Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій


НазваЗакон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій
Дата конвертації01.05.2013
Розмір445 b.
ТипЗакон


Основні риси філософії середньовіччя.

  • Теоцентризм – будь-яка філософська проблема Середньовіччя розглядається в контексті ідеї Бога і виводиться нею.

  • Ознакою філософії є теодіцея (Бог і справедливість) – вчення, яке пояснює протиріччя між ідеєю Бога як Абсолютного блага і наявність світового зла.

  • Телеологізм – усе навколо поставлено Богом і в кінцевому значенні досягне мети.

  • Персоналізм – Бог це Абсолютна особистість, за образом до якої створена людина.

  • Гностицизм – релігійно-філософське вчення, яке поєднує у собі елементи християнства, іудаїзму, античної релігії, вавилонських, перських та інших вірувань. Завдання людської душі спокутувати свої гріхи, звільнення від обтяжливого буденного життя.


Філон Александрійський

  • першим довів можливість поєднання біблійної віри із грецькою філософією у 29 році н.е. Філон вважав, що біблійна мудрість і грецька філософія одне джерело – божественний розум – ЛОГОС. Біблійна мудрість породжена Божественним Логосом, який відкрив себе пророкам, а грецька філософія це людське відтворення Логосу.



Логос

  • це світовий порядок, краса і гармонія, закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною – Боголюдина.



Рух філософії середньовіччя спрямовували:

  • Проблема універсалій – природа загальних понять, які можна пізнати свідомістю людини. Але номіналісти на відміну від реалістів вважали, що воля має перевагу над свідомістю.

  • Проблема вибору між добром і злом – проблема гріхопадіння у біблійній філософії.

  • Співвідношення душі і тіла. Оріген 3-е ст. н.е. вважав, що людина складається з: духа, душі і тіла. Дух дарується Богом і спрямований до добра. Душа має подвійну природу і вона обирає між добром і злом. Зло походить від людини, її зловживань свободою – божественним даром. Середньовічний аскетизм – це не відмова від тіла, а виховання плоті, щоб підпорядкувати її служінню Богу.



Аврелій Августин Блаженний (354 – 430 рр.)

  • Він розуміє буття Бога із людського мислення. Розум людини і душевні переживання ставляться вище ніж матеріальний світ і виражають божественну присутність. У творах “Сповідь”, “Град Земний” і “Град Божий”, описує, що лише божественна благодать може вивести людину із лабіринтів спокус світу і власного Я. Град Земний влаштований на забутті Бога, а Град Небесний – “любов до Бога і презирство до себе”.



Патристика

  • Спочатку патристика відстоювала догмати християнської релігії в боротьбі проти міфології, утверджувала несумісність релігійної віри з язичництвом. Починаючи з 3 століття, патристика намагається пристосувати філософію неоплатонізму для обґрунтування принципів пізнання Бога. Головними ідеями патристичної теології є монотеїзм, супранатуралізм та креаціонізм: супранатуралізм та креаціонізм — визнання надприродності та трансцендентальності Бога, його абсолютної влади над світом, який він створив з нічого, його абсолютної благодаті та справедливості. Людина патристикою тлумачиться як Божа істота, чия істинна і первісна сутність була викривлена після гріхопадіння. Головним для патристики є пізнання шляху до Бога (богопізнання), спонукання рухатися цим шляхом задля досягнення єдності з Богом (теозис), що єдине може повернути людину до її первісного «негріховного» стану.



Представники



Представники



А також

  • Іоанн Дамаскін

  • Климент Александрійський

  • Григорій Ниський

  • Йоан Дамаскин



Тертуліан

  • Тертуліан висуває тезу про несумісність віри та розуму, наголошуючи, що сила віри прямо пропорційна безглуздості положень, в які віриш

    • Після Христа немає потреби у якій-небудь допитливості, а після Євангелія немає потреби в дослідженнях. Відкидаючи філософію Платона, Арістотеля, Епікура, Геракліта, Емпедокла, він проголошує філософів патріархами єретизму.


Августин Аврелій

  • Августин Аврелій створив онтологічне вчення про Бога як абстрактне буття, наслідував неоплатоністську онтологію, виходив не з об'єкта, а від суб'єкта, від самодостатності людського мислення. Буття Бога, згідно з вченням Августина, можна вивести безпосередньо із самопізнання людини, а буття речей — ні. Психологізм найбільше проявився у його вченні про час як сутність, що не може існувати без душі, яка пам'ятає, чекає, споглядає дійсність



Іриней Ліонський

  • Іриней, засновник християнської догматики, ставить у центр теології єдиного Бога, на противагу до гноститичного поділу бога на "еони" та гноститичний розподіл на трансцедентного вищого бога та нижчого бога - Деміурга, який створив світ. Для Іринея, Христос - невидимий Бог, що став видимим



Максим Сповідник

  • Християнський подвижник, неоплатонік, чернець, богослов, опонент єресі монофелітів, коментатор «Ареопагітик», вбачав завдання людини у відновленні цілісності своєї природи і космосу. Критикуючи оригенізм, Максим Сповідник стверджує співіснування душі й тіла, проте сам він не уник платонівських ухилів (ідея «логосів»).



Іоанн Дамаскін

  • Дамаскін в своїх працях одним з перших висловив ідею про те, що філософія (пошук істини) має бути служницею богослов'я, оскільки згідно з християнським ученням Бог (Боже Слово) це і є єдина Істина (Софія) в усій повнот

  • Іоанн Дамаскін прагнув підпорядкувати науку під егідою церковної догми і на основі арістотелівської логіки, він створив основи схоластичного методу, що пізніше отримав розвиток у середньовічних теологів Заходу.



Іоан Златоуст

  • Не був самостійним мислителем у царині християнської догматики, яка в той час ще продовжувала формуватися. Святитель тільки розвивав, поглиблював і популяризував розроблені концепці

  • Він не був лише внутрішньоцерковним філософом, замкненим на тонкощах догматики; погляди архієпископа стосувалися і суспільних речей.



Василій Великий

  • Святитель Василій Великий – архиєпископ Кесарії Кападокійської в Малій Азії, один з найвеличніших богословів Церкви . Святий Василій – ревний творець живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні святої віри. Святий Василій – це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке, вогненне, поривисте. Оповідає святий Єфрем Сирін, який прийшов до Кесарії відвідати святого Василія і зайшов до церкви, де якраз той проповідував, і побачив білого голуба на рамені святого Василія. І тоді святий Єфрем вигукнув: “Великий Ти, Боже, у своїй правді. Василій Великий – це вогненний стовп і його устами говорить Святий Дух



Григорій Богослов

  • Святий Григорій Назіанзин увійшов в історію християнської богословської думки з іменем «Богослова». Лише три християнських письменника, - св. апостол і євангеліст Іоан, св. Григорій і преп. Симеон, - відмічені цією назвою Його п’ять богословських слів дали йому славу «Богослова». Писати він любив і умів. Чистота зворотів та знання світської літератури, не кажучи вже про начитаність в Писанні, виявляють в ньому достойного учня афінських риторів та знавця християнського Одкровення. Знання та проникнення в глибини богослів’я у нього більше, ніж у св. Афанасія, і, напевне, як і у друга його, св. Василія, також і таланту. Але, бачачи як святиня богослів’я оскверняється нечистими руками світських дилетантів, як і часто писав про це Григорій у своїх віршованих самосповідях, у нього було велике бажання кинути все, піти в улюблену пустиню, до природи, до звірів, куди завгодно, але лише подалі від світського шуму, від самовпевненості невігласів, від втручання мирського елементу в те, що складає завдаток, довірений лише одним посвяченим



Григорій Богослов



Патристика



Схоластика

  • В 11 – 14 століттях у середньовічній філософії поширюється вчення схоластика (школа, навчання), яка розумом і мисленням доводить про існування Бога, а не тільки вірою як у патристиці.



Фома Аквінський (1225 – 1274 рр.)

  • розробив концепцію середньовічного реалізму. Він пише про людину як поєднання активної душі і пасивного тіла. Душа – це неповторне безсмертне начало і є найблагороднішою у всій природі.







Відродження - це період розвитку країн Західної і Центральної Європи коли відбувся перехід від середньовічної культури до культури Нового часу. Філософія епохи Відродження має два періоди: - італійське Відродження (XV ст.); -епоха Реформації, або північне Відродження (XVI ст.) Колискою Ренесансу стала Італія. Весь перший період свого розвитку (XV ст.) Відродження було італійським явищем і лише пізніше (XVI ст.) воно набуває загальноєвропейського характеру.

  • Відродження - це період розвитку країн Західної і Центральної Європи коли відбувся перехід від середньовічної культури до культури Нового часу. Філософія епохи Відродження має два періоди: - італійське Відродження (XV ст.); -епоха Реформації, або північне Відродження (XVI ст.) Колискою Ренесансу стала Італія. Весь перший період свого розвитку (XV ст.) Відродження було італійським явищем і лише пізніше (XVI ст.) воно набуває загальноєвропейського характеру.



1. Антропоцентризм (грец. ανθρωπος — людина і лат. centrum — центр) філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою» 2.Пантеїзм – принцип розуміння Бога, як безособового начала, який править світом. 3. Гуманізм – у XV ст. цей термін означав світську освіченість. Перші гуманісти : Франческо Петрарка, Леон Батіста Альберті, Лоренцо Валла та ін.

  • 1. Антропоцентризм (грец. ανθρωπος — людина і лат. centrum — центр) філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою» 2.Пантеїзм – принцип розуміння Бога, як безособового начала, який править світом. 3. Гуманізм – у XV ст. цей термін означав світську освіченість. Перші гуманісти : Франческо Петрарка, Леон Батіста Альберті, Лоренцо Валла та ін.







відмовив у міркуванні про Бога, а також про обертання землі навколо сонця. Але він зрікається своїх теорій, чим зберігає своє життя.

  • відмовив у міркуванні про Бога, а також про обертання землі навколо сонця. Але він зрікається своїх теорій, чим зберігає своє життя.









(лат. Inquisitio Haereticae Pravitatis Sanctum Officium) — судово-слідча організація, створена католицькою церквою в XIII столітті для розслідування єресей. Дослівний переклад назви з латинської — «розслідування».

  • (лат. Inquisitio Haereticae Pravitatis Sanctum Officium) — судово-слідча організація, створена католицькою церквою в XIII столітті для розслідування єресей. Дослівний переклад назви з латинської — «розслідування».







Марсіліо Фічіно

  • представник італійського відродження 1433 – 1499 рр. “Платонівська теологія про безсмертя душі” – його трактат, де Фічіно намагається здолати раціоналізм схоластики шляхом звернення до філософії Платона і неоплатонізму, поєднуючи платонівське вчення з основами християнства. Він виділяє 2 положення:

  • Утвердження богоподібності людини, яка на вищих щаблях свого розвитку може поєднуватися із творцем. Новим тут виступає твердження про творчу активність людини у процесі злиття із Богом.

  • Вчення про всезагальну релігію. Усі релігії і церкви є етапами осягнення Єдиного Бога.



Для германського Відродження характерні риси:

  • Містицизм – віра домінує над розумом, божественне над людським. Реалістичним є сам Бог а не людина.

  • Фаталізм. Людським життям керують потойбічні сили, які спрямовують її життя у будь-який бік.



Еразм Ротердамський (1469 – 1536 рр.)

  • властива велика іронія у ставленні до людини, що робить його своєрідним Сократом епохи Відродження. Праця “Похвала глупоті”, де він висміює буденні людину, яка хвалиться здоровим глуздом.



Мартін Лютер (1483 – 1546)

  • вчення якого поклало початок релігійного руху – протестантизм. Він поклав в основу вчення 5 фундаментальних положень:

  • Домінанта віри. Віра домінує над знаннями і вчинками людей. Виступив проти авторитету церкви. Церква не може виступати посередником між Богом і людиною.

  • Можливість особистого безпосереднього спілкування з Богом.

  • Абсолютний авторитет Біблії. Він заміняє авторитет церкви і заміняє його на авторитет Біблії.

  • Проголошення збагачення як угодної Богу справи.

  • Ідея поєднання свободи волі і “рабства волі



Схожі:

Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій iconЗакон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій
Бог і справедливість вчення, яке пояснює протиріччя між ідеєю Бога як Абсолютного блага і наявність світового зла
Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій iconЯке значення має народження Яке значення має народження
Адже Ісус Христос був одночасно і Богом, і Людиною. Він був посланий на землю Богом Отцем для того, щоб врятувати людство, яке жило...
Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій iconЗакон життя Закон життя і зв’язок з Богом
Отець виливає на всіх життєву енергію; і через Сина вона повертається у потоках хвали і радісного служіння до Великого Джерела всього...
Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій iconУрок світової літератури в 6 класі
Старий Заповіт і Новий Заповіт. Старий Заповіт розповідає про створення Богом світу і перших людей Адама і Єву, про вигнання їх з...
Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій iconПризентація на тему: космологія учня 11-б класу
«всесвіт» і грец. λογια «вчення») вчення про Всесвіт у цілому та про місце людства у ньому. Незважаючи на давність самого вчення,...
Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій iconПредмет і завдання патологічної фізіології. Загальне вчення про хворобу. Вчення про етіологію і патогенез

Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій iconПредмет і завдання патологічної фізіології. Загальне вчення про хворобу. Вчення про етіологію і патогенез

Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій iconПредмет і завдання патологічної фізіології. Загальне вчення про хворобу. Вчення про етіологію і патогенез

Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій iconЦе вчення про мораль медпрацівників, їх поведінку, взаємозв’язки з хворими, з колегами, із суспільством
Складовою частиною медичної етики є деонтологія вчення про обов’язки медичного працівника
Закон через який іде зв’язок між Богом і людиною. Вчення про Логос є попередником вчення, що Ісус Христос є посередник між Богом і людиною Боголюдина. Рух філософії середньовіччя спрямовували: Проблема універсалій iconДавньогрецький театр виник з сільських святкувань на честь бога Діоніса. Спочатку Діоніс вважався богом продуктивної сили природи і греки зображали його у вигляді козла або бика
Діоніса. Спочатку Діоніс вважався богом продуктивної сили природи і греки зображали його у вигляді козла або бика. Проте пізніше,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка