Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди


НазваПоведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди
Дата конвертації01.05.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации





Соціологія вивчає поведінку людини в суспільстві, але вона, за висловом сучасного шведського соціолога П.Монсона, вивчає не лише ‘’поведінку людини в суспільстві’’, але й суспільство через ‘’поведінку людини’’.

  • Соціологія вивчає поведінку людини в суспільстві, але вона, за висловом сучасного шведського соціолога П.Монсона, вивчає не лише ‘’поведінку людини в суспільстві’’, але й суспільство через ‘’поведінку людини’’.



Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди.

  • Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди.



Поведінка притаманна не тільки людині, а й тваринам.

  • Поведінка притаманна не тільки людині, а й тваринам.

  • Проте, на відміну від тварин, поведінка людини формується, розвивається і проявляється в умовах суспільного життя, а тому носить соціально обумовлений характер, тобто є за своєю сутністю соціальною.

  • В поведінці проявляються соціальні якості людини, її культура, погляди, генетичні і біологічні особливості, відношення до себе і оточуючих – вся гама людяності.



Поведінка – форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи дію іншої людини.

  • Поведінка – форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи дію іншої людини.



Біхевіоризм (англ. behaviourism – поведінка) – один з важливих напрямів психології і позитивістської соціології, який набув широкого поширення у 20-ті рр. у США, і предметом свого дослідження вважає поведінку людей, сприймаючи її як лише фізіологічні реакції на вплив зовнішнього середовища (стимули).

  • Біхевіоризм (англ. behaviourism – поведінка) – один з важливих напрямів психології і позитивістської соціології, який набув широкого поширення у 20-ті рр. у США, і предметом свого дослідження вважає поведінку людей, сприймаючи її як лише фізіологічні реакції на вплив зовнішнього середовища (стимули).

  • Основоположник біхевіоризму Д. Уотсон.



Основоположником біхевіоризму є американські психологи Е. Порндайк (1874-1949) і Дж. Уотсон (1878-1958).

  • Основоположником біхевіоризму є американські психологи Е. Порндайк (1874-1949) і Дж. Уотсон (1878-1958).

  • Положення і методи біхевіоризму були перенесені із психології в соціологію, антропологію, педагогіку та ін. науки про поведінку.

  • Біхевіоризм, як правило, не визнає якісної різниці між поведінкою людей і тварин, стверджуючи, що психологія покликана вивчати не свідомість, а поведінку людей, що є доступною для безпосереднього спостереження.



В соціологічній концепції американського соціолога Дж. Хоманса соціальна поведінка і взаємодія індивідів постає як система обмінів поведінковими актами, обумовленими способами врівноваження винагород і виплат, що найчастіше реалізується в сфері бізнесу.

  • В соціологічній концепції американського соціолога Дж. Хоманса соціальна поведінка і взаємодія індивідів постає як система обмінів поведінковими актами, обумовленими способами врівноваження винагород і виплат, що найчастіше реалізується в сфері бізнесу.



Суть біхевіористської соціології і теорії соціального обміну полягає в тому, що:

  • Суть біхевіористської соціології і теорії соціального обміну полягає в тому, що:

  • - індивід прагне повторити дії, які винагороджуються;

  • - якщо появляються ті ж стимули, що і раніше, то і поведінка індивіда стає такою ж, як і раніше;

  • - чим більше ціниться дія, тим більше вона істинна, чим частіше дія винагороджується, тим менше ціниться (надлишки);

  • - якщо дії не одержують бажаного стимулу, можливі прояви агресивності, а якщо навпаки – то задоволення.



На думку О. Якуби до них можна віднести:

  • На думку О. Якуби до них можна віднести:

  • - потреби;

  • - інтереси;

  • - ціннісні орієнтації;

  • - мотиви;

  • - соціальні норми;

  • - переконання, ідеали, звички.



Потреби – це внутрішні стимули активності людини, те, що забезпечує її існування і самозбереження.

  • Потреби – це внутрішні стимули активності людини, те, що забезпечує її існування і самозбереження.

  • А. Маслоу поділяє потреби на базові (постійні) і похідні (змінювані).



Базові потреби розташовуються, згідно з принципом ієрархії, у висхідному порядку від нижчих (матеріальних) до вищих (духовних):

  • Базові потреби розташовуються, згідно з принципом ієрархії, у висхідному порядку від нижчих (матеріальних) до вищих (духовних):

  • - фізіологічні та сексуальні потреби (у відтворенні собі подібних, їжі, диханні, одязі , житлі, відпочинку);

  • - екзистенціальні потреби (у безпеці свого існування, впевненості в майбутньому, стабільності суспільства, гарантованості праці);

  • - соціальні потреби (у спілкуванні, турботі про інших, увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);

  • - потреби престижу (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні, високому статусі в суспільстві);

  • - духовні потреби (у самореалізації, в творчому самовираженні).



На думку А. Маслоу перші дві групи потреб є базовими (первинними), інші – похідними (набутими). При цьому діє тенденція заміни первинних потреб набутими.

  • На думку А. Маслоу перші дві групи потреб є базовими (первинними), інші – похідними (набутими). При цьому діє тенденція заміни первинних потреб набутими.



З потребами нерозривно пов’язані інтереси.

  • З потребами нерозривно пов’язані інтереси.

  • Інтереси – це усвідомлені потреби, це направленість дій індивіда в залежності від можливості задоволення тієї чи іншої потреби.

  • Інтереси – вираження соціальних потреб особистості через її місце в системі соціальних відносин та взаємодій з приводу умов та засобів задоволення цих потреб.



Класифікують інтереси за різними критеріями:

  • Класифікують інтереси за різними критеріями:

  • -за об’єктом задоволення – матеріальні і духовні;

  • - за значущістю – основні і другорядні;

  • - за часом – довго-і короткотривалі.



- інтерес - відношення (усна заява про інтерес до того чи іншого об’єкта);

  • - інтерес - відношення (усна заява про інтерес до того чи іншого об’єкта);

  • - інтерес-дія (практичний вияв інтересу шляхом участі в тому чи іншому виді діяльності);

  • - інтерес-установка (складається в процесі тривалої взаємодії з іншими людьми);

  • - інтерес-орієнтація (виділення одного інтересу в якості головного).

  • Потреби та інтереси є основою системи цінностей та ціннісних орієнтацій людини.



Найвизначніші вчинки людина здійснює свідомо, тобто вершить соціальні дії. Без урахування мотивів, тобто внутрішнього сенсу, що вкладає людина у свої зусилля для реалізації тієї чи іншої мети, неможливе розуміння соціальних дій, соціальних зв’язків і взаємодій, що вершаться при реалізації поставленої мети.

  • Найвизначніші вчинки людина здійснює свідомо, тобто вершить соціальні дії. Без урахування мотивів, тобто внутрішнього сенсу, що вкладає людина у свої зусилля для реалізації тієї чи іншої мети, неможливе розуміння соціальних дій, соціальних зв’язків і взаємодій, що вершаться при реалізації поставленої мети.

  • Індивідуальна мета, що відтворює потреби людини (в їжі, житлі одязі, освіті, в утвердженні власної гідності, честі) – це початок дії соціальної, початок орієнтації на інших, це сподівання, що враховують можливу відповідну реакцію оточуючих і утворюють мотиви соціальної дії.



Мотиви – усвідомлена потреба особистості у досягненні певних цілей, бажаних умов діяльності.

  • Мотиви – усвідомлена потреба особистості у досягненні певних цілей, бажаних умов діяльності.

  • Значний вплив на формування мотивів справляють життєвий досвід особистості, переконання, моральні, естетичні почуття.

  • Мотиви – це оцінка особистістю інтересів і ціннісних орієнтацій, вони безпосередньо передують конкретній поведінці людини і органічно пов’язані з нею.



Основні мотиви: матеріальні, духовні, економічні, соціальні, ідеологічні, релігійні.

  • Основні мотиви: матеріальні, духовні, економічні, соціальні, ідеологічні, релігійні.

  • Кожен з мотивів має свій внутрішній поділ, наприклад: у духовних мотивах вирізняють моральні, естетичні, релігійні, атеїстичні, філософські.

  • У системах мотивів виділяють домінуючі або периферійні, провідні або другорядні.



Мотиви дій різноманітні. В мотивації орієнтація на себе – орієнтація на інших виділяється індивідуальна мотивація, гуманістична, альтруїстична (безкорисна).

  • Мотиви дій різноманітні. В мотивації орієнтація на себе – орієнтація на інших виділяється індивідуальна мотивація, гуманістична, альтруїстична (безкорисна).

  • На вибір людиною-індивідом, людиною-особистістю, соціальною спільністю конкретної мотивації впливає ряд обставин: ситуація, моральна культура конкретної особи і існуюча в суспільстві система цінностей.

  • Роль системи цінностей в тому, що цінності виступають для людини, особи фактором, що соціалізує певний пошук людиною, особою, соціальною спільністю шляхів реалізації індивідуальної мети і визначають типовий для суспільства індивідуальний вибір.



Соціальна норма – загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп.

  • Соціальна норма – загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп.

  • Соціальна норма визначає межу допустимої поведінки індивіда, соціальної групи або організації, що історично склалася у конкретному суспільстві, вона є інструментом соціального регулювання в суспільстві, проміжною ланкою, що пов’язує поведінку індивіда і найважливіші соціальні інститути.

  • Як немає суспільства без вільної та доцільної поведінки людини, так немає і суспільства без загальних правил, які забезпечують координацію цих вільних дій.





  • - за походженням – аутогенні й гетерогенні, спонтанні та декретивні;

  • - за характером зміни структури – інтенсивні та екстенсивні, прогресивні та регресивні;

  • - залежно від періоду існування – ті, що народжуються, розвиваються, сформувалися;

  • - за схильністю – елементарні й складні, динамічні й статичні;

  • - за функціональною та інформаційною природою;

  • - за механізмом детермінації – збуджуючі, стимулюючі, захоплюючі;

  • - з точки зору організації та управління системними процесами – інституційні й неінституційні;

  • - за масовістю – масові, групові, індивідуальні.



Основним соціальним інститутом, який сприяє дотриманню соціальних норм є соціальний контроль.

  • Основним соціальним інститутом, який сприяє дотриманню соціальних норм є соціальний контроль.

  • Соціальний контроль – засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.

  • Соціальний контроль охоплює контрольовану діяльність індивідів і контролюючу діяльність соціальних інститутів.

  • Важливими атрибутами та елементами соціального контролю є цінності, норми, звички, звичаї, санкції, які виникають та існують внаслідок дії соціальних інститутів.



Звичай – встановлений спосіб поведінки, з яким пов’язані певні моральні цінності, порушення яких викликає негативні санкції групи чи суспільства.

  • Звичай – встановлений спосіб поведінки, з яким пов’язані певні моральні цінності, порушення яких викликає негативні санкції групи чи суспільства.

  • Термін ‘’звичай’’ пов’язаний з поняттям ‘’традиція’’ та ‘’обряд’’ (ритуал). Традиція – це ширше поняття, ніж звичай, охоплює різноманітні об’єкти соціальної спадщини (матеріальні і моральні цінності).



Одним з важливих елементів соціальних норм є санкція.

  • Одним з важливих елементів соціальних норм є санкція.

  • Санкція ( лат. sanctio – непорушна постанова) – стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

  • Існують негативні і позитивні санкції.





Відповідно до норм, покладених в основу санкцій, їх поділяють на:

  • Відповідно до норм, покладених в основу санкцій, їх поділяють на:

  • неформальні (реалізуються безпосередньо соціальною групою через певні форми її поведінки);

  • формальні (юридичні, політичні, економічні та ін.).

  • За змістом тиску санкції поділяють на:

  • правові (покарання та заохочення за певні дії, передбачені законом);

  • - етичні (покарання та заохочення згідно з моральними принципами);

  • сатиричні (насмішки, глузування, презирство);

  • релігійні (анафема).



Соціальні санкції встановлюються і застосовуються суспільством або окремою соціальною групою як засіб захисту соціальної організації, забезпечення дотримання норм поведінки.

  • Соціальні санкції встановлюються і застосовуються суспільством або окремою соціальною групою як засіб захисту соціальної організації, забезпечення дотримання норм поведінки.

  • Якщо за порушення соціальних норм санкції не застосовуються, виникають правовий нігілізм, різноманітні види девіантної поведінки.



Девіація як соціальне явище буває різноманітною, присутня в суспільстві будь-якого типу і притаманна кожній соціальній спільноті. Особливо вона виявляється на етапі трансформації соціальної системи, під час зміни ціннісних орієнтацій.

  • Девіація як соціальне явище буває різноманітною, присутня в суспільстві будь-якого типу і притаманна кожній соціальній спільноті. Особливо вона виявляється на етапі трансформації соціальної системи, під час зміни ціннісних орієнтацій.

  • Девіантна (лат. deviatio – ухилення) поведінка – вчинок, дія людини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).



Соціальні відхилення мають для суспільства різне значення.

  • Соціальні відхилення мають для суспільства різне значення.

  • Позитивні є засобом прогресивного розвитку системи, підвищення рівня її організованості, подолання застарілих, консервативних, реакційних стандартів поведінки. Це соціальна творчість – наукова, технічна, художня, суспільно-політична.

  • Негативні відхилення дезорганізують систему, підриваючи іноді її основи. До них належать соціальна патологія – злочинність, наркоманія, проституція, алкоголізм.

  • Межі між позитивною і негативною девіантною поведінкою рухомі в часі й просторі.



- комформізм – пасивне прийняття стандартів поведінки, безумовне визнання існуючих порядків, норм, правил, схиляння перед авторитетами;

  • - комформізм – пасивне прийняття стандартів поведінки, безумовне визнання існуючих порядків, норм, правил, схиляння перед авторитетами;

  • - інновація – заперечує засоби досягнення певної культури, які схвалюються соціально;

  • - ритуалізм – заперечує мету певної культури, але згодна використати засоби, що схвалюються соціально;

  • - ретретизм (втеча від дійсності) – спостерігається, коли людина одночасно заперечує цілі й соціально схвалені засоби їх досягнення. Особи, які вдаються до цього засобу, перебувають у суспільстві, але не належать йому;

  • - заколот – виявляється у неприйнятті актів громадської непокори.



Схожі:

Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди iconПланета Земля б´є на сполох! Екологічний тренінг
Що може статися з іншими складовими світу природи (об´єктами природи) внаслідок порушення Ваших функцій?
Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди icon1. Впевнена поведінка
...
Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди iconГрупи природних ресурсів. Обмеженість ресурсів. Вибір План Природні ресурси
Природні ресурси — це однорідні складові природи, що є елементами екосистеми і придатні для задоволення певних потреб людини
Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди iconТ е м а людина в політичному житті суспільства
Основні поняття І терміни політична соціалізація людини вікові етапи політичної соціалізації людини
Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди iconПлан Що таке природа? Явища природи. Методи вивчення природи Місце людини в природі. Вплив людини на природу
Що таке природа? Явища природи. Методи вивчення природи Місце людини в природі. Вплив людини на природу
Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди iconСоціальна поведінка. Типи і мотиви соціальної поведінки
Соціологія вивчає поведінку людини в суспільстві, але вона, за висловом сучасного шведського соціолога П. Монсона, вивчає не лише...
Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди iconАвтор: Хоменко Тамара Михайлівна Актуалізація опорних знань учнів Як діяльність людини впливає на природу?
З’ясуємо причини забруднення природи та шляхи збереження природи на нашій планеті
Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди iconВалентина Шорохова, методист нмц практичної психології іппо ку імені Бориса Грінченка Дельфінотерапія
Дельфінотерапія альтернативний, нетрадиційний метод психотерапії, в центрі психотерапевтичного процесу якого лежить спілкування людини...
Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди iconСуїцид. Бажання померти чи крик про допомогу?
Суїцид умисне самоушкодження із смертельним результатом(позбавлення себе життя). Суїциїдальна поведінка це прояв суїциїдальної активності...
Поведінка людини є результатом взаємодії її внутрішньої природи і процесу соціалізації, складовими елементами якого виступають інші індивіди iconСоціальна поведінка. Соціологія конфлікту. План
Соціологія вивчає поведінку людини в суспільстві, але вона, за висловом сучасного шведського соціолога П. Монсона, вивчає не лише...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка