1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності


Назва1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності
Дата конвертації18.05.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации



1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності

  • 1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності

  • 2. Анатомо-функціональні особливості печінки

  • 3. Етіологічні фактори гострої печінкової недостатності (ГПН)

  • 4. Патогенез печінкової коми

  • 5. Перебіг ГПН

  • 5. Клінічні ознаки ГПН

  • 6. Інтенсивна терапія екзогенної печінкової коми

  • 7. Інтенсивна терапія ендогенної печінкової коми

  • 8. Література



Гостра печінкова недостатність -

  • Гостра печінкова недостатність -

  • порушення метаболізму в печінці

  • при її захворюваннях, що супроводжуються загальною інтоксикацією, неврологічними та психічними розладами.

  • Це стан, при якому виникає невідповідність між потре6ами організму та можливостями печінки у задоволенні цих потреб

  • (за Е.І.Гальперіним,1978)





1) участь у процесах травлення (синтез та виділення жовчі, яка сприяє споживанню жирів);

  • 1) участь у процесах травлення (синтез та виділення жовчі, яка сприяє споживанню жирів);

  • 2) обмін білків, жирів та вуглеводнів,

  • 3) синтез білків та різних ферментів.

  • 4) детоксикація отрут екзогенного та ендогенного походження (мікросомальне окислення)

  • 5) участь у кровотворенні,

  • 6) депо крові,

  • 7) регуляція кислотно-основного балансу організму.







Печінкова недостатність може протікати у вигляді:

    • Печінкова недостатність може протікати у вигляді:
    • Екскреторної форми (порушення виділення жовчі, характерна ознака - жовтяниця).
    • Васкулярної форми (переважає клініка портальної гіпертензії).
    • Печінково-клітинної форми (порушення діяльності гепатоцитів із розладами різноманітних функцій печінки).
  • За перебігом розрізняють гостру і хронічну печінкову недостатність, за ступенем компенсації - компенсовану, субкомпенсовану та декомпенсовану.

  • Ураження ЦНС перебігає стадійно: прекома, загрожуюча кома та власне кома.



Мала ПН- сукупність нерізко виражених метаболічних порушень печінки з мінімальними клінічними проявами

      • Мала ПН- сукупність нерізко виражених метаболічних порушень печінки з мінімальними клінічними проявами
      • Велика ПН - значні метаболічні і клінічні прояви, основу яких становить печінкова енцефалопатія та геморагічний синдром:
      • - ендогенна (печінково-клітинна ПН);
      • - екзогенна (портосистемна ПН)
      • За швидкістю розвитку:
      • - гостра (фульмінантна ПН),
      • - хронічна ПН




геморагічний синдром, анемії (внаслідок порушення синтезу в печінці факторів зсідання крові, а також кровотеч з ерозій і виразок слизової шлунку та стравоходу),

    • геморагічний синдром, анемії (внаслідок порушення синтезу в печінці факторів зсідання крові, а також кровотеч з ерозій і виразок слизової шлунку та стравоходу),
    • часто приєднується ускладнення: ниркова недостатність; гепато-ренальний синдром є прогностично несприятливим для хворого,
    • при наростанні печінкової недостатності прогресують симптоми інтоксикації центральної нервової системи: слабість, головний біль, в’ялість, апатія, зміна періоду сну та бадьорості. Поступово розвивається дезорієнтація, можливі періоди психомоторного збудження, епілептиформні приступи.








Призначають хворому строгий ліжковий режим у боксованій палаті, із дотриманням медперсоналом повної асептики та антисептики.

    • Призначають хворому строгий ліжковий режим у боксованій палаті, із дотриманням медперсоналом повної асептики та антисептики.
    • З метою попередження енцефалопатії вилучають із раціону тваринні білки та жири.
    • Ліквідація гепатотоксичних факторів (гіпоксії, гіповолемії, геморагії, інтоксикації):
    • для ліквідації гіпоксії застосовують оксигенотерапію (подача 3 - 4 л/хв кисню через інтраназальний катетер, сеанси ГБО, тривале безперервне введення кисню через катетер у тонкий кишечник - 0,2 – 0,3 мл/кг маси тіла за хвилину, оксигенованої крові у реканалізовану пупкову вену),
    • для збільшення печінкового кровоплину відновлюють ОЦК, покращують реологічні властивості крові, ліквідовують парез кишок. З цією метою застосовують інфузії кристалоїдів, безсолевих та гемодинамічних середників, р-н еуфіліну (2,4% по 20 - 30 мл/добу ), симпатолітичні середники. Введення 10% р-ну альбуміну (200 - 300 мл), р-ну манітолу (1 г/кг), реополіглюкіну підвищує онкотичний тиск плазми, що зменшує інтерстиціальний набряк тканини печінки,
    • для профілактики виникнення стресових виразок та шлунково-кишкових кровотеч застосовують Н2 блокатори (по 150 мг ціметідіну),
    • при кровотечі із варикозно-розширених вен стравоходу вставляють зонд Блекмора,
    • при наявності крові у кишечнику для зменшення інтоксикації обов’язково слід його очистити, при необхідності гемотрансфузій слід використовувати лише
  • свіжостабілізовану кров, консервантом якої повинен бути розчин гепарину.



Для попередження та лікування інтоксикації організму застосовують такі методи:

      • Для попередження та лікування інтоксикації організму застосовують такі методи:
      • очищення кишечника (часті клізми, солеве проносне, застосування антибіотиків, що не мають гепатотоксичної дії - канаміцину до 6 г/добу, ампіціліну - 1г через 4 год.),
      • очищення крові – (з використанням сеансів плазмаферезу, гемосорбції чи гемодіалізу, підключенням ксеноселезінки чи ксенопечінки тощо).
      • вводять речовини, здатні зв’язувати аміак у крові (глютамінову кислоту - по 40 - 50 мл 1% р-ну, з глюкозою, тричі на добу, р-н альфа - аргініну по 2 грами краплинно довенно кожних 8 годин).


Для покращення енергетичних процесів, що відбуваються в гепатоцитах, вводять концентровані (10–20 %) р-ни глюкози (до 5 г/кг протягом доби).Така терапія зменшує розпад власних білків організму.

      • Для покращення енергетичних процесів, що відбуваються в гепатоцитах, вводять концентровані (10–20 %) р-ни глюкози (до 5 г/кг протягом доби).Така терапія зменшує розпад власних білків організму.
      • З метою стабілізації клітинних мембран гепатоцитів призначають глюкокортикоїди (до 10-15 мг/кг гідрокортизону протягом доби).
      • Для стимуляції ліпотранспортних механізмів та стабілізації енергетичного обміну застосовують холінхлорид (по 10 мл 10 % р-ну, разом із 200 мл р-ну глюкози, після попередньої атропінізації, двічі на добу).
      • Важливого значення приділяють вітамінотерапії (віт. С, В1, В2, В6, К, Е, В12, фолієва та нікотінова кислоти у дозах, в 2-3 рази вищих від добової потреби), призначають серцеві глікозиди, АТФ, панангін, антигіпоксанти (цитохром С, гутімін, натрію оксибутират).
      • Своєчасна корекція порушень водно-солевого обміну та кислотно-основного балансу, симптоматична терапія (введення жарознижуючих, протисудомних середників) сприяють нормалізації гомеостазу та лікуванню печінкової недостатності.




  • Преренальні

  • Ренальні

  • Постренальні



Перша стадія (шокова):

  • Перша стадія (шокова):

  • - артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 70 мм рт.ст., не стабілізований протягом декількох годин),

  • - зниження діурезу (< 30 мл/год.),

  • - гіпостенурія (питома маса сечі < 1006 - 1008).



Друга стадія – олігоанурії:

  • Друга стадія – олігоанурії:

  • триває від декількох днів до трьох тижнів, що визначається ступенем ураження нефронів та їх здатністю до регенерації.

  • Протікає у вигляді олігурії (діурез менше 500 мл/добу) чи анурії (діурез менше 50 мл/добу).





Третя стадія - відновлення діурезу:

  • Третя стадія - відновлення діурезу:

  • починається з виділення понад 500 мл сечі, і триває до 3 - 5 діб. Внаслідок регенерації клубочків поступово відновлюється механізм фільтрацї крові. Епітелій канальців регенерує пізніше, тому реабсорбція все ще порушена. З кожним днем зростає діурез - до 1500 – 2000 мл. Однак сеча має низьку питому масу, містить багато білка та еритроцитів.



Четверта стадія – поліурії:

  • Четверта стадія – поліурії:

  • триває до 2 тижнів.

  • Добовий приріст сечі становить 800 - 1000 мл, а діурез - до 7 - 9 літрів за добу.

  • П’ята стадія - виздоровлення.

  • Цей процес триває від кількох місяців до 1 - 2 років



Тактику інтенсивної терапії хвориху І стадії визначають з урахуванням причини патології. Тут можливі такі варіанти.

  • Тактику інтенсивної терапії хвориху І стадії визначають з урахуванням причини патології. Тут можливі такі варіанти.

  • Шокові стани, що супроводжуються абсолютною гіповолемією (втрата крові, плазми, гіпогідратація).

  • Алгоритм інтенсивної терапії-

  • а) відновити об’єм циркулюючої крові (трансфузія одногрупної сумісної крові, її компонентів, гемодинамічних середників, кристалоїдів та безсолевих розчинів). Своєчасне відновлення ОЦК, про що свідчить нормалізація АТ, пульсу, гемоконцентраційних показників, і, особливо важливо, - ЦВТ - здебільшого супроводжується відновленням діурезу.

  • б) при відсутності діуретичного ефекту -

  • з метою зняття спазму судин нирок, відновлення мікроциркуляції доцільно застосувати препарати, які виявляють альфа-адренолітичну дію (р-н дроперидолу, аміназину), гангліолітики, епідуральну анестезію;

  • стимулювати діурез. Застосовують 30% р-н манітолу на 40% р-ні глюкози (1 г/кг, довенно, зі швидкістю 80 - 100 крапель за хвилину), на фоні його дії вводять салуретики (фуросемід у зростаючій дозі - починаючи з 2 - 4 мл 1% розчину, через кожні 7 - 10 хв. - до 40 - 50 мл). Доповнюють стимуляцію введенням р-ну еуфіліну (2,4% р-ну, по 10 мл довенно, розвівши попередньо на ізотонічному розчині натрію хлориду). Поєднаним застосуванням цих препаратів на фоні попереднього водного навантаження (так званим “потрійним ударом”) вдається ліквідувати функціональну ниркову недостатність.



Стани, що супроводжуються гострою судинною недостатністю (анафілактичний шок; токсикогенний, ортостатичний колапс; отруєння гангліоблокаторами чи альфа - адренолітичними середниками; “тепла гіпотензивна фаза інфекційно-токсичного шоку”; рефлекторний кардіогений шок).

  • Стани, що супроводжуються гострою судинною недостатністю (анафілактичний шок; токсикогенний, ортостатичний колапс; отруєння гангліоблокаторами чи альфа - адренолітичними середниками; “тепла гіпотензивна фаза інфекційно-токсичного шоку”; рефлекторний кардіогений шок).

  • Стабілізації судинного тонусу та нормалізації перфузійного тиску у цих випадках досягають застосуванням адреноміметиків (адреналіну гідрохлориду, мезатону, дофаміну - довенно краплинно). Цим хворим також необхідно здійснювати інфузійну терапію гемодинамічними середниками, застосовувати глюкокортикоїди. Наступний етап лікування - стимуляція діурезу



Гемоліз (при посттрансфузійних реакціях, отруєнні гемолітичними речовинами, “справжньому” утопленні в прісній воді, укусах деяких видів змій та комах), міоліз (при синдромі “тривалого роздавлювання”). Лікувальна тактика:

  • Гемоліз (при посттрансфузійних реакціях, отруєнні гемолітичними речовинами, “справжньому” утопленні в прісній воді, укусах деяких видів змій та комах), міоліз (при синдромі “тривалого роздавлювання”). Лікувальна тактика:

  • а) проводити інфузійну терапію для значного збільшення ОЦК (режим гемодилюції);

  • б) одночасно постійно “злужувати” кров, застосовуючи краплинне введення 4% р-ну гідрокарбонату натрію (під контролем рН до показників верхньої границі норми – див. розд. 9.5);

  • в) зняти спазм ниркових судин;

  • г) стимулювати діурез.

  • При масивному гемолізі, травмах із руйнуванням м’яких тканин найдоцільніше якнайраніше провести сеанси гемодіалізної терапії.



Тактика лікування хворих ІІ стадії, проводиться з урахуванням патологічних синдромів, що розвиваються при даній патології.

  • Тактика лікування хворих ІІ стадії, проводиться з урахуванням патологічних синдромів, що розвиваються при даній патології.

  • Боротьба з надмірною гідратацією. Хворий повинен знаходитись на спеціальному ліжку - вагах. Його щоденно зважують. Правильне ведення хворого виключає приріст маси. Інфузійна терапія не повинна перевищувати об’єму втрат, причому, в якості інфузійних середників застосовують лише р-н натрію гідрокарбонату та концентровані (20 - 40%) р-ни глюкози з інсуліном.

  • Корекція електролітних порушень. Призначають у великих дозах кальцію хлорид або глюконат ( до 40 - 50 мл 10% розчину за добу) довенно краплинно.

  • Лікування метаболічного ацидозу. Застосовують 4% розчин гідрокарбонату натрію, до 300 - 400 мл за добу із урахуванням кислотності крові. Злужування крові також зменшує гіперкаліємію.

  • Попередження розпаду тканин. Призначають гормони анаболічної дії (неробол, ретаболіл), які, знижуючи катаболізм, зменшують розпад білків. Для виведення шлаків із організму можна застосовувати ентеросорбцію, часте промивання кишечника (очисні клізми по 4 - 6 разів за добу), екстракорпоральні методи детоксикації (гемодіаліз, плазмаферез, гемо- та лімфосорбція), перитонеальний діаліз.

  • Симптоматична терапія. При необхідності хворому призначають гіпотензивні середники, серцеві препарати, переливають відмиті еритроцити. Важливого значення приділяють боротьбі з гіпоксією, попередженню інфекційних ускладнень. Потрібно пам’яти про небезпеку кумуляційного ефекту ліків внаслідок порушення їх виведення з організму ураженими нирками!



Гемодіалізна терапія – очищення крові за допомогою апарата “штучна нирка”

  • Гемодіалізна терапія – очищення крові за допомогою апарата “штучна нирка”

  • Абсолютні показання до проведення

  • гемодіалізної терапії:

  • - гіпергідратація організму (ЦВТ > 150 мм вод.ст.),

  • - гіперкалійплазмія ( К плазми > 7 ммоль/л),

  • - креатинін в крові > 0,7 ммоль/л,

  • - щоденний приріст сечовини > 5 ммоль/л,

  • - декомпенсований метаболічний ацидоз (рН крові < 7,2 )

  • Гемодіаліз протипоказаний при:

  • - нестабільних показниках гемодинаміки ( АТ сист. нижче 90 мм рт.ст.),

  • - геморагічних синдромах,

  • - декомпенсації серцево-судинної та дихальної системи,

  • ураженнях ЦНС (інсульти, внутрішньочерепні гематоми).



ІІІ стадія вимагає застосування попередньої тактики лікування. Дещо збільшують об’єм інфузійної терапії у відповідності з втратами.

  • ІІІ стадія вимагає застосування попередньої тактики лікування. Дещо збільшують об’єм інфузійної терапії у відповідності з втратами.

  • У ІV стадії проводять масивну інфузійну терапію з урахуванням втрат, переливають калійвмісні розчини. Корекцію електролітних розладів здійснюють у відповідності до лабораторних показників.

  • У V стадії проводять симптоматичну терапію, дієтотерапію та курортне лікування.





Схожі:

1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності icon1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності
Це стан, при якому виникає невідповідність між потре6ами організму та можливостями печінки у задоволенні цих потреб
1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності iconПлан лекції Визначення поняття гострої печінкової недостатності
Це стан, при якому виникає невідповідність між потре6ами організму та можливостями печінки у задоволенні цих потреб
1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності iconПлан лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності
Протікає у вигляді олігурії (діурез менше 500 мл/добу) чи анурії (діурез менше 50 мл/добу)
1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності iconВизначення натрійуретичних пептидів при серцевій недостатності історія нуп

1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності iconВизначення поняття. Загальна характеристика
Визначення поняття. Загальна характеристика Екстремальні це стани організму, які характеризуються надмірною напругою або виснаженням...
1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності iconВизначення поняття. Загальна характеристика
Визначення поняття. Загальна характеристика Екстремальні це стани організму, які характеризуються надмірною напругою або виснаженням...
1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності iconВизначення
Робоча група з серцевої недостатності Українського наукового товариства кардіологів, 2001 р., із доповненнями
1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності iconВизначення
Робоча група з серцевої недостатності Українського наукового товариства кардіологів, 2001 р., із доповненнями
1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності icon“Визначення стану серцево-судинної системи. Обстеження хворого при синдромі недостатності кровообігу. ”
Визначення стану серцево-судинної системи. Обстеження хворого при синдромі недостатності кровообігу
1. Визначення поняття гострої печінкової недостатності Визначення поняття гострої печінкової недостатності iconІнформація як ресурс. Терміни І визначення. Інформація як ресурс. Терміни І визначення. Поняття інформаційної технології (ІТ). Етапи розвитку іт. Складові іт
Поняття "Інформація" походить від латинського слова «informatio», що означає виклад

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка