Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети


НазваМалі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети
Дата конвертації10.05.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети.

  • Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети.

  • У Сонячній системі, окрім Сонця і восьми великих планет, є так звані малі тіла. Це малі планети або астероїди, комети, метеорні тіла або метеороїди і міжпланетний пил. У наш час доводиться говорити і про космічне сміття - сукупність штучних об'єктів та їхніх фрагментів у космосі, які не функціонують, але здатні пошкодити або навіть зруйнувати штучний супутник чи міжпланетні станції.



Астероїди або малі планети, здебільшого обертаються між орбітами Марса і Юпітера й невидимі неозброєним оком. Першу малу планету відкрито в 1801 р., і за традицією її назвали одним з імен греко-римської міфології — Церера. Незабаром було знайдено й інші малі планети, названі Палладою, Вестою і Юноною. Застосовуючи фотографію, почали відкривати дедалі слабші астероїди. У наш час відомо понад 3000 астероїдів. Протягом мільярдів років астероїди час від часу стикаються один з одним.

  • Астероїди або малі планети, здебільшого обертаються між орбітами Марса і Юпітера й невидимі неозброєним оком. Першу малу планету відкрито в 1801 р., і за традицією її назвали одним з імен греко-римської міфології — Церера. Незабаром було знайдено й інші малі планети, названі Палладою, Вестою і Юноною. Застосовуючи фотографію, почали відкривати дедалі слабші астероїди. У наш час відомо понад 3000 астероїдів. Протягом мільярдів років астероїди час від часу стикаються один з одним.



Найяскравіший астероїд — Веста не буває яскравішим від 6-ї зоряної величини. Найбільший астероїд — Церера. Його діаметр близько 800 км, і за орбітою Марса навіть у найсильніші телескопи на такому малому диску нічого не можна побачити.

  • Найяскравіший астероїд — Веста не буває яскравішим від 6-ї зоряної величини. Найбільший астероїд — Церера. Його діаметр близько 800 км, і за орбітою Марса навіть у найсильніші телескопи на такому малому диску нічого не можна побачити.

  • Діаметр найменших відомих астероїдів становить лише близько кілометра. Звичайно, астероїди не мають атмосфери. На небі малі планети схожі на зорі, тому їх назвали астероїдами, що в перекладі з давньогрецької означає «зореподібні». Як і для планет, для них характерне петлеподібне переміщення на фоні зоряного неба.

  • Орбіти деяких астероїдів мають незвичайно великі ексцентриситети. Внаслідок цього в перигелії астероїди підходять до Сонця ближче, ніж Марс і Земля, а Ікар — ближче, ніж Меркурій. У 1968 р. Ікар наблизився до Землі на відстань менш як 10 млн. кілометрів, але його зовсім незначне притягання ніяк не вплинуло на Землю. Часом близько підходять до Землі Гермес, Ерот та інші малі планети.



Нові астероїди відкривають щороку. Першовідкривач має переважне право вибрати назву відкритої ним планети.

  • Нові астероїди відкривають щороку. Першовідкривач має переважне право вибрати назву відкритої ним планети.

  • У наш час найчастіше астероїдам присвоюють імена відомих учених, героїв, діячів науки і мистецтва. Так, у 1978 р. було відкрито астероїд, який дістав згодом ім’я Воронвелія на честь автора одного з підручників.



Болід - досить рідкісне явище — летюча по небу вогненна куля.

  • Болід - досить рідкісне явище — летюча по небу вогненна куля.

  • Це явище спричиняється вторгненням у щільні шари атмосфери великих твердих частинок, які називають метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється обширна світна оболонка з розжарених газів. Боліди часто мають помітний кутовий діаметр, і їх видно навіть удень.



Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровується в атмосфері Землі. Здебільшого його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які звичайно встигають охолонути, коли космічну швидкість погасив опір повітря. Іноді випадає навіть метеоритний дощ. Під час польоту метеорити обплавляються й покриваються чорною кірочкою. Один такий «чорний камінь» у Мецці вмурований у стіну храму і є предметом релігійного поклоніння.

  • Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровується в атмосфері Землі. Здебільшого його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які звичайно встигають охолонути, коли космічну швидкість погасив опір повітря. Іноді випадає навіть метеоритний дощ. Під час польоту метеорити обплавляються й покриваються чорною кірочкою. Один такий «чорний камінь» у Мецці вмурований у стіну храму і є предметом релігійного поклоніння.



Відомо три види метеоритів: кам’яні, залізні та залізо-кам’яні. Іноді метеорити знаходять через багато років після їхнього падіння. Особливо багато знайдено залізних метеоритів.

  • Відомо три види метеоритів: кам’яні, залізні та залізо-кам’яні. Іноді метеорити знаходять через багато років після їхнього падіння. Особливо багато знайдено залізних метеоритів.

  • За вмістом радіоактивних елементів і свинцю визначають вік метеоритів. Він різний, а найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд. років.

  • Деякі дуже великі метеорити при великій швидкості падіння вибухають і утворюють метеоритні кратери, які нагадують місячні.

  • Найбільший з виявлених кратерів знаходиться в Арізоні в США. Його діаметр 1200 м і глибина 200 м. Цей кратер виник, очевидно, близько 5000 років тому. Знайдено сліди ще більших і давніших метеоритних кратерів.

  • Усі метеорити — це члени Сонячної системи.



Оскільки відкрито чимало невеликих астероїдів, які перетинають орбіту Марса, можна гадати, що метеорити — це осколки астероїдів з орбітами, які перетинають орбіту Землі. Структура деяких метеоритів свідчить про те, що на них впливали високі температури й тиски, отже, метеорити могли існувати в надрах зруйнованої планети або великого астероїда.

  • Оскільки відкрито чимало невеликих астероїдів, які перетинають орбіту Марса, можна гадати, що метеорити — це осколки астероїдів з орбітами, які перетинають орбіту Землі. Структура деяких метеоритів свідчить про те, що на них впливали високі температури й тиски, отже, метеорити могли існувати в надрах зруйнованої планети або великого астероїда.



Перебуваючи в просторі далеко від Сонця, комети мають вигляд дуже слабких, розмитих, світлих плям з ядром у центрі. Стають дуже яскравими й утворюють хвости лише ті комети, які проходять порівняно близько від Сонця. Вигляд комети із Землі залежить також від відстані до неї, кутової відстані від Сонця, світла Місяця тощо.

  • Перебуваючи в просторі далеко від Сонця, комети мають вигляд дуже слабких, розмитих, світлих плям з ядром у центрі. Стають дуже яскравими й утворюють хвости лише ті комети, які проходять порівняно близько від Сонця. Вигляд комети із Землі залежить також від відстані до неї, кутової відстані від Сонця, світла Місяця тощо.

  • Великі комети — туманні утворення з довгим блідим хвостом — вважалися провісниками всіляких бід, воєн і т. ін. Ще в 1910 р. в царській Росії служили молебні, щоб відвести «божий гнів в образі комети».



Уперше І. Ньютон обчислив орбіту комети, спостерігаючи її переміщення на фоні зір, і переконався, що вона, подібно до планет, рухалася в Сонячній системі під дією тяжіння Сонця. Його сучасник, англійський учений Е. Галлей (1656—1742), обчисливши орбіти кількох комет, висловив припущення, що в 1531, 1607 і 1682 рр. спостерігалась одна й та сама комета, яка періодично повертається до Сонця, і вперше передбачив її появу.

  • Уперше І. Ньютон обчислив орбіту комети, спостерігаючи її переміщення на фоні зір, і переконався, що вона, подібно до планет, рухалася в Сонячній системі під дією тяжіння Сонця. Його сучасник, англійський учений Е. Галлей (1656—1742), обчисливши орбіти кількох комет, висловив припущення, що в 1531, 1607 і 1682 рр. спостерігалась одна й та сама комета, яка періодично повертається до Сонця, і вперше передбачив її появу.

  • У 1758 р., як і передбачив Галлей (через 16 років після його смерті), вона справді з’явилася і дістала назву комети Галлея. В афелії вона виходить за орбіту Нептуна (мал. 61) і через 75—76 років знову повертається до Землі і Сонця. У 1986 р. комета Галлея також пройшла на найкоротшій відстані від Сонця. На зустріч з нею вперше було направлено автоматичні міжпланетні станції з науковою апаратурою.



Давно помічено, що ядра періодичних комет виснажуються, з кожним обертом вони світяться дедалі слабше. Не раз спостерігався поділ кометних ядер на частини. Це руйнування спричиняли або сонячні припливи, або зіткнення з метеоритними тілами. Комету, відкриту чеським ученим Біелою ще в 1772 р., спостерігали під час повторних повернень із семирічним періодом. У 1846 р. її ядро розпалося, і вона перетворилася у дві слабкі комети, яких після 1852 р. не вдалося побачити за розміром ядер комет, що їх породили.

  • Давно помічено, що ядра періодичних комет виснажуються, з кожним обертом вони світяться дедалі слабше. Не раз спостерігався поділ кометних ядер на частини. Це руйнування спричиняли або сонячні припливи, або зіткнення з метеоритними тілами. Комету, відкриту чеським ученим Біелою ще в 1772 р., спостерігали під час повторних повернень із семирічним періодом. У 1846 р. її ядро розпалося, і вона перетворилася у дві слабкі комети, яких після 1852 р. не вдалося побачити за розміром ядер комет, що їх породили.



Коли в 1872 р., за розрахунками, зниклі комети повинні були пройти поблизу Землі, спостерігався дощ «падаючих зір». З тих пір 27 листопада це явище повторюється щороку, хоч і менш ефектно. Дрібні тверді частинки ядра колишньої комети Біели, яке розпалося, розсіялись уздовж її орбіти, і, коли Земля перетинає їх потік, вони влітають в її атмосферу. Ці частинки спричиняють в атмосфері явище метеорів і повністю руйнуються, не долітаючи до Землі. Відомий ряд інших метеорних потоків, ширина яких незмірно більша.

  • Коли в 1872 р., за розрахунками, зниклі комети повинні були пройти поблизу Землі, спостерігався дощ «падаючих зір». З тих пір 27 листопада це явище повторюється щороку, хоч і менш ефектно. Дрібні тверді частинки ядра колишньої комети Біели, яке розпалося, розсіялись уздовж її орбіти, і, коли Земля перетинає їх потік, вони влітають в її атмосферу. Ці частинки спричиняють в атмосфері явище метеорів і повністю руйнуються, не долітаючи до Землі. Відомий ряд інших метеорних потоків, ширина яких незмірно більша.



Пояс Койпера — область Сонячної системи за орбітою Нептуна (30 а.о. від Сонця) приблизно до відстані 50 а.о. В цій області розташована велика кількість планетоїдів, найвідомішим (але не найбільшим) з яких є Плутон.

  • Пояс Койпера — область Сонячної системи за орбітою Нептуна (30 а.о. від Сонця) приблизно до відстані 50 а.о. В цій області розташована велика кількість планетоїдів, найвідомішим (але не найбільшим) з яких є Плутон.



Хмара Оорта — гіпотетична область Сонячної системи, що є джерелом комет з довгим періодом обертання. Інструментально існування хмари Оорта не підтверждено, однак численні непрямі факти вказують на її існування.

  • Хмара Оорта — гіпотетична область Сонячної системи, що є джерелом комет з довгим періодом обертання. Інструментально існування хмари Оорта не підтверждено, однак численні непрямі факти вказують на її існування.

  • Вперше ідея існування такої хмарності була висунута естонським астрономом Ернстом Епіком у 1932 році, а потім теоретично розроблялася нідерландським астрофізиком Яном Оортом у 1950-х, на честь котрого туманність і було названо.





Астрономія: 11 кл.: підручник для загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / М. П. Пришляк; за заг. ред. Я. С. Яцківа. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011. – 160 с.: іл.

  • Астрономія: 11 кл.: підручник для загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / М. П. Пришляк; за заг. ред. Я. С. Яцківа. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011. – 160 с.: іл.

  • Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — 547 с. — ISBN 996-613-263-X, УДК 52(031)

  • «Карликові планети». Головна обсерваторія НАН України

  • http://hvhh.ru/otrimani-pershi-znimki-zoryanogo-skupchennya-v/

  • http://ihii.ru/hubble-sfotografuvav-najxolodnishe-misce-u/

  • http://space.vn.ua/space-photo/moon.html

  • http://inscience.com.ua/details.php?id=71

  • http://politikan.com.ua/2/10/0/60576.htm

  • http://geoswit.ucoz.ru/index/0-15



Схожі:

Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Малі тіла сонячної системи. Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети
У сонячній системі, окрім Сонця І восьми великих планет, є так звані малі тіла. Це малі планети або астероїди, комети, метеорні тіла...
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Малі тіла сонячної системи Малі тіла сонячної системи
Оорта (1012 1013 штук) та поясі Копейра (35 тис розмірами більше 100 км, інших близько 1 млрд.)
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Малі тіла сонячної системи Астрономія. Наша планетна система Малі тіла сонячної системи
Оорта (1012 1013 штук) та поясі Копейра (35 тис розмірами більше 100 км, інших близько 1 млрд.)
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Планети сонячної системи та дослідження космосу
Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи і розташований найближче до Сонця. Численні дослідження доводять, що на Меркурії є...
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Планети Сонячної Системи Меркурій

Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Мерку́рій — найближча до Сонця велика планета Сонячної системи. Обертається довкола Сонця за 87,969 земних діб. Названа на честь бога римського пантеону Меркурія, аналога грецького Гермеса та вавілонського Набу.
Меркурія, аналога грецького Гермеса та вавілонського Набу. Меркурій відноситься до внутрішніх планет, оскільки його орбіта проходить...
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Уроку Сформувати загальні уявлення про Всесвіт, небесні тіла; Ознайомити з будовою Сонячної системи та місцем Землі у ній. Які ви знаєте тіла природи?
Галактики це велетенські зоряні системи, що містять в собі дуже багато зір, а також газ і пил
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Планети сонячної системи. Планети – гіганти
Вони мають великі розміри та маси, хоча їх середня густина незначна у порівнянні з планетами земної групи. Переважно планети-гіганти...
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Планета Венера є другою за рахунком планетою по віддаленості від головної зірки Сонячної системи Сонця і найближчій по відношенню до Землі (відстань від Землі близько 39 мільйонів кілометрів).
Сонячної системи Сонця і найближчій по відношенню до Землі (відстань від Землі близько 39 мільйонів кілометрів). Період обертання...
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об\Як і у інших газових гігантів Сонячної системи, в Урана є система кілець та магнітосфера. Крім того, навколо нього обертаються 27 супутників
Сонячної системи. Була відкрита у 1781 році англійським астрономом Вільямом Гершелем На відміну від інших газових гігантів Сатурна...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка