Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами


НазваДогляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами
Дата конвертації18.06.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами та інші) на догоспітальному етапі (в практиці лікаря і медсестри швидкої допомоги та амбулаторії лікаря загальної практики-сімейної медицини)


Гострі отруєння

  • Гострі отруєння

  • Гостра екзогенна інтоксикація (гостре отруєння) — це патологічний стан, що розвивається внаслідок впливу на живий організм отрут різного походження, які надходять із навколишнього середовища. Залежно від кількості отрути, що потрапляє до організму за одиницю часу, отруєн­ня може бути гострим і хронічним. Гостре отруєння доцільно розглядати як хімічну травму.



За даними ВООЗ, у країнах Західної Європи у зв'язку з гострими отруєннями госпіталізується у 2 рази більше хворих, ніж з інфарктом міокарда, а летальність при цьому перевищує летальність унаслідок інфекційних захворювань і транспортного травматизму.

  • За даними ВООЗ, у країнах Західної Європи у зв'язку з гострими отруєннями госпіталізується у 2 рази більше хворих, ніж з інфарктом міокарда, а летальність при цьому перевищує летальність унаслідок інфекційних захворювань і транспортного травматизму.



Особливої актуальності гострі отруєння набули останнім часом унаслідок накопичення в навколишньому середовищі понад 6 мільйонів різних хімічних сполук і препаратів. Близько 60 тисяч з них використовують у побуті у вигляді харчових добавок, лікарських засобів, пестицидів, засобів побутової хімії, косметичних засобів. Токсичних речовин, які викликають найбільшу кількість гострих отруєнь, налічується близько 500.

  • Особливої актуальності гострі отруєння набули останнім часом унаслідок накопичення в навколишньому середовищі понад 6 мільйонів різних хімічних сполук і препаратів. Близько 60 тисяч з них використовують у побуті у вигляді харчових добавок, лікарських засобів, пестицидів, засобів побутової хімії, косметичних засобів. Токсичних речовин, які викликають найбільшу кількість гострих отруєнь, налічується близько 500.



Гострому отруєнню частіше властиво: несподіваність виникнення, бурхливість розвитку клінічної картини, тяжкі ускладнення. Наслідок гострого отруєння значною мірою залежить від своєчасності подання медичної допомоги. Лікар має швидко визначити джерело і природу отруєння, невідкладно вжити заходів для виведення і знешкодження отрути, усунення найнебезпечніших розладів життєво важливих функцій організму. Своєчасне й адекватне лікування дає змогу уникнути тяжких ускладнень і загибелі потерпілого.

  • Гострому отруєнню частіше властиво: несподіваність виникнення, бурхливість розвитку клінічної картини, тяжкі ускладнення. Наслідок гострого отруєння значною мірою залежить від своєчасності подання медичної допомоги. Лікар має швидко визначити джерело і природу отруєння, невідкладно вжити заходів для виведення і знешкодження отрути, усунення найнебезпечніших розладів життєво важливих функцій організму. Своєчасне й адекватне лікування дає змогу уникнути тяжких ускладнень і загибелі потерпілого.



Класифікація отруєнь за причинами і місцем їх виникнення:

  • Класифікація отруєнь за причинами і місцем їх виникнення:

  • 1. Випадкові отруєння:

  • а) виробничі;

  • б) побутові (самолікування, передозування лікарських

  • засобів, алкогольна чи наркотична інтоксикація);

  • в) медичні помилки.

  • 2. Навмисні отруєння:

  • а) кримінальні (з метою вбивства);

  • б) суїцидні.

  • Останнім часом спостерігається постійне зростання випадків гострих отруєнь, Кількість випадкових отруєнь становить близько 80%, суїцидних — 18%, виробничих — 2 % всіх отруєнь.



Отрута — це будь-яка хімічна сполука, здатна порушити в організмі біохімічні процеси і функції життєво важливих органів, створюючи небезпеку для життя.

  • Отрута — це будь-яка хімічна сполука, здатна порушити в організмі біохімічні процеси і функції життєво важливих органів, створюючи небезпеку для життя.

  • Головне місце серед причин отруєнь займає етанол (понад 60 %); карбону оксид (15 %); оцтова есенція (16 %); лікарські засоби і пестициди (8 — 10 %).

  • Останнім часом спостерігається зростання смертельних отруєнь алкоголем і його сурогатами, а також ФОС.



класифікація токсичних речовин:

  • класифікація токсичних речовин:

  • Виробничі отрути (органічні розчинники, пальне, барвники, хімічні реактиви,тощо).

  • Пестициди, які використовують у сільському господарстві (хлор-, фосфор­ органічні, а також ртутьорганічні сполуки).

  • Лікарські засоби.

  • Побутові хімікати (харчові добавки, засоби санітарії та особистої гігієни, засо­ би догляду за одягом, меблями, автомобі­ лями тощо).

  • Біологічні рослинні й тваринні отрути.

  • Бойові отруйні речовини (БОР).



Класифікація хімічних речовин

  • Класифікація хімічних речовин

  • за токсичністю:

  • група А — надзвичайно токсичні (БОР, тіофос, стрихнін, препарати синильної кислоти);

  • Б — високотоксичні (метанол, СС14, дихлоретан);

  • В — помірно токсичні (бензол, фенол);

  • група Г — малотоксичні (деякі гербіциди та інсектициди).



2 клінічні стадії гострого отруєння:

  • 2 клінічні стадії гострого отруєння:

  • 1. Токсикогенну — отрута міститься в організмі у дозі, здатній викликати специфічну дію (екзотоксичпий шок, кома, асфіксія, шлунково-кишкова кровотеча).

  • 2. Соматогенну — після виведення або руйнування отрути, ураження органів і систем організму до їх повного віднов­лення чи загибелі потерпілого (пневмонія, ГНПН, сепсис).



Дія токсичних речовин може бути місцевою, резорбтивною і рефлекторною, її вираженість залежить також від низки чинників:

  • Дія токсичних речовин може бути місцевою, резорбтивною і рефлекторною, її вираженість залежить також від низки чинників:

  • 1. віку хворого;

  • 2. наявності супутніх захворювань і шкідливих звичок;

  • 3. лікування, яке проводиться;

  • 4. зміни чутливості до отрут унаслідок звикання;

  • 5. кліматичних умов і обставин отруєння.



Розрізняють 4 шляхи надходження отрути до організму:

  • Розрізняють 4 шляхи надходження отрути до організму:

  • інгаляційний,

  • через шкіру,

  • через травний канал,

  • парентеральний.

  • Виведення отрути з організму відбувається трьома шляхами:

  • метаболічних перетворень

  • (біотрансформація),

  • ниркової та позапиркової екскреції.



Особи, які падають першу допомогу на місці події, за можливості повинні з'ясувати причину і час отруєння, вид токсичної речовини, її кількість і концентрацію, шлях надходження до організму. Ці дані потрібно повідомити лікарю стаціонару і внести до історії хвороби. Речовини, які викликали отруєння, доставляють у лікарню разом із хворим. Посудину з рідиною транспортують у закритому вигляді (не можна для цієї мети використовувати ватні чи марлеві тампони).

  • Особи, які падають першу допомогу на місці події, за можливості повинні з'ясувати причину і час отруєння, вид токсичної речовини, її кількість і концентрацію, шлях надходження до організму. Ці дані потрібно повідомити лікарю стаціонару і внести до історії хвороби. Речовини, які викликали отруєння, доставляють у лікарню разом із хворим. Посудину з рідиною транспортують у закритому вигляді (не можна для цієї мети використовувати ватні чи марлеві тампони).

  • Під час промивання шлунка першу порцію води (100—150 мл) також збирають у посудину з пробкою. У стаціонарі до початку інфузійної терапії у флакони з притертими пробками беруть проби крові та сечі.



У клінічному перебігу гострого отруєння виділяють 4 періоди:

  • У клінічному перебігу гострого отруєння виділяють 4 періоди:

  • а) прихований — з моменту потрапляння отрути до організму і до появи перших ознак отруєння;

  • б) наростання резорбтивної дії — від моменту появи перших проявів отруєння до розвитку виразної картини;

  • в) максимально виразної резорбтивної дії;

  • г) відновний.



Невідкладна терапія при гострих отруєннях:

  • Невідкладна терапія при гострих отруєннях:

  • 1. Припинення контакту з отрутою (ви­ несення з ураженої атмосфери, змивання з поверхні шкіри) і прискорене виведен­ ня її абсорбованої частини (блювотні та проносні засоби, промивання шлунка й кишок, ентеросорбція).

  • 2. Антидотна терапія.

  • 3. Симптоматична терапія.



У разі отруєння кислотами й лугами блювання може посилити опік стравоходу, спричинити аспірацію й опік дихальних шляхів. Цих ускладнень уникають, застосовуючи зондове промивання шлунка. У стані коми йому повинна передувати інтубація трахеї з роздуванням манжетки. Оскільки час потрапляння отрути частіше залишається нез'ясованим, шлунок потрібно промивати протягом першої доби. У випадках отруєння наркотичними анальгетиками та фосфорорганічними сполуками процедуру повторюють кожні 4 - 6 год. Особливо важливим є промивання шлунка на догоспітальному етапі.

  • У разі отруєння кислотами й лугами блювання може посилити опік стравоходу, спричинити аспірацію й опік дихальних шляхів. Цих ускладнень уникають, застосовуючи зондове промивання шлунка. У стані коми йому повинна передувати інтубація трахеї з роздуванням манжетки. Оскільки час потрапляння отрути частіше залишається нез'ясованим, шлунок потрібно промивати протягом першої доби. У випадках отруєння наркотичними анальгетиками та фосфорорганічними сполуками процедуру повторюють кожні 4 - 6 год. Особливо важливим є промивання шлунка на догоспітальному етапі.



Хворий повинен лежати па лівому боці з опущеним головним кіпцем на 15°. Використовують товстий зонд, попередньо змазаний вазеліном. За допомогою шпри­ца Жане вводять ізотонічний розчин натрію хлориду з розрахунку 5 мл/кг. По­тім через передню черевну стінку роблять масаж шлунка і рідина з нього видаляється. Промивання припиняють після отримання чистих промивних вод. Перед вилученням зонда вводять 1—2 г/кг попередньо розведеного у 200 мл дистильованої води ентеросорбента (активоване вугілля, ентеросгель та ін.) і 20 — 30 г магнію або натрію сульфату.

  • Хворий повинен лежати па лівому боці з опущеним головним кіпцем на 15°. Використовують товстий зонд, попередньо змазаний вазеліном. За допомогою шпри­ца Жане вводять ізотонічний розчин натрію хлориду з розрахунку 5 мл/кг. По­тім через передню черевну стінку роблять масаж шлунка і рідина з нього видаляється. Промивання припиняють після отримання чистих промивних вод. Перед вилученням зонда вводять 1—2 г/кг попередньо розведеного у 200 мл дистильованої води ентеросорбента (активоване вугілля, ентеросгель та ін.) і 20 — 30 г магнію або натрію сульфату.



Якщо отрута жиророзчинна, краще для стимуляції перистальтики застосовувати вазелінове масло (1 мл/кг), за відсутності випорожнення через 4 — 6 год призначення проносних повторюють. Можна використовувати також сифонне промивання товстої кишки або кишковий лаваж.

  • Якщо отрута жиророзчинна, краще для стимуляції перистальтики застосовувати вазелінове масло (1 мл/кг), за відсутності випорожнення через 4 — 6 год призначення проносних повторюють. Можна використовувати також сифонне промивання товстої кишки або кишковий лаваж.



Форсований діурез — найпоширеніший метод консервативного лікування при отруєннях. Метод ґрунтується па використанні осмотичних діуретиків (сорбілакт, манітол, маніт) чи салуретиків (лазикс, фуросемід, урегіт).

  • Форсований діурез — найпоширеніший метод консервативного лікування при отруєннях. Метод ґрунтується па використанні осмотичних діуретиків (сорбілакт, манітол, маніт) чи салуретиків (лазикс, фуросемід, урегіт).

  • Замісна інфузія електролітів (поляризуюча суміш, розчин Рінгер-лактату) зі швидкістю, що дорівнює швидкості діурезу.



Алкогольна інтоксикація займає провідне місце за кількістю летальних наслідків. Приблизно 98 % з них настають на догоспітальному етапі, найчастіше внаслідок гострого порушення дихання. Смертельна доза абсолютного алкоголю становить 4 — 12 г/кг, а смертельна концентрація у крові ~ від 5 до б г/л.

  • Алкогольна інтоксикація займає провідне місце за кількістю летальних наслідків. Приблизно 98 % з них настають на догоспітальному етапі, найчастіше внаслідок гострого порушення дихання. Смертельна доза абсолютного алкоголю становить 4 — 12 г/кг, а смертельна концентрація у крові ~ від 5 до б г/л.



Переважна частина прийнятого етанолу швидко всмоктується в кишках, і через 1,5 год у крові створюється максимальна концентрація. Харчові маси у шлунку сповільнюють всмоктування алкоголю. Водночас у разі прийняття алкоголю натще чи маючи захворювання шлунка швидкість резорбції зростає. Етанол на 90 % окислюється у печінці. Близько 10 % виводиться через легені та нирки у незміненому вигляді.

  • Переважна частина прийнятого етанолу швидко всмоктується в кишках, і через 1,5 год у крові створюється максимальна концентрація. Харчові маси у шлунку сповільнюють всмоктування алкоголю. Водночас у разі прийняття алкоголю натще чи маючи захворювання шлунка швидкість резорбції зростає. Етанол на 90 % окислюється у печінці. Близько 10 % виводиться через легені та нирки у незміненому вигляді.



1. Алкогольна кома — поверхова і глибока. Поверхова кома — відсутність свідомості, пригнічення або підвищення м'язового тонусу і сухожильних рефлек­ сів, плаваючі рухи очних яблук, тризм і міофібриляції. У відповідь на больове подразнення — розширення зіниць, за­ хисні рухи, а в подальшому — лише слаб­ кий гіпертонус рук чи міофібриляція. Глибока кома — втрата больової чутли­ вості, м'язова атонія, зниження темпера­ тури тіла, різке пригнічення рогівкових, зіничних і сухожильних рефлексів.

  • 1. Алкогольна кома — поверхова і глибока. Поверхова кома — відсутність свідомості, пригнічення або підвищення м'язового тонусу і сухожильних рефлек­ сів, плаваючі рухи очних яблук, тризм і міофібриляції. У відповідь на больове подразнення — розширення зіниць, за­ хисні рухи, а в подальшому — лише слаб­ кий гіпертонус рук чи міофібриляція. Глибока кома — втрата больової чутли­ вості, м'язова атонія, зниження темпера­ тури тіла, різке пригнічення рогівкових, зіничних і сухожильних рефлексів.



Порушення зовнішнього дихання — западання язика, гіперсалівація, бронхо- рея, ларингобронхоспазм, аспірація блю­ вотних мас. Дихання голосне, стридорозне, супроводжується акроціанозом, розширенням шийних вен. Над легенями ви­ слуховуються грубопухирчасті хрипи. При глибокій комі спостерігається цен­ тральне пригнічення дихання, як прави­ ло, змішаний ацидоз.

  • Порушення зовнішнього дихання — западання язика, гіперсалівація, бронхо- рея, ларингобронхоспазм, аспірація блю­ вотних мас. Дихання голосне, стридорозне, супроводжується акроціанозом, розширенням шийних вен. Над легенями ви­ слуховуються грубопухирчасті хрипи. При глибокій комі спостерігається цен­ тральне пригнічення дихання, як прави­ ло, змішаний ацидоз.

  • Лікування. Надання допомоги у випадках алкогольної коми слід починати на догоспітальному етапі.



1. Потрібно налагодити адекватну легеневу вентиляцію. Для цього проводять туалет ротової порожнини, здійснюють дренажне положення тіла (лежачи на боці з опущеним головним кінцем), уводять повітровід.

  • 1. Потрібно налагодити адекватну легеневу вентиляцію. Для цього проводять туалет ротової порожнини, здійснюють дренажне положення тіла (лежачи на боці з опущеним головним кінцем), уводять повітровід.



У випадках глибокої коми виконують інтубацію трахеї, аспірують її вміст, застосовують пустуральний дренаж, проводять перкусію грудної клітки. За значної аспірації блювотних мас показана негайна санаційна бронхоскопія. Залежно від ступеня центрального пригнічення дихання і показників газового складу крові вводять кисень через катетери чи проводять штучну вентиляцію легень.

  • У випадках глибокої коми виконують інтубацію трахеї, аспірують її вміст, застосовують пустуральний дренаж, проводять перкусію грудної клітки. За значної аспірації блювотних мас показана негайна санаційна бронхоскопія. Залежно від ступеня центрального пригнічення дихання і показників газового складу крові вводять кисень через катетери чи проводять штучну вентиляцію легень.

  • Уведення анальгетиків протипоказане через небезпеку розвитку судом.



2. Після забезпечення адекватного ди­ хання зондують і промивають шлунок. Якщо у випадках глибокої коми здійсни­ ти інтубацію трахеї неможливо, то від промивання шлунка треба відмовитися через значний ризик аспірації його вмісту до дихальних шляхів.

  • 2. Після забезпечення адекватного ди­ хання зондують і промивають шлунок. Якщо у випадках глибокої коми здійсни­ ти інтубацію трахеї неможливо, то від промивання шлунка треба відмовитися через значний ризик аспірації його вмісту до дихальних шляхів.



Метанол (метиловий спирт) — деревний спирт, містить домішки ацетону, оцетно-метиловий ефір, аліловий спирт та інші речовини. Очищений метанол на вигляд і за запахом не відрізняється від етанолу, Смертельна доза ~ від 100 до 150 мл.

  • Метанол (метиловий спирт) — деревний спирт, містить домішки ацетону, оцетно-метиловий ефір, аліловий спирт та інші речовини. Очищений метанол на вигляд і за запахом не відрізняється від етанолу, Смертельна доза ~ від 100 до 150 мл.



Симптоми отруєння

  • Симптоми отруєння

  • залежать від дози прийнятої отрути.

  • легкого отруєння (менше 50 мл метанолу) виникає головний біль, нудота, швидке стомлення, біль у надчеревній ділянці;

  • середньої тяжкості — сильний головний біль, нудота, блювання, потім протягом 6 — 10 год може бути період відносного поліп­шення стану, після чого знову виникає го­ловний біль, запаморочення, спрага, ядуха, порушення зору — «метелики перед очима», нечіткість бачення. Порушення зору може бути тимчасовим або постійним, аж до розвитку повної сліпоти.



Тяжке отруєння має такий самий початок, може бути період відносного поліпшення стану, після чого розвивається коматозний стан. Іноді кома починається відразу після потрапляння отрути. Дихання стає поверховим, розвивається різкий ціаноз, зіниці розширені, АТ знижується. Смерть настає внаслідок ураження дихального і судинорухового центрів на фоні тяжкого метаболічного ацидозу.

  • Тяжке отруєння має такий самий початок, може бути період відносного поліпшення стану, після чого розвивається коматозний стан. Іноді кома починається відразу після потрапляння отрути. Дихання стає поверховим, розвивається різкий ціаноз, зіниці розширені, АТ знижується. Смерть настає внаслідок ураження дихального і судинорухового центрів на фоні тяжкого метаболічного ацидозу.



Невідкладна допомога:

  • Невідкладна допомога:

  • Промивання шлунка через зонд.

  • Етанол як антидот усередину 100 мл ЗО % розчину, а потім кожні 2 год по 50 мл 4 — 5 разів па добу, в наступні дні — по 100 мл 2 — 3 рази на день. У випадках коматозного стану — етанол внутрішньо­ венно краплинно у вигляді 5 % розчину з розрахунку 1 мл/(кг • добу) 96 % роз­ чину. Щоб прискорити виведення мура­ шиної кислоти, вводять у високих дозах фолієву кислоту.



ОТРУЄННЯ ВУГЛЕЦЮ ОКСИДОМ

  • ОТРУЄННЯ ВУГЛЕЦЮ ОКСИДОМ

  • Карбону (вуглецю) оксид утворюється внаслідок неповного згорання речовин, що містять карбон. Головні причини отруєння:

  • а) вдихання вихлопних газів автомобілів у зачиненому приміщенні;

  • б) вдихання диму під час пожежі чи в приміщеннях із несправним пічним опа­ ленням, котельнях.



Тяжке отруєння (рівень карбоксигемоглобіну у крові 60 — 90 %): патологічні рефлекси, порушення прохідності дихальних шляхів, пригнічення дихання, екзотоксичний шок, гіпертермія (одна із ранніх ознак токсичного набряку мозку), гіпоксична кома, на ЕКГ — інфарктоподібна крива. Можливе позиційне здавлення з трофічними ураженнями шкіри, гострою недостатністю нирок.

  • Тяжке отруєння (рівень карбоксигемоглобіну у крові 60 — 90 %): патологічні рефлекси, порушення прохідності дихальних шляхів, пригнічення дихання, екзотоксичний шок, гіпертермія (одна із ранніх ознак токсичного набряку мозку), гіпоксична кома, на ЕКГ — інфарктоподібна крива. Можливе позиційне здавлення з трофічними ураженнями шкіри, гострою недостатністю нирок.



Під час пожежі внаслідок дії диму і високої температури повітря розвивається опік дихальних шляхів. Набряк, гіперсалівація і бронхорея порушують прохідність дихальних шляхів, зумовлюють вторинну пневмонію. Після виведення хворих із гострого стану можуть розвиватися поліневрит, астенізація, енцефалопатія.

  • Під час пожежі внаслідок дії диму і високої температури повітря розвивається опік дихальних шляхів. Набряк, гіперсалівація і бронхорея порушують прохідність дихальних шляхів, зумовлюють вторинну пневмонію. Після виведення хворих із гострого стану можуть розвиватися поліневрит, астенізація, енцефалопатія.



Лікування.

  • Лікування.

  • 1. Виведення потерпілого з приміщення із підвищеною концентрацією карбону оксиду.

  • 2. Забезпечення прохідності дихальних шляхів, зменшення гіперсалівації, інгаляція кисню, у випадках значного пригнічення дихання або апное — ШВЛ.



3. Специфічна антидотна терапія — гіпербарична оксигенація, яка прискорює дисоціацію карбоксигемоглобіну у 10 — 15 разів. Сеанси тривалістю 80 — 90 хв проводять 1 —4 рази за добу. Як правило, після сеансу хворий опритомнює, змен­ шується задишка, стабілізуються гемоди- наміка, показники КОС та ЕКГ.

  • 3. Специфічна антидотна терапія — гіпербарична оксигенація, яка прискорює дисоціацію карбоксигемоглобіну у 10 — 15 разів. Сеанси тривалістю 80 — 90 хв проводять 1 —4 рази за добу. Як правило, після сеансу хворий опритомнює, змен­ шується задишка, стабілізуються гемоди- наміка, показники КОС та ЕКГ.



ФОС застосовують у сільському господарстві й у побуті. Летальність у випадках отруєння цими речовинами становить близько 20 %. Шляхами надходження до організму є шкіра, дихальні шляхи, травний канал. Через високу водо- і жиророзчининість легко проникають крізь біологічні мембрани до всіх органів і тканин, на 50 % ФОС у печінці метаболізуються за типом «летального синтезу» (з утворенням більш токсичних сполук), на 20 % виводяться через дихальні шляхи, па ЗО % — із сечею.

  • ФОС застосовують у сільському господарстві й у побуті. Летальність у випадках отруєння цими речовинами становить близько 20 %. Шляхами надходження до організму є шкіра, дихальні шляхи, травний канал. Через високу водо- і жиророзчининість легко проникають крізь біологічні мембрани до всіх органів і тканин, на 50 % ФОС у печінці метаболізуються за типом «летального синтезу» (з утворенням більш токсичних сполук), на 20 % виводяться через дихальні шляхи, па ЗО % — із сечею.

  • Смертельна доза у разі потрапляння всередину для метафосу становить 0,2 — 2 г, для карбофосу, хлорофосу, трихлорметафосу — від 5 до 10 г.



Лікування хворих із гострими отруєннями ФОС: детоксикація, антидотна терапія, реанімаційні заходи.

  • Лікування хворих із гострими отруєннями ФОС: детоксикація, антидотна терапія, реанімаційні заходи.

  • У випадках потрапляння ФОС на шкіру її обмивають лужними розчинами. При інгаляційних ураженнях хворого ви­ водять із приміщення з ФОС. Промивають шлунок 10 — 15 л води через 4 – б год до зникнення запаху ФОС. Потім уводять 300 — 500 мл вазелінового масла або 30 — 50 мл 25 % розчину магнію сульфату. При­ значають високі сифонні клізми.



Завданням антидотної терапії є блокада холінорецепторів, відновлення активності холінестераз.

  • Завданням антидотної терапії є блокада холінорецепторів, відновлення активності холінестераз.

  • У І стадії отруєння доза атропіну сульфату — 2 — 3 мг;

  • у II — від 20 до 25 мг;

  • у III — від ЗО до 35 мг внутрішньовенно. Для створення стійкої блокади холіно-реактивних систем упродовж 2 — 4 діб уводять підтримувальні дози атропіну сульфату:

  • у І стадії — 4 — 6 мг/добу;

  • у II — від 30 до 50 мг/добу,

  • у III — від 100 до 150 мг/добу.



Антидотна терапія:

  • Антидотна терапія:

  • а) застосування периферичного м-холінолітика - атропіну. Для нейтралізації ацетилхолінової інтоксикації протягом перших годин вводять від 2-3 до 30-35 мл 0,1% р-ну атропіну сульфату (період інтенсивної атропінізації). Про її ефективність свідчить висушування шкіри та зникнення бронхореї, розширення зіниць та почащення серцевих скорочень до 90-110 за хвилину. У подальшому протягом 3 - 5 діб продовжують вводити атропін (від 10-15 до 100-150 мг за добу - період підтримуючої атропінізації) під контролем клінічних проявів.

  • б) введення реактиваторів холінестерази: діпіроксиму (по 1-2 мл 15% розчину в/м, максимальна доза до 600 мг), ізонітразину (по 3 мл 40% розчину в/м, максимальна доза до 3-4 г). Реактиватори холінестерази можна вводити тільки протягом першої доби! Антидоти, введені в пізніші терміни, лікувального ефекту не проявлять, зате самі викличуть інтоксикацію.



ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ

  • ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ

  • Отруєння можуть спричинювати близько 20 видів грибів. Найбільш отруйні — бліда поганка та мухомор. Токсичні також сморжі, зморшки, несправжній сірий та цегляно-червоний опеньки.



ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ Отруєння можуть спричинювати близько 20 видів грибів. Найбільш отруйні — бліда поганка та мухомор. Токсичні також сморжі, зморшки, несправжній сірий та цегляно-червоний опеньки.



Найнебезпечніше отруєння виникає при споживанні блідої поганки. Отрута цього гриба (фаллотоксини, аманітатоксини) не руйнується при кулінарній обробці, її неможливо виявити побутовими способами. Летальність при важких отруєннях сягає 80 %.

  • Найнебезпечніше отруєння виникає при споживанні блідої поганки. Отрута цього гриба (фаллотоксини, аманітатоксини) не руйнується при кулінарній обробці, її неможливо виявити побутовими способами. Летальність при важких отруєннях сягає 80 %.

  • Особливістю отруєнь блідою поганкою є тривалий латентний період. З часу вживання грибів до перших клінічних ознак отруєння проходить 6 - 12 і більше годин. (Всі ж інші - умовно їстівні гриби - проявляють свою токсичну дію набагато раніше - через 1 - 2 години).



Отрути швидко всмоктуються у травному каналі. Через 2 год після надходження до організму 57 % їх депонується у печінці, 3 % — у нирках, 9,5 % — у м'язах. Алкоголь потенціює дію отрути.

  • Отрути швидко всмоктуються у травному каналі. Через 2 год після надходження до організму 57 % їх депонується у печінці, 3 % — у нирках, 9,5 % — у м'язах. Алкоголь потенціює дію отрути.

  • Смертельна доза (3-аманітину 0,1 мг/кг. Практично досить одного гриба, щоб викликати смертельне отруєн­ня дорослої людини. Летальність становить 60 — 70 %, а серед дітей досягає 90 %.



У перебігу інтоксикації блідою поганкою розрізняють 4 стадії:

  • У перебігу інтоксикації блідою поганкою розрізняють 4 стадії:

  • латентну;

  • шлунково-кишкову;

  • паренхіматозну (печінково-ниркова недостатність);

  • кінцеву.



За ступенем тяжкості отруєння блідою поганкою поділяють на легкі (20 % випадків) — помірний гастроентерит, легка гепатопатія; середньої тяжкості (ЗО % випадків) — виражений гастроентерит, гепато- і нефропатія середнього ступеня тяжкості; тяжкі (50 % випадків) — тяжкий гастроентерит, печінково-ниркова недостатність. Чіткі симптоми інтоксикації з'являються через 6 — 30 І навіть 48 — 72 год. Прямої залежності між тривалістю безсимптомного періоду і ступенем тяжкості отруєння не визначено.

  • За ступенем тяжкості отруєння блідою поганкою поділяють на легкі (20 % випадків) — помірний гастроентерит, легка гепатопатія; середньої тяжкості (ЗО % випадків) — виражений гастроентерит, гепато- і нефропатія середнього ступеня тяжкості; тяжкі (50 % випадків) — тяжкий гастроентерит, печінково-ниркова недостатність. Чіткі симптоми інтоксикації з'являються через 6 — 30 І навіть 48 — 72 год. Прямої залежності між тривалістю безсимптомного періоду і ступенем тяжкості отруєння не визначено.



З'являється слабість, запаморочення, нудота, невгамовне блювання, різкий біль у животі, діарея. Випорожнення часто з домішкою крові. Швидко розвиваються порушення водно-електролітного обміну (дегідратація, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпонатріємія) та розлади гемодинаміки (тахікардія, зниження АТ, ЦВТ, погіршення реологічних властивостей крові). Зростає метаболічний ацидоз. Можуть виникати галюцинації та делірій. Гастроентерит може тривати від і до 8 діб. У кінці цієї стадії може спостерігатися короткочасне поліпшення стану.

  • З'являється слабість, запаморочення, нудота, невгамовне блювання, різкий біль у животі, діарея. Випорожнення часто з домішкою крові. Швидко розвиваються порушення водно-електролітного обміну (дегідратація, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпонатріємія) та розлади гемодинаміки (тахікардія, зниження АТ, ЦВТ, погіршення реологічних властивостей крові). Зростає метаболічний ацидоз. Можуть виникати галюцинації та делірій. Гастроентерит може тривати від і до 8 діб. У кінці цієї стадії може спостерігатися короткочасне поліпшення стану.



Лікування:

  • Лікування:

  • Раннє промивання шлунка через зонд, уведення сольового проносного.

  • Упродовж першої доби після отруєння — проведення гемодіалізу, за неможливості — ентеросорбції.

  • Корекція ВЕО та КОС, нормалізація гемодипаміки, за показаннями — серцево-судинні засоби.

  • Глюкокортикоїди (гідрокортизон 5 — 10 мг/кг на добу) — у перші дні лікування.

  • Ліпоєва кислота (100 — 200 мг/добу внутрішньовенно) чи ліпамід (500 — 800 мг/добу).

  • Антибіотики:

  • а) антагоністи у-аманітину — бензил­пеніцилін 1 000 000 ОД/кг;

  • б) антагоністи білків, які переносятьотруту, — хлорамфенікол.

  • 7. Засоби усунення печінково-ниркової недостатності.



Промивання шлунка



Схожі:

Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами  iconОсінь – грибний сезон як вберегти себе від отруєння грибами? Гриби – делікатес І отрута
...
Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами  iconЛекція: "Догляд за хворими та невідкладна допомога при травмах грудної клітки та живота на догоспітальному етапі" Проф. В. Б. Гощинський План лекції
...
Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами  iconДоц. Мартинюк Л. П. кафедра невідкладних станів у внутрішній медицині
Догляд за хворими і невідкладна допомога при цукровому діабеті та тиреотоксикозі (в практиці лікаря і медсестри швидкої допомоги...
Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами  iconОснови безпеки харчування. Хвороби, до яких призводить неякісне, незбалансоване харчування. Перша допомога при харчових отруєннях і кишкових інфекціях. Харчові добавки. Харчові продукти у природі, отруйні та небезпечні рослини

Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами  iconГострі отруєння. Гострі отруєння
Патологічний стан, що виникає при надходженні хімічної речовини в організм та проявляється розладами функцій і структур його органів...
Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами  iconФармакотерапевтичні і реанімаційні заходи
...
Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами  iconОтруєння шкідливими парами І отруйними газами. Отруєння рослинними І тваринними токсинами

Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами  iconСанкт-Петербург аквапарк отруєння хлором (червень 2008)
Неоправдане вживання йоду в Саратові після інциденту на Балаківській аес призвело до отруєння людей (листопад 2004)
Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами  iconГострі отруєння Гострі отруєння
Залежно від кількості отрути, що потрапляє до організму за одиницю часу, отруєн­ня може бути гострим і хронічним
Догляд за хворими і невідкладна допомога при гострих отруєннях (харчові отруєння, отруєння грибами, тяжкими металами, етиловим спиртом, наркотичними речовинами  iconГострі отруєння Гострі отруєння
Залежно від кількості отрути, що потрапляє до організму за одиницю часу, отруєн­ня може бути гострим і хронічним

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка