Лекція для лікарів ту з фаху "медицина невідкладних станів" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря


НазваЛекція для лікарів ту з фаху "медицина невідкладних станів" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря
Дата конвертації22.02.2013
Розмір445 b.
ТипЛекція


Лекція для лікарів ТУ з фаху “медицина невідкладних станів”

  • Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента S-T. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря.

  • Професор кафедри внутрішніх хвороб з медициною невідкладних станів Потяженко М.М.


Інфаркт міокарда - це ішемічний некроз ділянки м’яза серця, який виникає внаслідок гострої невідповідності між потребою в кисню і доставкою його по коронарних судинах.

  • Найбільш частою причиною розвитку гострого інфаркту міокарда є розрив атеросклеротичної бляшки з тромбозом коронарної артерії на фоні недостатнього колатерального кровопостачання, що по суті і призводить до “Q-інфаркту міокарда”; спазм коронарних артетій.

  • Найчастіше тромбується передня міжшлуночкова та огинаюча гілки лівої коронарної, дещо рідше – гілки правої коронарної артерії.



Щодо термінології:

  • 1. Інфаркт міокарда – більш вузьке поняття, ніж некроз міокарда, останній включає в себе, як, власне, інфаркт міокарда (коронарний, ішемічний), так і так звані некоронарогенні некрози міокарда, які можуть виникати при вторинній коронарній недостатності (дисметаболічні, стероїдні, адреналові некрози, тощо).



Раніше виділяли трансмуральний і не трансмуральний (великовогнищевий та дрібновогнищевий) інфаркти міокарда, основними ознаками яких були зміни на ЕКГ.

  • Останнім часом ці поняття застосовуються переважно як патологоанатомічні, оскільки часто спостерігаються розбіжності з даними ЕКГ.

  • Картина ЕКГ не дозволяє точно встановити глибину і поширеність пошкодження серцевого м'яза. Інфаркт може бути нетрансмуральним за наявності зубця Q, навпаки при трансмуральному інфаркті міокарда на ЕКГ немає зубців Q, QS.



Клінічна картина гострого інфаркту міокарда (ГІМ)

  • Домінуючим симптомом при ГІМ є:

  • 1. Біль у грудях (80-90%).

  • Біль при ГІМ відрізняється від стенокардитичного інтенсивністю, тривалістю (status anginisus), не купується нітратами, а іноді й наркотиками.

  • Біль стискаючого, пекучого, розриваючого, ріжучого характеру, він частіше в загрудинній ділянці, рідше – в нижній третині грудини та надчерев’ї.

  • Іррадіює в ліву руку, плече, лопатку, хребет, шию, нижню щелепу, вухо.

  • Біль, як правило, носить хвилеподібний характер з наростанням сили.

  • Особливістю болю при ГІМ є його виражене емоційне забарвлення (страх смерті, збудженність, суєтливість, деякі ж стогнуть, боячись зрушитись з місця).



2. Другим за важкістю симптомом ІМ є задуха.

  • Задуха може супроводжуватися болевим синдромом, або ж бути єдиною ознакою ІМ – астматична форма початку ІМ (інфаркт папілярних м'язів.



3. Третім симптомом є поява аритмій, які були відсутні до цього часу, особливо миготливої аритмії.

  • Указані симптоми можуть супроводжуватися:

  • блідістю шкірних покривів;

  • ціанозом слизових, акроціанозом;

  • Тахікардією, рідше брадикардією.

  • Величина АТ може бути різною, спочатку підвищується, а потім знижується, що є симптомом слабкості лівого шлуночка серця.



З боку серця можливо виявити:

  • Збільшення лівої межі серця;

  • Систолічний шум над верхівкою серця;

  • Діастолічний ритм галопу;

  • Послаблення І тону над верхівкою;

  • Шум тертя перикарда (симптом Керніга).



Клінічні форми (варіанти) ІМ

  • Типовий – ангінозний варіант (status anginosus).

  • Атипові:

  • 1. Астматичний (у похилих людей, при повторних ІМ). Як правило, це інфаркт папілярних м'язів. Це пов'язано з розвитком відносної недостатності мітрального клапана, що веде до швидкого розвитку серцевої недостатності.



- Гастралгічний ( status abdominalis) – частіше при нижніх інфарктах. Характеризується болем у животі, нудотою, блювотою, здуттям живота (парез шлунково-кишкового тракту), при пальпації живота виявляють напруження й болючість передньої черевної стінки.



Аритмічний – порушення ритму та провідності;

  • Церебральний – (цереброваскулярний) – синдром Боголєнова. Характеризується епізодами непритомності, мозкового інсульту, гіпертензивного кризу.

  • “Інсультна” форма початку ІМ пов'язана з локальною ішемією мозку, яка настає внаслідок одночасного спазму (або тромбозу) мозкових і коронарних артерій.

  • Верифікує діагноз ЕКГ і ЕхоКГ в динаміці та КТ мозку.



Безсимптомний – ІМ без анамнезу (незрозуміла загальна слабкість, невизначений біль в грудях).

  • Шоковий – на перший план виступає картина кардиогенного шоку.



Основним методом верифікації діагнозу “інфаркт міокарда” є старанний аналіз ЕКГ критеріїв порушення коронарного кровотоку.

  • Як відомо, інфаркт міокарда складається з трьох зон:

  • Зона некрозу;

  • Пошкодження;

  • Ішемії.



Зона некрозу на ЕКГ характеризується комплексами Q або QrS, QS (трансмуральний).

  • Зона пошкодження на ЕКГ характеризується феноменом Парді (дугоподібним підйомом сегмента S-T).

  • Зона ішемії характеризується зміною зубця Т (від'ємний або високий рівносторонній зубець Т).



Вже впродовж першої доби ГІМ у хворого з'являються ознаки резербитивно-некротичного синдрому, який характеризується:

  • Гарячкою (з 2-3 дня t˚ 37-38˚, триває 3-7 днів);

  • Лейкоцитозом (з 1го по 4-6й день);

  • Зсувом лейкоцитарної формули вліво;

  • Підвищенням ШОЕ (з 6-7дня);

  • Зростанням активності ряду ферментів крові (МВ-КФК, АсАТ. Підвищення рівня тропінів І та Т, міоглобіну, СРБ).



Для перших днів ІМ характерне зменшення кількості еозинофілів аж до анеозинофілії.

  • На 2-3 день інфаркту міокарда позитивною стає реакція на С-реактивний протеїн, підвищуються α2, γ-глобуліни, фібриноген, цукор, залишковий азот.

  • Активність ферменту АсАТ (норма 0,5-0,6 ммоль/л) підвищується через 6-12 годин, максимальна вона на 2-4 день, до норми повертається через 5- днів.



Активність КФК підвищується в першу добу і повертається до норми на 4-5 день, особливе значення має дослідження ізоферменту КФК-МВ (міокардіальний) – специфічний тест на некроз в міокарді.

  • Активність МВ-КФК зростає вже в перші 6 годин від початку ГІМ.

  • При некрозі кардіоміоцитів вже на 3-4 годині зростає в крові міоглобін (в нормі 5нг/мл), і сягає 1000-1500 нг/мл.



Гіперміоглобінемія веде до міоглобінурії, що також використовується в діагностиці ГІМ.

  • Комплекс серцевих тропонінів І та Т (білків) зростає в крові через 3-12 годин від початку гострого інфаркту міокарда.

  • Високий рівень тропоніну І утримується упродовж 7 днів, а тропоніну Т – 10-12 днів поспіль.



Послідовність дій лікаря на догоспітальному етапі та принципи надання лікування неускладненого гострого Q-інфаркту міокарда:

  • Фізичний та психоемоційний спокій;

  • Сублінгвально нітрогліцерин через кожні 3-5 хвилин або в аерозолі нітромік (ізомік) по 0,4-0,5 мг.

  • Оксигенотерапія.

  • Аналгезія (в залежності від вираженості болю, віку, стану): морфін до 10мг або нейролептаналгезія (фентаніл 0,05-0,1мг + 2,5-5мг дроперідола, або промедол 10-20мг або буторфанол 1-2мг + 2,5-5мг дроперідола в/в повільно).

  • Анаприлін 10-40мг сублінгвально, метаролол.



6. Відновлення коронарного кровообігу в інфарктнозалежній коронарній артерії, тобто ранній медикаментозний тромболіз: металізе 50 МЕ болюсно протягом 5-10 сек, фраксипарин 0,6мл (0,3мл в/в, 0,3мл п/ш) або гепарин 5000 ОД в/в стркминно, потім крапельно та підшкірно.

  • 7. Аспірин – кардіо 100мг (аспекард).

  • 8. При шлуночкових екстрасистолах – лідокаїн 1-1,5мг/кг в/в повільно до отримання ефекту, або сумарної дози 3мг/кг.

  • 9. При брадикардії – 1мг атропіна сульфат в/в.

  • 10. Антиоксидантна терапія: 2,5% розчин тіотриазоліну 2,5мл в/м.



11. Покращення мікроциркуляції, зменшення інтоксикації: реосорбілакт в/в крапельно, ксілат).

  • 12. Безперервний ЕКГ-моніторінг.

  • 13. Госпіталізація на ношах в інфарктне відділення після стабілізації стану хворого (систолічний тиск не нижче 90 мм.рт.ст.)



Дякую за увагу!



Схожі:

Лекція для лікарів ту з фаху \"медицина невідкладних станів\" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря iconДоц. Мартинюк Л. П. кафедра невідкладних станів у внутрішній медицині
Догляд за хворими і невідкладна допомога при цукровому діабеті та тиреотоксикозі (в практиці лікаря і медсестри швидкої допомоги...
Лекція для лікарів ту з фаху \"медицина невідкладних станів\" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря iconПульмонологія1
Моз україни (2002) для циклів спеціалізації "Загальна практика, сімейна медицина" лікарів інтернів, лікарів курсантів, а також передатестаційного...
Лекція для лікарів ту з фаху \"медицина невідкладних станів\" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря iconКонсиліум лікарів. (Арабська мініатюра XI ст. Віденська бібліотека). Світова медицина доби середньовіччя
Ампутація гомілки цирульником під наглядом дипломованого лікаря. XVI ст. (Франкфуртський музей)
Лекція для лікарів ту з фаху \"медицина невідкладних станів\" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря iconТема лекції: «Невідкладні стани в пульмонології та ґастроентеролоґії»
Вони вивчають велику кількість патолоґічних станів, більшість із яких за певних умов можуть мати загрозливий для життя і здоров’я...
Лекція для лікарів ту з фаху \"медицина невідкладних станів\" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря iconІнфаркт міокарда (infarctus myocardii)
Величезна заслуга у вивченні інфаркту міокарда належить видатним вітчизняним клініцистам В. П. Образцову І м. Д. Cтражеско. Вони...
Лекція для лікарів ту з фаху \"медицина невідкладних станів\" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря iconМедикаментозна терапія невідкладних станів при гострих інтоксикаціях ліками та отрутами

Лекція для лікарів ту з фаху \"медицина невідкладних станів\" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря iconМедицина Стародавнього Єгипту Медицина Стародавнього Єгипту
Через те, що хвороба є наслідком поганої крові, гнилої пневми, то основою терапії стародавніх лікарів-єгиптян були блювотні, послаблюючі,...
Лекція для лікарів ту з фаху \"медицина невідкладних станів\" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря iconСерцева недостатність Інфаркт міокарда
Стан організму, який характеризується невідповідністю між навантаженням серця і його здатністю виконувати необхідну роботу
Лекція для лікарів ту з фаху \"медицина невідкладних станів\" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря iconІшемічна хвороба серця ярема н.І
Гострий інфаркт міокарда з наявністю зубця q (трансмуральний, великовогнищевий) (мкх-х- 121. 0-121. 3)
Лекція для лікарів ту з фаху \"медицина невідкладних станів\" Інфаркт міокарда з стійкою елевацією сегмента s-t. Діагностичні біомаркери. Послідовність дій лікаря iconІшемічна хвороба серця ярема н.І
Гострий інфаркт міокарда з наявністю зубця q (трансмуральний, великовогнищевий) (мкх-х- 121. 0-121. 3)

Додайте кнопку на своєму сайті:
dok.znaimo.com.ua


База даних захищена авторським правом ©dok.znaimo.com.ua 2013
звернутися до адміністрації
dok.znaimo.com.ua
Головна сторінка