Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники


НазваЛітературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники
Дата конвертації28.05.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники


… пам’ятайте,

… пам’ятайте,

що на цій планеті,

відколи сотворив її пан Бог,

ще не було епохи для поетів,

але були поети для епох!

Ліна Костенко

Шістдеся́тники —

назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва).

Шістдесятники України

Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості.

Основу руху шістдесятників склали письменники

  • Іван Драч



Василь Симоненко

  • Василь Симоненко



Василь Стус

  • Василь Стус



Представники шістдесятництва

  • ПОЕТИ: Д. Павличко, Л.Костенко, В. Симоненко, І.Драч, М.Вінграновський, Б.Олійник, В.Стус.

  • ПРОЗАЇКИ: Гр. Тютюнник, Є.Гуцало, Р.Іваничук.

  • ЛІТ-НІ КРИТИКИ: І.Світличний, І.Дзюба, М.Коцюбинська.

  • ГРАФІКИ: А.Горська, В. Зарецький.

  • КІНОМИТЦІ: С.Параджанов, І.Миколайчук, Л.Осика, Л.Танюк.

  • КОМПОЗИТОРИ: В.Івасюк, М.Скорик.

  • ПУБЛІЦИСТИ, ПРАВОЗАХИСНИКИ: В.Чорновіл, Л.Лук’яненко, О.Тихий.



Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури.

Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури.

Організовані у 1960 р. Клуб творчої молоді в Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові.

Організовані у 1960 р. Клуб творчої молоді в Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові.

З появою шістдесятників гостро постала проблема «батьків і дітей» у літературі. Молода генерація закидала «літературним батькам» відповідальність за сталінські злочини, пристосуванство до деспотичного режиму

(«Ода чесному боягузові» Івана Драча).

Коли поети лідери шістдесятництва після перших арештів у 1965р. відійшли у тінь, у "внутрішню еміграцію", М.Холодний не припиняв війну словом з режимом до свого арешту у 1972р.("Крик з могили",1961р., "Сьогодні у церкві коні ночують і воду п"ють...",1961р., "Дядько має заводи й фабрики...",1963р., "Собаки в місті мають паспорти...",1964р., "Вмирають поети",1965р., "Монолог Франка",1966р., "Товаришам із тюрми",1966р., "Перед автопортретом Параджанова",1968р., "П"ять бажань патріота або інтернаціоналізм навиворіт",1970р.) Зі свого боку, дехто зі старших письменників (Павло Тичина, Платон Воронько, М. Шеремет, М. Чабанівський) вороже поставився до експерименту й новаторства шістдесятників.

Коли поети лідери шістдесятництва після перших арештів у 1965р. відійшли у тінь, у "внутрішню еміграцію", М.Холодний не припиняв війну словом з режимом до свого арешту у 1972р.("Крик з могили",1961р., "Сьогодні у церкві коні ночують і воду п"ють...",1961р., "Дядько має заводи й фабрики...",1963р., "Собаки в місті мають паспорти...",1964р., "Вмирають поети",1965р., "Монолог Франка",1966р., "Товаришам із тюрми",1966р., "Перед автопортретом Параджанова",1968р., "П"ять бажань патріота або інтернаціоналізм навиворіт",1970р.) Зі свого боку, дехто зі старших письменників (Павло Тичина, Платон Воронько, М. Шеремет, М. Чабанівський) вороже поставився до експерименту й новаторства шістдесятників.

Кінець «відлиги»

Рух шістдесятників виразно протримався ледве одне десятиліття. Вже 17-го грудня 1962 на спеціально скликаній нараді-зустрічі творчої інтелігенції з керівництвом держави їх гостро розкритикували. Після внутрішнього перевороту в КПРС та відставки Хрущова восени 1964 тиск державної цензури на інтелігенцію різко посилився

Рух «шістдесятників» було розгромлено або загнано у внутрішнє «духовне підпілля» арештами 1965—72 pp.

Рух «шістдесятників» було розгромлено або загнано у внутрішнє «духовне підпілля» арештами 1965—72 pp.

У цьому процесі частина шістдесятників без особливого опору перейшла на офіційні позиції (В. Коротич, І. Драч, В. Дрозд, Є. Гуцало та ін.), декого на довгий час (Л. Костенко), а інших взагалі перестали друкувати (Б. Мамайсур, В. Голобородько, Я. Ступак), так що їх подальша доля зовсім невідома.

Ще інших, що не припиняли опору національній дискримінації й русифікації, заарештовано й покарано довголітнім ув'язненням (І. Світличний, Є. Сверстюк, В. Стус, І. Калинець, В. Марченко та ін.), в якому вони або загинули (В. Стус, В. Марченко), або після звільнення їм цілковито заборонена участь у літературному процесі. З цих останніх, що були заарештовані, єдиний Іван Дзюба офіційно капітулював і був звільнений з ув'язнення та допущений до літературної праці, але вже цілковито в річищі соцреалізму.

Культурно-історичними витоками шістдесятництва були:

  • - світова культура (особливо модернові література та малярство XX століття);

  • - українська література (як класична, так і доби Розстріляного Відродження);

  • - народна творчість (фольклор та міфологія, народне мистецтво).



Серед світоглядних засад шістдесятників слід виділити:

  • - лібералізм (культ свободи в усіх її виявах: свободи особистості, нації, свободи духу);

  • - гуманізм та антропоцентризм (культ людської особистості — центру Всесвіту);

  • - духовний демократизм (культ простої, звичайної людини-трудівника);

  • - духовний аристократизм (культ видатної творчої особистості);

  • - моралізм та етичний максималізм (культ моральності як абсолютного мірила людських вчинків);

  • - космізм (усвідомлення «планетарної причетності» людини як частинки Всесвіту до космічних процесів);

  • - активний патріотизм (любов до Батьківщини й рідного народу) і національна самосвідомість, сакральне сприйняття рідної мови та історичної пам'яті як оберегів нації;

  • - культурництво (відстоювання справжньої, високомайстерної культуротворчості).



До естетичних засад шістдесятників можна віднести:

  • - критику інакшістю — заперечення соцреалізму власною творчістю;

  • - естетичну незалежність, відстоювання свободи митця;

  • - єдність традицій (національних і світових) та новаторства;

  • - індивідуалізацію (посилення особистісного начала);

  • - інтелектуалізм, естетизм, елітарність.



Отже, явище «шістдесятництва» було неоднозначним як за творчими постатями, так і за стильовими течіями та ідейно-естетичними вподобаннями. Тут є і модерністи (І. Драч, В. Голобородько, М. Воробйов), і неоромантики (М. Вінграновський, Р. Лубківський), і неонародники (В. Симоненко, Б. Олійник), і постмодерністи (В. Стус). Таке розмаїття свідчило про багатство відновлюваної української літератури. Воно не вкладалось у жорсткі рамки «соціалістичного реалізму», загрожувало його існуванню, і тому радянська влада та слухняна критика (М. Шамота та ін.) намагалися його дискредитувати, звинувачуючи в «естетизмі», «абстракціонізмі», відірваності від життя тощо.

Отже, явище «шістдесятництва» було неоднозначним як за творчими постатями, так і за стильовими течіями та ідейно-естетичними вподобаннями. Тут є і модерністи (І. Драч, В. Голобородько, М. Воробйов), і неоромантики (М. Вінграновський, Р. Лубківський), і неонародники (В. Симоненко, Б. Олійник), і постмодерністи (В. Стус). Таке розмаїття свідчило про багатство відновлюваної української літератури. Воно не вкладалось у жорсткі рамки «соціалістичного реалізму», загрожувало його існуванню, і тому радянська влада та слухняна критика (М. Шамота та ін.) намагалися його дискредитувати, звинувачуючи в «естетизмі», «абстракціонізмі», відірваності від життя тощо.



Схожі:

Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники iconКодекс цінностей
Це мова про Дмитра Павличка, який належить до плеяди найвидатніших майстрів українського поетичного слова другої половини ХХ ст....
Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники iconУкраїнські підприємці-меценати другої половини XIX століття
Більш ніж мільйон рублів зібрали на спорудження Київської політехніки. Найщедрішими були цукрозаводчики
Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники iconУкраїнська література в контексті розвитку суспільства другої половини ХХ ст
Саме цим пояснюється своєрідний, етнографічний характер реалізму в українській літературі другої половини ХХ ст. Основне місце в...
Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники iconМикола Куліш один з найяскравіших та найбільш оригінальних українських драматургів першої половини минулого століття
Куліш один з найяскравіших та найбільш оригінальних українських драматургів першої половини минулого століття. Розквіт його творчої...
Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники iconПортрети українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. Український прозаїк, перекладач
Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці "Світогляд українського народу від давнини до сучасності" (1868),...
Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники iconПринадність та жах трансгенних культур автори проекту
Вона надає людству великі можливості, хоча може створювати й проблеми. Розвиток цієї галузі біології став можливим завдяки великим...
Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники iconОсновні тенденції світової економіки ХХІ століття Основні тенденції світової економіки ХХІ століття
У світі у минулому році було створено 5 екзабайт 5х1018 інформації… Це більше, ніж за 5,000 попередніх років
Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники iconМінерально-сировинна база україни на початок ХХІ століття інформація до роздумів
Створений на основі сировинної бази мінерально-сировинний комплекс україни одна з найвагоміших складових національної економіки
Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники iconЛітература другої половини ХІХ та на межі ХІХ – ХХ століть огляд поезі розвиток літератури середини ХІХ століття
Відзначається настроями безнадійності, неприйняття життя. Спирається на філософські ідеї Ф. Шатобріана й А. Шопенгауера. В основі...
Літературний процес другої половини ХХ початок ХХІ століття. Шістдесятництво. Поети-шістдесятники iconШістдесятники Шістдеся́тники
У політиці 60-70 років 20 століття «шістедесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радяського

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка