідол, амізон.



Афлубін : діти до 1 р. – 1крапля 3-8 разів/день

  • Афлубін : діти до 1 р. – 1крапля 3-8 разів/день

  • 2-4 р. 2-3 краплі - 3-8 разів/день

  • до 12 р. 3-5 крапель – 3-8 разів/день

  • підлітки 8 – 10 крапель 3-8 разів/день

  • Так 1-2 дні, потім у вікових дозах – 3 рази/день

  • Інфлюцид: дітям 1-2 р. – 1 таб. кожні 2 год. (не більше 8 разів).

  • старшим 12 років – 1 таб. щогодини (не більше 12 таб.)



Неспецифічна планова профілактика

  • Неспецифічна планова профілактика

  • Аскорбінова кислота

  • Вілозен 1% розчин інтраназально, 2-5 крапель 4-5 разів/день 14 днів.

  • Імунал: 1-6 років - 5-10 крапель 3 рази/добу

  • 6-12 років - 10-15 крапель 3 рази/добу, курс 1 тиждень

  • Ехінацея-ратіофарм: дітям старше 12 р. по 1 таб. 2 рази/добу 10 днів.

  • Екстракт радіоли рожевої, настоянку елеутерококу, жень-шеню, антигіпоксин.

  • Специфічна і неспецифічна профілактика мають свої недоліки і переваги. При оптимальному їх поєднанні можна добитися хороших результатів, при яких грип та інші ГРВІ із категорії “ некерованих інфекцій ” можуть перейти в категорію інфекцій, кількість яких можна контролювати.



Схожі:

Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р iconСучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р
Гострі респіраторні вірусні інфекції (грві) це велика група вірусних інфекцій дихальних шляхів з повітряно-крапельним механізмом...
Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р iconУ книзі знайшли відбиття сучасні методи лікування і проведення хірургічних втручань в амбулаторних умовах, та ведення пацієнток з безплідністю
У книзі знайшли відбиття сучасні методи лікування і проведення хірургічних втручань в амбулаторних умовах, та ведення пацієнток з...
Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р iconЄ. Ф. Бузько Актуальні питання діагностики, терапії і профілактики дифтерії у дітей
Ф. Бузько Актуальні питання діагностики, терапії і профілактики дифтерії у дітей
Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р iconСучасні підходи до діагностики, лікування та профілактики бронхіальної астми у дітей

Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р iconГастроезофагеальна рефлюксна хвороба: сучасні підходи до діагностики І лікування Доцент кафедри терапії І сімейної медицини фпо самогальська О.Є
Хронічне рецидивуюче захворювання, обумовлене патологічним шлунково-стравохідним рефлюксом
Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р iconАктуальні питання діагностики, терапії і профілактики дифтерії у дітей Актуальність
Планова вакцинація з 1960 р за 5-6 років захворюваність знизилась до спорадичних випадків
Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р iconСоціально-педагогічні аспекти організації інклюзивної освіти дітей з вадами слуху в умовах початкової школи

Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р iconІ. Я. Горбачевського кафедра онкології, променевої діагностики І терапії та радіаційної медицини Автор професор В.І. Дрижак Конспект
Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського кафедра онкології, променевої діагностики І терапії та радіаційної...
Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р iconТема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів травлення та гепато-біліарної системи. Методи діагностики захворюваннями нирок та органів сечовиділення

Сучасні аспекти діагностики І терапії грві у дітей в амбулаторних умовах сагаль І. Р iconТема лекції: Сучасні методи дослідження та діагностики захворювань органів дихання. Методи дослідження та діагностики захворювань серцево-судинної системи


Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка