Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи


НазваЕкологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи
Дата конвертації01.05.2013
Розмір445 b.
ТипЗакон


  • Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи.


ПЛАН

  • ПЛАН

  • Екологія, біосфера, основні екологічні закони.

  • Гігієнічне значення клімату,погоди.

  • Геліометеотропні реакції та їх профілактика.

  • Акліматизація.

  • Проблеми урбанізації населення.



Екологія

  • Екологія- комплекс наук про будову, функціонування, взаємозв’язки багатокомпонентних і багаторівневих систем у природі і суспільстві та засоби кореляції взаємного впливу техносфери і біосфери з метою збереження людства і біосфери.



Біосфера

  • Біосфера– своєрідна оболонка Землі, що містить усю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети, що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами.



Склад біосфери

  • 1) Жива речовина, тобто самі живі організми.

  • 2) Біогенна речовина, утворена в процесі життєдіяльності живих організмів, а саме:

  • кисень і вуглекислий газ атмосфери, що утворилися внаслідок фотосинтезу, дихання живих організмів та руйнування загиблих рослин і тварин;

  • • кам'яне вугілля і торф — результат неповної мінералізації давніх або сучасних рослин;

  • вапняки, побудовані з черепашок скелетів водних тварин та інших викопних залишків.



  • 3) Інертна речовина, утворена без участі живих організмів,— базальт, граніт, породи метеоритів тощо.

  • 4) Біоінертна речовина — результат взаємодії живих організмів із інертною речовиною, наприклад з речовиною літосфери. Жива речовина безпосередньо впливає на формування вигляду Землі.



Функції живої речовини

  • 1. Газова функція — утворення атмосфери, до складу якої входять кисень, що виділяють при фотосинтезі зелені рослини, і двооксид вуглецю, утворений при диханні живих організмів, бродінні та гнитті органічних залишків. Основний компонент атмосфери — азот залучається до біотичного кругообігу за допомогою азотфіксувальних бактерій.

  • 2. Концентраційна функція — накопичення живими організмами хімічних елементів, розсіяних у довкіллі. Рослини акумулюють при фотосинтезі елементи з ґрунту (К, Р, Н, N та ін.) і з повітря (С), включаючи їх до складу органічних речовин, з яких утворені живі клітини.



  • 3. Окисно-відновна функція — перетворення хімічних елементів з мінливою валентністю (Ре, 8, Мп, N та ін.), наприклад, у процесі їх хемосинтезу ґрунтовими бактеріями. Внаслідок діяльності цих бактерій утворюються Н28, деякі види залізистих руд, оксиди азоту.

  • 4. Біохімічна функція — біохімічні перетворення в організмах у процесі їх життєдіяльності та після загибелі.



Основні властивості біосфери

  • • мозаїчність будови (складається з окремих екосистем);

  • • біосферний кругообіг елементів, що входять до складу живих організмів;

  • • швидке поновлення живої речовини біосфери.



Екосистема

  • Екосистемою називають сукупність організмів, які спільно проживають, та умови їх існування, що знаходяться в закономірному зв'язку одне з одним, об’єднання абіотичного середовища та живих організмів, які проживають у ньому.





Біогеоценоз – це сукупність на певному просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів, ґрунту, гідрологічних умов), що мають свою особливу специфіку взаємодії цих складових її компонентів та певний тип обміну речовин й енергією їх між собою та іншими явищами природи і така, що представляє собою внутрішньо суперечливу діалектичну єдність, що знаходиться в постійному pyci, розвитку

  • Біогеоценоз – це сукупність на певному просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів, ґрунту, гідрологічних умов), що мають свою особливу специфіку взаємодії цих складових її компонентів та певний тип обміну речовин й енергією їх між собою та іншими явищами природи і така, що представляє собою внутрішньо суперечливу діалектичну єдність, що знаходиться в постійному pyci, розвитку



Живі організми. Біоценози.

  • Сукупність всіх живих організмів екосистеми називають біоценозом.

  • Біоценозом (угрупованням) називають групу організмів різних видів, що співіснують на одній і тій же ділянці території та взаємодіють між собою за рахунок трофічних або просторових зв'язків.



ЗМІСТ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗАКОНІВ

  • 1) закон обмеженості природних ресурсів. Деякі вчені вважають сонячну енергію практично невичерпною, однак при цьому не беруть до уваги, що серйозною перепоною для її використання є біосфера, антропогенна зміна якої понад допустиму межу (за правилом — 1%) може призвести до серйозних і тяжких наслідків: штучне привнесення енергії в біосферу досягло вже значень, близьких до граничних;



  • 2) зменшення природно-ресурсного потенціалу — в межах однієї суспільно-економічної формації чи способу виробництва й одного типу технології — веде до того, що природні ресурси стають щораз менше доступними і вимагають збільшення затрат праці й енергії на їх добування та транспортування;



  • 3) піраміди енергій — з одного трофічного рівня екологічної піраміди переходить на інші рівні не більше 10% енергії, цей закон дає змогу обчислювати необхідні земельні площі для забезпечення населення продуктами харчування тощо;



  • 4) рівнозначності всіх умов життя — всі природні умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначну роль;



  • 5) розвиток природної системи за рахунок навколишнього середовища — будь-яка природна система може розвиватися лише за умови використання матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища; абсолютно ізольований саморозвиток неможливий. Із цього закону випливає декілька наслідків:

  • а) абсолютно безвідходне виробництво неможливе;



  • б) будь-яка високоорганізована біотична система, використовуючи та видозмінюючи своє життєве середовище, є потенційною загрозою для більш високоорганізованих систем (завдяки цьому в земній біосфері неможливе нове зародження життя — воно буде знищене організмами більш високоорганізованими, ніж первісні форми живого);

  • в) біосфера Землі як система розвивається не тільки за рахунок ресурсів планети, але й опосередковано, за рахунок і під впливом розвитку космічних систем;



  • 6) системогенетичний — багато природних систем, зокрема геологічні утворення, особини, біотичні спільноти, екосистеми тощо, в індивідуальному розвитку повторюють у скороченій (в закономірно зміненій та узагальненій) формі еволюцію своєї системної структури; цей закон зумовлює необхідність урахування при управлінні природними процесами закономірного проходження ними проміжних фаз. Наприклад, вирубаний ліс не можна відновити безпосередньо. Його розвиток повинен мати декілька фаз: молодняка, жердняка, середньовікового, стиглого та перестійного лісу.



  • 7) системоперіодичний, який, наприклад, проявляється у періодичній системі хімічних елементів чи у гомологічних рядах. Базою для ство­рення періодичних таблиць (не лише хімічних елементів чи генетичних взаємозв'язків) служить встановлена глобальна ієрархія природних систем. Дослідження з використанням цього закону дають змогу глиб­ше зрозуміти склад і функціонування природних систем, їх співпідпорядкованість, визначити кількісний вираз прояву іншого закону — закону оптимальності;



  • 8) сукупності (спільної дії) природних факторів — наприклад, врожай залежить не від окремого, нехай навіть дуже важливого, фактора, а від сукупності екологічних факторів; коефіцієнт дії кожного окремого фактора в їх спільному впливові різний і може бути обчислений;



  • 9) сукцесивного уповільнення — процеси, які відбуваються у зрілих урівноважених системах, як правило, виявляють тенденцію до уповільнення; звідси безперспективними є спроби "творити" природу господарськими заходами без виведення її системи з рівноваги чи створення якихось інших особливих умов для здійснення господарської акції. Наприклад, акліматизація нового виду культурних рослин дає спочатку ефект, далі популяційний вибух згасає, і якщо цей вид не стає масовим шкідником, то його господарське значення різко зменшується;



  • 10) прискорення еволюції — швидкість формоутворення з бігом геологічного часу збільшується, а середня тривалість існування видів всередині більш крупної єдності (групи) знижується, тобто високоорганізовані форми існують менше часу, ніж низькоорганізовані. Прискорення еволюції передбачає і більш швидке зникнення видів, їх вимирання, яке відбувається повільнішими темпами, ніж формоутворення, внаслідок чого кількість видів у біосфері в процесі еволюції зростає. Протилежний процес — наростання темпів винищення окремих видів тварин і рослин — пов'язаний із антропогенним впливом, а не з дією зазначеного вище закону;



  • 11) еволюції, які виявляються в трьох аспектах:

  • а) як спілкування тварин зі зовнішнім світом, або двоякості живих елементів;

  • б) поступового утворення всього сущого — в природі ніщо не вічне, все має свою історію;

  • в) ускладнення організації — полягає в ускладненні організації як окремого організму, так і екосистем завдяки зростанню диференціації функцій і органів, які виконують ці функції;



  • 12) екологічні кореляції — в екосистемі, як і в будь-якому цілісному природному утворенні, всі її компоненти функціонально відповідають один одному; випадання однієї частини системи (знищення виду) неминуче призводить до виключення всіх тісно пов'язаних з цією частиною системи інших її частин і до функціональної зміни цілого в рамках дії закону внутрішньої динамічної рівноваги.



Урбанізація

  • Урбанізація-це світовий історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в міське за характером праці, способу життя, культури, що пов'язані із розвитком цивілізації, ходом науково-технічного прогресу





Позитивні наслідки урбанізації

  • 1. Комфортабельність умов життя.

  • 2. Ширший вибір товарів і послуг.

  • 3. Можливість доброї освіти і професійної реалізації особи.

  • 4. Доступ до культурних цінностей.



Негативні наслідки урбанізації

  • 1. Висока щільність населення.

  • 2. Конкуренція на ринку праці.

  • 3. Стреси.

  • 4. Соціальні хвороби.

  • 5. Ріст злочинності.

  • 6. Забруднення довкілля.



Можливі негативні екологічні наслідки урбанізації

  • 1. Шкідливі газові та димові викиди.

  • 2. Зменшення приміської рекреаційної зони.

  • 3. Проблеми постачання місць відпочинку продуктами, водою та енергією.

  • 4. Зростання кількості і розмірів сміттєзвалищ.

  • 5. Перенаселення прибережних районів та деградація їх екосистеми.

  • 6. Руйнування житлових споруд у центральних районах міста.











Клімат і погода

  • Погода-це сукупність фізичних властивостей приземного шару атмосфери за відносно короткий проміжок часу.

  • Клімат-це багаторічний режим погоди,що закономірно повторюється у даній місцевості.



Чинники,які формують погоду:

  • Чинники,які формують погоду:

  • Природні-сонячне випромінювання,підстилаюча поверхня,циркуляція повітряних мас.

  • Антропогенні-забруднення атмосфери,знищення лісів,створення штучних водойм,меліорація.



Погодохарактеризуючі чинники:

  • Погодохарактеризуючі чинники:

  • Геліофізичні-інтенсивність сонячного випромінювання та сонячна активність.

  • Геофізичні-планетарне та геомагнітне поля.

  • Електричний стан атмосфери.

  • Метеорологічні.

  • Синоптичні.

  • Хімічний склад приземного шару атмосфери.





Циклон можна спрощено охарактеризувати як ділянку зниженого тиску, що дорівнює в діаметрі 2,5—3 тис км. Зниження тиску спостерігається від периферії до центру і вгору від поверхні Землі. Циркуляція повітряних потоків, тобто вітрів, у циклоні відбувається проти годинникової стрілки. Погода у циклоні досить нестала, з великими перепадами температури, тиску, підвищеною вологістю повітря, опадами, великою електропровідністю повітря та зменшенням градієнта потенціалу електричного поля Землі.

  • Циклон можна спрощено охарактеризувати як ділянку зниженого тиску, що дорівнює в діаметрі 2,5—3 тис км. Зниження тиску спостерігається від периферії до центру і вгору від поверхні Землі. Циркуляція повітряних потоків, тобто вітрів, у циклоні відбувається проти годинникової стрілки. Погода у циклоні досить нестала, з великими перепадами температури, тиску, підвищеною вологістю повітря, опадами, великою електропровідністю повітря та зменшенням градієнта потенціалу електричного поля Землі.



Тропічний циклон виникає у тропіках над океанами і приносить штормову, найгіршу погоду, яка тільки можлива на Землі. Тропічний шторм називається ураганом у західній Індії та південній частині США, циклоном — у Індійському океані, тайфуном — у Китайському морі та віллі-віллі — у північній Австралії. Більшість з них спричинюють значні повені та руйнування. Синоптики називають тропічні циклони іменами: Бетсі, Карел, Хазель, Елізабет.

  • Тропічний циклон виникає у тропіках над океанами і приносить штормову, найгіршу погоду, яка тільки можлива на Землі. Тропічний шторм називається ураганом у західній Індії та південній частині США, циклоном — у Індійському океані, тайфуном — у Китайському морі та віллі-віллі — у північній Австралії. Більшість з них спричинюють значні повені та руйнування. Синоптики називають тропічні циклони іменами: Бетсі, Карел, Хазель, Елізабет.



Антициклони—це зони високого тиску діаметром 5- 6 тис км, у яких горизонтальна циркуляція повітряних потоків спрямована найчастіше за годинниковою стрілкою у північній півкулі, в у південній — навпаки.

  • Антициклони—це зони високого тиску діаметром 5- 6 тис км, у яких горизонтальна циркуляція повітряних потоків спрямована найчастіше за годинниковою стрілкою у північній півкулі, в у південній — навпаки.









сезонні захворювання

  • гострі кишкові інфекції, дизентерія, тиф, паратифи, лептоспіроз, поліомієліт, літній менінгіт, трихомонадний кольпіт, що характеризується підвищенням рівня захворюваності влітку (липень, серпень);

  • вірусний гепатит, виразкова хвороба шлунка, гострий лейкоз, на які рівень захворюваності має схильність підвищуватися восени (жовтень, листопад);

  • рахіт, ангіна та ГРВІ, скарлатина, дифтерія, пневмонія, паротит, екзема, псоріаз, Базедова хвороба, що характеризується підвищенням рівня захворюваності взимку (грудень, січень, лютий).



До захворювань, при яких найбільш часто реєструється погодозумовлені геліометеотропні реакції, слід віднести:

  • До захворювань, при яких найбільш часто реєструється погодозумовлені геліометеотропні реакції, слід віднести:

  • ревматизм

  • ішемічна хвороба серця

  • пневмонія

  • бронхіальна астма

  • виразкова хвороба шлунка

  • гломерулонефрит

  • геморагічний васкуліт

  • вегетосудинна дистонія

  • гіпертонічна хвороба

  • бронхіт

  • гастродуоденіт

  • пієлонефрит

  • тромбоцитопенічна пурпура

  • аероотит



Оцінка наявності та ступеня вираженості суб’єктивних та об’єктивних зрушень (Р.К. Гогебедашвілі )

  • Оцінка наявності та ступеня вираженості суб’єктивних та об’єктивних зрушень (Р.К. Гогебедашвілі )



виділення основних клінічних симптомів геліометеотропних реакцій(А.Д. Дахін )

  • виділення основних клінічних симптомів геліометеотропних реакцій(А.Д. Дахін )



  • особливості перебігу геліометеотропних реакцій (С.Г. Горових , А.П. Соломатін )



Складовими частинами системи профілактики геліометеотропних реакцій є :

  • Складовими частинами системи профілактики геліометеотропних реакцій є :

  • 1) визначення погоди, що несприятливо впливає на перебіг хвороб, тобто медична класифікація погоди,

  • 2) медична інтерпретація метеорологічних прогнозів погоди, тобто медикометеорологічне прогнозування,

  • 3) розроблення системи профілактичних заходів для хворих, спираючись на прогноз погоди.





Система профілактичних заходів :

      • отримання, реєстрація, аналіз і медична інтерпретація оперативної інформації про погодні умови;
      • інформування населення про медичні наслідки прогнозування погоди та необхідні рекомендації лікувально-профілактичного змісту;
      • проведення комплексу заходів щодо профілактики та лікування геліометеотропних реакцій;
      • аналіз і узагальнення результатів спостережень з метою вдосконалення профілактики геліометеотропних реакцій.


Всю різноманітність безпосередніх заходів профілактики можна звести до трьох груп:

  • Всю різноманітність безпосередніх заходів профілактики можна звести до трьох груп:

  • 1. Підвищення неспецифічної резистентності організму шляхом загартування (перебування на відкритому повітрі, повітряні та сонячні ванни, купання, вологі обтирання, використання природного соняч­ного та штучного (фотарії) ультрафіолетового опромінювання, проведення сезонних курсів вживання вітамінів).



2. Щадіння організму — постільний, напівпостільний чи щадний режим, обмеження чи відміна кліматичних або фізіотерапевтичних процедур, перенесення планових операцій чи стоматологічних лікувально-діагностичних процедур, обмеження рухомості, раціональна організація праці, побуту і відпочинку з правильним використанням трудових відпусток, направленням хворих у нічні санаторії, зміною клімату під час несприятливої пори року.

  • 2. Щадіння організму — постільний, напівпостільний чи щадний режим, обмеження чи відміна кліматичних або фізіотерапевтичних процедур, перенесення планових операцій чи стоматологічних лікувально-діагностичних процедур, обмеження рухомості, раціональна організація праці, побуту і відпочинку з правильним використанням трудових відпусток, направленням хворих у нічні санаторії, зміною клімату під час несприятливої пори року.



Крім заходів режимного порядку щадіння організму хворих добиваються шляхом створення палат із штучним баро- і мікрокліматом — біотронів, палат із стабільним іонним режимом — іонотронів, апаратів, що регулюють мікроклімат у приміщеннях (кондиціонерів), сприятливого мікроклімату міст за допомогою зелених насаджень, будівництвом фонтанів, цілеспрямованим будівництвом міст.

  • Крім заходів режимного порядку щадіння організму хворих добиваються шляхом створення палат із штучним баро- і мікрокліматом — біотронів, палат із стабільним іонним режимом — іонотронів, апаратів, що регулюють мікроклімат у приміщеннях (кондиціонерів), сприятливого мікроклімату міст за допомогою зелених насаджень, будівництвом фонтанів, цілеспрямованим будівництвом міст.



  • 3. Застосування специфічних і неспецифічних хіміотерапевтичних засобів — седативних, гіпотензивних, спазмолітичних, нейролептичних тощо.



  • Медикаментозну профілактику проводять двома основними способами — регулярним прийманням невеликих доз препаратів у найбільш несприятливі в цьому кліматичному районі місяці (так звана сезонна профілактика) та профілактичні курси в періоди та дні з несприятливою погодою, встановлені на підставі довго- чи короткострокового медико-метеорологічного прогнозу.



Чинники, що формують і характеризують клімат.

  • Найважливішими чинниками, що формують клімат у тій чи іншій місцевості, є

  • 1) географічна широта, що визначає надходження сонячного випромінювання,

  • 2) висота над рівнем моря, рельєф і тип земної поверхні (вода, суходол, рослинність, сніг),

  • 3) особливості циркуляції повітряних мас,

  • 4) близькість до морів та океанів.



Одним з показників є індекс нестійкості погоди

  • Одним з показників є індекс нестійкості погоди

  • К=a/b, де а — кількість днів із змінами погоди, b — загальна кількість днів у даному періоді (сезон, рік). Індекс К, більший за 0,5, визначається як несприятливий.



Кліматичні пояси Землі





Україна поділяється на такі регіони:

  • Україна поділяється на такі регіони:

  • 1) північна частина (Житомирська, Київська, Чернігівська та Сумська області);

  • 2) північно-західна частина (Волинська та Рівненська області);

  • 3) західна частина (Львівська, Закарпатська, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська та Чернівецька області);

  • 4) центральна частина (Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Дніпропетровська області);

  • 5) східна частина (Харківська, Луганська, Донецька області);

  • 6) південна частина (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області і Автономна Республіка Крим).



Акліматизація— це фізіологічне пристосування, можливості якого багато в чому залежать від умов праці, побуту та харчування, що пом’якшують і компенсують вплив несприятливих умов.

  • Акліматизація— це фізіологічне пристосування, можливості якого багато в чому залежать від умов праці, побуту та харчування, що пом’якшують і компенсують вплив несприятливих умов.



Розрізняють три фази акліматизації:

  • Розрізняють три фази акліматизації:

  • 1) початкову—спостерігаються фізіологічні реакції, як при холодному, жаркому та високогірному кліматі;

  • 2) перебудови динамічного стереотипу, яка може реалізуватися сприятливо чи несприятливо;

  • 3) стійкої акліматизації.



Основними елементами кліматотерапії є:

  • Основними елементами кліматотерапії є:

  • 1) ідентична спрямованість фізіологічних змін під впливом одного й того ж методу кліматотерапії різних захворювань;

  • 2) однакова спрямованість фізіологічних змін при застосуванні різних методів кліматотерапії з приводу одного й того ж захворювання;

  • 3) один і той же кліматолікувальний метод має профілактичний вплив при різних захворюваннях.



Місцевість, придатна для кліматотерапії, повинна мати такі властивості:

  • Місцевість, придатна для кліматотерапії, повинна мати такі властивості:

  • 1) чисте повітря, вільне від забруднень та алергенів (позитивним розцінюється наявність у повітрі морських аерозолів);

  • 2) добру інсоляцію (пряму та дифузну);

  • 3) помірно вологе повітря при малозмінному температурно-вологісному режимі;

  • 4) добрі умови для тепловіддачі, відсутність подразного впливу сильних вітрів.





Схожі:

Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи iconЛюдина та навколишнє середовище. Екологія людини
Об’єктом вивчення екології людини вважають систему «людина навколишнє середовище», в якій людина виступає як на організмовому, так...
Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи iconАвтор: д м. н., професор
Об’єктом вивчення екології людини вважають систему «людина навколишнє середовище», в якій людина виступає як на організмовому, так...
Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи iconАвтор: д м. н., професор
Об’єктом вивчення екології людини вважають систему «людина навколишнє середовище», в якій людина виступає як на організмовому, так...
Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи iconОсновні глобальні проблеми: вичерпання ресурсів, забруднення довкілля, поглиблення нерівності між країнами. «Великі» та «малі» економіки у процесах глобалізації. Глобальні проблеми
Екологічна криза — незворотні антропогенні зміни еко­системи, глобальне порушення природної рівноваги й деградація природного середовища,...
Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи icon«Зелене» чи стале споживання
«людина-навколишнє середовище». Основні завдання: формування екологічно дружнього підходу до споживання; просування товарів та послуг,...
Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи iconІі міжнародна конференція «Сучасні проблеми біології, екології та хімії»; ІІ міжнародна конференція «Сучасні проблеми біології, екології та хімії»
...
Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи iconРозвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології. Головні рівні організації життя Ген клітина орган організм популяція угруповання
Розвиток біосистем, закономірності адаптації, популяційні закони. Еволюція екології
Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи iconТема 4: Умови та фактори, що впливають на стан здоров'я населення Лекційно-семінарське заняття 4
В багато чисельних літературних джерелах зустрічаються різні тлумачення поняття "навколишнє середовище". Найбільш компетентні представники...
Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи iconВідкритий міжнародний університет розвитку людини “україна” кафедра екології
Тому виникла необхідність саме в системі освіти на основі принципів сталого розвитку (розвитку без руйнування природного середовища)...
Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи iconТема: Предмет та завдання екології. Методи екологічних досліджень
Опанувавши його ви дізнаєтесь про основні закономірності дії екологічних факторів на живі організми, основні середовища їхнього існування...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка