Будова серця


НазваБудова серця
Дата конвертації20.02.2013
Розмір445 b.
ТипПрезентации





БУДОВА СЕРЦЯ









Автоматизм серця – це здатність клітин провідної системи серця самостійно (автономно) виробляти біоелектричні імпульси, які викликають його збудження.

  • Автоматизм серця – це здатність клітин провідної системи серця самостійно (автономно) виробляти біоелектричні імпульси, які викликають його збудження.

  • До складу провідної системи входять: синусовий вузол (синусно-передсердний, синоатріальний), який знаходиться біля місця впадіння порожнистих вен у праве передсердя. Від синусового вузла до вушка лівого передсердя йде міжпередсердний пучок Бахмана. А до другого вузла провідникової системи - передсердно-шлуночкового (атріовентрикулярного) – йдуть міжвузлові провідні тракти (пучки Бахмана, Венкебаха та Тореля). Від атріовентрикулярного вузла йде міжшлуночковою перегородкою пучок Гіса (передсердно-шлуночковий пучок), який ділиться на дві ніжки праву та ліву. Ліва ніжка в свою чергу ділиться на передню та задню гілки. Права ніжка та гілки лівої ніжки переходять у волокна Пуркін'є.

  • Крім основних елементів провідної системи є додаткові її елементи: пучок Кента, пучок Джеймса і пучок Махейма. Ці пучки можуть проводити збудження із передсердь до шлуночків. Пучок Кента може проводити збудження від передсердь, в обхід атріовентрикулярного вузла, до правого шлуночка. Пучок Джеймса може імпульси з передсердь проводити до пучка Гіса в обхід атріовентрикулярного вузла. Пучок Махейма може імпульси від атріовентрикулярного вузла, обминаючи пучок Гіса і нижче лежачі відділи, нести до лівого шлуночка.





Електрофізіологічні особливості провідникової системи

  • В клітинах провідної системи відсутній справжній потенціал спокою, а є повільна спонтанна діастолічна деполяризація, яка обумовлена самовільним збільшенням у діастолу проникності мембрани для іонів Na+ і Са2+. Внаслідок цього в клітині нагромаджуються позитивні іони, негативний заряд внутрішньої поверхні клітинної мембрани зменшується і як тільки мембранний потенціал досягає приблизно рівня -60 мВ, спонтанно виникає потенціал дії, що поширюється провідною системою, а звідти на скоротливий міокард. Потенціал дії клітин провідної системи поділяється на такі ж фази, як і у скоротливих кардіоміоцитів і в основі їх розвитку лежать приблизно такі ж іонні механізми. Проте існують деякі відмінності: фаза швидкої деполяризації – більш повільна, реверсії потенціалу не відбувається, фаза плато – коротша, що зумовлено швидшою інактивацією Са2+– каналів.



Функціонування центрів автоматії

  • Структури провідної системи мають різний ступінь автоматизму. Встановлено так званий градієнт автоматії. Він проявляється в зниженні здатності до автоматизму різних структур провідної системи в міру її віддалення від синусно-передсердного вузла. Так, якщо в синусно-передсердному вузлі кількість потенціалів дії в середньому складає 60–80 імп/хв, а в клітинах пучка Гіса – 30-40 імп/хв, то в волокнах Пуркін'є – менше 20 імп/хв. Градієнт автоматії обумовлений різною спонтанною проникністю мембрани клітин провідної системи до іонів Na+ Са2+.

  • У звичайних умовах автоматія всіх ділянок провідної системи пригнічується синусно-передсердним вузлом, який нав'язує їм свій ритм. Тому всі частини провідної системи хоча і мають власний ритм, починають працювати в єдиному ритмі. Явище, при якому структури з сповільненим ритмом генерації потенціалів дії засвоюють більш частий ритм інших ділянок провідної системи називається засвоєнням ритму.

  • Виходячи з того, що синусно-передсердний вузол нав'язує свій ритм нижче лежачим відділам провідної системи його називають водієм ритму І порядку або пейсмекером І порядку. Водієм ритму ІІ порядку, або пейсмекером ІІ порядку є атріо-вентрикулярний вузол. Хвиля збудження в стінці шлуночка поширюється від ендокарда до епікарда.





Поширення збудження в передсердях і А-В вузлі

  • Поширення збудження в передсердях

  • Збудження, яке виникло в сино-атріальному вузлі, проводиться передсердями зі швидкістю 0,8–1,0 м/с. Деполяризація охоплює раніше праве передсердя, а потім - ліве.

  • Проведення збудження в передсердно-шлуночковому вузлі

  • При передачі збудження із передсердь на шлуночки спостерігається його затримка в атріо-вентрикулярному вузлі. Вона пов'язана як з особливостями геометричної структури вузла, так і з специфікою розвитку в ньому електричних потенціалів, що пояснюється невеликою щільністю Nа+ –каналів. Ця затримка має значення для послідовного скорочення передсердь, а потім шлуночків. Швидкість проведення збудження через атріо-вентрикулярний вузол становить близько 0,02 м/с.



Поширення збудження в шлуночках

  • Швидкість проведення збудження пучком Гіса і волокнами Пуркіньє становить 1–1,5 м/с. Процес деполяризації шлуночків починається від середньої третини міжшлуночкової перегородки і поширюється на верхівку і бокові стінки правого і лівого шлуночка. Останніми деполяризуються базальні відділи шлуночків і верхня третина міжшлуночкової перегородки.

  • Наступна затримка проведення збудження – у місці контакту волокон Пуркіньє з скоротливими міоцитами. Вона є наслідком сумації потенціалів дії, що сприяє синхронізації процесу збудження міокарду. Швидкість проведення збудження шлуночками становить в середньому 0,3–0,9 м/с.





Збудливість – це здатність серця збуджуватися (або переходити в стан фізіологічноії активності). Збудливість характерна клітинам провідної системи серця та скоротливого міокарда.

  • Збудливість – це здатність серця збуджуватися (або переходити в стан фізіологічноії активності). Збудливість характерна клітинам провідної системи серця та скоротливого міокарда.

  • Зміна збудливості серця при збудженні

  • Збудливість серцевого м'яза під час збудження змінюється. Якщо співставити потенціал дії із збудливістю, то виходить що під час 0, 1 і 2 фаз клітина повністю незбудлива або рефрактерна. Це так званий абсолютний рефрактерний період, коли клітина не здатна відповісти на дію подразника будь-якої сили і обумовлена інактивацією Na+–каналів. Під час 3 фази має місце відносний рефрактерний період. У цей період надпорогове подразнення може викликати збудження. Тобто в цей період має місце відновлення збудливості.





Механізм скорочення серцевого м’яза

  • Серію послідовних явищ у клітині міокарда, що починається з пускового механізму скорочення – потенціалу дії мембрани з наступними внутрішьоклітинними процесами, які завершуються вкороченням міофібрилів називають спряженням збудження і скорочення.

  • Структурними елементами спряження процесів збудження і скорочення кардіоміоцитів є Т–система і цистерни саркоплазматичного ретикулуму в яких знаходиться Са2+.

  • Під впливом потенціалу дії Са2+ з міжклітинного простору, а також з цистерн саркоплазматичного ретикулуму поступає до скоротливих білків. Виникають зміни в просторовому їх розміщені з утворенням скоротливого актоміозину. При цьому йде розщеплення АТФ, енергія якого йде на ковзання актинових ниток. Також слід відмітити, що Са2+, який входить у клітину збільшує тривалість потенціалу дії, і відповідно рефрактерного періоду. Крім того, видалення Са2+ з міжклітинного простору веде до повного розщеплення збудження і скорочення міокарда.



Механізм розслаблення серцевого м’яза

  • Розслаблення кардіоміоцита наступає в результаті реполяризації мембрани. Воно ґрунтується на тому, що під дією реполяризації відбувається видалення Са2+ від скоротливих білків (тропоніну) з наступним його захопленням саркоплазматичним ретикулумом. Також Са2+ виводиться у міжклітинну рідину за рахунок роботи помп клітинних мембран. Основний процес, який визначає розслаблення кардіоміоцитів, – це видалення іонів кальцію з саркоплазми, в результаті чого концентрація Са2+ в ній зменшується. При цьому комплекси Са2+ з тропоніном С розпадаються, тропоміозин зміщується по відношенню до актинових філаментів і закриває їх активні центри – скорочення припиняється.



Відмінності між скороченням міокарда і скелетного м'яза.

  • На відміну від скелетного м'яза в міокарді не виявлено залежності між силою подразнення і величиною реакції на допорогове подразнення серце зовсім не відповідає, але як тільки сила подразника досягає порогового рівня, виникає максимальне скорочення. Подальше наростання сили подразника не змінює величини скорочення. Таким чином, порогове подразнення є одночасно і максимальним. Ця особливість скорочення серцевого м'яза отримала назву закону "все або нічого". Його відкрив югославський фізіолог Боудічі.

  • Скелетний м'яз відповідає градуально, тобто, чим більша сила подразнення, тим більша сила скорочення. Оскільки період рефрактерності надзвичайно тривалий у міокарді, то це попереджує виникнення стійкого скорочення, а отже зупинки серця в систолі, тоді, як часті повторні збудження скелетного м'яза ведуть до тетанусу.



Електрограма кардіоміоцита

  • У стані спокою вся зовнішня поверхня клітинної мембрани умовно має позитивний заряд. Між будь-якими двома точками цієї поверхні різниця потенціалів відсутня. При цьому на електрограмі одинокого м'язового волокна записується горизонтальна нульова (ізоелектрична) лінія.

  • При збудженні міокардіального волокна зовнішня поверхня збудженої ділянки міняє заряд по відношенню до поверхні ділянки, яка знаходиться в стані спокою. Між ними виникає різниця потенціалів, яка реєструється на електрограмі у вигляді позитивного відхилення (R).

  • Коли все волокно буде в стані збудження, і вся його поверхня буде заряджена негативно (зникає різниця потенціалів), на електрограмі записується ізолінія.



Формування електрограми м’зового волокна



Електрограма кардіоміоцита

  • Процес реполяризації одинокого м'язового волокна починається в тій ділянці, де розпочиналася хвиля деполяризації. Тобто деполяризація має напрямок ідентичний процесові деполяризації. Цри цьому поверхня реполяризованої ділянки заряджається позитивно по відношенню до ще збудженої ділянки. Між цими ділянками виникає різниця потенціалів, яка на електрограмі проявляється відхиленням від ізолінії. Але оскільки мембранний коловий струм має протилежний напрямок протікання, то це відхилення буде мати протилежний напрямок. Крім того, швидкість поширення реполяризації менша швидкості поширення деполяризації, то і тривалість цього відхилення буде більшою, але амплітуда - меншою.



Дипольні властивості хвилі деполяризації і реополяризації м'язового волокна

  • Поширення хвилі деполяризаціі і хвилі реполяризаціі одиноким м'язовим волокном можна умовно уявити як переміщення двох зарядів розміщених на границі збудженої (-) і незбудженої (+) ділянки волокна. Ці заряди, рівні за величиною і протилежні за знаком, утворюють диполі. Одиноке збуджене волокно можна умовно вважати за диполь.

  • Позитивний полюс диполя завжди знаходиться з боку незбудженої, а негативний полюс - з боку збудженої ділянки клітини. Диполь створює елементарну електрорушійну силу, що обумовлена різницею потенціалів, яка характеризується певною величиною і напрямком. Раз електрорушійна сила має напрямок, то вона вважається векторною величиною. Умовно прийнято вважати, що вектор будь-якого диполя направлений від його негативного полюса до позитивного і напрямок руху хвилі деполяризації одиноким м'язовим волокном співпадає з напрямком вектора диполя, а напрямок руху хвилі реполяризації протилежний орієнтації вектора диполя.



Напрямок вектора диполя при деполяризації і реполяризації кардіоміоцита



Щоб описати як буде виглядати електрограма за будь-яких напрямків руху хвилі де- і реполяризації треба пам'ятати три правила:

  • Щоб описати як буде виглядати електрограма за будь-яких напрямків руху хвилі де- і реполяризації треба пам'ятати три правила:

  • 1. Якщо вектор диполя направлений в бік позитивного електрода відведення, то на електрограмі ми отримаємо позитивний зубець.

  • 2. Якщо вектор диполя направлений в бік негативного електрода відведення, то на електрограмі отримаємо негативний зубець.

  • 3. Якщо вектор диполя розміщений перпендикулярно до осі відведення, то на електрограмі записується ізолінія.



Сумація і рокладання векторів

  • Електрокардіограф записує деяку сумарну, результуючу електрорушійну силу серця для даного моменту збудження.

  • Теоретично можна уявити собі три випадки сумування векторів і отримання сумарного результуючого вектора:

  • 1) Якщо два вектори джерел струму направлені в один бік і паралельні один одному, то результуючий вектор буде складати суму векторів і матиме напрямок у той же бік.

  • 2) Якщо два вектори джерел струму направлені в протилежні боки, то результуючий вектор дорівнює їх різниці і орієнтований в бік більшого вектора.

  • 3) Якщо два вектори джерел струму направлені під кутом один до одного, то результуючий вектор дорівнює за величиною і напрямком діагоналі паралелограма, боками якого є два вектори.







ПІДСИЛЕНІ ЕКГ-ВІДВЕДЕННЯ (ЗА ГОЛЬДБЕРГЕРОМ)





Послідовність і порядок аналізу ЕКГ

  • 1. Визначення джерела збудження. Для визначення джерела збудження (водія ритму) необхідно оцінити хід збудження передсердями і встановити відношення зубців Р до шлуночкових комплексів QRS. У нормі електричний імпульс виникає в синусовому вузлі і на ЕКГ в II стандартному відведенні реєструються позитивні зубці Р перед кожним комплексом QRS.

  • 2. Оцінка правильності серцевого ритму на основі порівнювання тривалості інтервалів R–R. У нормі відмічається незначне коливання їх тривалості в межах 0,1 с.

  • 3. Визначення частоти серцевих скорочень. При правильному ритмі серцевих скорочень треба 60 секунд розділити на тривалість інтервалу R–R в секундах.

  • 4. Оцінка вольтажу ЕКГ. Для цього необхідно оцінити амплітуду зубців R у стандартних відведеннях. Якщо амплітуда зубця R в ІІ стандартному відведенні перевищує 5 мм, або сума амплітуд зубців R у І, ІІ і ІІІ стандартних відведеннях більша 15 мм, то вольтаж ЕКГ збережений.

  • 5. Визначення напрямку електричної осі.

  • 6. Аналіз окремих елементів ЕКГ



Графічний метод.

  • Графічний метод.

  • Вирахувати алгебраїчну суму

  • амплітуд зубців комплексу QRS

  • у I і ІІІ стандартних відведеннях.

  • Відкласти її у довільно взятих

  • величинах, на осях відповідних

  • відведень шестиосної системи

  • координат Бейлі.

  • 3 кінців цих проекцій провести

  • перпендикуляри. Їх точку

  • пересікання з'єднати з центром

  • системи. Ця лінія є електричною

  • віссю серця. Кут α визначають між

  • цією лінією і позитивною

  • частиною осі І стандартного

  • відведення



ВАРІАНТИ ПОЛОЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ОСІ СЕРЦЯ В НОРМІ



Схема ЕКГ



Варіанти відображення артефактів на ЕКГ

  • А - тремор м'язів;

  • В - вплив змінного струму;

  • С - відхилення ізолінії змінного струму.



Аналіз окремих елементів ЕКГ

  • Аналіз зубця Р включає: а) оцінка форми зубця; б) вимірювання амплітуди; в) визначення тривалості.

  • Аналіз сегменту та інтервалу Р-Q Сегмент вимірюють від кінця Р до початку Q. Інтервал вимірюють від початку Р до початку Q.

  • Аналіз комплексу QRS включає:

  • 1. Оцінку зубця Q:

  • а) вимірювання його амплітуди і порівняння її з амплітудою зубця R у цьому ж відведенні;

  • б) вимірювання тривалості зубця Q.

  • 2. Оцінку зубця R: а) вимірювання амплітуди; б) співставлення її з амплітудою зубця Q в тому ж відведенні і зубцем R інших відведень.

  • 3. Оцінку зубця S: а) вимірювання амплітуди; б) співставлення її з амплітудою зубця R в тому ж відведенні.

  • Аналіз сегменту S-Т. Аналізуючи сегмент, необхідно встановити його відхилення від ізолінії.

  • Аналіз зубця Т. При аналізі зубця Т слід: а) визначити напрямок; б) оцінити його форму; в) виміряти амплітуду.

  • Аналіз інтервалу Q-T зводиться до вимірювання його тривалості (від початку Q до кінця T).



Частотно-амплітудні характеристики зубця Р, інтервалу і сегменту P-Q.

  • Зубець Р у здорової людини у відведеннях І, П, аVF, V2–V6 завжди позитивний, у відведеннях Ш, аVL, V1 – може бути позитивним, двофазним. у відведенні аVR - завжди негативний. Амплітуда зубця Р до 2,5 мм, а тривалість його не перевищує 0,1 с.

  • Інтервал Р-Q відображає тривалість атріо-вентрикулярного проведення, тобто час поширення збудження передсердями, атріовентрикулярним вузлом, пучком Гіса і його розгалуженнями. Тривалість інтервалу Р-Q коливається від 0,12 до 0,20 с в залежності від частоти серцевих скорочень.

  • Сегмент Р-Q відображає час поширення збудження, атріовентрикулярним вузлом, пучком Гіса і його розгалуженнями. Тривалість сегменту Р-Q в нормі до 0,12 с.



Частотноамплітудні характеристики зубців Q, R, S

  • Шлуночковий комплекс ОRST відображає складний процес поширення (комплекс ОRS) і згасання (сегмент QS-T, S-T і зубець Т) збудження міокардом шлуночків. Якщо амплітуда зубців комплексу ОRS перевищує 5 мм, їх позначають великими буквами алфавіту (Q, R, S), якщо менша 5 мм – прописними буквами (q, r, s). Тривалість шлуночкового комплексу у стандартних відведеннях 0,06-0,09 с.

  • Зубець Q у здорової людини не повинен перевищувати 1/4 амплітуди зубця R, а його тривалість – 0,03 с. Виняток складають відведення аVR, в якому реєструються глибокі і широкі зубці Q Відображає поширення збудження по середній та нижній третинах міжшлуночкової перегородки.

  • Зубець R у нормі реєструється у всіх стандартних і підсилених відведеннях. У відведенні аVR зубець R погано виражений або відсутній зовсім. У грудних відведеннях амплітуда зубця R поступово збільшується від V1 – V4, і зменшується в V5 - V6. Висота зубця R у стандартних і підсилених відведеннях не перевищує 20 мм, а в грудних – 25 мм. Відображає поширення збудження по бокових стінках правого і лівого шлуночків.

  • Зубець S. У здорової людини його амплітуда в різних відведеннях коливається в широкому діапазоні, не перевищуючи 20 мм, тривалість -0,03 с.. У грудних відведеннях зубець S зменшується від V1, до V6. Відображає поширення збудження по базальних відділах шлуночків.



Частотно-амплітудні характеристики зубця Т, сегменту S-T та інтервалу QT

  • Сегмент S-Т – відповідає повному охопленню збудженням обох шлуночків. Тому в нормі в стандартних і підсилених однополюсних відведеннях від кінцівок, сегмент знаходиться на ізолінії і його зміщення не перевищує 0,5 мм. У грудних V1 – V3 може спостерігатися невелике зміщення від ізолініі вверх до 2 мм, а у V4,5,6 –вниз не більше 0,5 мм.

  • Зубець Т. У нормі завжди позитивний у відведеннях І, ІІ, аVF, V2 – V6, причому Т1 > ТІІІ, а ТV6 > ТV1. Має пологе висхідне і дещо більш круте низхідне коліно. У відведеннях ІІІ, аVL і V1, зубець Т може бути позитивним, двофазним або негативним. Негативним зубець Т, як правило, буває у відведенні аVR. Амплітуда зубця Т у відведеннях від кінцівок не перевищує 5–6 мм, а в грудних відведеннях 15–17 мм. Тривалість зубця Т – 0,16–0,24 с.

  • Інтервал Q-Т. Це електрична систола шлуночків. Тривалість інтервалу Q-Т залежить від ЧСС. Нормальна тривалість інтервалу Q-Т визначаєься за формулою Базетта:

  • Q-Т = К·√R–R,

  • де К – коефіцієнт рівний 0,37 для чоловіків і 0,40 для жінок;

  • R-R – тривалість одного серцевого циклу або міжциклового інтервалу.



СЕРЦЕВИЙ ЦИКЛ



СИСТОЛА ШЛУНОЧКІВ ПЕРІОД НАПРУЖЕННЯ фази асинхронного та ізометричного скорочення

  • Початок фази асинхронного скорочення

  • співпадає з початком деполяризації

  • міокарда шлуночків. При цьому має

  • місце неодночасність охоплення

  • збудження різних ділянок міокарда, і, як

  • наслідок, асинхронність поширення

  • скоротливого процесу в м'язах шлуночків.

  • Першими скорочуються кардіоміоцити,

  • які розташовані біля волокон провідної

  • системи. Фаза ізометричного скорочення

  • протікає при закритих атріо-

  • вентрикулярних і півмісяцевих клапанах і

  • відповідає моменту повного охоплення

  • збудженням шлуночків (комплекс QRS)



СИСТОЛА ШЛУНОЧКІВ Період вигнання

  • Він поділяється на протосфігмічний

  • інтервал, фазу швидкого та фазу повільного

  • вигнання. Протосфігмічний інтервал

  • характеризує процес відкриття півмісяцевих

  • клапанів. Фаза швидкого вигнання

  • починається з моменту відкриття

  • півмісяцевих клапанів. В цю фазу з

  • серця викидається більша частина крові.

  • Фаза повільного вигнання починається в

  • момент, коли відтік крові до периферії

  • починає перевищувати її поступлення з

  • серця і градієнт тиску між шлуночками і

  • судинами зменшується. Кінець цієї фази

  • наступає з припиненням систоли, коли

  • внутрішньошлуночковий тиск починає

  • різко падати. Відповідає на ЕКГ інтервалу S-T



Діастола шлуночків Період розслаблення



Діастола шлуночків Період наповнення фази швидкого і повільного наповнення



Діастола шлуночків Період наповнення фаза активного наповнення, пов’язана із систолою передсердь



СЕРЦЕВИЙ ЦИКЛ



МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ УДАРНОГО ОБ’ЄМУ

  • 1. ІІрямий метод Фіка. Суть методу полягає в тому, що за кількістю кисню поглинутого за 1 хвилину і за артеріо-венозною різницею кисню , можна розрахувати хвилинний об'єм кровогоку.

  • Артеріовенозну різницю вираховують за різницею вмісту кисню в артеріальній і венозній крові серця під час його зондування.

  • 2. Непрямий метод Фіка відрізняється від прямого тим, що визначення артеріо-венозної різниці проводиться без зондування серця. Метод ґрунтується на визначенні ХОК за кількістю розчиненої в крові не шкідливої для організму речовини з відомим коефіцієнтом розчинності.

  • 3. Метод терморозведення (термодилюції) заключається в тому, що при введенні в судинне русло відомої кількості індикатора (5 % розчин глюкози, ізотонічний розчин NaС1) більш низької температури спостерігають за змінами температури крові. За різницею між вихідною і кінцевою температурою крові і за об'ємом введеної рідини визначають ХОК.

  • 4. Метод розведення речовин, мічених радіонуклідами. Будують концентраційну криву на основі показників лічильника розміщеного над серцем.

  • 5. Апаратні (непрямі) методи (сфігмографія, балістокардіографія, реографія, ехокардіографія.





Перший тон, компоненти, що його обумовлюють.

  • Перший тон вислуховується як короткий, досить інтенсивний звук над серцем, проте оптимально він виражений над верхівкою серця під час систоли шлуночків.

  • Основним його компонентом є клапанний компонент. Він обумовлений коливанням стулок передсердно-шлуночкових клапанів та сухожильних ниток.

  • Другий компонент – м'язовий – виникає внаслідок коливання, пов'язаного з напруженням міокарда шлуночків.

  • Третій компонент – судинний – обумовлений коливанням початкових відділів аорти і легеневої артерії, відкриттям півмісяцевих клапанів.

  • Четвертий компонент – передсердний – виникає внаслідок коливання, пов'язаного з скороченням передсердь. При аускультації перший тон починається із цього компоненту, оскільки коливання, викликані систолою передсердь зливаються із звуковими коливаннями, обумовленими систолою шлуночків і аускультативно сприймаються як один тон.



Другий тон, компоненти, що його обумовлюють.

  • Другий тон оптимально вислуховується в другому міжребер'ї зліва (над легеневою артерією) і справа (над аортою) від грудини під час діастоли. Утворюється за рахунок коливань, виникаючих на початку діастоли при закритті півмісяцевих клапанів аорти і легеневої артерії, потоком крові, яка вдаряється об них. Це перший, клапанний компонент.

  • Другий компонент – судинний – обумовлений коливанням стінок аорти і легеневої артерії.



Третій тон, компонент, що його обумовлює.

  • Третій тон можна вислухати інколи у дітей, або у осіб з тонкою грудною кліткою.

  • Він обумовлений швидким наповненням шлуночків кров‘ю під час фази швидкого наповнення.





Схожі:

Будова серця iconБудова серця
Автоматизм серця це здатність клітин провідної системи серця самостійно (автономно) виробляти біоелектричні імпульси, які викликають...
Будова серця iconОргани кровообігу. Будова серця. Мета

Будова серця iconВада серця це стійка патологічна зміна в будові серця, що порушує його функцію
Вади серця спостерігаються приблизно в 0,5-1% населення, складаючи 20-25% всіх органічних захворювань серця і займають третє місце...
Будова серця iconГолубівська зош “Кровообіг та будова серця”
Засідання наукової ради з кардіології: " Взаємозалежність будови органів кровообігу і функцій які вони виконують"
Будова серця iconФізіологічні властивості серця Автоматизм Провідність
Автоматизм серця це здатність клітин провідної системи серця самостійно (автономно) виробляти біоелектричні імпульси, які викликають...
Будова серця iconВади серця. Класифікація. Набуті вади серця. Етіологія. Класифікація набутих вад серця: поняття про стеноз та недостатність, компенсацію та декомпенсацію.
Медсестринський процес при набутих вадах серця залежно від їх клінічних форм. Профілактика набутих вад серця. Міокардити, ендокардити,...
Будова серця iconБудова серця
Цей рух притаманний даному відтинку волокна, і не можливо по ходу волокна в одному місці змінити напрямок спіралі з право на лівонаправлену....
Будова серця iconОргани кровообігу: серце І судини Будова серця
Гіппократ «батько медицини» і Арістотель найбільший грецький мислитель, що жили майже 2500 років тому, цікавилися питаннями кровообігу...
Будова серця iconЦе стійка патологічна зміна в будові серця, що порушує його функцію це стійка патологічна зміна в будові серця, що порушує його функцію
Вади серця спостерігаються приблизно в 0,5-1% населення, складаючи 20-25% всіх органічних захворювань серця і займають третє місце...
Будова серця iconЦе стійка патологічна зміна в будові серця, що порушує його функцію це стійка патологічна зміна в будові серця, що порушує його функцію
Вади серця спостерігаються приблизно в 0,5-1% населення, складаючи 20-25% всіх органічних захворювань серця і займають третє місце...

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка