Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги


НазваЛекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги
Дата конвертації19.02.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення.


Скарги

  • При розпитуванні хворих з нирковою патологією треба виходити із загальної семіотики ниркових захворювань і прагнути до якомога повнішого виявлення ознак захворювання у хворого переважно тих які більш доступні самоспостереженню. До них належать: біль, його характер розлади сечовиділення і сечовипускання та зміни сечі набряки та інші.



При захворюваннях нирок і сечовидільних шляхів може спостерігатися порушення сечовиділення (uresis) змінюватися загальна кількість сечі її колір добовий ритм її виділення. Колір сечі може бути різним, від солом’яно-жовтого до коричневого в залежності від кількості сечі від наявності в ній урохромів уробіліноїдів уроеритрина і інших. Коли в сечі є білірубін вона має зеленкувато-бурий колір уробілін — червонувато-бурий при наявності великої кількості еритроцитів — колір “м’ясних помиїв”.

  • При захворюваннях нирок і сечовидільних шляхів може спостерігатися порушення сечовиділення (uresis) змінюватися загальна кількість сечі її колір добовий ритм її виділення. Колір сечі може бути різним, від солом’яно-жовтого до коричневого в залежності від кількості сечі від наявності в ній урохромів уробіліноїдів уроеритрина і інших. Коли в сечі є білірубін вона має зеленкувато-бурий колір уробілін — червонувато-бурий при наявності великої кількості еритроцитів — колір “м’ясних помиїв”.

  • Нормальна сеча прозора. Вона може бути мутною при наявності солей бактерій лейкоцитів.

  • Запах сечі нерізкий специфічний. При наявності в сечі кетонових тіл вона має запах гнилих яблук при розкладанні сечі бактеріями — аміачний.



Діурез (diuresis) — виділення сечі за певний проміжок часу. Він може бути позитивним (коли сечі виділяється більше ніж вживається рідини) і від’ємним (зворотнє співвідношення). Здорова людина виділяє за добу від 500 до 2000 мл сечі. Збільшення добової кількості сечі (більше 2 л) носить назву поліурії (polyuria). Вона може бути ниркового походження і позаниркового. При хронічних захворюваннях нирок із розвитком ниркової недостатності і зниженням реабсорбції в ниркових канальцях відмічається стійка поліурія виділяється сеча з низькою питомою масою (гіпостенурія - hyposthenuria). Поліурія позаниркового походження спостерігається при вживанні великої кількості рідини а також при сходженні серцевих або інших набряків. Тривала поліурія з виділенням сечі з високою питомою масою характерна для цукрового діабету. Вона виникає в результаті порушення зворотнього всмоктування води в канальцях внаслідок високого осмотичного тиску сечі багатої глюкозою. Поліурія відмічається при нецукровому діабеті у зв’язку з недостатнім надходженням у кров антидіуретичного гормону.

  • Діурез (diuresis) — виділення сечі за певний проміжок часу. Він може бути позитивним (коли сечі виділяється більше ніж вживається рідини) і від’ємним (зворотнє співвідношення). Здорова людина виділяє за добу від 500 до 2000 мл сечі. Збільшення добової кількості сечі (більше 2 л) носить назву поліурії (polyuria). Вона може бути ниркового походження і позаниркового. При хронічних захворюваннях нирок із розвитком ниркової недостатності і зниженням реабсорбції в ниркових канальцях відмічається стійка поліурія виділяється сеча з низькою питомою масою (гіпостенурія - hyposthenuria). Поліурія позаниркового походження спостерігається при вживанні великої кількості рідини а також при сходженні серцевих або інших набряків. Тривала поліурія з виділенням сечі з високою питомою масою характерна для цукрового діабету. Вона виникає в результаті порушення зворотнього всмоктування води в канальцях внаслідок високого осмотичного тиску сечі багатої глюкозою. Поліурія відмічається при нецукровому діабеті у зв’язку з недостатнім надходженням у кров антидіуретичного гормону.

  • Зменшене виділення сечі (менше 500 мл за добу) називається олігурією (oliguria) повне припинення її виділення — анурією (anuria). Олігурія і анурія можуть бути пов’язані як з ураженням самих нирок (гостре їх запалення отруєння сулемою та ін) так і з іншими позанирковими причинами (при недостатності кровообігу здавленні сечоводів пухлиною закупорці каменем).

  • Утруднене і болюче сечовипускання називається дизурією (disuria). Може спостерігатися при гострому циститі при аденомі простати при каменях у сечовому міхурі. Полакіурія — часте сечовипускання — часто поєднується з поліурією (polyuria) при хронічних нефритах є симптомом подразнення при циститах.

  • Ніктурія (nyctyria) — переважне виділення сечі вночі при цьому відношення нічної та денної кількості порушується і може бути оберненим (в нормі 1:2). Ніктурія може бути ниркового і серцевого походження. Ниркова поєднується з поліурією при серцевій - вдень відмічається олігурія.



Зміни діурезу можуть виникати внаслідок порушення нейро-гуморальної регуляції з боку гіпоталамо-гіпофізарної ділянки і кори головного мозку. В залежності від кількості сечі коливається її питома маса: при олігурії вона висока при поліурії — низька. У здорової людини питома маса коливається від 1015 до 1028.

  • Зміни діурезу можуть виникати внаслідок порушення нейро-гуморальної регуляції з боку гіпоталамо-гіпофізарної ділянки і кори головного мозку. В залежності від кількості сечі коливається її питома маса: при олігурії вона висока при поліурії — низька. У здорової людини питома маса коливається від 1015 до 1028.

  • При порушенні розвідної і концентраційної функції нирок втрачається мінливість питомої маси вона фіксується на рівні 1010-1011 (ізостенурія).

  • Набряки (oedema) — є одним з основних симптомів ниркової патології. Часто вони є першою ознакою захворювання. З’являються на обличчі і особливо на повіках тобто в місцях з більш пухкою підшкірною клітковиною. Іноді набряки можуть рівномірно поширюватись по всьому тілі (анасарка).

  • Зменшене виділення сечі (менше 500 мл за добу) називається олігурією (oliguria) повне припинення її виділення — анурією (anuria). Олігурія і анурія можуть бути пов’язані як з ураженням самих нирок (гостре їх запалення отруєння сулемою та ін) так і з іншими позанирковими причинами (при недостатності кровообігу здавленні сечоводів пухлиною закупорці каменем).



Утруднене і болюче сечовипускання називається дизурією (disuria). Може спостерігатися при гострому циститі при аденомі простати при каменях у сечовому міхурі. Полакіурія — часте сечовипускання — часто поєднується з поліурією (polyuria) при хронічних нефритах є симптомом подразнення при циститах.

  • Утруднене і болюче сечовипускання називається дизурією (disuria). Може спостерігатися при гострому циститі при аденомі простати при каменях у сечовому міхурі. Полакіурія — часте сечовипускання — часто поєднується з поліурією (polyuria) при хронічних нефритах є симптомом подразнення при циститах.

  • Ніктурія (nyctyria) — переважне виділення сечі вночі при цьому відношення нічної та денної кількості порушується і може бути оберненим (в нормі 1:2). Ніктурія може бути ниркового і серцевого походження. Ниркова поєднується з поліурією при серцевій - вдень відмічається олігурія.

  • Зміни діурезу можуть виникати внаслідок порушення нейро-гуморальної регуляції з боку гіпоталамо-гіпофізарної ділянки і кори головного мозку. В залежності від кількості сечі коливається її питома маса: при олігурії вона висока при поліурії — низька. У здорової людини питома маса коливається від 1015 до 1028.

  • При порушенні розвідної і концентраційної функції нирок втрачається мінливість питомої маси вона фіксується на рівні 1010-1011 (ізостенурія).

  • Набряки (oedema) — є одним з основних симптомів ниркової патології. Часто вони є першою ознакою захворювання. З’являються на обличчі і особливо на повіках тобто в місцях з більш пухкою підшкірною клітковиною. Іноді набряки можуть рівномірно поширюватись по всьому тілі (анасарка).



Зменшене виділення сечі (менше 500 мл за добу) називається олігурією (oliguria) повне припинення її виділення — анурією (anuria). Олігурія і анурія можуть бути пов’язані як з ураженням самих нирок (гостре їх запалення отруєння сулемою та ін) так і з іншими позанирковими причинами (при недостатності кровообігу здавленні сечоводів пухлиною закупорці каменем).

  • Зменшене виділення сечі (менше 500 мл за добу) називається олігурією (oliguria) повне припинення її виділення — анурією (anuria). Олігурія і анурія можуть бути пов’язані як з ураженням самих нирок (гостре їх запалення отруєння сулемою та ін) так і з іншими позанирковими причинами (при недостатності кровообігу здавленні сечоводів пухлиною закупорці каменем).

  • Утруднене і болюче сечовипускання називається дизурією (disuria). Може спостерігатися при гострому циститі при аденомі простати при каменях у сечовому міхурі. Полакіурія — часте сечовипускання — часто поєднується з поліурією (polyuria) при хронічних нефритах є симптомом подразнення при циститах.

  • Ніктурія (nyctyria) — переважне виділення сечі вночі при цьому відношення нічної та денної кількості порушується і може бути оберненим (в нормі 1:2). Ніктурія може бути ниркового і серцевого походження. Ниркова поєднується з поліурією при серцевій - вдень відмічається олігурія.

  • Зміни діурезу можуть виникати внаслідок порушення нейро-гуморальної регуляції з боку гіпоталамо-гіпофізарної ділянки і кори головного мозку. В залежності від кількості сечі коливається її питома маса: при олігурії вона висока при поліурії — низька. У здорової людини питома маса коливається від 1015 до 1028.

  • При порушенні розвідної і концентраційної функції нирок втрачається мінливість питомої маси вона фіксується на рівні 1010-1011 (ізостенурія).

  • Набряки (oedema) — є одним з основних симптомів ниркової патології. Часто вони є першою ознакою захворювання. З’являються на обличчі і особливо на повіках тобто в місцях з більш пухкою підшкірною клітковиною. Іноді набряки можуть рівномірно поширюватись по всьому тілі (анасарка).



Затримка сечі (ішурія) полягає в неспроможності хворого самостій­но спорожнити сечовий міхур. Причини затримки сечі:

  • Затримка сечі (ішурія) полягає в неспроможності хворого самостій­но спорожнити сечовий міхур. Причини затримки сечі:

  • порушення прохідності сечовивідного каналу (при аденомі перед­міхурової залози, при нирковій коліці);

  • в післяопераційному періоді після операції на органах черевної порожнини;

  • в післяпологовому періоді;

  • при порушенні нервової регуляції функції сечового міхура вна­слідок захворювань нервової системи.

  • Гостра затримка сечі проявляється сильним болем в надлобковій ді­лянці з частими нерезультативними позивами до сечовипускання, неспо­коєм хворого. Якщо затримка сечі пов'язана з порушенням функції нерво-вої системи, то вона може перебігати безсимптомно і проявлятися лише відсутністю сечовипускання і ознаками переповненого сечового міхура.

  • Невідкладна допомога при затримці сечі полягає у виведенні сечі із сечового міхура, при цьому спосіб її виведення залежить від захворю­вання, що викликало затримку сечі.

  • Якщо затримка сечі виникла в післяопераційному чи післяпологово­му періоді, то слід спробувати спорожнити сечовий міхур пацієнта, не застосовуючи катетеризації. У таких випадках, якщо дозволяє стан хво­рого, на ділянку сечового міхура або промежини кладуть теплу грілку. Іноді хворому важко здійснити сечовипускання, перебуваючи в лежа­чому положенні на спині. З дозволу лікаря хворого садять у ліжку або ставлять на ноги, що полегшує рефлекс на сечовипускання.

  • Сечовипусканню може сприяти шум води, що ллється з крана, зро­шення статевих органів теплою водою, у чоловіків можна опустити ста­тевий член у теплу воду, а жінці — ввести 100 мл теплої води у пряму кишку.

  • Якщо гострій затримці сечі передувала ниркова коліка, то хворому можна призначити гарячу ванну або за призначенням лікаря ввести спазмолітики (баралгін, бускопан).

  • За неефективності запропонованих заходів слід провести катете­ризацію сечового міхура.



Катетеризація

  • Це введення катетера в сечовий міхур. Проводиться з лікувальною та діагностичною метою.

  • Цілі катетеризації:

  • виведення сечі з міхура при гострій затримці сечі;

  • промивання сечового міхура;

  • введення лікарських засобів в сечовий міхур;

  • забір сечі для дослідження, при неможливості виконання цієї маніпу­ляції за загальними правилами.

  • Використовують м'які і тверді кате­тери. М'який катетер — ела­стична гумова трубка завдовжки 25-30 см і діаметром від 0,33 до 10 мм (№№ 1-30). Кінець катетера, який вводять в сечо­вий міхур, заокруглений, сліпий, з ова­льним отвором збоку; зовнішній кінець косо зрізаний або лійкоподібно розши­рений, щоб легше було з'єднати його зі шприцом за необхідності введення у сечовий міхур лікарських засобів.



Послідовність стерилізації катетерів

  • Послідовність стерилізації катетерів

  • Відразу після процедури катетери занурюють у дезінфекційний роз­чин на ЗО хв.

  • Після цього їх кладуть у мийний розчин на 15 хв (розд. 2.1).

  • Механічно (щіткою) обробляють катетери в теплому мийному роз­чині.

  • Промивають катетери в проточній, а потім дистильованій воді.

  • Кип'ятять катетери в дистильованій воді протягом ЗО хв.

  • Еластичні катетери стерилізують у пароформаліновій камері.

  • Зберігають гумові катетери в довгій склянці з кришкою у 2 % розчи­ні борної чи карболової кислоти.

  • Твердий катетер (металевий) складається з ручки, стержня і дзьо­ба. Уретральний кінець сліпий, заокруглений, з двома боковими оваль­ними отворами. Довжина катетера для чоловіків становить ЗО см, для жінок — 12-15 см.



Перед процедурою медична сестра миє руки теплою водою з милом, а нігті протирає спиртом, одягає рукавички. За необхідності ввести ка­тетер жінці треба стати справа від хворої, яка лежить на спині з напів­зігнутими в колінах і розведеними ногами. Проводять туалет зовнішніх статевих органів. Лівою рукою розсувають губи, а правою протирають отвір сечовипускального каналу ватним тампоном, змоченим дезінфек­ційними розчинами (0,1 % розчин етакридину лактату, розчин сулеми 1:1000). Пінцетом беруть катетер, змащений стерильною вазеліновою олією, знаходять зовнішній отвір сечовипускального каналу і обереж­но вводять катетер. Поява сечі з катетера, опущеного в судно чи лоток, свідчить про знаходження його в сечовому міхурі. При різкому переповненні сечового міхура (знаходженні в ньому більше 1 л сечі) його спорожнюють поступово: сечу випускають порціями (по 300-400 мл), перетискаючи катетер на 2-3 хв. Такий прийом попереджує раптову зміну тиску в порожнині се­чового міхура, що може призвес­ти до швидкого наповнення кров'ю розширених та склеротично зміне­них вен сечового міхура, їхнього розриву та кровотечі.

  • Перед процедурою медична сестра миє руки теплою водою з милом, а нігті протирає спиртом, одягає рукавички. За необхідності ввести ка­тетер жінці треба стати справа від хворої, яка лежить на спині з напів­зігнутими в колінах і розведеними ногами. Проводять туалет зовнішніх статевих органів. Лівою рукою розсувають губи, а правою протирають отвір сечовипускального каналу ватним тампоном, змоченим дезінфек­ційними розчинами (0,1 % розчин етакридину лактату, розчин сулеми 1:1000). Пінцетом беруть катетер, змащений стерильною вазеліновою олією, знаходять зовнішній отвір сечовипускального каналу і обереж­но вводять катетер. Поява сечі з катетера, опущеного в судно чи лоток, свідчить про знаходження його в сечовому міхурі. При різкому переповненні сечового міхура (знаходженні в ньому більше 1 л сечі) його спорожнюють поступово: сечу випускають порціями (по 300-400 мл), перетискаючи катетер на 2-3 хв. Такий прийом попереджує раптову зміну тиску в порожнині се­чового міхура, що може призвес­ти до швидкого наповнення кров'ю розширених та склеротично зміне­них вен сечового міхура, їхнього розриву та кровотечі.

  • Коли сеча перестає самостійно виділятися через катетер, можна злегка натиснути через черевну стін­ку на ділянку сечового міхура для виведення з нього залишкової сечі, а вже потім повільно вивести катетер так, щоб невелика кількість сечі вийшла і облила сечовипускальний канал після видалення катетера.



При катетеризації нестерильним катетером чи недостатньо чисти­ми руками в сечовий міхур висхідним шляхом заносять інфекцію, що призводить до запалення слизової сечового міхура, що погіршує стан хворої.

  • При катетеризації нестерильним катетером чи недостатньо чисти­ми руками в сечовий міхур висхідним шляхом заносять інфекцію, що призводить до запалення слизової сечового міхура, що погіршує стан хворої.

  • Введення катетера чоловікові — дещо складніша процедура, бо се­човивідний канал у чоловіка має довжину 22-25 см і два фізіологічних звуження, що створюють перепону для просування катетера. Хворий під час катетеризації лежить на спині з трохи зігнутими в колінах і розведе­ними ногами, між стопами розміщують сечоприймач, лоток чи інший посуд для збору сечі. Під таз хворого підстеляють клейонку і пелюшку.



Медична сестра, отримавши згоду хворого на виконання катетериза­ції, миє руки, одягає рукавички і допомагає хворому набути необхідного для процедури положення. Проводять гігієнічну обробку промежини і зо­внішнього отвору сечовипускального каналу. Після цього змінюють ру­кавички на стерильні, крайню плоть зсувають і оголюють голівку стате­вого члена. Між третім і четвертим пальцями лівої руки захоплюють ста­тевий член, а першим і другим пальцями розсувають зовнішній отвір сечовипускального каналу, який дезінфікують з використанням 0,1 % розчину етакридину лактату, 0,02 % фурациліну чи 2 % борної кислоти. Правою рукою стерильним пінцетом беруть катетер зі стерильного лот­ка. Зовнішній кінець катетера утримують між; четвертим і п'ятим пальця­ми тієї ж руки. Перед введенням просять помічника змастити катетер стерильною вазеліновою олією. Кінчик катетера вводять у зовнішній отвір сечовипускального каналу і, потроху перехоплюючи його, просувають глибше в сечовипускальний канал. Лівою рукою статевий член підтягу­ють доверху, ніби натягуючи його на катетер. Проштовхують катетер повільно за кожен рух на 1,5 см. Швидкість введення катетера зростає в міру того, як катетер наближається до проксимального відділу сечови­пускального каналу. При досягненні катетером зовнішнього сфінктера рекомендують хворому глибоко дихати, розслабитись. Поява сечі із кате­тера свідчить про те, що досягнуто порожнини сечового міхура; зовніш­ній кінець катетера опускають в сечоприймач. Витягують катетер з уре­три, щільно затиснувши його зовнішній кінець.

  • Медична сестра, отримавши згоду хворого на виконання катетериза­ції, миє руки, одягає рукавички і допомагає хворому набути необхідного для процедури положення. Проводять гігієнічну обробку промежини і зо­внішнього отвору сечовипускального каналу. Після цього змінюють ру­кавички на стерильні, крайню плоть зсувають і оголюють голівку стате­вого члена. Між третім і четвертим пальцями лівої руки захоплюють ста­тевий член, а першим і другим пальцями розсувають зовнішній отвір сечовипускального каналу, який дезінфікують з використанням 0,1 % розчину етакридину лактату, 0,02 % фурациліну чи 2 % борної кислоти. Правою рукою стерильним пінцетом беруть катетер зі стерильного лот­ка. Зовнішній кінець катетера утримують між; четвертим і п'ятим пальця­ми тієї ж руки. Перед введенням просять помічника змастити катетер стерильною вазеліновою олією. Кінчик катетера вводять у зовнішній отвір сечовипускального каналу і, потроху перехоплюючи його, просувають глибше в сечовипускальний канал. Лівою рукою статевий член підтягу­ють доверху, ніби натягуючи його на катетер. Проштовхують катетер повільно за кожен рух на 1,5 см. Швидкість введення катетера зростає в міру того, як катетер наближається до проксимального відділу сечови­пускального каналу. При досягненні катетером зовнішнього сфінктера рекомендують хворому глибоко дихати, розслабитись. Поява сечі із кате­тера свідчить про те, що досягнуто порожнини сечового міхура; зовніш­ній кінець катетера опускають в сечоприймач. Витягують катетер з уре­три, щільно затиснувши його зовнішній кінець.



Введення еластичного чи металевого катетера — це лікарська ма­ніпуляція.

  • Введення еластичного чи металевого катетера — це лікарська ма­ніпуляція.

  • Ускладнення після маніпуляції:

  • — кровотеча, яка виникає при травмуванні слизової оболонки сечо­ випускального каналу;

  • — інфікування сечовипускального каналу внаслідок недотримання правил асептики;

  • — уросепсис при швидкому всмоктуванні інфікованої сечі у кров'я­ не русло через пошкоджену слизову сечовипускального каналу.

  • Для попередження можливих інфекційних ускладнень після катете­ризації сечового міхура, особливо повторної, промивають порожнину сечового міхура 0,05 % розчином риванолу або 0,02 % розчином фура-циліну; іноді профілактично призначають антибактеріальні засоби.

  • При неможливості катетеризувати сечовий міхур (пошкодження уретри, стискання її аденомою передміхурової залози) вдаються до над­лобкової пункції сечового міхура або накладають штучний отвір (цис-тостому) з введенням цистостомічної трубки.



Користування сечоприймачами.

  • Хворі, яким призначений ліжковий режим, змушені лежачи здійсню­вати фізіологічні потреби, користуючись підкладним судном та сечоприй­мачем. Розміщують підкладне судно та сечоприймач на низькому ослінчи­ку під ліжком або у спеціальному гнізді під сіткою функціонального ліжка.

  • Сечоприймач — скляна чи з поливаного металу довгастої форми посу­дина для збору сечі, що закінчується короткою трубкою з отвором. Чоло­вічий та жіночий сечоприймачі відрізняються будовою і розміщенням цієї трубки. У сечоприймачі для чоловіків під гострим кутом розташована коро­тка трубка з отвором. У сечоприймачі для жінок на кінці горизонтальніше розміщеної та дещо ширшої трубки є лійка з відігнутими краями.

  • Теплий сухий сечоприймач розміщують між ногами пацієнта. Жін­кам сечоприймач ставлять таким чином, щоб отвір сечовипускального каналу знаходився у лійці трубки. Чоловічий статевий член вводять в отвір трубки. Хворого прикривають ковдрою і залишають на 5-10 хв.



Після закінчення сечовипускання сечоприймач виймають, вміст його виливають в унітаз. Сечоприймач миють теплою водою, дезінфікують З % розчином хлораміну. Один раз на добу його споліскують слабким розчином калію перманганату чи хлористоводневої кислоти для усунен­ня запаху аміаку.

  • Після закінчення сечовипускання сечоприймач виймають, вміст його виливають в унітаз. Сечоприймач миють теплою водою, дезінфікують З % розчином хлораміну. Один раз на добу його споліскують слабким розчином калію перманганату чи хлористоводневої кислоти для усунен­ня запаху аміаку.

  • Подаючи сечоприймач, слід пам'ятати, що не всі хворі можуть ві­льно мочитися, лежачи в ліжку, тому сечоприймач неодмінно має бути теплим. Для жінок частіше використовують судно.

  • Нетримання сечі клінічно проявляється періодичним мимовільним виділенням сечі, іноді краплями, а частіше у значній кількості, причо­му хворі не можуть контролювати сечовипускання.

  • Причини нетримання сечі:

  • ушкодження або порушення тонусу сфінктера сечового міхура;

  • вади розвитку сечового міхура та сечовипускального каналу;

  • випадання жіночих статевих органів;

  • захворювання центральної нервової системи;

  • загальне виснаження.



Хворі з нетриманням сечі потребують особливої уваги. Внаслідок мацерації шкіри в них швидко можуть розвиватися пролежні.

  • Хворі з нетриманням сечі потребують особливої уваги. Внаслідок мацерації шкіри в них швидко можуть розвиватися пролежні.

  • Для хворих з нетриманням сечі, які не ходять, використовують спе­ціальний трисекційний матраці із заглибленням, у середній секції його, де розміщають підкладне судно. Цю секцію матраца обгортають клейон­кою і обкладають пелюшками, що економить білизну при необхідності частої зміни її. Можна використовувати гумові підкладні судна, які мо­жна залишати під хворим на більш тривалий період. Сечоприймач, суд­но слід регулярно спорожнювати.

  • Хворого декілька разів на день підмивають, після чого обсушують шкіру, при забрудненні змінюють постільну і натільну білизну.

  • Хворі з нетриманням сечі, які самостійно ходять, можуть викорис­товувати сечоприймачі індивідуального користування — гумові або по­ліетиленові резервуари, які за допомогою стрічок кріпляться до тулуба чи стегон (рис. 2.108). Хворого або родичів навчають використовуватисечоприймачі і доглядати за ними. їх періодично спорожнюють, ре­тельно миють і знов закріплюють на тілі.

  • Для усунення стійкого запаху аміаку у палаті, де перебуває хво­рий з нетриманням сечі, сечоприй­мачі ретельно миють та дезінфіку-ють (після спорожнення занурюють у 0,5 % освітлений розчин хлорно­го вапна або 1 % розчин хлорамі­ну на 1 год); у палаті регулярно проводять вологе прибирання, ча­сто змінюють натільну і постільну білизну, провітрюють палату.





Схожі:

Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги iconЛекція №16. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушенням функції травлення Основні скарги захворювань травного каналу: біль у животі, диспепсичні прояви
Заходи: Хворого потрібно покласти в ліжко і спостерігати за його станом. Не можна призначати клізми, а також грілку при підозрі на...
Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги iconЛекція №8 Спостереження та догляд за пацієнтами з порушенням функції дихання Професор кафедри внутрішньої медицини Пасєчко Н. В
...
Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги iconЛеція №9 Спостереження та догляд за пацієнтами з порушенням кровообігу, тяжкохворими й агонуючими

Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги iconМетоди дослідження перельотів Візуальне спостереження – безпосереднє спостереження за птахами в природі
Кольорове мічення закріплення на птахах кольорових ошийників з буквами і цифрами
Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги iconВказівники на функції в мові с ім’я функції є константним вказівником на перший
Адресу функції можна присвоїти вказівнику та використовувати його для звертання до функції
Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги iconПлан лекції: Будова шкіри, її функції. Типи шкіри
Косметичні засоби для догляду за шкірою рідкої консистенції Косметичний догляд за шкірою Косметичні рідини лосьйони, тоніки
Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги iconЛекція основи медичних знань в кардіології Скарги у хворих із захворюваннями серцево-судинної системи Задишка Серцебиття Перебої в роботі серця
Поєднання суб’єктивного відчуття хворими важкості дихання з об’єктивними ознаками цієї важкості
Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги iconТема : Властивості функції. Квадратична функція
Повторити властивості функції. Уміти визначати властивості функції по графіку. Закріпити побудову графіка квадратичної функції. Вдосконалювати...
Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги iconТригонометричні функції Властивості і графік функції у= tgx
Домогтися засвоєння учнями основних понять, пов'язаних з означенням функції у= tgx та її властивостям,відтворення властивостей функції,застосовувати...
Лекція №17. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушеням функції сечовиділення. Скарги iconЛекція: "Догляд за хворими та невідкладна допомога при травмах грудної клітки та живота на догоспітальному етапі" Проф. В. Б. Гощинський План лекції
...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка