Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини


НазваЛекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини
Дата конвертації07.05.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


Лекція № 8

  • Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини.

  • к. фарм. н. Поляк О.Б.


План лекції

  • Загальна характеристика вуглеводів.

  • Добування вуглеводів.

  • Властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування вуглеводів:

  • а) глюкози безводної;

  • б) D-галактози;

  • в) сахарози;

  • г) лактози;

  • д) крохмалю;

  • е) метилцелюлози.

  • Загальна характеристика дубильних речовин та методи їх аналізу.



До вуглеводів відносять цукри і подібні до них за хімічною структурою та властивостями сполуки. Більшість вуглеводів за будовою є поліоксикарбонільними речовинами (поліоксиальдегіди або поліоксикетони). Загальна формула вуглеводів Cm(H2O)n.

  • До вуглеводів відносять цукри і подібні до них за хімічною структурою та властивостями сполуки. Більшість вуглеводів за будовою є поліоксикарбонільними речовинами (поліоксиальдегіди або поліоксикетони). Загальна формула вуглеводів Cm(H2O)n.

  • Вуглеводи входять до складу клітин і тканин всіх представників флори та фауни і за питомою вагою складають основну частину органічних речовин на Землі. Вуглеводи складають близько 80 % сухих речовин рослин і близько 20 % тварин.



Вуглеводи класифікують:

  • 1) за кількістю атомів Карбону в молекулі - тетрози, пентози, гексози, гептози і т.п.;

  • 2) за видом карбонільної групи - альдози і кетози;

  • 3) за кількістю атомів в циклі (для циклічних структур) – фуранози і піранози;

  • 4) за кількістю моносахаридних одиниць у молекулі - прості вуглеводи (моносахариди, монози), олігосахариди (від 2 до 10 моносахаридів) і полісахариди (понад 10 моносахаридів).

  • В медичній і фармацевтичній практиці використовують моносахариди – глюкозу і галактозу, дисахариди – лактозу (молочний цукор) і сахарозу (цукор), полісахариди – крохмаль і похідні целюлози (клітковини) з загальною формулою (C6H10O5)n.



Добування вуглеводів

  • Сахарозу одержують з цукрового буряку або цукрової тростини. Глюкоза знаходиться в виноградному соці, в плодах та інших частинах рослин. Основним джерелом добування глюкози в промисловості є крохмаль, який гідролізують при наявності мінеральних кислот:

  • (С6Н10О5)n + nН2О → nC6Н12О6

  • крохмаль глюкоза

  • Глюкозу і фруктозу можна добути в результаті гідролізу сахарози за участю спиртового розчину кислоти хлоридної. Глюкоза викристалізовується, а фруктоза залишається в розчині:

  • НСl

  • С12Н22О11 + Н2О → C6Н12О6 + C6Н12О6

  • сахароза глюкоза фруктоза



Лактозу добувають з молочної сироватки (під час виробництва сиру) випарюванням з подальшою перекристалізацією з води, а D-галактозу – гідролізом лактози.

  • Лактозу добувають з молочної сироватки (під час виробництва сиру) випарюванням з подальшою перекристалізацією з води, а D-галактозу – гідролізом лактози.

  • Крохмаль утворюється в рослинах при фотосинтезі і відкладається у вигляді „резервного” вуглеводу в корінні, бульбах і насінні (зерно злакових рослин містить 60-80 % крохмалю, бульби картоплі – 15-20 %). Крохмаль добувають із зерен пшениці, кукурудзи, з бульб картоплі. З цією метою сировину розмелюють і промивають водою в спеціальних апаратах, де розділяються нерозчинні у воді речовини за їх густиною.

  • Целюлоза – найпоширеніший рослинний полісахарид, вона через механічну міцність виконує роль опірного матеріалу рослин. Деревина містить 50-70 % целюлози, бавовна майже повністю є чистою целюлозою.

  • Метилцелюлозу добувають метилуванням целюлози метилхлоридом або іншими метилюючими реагентами (диметилсульфат, метилйодид, діазометан) в присутності натрій гідроксиду.



Глюкоза безводна (ДФУ) (Glucosum anhydricum) (Dextrosum)



Ідентифікація глюкози

  • Оскільки глюкоза є оптично активною речовиною, для ідентифікації і випробування на чистоту фармакопея рекомендує встановлювати питоме обертання (від +52,5° до +53,3° у перерахунку на суху речовину). Визначення проводять для 10 %-ного водного розчину в присутності розчину аміаку.

  • Для глюкози характерним є явище мутаротації - зміна з плином часу кута обертання свіжоприготовлених розчинів вуглеводів.

  • Явище мутаротації пояснюється так: глюкоза може існувати в декількох таутомерних формах. Кристалічна глюкоза, отримана перекристалізацією з водно-спиртових розчинів, на 100 % α-D-(+)-глюкопіраноза.

  • При розчиненні глюкози у воді утворюються таутомерні форми відповідно до схеми:





α-D-(+)-глюкопіраноза має питоме обертання близько +119°; β-D-(+)-глюкопіраноза - близько +19°. В результаті взаємних перетворень утворюється рівноважна суміш різноманітних таутомерних форм D-глюкози, що містить ≈63 % β-D-(+)-глюкопіранози, ≈36 % α-D-(+)-глюкопіранози і менше одного відсотка суми ациклічної форми і глюкофураноз. Питоме обертання цієї суміші становить +51,5 .. .+53°. Для прискорення встановлення рівноваги як каталізатор до розчину глюкози додають декілька крапель розчину амоніаку.

  • α-D-(+)-глюкопіраноза має питоме обертання близько +119°; β-D-(+)-глюкопіраноза - близько +19°. В результаті взаємних перетворень утворюється рівноважна суміш різноманітних таутомерних форм D-глюкози, що містить ≈63 % β-D-(+)-глюкопіранози, ≈36 % α-D-(+)-глюкопіранози і менше одного відсотка суми ациклічної форми і глюкофураноз. Питоме обертання цієї суміші становить +51,5 .. .+53°. Для прискорення встановлення рівноваги як каталізатор до розчину глюкози додають декілька крапель розчину амоніаку.

  • Хіральний центр, що виникає в результаті внутрішньомолекулярного утворення напівацеталю або напівкеталю, називають аномерним, а α- і β-форми - аномерами. В загальному випадку α-формою монози називають циклічну форму, в якої напівацетальний гідроксил обернений в той самий бік, що й гідроксил у останнього асиметричного атома вуглецю; β-форма має гідроксил, орієнтований у бік, протилежний тому, у який направлено гідроксил у останнього асиметричного атома вуглецю.



Тонкошарова хроматографія.

  • Тонкошарова хроматографія.

  • Окиснення у лужному середовищі. При нагріванні субстанції з розчином мідно-тартратного реактиву (реактив Фелінга) утворюється червоний осад:



Нефармакопейні реакції на глюкозу:

  • Для окиснення глюкози може бути використаний аміачний розчин аргентуму нітрату (реакція "срібного дзеркала") та реактив Несслера (виділяється металічна ртуть).

  • Глюкоза з фенілгідразином утворює осад фенілгідразону, який при нагріванні утворює озазон жовтого кольору з характерною температурою плавлення:

  • Під дією HCl або при нагріванні з бензальдегідом озазони легко відщеплюють дві молекули фенілгідразину, утворюючи озони (кетоноальдегіди). При відновленні озонів утворюються кетози.



Внутрішньомолекулярна дегідратація. При взаємодії з мінеральними кислотами та кислотою оксалатною при нагріванні глюкоза утворює оксиметилфурфурол:

  • Внутрішньомолекулярна дегідратація. При взаємодії з мінеральними кислотами та кислотою оксалатною при нагріванні глюкоза утворює оксиметилфурфурол:

  • Оксиметилфурфурол - летка сполука, яка взаємодіє з аніліном або новокаїном, нанесеним на фільтрувальний папір, котрим накривають пробірку.

  • Спочатку утворюється основа Шиффа світло-жовтого кольору, а потім фурановий цикл розкривається з утворенням поліметинового барвника (малиново-фіолетове забарвлення).



У методиках експрес-аналізу лікарських форм для ідентифікації глюкози використовують також реакцію з тимолом і Н2SO4 конц. - з'являється темно-червоне забарвлення, або взаємодію з резорцином і HCl розв. — при нагріванні до кипіння з'являється рожеве забарвлення.

  • У методиках експрес-аналізу лікарських форм для ідентифікації глюкози використовують також реакцію з тимолом і Н2SO4 конц. - з'являється темно-червоне забарвлення, або взаємодію з резорцином і HCl розв. — при нагріванні до кипіння з'являється рожеве забарвлення.

  • При взаємодії з розчином антрону в H2SO4 конц. – зелене забарвлення, яке поступово переходить в синьо-зелене:

  • Реакція з 0,5 % розчином хлориду трифенілтетразолію в присутності розчину натрій гідроксиду при нагріванні – утворюється червоний осад трифенілформазону.



При додаванні розчину CuSO4 і підлужнюванні глюкоза утворює комплексну сполуку фіолетово-синього кольору. Цією реакцією одночасно доводять наявність як гідроксильних так і альдегідної груп, яку відновлюють Cu (ІІ) до Cu2O при стоянні.

  • При додаванні розчину CuSO4 і підлужнюванні глюкоза утворює комплексну сполуку фіолетово-синього кольору. Цією реакцією одночасно доводять наявність як гідроксильних так і альдегідної груп, яку відновлюють Cu (ІІ) до Cu2O при стоянні.

  • Наявність гідроксильних груп також доводять реакцією ацетилювання (утворюються пентаацетати зі стабільною температурою плавлення):

  • Взаємодія з гідроксиламіном. Альдози легко вступають в реакцію з гідроксиламіном, утворюючи оксими. За допомогою цієї реакції можна здійснити перехід від вищих альдоз до нижчих.



10. Епімерізація – перетворення моносахаридів під дією лугів. Так, D-глюкоза, витримана у р-ні NaOH при 35ºС (4 доби) перетворю-ється на суміш з D-фруктози (~28 %), D-манози (~3 %), D-глюкози (~69 %).

  • 10. Епімерізація – перетворення моносахаридів під дією лугів. Так, D-глюкоза, витримана у р-ні NaOH при 35ºС (4 доби) перетворю-ється на суміш з D-фруктози (~28 %), D-манози (~3 %), D-глюкози (~69 %).



Кількісне визначення глюкози

  • 1. ДФУ не передбачає визначення кількісного вмісту глюкози в субстанції.

  • 2. Йодометрія, зворотне титрування, індикатор - крохмаль. До субстанції додають надлишок титрованого розчину йоду і розчин натрію гідроксиду:

  • I2 + 2NaOH → NaI + NaOI + H2O

  • RCOH + NaOI + NaOH → RCOONa + NaI + H2O

  • Через деякий час додають розчин кислоти сульфатної і надлишок йоду відтитровують натрію тіосульфатом:

  • NaI + NaOI + H2SO4 → I2 + Na2SO4 + H2O

  • I2 + 2Na2S2O3 → 2NaI + Na2S2O6

  • Паралельно проводять контрольний дослід. Em = М.м./2



3. Титриметричний метод аналізу моносахаридів і дисахаридів, в основі якого лежить використання реактиву Фелінга (2-3-кратний надлишок). Його точну кількість додають до наважки, а потім йодометрично встановлюють залишок невитраченого на окиснення катіону Купруму (ІІ). Методика базується на відновленні вуглеводами Cu2+ до Cu1+ із тартратного комплексу:

  • 3. Титриметричний метод аналізу моносахаридів і дисахаридів, в основі якого лежить використання реактиву Фелінга (2-3-кратний надлишок). Його точну кількість додають до наважки, а потім йодометрично встановлюють залишок невитраченого на окиснення катіону Купруму (ІІ). Методика базується на відновленні вуглеводами Cu2+ до Cu1+ із тартратного комплексу:

  • СН2ОН(СНОН)4СОН + 2K2Cu(C4H4O6)2 + 5KOH → СН2ОН(СНОН)4СОOK + 4K2C4H4O6 + Cu2O↓ + 3H2O

  • Надлишок реактиву Фелінга, який містить іони Cu2+, відновлюють КІ в кислому середовищі і І2, що виділився титрують Na2S2O3:

  • 2Cu2+ + 4I- → Cu2I2 + I2 ; I2 + 2Na2S2O3 → 2NaI + Na2S2O6

  • 4. Метод Бертрана. Базується на окисненні глюкози реактивом Фелінга. При цьому для розрахунку використовують спеціальну таблицю, за якою, наприклад, при окисненні 100 мг глюкози виділяється 220 мг Cu2O.

  • 5. Вміст глюкози в розчинах для ін'єкцій визначають методом рефрактометрії.



6. Поляриметрія. Знаючи питоме обертання, довжину поляриметричної трубки l і вимірявши кут обертання поляризованого світла, можна вирахувати масову частку с (%) за формулою: α · 100

  • 6. Поляриметрія. Знаючи питоме обертання, довжину поляриметричної трубки l і вимірявши кут обертання поляризованого світла, можна вирахувати масову частку с (%) за формулою: α · 100

  • С = [α]20D · l

  • 7. Газова хроматографія – після перетворення глюкози в леткі сполуки (ацетати сорбіту або нітрил глюконової кислоти).

  • Випробування на чистоту

  • Сторонні цукри, розчинний крохмаль, декстрини. Після кип'ятіння субстанції з 96 % етанолом і охолодження розчин повинен залишитися прозорим.

  • Сульфіти. УФ-спектрометрія.

  • Зберігання

  • ЩЗК.



Застосування глюкози

  • При різноманітних захворюваннях серця, печінки; при гіпоглікемії, інфекційних захворюваннях, різних інтоксикаціях; при лікуванні шоку, колапсу; як джерело харчування, що легко засвоюється організмом і поліпшує функції різних органів.

  • Для медичних цілей застосовують ізотонічний (5 %) і гіпертонічні (10-40 %) розчини.

  • Основні шляхи метаболізму D-глюкози – гліколіз і аеробне окислення до вуглекислоти, води і АТФ.

  • Призначають глюкозу внутрішньо (по 0,5-1,0 г), внутрішньо-венно до 20-50 мл 40%-ного розчину.

  • Форма випуску: порошок; табл. по 0,5 і 1,0 г; 40 % розчин для ін'єкцій в амп. 10,0 і 20,0 мл № 5 і 10; 5 % і 10 % розчини для інфузій в скляних флаконах по 200,0; 400,0 мл і в контейнерах по 100,0; 250,0; 500,0 мл.





D-галактоза (Galactose D) Левовіст

  • β-D-галактопіраноза

  • Властивості. Порошок або гранули від білого до майже білого кольору. Відновні властивості галактози пов'язані з наявністю в молекулі напівацетального гідроксилу.

  • Процес перетворення галактози в глюкозу відбувається в печінці.



Ідентифікація галактози

  • ІЧ-спектроскопія і ВЕРХ , порівнюючи з розчинами стандартних зразків.

  • При нагріванні субстанції з розчином мідно-тартратного реактиву (реактив Фелінга) утворюється червоний осад (хімізм див. глюкозу).

  • З фенілгідразином утворює осад фенілгідразону, який при нагріванні утворює озазон жовтого кольору з характерною температурою плавлення (хімізм див. глюкозу).

  • При взаємодії з розчином антрону в H2SO4 концентрованій – зелене забарвлення, яке поступово переходить в синьо-зелене (хімізм див. глюкозу).

  • Реакція з 0,5 % розчином хлориду трифенілтетразолію в присутності розчину натрій гідроксиду при нагріванні – утворюється червоний осад трифенілформазону (хімізм див. глюкозу).

  • Поляриметрія. Питоме обертання від +78 до +81º (водний розчин). Для галактози також є характерним явище мутаротації (вона може існувати у вигляді α- і β- таутомерних форм, які відрізняються значеннями питомого обертання).



Кількісне визначення галактози

  • АНД не передбачає визначення кількісного вмісту галактози в субстанції.

  • Поляриметрія.

  • Йодометрія, зворотне титрування, індикатор - крохмаль. Em = М.м./2.

  • Титриметричний метод аналізу галактози, в основі якого лежить використання реактиву Фелінга (2-3-кратний надлишок). Його точну кількість додають до наважки, а потім йодометрично встановлюють залишок невитраченого на окиснення катіону Купруму (ІІ). Методика базується на відновленні вуглеводами Cu2+ до Cu1+ із тартратного комплексу. Надлишок реактиву Фелінга, який містить іони Cu2+, відновлюють КІ в кислому середовищі і І2, що виділився титрують Na2S2O3. Em = М.м./2.



Застосування галактози

  • Контрастний засіб. Галактозу у вигляді мікронізованої (менше 1 мкм) суспензії використовують для підсилення контрастності при ультразвукових дослідженнях судин і серця, жіночих статевих органів.

  • Форма випуску: лікарський препарат “Левовіст” (гранули у флаконах по 2,5 і 4,0 г в комплекті з розчинником (вода для ін'єкцій) в ампулах по 20 мл і одноразовим шприцом).

  • Входить до складу молочного цукру (лактози) і до складу лактулози (2-(β-D-галактопіранозил)-D-фруктоза).

  • Лактулоза – синтетичний дисахарид, що складається з галактози і фруктози. При пероральному введенні не всмоктується в ШКТ. Попадаючи в кишківник, стимулює перистальтику і проявляє послаблюючу дію.

  • Застосовують лактулозу в суміші з галактозою і лактозою у формі сиропу при хронічних запорах, а також при печінковій енцефалопатії, у хворих з хронічними захворюваннями печінки.



Сиропи лактулози: Дуфалак, Лактувіт, Нормазе, Лактулакс, Лактусан. Всі сиропи містять в 1 мл:

  • Сиропи лактулози: Дуфалак, Лактувіт, Нормазе, Лактулакс, Лактусан. Всі сиропи містять в 1 мл:

  • 0,667 г лактулози; 0,1 г галактози; 0,06 г лактози.



Молочний цукор (Saccharum lactis) Лактоза

  • 4-(β-D-галактопіранозидо)-α-D-глюкопіранози моногідрат

  • Властивості. Кристалічний порошок білого кольору із слабким солодким смаком, без запаху. Легко розчинний у воді, мало розчинний у 96 % спирті, практично нерозчинний в ефірі і хлороформі.

  • Жіноче молоко містить 5-8% лактози, коров'яче – 4-6%.



Ідентифікація лактози

  • Напівацетальний гідроксил глюкози у молекулі лактози, на відміну від молекули сахарози, залишається вільним, тому лактоза є відновлюючим і мутаротуючим цукром.

  • За фізико-хімічними константами: ІЧ-спектроскопія, тонкошарова хроматографія.

  • Водний розчин лактози при нагріванні з розчином амоніаку забарвлюється в червоний колір.

  • Розчин лактози відновлює мідно-тартратний реактив.

  • Питоме обертання лактози становить від +54,4° до +55,9° (10 %-ний водний розчин у перерахунку на суху речовину). Вимірювання кута обертання проводять через 30 хв. після додавання до розчину лактози 2 крапель розчину амоніаку.



Кількісне визначення лактози

  • Кількісне визначення лактози

  • Проводять тими ж методами, що й глюкози.

  • Зберігання

  • У ЩЗК при кімнатній температурі. При зберіганні поступово гідролізує з утворенням моносахаридів.

  • Застосування

  • Лактоза відрізняється від решти цукрів відсутністю гігроскопічності й тому використовується для приготування порошків з речовинами, що легко гідролізуються. Її кристали мають насипну густину, близьку до густини більшості отруйних і сильнодіючих речовин, і тому лактоза широко використовується для виготовлення тритурацій. Входить до сиропів лактулози.

  • Входить молочний цукор і до складу сумішей для дитячого дієтичного харчування. Широко застосовується в харчовій промисловості.



Сахароза (Saccharum)

  • 2-α-D-глюкопіранозидо-β-D-фруктофуранозид

  • Сахароза – тростинний або буряковий цукор

  • Властивості. Біла кристалічна речовина без запаху, солодка на смак. Легко розчинна у воді, помірно розчинна у 96 % спирті, нерозчинна в ефірі та хлороформі. Плавиться при температурі 184-185ºС, при подальшому нагріванні темніє й перетворюється в буру, гірку на смак масу (карамель).



Ідентифікація сахарози

  • Оскільки глікозидний зв'язок в молекулі сахарози утворюють напівацетальні гідроксили глюкози і фруктози, тобто напівацетальний гідроксил глюкози зв'язаний, сахароза є невідновлюючим (не відновлює реактив Фелінга) і немутаротуючим цукром.

  • Поляриметрія. Питоме обертання від +66,5 до +66,8º (10 %-ний водний розчин).

  • Реакція з кобальту нітратом у лужному середовищі – з'являється характерне фіолетове забарвлення.

  • У лікарських формах сахарозу ідентифікують за реакцією з резорцином – при нагріванні в присутності розбавленої кислоти хлоридної з'являється червоне забарвлення.

  • Реакція з лужним розчином діазоурацилу – зелене забарвлення.



Під дією кислот або ферменту інвертази, або при нагріванні підкислених водних розчинів сахароза легко гідролізується з утворенням інвертного цукру (суміш D-глюкози і D-фруктози):

  • Під дією кислот або ферменту інвертази, або при нагріванні підкислених водних розчинів сахароза легко гідролізується з утворенням інвертного цукру (суміш D-глюкози і D-фруктози):

  • Ця суміш є лівообертаючою ([α]20D≈-40º), оскільки оптичні властивості її складаються за рахунок питомого обертання глюкози (+52,5º) і лівообертаючої фруктози (-93º).

  • Явище інверсії – явище зміни кута і знака обертання розчину речовини після гідролізу.



Випробування на чистоту

  • Випробування на чистоту

  • Домішку інвертного цукру визначають взаємодією з реактивом Фелінга – не має випадати жовтий або червоний осад.

  • Кількісне визначення сахарози

  • Рефрактометрія.

  • Поляриметрія.

  • Метод Бертрана (після попереднього гідролізу розбавленою кислотою хлоридною).

  • Зберігання

  • У ЩЗК при кімнатній температурі. При зберіганні поступово гідролізує з утворенням моносахаридів.

  • Застосування

  • Сахароза використовується для одержання сиропів і як допоміжна речовина при виготовленні лікарських форм.



Крохмаль (Amylum)

  • Крохмаль – білий борошнистий порошок, нерозчинний в спирті, ефірі, холодній воді але гаряча вода розчиняє його з утворенням крохмального клейстеру. Цей процес називається клейстеризацією. Питоме обертання від +201,5 до +205º.

  • Характерною реакцією на крохмаль є поява синього забарвлення при взаємодії з вільним йодом. Це забарвлення зникає під час кип'ятіння розчину і знову з'являється при його охолодженні.

  • Крохмаль (C6H10O5)n являє собою суміш полісахаридів, які складаються із залишків α-D-глюкопіранози і відрізняються ступенем полімеризації та характером зв'язків. Полісахариди крохмалю можна розділити на дві фракції: амілозу (лінійний полісахарид) і амілопектин (розгалужений полісахарид).



Амілоза легко екстрагується з крохмалю гарячою водою. Вона побудована із залишків D-глюкопіранози, зв'язаних між собою в положеннях 1,4 лінійним способом:

  • Амілоза легко екстрагується з крохмалю гарячою водою. Вона побудована із залишків D-глюкопіранози, зв'язаних між собою в положеннях 1,4 лінійним способом:

  • Амілоза дає з йодом яскраво-синє забарвлення і розкладається α-амілазою до утворення дисахариду мальтози. З деякими D-глюкопіранозними залишками зв'язана кислота фосфатна (вміст фосфору – близько 0,03 %). Молекулярна маса амілози – від 32000 до 160000, що відповідає наявності в молекулі від 200 до 1000 глюкозидних залишків. Кожна молекула амілози має тільки один напівацетальний гідроксил (в кінці молекули), який здатний переходити в альдегідну групу.



Амілопектин – полісахарид розгалуженої будови, який складається з 600-6000 залишків D-глюкози (молекулярна маса 100000 – 1000000).

  • Амілопектин – полісахарид розгалуженої будови, який складається з 600-6000 залишків D-глюкози (молекулярна маса 100000 – 1000000).

  • Амілопектин містить 0,20 - 0,22 % фосфору, здатний сильно набухати в гарячій воді. В молекулі амілопектину залишки D-глюкози зв'язані в положеннях 1, 4, а головні ланцюги зв'язані в положеннях 1, 6 і 1, 3.



При швидкому нагріванні крохмалю, що містить 10-20 % води, відбувається розщеплення молекули крохмалю на менші молекули – крохмальні декстрини. Наявність кислот прискорює декстринізацію. У міру зменшення величини молекули утворені декстрини дають з йодом синьо-фіолетове, червоно-фіолетове, червоно-оранжеве, оранжеве і жовте забарвлення. Слабкодекстринізуючий крохмаль, який ще забарвлюється йодом в синій колір і краще розчиняється у воді, називають розчинним крохмалем.

  • При швидкому нагріванні крохмалю, що містить 10-20 % води, відбувається розщеплення молекули крохмалю на менші молекули – крохмальні декстрини. Наявність кислот прискорює декстринізацію. У міру зменшення величини молекули утворені декстрини дають з йодом синьо-фіолетове, червоно-фіолетове, червоно-оранжеве, оранжеве і жовте забарвлення. Слабкодекстринізуючий крохмаль, який ще забарвлюється йодом в синій колір і краще розчиняється у воді, називають розчинним крохмалем.

  • Поступовий гідроліз крохмалю при наявності кислот або ферментів відбувається за такою схемою:

  • (С6Н10О5)n → (С6Н10О5)х → n/2С12Н22О11 → nC6Н12О6

  • крохмаль декстрини мальтоза глюкоза

  • Кількісно визначають крохмаль йодометрично або за Бертраном після кислотного гідролізу до глюкози.

  • Крохмаль використовують в якості наповнювача при виготовленні таблеток, індикатора методу йодометрії, реактиву в фармацевтичному аналізі.



Метилцелюлоза (ДФУ) (Methylcelluloseum) Целевак

  • Метилцелюлоза являє собою частково О-метильовану

  • целюлозу.

  • Властивості. Порошок білого, жовтувато-білого або сірувато-білого кольору або гранули. Гігроскопічний після висушування. Практично не розчинний у гарячій воді, ацетоні, етанолі, ефірі і толуолі. Розчинняється в холодній воді із утворенням колоїдного розчину.



Ідентифікація

  • Ідентифікація

  • При нагріванні розчину субстанції до температури вище 50ºС розчин каламутніє або утворюється пластівчастий осад. Розчин знову стає прозорим при охолоджуванні.

  • Субстанцію нагрівають з Н2SO4, охолоджують і додають розчин нінгідрину – появляється червоне забарвлення.

  • Oсаджування метилцелюлози з водних розчинів кислотою таніновою у формі пластівців, які розчиняються в розчині амоніаку.

  • Субстанцію у пробірці перемішують з MnSO4, пробірку нагрівають в силіконовій олії при 200ºС; фільтрувальний папір змочують сумішшю розчинів діетаноламіну і натрій нітропрусиду (1:11) і вносять в пробірку – папір не має забарвлюватися в синій колір. Паралельно проводять контрольний дослід.

  • Водний розчин субстанції, поміщений на скляну пластинку, після випаровування води утворює тонку плівку.

  • 0,2 г субстанції не розчиняється ні в 10 мл толуолу, ні в 10 мл етанолу.



Випробування на чистоту регламентує визначення прозорості, кольоровості, рН розчину S; уявної в’язкості (не менше 75 % і не більше 140% від зазначеної на етикетці (мПа·с)); домішок (хлориди, важкі метали); втрати в масі при висушуванні; сульфатної золи.

  • Випробування на чистоту регламентує визначення прозорості, кольоровості, рН розчину S; уявної в’язкості (не менше 75 % і не більше 140% від зазначеної на етикетці (мПа·с)); домішок (хлориди, важкі метали); втрати в масі при висушуванні; сульфатної золи.

  • Кількісного визначення метилцелюлози ДФУ не вимагає.

  • Для кількісного визначення груп -ОСН3 використовують метод Цейзеля (визначення алкоксигруп в алкалоїдах і цукрах). Етерні групи гідролізують концентрованою НІ в присутності червоного фосфору з утворенням леткого алкілйододу:

  • ROCH3 + HI → ROH + СН3I ↑

  • СН3I відганяють і поглинають AgNO3; йод, що міститься в метилйодиді, визначають гравіметрично у вигляді AgI. Також можна алкілйодид поглинати р-ном Вr2 і СН3СООК в льодяній СН3СООН з подальшим титриметричним визначенням утвореної HIО3 за допомогою Na2S2O3 в присутності KI і крохмалю.

  • Метилцелюлозу використовують для стабілізації водно-олійних лікарських форм; як водопоглинаючий засіб; об’ємний послаблюючий засіб для лікування запору; переривання поносу, а також у пацієнтів з колостомією. Широко застосовується в будівництві (згущувач, пластифікатор).



Дубильні речовини, або таніни

  • Дубильні речовини поділяються на дві групи:

  • 1). конденсовані, або таніни, що не гідролізуються (так звані катехінові таніни). Агліконами є найчастіше складні похідні пірогалолу і пірокатехіну.

  • 2). таніни, що гідролізуються (галотаніни), які при гідролізі кислотами або ензимом таназою утворюють цукри і аглікони фенольного ряду.

  • Галотаніни (псевдоглікозиди) є похідними глюкози й дигалової кислоти. Існує два ізомери: м- і п-дигалові кислоти.



Дубильні речовини у значній кількості містяться в корі дуба, траві звіробою, кореневищах змійовика, шишках вільхи, листках шавлії, квітках бузини, ягодах чорниці, плодах черемхи тощо.

  • Дубильні речовини у значній кількості містяться в корі дуба, траві звіробою, кореневищах змійовика, шишках вільхи, листках шавлії, квітках бузини, ягодах чорниці, плодах черемхи тощо.



Із танінів, що використовуються

  • Із танінів, що використовуються

  • в медицині, найбільше значення

  • має пентадигалоїл-глюкоза:

  • Танінам притаманні характерні властивості:

  • Легко розчиняються в гарячій воді з утворенням колоїдних розчинів. Здатні осаджувати білки з розчинів, утворювати нерозчинні сполуки з тканинами, що містять желатину (дубити шкіру).

  • Легко окиснюються, особливо в лужному середовищі; з аміачним розчином калію фериціаніду вони дають насичене червоне забарвлення.

  • Наявність фенольних гідроксилів зумовлює реакцію дубильних речовин із солями феруму (III) — з'являється чорно-зелене або синьо-чорне забарвлення.

  • Таніни утворюють осади з розчинами багатьох алкалоїдів та інших органічних речовин основного характеру.



Танін (Taninum)

  • Властивості. Аморфний порошок світло-жовтого або бурувато-жовтого кольору зі слабким своєрідним запахом, терпкий на смак. Легко розчинний у воді і спирті, дуже мало розчинний в ефірі, хлороформі і бензолі. Водні розчини мають кислу реакцію.

  • Ідентифікація:

  • 1. Водний розчин таніну з рівним об'ємом кислоти сульфатної розведеної утворює об'ємний жовтуватий осад.

  • 2. Розчин таніну з розчином FeCl3 дає чорне з синім відтінком забарвлення, що зникає від додавання H2SO4 розведеної.

  • Випробування на чистоту. Домішки камеді, декстрину, цукру й солей визначають, додаючи до розчину таніну спирт, а потім ефір. Розчин має залишатися прозорим.

  • Зберігання. У добре закупореній тарі, в сухому місці.

  • Застосування. В'яжучий і протизапальний засіб; для полоскання або для змащування ран при опіках. Оскільки танін із солями алкалоїдів і важкими металами утворює нерозчинні сполуки, його використовують як протиотруту при отруєннях цими речовинами (промивання шлунка 0,5 %-ним водним розчином).





Схожі:

Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини iconЛекція №30 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини
Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні...
Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини iconЛекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини
Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні...
Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини iconЛекція №16
Вітаміни як лікарські речовини: загальна характеристика, методи одержання, класифікації, аналіз, зберігання, передумова використання...
Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини iconЛекція №1
Вітаміни як лікарські речовини: загальна характеристика, методи одержання, класифікації, аналіз, зберігання, передумова використання...
Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини iconЛекція №26
Вітаміни як лікарські речовини: загальна характеристика, методи одержання, класифікації, аналіз, зберігання, передумова використання...
Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини iconЛекція №33
Вітаміни як лікарські речовини: загальна характеристика, методи одержання, класифікації, аналіз, зберігання, передумова використання...
Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини iconЛекція №22
Лікарські речовини, похідні аліфатичних циклічних сполук. Похідні адамантану: вплив функціональних груп на характер фармакологічної...
Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини iconЛекція №8
Лікарські речовини, похідні аліфатичних циклічних сполук. Похідні адамантану: вплив функціональних груп на характер фармакологічної...
Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини iconЛекція №7 Загальна характеристика і класифікація глікозидів. Серцеві глікозиди: зв’язок між будовою і дією, роль стеричних факторів. Одержання
Загальна характеристика і класифікація глікозидів. Серцеві глікозиди: зв’язок між будовою і дією, роль стеричних факторів. Одержання...
Лекція №8 Загальна характеристика вуглеводів, джерела їх одержання, властивості, якісний і кількісний аналіз, зберігання і застосування. Дубильні речовини iconЛекція №29 Загальна характеристика і класифікація глікозидів. Серцеві глікозиди: зв’язок між будовою і дією, роль стеричних факторів. Одержання
Загальна характеристика і класифікація глікозидів. Серцеві глікозиди: зв’язок між будовою і дією, роль стеричних факторів. Одержання...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка