У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка


НазваУ давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка
Дата конвертації09.05.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка.

  • У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка.

  • Обов'язково з пори жнив дбайливо зберігали обжинкового Рай-Дідуха (Дідуха), в який встромляли стебла різних злакових культур (жита, пшениці, вівса і т.д.) та відбирали м'яке пахуче сіно.

  • До свят по господарству завершували практично всю важливу роботу від впорядкування будинку, двору, ткацтва полотна та дублення шкіри.



  • Кутя Дідух





За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в будинках, застеляли нові або чисто випрані скатерки й рушники.

  • За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в будинках, застеляли нові або чисто випрані скатерки й рушники.

  • Обов'язково намагалися зробити обновки. Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння і молитви.

  • У підготовці до різдвяно-новорічних свят були задіяні і малий і старий. Бабусі, навчали дітвору колядувати, щедрувать і засівати.

  • Хлопці й дівчата теж, готуючись до колядок, збиралися гуртом, виготовляли ритуальне вбрання та костюми й вчилися виконувати дійства з вертепом і різдвяною зорею.

  • Також обирали свого головного отамана ("березу"), побажальніков (той, хто бажатиме), скарбника, міхоношу (той, хто буде носити мішок) та інших виконавців.





Напередодні Різдва - 6 січня (цей день звали Вілія) ще вдосвіта господар і господиня ритуально готували Божу їжу - кутю та вар. Для цього особливим чином у печі лягали дрова, які годилося запалювати "живим вогнем" (потерши деревом об дерево, або кресалом), в пізнішій традиції вже користувалися сірниками.

  • Напередодні Різдва - 6 січня (цей день звали Вілія) ще вдосвіта господар і господиня ритуально готували Божу їжу - кутю та вар. Для цього особливим чином у печі лягали дрова, які годилося запалювати "живим вогнем" (потерши деревом об дерево, або кресалом), в пізнішій традиції вже користувалися сірниками.

  • Для куті бралася завчасно потолоченная і вимочена пшениця, а також "непочата" - набрана до сходу сонця вода, яку, вважали, освятив уночі сам бог сонця.

  • Це стосувалося і книшів, які виймали з печі "до світа", а в піч садили калачі та пісні пиріжки. Книш випікали, замішуючи його як звичайний хліб, і кладучи зверху маленький хлібець, який звали душею і який призначався для духів-Лада, то є душ померлих предків.

  • Потім господиня готувала на досвітній воді і в новому горщику голубці та інші страви, яких мало бути дванадцять.



Молитва

  • Молитва

  • Главі сім'ї належало прочитати вголос молитву і виголосити традиційну фразу, вітання-символ Різдва: «Христос народився! "

  • а сім'я відповідає - «Славімо Його! "



  • Коли Божа їжа та книші вже на лавці, то із першим променем сонця господар відкривав хатні двері, комори, клуні, стайні і навіть ворота, бо, вважалося, що на землю сходить Бог урожаю, достатку і багатства.

  • Чарівним зіллям (маком-видюк) люди обсипали усю домашню живність, щоб відвернути злу силу й ще раз перевіряли чи все готове до Свят-вечора.

  • Тоді вже годилося внести до хати "Святки". Для цього батько брав за руку старшого хлопчика і йшов з ним до стодоли, несучи непочату воду, а хлопчик - три колоски. Там вже стояв приготовлений Рай-Дідух та 12 в'язок запашного сіна.

  • Все це кропили досхідною водою і, проголошували молитву: "Милостивий Боже, і ти, Сонце праведне, з Святим Різдвом! Торік дали ви урожай, дали добро, багатство й здоров'я ... Пошліть іще краще цього року! «

  • Потім брали Рай-дідуха й сіно та несли до оселі, де господиня зустрічала їх з книшем та запаленою свічкою.





Згідно традиційного українського світогляду Рай-Дідух вміщав в собі дідухів-пращурів, дух житла, добрих духів-Лада. Останні, вважалося, після жнив вселяються в сніп-Дідух і з ним переходять з ниви до клуні.

  • Згідно традиційного українського світогляду Рай-Дідух вміщав в собі дідухів-пращурів, дух житла, добрих духів-Лада. Останні, вважалося, після жнив вселяються в сніп-Дідух і з ним переходять з ниви до клуні.

  • А інші духи-Лада переходять з полів у ліси, гори і долини. Саме на Вілію духи разом із Дідухом, якого ще звуть "Раєм" (бо саме там перебувають душі), входять до оселі людей і для них господарі влаштовують Святу Вечерю. На цю Багату Кутю крім добрих духів приходять і Бог урожаю, і Бог домашніх тварин.

  • До тих пір поки Рай-Дідух стоїть на покуті, суворо заборонялося виконувати будь-яку роботу, окрім догляду за худобою. У цю пору господині навіть виносили з оселі віника, щоб не підмітати в хаті. Святою називали не лише вечерю 6.01, але й наступні вечері аж до Щедрого Вечора 13.01. У цю пору годилося лише святкувати й не працювати.

  • Місце ж Дідуха в хаті звалося "Раєм", бо там, вважали, з цього часу перебуватимуть душі пращурів-покровителів роду і дому.



Кутю і вар урочисто переносили на покуть, попередньо зібравши з куті сухий верх для живності. Кутю накривали книшем, вар - паляницею й, погосподарював з худобою, всі чекали настання сутінків.

  • Кутю і вар урочисто переносили на покуть, попередньо зібравши з куті сухий верх для живності. Кутю накривали книшем, вар - паляницею й, погосподарював з худобою, всі чекали настання сутінків.

  • Готуючись до вечері, родина одягала ошатний одяг й нетерпляче чекала першої зорі на нічному небі, бо зранку було потрібно постити й нічого не їсти.

  • Вийшовши на подвір'я, діти стежили за небом і з появою зірки, заходили в хату й сповіщали довгождану звістку. З цього моменту можна було розпочинати Святу Вечерю.

  • Першим за стіл сідав господар, а за ним по старшинству й інші. Всі поважно продували лави, щоб не присісти на Духа, бо вважалося, що на багату кутю приходять духи предків. Під час святої вечері не годилося вставати з-за столу (це могла робити лише господиня, яка сідала перед столом), розмовляли поважно й не голосно.

  • Напередодні Святої Вечері не годилося ходити в гості чи до іншої хати, а також нічого не позичали.





Починаючи Святу Вечерю, господар з молитвою набирав з горщика у нову макітру кутю, додавав тертого маку та медову ситу й ставив на стіл (де горіла запалена свічка, лежав книш та паляниця). У першу чергу годували худобу й домашню живність. Потім найстарший господар брав ложкою кутю й промовляв молитву за покійних дідів і батьків, запрошуючи їх на вечерю.

  • Починаючи Святу Вечерю, господар з молитвою набирав з горщика у нову макітру кутю, додавав тертого маку та медову ситу й ставив на стіл (де горіла запалена свічка, лежав книш та паляниця). У першу чергу годували худобу й домашню живність. Потім найстарший господар брав ложкою кутю й промовляв молитву за покійних дідів і батьків, запрошуючи їх на вечерю.

  • Для них та відсутніх членів родини на столі спеціально ставили дві тарілки й чарки (з них ніхто не їв, і туди насипали кутю).

  • Потім господар підносив чарку та виголошував молитву за сущих членів родини. За вечерю чарка чергою обходила всіх дорослих родичів, а страви вживали із загальних мисок.

  • Вважалося доброю прикметою, якщо на Святу Вечерю приходили одинокі, бідні, неприкаяні люди. Їх щедро приймали й догоджати.

  • За традицією, на Святвечір має бути "багато" - 12 пісних страв: кутя, вар, горох, капусник, рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки, гриби.

  • Після вечері, яка тривала кілька (3-4) годин, кутю та деякі інші страви не прибирали зі столу, а залишали для духів, які будуть сідати за Святу Вечерю вдруге. Для них також ставили склянку води та чистий рушник.





Після вечері люди починали співати колядки, які ще з дохристиянських часів присвячувалися створенню Світу, Богу-сонцю, урожайності і приплоду домашньої живності. Ворожили по стебелькам, які витягували з-під скатерки на столі. Потім батьки обдаровували дітей, гостей та один одного грішми й дарунками, що символізувало майбутній достаток й багатство.

  • Після вечері люди починали співати колядки, які ще з дохристиянських часів присвячувалися створенню Світу, Богу-сонцю, урожайності і приплоду домашньої живності. Ворожили по стебелькам, які витягували з-під скатерки на столі. Потім батьки обдаровували дітей, гостей та один одного грішми й дарунками, що символізувало майбутній достаток й багатство.

  • Після Святої Вечері й частування не годилося спати, особливо господареві та господині, які лягали відпочити одягнутими, щоб не заснути. Намагалися без потреби не виходити з дому чи з двору й нічого не позичати до світанку. Лише діти могли віднести обрядову їжу дідусям, бабусям чи хрещеним батькам, які мешкали поряд. Віконця осель всю ніч виблискували світлом, бо й свічки не гасили на Святий Вечір, вони самі повинні були догоріти повністю. Всі розмови велися спокійно, поважно й стосувалися вони предків роду та господарства. Не можна було злитися, сваритися, казати щось погане, бо це могло збутися, оскільки в цю ніч злі духи, відьми й інші недобрі сили блукали попід вікнами, все чули.

  • Під ранок до сходу сонця починали ходити хлопчики-віншувальники (дівчаткам ходити з вітаннями не годилося) і "віншувалі":

  • Віншувальникам дуже раділи, бо господарі переживали, щоб першою не прийшла особа жіночої статі. Тому радо обдаровували хлопців грішми та гостинцями (цукерками, яблуками, горіхами, книшиком і т.д.)

  • 7 січня святкували перший день Різдва Христового (годилося відзначати три дні 7 - 9.01). Зранку вся родина або кілька представників йшли до церкви на святкову молитву, яка присвячувалася спогадам про народження Ісуса Христа. Повертаючись із церкви люди радо віталися:

  • - Христос народився! - Славімо його!

  • або

  • - З Святим Різдвом будьте здорові!





Інколи, вранці господар знову ставив свічку, обкурював хату, кропив святою водою, господиня мила посуд і всі ще раз з молитвою сідали за пісний стіл. І тільки після цього ще раз милися миски, ложки й накривали скоромні страви, люди розговляються, бо піст скінчився. До Різдва спеціально підгодовували й кололи кабанця, щоб приготувати ковбасу, кишку (кров'янку), холодець, сальтисон, печеню з гречаною кашею. Готували також одну молочну страву.

  • Інколи, вранці господар знову ставив свічку, обкурював хату, кропив святою водою, господиня мила посуд і всі ще раз з молитвою сідали за пісний стіл. І тільки після цього ще раз милися миски, ложки й накривали скоромні страви, люди розговляються, бо піст скінчився. До Різдва спеціально підгодовували й кололи кабанця, щоб приготувати ковбасу, кишку (кров'янку), холодець, сальтисон, печеню з гречаною кашею. Готували також одну молочну страву.

  • Після такого ситного обіду господар клав на порозі сокиру й домочадці, переступаючи через неї, виходили з дому. Господар йшов господарювати з худобою, а літні люди й молодь йшли в село для спілкування. У перший день Різдва в гості майже не ходили. Лишень одружені діти (з невісткою чи зятем) мали відвідати по обіді своїх батьків, говорили, що везуть "до діда вечерю".

  • Уже під вечір йшли перші дитячі ватаги колядників, кожен мав через плече торбинку, куди складали гостинці. Питали у господарів кому колядувати (найчастіше синові чи дочці), ставали перед "застільним вікном" і виспівували магічні вірші-молитви. Люди з вірою, надією та повагою ставились до таких щиросердних "вісника добра і щастя".





Увечері до громадської коляди "людно" готувалися.

  • Увечері до громадської коляди "людно" готувалися.

  • Обирали свого керівника - Березу (береза), латкового (збирає сало й ковбаси), хлібоношу, скарбника, звіздарів (носить зорю), дзвонарів, танцюристів, скрипалів. Рядилися та йшли колядувати.

  • Колядувати годилося кілька ночей, допоки обійдуть кожну оселю в поселенні.





Схожі:

У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка iconАктивна всі 100 Ніколаєва Оля
Святкування століття- 2010 10 квітня 2010 року гайди Києва І чернігова разом святкували століття гайдингу. У ході святкування був...
У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка iconЗакріпити знання учнів про Україну, її символи, традиції, впроваджувати елементи естетичного виховання культури спілкування; розвивати українське мовлення учнів, культуру поведінки, уміння приймати рішення в нестандартних ситуаціях, колективну творчість і комунікативні здібності;
Батьківщини України, її символів, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, творчу самостійність...
У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка icon“Народна лялька” Будинок дитячої та юнацької творчості
Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Найпоширенішою іграшкою сільського дівчати була ганчіркова лялька. Лялечок...
У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка iconМатематика – наука точна і серйозна, Математика – наука точна і серйозна
«Скільки літрів води необхідно, щоб підлити квіти, які ростуть на ділянці, що має форму квадрата, якщо периметр ділянки 62,4 м, а...
У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка iconМатематика – наука точна і серйозна, Математика – наука точна і серйозна
«Скільки літрів води необхідно, щоб підлити квіти, які ростуть на ділянці, що має форму квадрата, якщо периметр ділянки 62,4 м, а...
У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка iconУрок Давній Єгипет. Підсумкове тематине оцінювання. Очікувані результати. Після цього уроку ви зможете: підсумувати і узагальнити знання з теми " Давній Єгипет"
Цар Верхнього Єгипту Міна завоював Нижній Єгипет і утворив Єдину могутню державу зі столицею… у …р до н е
У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка iconВеликі справи маленьких тварин Природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди права… Природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди права…
Тому й ми обрали тему даного проекту, з метою вивчення, дослідження та ведення агітаційної роботи серед населення по збереженню комфортних...
У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка iconПісля святкувань Новорічних свят, потрібно подумати про Після святкувань Новорічних свят, потрібно подумати про
Свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту воз’єднання Народної Республікий Західноукраїнської Народної...
У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка iconХристиянство в українській літературі Мета уроку
...
У давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка iconНаказ №645 "Про підготовку і проведення зимових канікул, новорічних та різдвяних свят, запобігання дитячому травматизму"
Про підготовку до проведення заходів до новорічних та різдвяних свят, зимових канікул 2011/2012 н р

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка