Передумови Франко-російської війни 1812


НазваПередумови Франко-російської війни 1812
Дата конвертації02.06.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Презентація на тему: “ Україна в російсько-французькій війні 1812 року ”

підготував

учень 9-А класу

Максименко Денис

Передумови Франко-російської війни 1812 Після розгрому російських військ у битві під Фрідланді в червні 1807 року імператор Олександр І уклав з Наполеоном Бонапартом Тильзитский мир, за яким зобов'язався приєднатися до континентальної блокади Англії. За угодою з Наполеоном Бонапартом Росія в 1808 році відібрала у Швеції Фінляндію і зробила ряд інших територіальних придбань; Наполеону ж розв'язала руки для підкорення всієї Європи за винятком Англії та Іспанії. У 1808 році на ерфуртському побаченні правителів від імені Наполеона Бонапарта імператору Олександру І було зроблено пропозицію про шлюб з його сестрою великою княжною Катериною Павлівною, але цю пропозицію імператор відхилив. У 1810 році Олександр І також відмовив Наполеону Бонапарту, який просив руки інший його сестри, 14-річної великої княжни Анни Павлівни (згодом королеви Нідерландів), і підписав положення нейтральної торгівлі, фактично зводить нанівець континентальну блокаду. У 1810 році Наполеон Бонапарт одружився на Марії-Луїзи Австрійської, дочки імператора Австрії Франца I, зміцнивши собі таким чином тил і створивши в Європі точку опори. Французькі війська після ряду анексій присунулися впритул до кордонів Російської імперії.24 лютого 1812 Наполеон Бонапарт уклав союзний договір з Пруссією, яка повинна була виставити проти Росії 20 тисяч солдатів, а також забезпечити матеріально-технічне постачання французької армії. Наполеон також уклав 14 березня того ж року військовий союз з Австрією, за яким австрійці зобов'язалися виставити 30 тисяч солдатів проти Росії.



Наполеон Бонапарт оцінював Росію як одного з найсильніших супротивників, тому він ретельно готувався до війни з нею. Наполеон Бонапарт вивчив політичне, військове та економічне становище Росії. Французами була широко розгорнута розвідка. До Росії було закинуто велика кількість розвідників, які постачали відомості про російську армію, про театр військових дій (ТВД), вели підривну діяльність. Чи не вперше в історії було зроблено спробу підриву економіки Росії зсередини, шляхом вкидання фальшивих грошових купюр на територію Росії. Командування французької армії знало склад і чисельність російських військ. Враховуючи малонаселеність майбутнього ТВД і неможливість достатнього постачання величезної армії Наполеона за допомогою реквізицій, французьке командування створило великі запаси. На річці Віслі від Варшави до Данцига були створені великі артилерійські та продовольчі склади. Найбільшим складським пунктом став Данциг, в якому до січня 1812 розташовувався запас продовольства на 50 днів для 400 тисяч осіб і 50 тисяч коней. Росія також дипломатично готувала тили. В результаті таємних переговорів навесні 1812 року австрійці дали зрозуміти, що їхня армія не піде далеко від австро-російського кордону і взагалі не буде старатися на благо Наполеона. У квітні того ж року з боку Швеції колишній наполеонівський маршал Бернадот (майбутній король Швеції Карл XIV), обраний наслідним принцом в 1810 році і фактично очолював шведську аристократію, дав запевнення в своїй дружній позиції по відношенню до Росії і уклав союзний договір. 22 травня 1812 російському послу Кутузову вдалося укласти вигідний мир з Туреччиною, закінчивши п'ятирічну війну за Молдавію. На півдні Росії вивільнилася Дунайська армія адмірала Чичагова як заслін від Австрії, вимушеної бути в союзі з Наполеоном.



19 травня 1812 Наполеон Бонапарт виїхав в Дрезден, де провів огляд васальним монархів Європи. З Дрездена імператор відправився до Великої Армії на річку Німан, що розділяла Пруссію та Росію. 22 червня Наполеон написав відозву до військ, в якому звинуватив Росію в порушенні Тільзітського угоди і назвав вторгнення другої польської війною. Гасло визволення Польщі залучило до складу Великої армії багато поляків, які виступили на боці Наполеона Бонапарта. Збройні сили супротивників Наполеон зміг зосередити проти Росії близько 450 тисяч солдатів, з яких власне французи становили половину. У поході брали участь також італійці, поляки, німці, голландці, навіть мобілізовані силою іспанці. Австрія і Пруссія виділили корпуси (30 і 20 тисяч, відповідно) проти Росії по союзних угодах з Наполеоном. Після вторгнення сюди додалися підрозділи (загальною чисельністю до 20 тисяч), сформовані з жителів колишнього Великого князівства Литовського, яке Наполеон обіцяв (з певними застереженнями) відновити після поразки Росії. Іспанія, зв'язавши партизанським опором близько 200 тисяч французьких солдатів, надала велику допомогу Росії. Англія надавала матеріальну і фінансову підтримку Росії, але її армія була залучена в бої в Іспанії, а сильний флот англійців не міг впливати на сухопутні операції в Європі, хоча і був одним з факторів, що схилили позицію Швеції на користь Росії.У Наполеона залишалися такі резерви: близько 90 тисяч французьких солдатів в гарнізонах Центральної Європи (з них 60 тисяч на 11-му резервному корпусі в Пруссії) і 100 тисяч у Національній гвардії Франції, яка за законом не могла воювати за межами Франції.



Сильними сторонами французької армії були велика чисельність, хороше матеріальне і технічне забезпечення, бойовий досвід, віра в непереможність армії. Негативною стороною армії був її дуже строкатий національний склад. Росія мала велику армію, але не могла швидко мобілізувати війська через погані доріги і велику територію. Удар армії Наполеона взяли на себе війська, розміщені на західному кордоні: 1-а армія Барклая-де-Толлі і 2-а армія Багратіона, всього 153 тисячі солдатів і 758 гармат. Ще південніше на Волині (північний захід Україна) розташовувалася 3-я армія Тормасова (до 45 тисяч, 168 гармат), що служила заслоном від Австрії. У Молдові проти Туреччини стояла Дунайська армія адмірала Чичагова (55 тисяч, 202 гармати). У Фінляндії проти Швеції стояв корпус російського генерала Штейнгеля (19 тисяч, 102 гармати). У районі Риги знаходився окремий корпус Ессена (до 18 тисяч), до 4-х резервних корпусів розміщувалися далі від кордону. Нерегулярні козачі війська нараховували за списками до 110 тисяч легкої кавалерії, проте реально у війні взяло участь менша кількість козаків. Російська армія мала великий бойовий досвід, володіла високими бойовими якостями, командування армії мало необхідну підготовку і рішучість. За техніко-військовим даними армія Росії не відставала від армії Франції.



Причини війни Імператор Наполеон I вимагав від імператора Олександра I посилити блокаду Англії. Російська імперія не підтримувала континентальну блокаду і обклала французькі товари митом. Росія вимагала вивести французькі війська з Пруссії, розміщені там в порушення Тільзітського договору. Стратегічні плани сторін Стратегічний план російського командування щодо війни з Францією спочатку передбачав ведення наступальних дій, у зв'язку з чим склади постачання і війська були розташовані біля самого кордону. Проте пізніше було ухвалено рішення про ведення оборонних дій. З представлених російському імператорові Олександру I оборонних планів він, всупереч бажанню військового міністра і російських генералів, вибрав план прусського генерала Пфуль, прийнятого на російську службу. Російська сторона планувала тривалий організований відступ з тим, щоб уникнути ризику рішучого бою і можливої втрати армії .



Імператор Олександр І сказав послу Франції в Росії Арману Коленкура у приватній розмові у травні 1811: « Якщо імператор Наполеон почне проти мене війну, то можливо і навіть ймовірно, що він нас поб'є, якщо ми приймемо бій, але це ще не дасть йому світу. Іспанці неодноразово були побиті, але вони не були ні переможені, ні підкорені. А між тим вони не так далекі від Парижа, як ми: у них немає ні нашого клімату, ні наших ресурсів. Ми не підемо на ризик. За нас - неосяжне простір, і ми збережемо добре організовану армію. Якщо жереб зброї вирішить справу проти мене, то я швидше відступлю на Камчатку, ніж поступлюся свої губернії і підпишу в своїй столиці договори, які є тільки перепочинком. Француз хоробрий, але довгі поневіряння та поганий клімат стомлюють і бентежать його. За нас будуть воювати наш клімат і наша зима. Вихідний план генерала Пфуля зводився до наступного. Проти наступаючих французьких військ передбачалося вести бойові дії двома арміями, одна з армій повинна була утримувати противника з фронту, а інша - діяти з флангу і тилу. Планувалося, що якщо французи поведуть наступ проти 1-ї армії, то вона повинна відійти в Дрісскій укріплений табір і зайняти там оборону до тих пір, поки 2-я армія не поведе успішні дії у фланг і тил наступаючих французів. Оборонні дії 1-ї армії і дії 2-ї армії на лініях комунікацій французів мали примусити противника до відступу, оскільки, на думку автора плану, він не міг довгий час залишатися на спустошеній території. На 3-у армію за планом покладалося прикриття флангу 2-ї армії і прикриття київського напрямку. [3] У ході війни план Пфуль був відкинутий генералами як неможливий для виконання в умовах сучасної маневреної війни. Артилерійські склади для постачання російської армії розташовувалися в 3 лінії



Зі стратегічного плану французького командування, війна мала закінчитися швидкою перемогою за допомогою рішучого розгрому російської армії в генеральній битві. Наполеон бажав провести обмежену кампанію на 1812 рік. У бесіді з французьким послом у Варшаві Прадт він говорив: «Я йду в Москву і в один або два бої все закінчу». Відомо й інше висловлювання Наполеона: «Якщо я візьму Київ, я візьму Росію за ноги; якщо я опаную Петербургом, я візьму її за голову; зайнявши Москву, я поб'ю її в серці».



Військові події У ніч на 12 (24) червня 1812 р. без оголошення війни армія Наполеона Бонапарта вторгнулася на західних кордонах Російської імперії. Наполеонівська Франція вважала війну превентивною і доречною, так як очікувалося, що Росія захоче атакувати Європу. У момент вторгнення на західних кордонах зосереджувалися армії: перша під командуванням М. Б. Барклай-де-Толлі, друга — П. І. Багратіона, третя — О. П. Тормасова. Остання перебувала на Волині між Любомлем і Старокостянтиновом. Французькі війська захопили у Волинській губернії Ковельський, Володимирський повіти і частину Луцького. Для забезпечення російської армії продовольством, фуражем, спорядженням в Ізяславі, Старокостянтинові, Житомирі та інших містах створювалися так звані «магазини» — тилові бази.Варто звернути увагу, що наполеонівські війська знайшли значну підтримку серед поляків, особливо польських шляхетських родів, які сподівалися за підтримки Наполеона відновити колишню велич Речі Посполитої.15 червня 1812 року надійшов попередній наказ про формування в Київській та Подільській губерніях чотирьох кінних козачих полків «з людей до козачої служби придатних і здавна навиками і бажаннями до неї відомих». Кожний полк мав складатися з 1200 козаків, 8 офіцерів, 88 унтер-офіцерів і 17 сурмачів. Селяни і козаки Поділля поставляли рекрутів і ополченців, забезпечували армію продовольством, фуражем, транспортом, жертвували гроші, майно. Для потреб російської армії з України було передано понад 6 тис. возів, 7,5 тис. коней, 15 тис. волів, протягом 1812-14 рр. населенням зібрано 3-5 пудів золота і 13,5 пудів срібла. Протягом 40 днів в Кам'янці-Подільському з рекрутів місцевого, а також Летичівського, Новоушицького, Проскурівського повітів був сформований 4-й Український козачий полк.



Пообіцявши українським козакам повернути самоврядування, російський уряд закликав їх виступити проти Наполеона. Олександр І видав маніфест про створення земського ополчення, до якого кріпаки набиралися за згодою поміщиків, а вихідці з інших станів — добровільно, його створення стало справою всенародною. Крім того, цар обіцяв поновити козацький стан. Але ентузіазм, з яким селяни, сподіваючись на визволення з кріпацтва, вступали до ополчення, налякав царський уряд. Боячись озброєного народу більше, ніж французьких військ, правляча верхівка скоротила число губерній, що «ополчалися». В Кам'янці-Подільському, Київській і Волинській губерніях були створені загони «лісової варти».Готуючись до вирішальних боїв з ворогом, Кутузов не ослабляв уваги до зміцнення оборони України. Генералу Тормасову він наказав «бути у Волині і Поділлі для охорони цього краю». Навіть тоді, коли той одержав наказ перейти до рішучих дій проти військ Наполеона на Волині, для прикриття Поділля з півночі в районі Ізяслава — Старокостянтинова було залишено 6 батальйонів піхоти та 12 ескадронів кавалерії. В свою чергу, з Поділля в 3-ю армію, крім козачого полку, численних рекрутів, влилося 505 чоловік «лісових козаків».Всього українці сформували 15 кінних полків, які поповнювали і забезпечували своїм коштом два роки. Але після перемоги над французами уряд російської імперії не виконав своїх обіцянок і повернув козаків у підневільний стан, на відміну від сусідніх донських козаків, які мали певні свободи. А отаману Платову навідь було дозволено збудувати нову столицю війська Донського — станицю Новочеркаську.26 серпня (7 вересня) біля села Бородіно (в 125 км на захід від Москви) відбулося найбільша битва Вітчизняної війни 1812 року між російською і французькою арміями.



Відступ Наполеона Головна армія Наполеона глибоко врізалася в Росію подібно клину. У той час, коли Наполеон входив до Москви, над його лівим флангом на півночі в районі Полоцька висіла армія генерала Вітгенштейна, утримувана французькими корпусами маршалів Сен-Сіра і Удіно. Правий фланг Наполеона топтався поблизу кордонів Російської імперії в Білорусії. Армія генерала Тормасова зв'язала своєю присутністю Австрійський корпус генерала Шварценберга і 7-й корпус генерала Реньє. Французькі гарнізони вздовж Смоленської дороги охороняли комунікаційну лінію і тил Наполеона. 18 жовтня головнокомандувач Кутузов атакував під селом Тарутине французький заслін під командуванням маршала Мюрата, що стежив за російською армією. Втративши до 4 тисяч солдат і 38 гармат, Мюрат відступив до Москви. Тарутинський бій став знаковою подією, що ознаменував перехід російської армії в контрнаступ. 19 жовтня французька армія (110 тисяч) з величезним обозом стала покидати Москву по Старій Калузької дорозі. Наполеон напередодні наступаючої зими планував дістатися до найближчої великої бази - Смоленська, де за його розрахунками були запасені припаси для французької армії, що відчуває нестатки. Дістатися в умовах російського бездоріжжя до Смоленська можна було прямим шляхом - Смоленської дорогою, якою французи прийшли до Москви. Інший шлях вів південним маршрутом через Калугу. Другий маршрут був переважно, оскільки проходив через неразоренние місця, а падіж коней від нестачі фуражу у французькій армії досяг загрозливих розмірів. Через відсутність коней артилерійський парк скоротився, великі кавалерійські з'єднання французів практично зникли. Дорогу на Калугу Наполеону заступила армія Кутузова, розташувавшись під селом Тарутине на Старій Калузької дорозі. Не бажаючи прориватися з ослабленою армією через укріплену позицію, Наполеон звернув у районі села Троїцького (сучасний Троицк) на Нову Калузьку дорогу (сучасне Київське шосе), щоб обійти Тарутине.



Проте Кутузов перекинув армію під Малоярославець, перерізавши шлях відступу французів по Новій Калузької дорозі. 24 жовтня відбулося бій під Малоярославцем. Місто вісім разів переходив з рук в руки, проте у результаті французам вдалося захопити Малоярославец, але Кутузов зайняв укріплену позицію за містом, яку Наполеон не ризикнув штурмувати. Армія Кутузова до 22 жовтня налічується 97 тисяч регулярних військ, 20 тисяч козаків, 622 гармати і більше 10 тисяч ратників ополчення. Наполеон мав під рукою до 70 тисяч боєздатних солдатів, кавалерія практично зникла, артилерія була значно слабшою російської. Хід війни тепер диктувала російська армія. Від Малоярославца до села Червоного (в 45 км на захід від Смоленська) Наполеона переслідував авангард російської армії під командуванням генерала Милорадовича. З усіх боків відступаючих французів атакували козаки генерала Платова і партизани, не даючи противнику ніякої можливості для постачання. Основна армія головнокомандувача Кутузова неквапливо рухалася на південь паралельно Наполеону, здійснюючи так званий фланговий марш. 1 листопада Наполеон пройшов Вязьму, 8 листопада набрав Смоленськ, де провів 5 днів, чекаючи відсталих. 3 листопада російський авангард сильно побив замикаючі корпусу французів у битві під Вязьмою. У розпорядженні Наполеона в Смоленську залишалося до 50 тисяч солдатів під рушницею (з них тільки 5 тисяч кавалерії), і приблизно стільки ж небоєздатних солдатів і поранених. Також важкою для Наполеона була переправа через пограничні річки. Втративши на переправі до 30 тисяч чоловік, Наполеон з 9 тисячами залишилися під рушницею солдат рушив до Вільно, приєднуючи по дорозі французькі дивізії, що діяли на інших напрямках. 14 грудня в Ковно жалюгідні залишки Великої Армії в кількості 1600 чоловік переправилися через річку Неман у Варшавське герцогство, а потім до Пруссії. Пізніше до них приєдналися залишки військ з інших напрямків. Вітчизняна війна 1812 року завершилася практично повним знищенням вторгнувшихся Великої Армії.



Відомості про Кутузова Михайла Ілларіоновича Єдиний син генерал-поручника та сенатора Ілларіона Матвійовича Голенищева-Кутузова (1717-1784) та його дружини Беклемішевої. З семи років Михайло навчався вдома, в липні 1759 року вступив до Дворянської артилерійської та інженерної школи, де викладав його батько. Вже в грудні того ж року Кутузову дають чин кондуктора 1-го класа. В лютому 1761 року Михайло закінчив школу та з чином інженер-прапорщик залишився при школі, як викладач математики. Через п'ять місяців став флігель-ад'ютантом равельського генерал-губернатора Гольштейн-Бекського. Розторопно керуючи канцелярією Гольштейн-Бекського, зумів швидко заслужити чин капітана в 1762 р. В тому ж році призначений командиром роти Астраханського піхотного полку, яким в той час командував О.В. Суворов. В 1770 переведений в 1-у армію генерал-фельдмаршала П. О. Румянцева, що розташовувалася на півдні, та взяв участь у війні з Туреччиною, що розпочалася 1768 р. Командував корпусом під час Російсько-польської війни 1792 року.



Схожі:

Передумови Франко-російської війни 1812 iconПро велич Тараса Шевченка в історії України написав Іван Франко такі слова: Про велич Тараса Шевченка в історії України написав Іван Франко такі слова
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, як десять побідних армій
Передумови Франко-російської війни 1812 iconІван Франко Іван Франко
Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса. Небезпечне оружжя жіноча краса. Ані мудрість, наука, ні старші літа не дають проти неї...
Передумови Франко-російської війни 1812 iconНаціонально – визвольна війна українського народу середини ХVІІ століття План Передумови та причини Національно-визвольної війни

Передумови Франко-російської війни 1812 iconIван Якович Франко (1856-1916) I. Франко народився 27серпня 1856р в селi Нагуєвичах
Діти: Андрій письменник, педагог науковець. Тарас письменник, літературознавець і педагог. Петро письменник, педагог, воював за волю...
Передумови Франко-російської війни 1812 iconХірургічні захворювання печінки (ас. Поляцко К. Г.) Історія розвитку хірургії печінки
Франко-Пруської війни німецький військовий хірург Victor von Bruns рецекував невелику ділянку печінки в зв'язку з вогнепальним її...
Передумови Франко-російської війни 1812 iconУрок як основна форма навчання історії та суспільствознавчих дисциплін в контексті компетентнісно орієнтованого навчання Компетентність здатність Категорії
Тема уроку. Передумови, причини й початок Національно-визвольної війни Мета уроку
Передумови Франко-російської війни 1812 iconПередумови утворення антигітлерівської коаліції
Антигітлерівська коаліція це військово-політичний союз держав і народів, що боролися в період Великої Вітчизняної війни проти розв'язавших...
Передумови Франко-російської війни 1812 iconФрансиско Франко чистокровний іспанець, з роду офіцерів
...
Передумови Франко-російської війни 1812 iconІван Франко Іван Франко
Федько навіть груди підставляє, так наче йому тільки того і хочеться, щоб його вдарили каменем. Чуб йому стирчком виліз з-під картуза,...
Передумови Франко-російської війни 1812 iconВихід Росії з війни. Вихід Росії з війни
Миколи ІІ. Перехід влади до Тимчасового уряду та продовження політики «ведення війни до переможного кінця»

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка