Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування


НазваТромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування
Дата конвертації19.05.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування

  • Професор Венгер І.К.


Тромбоз - захворювання немiкробної етiологiї, супроводжується обтурацiєю глибоких магiстральних вен тромбом i порушенням регiонарної гемодинамiки, мiкроциркуляцiї та лiмфобiгу.

  • Тромбоз - захворювання немiкробної етiологiї, супроводжується обтурацiєю глибоких магiстральних вен тромбом i порушенням регiонарної гемодинамiки, мiкроциркуляцiї та лiмфобiгу.



Етіологія і патогенез.

  • В більшості випадків глибокий флеботромбоз починається в суральных венозних синусах – судинних порожнинах м’язів гомілки, які відкриваються в глибокі вени. Суральні синуси відіграють роль у венозній гемодинаміці, граючи роль м’язево-венозної помпи. Синуси пасивно заповнюються кров'ю при розслабленні м'язів і спорожняються при їх скороченні. В разі тривалого ліжкового режиму (більше 1-2 діб) або великих операцій, у них виникає застій крові, що під впливом змін згортальних властивостей призводить до утворення тромбів.



Тромбоз глибоких вен гомiлково-пілколінного сегмента.

  • Це найбiльш часта локалiзацiя тромбозiв нижнiх кiнцiвок. Захворювання без значних гемодинамiчних розладiв, у зв'язку з чим клiнiчнi прояви його вираженi слабо. Нерiдко симптоматика обмежується лише скаргами хворих на бiль у гомiлкових м'язах, що посилюються при ходi. Окремi хворi скаржаться на почуття тяжкостi в ногах, на перiодичнi спазми та посилення болю в гомiлкових м'язах при їх скороченнi. При огляді набряки обмежуються гомiлкам і, як правило, маловиражені.





Проба Гоманса. У лежачому положеннi, при випрямленiй нозi виконують максимальне дорсальне згинання ступнi. Якщо при цьому в литковому м'язi виникає бiль - пробу вважають позитивною.

  • Проба Гоманса. У лежачому положеннi, при випрямленiй нозi виконують максимальне дорсальне згинання ступнi. Якщо при цьому в литковому м'язi виникає бiль - пробу вважають позитивною.

  • Проба Левенберга. На гомiлку накладають манжетку вiд сфiгмоманометра. Якщо при створеннi в нiй тиску на рiвнi 80-100 мм рт. ст. виникає бiль у гомiлкових м'язах - пробу вважають позитивною.



Тромбоз клубово-стегнових вен (ілеофеморальний венозний тромбоз).

  • Дана патологiя зустрiчається в 10 % випадкiв тромбозiв нижнiх кiнцiвок. Для розвитку цієї локалізації флеботромбозу необхідно наявність факторів, які перешкоджають кровоплину, оскільки великий діаметр клубової вени і швидкість кровоплину в ній (400 мл/хв) створюють несприятливі умови для тромбоутворення. До таких факторів відносять вроджені спайки та перегородки клубових вен, стиснення вен пухлинами малого тазу, заочеревинного простору та збільшеною маткою, запальні процеси малого тазу, зокрема матки з придатками.





Клініка

  • При ілеофеморальному тромбозі хворих турбують розпираючі болі в стегні, в литкових м'язах, іноді в паховій ділянці. Основною ознакою ілеофеморального тромбозу є набряк не тільки гомілки, а й стегна. Кінцівка різко збільшується в об'ємі, набряк розповсюджується від стопи до пахової складки, іноді переходить на сідницю. Забарвлення кінцівки варіює від блідої до ціанотичної. При пальпації визначається болючість по ходу судинного пучка в паховій області.



Диференціальна діагностика

  • В одних випадках захворювання супроводжується вираженим реактивним спазмом артерій і в клінічній картині домінують ознаки гострої артеріальної недостатності – біла флегмазія (phlegmasia alba dolens). Виникає гострий біль в кінцівці, її похолодання і оніміння, як при артеріальній емболії. Рухи пальців стопи стають обмеженими, знижуються чутливість і шкірна температура дистальних сегментів кінцівки, зникає пульсація артерій. Відомі випадки помилкових оперативних втручань при білій флегмазії. Для диференціальної діагностики треба враховувати етапність розвитку ішемічних порушень, вираженість набряку. Ведення спазмолітиків та інфузії розчину новокаїну допомагають в правильній постановці діагнозу.

  • При поширеному тромбозі всіх глибоких вен нижньої кінцівки та тазу повністю блокується венозний відтік. Кінцівка різко збільшується в об'ємі за рахунок ригыдного набряку. Шкіра набуває фіолетового або майже чорного забарвлення. Швидко розвиваються некробіотичні зміни, з'являються міхурі з серозною або геморагічною рідиною. Ця клінічна форма носить назву синьої флегмазії (phlegmasia coerulea dolens). Для неї характерні сильні рвучі болі, відсутність пульсації периферичних артерій, виражена інтоксикація. Синю флегмазію часто супроводжує шок, венозна гангрена кінцівки.



Тромбоз нижньої порожнистої вени

  • Тромбоз дистального сегмента (нижче ниркових вен). Тромбоз цього сегмента у хворих зустрiчається найчастiше. Його симптоматика, у зв'язку з великими компенсаторними можливостями черевної порожнини вiдносно розвитку колатерального кровобiгу, буває маловираженою. Найпотужнiшими колатералями слід вважати непарну та напiвнепарну вени.

  • Першим симптомом тромбозу при цiй патологiї нерiдко виступає наростаючий набряк щиколоток. Через 7-8 днів пiсля розвитку колатерального кровобiгу набряки зникають. Латентний (безсимптомний) перебiг захворювання може створювати певнi труднощi для дiагностики. У зв'язку з цим нерiдко правильний дiагноз встановлюють лише пiсля флебографiї. Клiнiчнi симптоми тромбозу можуть з'являтися значно пiзнiше - вже при поширеннi процесу на iлеофеморальний сегмент. I навпаки, частi випадки, коли тромбозовi дистального сегмента нижньої порожнистої вени передує iлеофеморальний тромбоз.



  • Тромбоз ниркового сегмента. Ця локалiзацiя тромбозу нижньої порожнистої вени перебiгає надзвичайно тяжко i без хiрургiчного втручання найчастiше закiнчується летально. Клiнiчними симптомами в таких хворих виступають iнтенсивний бiль у попереку, олiгурiя, анурiя, блювота. У сечi спостерiгають мiкрогематурiю та протеїнурiю. Наростають ознаки ниркової недостатностi. Вмiст сечовини, креатинiну й калiю в плазмi кровi зростає. Через 2-3 днi розвивається уремiя з летальним кiнцем. Лише в окремих випадках явища уремiї можуть зменшуватися, анурiя переходить у полiурiю i хворий видужує.



  • Тромбоз печiнкового сегмента. Ця патологiя вiдрiзняється вiд синдрому Бадда-Хiарi тим, що при останньому тромбоз виникає власне в печiнкових венах. Проте багато авторiв, не бачачи суттєвої рiзницi в клiнiчному перебiгу цих захворювань, обидва види тромбозу трактують як синдром Бадда-Хiарi.

  • При тромбозi печiнкового сегмента нижньої порожнистої вени, як i при iзольованому тромбозi печiнкових вен, спостерiгають симптоматику надпечiнкової портальної гiпертензiї. Основними симптомами в таких випадках є збiльшена печiнка, жовтяниця, асцит, венозний малюнок передньої черевної стiнки у виглядi "голови медузи".



Тромбоз пахвової i пiдключичної вен (синдром Педжета-Шреттера).

  • Це рiдкiсне захворювання, механiзм виникнення якого в основному пов'язаний iз стисканням пiдключичної вени анатомiчними структурами (реберно-пiдключичний промiжок) руки в станi її вiдведення. Надзвичайно важливе значення при цьому вiдводять також фiзичному навантаженню.



Клiнiка

  • Захворювання розвивається вiдносно швидко. Основними симптомами в нiй є прогресуючий набряк верхньої кiнцiвки (частiше правої), наростаючий бiль i цiаноз шкiрних покривiв. Набряк звичайно розпочинається з кисті й, поширюючись вверх, досягає шиї. Вени кiнцiвки при цьому переповненi, напруженi. У пахвовiй ямцi пальпують щiльний тяж, який i є тромбованою веною. Бiль у гострiй стадiї захворювання буває iнтенсивним, iнодi жорстоким. Його причиною є компресiя внаслiдок набряку, а також спазму артерiй, що в поєднаннi веде до iшемiї кiнцiвки. У пiзнiшому перiодi бiль зменшується i стає розпираючим.

  • Цiаноз шкiри проявляється в першу добу захворювання. Шкiра плеча, порiвняно iз здоровою кiнцiвкою, теплiша. Гострий перiод звичайно триває 2-3 тижнi. Поступово бiль i набряк кiнцiвки зменшуються. Розвиваються колатералi, що в дiлянцi плеча i передньої грудної стiнки мають вигляд густої венозної сiтки. Пiд час флебографiї виявляють оклюзiю пiдключичної вени з густою сiткою колатералей. Надалi захворювання стабiлiзується i перебiгає з перiодичними загостреннями. У результатi формується посттромбофлебiтний синдром верхньої кiнцiвки.





Дiагностична програма

  • Анамнез i фiзикальнi методи обстеження.

  • Загальний i бiохiмiчний аналiз кровi.

  • Дослiдження згортальної системи кровi.

  • Флебографiя

  • УЗД доплерографiя та дуплексне сканування.

  • Оглядова рентгенографiя органiв грудної клiтки й черевної порожнини.

  • Комп'ютерна томографiя.





Лiкування

  • Для більшості хворих методом вибору в лікуванні тромбозу глибоких вен є антикоагулянтна терапія. Застосовують внутрішньовенне введення 5000 ОД гепарину з подальшим внутрішньовенним краплинним введенням гепарину із швидкістю 1000— 1200 ОД/год. При задовільному ефекті переходять на підшкірне введення гепарину. Адекватність гепаринотерапії контролюють показниками коагулограми, збільшенням активованого часткового тромбопластинового часу (аЧТЧ ) в 1,5 і більш рази від початкового рівня. Гепаринотерапію продовжують 5-6 днів з наступним переходом на непрямі антикоагулянти строком до 2-3 міс.

  • Замість звичайного гепарину може бути використані низькомолекулярні гепарини (НМГ): фраксипарин, клексан, фрагмін, які вводять підшкірно 1-2 рази на добу. Проте наш досвід вказує, що використання НМГ для лікування флеботромбозів не має суттєвої переваги над нефракціонованим гепарином, більш того, вважається, що НМГ – це препарати профілактичної дії і для лікування слід використовувати гепарин.

  • Лiжковий режим повинен тривати 7-8 днів, а при ілеофеморальному тромбозі до 14 діб. Саме така тривалiсть часу необхiдна для фiксацiї тромбу до судинної стiнки i зменшення ризику утворення емболiв.



Лiкування

  • Для покращання реологiчних властивостей кровi використовують реополiглюкiн, реосорбілакт, а з метою активiзацiї мiкроциркуляцiї тканин – нiкотинову кислоту, трентал. Таким хворим доцiльно також призначати препарати протизапальної дiї (наклофен, діклофенак, L-лізин есцинат та iн.), а також венотоніки (детралекс, флебодіа, веноплант).

  • Активнi методи консервативного лiкування нацiленi на проведення фiбринолiтичної терапiї, що буває найефективнiшою в першi 4-5 днiв вiд початку захворювання. Iз цiєю метою застосовують пробну дозу стрептокiнази - 250000-750000 ОД, яку вводять протягом 20-30 хвилин i в наступнi 3-4 доби - по 100000 ОД/год – доза пiдтримки. Для попередження кровотечi внутрiшньовенно вводять 300000 ОД трасилолу. Як безпосереднього активатора плазмiногену ефективним може бути застосування урокiнази. Початкова й оптимальна її доза - 50000-100000 IО, пiдтримуюча - 40000 IО/год.

  • Проведення тромболiтичної терапiї вважають недоцiльним пiсля лапаротомiї протягом 21 доби, судинних операцiй – 6 тижнiв, пологiв – 7 днiв. Певнi заперечення в цьому планi викликають виразкова хвороба шлунка i дванадцятипалої кишки, портальна гiпертензiя, гострий панкреатит, септичний ендокардит, бронхоектатична хвороба, активний туберкульоз легень.



Профілактика

  • Активний режим у пре- та післяопераційному періоді

  • Лікування варикозу

  • Адекватна анестезія і мінімальна травматизація тканин під час операції

  • Відновлення об’єму циркулюючої крові, гемодилюція

  • Профілактика інфекції і запальних ускладнень

  • Застосування низькомолекулярних гепаринів (фраксипарин, клексан, фрагмін)



ПОВЕРХНЕВІ ТРОМБОФЛЕБIТИ

  • Гострий тромбофлебітце запалення стінки підшкірної вени, пов'язане з утворенням тромбу в її просвіті.



Етiологiя i патогенез

  • Тріада Вірхова:

  • сповільнення кровообігу,

  • пошкодження внутрішньої стінки вени

  • зміни згортальної системи крові – гіперкоагуляція.

  • Найчастiшою причиною підшкірного тромбофлебiту нiг є варикозне розширення вен нижнiх кiнцiвок (90 %). Надмірне розширення вен призводить до пошкодження ендотелію та застою венозної крові у варикозних вузлах.

  • Сприяючі фактори:

  • механiчнi мiсцевi пошкодження,

  • травма,

  • тривале застосування контрацептивiв,

  • вагітність та пологи,

  • iнфекцiї (грип, пневмонiя, тиф, септицемiя та iншi).

  • онкологічні та ендокринні хвороби,

  • похилий і старечий вік,

  • операції на органах малого таза (урологічні та гінекологічні),

  • ортопедичні операції,

  • тривалий ліжковий режим.

  • порушення лiмфоутворення i лiмфобiгу.

  • алергiчні реакцiї органiзму (хвороба Бюргера).



Клініка

  • Початок раптовий. Хворi скаржаться на пекучий бiль у кiнцiвцi по ходу варикозно розширеної вени. Вираження больового синдрому залежить вiд втягнення в запальний процес навколишнiх тканин. За ходом великої або малої пiдшкiрних вен визначають болючий при пальпацiї, щiльний тяж. Шкiра над тромбованою веною гiперемована, з вираженою гiперестезiєю i мiсцевим пiдвищенням температури. При цьому набряки та ціаноз кінцівок відсутні – вони є ознаками втягнення в процес глибоких вен.





Лікування

  • Як правило, підшкірні тромбофлебіти лікуються оперативно. Хворим виконується сафенектомія. Проте іноді в екстрених ситуаціях (пологи, кровотеча), коли немає часу виконати сафенектомію, для попередження тромбемболії легеневої артерії можна обмежитись лише перев’язкою устя підшкірної вени (операція Троянова-Тренделенбурга, яка ще за міжнародною номенклатурою має назву кросектомія).



  • Пiд час оперативного втручання з приводу поверхневого тромбофлебiту завжди треба мати на увазi, що його характер значною мiрою повинен вiдрiзнятися вiд звичайної сафенектомiї при неускладненому варикозному розширеннi вен. Першочерговим завданням є попередження вiдриву венозного тромбу й емболiї легеневої артерiї. З огляду на це, бiльшiсть хiрургiв операцiю виконують у такiй послiдовностi. Найперше видiляють до мiсця впадiння у стегнову велику пiдшкiрну вену, пiсля чого її беруть на турнiкети, перев'язують i перерiзають колатералi, що в неї впадають. Наступним завданням повинно бути видалення тромбу (якщо вiн досягає стегнової вени). Це краще зробити через поперечний розрiз у великiй пiдшкiрнiй венi на вiдстанi 1,0 см вiд мiсця її впадiння в стегнову. При наявностi флотуючого тромбу або загрозi його вiдриву, стегнову вену беруть на турнiкет або в момент видалення тромбу перетискають пальцем. При цьому для вимивання залишкiв тромботичних мас доцiльно добиватися ретроградного кровобiгу на висотi проби Вальсальва. Пiсля видалення тромбу велику пiдшкiрну вену перев'язують бiля мiсця її впадiння i залишають куксу 0,5-0,7 см. Тромбовану вену видаляють тунельним методом.





Посттромбофлебітична хвороба (Посттромбофлебітичний синдром)

  • Посттромбофлебітична хвороба - це хронічна венозна патологія, пов’язана з перенесеним гострим тромбозом глибоких вен, із подальшими патоморфологічними і патофізіологічними процесами у венозній системі, які об’єднуються в окрему нозологічну форму з типовими зовнішніми проявами і характерними порушеннями регіонарної та центральної гемодинаміки.



Етіологія і патогенез.

  •    Посттромбофлебітична хвороба є результатом тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок і таза. Аналіз флебографічних даних, патоморфологічних і функціональних досліджень свідчить про те, що посттромбофлебітична хвороба у своєму розвитку проходить стадії оклюзії і реканалізації. Виділяють повну реканалізацію тромбу, часткову реканалізацію тромбу та оклюзію глибоких вен.    При повній реканалізації тромбу спостерігають відновлення просвіту вени, склероз її стінки, повне руйнування клапанів, атрофію м’язового шару.    При частковій реканалізації тромбу просвіт вени відновлюється не повністю, а внаслідок розростання сполучної тканини в просвіті вени утворюються канали різної величини і форми. Спостерігають руйнування клапанного апарату глибоких і комунікаційних вен.    Оклюзія глибоких вен морфологічно характеризується повною облітерацією просвіту вен і паравазальним склерозом.



Класифікація (А.А. Шалімов, І.І. Сухарєв).

  •    За формою виділяють склеротичний, варикозний, набряково-больовий, виразкову;

  •    За стадіями розвитку – І, ІІ, ІІІ ст.

  •    За локалізацією - нижню порожнисту вену, здухвинні вени, стегнові вени, підколінну вену, гомілкові вени. Ураженими можуть бути: ізольовані, комбіновані, поширені.

  •    За характером ураження вен – оклюзію, часткову реканалізацію, повну реканалізацію.

  •    За ступенем венозної недостатності – компенсацію, субкомпенсацію, декомпенсацію.



    Клінічна симптоматика

  • Хворих турбують важкість, розпирання і біль в ураженій кінцівці з локалізацією переважно в ділянці дистальних відділів гомілки, набряки, пігментація шкіри, екзема, трофічні виразки, свербіння шкіри, варикозне розширення поверхневих вен.    При огляді в більшості хворих із посттромбофлебітичним синдромом кінцівка збільшена в розмірах за рахунок набряку і лімфостазу. Виявляють різного вираження варикозне розширення поверхневих вен. Варикоз поширюється на поверхневі вени гомілки, стегна, лобка, зовнішніх статевих органів. Проявом трофічних змін можуть бути пігментація, індурація шкіри аж до екзематизації і появи трофічних виразок.    Пігментація може бути у вигляді плям або дифузною. Пігментована шкіра атрофічна, без волосяного покриву. Трофічні виразки, як правило, глибокі й обширні, іноді циркулярні.    При пальпації ураженої кінцівки виявляють болючість по ходу глибоких венозних стовбурів. Ділянки індуративно зміненої шкіри (склероз, індуративний целюліт) і підшкірної клітковини не рухомі відносно до прилеглих тканин, щільні, болючі при пальпації. Варикозно розширені вени напружені, особливо в ділянці неспроможних перфорант, помірно болючі, погано спадаються.



Лабораторні та інструментальні методи діагностики.

  • 1. Флебографія

  • Флебографічні форми посттромбофлебітичної хвороби.



Диференційний діагноз.

  • Ряд захворювань, при яких спостерігають варикозне розширення вен або набряк кінцівки, подібні до клінічних проявів посттромбофлебітичного синдрому. До них відносяться: варикозну хворобу поверхневих вен, уроджені захворювання судин нижніх кінцівок та лімфостаз.    Особливе значення в диференційному діагнозі варикозної хвороби і посттромбофлебітичного синдрому мають анамнестичні дані. Наявність у хворого в анамнезі симптомів гострого тромбозу магістральних вен із подальшою появою розширення поверхневих вен свідчить на користь посттромбофлебітичного синдрому. При варикозній хворобі спочатку розвивається розширення поверхневих вен і лише потім виникає набряк кінцівки.    Результати функціональних проб (при посттромбофлебітичному синдромі є ознаки непрохідності глибоких вен) і дані, отримані при застосуванні спеціальних методів дослідження (флебографія), дозволяють встановити точний діагноз.



Лікування

  • Засоби лікування посттромбофлебітичного синдрома включають всі компоненти, що і при лікуванні варикозного розширення, а також операції, що усувають повністю порушений кровотік, наприклад, протезування ділянки вени або її сегменту, операції, що покращують гемодинаміку за рахунок створення додаткових шляхів відтоку на зразок Пальма-Есперона або Уорена-Тайра, операції, що спрямовані на створення штучних клапанів (аутовенозна пластика з функціонуючим клапаном - операція Бранзеу-Русо), операції, що спрямовані на поліпшення кровотоку по глибоких венах -(пластика фасції гомілки її дублікатурою - операція Аскара, особливо ефективна при відносній клапанній недостатності глибоких вен гомілки).

  • Тому всі сучасні хірургічні засоби лікування хворих на посттром-бофлебітичний синдром відповідають лише одній загальній меті -покращити відтік крові. Кожний з них має певні показання та протипоказання, переваги та недоліки. Це зв'язане не тільки з можливостями самого засобу і технікою виконання операції, але й головним чином різноманітністю форм захворювання

























































Дякую за увагу!



Схожі:

Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування iconТромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургичного лікування
Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургичного лікування...
Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування iconАртеріальний тромбоз та емболія. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування

Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування iconПоступове зниження зору: Спазмакомодації, Прогресуюча міопія. Профілактика, методи хірургічного та консервативного лікування. Пресбіопія.
Поступове зниження зору: Спазмакомодації, Прогресуюча міопія. Профілактика, методи хірургічного та консервативного лікування. Пресбіопія....
Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування iconХірургічні захворювання периферичних судин
Облiтеруючий атеросклероз. Облiтеруючий ендартерiт. Хвороба Рейно. Синдром Лерiша i Такаясу. Венозні тромбози. Причини виникнення,...
Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування iconДо них належать: Аномалії рефракції
Види клінічної рефракції, методи корекції. Пресбіопія. Поступове зниження зору: спазм акомодації, прогресуюча міопія. Профілактика,...
Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування iconКаф хірургічної стоматології каф хірургічної стоматології
Гострі та хронічні сіалоденіти: етіологія, класифікація, клініка, діагностика, профілактика. Лікування, попередження ускладнень....
Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування iconЗагальна характеристика особливостей перебігу запальних процесів тканин щлд у дітей. Гострі та хронічні періодонтити та періостити щелеп.
Клініка, діагностика, методи лікування. Гострі та хронічні остеомієліти лицевих кісток. Класифікація, етіологія, патогенез, клінічні...
Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування iconГостра пневмонія. Причини, клініка, діагностика, лікування, профілактика. Бронхіальна астма, клініка, діагностика, невідкладні стани

Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування iconГостра пневмонія. Причини, клініка, діагностика, лікування, профілактика. Бронхіальна астма, клініка, діагностика, невідкладні стани

Тромбоз магістральних вен. Посттромбофлебітичний синдром. Варикозна хвороба. Клініка. Діагностика. Методи консервативного та хірургічного лікування iconАртеріальні гіпертензії. Гіпертонічна хвороба. Гіпертонічні кризи. Етіологія. Клініка. Діагностика. Принципи лікування к м. н. Руда М. М. доц. Кафедри проп вн


Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка