Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю


НазваСерен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю
Дата конвертації20.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации


Серен К”єркегор і два види відчаю.

  • Серен К”єркегор і два види відчаю.

  • Поняття некласичної філософії.

  • Людвіг Фейєрбах як родоначальник некласичної філософії.

  • Марксистська філософія як подолання гносеологізму.

  • Волюнтаризм Артура Шопенгауера та Фрідріха Ніцше.

  • Психоаналітична парадигма людського буття.




Якщо у філософії Відродження – людина є вершина природи; у філософії Нового часу – людина є частина природи; у Некласичній філософії, у Фейєрбаха людина є центр природи, у Маркса – природа є частина людини.

  • Якщо у філософії Відродження – людина є вершина природи; у філософії Нового часу – людина є частина природи; у Некласичній філософії, у Фейєрбаха людина є центр природи, у Маркса – природа є частина людини.



Трансцендентне — все те, що виходить за межі нашого повсякденного досвіду і, в християнській культурі, у вищому своєму прояві є триєдиний Бог і безсмертна душа, спрямована до Бога.

    • Трансцендентне — все те, що виходить за межі нашого повсякденного досвіду і, в християнській культурі, у вищому своєму прояві є триєдиний Бог і безсмертна душа, спрямована до Бога.
    • Для класичної філософії трансцендентне є особливим буттям, яке або породжує емпіричну реальність, залишаючись відчуженим від неї, або перебуває в тотожності з нею. Таким чином, під класичною філософією можна розуміти філософію, що виходить з онтологічності (реальності) трансцендентного.
    • Некласична філософія це підхід до людини, який орієнтується на домінанту особливого над загальним, проблем людського існування над теоретика-пізнавальними проблемами і заснований на ідеї символіч­ності трансцендентного.


"Задача Нового часу полягала у розкритті й олюдненні Бога, у перетворенні і розчиненні теології в антропології''

  • "Задача Нового часу полягала у розкритті й олюдненні Бога, у перетворенні і розчиненні теології в антропології''

  • "Протестантизм на противагу католицизму вже не цікавиться більше тим, що таке Бог сам по собі. Цікавиться він тільки тим, який Бог для людини; у зв'язку з цим у протестантизмі більше нема умоглядної або споглядальної тенденції католицизму; протестантизм не є теологія,_— він, по суті, тільки христологія, тобто релігійна антропологія".





"Віра в безсмертя, — пише Фейєрбах, — виражає не що інше, як істину і факт... що полягають в тому, що людина, втрачаючи своє тілесне існування, не втрачає свого існування в дусі, у спогадах, у серцях живих людей".

  • "Віра в безсмертя, — пише Фейєрбах, — виражає не що інше, як істину і факт... що полягають в тому, що людина, втрачаючи своє тілесне існування, не втрачає свого існування в дусі, у спогадах, у серцях живих людей".



1. Марксизм — це вчення Маркса і Енгельса, що сформувалося за їхнього життя. Цей марксизм можна назвати одвічним марксизмом (класичним — у найширшому смислі цього слова).

  • 1. Марксизм — це вчення Маркса і Енгельса, що сформувалося за їхнього життя. Цей марксизм можна назвати одвічним марксизмом (класичним — у найширшому смислі цього слова).

  • 2. На початку XX ст. марксизм перетворився на марксизм-ленінізм — ідеологію побудови комуністичного суспільства в ряді країн світу.

  • 3. Нарешті, протягом XX ст. марксизм трансформувався в різноманітні неомарксистські течії — як на територіях країн з панівною марксистсько-ленінською ідеологією, так і за їхніми межами.



У марксизмі виділяють п'ять суспільно-економічних формацій:

  • У марксизмі виділяють п'ять суспільно-економічних формацій:

  • 1. Первіснообщинну.

  • 2. Рабовласницьку.

  • 3. Феодальну.

  • 4. Капіталістичну.

  • 5. Комуністичну.



Відчуження людини від продукту своєї праці.

  • Відчуження людини від продукту своєї праці.

  • Відчуження людини від процесу праці ( ясно позначається в тому, що як тільки припиняється фізичний або інший примус до праці, від праці тікають, як від чуми).

  • Відчуження людини від її сутності як духовної життєдіяльності. Перебуваючи у безперервному відчуженні від процесу праці, людина відчужується від своєї сутності як вільної творчої діяльності.

  • Відчуження людини від природи. У процесі відчуженої праці людина все більше перетворює природу на засіб досягнення своїх бездушних цілей.

  • Відчуження людини від роду.

  • Відчуження людини від людини. Цей аспект відчуження завершує попередні і є їхнім закономірним результатом: "Безпосереднім наслідком того, що людина відчужена від продукту своєї праці, від своєї родової сутності, є відчуження людини від людини".



Під волюнтаризмом у широкому смислі можна розуміти світоглядну установку, відповідно до якої воля як прагнення до досягнення певної мети є вищим началом буття людини і світу.

  • Під волюнтаризмом у широкому смислі можна розуміти світоглядну установку, відповідно до якої воля як прагнення до досягнення певної мети є вищим началом буття людини і світу.

  • Волюнтаризм — це філософська течія XIX ст., що зробила поняття волі своїм головним принципом філософування і протиставила стихію волі раціональному освоєнню світу. Якщо в системах німецької класичної філософії воля визначалася через розум, а свобода волі означала свободу усвідомленого вибору, то такі мислителі, як Шопенгауер, а за ним Гартман і Ніцше, утверджують первинність волі стосовно всіх інших проявів духовного життя, в тому числі й стосовно розуму.



формується у середині ХІХ ст. і викладена у творчості таких філософів як А.Шопенгауер (1788-1860 рр.), А.Бергсон (1859-1941 рр.),

  • формується у середині ХІХ ст. і викладена у творчості таких філософів як А.Шопенгауер (1788-1860 рр.), А.Бергсон (1859-1941 рр.),

  • О.Шпенглер (1880-1936 рр.),

  • Ф.Ніцше (1844-1900 рр.) та ін.



Людина — це вищий прояв волі до життя, тому що усвідомлює її. Сліпа воля в людському існуванні відкриває очі і дивиться на себе. Цей погляд приводить до розуміння егоїзму, який виступає фундаментальною властивістю людини.

  • Людина — це вищий прояв волі до життя, тому що усвідомлює її. Сліпа воля в людському існуванні відкриває очі і дивиться на себе. Цей погляд приводить до розуміння егоїзму, який виступає фундаментальною властивістю людини.

  • На цій підставі проростає песимізм ,тому що будь-яка перемога ілюзорна, її пронизує страждання як нудьга пересичення.

  • Страждання — ось універсальний результат волі до життя. Воно її вічний супутник, який робить похмурим будь-яке щастя. Щастя "не може бути тривалим задоволенням і насолодою, — пише Шопенгауер, — а завжди тільки звільняє від якого-небудь страждання і потерпання, за якими повинне прийти або нове стра­ждання, або... безпредметна туга і нудьга...”



“Так говорив Заратустра”,

  • “Так говорив Заратустра”,

  • “По ту сторону добра і зла”,

  • “Генеалогія моралі”,

  • “Воля до влади”,

  • “Антихристиянин”



це те, що у світовій філософії виражало ідеал людини, що пізнала чотири істини буддизму, або людину, яка осягнула Дао, чи пройнялася складною діалектикою християнської трійці.

  • це те, що у світовій філософії виражало ідеал людини, що пізнала чотири істини буддизму, або людину, яка осягнула Дао, чи пройнялася складною діалектикою християнської трійці.



– першооснова всього сущого, прояв найсуттєвіших характеристик життя. “Волі до влади” властиві: боротьба конкуруючих між собою духовних сил за володіння світом; основна причина виникнення “волі до влади” – це “згасання волі до життя”; “воля до влади” заповнює вакуум, що утворюється внаслідок згасання “волі до життя”; “воля до влади” не є ні пристосуванням, ні виживанням, ні боротьбою за існування, бо при “волі до влади” перемагає найсильніший, а в боротьбі за виживання – не найсильніші, а “середні”, які найбільш пристосовані і перемагають не завдяки своїй якості, а кількості (беруть стадним інстинктом та числом).

  • – першооснова всього сущого, прояв найсуттєвіших характеристик життя. “Волі до влади” властиві: боротьба конкуруючих між собою духовних сил за володіння світом; основна причина виникнення “волі до влади” – це “згасання волі до життя”; “воля до влади” заповнює вакуум, що утворюється внаслідок згасання “волі до життя”; “воля до влади” не є ні пристосуванням, ні виживанням, ні боротьбою за існування, бо при “волі до влади” перемагає найсильніший, а в боротьбі за виживання – не найсильніші, а “середні”, які найбільш пристосовані і перемагають не завдяки своїй якості, а кількості (беруть стадним інстинктом та числом).



у Ніцше постає як долаючий власні страждання творець особистого життя, а не як вождь, як монарх – повелитель. “Надлюдина” – це процес самореалізації людини від раба до аристократа (“аристос” – найкращий), від людини з натовпу до “надлюдини” (супермена).

  • у Ніцше постає як долаючий власні страждання творець особистого життя, а не як вождь, як монарх – повелитель. “Надлюдина” – це процес самореалізації людини від раба до аристократа (“аристос” – найкращий), від людини з натовпу до “надлюдини” (супермена).



Аналізуючи мораль супермена, Ніцше твердить, що для “надлюдини” цінність життя і “воля до влади” співпадають. Нерівність людей явище природнє і нормальне бо люди є різними по прояву своїх життєвих позицій і “волею до влади”. Сильна людина є вродженим аристократом,а тому не підлягає морально-груповим нормам суспільства, а діє за власними правилами, серед яких стриманість та поблажливість по відношенню до себе і до собі подібних і жорстокість і агресивність до відмінних від себе.

  • Аналізуючи мораль супермена, Ніцше твердить, що для “надлюдини” цінність життя і “воля до влади” співпадають. Нерівність людей явище природнє і нормальне бо люди є різними по прояву своїх життєвих позицій і “волею до влади”. Сильна людина є вродженим аристократом,а тому не підлягає морально-груповим нормам суспільства, а діє за власними правилами, серед яких стриманість та поблажливість по відношенню до себе і до собі подібних і жорстокість і агресивність до відмінних від себе.





Основою людського життя, як і життя взагалі є воля, хотіння, прагнення найвищим виявом якої є “воля до влади”. Справжньою людиною є та, яка прагне виявити свою силу, свою активність, самостверджує, самопереборює себе. “Воля до влади” це не влада над іншими, а влада над собою. Людське щастя Ніцше вбачає у почутті зростаючої сили, влади, вмінні переборювати всі перешкоди. Він стверджує: “Хай гинуть слабкі, їм потрібно допомагати в цьому, тому що нічого немає гіршого, ніж співчуття”.

  • Основою людського життя, як і життя взагалі є воля, хотіння, прагнення найвищим виявом якої є “воля до влади”. Справжньою людиною є та, яка прагне виявити свою силу, свою активність, самостверджує, самопереборює себе. “Воля до влади” це не влада над іншими, а влада над собою. Людське щастя Ніцше вбачає у почутті зростаючої сили, влади, вмінні переборювати всі перешкоди. Він стверджує: “Хай гинуть слабкі, їм потрібно допомагати в цьому, тому що нічого немає гіршого, ніж співчуття”.



Лібідо — це універсальна енергія сексуального бажання, що є загальним джерелом почуттів, бажань, глибинною причиною поведінки людини в суспільстві. (Поняття "лібідо" почасти відповідає категорії “лі" в даосизмі.)

  • Лібідо — це універсальна енергія сексуального бажання, що є загальним джерелом почуттів, бажань, глибинною причиною поведінки людини в суспільстві. (Поняття "лібідо" почасти відповідає категорії “лі" в даосизмі.)

  • Витіснення — це процес заглушення асоціальних форм сексуальних бажань і виштовхування їх енергії за межі свідомості в сферу підсвідомості. Витіснені бажання скупчуються в підсвідомості, провокуючи не­врози, і рано чи пізно прориваються в свідомість.

  • Сублімація — це процес протилежний витісненню, що виражається у переключенні лібідо (енергії асоціальних форм сексуальних бажань) в соціально значиму діяльність. Найбільш ефективно сублімація відбувається у творчості.



Схожі:

Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю iconСерен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю
Така відмова призводить до початкового відчаю, що проглядається крізь успіхи буденного життя
Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю iconСерен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю
Якщо у філософії Відродження людина є вершина природи; у філософії Нового часу людина є частина природи; у Некласичній філософії,...
Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю iconНекласична філософська думка серен К”єркегор І два види відчаю
Спостереження за дітьми дає змогу визначити страх як жадібне прагнення до пригод, до жахливого, до загадкового
Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю iconЕлектротравма — це травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги. Електротравми поділяються на два види: Електротравма
Електротравми поділяються на два види: електротравми, котрі виникають при проходженні струму через тіло людини
Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю iconЕнергія 8 клас Мета
Дати поняття енергії. Вивчити, які два види енергії існують та від яких величин вони залежать
Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю iconВідділ освіти Хмельницької рда райметодкабінет Науково-дослідна діяльність у системі науково-методичної роботи
За формами і умовами проведення педагогічного експерименту можна виокремити два його види
Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю iconЗначна поширеність
Опісторхоз це природно-вогнищевий зооантропоноз, збудником якого є два види трематод: Opisthorchis felineus та Opisthorchis Viverini....
Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю iconРозмноження на клітинному та організмовому рівнях Питання лекції
Здатність до розмноження невід’ємна властивість всього живого. Завдяки розмноженню зберігаються в часі біологічні види І саме життя....
Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю iconРозмноження на клітинному та організмовому рівнях Питання лекції
Здатність до розмноження невід’ємна властивість всього живого. Завдяки розмноженню зберігаються в часі біологічні види І саме життя....
Серен К”єркегор і два види відчаю. Серен К”єркегор і два види відчаю iconПсихологічна підримка – засіб відродження людини у постраждалих соціумах О. Гарнець, канд психол наук
Особистістний пессимизм та синдром жертви почуття безпомічності, відчаю, втрати віри у майбутнє

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка