1. Захисна: Захисна


Назва1. Захисна: Захисна
Дата конвертації05.05.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



1. Захисна:

  • 1. Захисна:

  • а) здатні до амебоїдних рухів, можуть виходити через стінку кровоносної судини у тканини (діапедез);

  • володіють позитивним хемотаксисом по відношенню до бактеріальних токсинів, продуктів розпаду бактерій, грибків, клітин організму і комплексів антиген-антитіло; здатні оточувати чужерідні тіла, захоплювати їх у цитоплазму і перетравлювати (фагоцитоз).

  • б) синтез антитіл, речовин ферментної природи.

  • 2. Транспортна (транспортують ферменти: протеази, пептидази, фізіологічно-активні речовини: гістамін, гепарин, серотонін.

  • 3. Метаболічна (синтезують білки, глікоген, фосфоліпіди).

  • 4. Регенераторна (виділяють трофони, що приймають участь у регенераторних процесах).



У судинному руслі циркулює біля 20 % лейкоцитів організму. Більшість з них знаходиться поза межами судинного русла: у міжклітинному просторі, у кістковому мозку.

  • У судинному руслі циркулює біля 20 % лейкоцитів організму. Більшість з них знаходиться поза межами судинного русла: у міжклітинному просторі, у кістковому мозку.

  • У крові здорової людини є 4•109/л-9•109/л лейкоцитів або 4 Г/л-9 Г/л.

  • Якщо кількість лейкоцитів менша 4 Г/л, то говорять про лейкопенію. Лейкопенія зустрічається тільки при патології.

  • Якщо кількість лейкоцитів перевищує 9 Г/л, то це лейкоцитоз. Розрізняють лейкоцитози: фізіологічні і патологічні.

  • Кількість лейкоцитів коливається протягом доби – максимум спостерігається у вечірній час.



а) харчовий – після прийому їжі, особливо білкової;

  • а) харчовий – після прийому їжі, особливо білкової;

  • б) міогенні – після важкої фізичної роботи;

  • в) стресовий – після психоемоційного навантаження;

  • г) у вагітних;

  • д) овуляційний;

  • е) у новонароджених. Кількість лейкоцитів у них складає 16,7-30 Г/л. У кінці першого місяця життя кількість лейкоцитів зменшується і складає 12-15 Г/л. У кінці першого року життя – 7,0-12,5 Г/л. У віці 10-14 років кількість лейкоцитів майже досягає величин дорослих і складає 4,5-10 Г/л.

  • Причини патологічних лейкоцитозів

  • запалення, інфекційні процеси



Лейкоцитопоез

  • Лейкоцитопоез

  • Лейкоцити поділяються на дві групи:

  • гранулоцити (зернисті) і

  • агранулоцити (незернисті).

  • До гранулоцитів відносять

  • - нейтрофіли,

  • - еозинофіли,

  • - базофіли,

  • До агранулоцитів відносять

  • – лімфоцити

  • - моноцити.

  • Відповідно лейкоцитопоез (лейкопоез) включає гранулоцитопоез (гранулопоез)

  • лімфоцитопоез (лімфопоез)

  • моноцитопоез (монопоез).







Регуляція лейкопоезу.

  • Регуляція лейкопоезу.

  • Мало досліджена роль нервової системи, хоча є значна іннервація кровотворних тканин. Нервові напруження, емоційні стани викликають збільшення кількості лейкоцитів. Подразнення симпатичних нервів збільшує кількість нейтрофілів в крові. Подразнення блукаючого нерва веде до зменшення кількості лейкоцитів. Гормональні фактори мають вплив на лейкопоез. Введення адреналіну, глюкокортикоїдів веде до зміни кількості лейкоцитів в крові.

  • Встановлено, що продукти розпаду тканин, лейкоцитів, мікробів і їх токсинів впливають на утворення лейкоцитів.

  • Всі впливи опосередковують свою дію на кістковий мозок через лейкопоетини, які утворюються в макрофагах кісткового мозку.



Знаходяться в кровоносному руслі максимум до 20 годин, швидко мігрують у тканини, слизові оболонки, де живуть біля 3-х діб. Протягом доби продукується 100•109 гранулоцитів.

  • Знаходяться в кровоносному руслі максимум до 20 годин, швидко мігрують у тканини, слизові оболонки, де живуть біля 3-х діб. Протягом доби продукується 100•109 гранулоцитів.

  • Нейтрофіли фагоцитують бактерії, грибки, продукти розпаду тканин і розщеплюють їх своїми ферментами перекисом водню.

  • Крім реакції на інфекцію, нейтрофіли також секретують транскобаламін.

  • За нейтрофілами можна визначити стать людини: при наявності жіночого генотипу нейтрофіли "барабанні палички".



Період перебування еозинофілів в крові дуже короткий. Особливо багато цих клітин в слизових шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів і сечовидільних органів. Кількість еозинофілів має властивість коливатися протягом доби: в день еозинофілів приблизно на 20 % менше, а в ночі на 30 % більше порівняно з середньодобовою кількістю. Ці коливання зв'язані з рівнем секреції глюкокортикоїдів корою надниркових залоз. Підвищення вмісту кортикоїдів приводить до зниження еозинофілів і навпаки. Це функціональна проба Торна.

  • Період перебування еозинофілів в крові дуже короткий. Особливо багато цих клітин в слизових шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів і сечовидільних органів. Кількість еозинофілів має властивість коливатися протягом доби: в день еозинофілів приблизно на 20 % менше, а в ночі на 30 % більше порівняно з середньодобовою кількістю. Ці коливання зв'язані з рівнем секреції глюкокортикоїдів корою надниркових залоз. Підвищення вмісту кортикоїдів приводить до зниження еозинофілів і навпаки. Це функціональна проба Торна.

  • Функції: 1) антиалергічна; 2) фагоцитарна.

  • Еозинофіли містять гістаміназу, яка нейтралізує гістамін, що є у великій кількості при алергії.



Час перебування цих клітин у кров'яному руслі близько 12 годин. Вони мають здатність до фагоцитозу. Гранули в цитоплазмі базофілів інтенсивно забарвлюються базофільними барвниками і містять гепарин і гістамін, які активно впливають на судини.

  • Час перебування цих клітин у кров'яному руслі близько 12 годин. Вони мають здатність до фагоцитозу. Гранули в цитоплазмі базофілів інтенсивно забарвлюються базофільними барвниками і містять гепарин і гістамін, які активно впливають на судини.



Лімфоцити утворюються в лімфатичних вузлах, селезінці, загрудинній залозі, апендиксі і кістковому мозку. Вони відіграють основну роль у формуванні імунітету і здійснюють імунний нагляд.

  • Лімфоцити утворюються в лімфатичних вузлах, селезінці, загрудинній залозі, апендиксі і кістковому мозку. Вони відіграють основну роль у формуванні імунітету і здійснюють імунний нагляд.

  • Після кісткового мозку частина лімфоцитів проходить диференціацію у тимусі (загрудинній залозі) і перетворюються в Т-лімфоцити. Інші лімфоцити проходять диференціацію в лімфоїдній тканині мигдаликів, апендикса, пейєрових бляшках кишок - В-лімфоцити.



Частина лімфоїдних клітин не диференціюється в органах імунної системи. Ці клітини утворюють групу нульових лімфоцитів. При необхідності вони можуть перетворюватися в Т- або В-лімфроцити.

  • Частина лімфоїдних клітин не диференціюється в органах імунної системи. Ці клітини утворюють групу нульових лімфоцитів. При необхідності вони можуть перетворюватися в Т- або В-лімфроцити.

  • Кількість Т-лімфоцитів складає 0,6-1,8 Г/л; В-лімфоцитів – 0,3-0,5 Г/л і нульові – 0,1-0,3 Г/л.

  • 10-20 % лімфоцитів живуть від декількох годин до 7 днів, а до 80-90 % – до 100-200 днів.

  • До короткоживучих відносяться В-лімфоцити. До довгоживучих – Т-лімфоцити.



Функції Т-лімфоцитів:

  • Функції Т-лімфоцитів:

  • 1. Імунологічна пам'ять.

  • 2. Противірусний імунітет, завдяки виробленню інтерферону.

  • 3. Протитканинний імунітет, завдяки утворенню ліфмотоксинів (знищення пухлинних клітин, трансплантатів).

  • 4. Регулюють фагоцитарну активність зокрема нейтрофілів.

  • Функції В-лімфоцитів:

  • 1. Імунологічна пам'ять.

  • 2. Специфічний (гуморальний) імунітет. Ця функція можлива завдяки перетворенню В-лімфоцитів у плазмоцити.



Утворюються в кістковому мозку. У крові перебувають близько 72 годин. З крові моноцити входять в оточуючі тканини. Тут вони ростуть, вміст у них лізосомів та мітохондрій збільшується. Досягнувши зрілості, моноцити перетворюються в нерухомі клітини або тканинні макрофаги. Ці клітини є у сполучній тканині і називаються гістіоцитами; у печінці - Купферовськими клітинами; у легенях - альвеолярними макрофагами; у селезінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, глії, плеврі - макрофагами.

  • Утворюються в кістковому мозку. У крові перебувають близько 72 годин. З крові моноцити входять в оточуючі тканини. Тут вони ростуть, вміст у них лізосомів та мітохондрій збільшується. Досягнувши зрілості, моноцити перетворюються в нерухомі клітини або тканинні макрофаги. Ці клітини є у сполучній тканині і називаються гістіоцитами; у печінці - Купферовськими клітинами; у легенях - альвеолярними макрофагами; у селезінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, глії, плеврі - макрофагами.



Досягнувши зрілості, моноцити перетворюються в нерухомі клітини або тканинні макрофаги. Ці клітини є у сполучній тканині і називаються гістіоцитами; у печінці - Купферовськими клітинами; у легенях - альвеолярними макрофагами; у селезінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, глії, плеврі - макрофагами.

  • Досягнувши зрілості, моноцити перетворюються в нерухомі клітини або тканинні макрофаги. Ці клітини є у сполучній тканині і називаються гістіоцитами; у печінці - Купферовськими клітинами; у легенях - альвеолярними макрофагами; у селезінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, глії, плеврі - макрофагами.



Сукупність тканинних макрофагів, об'єднаних спільним походженням, будовою і функцією називається системою мононуклеарних фагоцитів.

  • Сукупність тканинних макрофагів, об'єднаних спільним походженням, будовою і функцією називається системою мононуклеарних фагоцитів.

  • Специфічними функціональними особливостями макрофагів є фагоцитоз мікроорганізмів, пухлинних клітин, збір і спрямування антигенного матеріалу до лімфоцитів, утворення фактору росту тканин, піноцитоз.





При дослідженні лейкоцитарної формули враховують індекс ядерного зсуву нейтрофілів за формулою:

  • При дослідженні лейкоцитарної формули враховують індекс ядерного зсуву нейтрофілів за формулою:

  • ІЯЗ = (мієлоцити + метамієлоцити + паличкоядерні) : сегментоядерні

  • У нормі ІЯЗ дорівнює 0,06-0,09.

  • Зсув вліво свідчить про подразнення кісткового мозку, коли ІЯЗ > 0,09.

  • Зсув вправо свідчить про пригнічення кровотворення, якщо ІЯЗ < 0,06.



Модель мембрани еритроцита із вбудованими молекулами груп крові різних систем. Таких систем на сьогодні відомо 25 (АВ0, резус, Кромер, Дієго, Даффі, MNS, Льюіс і т.п.), і вони включають в себе більше 300 різних антигенів

  • Модель мембрани еритроцита із вбудованими молекулами груп крові різних систем. Таких систем на сьогодні відомо 25 (АВ0, резус, Кромер, Дієго, Даффі, MNS, Льюіс і т.п.), і вони включають в себе більше 300 різних антигенів



У 1900 році австрійський лікар Карл Ландштейнер опублікував результати досліджень, де довів, що всі люди мають на три групи крові. Празький лікар Ян Янський встановив, що у людей є не 3, а 4 групи крові і дав їм позначення римськими цифрами: І, ІІ, ІІІ, ІV.

  • У 1900 році австрійський лікар Карл Ландштейнер опублікував результати досліджень, де довів, що всі люди мають на три групи крові. Празький лікар Ян Янський встановив, що у людей є не 3, а 4 групи крові і дав їм позначення римськими цифрами: І, ІІ, ІІІ, ІV.





У крові кожної людини міститься індивідуальний набір специфічних еритроцитарних аглютиногенів. Кожна людина має тільки їй характерний набір антигенів.

  • У крові кожної людини міститься індивідуальний набір специфічних еритроцитарних аглютиногенів. Кожна людина має тільки їй характерний набір антигенів.

  • На практиці в даний час у нас враховуються в основному дві антигенні системи – це АВ0 і СDЕ.



За цією системою еритроцити людини поділені в залежності від антигенного складу на чотири групи:

  • За цією системою еритроцити людини поділені в залежності від антигенного складу на чотири групи:

  • без антигенів (зараз відомо, що це антиген Н),

  • з антигенами А, В, АВ.

  • У плазмі відповідно знаходяться природні антитіла, що умовно позначаються: αβ; β; α і відсутні.

  • Таким чином у людей розрізняють такі комбінації антигенів і антитіл в системі АВ0:

  • 0(І)αβ ;

  • А(ІІ)β ;

  • В(ІІІ)α;

  • АВ(ІV).













Природніх антитіл у групах крові системи резус немає. Вони можуть бути тільки набутими, імунними (при вагітностях, коли є попадання в організм Rh(-) жінки через судини плаценти Rh(+) еритроцитів плода).

  • Природніх антитіл у групах крові системи резус немає. Вони можуть бути тільки набутими, імунними (при вагітностях, коли є попадання в організм Rh(-) жінки через судини плаценти Rh(+) еритроцитів плода).

  • Механізм розвитку резус конфлікту при вагітності: імунні антитіла, що утворилися в організмі резус-негативної жінки, вагітної резус-позитивним плодом, мають здатність проникати через плаценту в організм плода, викликати гемоліз його еритроцитів. Під час пологів у кров новонародженої дитини поступає багато антитіл і розвивається гемолітична хвороба.

  • Антитіла новонароджений може отримати і з молоком матері.





Вперше відомості за лейкоцитарні групи одержав французький дослідник Дассет (Dausset) в 1954 р. Відкритий ним лейкоцитарний антиген увійшов у науку під назвою "Mас" (мак).

  • Вперше відомості за лейкоцитарні групи одержав французький дослідник Дассет (Dausset) в 1954 р. Відкритий ним лейкоцитарний антиген увійшов у науку під назвою "Mас" (мак).

  • Зараз налічується більше 40 антигенів лейкоцитів, які умовно поділяються на три антигенні системи:

  • 1. Загальні антигени лейкоцитів.

  • 2. Антигени гранулоцитів.

  • 3. Антигени лімфоцитів.



Згідно рекомендацій ВООЗ використовують букво-цифрове позначення для антигенів, існування яких підтверджено в ряді лабораторій при паралельному дослідженні антигенів.

  • Згідно рекомендацій ВООЗ використовують букво-цифрове позначення для антигенів, існування яких підтверджено в ряді лабораторій при паралельному дослідженні антигенів.

  • Генетично HLA-антигени належать до 4 підлокусів (А,В,С,D), кожний з яких об'єднує алельні антигени. Найбільш вивченим є сублокуси А і В. Наприклад, HLA-А1, HLA-А2, HLA-А3, HLA-А5, HLA-А7, HLA-А8.

  • Для першого підлокуса кількість антигенів становить 19, для другого – 20.

  • Антигени HLA знайдено й у клітинах різних органів і тканин (шкірі, печінці, нирках, селезінці та інших). Невідповідність донора і реціпієнта за ними супроводжується розвитком реакції тканинної несумісності. Тому встановлення цих антигенів використовують для тканинного типування при підборці для трансплантації донорів з подібним HLA-фенотипом.



Ця система антигенів характерна тільки для клітин мієлоїдного ряду, як у кістковому мозку, так і в крові.

  • Ця система антигенів характерна тільки для клітин мієлоїдного ряду, як у кістковому мозку, так і в крові.

  • Відомо три гранулоцитарних антигени: NA-1; NA-2; NВ-1.

  • Встановлено, що антитіла проти антигенів гранулоцитів викликають короткочасне зниження кількості нейтрофілів у новонароджених.

  • Після гемотрансфузій можуть бути фібрильні реакції обумовлені тим, що в плазмі реципієнта будуть антитіла проти антигенів, внаслідок чого виділятимуться пірогенні речовини.



Лімфоцитарні антигени, характерні тільки для клітин лімфоїдної тканини.

  • Лімфоцитарні антигени, характерні тільки для клітин лімфоїдної тканини.

  • Відомий поки що один антиген з цієї групи, який має позначення LYDI. Він зустрічається в людей з частотою близько 36 %. Значення цієї групи антигенів у трансфузології і трансплантології залишається мало вивченим.



Найбільше значення серед груп сироваткових білків має генетична неоднорідність імуноглобулінів.

  • Найбільше значення серед груп сироваткових білків має генетична неоднорідність імуноглобулінів.

  • Відомі дві системи імуноглобулінів Gm і Inv.

  • Система Gm нараховує більше 20 антигенів крові, тобто 20 груп крові Gm (1) і Gm (2) і т.д., а

  • система Inv має три антигени, тобто 3 групи крові: Inv (1), Inv (2), Inv (3).



Основне правило переливання: переливати тільки одногрупну кров. Перед переливанням крові визначають групу крові, в системі АВ0 і в системі резус. Після цього роблять проби на сумісність у системі АВ0 і резус-сумісність; під час переливання роблять біологічну пробу.

  • Основне правило переливання: переливати тільки одногрупну кров. Перед переливанням крові визначають групу крові, в системі АВ0 і в системі резус. Після цього роблять проби на сумісність у системі АВ0 і резус-сумісність; під час переливання роблять біологічну пробу.

  • Проба на сумісність у системі АВ0 направлена на виявлення антитіл в крові реципієнта до еритроцитів донора.

  • Проба на резус-сумісність направлена на виявлення антиеритроцитарних резус-антитіл.

  • Біологічна проба (трьохразова проба).



1. Стимулюючий – стимулює функції різних систем організму і обмінні процеси.

  • 1. Стимулюючий – стимулює функції різних систем організму і обмінні процеси.

  • 2. Гемопоетичний – підсилює кровотворення.

  • 3. Імунологічний – підсилює захисні сили організму за рахунок введення антитіл, оксонінів.

  • 4. Живильна – з кров'ю вводяться поживні речовини.



1. Гемодинамічні – для нормалізації порушень гемодинаміки.

  • 1. Гемодинамічні – для нормалізації порушень гемодинаміки.

  • 2. Дезинтоксикаційні – для лікування інтоксикацій.

  • 3. Препарати для парентерального живлення:

  • а) білкові гідролізати;

  • б) розчини амінокислот;

  • в) препарати жирової емульсії.

  • 4. Регулятори водно-сольового і кислотно-лужної рівноваги:

  • а) сольові розчини;

  • б) осмодіуретики.

  • 5. Кровозамінники з функцією перенесення кисню.

  • 6. Кровозамінники комплексної дії.



Схожі:

1. Захисна: Захисна iconСистема органів дихання план лекції Складові частини І ограни дихальної системи, її функціональне значення
Терморегуляція. Голосоутворення. Забезпечення нюху. Депонування крові. Ендокринна. Участь у водно-сольовому гомеостазі. 10. Участь...
1. Захисна: Захисна iconСистема органів дихання план лекції Складові частини І ограни дихальної системи, її функціональне значення
Регуляція об’єму повітря Терморегуляція Голосоутворення Забезпечення нюху Депонування крові Ендокринна Участь у водно-сольовому гомеостазі...
1. Захисна: Захисна iconСистема органів дихання план лекції Складові частини І ограни дихальної системи, її функціональне значення
Регуляція об’єму повітря Терморегуляція Голосоутворення Забезпечення нюху Депонування крові Ендокринна Участь у водно-сольовому гомеостазі...
1. Захисна: Захисна iconСистема органів дихання І сечова система план лекції Складові частини І ограни дихальної системи, її функціональне значення
Регуляція об’єму повітря Терморегуляція Голосоутворення Забезпечення нюху Депонування крові Ендокринна Участь у водно-сольовому гомеостазі...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка